suddya-mikolayec-ivanna-yuri%d1%97vna

Суддя Миколаєць Іванна Юріївна покриває злочини своїх колег

Новости, Суды

У провадженні слідчого судді Святошинського районного суду м.Києва Миколаєць Іванни Юріївни, на підставі Ухвали колегії суддів Апеляційного суду м.Києва від 05.09.2017 року про визначення підсудності, перебували на розгляді матеріали судової справи за № 760/10646/17 щодо бездіяльності керівника ГПД НАБУ Калужинського Андрія Володимировича при розгляді ним заяви за вих. № 1373/10 від 12.06.2017 року про вчинене кримінальне правопорушення слідчим суддею Солом’янського районного суду м.Києва Коробенко С.В.
18.10.2017 року, із запізненням на 1 (один) місяць відбулося судове засідання під головуванням судді Миколаєць Іванни Юріївни з розгляду судової справи за № 760/10646/17 щодо зобов’язання керівника ГПД НАБУ Калужинського Андрія Володимировича внести відповідні відомості до ЄРДР на підставі поданої громадянином (зазначення ПІП) заяви від 12.06.2017 року за вих. № 1373/10 про вчинене кримінальне правопорушення слідчим суддею Солом’янського районного суду м.Києва Коробенко С.В. за правовою кваліфікацією – ст.364, 366, 375, 396 України.
При винесенні судового рішення у справі за № 760/10646/17 суддя Святошинського районного суду м.Києва Миколаєць Іванна Юріївна вчинила кримінальне правопорушення, що передбачене ст. 375, 364, 366, 396 КК України. А саме, суддя Миколаєць Іванна Юріївна при розгляді судової скарги від 18.10.2017 року зумисно порушила вимоги ст.26 КПК України, так як вийшла за межі судового розгляду (п.3 Кодексу «…слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом»).
Тобто, повноваженнями судді Миколаєць Іванни Юріївни на даному судовому засіданні було лише з’ясування фактів, чи було додержано вимог положення ст.214 КПК України керівником ГПД НАБУ Калужинським Андрієм Володимировичем при розгляді заяви за вих. № 1373/10 від 12.06.2017 року про вчинене кримінальне правопорушення слідчим суддею Солом’янського районного суду м.Києва Коробенко С.В. або ні, а якщо ні, тоді дана суддя мала в негайному порядку поновити порушенні права заявника шляхом зобов’язання керівника ГПД НАБУ Калужинського Андрія Володимировича вчинити дію у відповідності до вимог ст.307 КПК України (внести відомості до ЄРДР з отриманої ним заяви про вчинене кримінальне правопорушення).
Однак, суддя Святошинського районного суду м.Києва Миколаєць Іванна Юріївна, при розгляді скарги за вих. № 1403/19 від 19.06.2017 року у судовій справі № 760/10646/17 чомусь вирішила наділити себе не передбаченими КПК України повноваженнями детектива НАБУ та незаконно розглянути по суті подану заявником керівнику ГПД НАБУ Калужинському Андрію Володимировичу заяву за вих. № 1373/10 від 12.06.2017 року про вчинене кримінальне правопорушення (ознаки перевищення повноважень — ст.364 КК України).

При чому, навіть у такому випадку, детективу, слідчому чи прокурору, в силу положень ст.214 КПК України та наказів ГПУ за № 125, 139 не дозволено без попереднього внесення відомостей заяви про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР проводити слідчі дії і встановлювати факти вчиненого злочину за всіма знаками: об’єкт, суб’єкт, об’єктивна сторона, суб’єктивна сторона.
Натомість, суддя Миколаєць І.Ю. винесла неправосудну Ухвалу у справі № 760/10646/17 від 18.10.2017 року, в якій виклала докази вчинення власного підроблення:
1) що скаржник свою вимогу буцімто обґрунтовує лише винесенням суддею Коробенко С.В. рішення, яке не передбачене ч.2. ст.307 КПК України, чого насправді не так;
2) що скаржник вважає злочином встановлений суддею Коробенко С.В. факт бездіяльності керівника НАБУ, що теж є неправдою;
3) що скаржник вважає порушенням суддею Коробенко С.В. вимог ст.214 КПК України тільки тому, що останній взамін зрозумілого зобов’язання детектива вчинити дію — виклав у своїй Ухвалі нікому незрозуміле словоблуддя, що не відповідає дійсності;
4) що «…скаржник пов’язує наявність ознак кримінальних правопорушень у діях слідчого судді лише при здійсненні останнім розгляду скарги і лише у випадку його незгоди із текстом ухвали слідчого судді», що є звичним свавіллям і безчинністю напівграмотної судді Миколаєць І.Ю.
Насправді в судовому засіданні скаржник на незаконну вимогу даної судді відмовився робити доповідь стосовно суті поданої керівнику НАБУ заяви про вчинене кримінальне правопорушення, так як це не було передбаченим нормами КПК України.
Однак, у своїй заяві за вих. № 1373/10 від 12.06.2017 року він виклав доводи, які підтверджують факти того, що слідчий суддя Солом’янського районного суду м.Києва Коробенко С.В. Ухвалою від 23.03.2017 року залишив його скаргу від 09.03.2017 року на бездіяльність керівника ГПД НАБУ щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення начальником СВ Солом’янського УП ГУ НП в м.Києві Радченком Євгеном Вікторовичем без розгляду, тим самим порушивши його конституційне право на доступ до правосуддя.
Крім того, що слідчий суддя Коробенко С.В., перевищуючи свої повноваження, надав керівнику ГПД НАБУ додатковий термін на розгляд заяви заявника про вчинене кримінальне правопорушення, який даним керівником аж на три тижні вже був простроченим (на момент подання скарги до суду, а з урахуванням часу на судовий розгляд поданої скарги — біля півтори місяці), що не передбачено нормами КПК України (Кодексом надається лише 24 години).
Таким чином суддя Миколаєць І.Ю. зумисно підмінила процесуальні норми права та приховала від судового розгляду справжні злочини, які неодноразово вчинив суддя Коробенко С.В. (ст.366 ККУ).
Також, що суддя Коробенко С.В. не зобов’язав своєю Ухвалою керівника ГПД НАБУ внести до ЄРДР відомості поданої заявником заяви про вчинене кримінальне правопорушення суддею Деснянського районного суду м.Києва Вінтоняком Романом Ярославовичем.
Суддя Миколаєць Іванна Юріївна мотивує винесення своєї неправосудної Ухвали тим, що нібито судді є непідсудними за вчинені ними злочини, при цьому посилаючись на положення ч.2 ст.126 Конституції України, що як для даного прикладу не може бути застосовано за відсутністю будь-яких причин справжнього переслідування судді.
Також, суддя Миколаєць І.Ю. чомусь посилається на ст.5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що взагалі немає жодного відношення до реалізації громадянами України своїх основоположних прав і свобод, що закріплені в Конституції України та Конвенції по правам людини.
Суддя Миколаєць І.Ю. навмисне викривила справжнє значення зазначених нею статей КПК України щодо нібито існуючих способів оскарження Ухвал слідчих суддів, так як даним Кодексом не передбачено права на оскарження таких Ухвал в Апеляційній і Касаційних інстанціях України.
Також, суддя Миколаєць І.Ю. своєю неправосудною Ухвалою констатує те, що вчинені нею злочини не передбачають її покарання, так як вона нібито вже знаходиться поза зоною впливу КК України.

Якщо це насправді так, то є суттєві підстави побоюватися за нинішній стан психічного здоров’я судді Миколаєць І.Ю. так як Конституція України в статті 21 зазначає таке:
«Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними».
Стаття 22 Конституції України констатує, що «Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».
Також, статтею 24 Конституції України передбачено, що «Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров’я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям».
Як результат, на сьогоднішній день вже сидять по тюрмам багато злочинних суддів, які свідомо переступили межу невинуватості, які свого часу теж рахували себе інопланетянами.
Статтею 26 КПК України (Диспозитивність) передбачається таке:
1. Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
2. Відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення тягне за собою закриття кримінального провадження, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
3. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Сутність засади диспозитивності полягає в тому, що під час кримінального провадження його учасники мають право у межах, визначених КПК, вільно розпоряджатися матеріальним правом щодо обвинувачення, спірним матеріальним правом щодо цивільного позову (його предметом), а також процесуальним правом з метою захисту своїх прав та законних інтересів. Істотне розширення сфери дії коментованої засади у кримінальному провадженні є відображенням закріпленого в Конституції України положення про те, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість держави (ч.2 ст.3). Основа засади диспозитивності, її окремих елементів закладена в ст. 55 Конституції України, яка гарантує кожному судовий захист його прав і свобод, право на оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів держави, їх службових осіб, право захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань будь-яким незабороненим способом. Один із елементів засади диспозитивності закріплений у ст. 63 Конституції, яка забезпечує право особи від самовикриття та викриття близьких родичів і членів сім’ї у вчиненні кримінального правопорушення. Пункт 4 ч.З ст.129 Конституції у поєднанні із засадою змагальності закріплює як засаду судочинства свободу в наданні сторонами своїх доказів та доведення перед судом їх переконливості. Це конституційне положення є проявом засади диспозитивності, хоч і не охоплює її в повному обсязі.
Диспозитивність у кримінальному провадженні поділяється на два види: матеріальну і процесуальну (формальну). Між ними існує нерозривний зв’язок, оскільки матеріальними правами (щодо предмета провадження) можна розпоряджатись учасникам провадження лише завдяки реалізації процесуальних прав. Матеріальна диспозитивність знаходить свій прояв у КПК у таких правах:
1) праві потерпілої особи від кримінальних правопорушень, перерахованих у ст. 477 КПК, звернутися із заявою до слідчого, прокурора, іншої службової особи органу, уповноваженого на початок досудового розслідування, якою ініціювати кримінальне провадження. Таким правом потерпілий розпоряджається на свій власний розсуд. Він же, а у випадках, передбачених КПК, його представник вправі відмовитися від обвинувачення, що здійснюється у формі приватного обвинувачення (п.7 ч.1 ст.284 КПК);
2) праві потерпілого у встановлених КПК випадках примиритися з підозрюваним чи обвинуваченим, що має наслідком закриття провадження щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої та середньої тяжкості, а також у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення (ч.З ст.469. ч.6 ст.284 КПК);
3) праві сторін укласти угоду про визнання винуватості (ч.2 ст.469 КПК);
4) праві підозрюваного, обвинуваченого заперечувати проти закриття кримінального провадження у зв’язку зі звільненням їх від кримінальної відповідальності (ч.7 ст.284, ч.З ст.285 КПК);
5) праві потерпілого пред’явити позов у кримінальному провадженні про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням майнової та/або моральної шкоди (ст.128 КПК), а цивільного позивача — підтримувати цивільний позов або відмовитися від нього (ч.З ст. 61 КПК), укласти з обвинуваченим чи цивільним відповідачем мирову угоду (ст. 128 КПК);
6) праві потерпілого підтримувати обвинувачення у випадку відмови прокурора від його підтримання в судовому засіданні (ст. 340 КПК) або також відмовитися і від приватного обвинувачення у цьому випадку. Процесуальна (формальна) диспозитивність знаходить свій прояв за КПК у вільному, на свій розсуд користуванні суб’єктами провадження своїми процесуальними правами, але в межах, визначених КПК України. Слідчий суддя, суд за концепцією КПК є безсторонніми учасниками провадження, завданнями яких є створення рівних умов для сторін процесу щодо доведення правильності своєї позиції. Як суд, так і слідчий суддя позбавлені ініціативи на самостійне збирання доказів. Слідчий суддя здійснює контроль за законністю дій і рішень органів, що ведуть провадження, та розглядає заяви і клопотання учасників процесу, допомагаючи їм (особливо стороні захисту) реалізувати свої диспозитивні права. Суд, залишаючись об’єктивним і неупередженим, має створити необхідні умови для виконання сторонами їхніх процесуальних обов’язків та здійснення наданих їм прав, дослідити за участі сторін матеріали провадження та ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе рішення. При цьому головуючий у судовому засіданні має спрямовувати судовий розгляд на забезпечення з’ясування всіх обставин кримінального провадження (ст.321 КПК).
У відповідності до Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Листом від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17 пояснив наступне:

«…Отже, якщо зі звернення особи вбачається, що вона порушує перед органом досудового розслідування питання про вчинення кримінального правопорушення, ініціюючи здійснення ним дій, визначених КПК, то навіть за умови, що результати аналізу наведених особою відомостей свідчать про відсутність ознак складу злочину, такі відомості мають бути внесені до ЄРДР з подальшим закриттям кримінального провадження відповідно до ст.284 КПК України.
Обґрунтованими у зв’язку з цим є мотиви слідчих суддів, які в ухвалах зазначають таке: «Органи досудового розслідування не мають змоги посилатись на необхідність проведення перевірки як причину невнесення відомостей до ЄРДР по суті заяви громадянина. Перевірка такої заяви повинна проводитись вже в рамках відкритого кримінального провадження, внесеного до ЄРДР.
Лише потім, у разі, якщо посадова особа дійде висновку, що у викладеній ситуації немає ознак складу кримінального правопорушення, вона може винести постанову про закриття кримінального провадження відповідно до ст.284 КПК України». Однак, суддя Миколаєць І.Ю. навіть і цими порадами Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ не скорилася, твердо притримуючись позиції активного приховування вчинених злочинів суддею Коробенком С.В.
Вищенаписане дає явні підстави вважати, що в діяльності судді Миколаєць І.Ю. наявний склад кримінального правопорушення, що передбачений ст.364, 366, 375, 396 КК України.
Таким чином, відомості щодо вчинення правопорушень суддею Миколаєць І.Ю. мають ознаки злочину, що передбачені ст.364, 366, 375, 396 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування.
Крім того, як для даного випадку, позиція судді Миколаєць І.Ю. є явно злочинною та антидержавною, що направлена на підрив довіри громадськості до гілки судової влади та до керівників держави, що явно наруку ворогам нашої держави. Суддя Миколаєць І.Ю. явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищила службові повноваження, тим самим саботуючи роботу органів судової гілки влади. Саботаж і бойкотування належної роботи судового органу прирівнюються до шпіонажу і зраді інтересам нашої держави. Суддя Миколаєць І.Ю. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України.
Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки сепаратисти не розпочали воєнні дії на території столиці України.
Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Миколаєць І.Ю. вже розчарувала певну частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності громадян.
Вищенаписане дає явні підстави вважати, що в діяльності судді Миколаєць І.Ю. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачений ст.111 КК України.
З цього приводу нами були подані відповідні заяви до ГПД НБУ, ГСУ ГПУ і до ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею Святошинського районного суду м.Києва Миколаєць Іванною Юріївною. Крім того, нами повідомлено Вищу Раду правосуддя про порушення присяги судді суддею Миколаєць Іванною Юріївною.
Очікуємо результатів адекватного реагування вказаних силових структур, Ради Юстиції та належного резонансу небайдужої міжнародної громадськості і мас-медіа.

Отправить ответ

13 Комментарий на "Суддя Миколаєць Іванна Юріївна покриває злочини своїх колег"


Маряна
1 месяц 12 дней назад

Судячи з того як на суддю Миколаєць І.Ю. так часто скаржаться адвокати і потерпілі в вищу дисциплінарну комісію суддів України (в інтернеті повно даних про дисциплінарні скарги на цю суддю) то можна зробити безпомилковий висновок, що ця гидотна істота мститься практично усім людям за те, що її чоловік безжально покинув та пішов жити до молодої і вродливої дівчинки. Тримайтеся люди, бо у неї зараз саме наступив клімакс і мало кому сподобаються її маніакальні судові рішення.

Марта
1 месяц 12 дней назад
дивно що український народ і надалі терпить це бандитське бидло. спокою і безпеки вже нікому не буде ні в суспільних місцях ані у власному домі. безжальний терор і геноцид викосить українців більше ніж у 18-сторіччі чума Європу. наша біда втім, що ми боїмося власної тіні і ховаємося під ковдрою, сподіваючись на Америку і Німеччину, що вони вирішать усі наші внутрішні проблеми. така собі загальнонаціональна параноя, що призведе до неминучого вимирання нації. напевне Гітлер перевернеться в гробу що не дожив до цього маразматичного часу, коли не потрібні війни а лише американські долари, за які можна купити українську владу, народ і її… Read more »
Толя
1 месяц 12 дней назад

не певен що у даної судді є хоч би курячий мозок. судячи з того як вона невміло веде судові засідання, то можна сказати що Миколаєць купила свою суддівську мантію за сало

Люба
1 месяц 12 дней назад

суддя миколаєць явно хвора на голову так як із 365 днів в році вона хворіє цілих 300 днів! цікаво а чи цих шахраїв взагалі хтось перевіряє чи дійсно вони беруть лікарняні? на скільки я знаю на такий великий період часу навіть дурікам не надають лікарняний. в медицині є обмеження щодо тривалості захворювання, типу після 3 тижнів лікарняного вимагається проходження ВКК, а ще через 2 тижні — МСЕК щодо встановлення інвалідності. з останнього витікає що суддя миколаєць інвалід!

Джулия
1 месяц 11 дней назад

разве этим замухрыжкам дано от Бога благо уметь думать, быть порядочными или талантливыми? да они уже с пеленок своими не менее придурочными и асоциальными элементами (родителями) готовятся стать судьями. для суддей — эти простолюдские ценности абсолютно не нужны!

Дуся
1 месяц 11 дней назад

нахабна суддя І.Миколаєць сподівається що її брудна ксіва вічно буде спасати від вчинених нею злочинів. народ не поліція, не прокуратура і не вища Рада юстиції. у нього свої мірки щодо строку давності для притягнення для відповідальності. він довго пам’ятатиме державну зраду і суддівське гендлярство!

Муся
1 месяц 10 дней назад

Іванна Миколаєць думає що якщо вона відмазується отриманими хабарями від покарання вищою радою юстиції то це триватиме вічно. Кожен її злочин фіксується відповідними службами до пори до часу. А там у потрібний момент відповість за всі свої бляд*тва

Шура
1 месяц 10 дней назад

Миколаєць думала жирувати за плечима свого чоловіка до останньої сивої волосини нижче пупа, а тут таки їй обламалося. от вона і мститься за чоловіка усім підряд шляхом винесення неправосудних рішень. така собі баба шапокляк.

Инга
1 месяц 10 дней назад

не государство а какая то сплошная пародия. с одной стороны идет война и люди гибнут, а с другой стороны — полное сумасшествие правительства и чиновников. нафик нам нужны эти тупорылые коррупционные и сумасбродные судейки? может есть смысл Порошенку сформировать батальйоны тупорылых и продажных суддей и отправить их защищать Родину? вдруг они воевать лучше будут нежели судить?

Людмила
1 месяц 9 дней назад

не думаю що в судді підуть психічно здорові люди. туди підуть ті, хто в ранньому дитинстві переніс психічну травму або з кого в школі дуже знущалися інші діти або ж батьки вчиняли проти них насильство. тому ці потвори все життя і мріяли як би їм купити ксіву судді щоб потім всьому світові мститися за нещасливе своє дитинство. до речі, це саме стосується і прокурорів та поліції

Галина
1 месяц 9 дней назад

по поведінці судді Миколаєць це дуже замітно. веде себе по відношенню до людей зверхньо, нахабно, некультурно, тоді як сама являється тупою та неадекватною

Микита
26 дней 2 часов назад

Суддя Миколаєць хвора на всю голову так як із 365 днів в році вона хворіє 300 днів. Цікаво, а чи суддів-шахраїв взагалі хтось перевіряє чи дійсно вони беруть лікарняні? І чи можна брати лікарняний листок на такий великий строк? Тут явна шизофренія або службове підроблення!

Никита
26 дней 2 часов назад

Таких тва*ей как эта судья нужно отдавать на разрыв бешеным псам или отбивать голову.

wpDiscuz