ОО "Украина против произвола чиновников" http://proisvol.info Новостной портал Sat, 19 Aug 2017 22:17:57 +0000 ru-RU hourly 1 https://wordpress.org/?v=4.5 Прокурор Вербицький Д.В.: продажний, неграмотний, зухвалий http://proisvol.info/2017/08/20/prokuror-verbickij-d-v-prodazhnij-negramotnij-zuxvalij/ http://proisvol.info/2017/08/20/prokuror-verbickij-d-v-prodazhnij-negramotnij-zuxvalij/#respond Sat, 19 Aug 2017 21:15:50 +0000 http://proisvol.info/?p=1987 16.09.2016 року було винесено слідчим суддею Дарницького районного суду м.Києва Ухвалу у справі №753/16712/16-к, якою було зобов’язано начальника СУ ФР ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м.Києві Оруджеву В.В. розглянути клопотання громадянина (зазначення ПІП) від 30.08.2016 року у кримінальному провадженні за номером 32015100020000166. Однак, вимоги Ухвали у справі №753/16712/16-к від 16.09.2016 року слідчого судді Дарницького районного суду м.Києва залишаються не виконаними.
27.09.2016 року було винесено Ухвалу у справі №753/15557/16-к слідчим суддею Дарницького районного суду м.Києва, якою було зобов’язано слідчого СВ Дарницького УП ГУ НП у м. Києві Вознюк О.Я. розглянути клопотання громадянина (зазначення ПІП) за №291/08 від 09.08.2016 року у кримінальному провадженні за номером 42015100020000229. Однак, вимоги вимоги Ухвали по справі №753/15557/16-к слідчого судді Дарницького районного суду м.Києва залишаються не виконаними.
Небезпідставно вважаючи, що в діях начальника СУ ФР ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м.Києві Оруджевої В.В. та слідчого СВ Дарницького УП ГУ НП у м. Києві Вознюк О.Я. є склад кримінального правопорушення, що передбачене ст.382, 396 КК України, громадянин (зазначення ПІП) подав дві окремих заяви про вчинене кримінальне правопорушення керівнику Київської місцевої прокуратури м.Києва Доценко В.А.
Однак, будучи уповноваженим керівником даної прокуратури на розгляд даних заяв, вказані вище дві заяви заступник керівника Київської місцевої прокуратури №2 Вербицький Дмитро Володимирович незрозуміло з яких причин перекинув на розгляд до Дарницького УП ГУ НП в м.Києві, яке зовсім не являється підслідним органом як для внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення начальником СУ ФР ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м.Києві Оруджевою В.В.
Даним неправомірним (чи то бездарним або хворобливим) вчинком Вербицький Дмитро Володимирович зухвало порушив вимоги п.3.3.1 Наказу за № 139 від 06.04.2016 року Генерального прокурора України (колишнє Положення за №69), яким чітко регламентується, що перекидання заяви або повідомлення про вчинене кримінального правопорушення за підслідністю має відбуватися одночасно із внесенням її відомостей до ЄРДР, чого ним зроблено не було.

Крім того, у зв’язку з потенційною бездіяльністю та зловживанням владними повноваженнями слідчим Дарницького УП ГУ НП у м.Києві Вознюк О.Я. а також процесуальними керівниками у вказаному вище провадженні Київської місцевої прокуратури № 2 Даніловою Ю.І., Клижко А.О. і Шапран О.В., громадянин (зазначення ПІП) неодноразово звертався до керівника Київської місцевої прокуратури № 2 з ініціацією відводу даних осіб від подальшої їх участі у провадженнях за № 42015100020000229 та 32015100020000166.
10.05.2016 року громадянин (зазначення ПІП) знову ж таки отримав злочинний лист від 15.04.2016 року за № 31-1229-15 від заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 2 Вербицького Д.В., який фактично і став доказом вчинення даною посадовою особою злочину, що передбачений ст.396 КК України.
А саме, як вбачається із тексту листа, прокурор Вербицький Д.В. стверджує наступне:
1) що не вбачається потреби відсторонення процесуальних керівників Київської місцевої прокуратури № 2 Данілової Ю.І., Клижко А.О. і Шапран О.В. у провадженні за № 42015100020000229;
2) що не вбачається потреби відсторонення слідчого Дарницького УП ГУ НП у м. Києві Вознюк О.Я. у провадженні за № 42015100020000229;
3) що не вбачається кримінального правопорушення в діях слідчого Дарницького УП ГУ НП у м. Києві Вознюк О.Я. та в діях процесуальних керівників Київської місцевої прокуратури № 2 Даніловою Ю.І., Клижко А.О. і Шапран О.В. у провадженні за № 42015100020000229;
4) що ним начебто повторно надані вказівки слідчому Дарницького УП ГУ НП у м. Києві Вознюк О.Я. у провадженні за № 42015100020000229;
5) що досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 42015100020000229 начебто триває.
Однак, як тлумачить КПК України, Конституція України та Конвенція по правам людини, всупереч злочинним твердженням прокурора Вербицького Д.В., не являється нормою права:
1) не розглядати жодного з клопотань громадянина (зазначення ПІП) слідчим Дарницького УП ГУ НП у м.Києві Вознюк О.Я. та процесуальними керівниками Київської місцевої прокуратури № 2 Даніловою Ю.І., Клижко А.О. і Шапран О.В. у провадженні за № 42015100020000229 впродовж 13 (тринадцяти) місяців;
2) відмовляти громадянину (зазначення ПІП) у проведені допиту слідчим Дарницького УП ГУ НП у м.Києві Вознюком О.Я. та процесуальними керівниками Київської місцевої прокуратури № 2 Даніловою Ю.І., Клижко А.О. і Шапраном О.В. у провадженні за № 42015100020000229 впродовж 13 (тринадцяти) місяців;
3) не проводити досудового розслідування у провадженні за № 42015100020000229 впродовж 13 (тринадцяти) місяців поспіль;
4) покривати вчинені злочини керівників ТОВ «Адамант» та ТОВ «Адамант-Телеком» у провадженні за № 42015100020000229 впродовж 13 (тринадцяти) місяців;
5) навмисно затягувати досудове розслідування у провадженні за № 42015100020000229 понад 13 (тринадцять) місяців, при цьому не вчиняючи жодної процесуальної дії;
6) відсторонювати потерпілого від законної участі у провадженні за № 42015100020000229 впродовж 13 (тринадцяти) місяців;
7) не визнавати громадянина (зазначення ПІП) потерпілим у провадженні, позаяк і не надавати йому постанови про не визнання потерпілим у справі провадження, де останній отримав збиток на 120 000 (сто двадцять тисяч) доларів США, про що і надав відповідні докази злочинному слідчому і процесуальним керівникам.
Прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений:
1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;
2) мати повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування;
3) доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідування;
4) доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшуковик) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках — особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом;
5) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам;
6) призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом;
7) скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих;
8) ініціювати перед керівником органу досудового розслідування питання про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу, або у випадку неефективного досудового розслідування;
9) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, в тому числі щодо закриття кримінального провадження та продовження строків досудового розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;
10) погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання;
11) повідомляти особі про підозру;
12) пред’являти цивільний позов в інтересах держави та громадян, які через фізичний стан чи
матеріальне становище, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права, у порядку, передбаченому цим Кодексом та законом;
13) затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акту, клопотань про застосування\
примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акту чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання;
14) звертатися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;
15) підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому цим Кодексом;
16) погоджувати запит органу досудового розслідування про міжнародну правову допомогу, передання
кримінального провадження або самостійно звертатися з таким клопотанням в порядку, встановленому Кодексом;
17) доручати органу досудового розслідування виконання запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу або перейняття кримінального провадження, перевіряти повноту і законність проведення процесуальних дій, а також повноту, всебічність та об’єктивність розслідування у перейнятому кримінальному провадженні;
18) перевіряти перед направленням прокуророві вищого рівня документи органу досудового розслідування про видачу особи (екстрадицію), повертати їх відповідному органу з письмовими вказівками, якщо такі документи необґрунтовані або не відповідають вимогам міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, чи законам України;
19) доручати органам досудового розслідування проведення розшуку і затримання осіб, які вчинили кримінальне правопорушення за межами України, виконання окремих процесуальних дій з метою видачі особи (екстрадиції) за запитом компетентного органу іноземної держави;
20) оскаржувати судові рішення в порядку, встановленому цим Кодексом;
21) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
Завдання нагляду прокурора за додержанням законів при проведенні досудового розслідування, відповідно до ст. 29 Закону України «Про прокуратуру», полягає у сприянні:
1) розкриттю злочинів, захисту особи, її прав, свобод, власності, прав підприємств, установ, організацій від злочинних посягань;
2) виконання вимог закону про невідворотність відповідальності за вчинений злочин;
3) запобіганню незаконному притягненню особи до кримінальної відповідальності;
4) охороні прав і законних інтересів громадян, які перебувають під слідством;
5) здійсненню заходів щодо запобігання злочинам, усунення причин та умов, що сприяють їх вчиненню.
Здійснюючи нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування, прокурор має виконувати завдання кримінального провадження (ст.2 КПК), зокрема, в частині забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування. Адже саме зі складеним за результатами досудового розслідування обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру з доданим до них реєстром матеріалів досудового розслідування прокурор звертається до суду.
Виконанню цих завдань прокурора і має сприяти здійснення ним наданих йому процесуальних повноважень, передбачених ч. 2 ст.36 КПК.
Процесуальне керівництво прокурора досудовим розслідуванням полягає в тому, що він, реалізуючи свої наглядові повноваження, забезпечує виконання органами досудового розслідування вимог закону, які визначають підстави та процесуальний порядок проведення ними слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій і прийняття процесуальних рішень.
Прокурор може ініціювати перед керівником органу досудового розслідування питання про відсторонення слідчого та призначення іншого слідчого за наявності передбачених КПК підстав для його відводу або у випадку неефективного досудового розслідування.
Вищенаписане дає суттєві підстави вважати, що в діях заступника керівника Київської місцевої прокуратури №2 Вербицького Дмитра Володимировича є склад кримінального правопорушення, що передбачений ст. 396 КК України. Останнє стало підґрунтям для звернення громадянина (зазначення ПІП) до начальника СУ прокуратури м.Києва та до начальника ГСУ ГПУ з окремими заявами про вчинення злочину.
Очікуємо адекватної реакції вказаних вище структур на звернення в порядку ст.214 КПК України, а також на небайдужість громадськості і мас-медіа.

uxvala-verbickij-dmitro-volodimirovich

verbickij-dmitro-volodimirovich-uxvala

прокурор-Вербицький-Дмитро-Володимирович

Вербицький-Дмитро-Володимирович-прокурор

Вербицький-Дмитро-Володимирович-єрдр

]]>
http://proisvol.info/2017/08/20/prokuror-verbickij-d-v-prodazhnij-negramotnij-zuxvalij/feed/ 0
Тупість і бандитизм детективів Скомарова О.В. і Мирко Б.М. http://proisvol.info/2017/08/13/tupist-i-banditizm-detektiviv-skomarova-o-v-i-mirko-b-m/ http://proisvol.info/2017/08/13/tupist-i-banditizm-detektiviv-skomarova-o-v-i-mirko-b-m/#respond Sun, 13 Aug 2017 19:39:41 +0000 http://proisvol.info/?p=1974 19.06.2017 року Ухвалою слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва у справі суду № 760/9228/17 було зобов’язано детектива Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів ГПД НАБУ Скомарова Олександра Вікторовича та/або іншу уповноважену особу, яка здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000216 від 29.03.2017 року розглянути клопотання громадянина зазначення ПІП) за вих. № 1256/18 від 18.05.2017 року в триденний термін та повідомити про результати розгляду цього клопотання в порядку ст.220 КПК України.
Однак, в супереч вимогам рішення слідчого судді Солом’янського районного суду м. Києва у справі № 760/9228/17 від 19.06.2017 року, детектив Першого ВД Другого ПД ГПД НАБУ Мирко Богдан Миколайович відмовився розглянути клопотання громадянина (зазначення ПІП) за вих. № 1256/18 від 18.05.2017 року, тим самим не виконавши вимоги Ухвали у вказаній вище справі, про що власне і написав у своєму листі за № 0421-188/23276 від 30.06.2017 року.
Крім того, детектив Першого ВД Другого ПД ГПД НАБУ Мирко Б.М. і детектив Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів ГПД НАБУ Скомаров О.В. вчинили службове підроблення так як навмисне викривили реальну дійсність стосовно буцімто не подання доказів про отримання збитків громадянина (зазначення ПІП) у даному кримінальному провадженні з метою не надання заявнику статусу у кримінальному провадженні, тим самим відсторонюючи його від участі у досудовому розслідуванні.

18.05.2017 року громадянин (зазначення ПІП) подав детективу Першого ВД Другого ПД ГПД НАБУ Скомарову О.В. повторне клопотання у кримінальному провадженні № 52017000000000215 від 29.03.2017 року, яке і досі з незрозумілих причин останній у злісне порушення ст.220 КПК України не розглянув.
18.05.2017 року детектив Першого ВД Другого ПД ГПД НАБУ Мирко Б.М. надіслав громадянину (зазначення ПІП) поштою простий лист, в якому була копія Постанови від 26.05.2017 року про відмову у визнанні Потерпілим у кримінальному провадженні № 52017000000000216 від 29.03.2017 року.
У своїй Постанові про відмову у визнанні потерпілим від 26.05.2017 року детектив Першого ВД Другого ПД ГПД НАБУ Мирко Б.М. посилається на клопотання за вих. 1257/18 від 18.05.2017 року, яке ніякого відношення не мало до кримінального провадження номер 52017000000000216 від 29.03.2017 року та до детектива Першого ВД Другого ПД ГПД НАБУ Мирко Б.М., оскільки громадянин (зазначення ПІП) подав його у кримінальному провадженні за № 52017000000000215. Також, у зазначеному вище клопотанні громадянин (зазначення ПІП) не заявляв детективу Першого ВД Другого ПД ГПД НАБУ Мирко Б.М. визнати його потерпілим у кримінальному провадженні № 52017000000000215 від 29.03.2017 року (ознаки злочину — ст. 366 КК України).
Крім того, положенням ст.55 КПК України не передбачено такого процесуального документу як клопотання в контексті звернення до детектива/слідчого про визнання потерпілим.
Детектив Мирко Б.М. у своїй злочинній Постанові від 26.05.2017 року зазначає, що громадянин (зазначення ПІП) нібито «…вимагав визнати його потерпілим у розслідуваному Національним бюро провадженні», що є не правдою, і навіть – явно наслідком нездорового глузду.

Як це добре видно з клопотання за вих. № 891/19 від 20.02.2017 року громадянина (зазначення ПІП), в ньому навіть немає натяку про визнання його потерпілим, оскільки він перебуває у даному провадженні в статусі заявника-потерпілої особи, що зазнала фізичного переслідування депутатом Київської міської Ради VIII скликання Руденко Олексієм Павловичем та отримала значний матеріальний і моральний збиток, а не сторонньої особи, яка бажає приєднатися до «чужого» провадження в якості потерпілого (ст. 55 КПКУ).
Більше того, КПК України зовсім не передбачає подання клопотання про залучення до провадження в якості потерпілого, так як для цього існує зовсім інший процесуальний документ – заява!
Твердження детектива Мирко Б.М. про те, що незаконною діяльністю Руденко Олексієм Павловичем громадянину (зазначення ПІП) не завдано моральної і матеріальної шкоди є завідомо неправдивим, так як він 27.04.2017 року надав через приймальну НАБУ 94 (дев’яносто чотири) аркуші у копіях документів та один комп’ютерний диск із доказами його особистого переслідування даним депутатом у вигляді записаної телефонної розмови.
Також, детектив Мирко Б.М. зазначає у своїй Постанові короткий виклад заяви громадянина (зазначення ПІП) за вих. № 909/23 від 23.02.2017 року про вчинене кримінальне правопорушення, яке зовсім не відповідає справжньому змісту вказаної заяви. Детектив Мирко Б.М., станом на 20.06.2017 року, так і не виконав вимог Ухвали слідчого судді від 06.03.2017 року, адже досі не внесено до ЄРДР кваліфікаційні статті ст.364, 368 КК України за фактами вчиненого кримінального правопорушення депутатом Київської міської Ради VIII скликання Руденко О.П.

Детектив Мирко Б.М., не дивлячись на неодноразові до нього звернення, уникає проведення допиту потерпілого (зазначення ПІП) та вчинення інших процесуальних дій явно з метою покривання вчинених злочинів депутата міської ради Руденка О.П.
Відповідно до Рекомендації 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14 червня 2006 р. під поняттям «потерпілий» слід розуміти фізичну особу, що зазнала шкоди, включаючи фізичні ушкодження або психічні травми, душевні страждання або економічні втрати, спричинені діями або бездіяльністю, які є порушенням норм кримінального права держав-членів.
У належних випадках термін «потерпілий» також охоплює найближчих членів сім’ї або утриманців прямо постраждалої особи (п. 1.1).
В діях детективів Першого ВД Другого ПД ГПД НАБУ Мирко Б.М. і Скомарова О.В. є склад кримінального правопорушення, що передбачено ст. 364, 366, 382, 396 КК України.
Крім того, як для даного випадку, позиція детективів Першого ВД Другого ПД ГПД НАБУ Мирко Б.М. і Скомарова О.В. є явно злочинною та антидержавною, що направлена на підрив довіри громадськості до НАБУ та до керівників держави, що явно на руку ворогам нашої незалежної держави.
Детективи Першого ВД Другого ПД ГПД НАБУ Мирко Б.М. і Скомаров О.В. явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищили службові повноваження та вчинили службове підроблення, тим самим саботуючи роботу органів досудового розслідування.
Саботаж і бойкотування належної роботи ГПД НАБУ детективами Першого ВД Другого ПД ГПД НАБУ Мирко Б.М. і Скомаровим О.В. прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави.
Детективи Мирко Б.М. і Скомаров О.В. умисно вчиняють посадові злодіяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки сепаратисти не розпочали воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці детективом Мирко Б.М. і Скомаровим О.В., як посадовими особами НАБУ, вже розчарувала певну частину українців у нинішній політиці нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення України.
Вищенаписане дає явні підстави вважати, що в діяльності детективів ГПД НАБУ Мирко Б.М. і Скомарова О.В. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачений ст. 111 КК України.
Умисне невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню — карається штрафом від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади Чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Ті самі дії, вчинені службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам
юридичних осіб, караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Умисне невиконання службовою особою рішення Європейського суду з прав людини — карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Об’єктом злочину є порядок діяльності суду як органу правосуддя, що передбачає точне і своєчасне виконання його рішень. З об’єктивної сторони невиконання судового рішення може характеризуватися:
1) невиконанням службовою особою вироку, рішення, ухвали чи постанови суду, що набрали законної сили;
2) перешкоджанням службовою особою виконанню вироку, рішення, ухвали чи постанови суду, що набрали законної сили (ч. 1 ст. 382);
3) невиконанням службовою особою рішення Європейського суду з прав людини (ч. З ст. 382).
Невиконання судового рішення полягає у невжитті службовою особою, до якої звернуто виконання вироку, рішення, ухвали або постанови суду, що набрали законної сили, передбачених законом заходів щодо їх виконання. Невиконання може виражатися у прямій відмові виконати судове рішення або в ухиленні від його виконання. Відмова означає явне, відкрите, висловлене усно або письмово небажання службової особи виконати судове рішення (наприклад, керівник підприємства відверто ігнорує рішення суду про заміну споживачеві придбаного ним неякісного товару на аналогічний товар належної якості). Ухилення — та сама відмова, яка має завуальований характер: службова особа відкрито не заявляє про відмову виконати судове рішення, але діє таким чином, що фактично унеможливлює його виконання.
Перешкоджання виконанню судового рішення передбачає протидію службової особи, наділеної законом певними повноваженнями щодо реалізації вимог, які у ньому містяться, з метою недопущення його реалізації. Така протидія може виражатися у прямій забороні своїм підлеглим виконувати вимоги державних виконавців державної виконавчої служби, погрозі застосувати до певних осіб, у тому числі і службових, насильства, спробі підкупити чи обманути їх з метою недопущення виконання судового рішення.
Відповідальність за ч. ч. 1 і 2 ст. 382 настає у випадку невиконання рішення лише одного органу державної влади — суду. Суб’єктом злочину може бути лише службова особа, яка відповідно до повноважень повинна була вчинити дії по виконанню судового рішення або завдяки своїм повноваженням перешкоджала останньому.
Вищенаписане дає явні підстави вважати, що в діяльності детективів ГПД НАБУ Мирко Б.М. і Скомарова О.В. наявний склад кримінального правопорушення, що передбачений ст. 111, 364, 366, 382, 396 КК України, з приводу чого нами було направлені відповідні заяви до ГСУ СБУ і ГСУ ГПУ. Очікуємо належної реакції даних силових структур, небайдужої громадськості і потрібного резонансу мас-медіа.

detektiv-mirko-b-m-detektiv-skomarov-o-v

mirko-b-m-skomarov-o-v-uxvala

]]>
http://proisvol.info/2017/08/13/tupist-i-banditizm-detektiviv-skomarova-o-v-i-mirko-b-m/feed/ 0
Злочини прокурора Кричуна В.В. і детектива Гришканича О.Б. http://proisvol.info/2017/08/13/zlochini-prokurora-krichuna-v-v-i-detektiva-grishkanicha-o-b/ http://proisvol.info/2017/08/13/zlochini-prokurora-krichuna-v-v-i-detektiva-grishkanicha-o-b/#respond Sun, 13 Aug 2017 16:12:23 +0000 http://proisvol.info/?p=1963 У провадженні Третього відділу детективів Другого підрозділу детективів ГПД НАБУ перебувало на досудовому розслідуванні кримінальне провадження за №52017000000000183 від 14.03.2017 року, за фактами вчинення кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.366 КК України.
Дане кримінальне провадження було відкрите на вимогу Ухвали слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва, згідно заяви громадянина (зазначення ПІП) за вих.№ 879/17 від 09.02.2017 року.
Однак, у порушення вимог даної Ухвали, детектив Третього відділу детективів Другого підрозділу детективів ГПД НАБУ Гришканич О.Б. так і не виконав її в повній мірі, так як зумисно не вніс до ЄРДР всі кваліфікаційні статті вчиненого злочину: 364, 368 КК України.
Останнє не вперше детективами ГПД НАБУ робиться з метою незаконної зміни підслідності, а відповідно – не проведення досудового розслідування за підслідними їм статтями (364,368 ККУ), що свідчить про:
1) перевищення ними владних повноважень;
2) отримання неправомірної вигоди.
22.03.2017 року громадянин (зазначення ПІП) подав клопотання детективу Гришканич О.Б. у кримінальному провадженні за №52017000000000183 від 14.03.2017 року, на яке не отримав відповіді.
24.03.2017 року громадянин (зазначення ПІП) подав повторне клопотання детективу Гришканич О.Б. у кримінальному провадженні за №52017000000000183 від 14.03.2017 року, на яке теж не отримав відповіді.
27.03.2017 року, у зв’язку з бездіяльністю детектива Гришканича О.Б., громадянин (зазначення ПІП) подав скаргу слідчому судді Солом’янського районного суду м.Києва.
Аби уникнути відповідальності за невиконання Ухвали суду та за вчинення підроблення, детектив Гришканич О.Б. надав суду завідомо неправдиве пояснення, що начебто він уже передав матеріали даного кримінального провадження за підслідністю, і що він не міг розглянути по суті поданих йому громадянином (зазначення ПІП) вказаних вище клопотань, так як нібито йому передали матеріали даних клопотань в день зміни підслідності – 24.03.2017 року. Однак, як це згодом з’ясувалося, детектив Гришканич О.Б. навмисно увів суд і слідчого суддю в заблуду (ознаки ст. 384 ККУ).
А саме, як це підтверджує картка реєстрації вхідного документа, Гришканич О.Б. отримав клопотання громадянина (зазначення ПІП) 23.03.2017 року, тобто за добу до подачі матеріалів для зміни підслідності. Також, усупереч справжньому змісту заяви про вчинене кримінальне правопорушення за вих.№ 879/17 від 09.02.2017 року, детектив Гришканич О.Б. з метою усунення заявника від участі у досудовому розслідуванні у кримінальному провадженні за №52017000000000183 від 14.03.2017 року, завідомо неправдиво зазначає, що вказана заява була написана від імені юридичної особи, що начебто не надає жодного права заявнику претендувати на статус потерпілого.
Начальник третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ГПУ Кричун Василь Васильович, розглянувши матеріали справи 24.03.2017 року, покрив вищевказані факти службових зловживань детектива Гришканича О.Б. та незаконно змінив підслідність матеріали кримінального провадження за №52017000000000183 від 14.03.2017 року навіть без допиту заявника.
Тобто, виходячи з вищеописаних незаконних дій детектива Гришканича О.Б., прокурор САП Кричун Василь Васильович мусив повернути матеріали кримінальної справи детективу Гришканичу О.Б. для:

— належного розгляду і надання відповідей на два клопотання громадянина (зазначення ПІП);
— для внесення до ЄРДР відомостей заяви громадянина (зазначення ПІП) про вчинене кримінальне правопорушення, у відповідності вчинених злочинів, що кваліфіковані за ст.364, 368 КК України;
— для виправлення «описок» стосовно справжнього статусу заявника у кримінальному провадженні – зміни з юридичної особи на фізичну;
— для проведення допиту заявника — громадянина (зазначення ПІП);
— для надання громадянину (зазначення ПІП) копії витягу з ЄРДР;
— для надання громадянину (зазначення ПІП) Пам’ятки про процесуальні права і обов’язки потерпілого і т.д.
Не можна було змінювати підслідність без вчинення цих найголовніших процесуальних дій!
Останнє наводить на думку, що Гришканич О.Б. і Кричун В.В. планомірно вчиняють службові підроблення та покривають вчинені злочини фігурантів у справах провадження.

Відповідно, як для даного випадку, позиція Гришканича О.Б. і Кричуна В.В. є явно злочинною та антидержавною, що направлена на підрив довіри громадськості до органів НБУ і САП ГПУ, що явно на руку ворогам нашої незалежної держави.
Гришканич О.Б. і Кричун В.В., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищили свої службові повноваження та вчинили службове підроблення і не виконання Ухвали суду, тим самим саботуючи роботу органів досудового розслідування.
Саботаж і бойкотування належної роботи НАБУ і САП ГПУ прирівнюється до шпіонажу і зраді нашої держави. Гришканич О.Б. і Кричун В.В. умисно вчиняють посадові злодіяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.
Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки сепаратисти не розпочали воєнні дії на території столиці України.
Навмисна протидія нинішній державній політиці Гришканичем О.Б. і Кричуном В.В., як посадовими особами, вже розчарувала певну частину українців у нинішній політиці НАБУ І ГПУ та призводить до агресивної настроєності населення.
Вищенаписане дає явні підстави вважати, що в діяльності Гришканича О.Б. і Кричуна В.В. є склад кримінального правопорушення, що передбачений ст. 111, 364, 366, 382, 396 КК України, з приводу чого нами було направлені відповідні заяви до ГСУ СБУ і ГСУ ГПУ.
Очікуємо належної реакції даних силових структур, небайдужої громадськості і потрібного резонансу мас-медіа.

grishkanich-o-b-krichun-v-v-uxvala

uxvala-grishkanich-o-b-krichun-v-v

]]>
http://proisvol.info/2017/08/13/zlochini-prokurora-krichuna-v-v-i-detektiva-grishkanicha-o-b/feed/ 0
Саковський С.В. і сім’я Можаєва І.М. знову вчинили крадіжку http://proisvol.info/2017/08/12/sakovskij-s-v-i-simya-mozhayeva-i-m-znovu-vchinili-kradizhku/ http://proisvol.info/2017/08/12/sakovskij-s-v-i-simya-mozhayeva-i-m-znovu-vchinili-kradizhku/#comments Sat, 12 Aug 2017 17:00:39 +0000 http://proisvol.info/?p=1926 04.08.2017 року, рівно в 01 годину ночі і 16 хвилин, син громадянина Можаєва Ігора Миколайовича (що мешкає за адресою м.Київ, вулиця Олексія Шовкуненка, 3 квартира 180) не дивлячись на те, що вже проходить у кримінальному провадженні за №12015100090005252 від 29.05.15 року за ч.2 ст.185 та ч.3 ст.296 КК України, вчинив повторні хуліганські дії на приватному підприємстві (зазначення назви і адреси підприємства) із пошкодженням приватного майна на загальну суму 5,700 (п’ять тисяч сімсот) грн., що були кваліфікованими слідчим, оперуповноваженим і криміналістом СВ Солом’янського УП ГУ НП в м. Києві за попередньою кваліфікацією вчиненого злочину — ч.2 ст. 185, ч.3. ст.296 КК України.
05.08.2017 року, рівно в 01 годину ночі і 26 хвилин, син громадянина Можаєва Ігора Миколайовича і гр. Можаєв Ігор Миколайович (що мешкають в кв.180 що знаходиться по вулиці Олексія Шовкуненка,3 та в кв.102 що знаходиться по вул. Кібальчича, 15-а в м.Києві), не дивлячись на те, що вже обоє проходять у кримінальному провадженні за №12015100090005252 від 29.05.15 року за ч.2 ст.185 та ч.3 ст.296 КК України, вчинили повторні хуліганські дії на приватному підприємстві (зазначення назви і адреси підприємства) із пошкодженням приватного майна на додаткову суму — на 5,700 (п’ять тисяч сімсот) грн., що були кваліфікованими слідчим, оперуповноваженим і криміналістом СВ Солом’янського УП ГУ НП в м. Києві за попередньою кваліфікацією вчиненого злочину — ч.1. ст.296 КК України.
05.08.2017 року, рівно в 02 години ночі і 43 хвилини, громадянин Саковський Сергій Володимирович (що мешкає за адресою м. Київ, вулиця Олексія Шовкуненка, 3 квартира 184), не дивлячись на те, що вже проходять у кримінальному провадженні за ч.2 ст.112 КК України, вчинив на приватному підприємстві (зазначення назви і адреси підприємства) повторний злочин — хуліганські дії, із пошкодженням приватного майна на загальну суму — 5,700 (п’ять тисяч сімсот) грн., що були кваліфікованими слідчим, оперуповноваженим і криміналістом СВ Солом’янського УП ГУ НП в м. Києві за попередньою кваліфікацією вчиненого злочину — ч.1. ст.296 та ч.2 ст. 185 КК України.
За 7-10 днів до скоєння злочину, гр. Саковський Сергій Володимирович, син громадянина Можаєва Ігора Миколайовича і громадянин Можаєв Ігор Миколайович активно погрожували директору підприємства (зазначення ПІП особи) з таких айпі-адресів: 93.72.177.44 (assetness.catalogue.volia.net; CIDR 93.72.0.0/13), 91.224.156.26 (host-156-26.pool.itplus.kiev.ua; CIDR 91.224.156.0/23).
Крадіжка і навмисне пошкодження майна відбувалося заздалегідь підготовлено і згідно складеного плану: спершу зазнавали пошкодження ті відеокамери, які були легкодоступні (за вікном Можаєва Ігора Миколайовича, за яким також проходить газова труба, і по якій вони підібралися до об’єкту вчинення злочину) і які заважали викраданню відеокамер, що були в зоні перехресного бачення боковими відеокамерами.
Крім того, дані зловмисники використовували для вчинення злочину пригнічувачі провідних відеокамер, що вкрай обтяжує вчинені ними злочини.

Таємне викрадення чужого майна (крадіжка) — карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років. Крадіжка, вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб — карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому — карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років.
Крадіжка, вчинена у великих розмірах,- карається позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.
Крадіжка, вчинена в особливо великих розмірах або організованою групою — карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
У статтях 185,186 та 189-191 повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу.
У статтях 185,186,189 та 190 цього Кодексу значна шкода визнається із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від ста до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У статтях 185-191 цього Кодексу у великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в двісті п’ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.
У статтях 185-187 та І89-193 цього Кодексу в особливо великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.
Закон визначає крадіжку як таємне викрадення чужого майна. Від усіх інших форм викрадення крадіжку відрізняє спосіб вилучення такого майна — таємність.
Таємним визнається таке викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілих чи інших осіб. Як правило крадіжка вчинюється за відсутності будь-яких осіб (власників, володільців майна, осіб, під охороною яких воно перебуває, очевидців тощо). Крадіжкою визнається також протиправне вилучення чужого майна і тоді, коли воно здійснюється у присутності потерпілого або інших осіб (наприклад, ці особи спостерігають за діями винного на певній відстані), але сам винний не усвідомлював цього моменту і вважав, що діє таємно від інших осіб. Таємним також визнається викрадення, яке вчинюється у присутності потерпілого або інших осіб, але непомітно для них (наприклад, кишенькова крадіжка).
Таємним викрадення є і у випадку, коли воно вчинюється у присутності потерпілого чи інших осіб, які через свій фізіологічний чи психічний стан (сон, сп’яніння, малолітство, психічне захворювання тощо) не усвідомлюють факту протиправного вилучення майна: не можуть правильно оцінити і розуміти зміст, характер і значення дій винного. Це також стосується випадків, коли протиправне вилучення чужого майна здійснюється у присутності сторонніх осіб, які не усвідомлюють злочинного характеру дій винного, вважаючи, що таке майно належить йому на праві власності або він має право розпорядитися цим майном.
Тобто, йдеться про випадки, коли у осіб, які спостерігають за протиправним вилученням майна, відсутнє чітке розуміння щодо правового режиму майна — його фактичної належності або повноважень винного стосовно такого майна. Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном або його утримання, належить кваліфікувати як грабіж, а у разі застосування насильства чи висловлювання погроз його застосування — залежно від характеру насильства чи погроз — як грабіж чи розбій.
Крадіжка визнається закінченою з моменту протиправного вилучення майна, коли винна особа отримала реальну можливість розпорядитися чи користуватися рим (заховати, передати іншим особам, вжити за призначенням тощо). Визначення того, чи мала особа можливість розпорядитися чи користуватися викраденим майном, вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням характеру майна (зокрема його властивостей, розміру, ваги). місця, з якого воно було вилучено (територія заводу, сільськогосподарські угіддя, сейф, магазин тощо) та інших обставин, які дають змогу констатувати факт розпорядження, користування майном на власний розсуд (спосіб охорони майна, механізм вилучення майна, момент затримання винної особи тощо). Суб’єктом злочину може бути осудна особа, яка досягла 14-річного віку.
Суб’єктивна сторона крадіжки характеризується прямим умислом на заволодіння чужим майном. Змістом умислу винного при крадіжці охоплюється його переконаність у тому, що викрадення ним майна здійснюється таємно від потерпілого, очевидців або осіб, у володінні чи під охороною яких знаходиться майно: за відсутності сторонніх осіб; у їхній присутності, але непомітно для них; у присутності таких осіб і на «їхніх очах», але за умови, що вони не усвідомлюють характеру вчинюваних винним дій; у присутності сторонніх осіб, на потурання (а через це і на втаємничення своїх дій) яких, в силу особливих зв’язків чи стосунків з ними, розраховує винний тощо. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони крадіжки є корисливий мотив. Кваліфікованими видами крадіжки є вчинення її:
1) повторно;
2) за попередньою змовою групою осіб;
3) у великих розмірах;
4) в особливо великих розмірах;
5) організованою групою, а також крадіжка$
6) поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище;
7) що завдала значної шкоди потерпілому.
Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом — карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років. Ті самі дії, вчинені групою осіб,- караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк до чотирьох років. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони були вчинені особою, раніше судимою за хуліганство, чи пов’язані з опором представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов’язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії — караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.
Його додатковим факультативним об’єктом можуть виступати здоров’я особи, авторитет органів державної влади, громадська безпека. КК не пов’язує наявність хуліганства з його вчиненням у громадських місцях. Таким чином, громадський порядок може бути порушений і за відсутності сторонніх осіб чи у присутності лише потерпілого (вночі, у безлюдному місці, в квартирі).
Таким чином, відомості щодо вчинення повторних кримінальних правопорушень Саковським Сергієм Володимировичем, сином Можаєва Ігора Миколайовича і Можаєвим Ігором Миколайовичем мають всі ознаки злочину, що передбачені ст.206, 185, 296 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування.
Відповідно, за даними фактами було викликано оперативно-слідчу групу із СВ Солом’янського УП ГУ НП у м. Києві, якою і було внесено за № 12017100090009126 до ЄРДР відомості протоколу прийняття усної заяви про вчинення злочину гр. Саковським Сергієм Володимировичем, сином Можаєва Ігора Миколайовича і Можаєвим Ігором Миколайовичем за ст. 185, 296 КК України.
Також очікуємо на відповідний суспільний і міжнародний резонанс та на небайдужість мас-медіа.

]]>
http://proisvol.info/2017/08/12/sakovskij-s-v-i-simya-mozhayeva-i-m-znovu-vchinili-kradizhku/feed/ 1
Злочини заступника керівника САП Кривенко В.В. та його колег http://proisvol.info/2017/07/30/zlochini-zastupnika-kerivnika-sap-krivenko-v-v-ta-jogo-koleg/ http://proisvol.info/2017/07/30/zlochini-zastupnika-kerivnika-sap-krivenko-v-v-ta-jogo-koleg/#comments Sun, 30 Jul 2017 19:04:11 +0000 http://proisvol.info/?p=1911 У провадженні Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів ГПД НАБУ перебувало на досудовому розслідуванні кримінальне провадження за №52017000000000229 від 03.04.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.367 КК України.
Підставою для відкриття даного кримінального провадження стала Ухвала слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва у судовій справі за № 760/21881/16-к від 18.01.2017 року, якою було зобов’язано керівника ГПД НАБУ внести до ЄРДР відомості заяви громадянина (зазначення ПІП) про вчинення кримінального правопорушення керівником Рівненської обласної прокуратури Соболь О.М., а також слідчими Демчук П.Ю. і Бабич О.А. та процесуальними керівниками Рункевич Б.М. і Ідрісовим Р.М. у кримінальному провадженні 42016000000001525 за правовою кваліфікацією – ст. 364, 368, 396, 307 КК України.
18.05.2017 року через прийомну НАБУ громадянин (зазначення ПІП) подав клопотання за вих.№ 1261/18 у кримінальному провадженні № 52017000000000229 від 03.04.2017 року детективу ГПД НАБУ Бондаренко-Барбуль Антону Сергійовичу.
Однак, станом на 29.07.2017 року, всупереч вимогам ст.220 КПК України, дане клопотання так і не було розглянутим та належної відповіді на нього громадянину (зазначення ПІП) не було надано (ознака вчиненого кримінального правопорушення за кваліфікацією – ст.367 КК України).
27.06.2017 року через прийомну НАБУ громадянин (зазначення ПІП) подав друге клопотання за вих.№ 1435/27 у кримінальному провадженні № 52017000000000229 від 03.04.2017 року керівнику ГПД НАБУ.
Однак, станом на 29.07.2017 року, всупереч вимогам ст.220 КПК України, дане клопотання так і не було розглянутим та належної відповіді громадянину (зазначення ПІП) не було надано (ознака вчиненого кримінального правопорушення за кваліфікацією – ст. 367 КК України).
Згодом стало відомо, що начальник відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Кричун Василь Васильович із заступником керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Кривенко Володимиром Володимировичем вступили в злочинну змову з детективом Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Бондаренко-Барбуль Антоном Сергійовичем та незаконно змінили підслідність даного провадження — за прокуратурою Рівненської області (де фігурант у справі провадження очолює дану прокуратуру). Останнє суперечить Наказам ГПУ за №125 і 139, адже досудове розслідування щодо керівника обласної прокуратури має проводитися в ГПУ або в НАБУ.
При чому, в даному провадженні громадянин (зазначення ПІП) навіть не був допитаним, а його два клопотання так і залишилися досі не розглянутими.
Більше того, справжня кваліфікація вчиненого злочину (ст.364, 368, 396, 307 КК України) детективом Бондаренко-Барбуль Антоном Сергійовичем, прокурором Кричуном Василем Васильовичем і заступником керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Кривенко Володимиром Володимировичем була ними навмисно зміненою на таку, що надавала їм часткові підстави для зміни підслідності (ознаки ст. 366 КК України).
У провадженні Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів ГПД НАБУ перебувало на досудовому розслідуванні кримінальне провадження за №52017000000000324 від 13.05.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.375 КК України.
Підставою для відкриття даного кримінального провадження стала Ухвала слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва у судовій справі за № 760/4970/17 від 06.04.2017 року, якою було зобов’язано керівника ГПД НАБУ внести до ЄРДР відомості заяви громадянина (зазначення ПІП) про вчинення кримінального правопорушення керівником Рівненської обласної прокуратури Соболь О.М., суддею Рівненського міського суду Рівненської області Ореховською К.Е., слідчим СВ прокуратури Рівненської області Масловим В.Г. та процесуальним керівником у провадженні №42016000000000549 Бабич А.А. за правовою кваліфікацією – ст.364, 368, 366, 375, 382, 396 КК України.
25.05.2017 року через прийомну НАБУ громадянин (зазначення ПІП) подав клопотання за вих.№ 1290/25 у кримінальному провадженні №52017000000000324 від 13.05.2017 року детективу ГПД НАБУ Бондаренко-Барбуль Антону Сергійовичу.
Однак, станом на 29.07.2017 року, всупереч вимогам ст.220 КПК України, дане клопотання так і не було розглянутим та належної відповіді громадянину (зазначення ПІП) не було надано (ознака вчиненого кримінального правопорушення за кваліфікацією – ст.367 КК України).
13.06.2017 року через прийомну НАБУ громадянин (зазначення ПІП) подав друге клопотання за вих.№ 1381/13 у кримінальному провадженні №52017000000000324 від 13.05.2017 року детективу ГПД НАБУ Бондаренко-Барбуль Антону Сергійовичу.
Однак, станом на 29.07.2017 року, всупереч вимогам ст.220 КПК України, дане клопотання так і не було розглянутим та належної відповіді громадянину (зазначення ПІП) не було надано (ознака вчиненого кримінального правопорушення за кваліфікацією – ст.367 КК України).
Згодом стало відомо, що начальник відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Кричун Василь Васильович із заступником керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Кривенко Володимиром Володимировичем вступили в злочинну змову з детективом Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Бондаренко-Барбуль Антоном Сергійовичем та незаконно змінили підслідність даного провадження – за прокуратурою Рівненської області, де фігурант у справі провадження очолює дану прокуратуру (згідно наказів ГПУ за №125 і 139, досудове розслідування щодо керівника обласної прокуратури має проводитися в ГПУ або в НАБУ).
При чому, в даному провадженні громадянин (зазначення ПІП) навіть не був допитаним, а його два клопотання так і залишилися досі не розглянутими.
Більше того, справжня кваліфікація вчиненого злочину рівненськими фігурантами у справі провадження (ст.364, 368, 366, 375, 382, 396 КК України) детективом Бондаренко-Барбуль Антоном Сергійовичем, прокурором Кричуном Василем Васильовичем та заступником керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Кривенко Володимиром Володимировичем була навмисно зміненою на таку, що зовсім не зачіпала вчинені злочини керівника Рівненської обласної прокуратури Соболь О.М., слідчого СВ прокуратури Рівненської області Маслова В.Г. та процесуальних керівників у кримінальному провадженні 42016000000000549 Бабич А.А., так як стосується виключно однієї судді Рівненського міського суду Рівненської області Ореховською К.Е. – ч.1 ст. 375 КК України (ознаки ст. 366 КК України).
Тобто, стаття 375 кримінального кодексу України зовсім не стосується не суддів, чого бездарні чи то не зовсім психічно здорові детектив Бондаренко-Барбуль Антон Сергійович, прокурор Кричун Василь Васильович та заступник керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Кривенко Володимир Володимирович не мали не знати, так як проходили нібито екзаменаційний відбір і серйозний конкурс на ними зараз займані посади в ГПУ і в НАБУ!?

Оскільки дані незаконні дії не стали предметом кримінального покарання детектива Бондаренко-Барбуль Антона Сергійовича, прокурора Кричуна Василя Васильовича і заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Кривенко Володимира Володимировича, то останні десятками кримінальних справ громадянина (зазначення ПІП) почали фабрикувати та незаконно змінювати підслідність у такий же самий спосіб: злочинний, бездарний, божевільний, корупційний тощо.
Відповідно, як для даного випадку, позиція детектива Бондаренко-Барбуль Антона Сергійовича із прокурором Кричуном Василем Васильовичем та заступником керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Кривенко Володимиром Володимировичем є явно злочинною та антидержавною, що направлена на підрив довіри громадськості до органів НАБУ, САП та до керівників держави, що явно наруку зовнішнім ворогам нашої держави!
Детектив Бондаренко-Барбуль Антон Сергійович, прокурор Кричун Василь Васильович і заступник керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Кривенко
Володимир Володимирович, явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищили службові повноваження, тим самим саботуючи роботу органів Національного антикорупційного бюро України і Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Саботаж і бойкотування належної роботи судового органу прирівнюються до шпіонажу і зраді інтересам нашої держави.
Детектив Бондаренко-Барбуль Антон Сергійович, прокурор Кричун Василь Васильович і заступник керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Кривенко
Володимир Володимирович умисно вчиняють посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки сепаратисти не розпочали воєнні дії на території столиці України.
Навмисна протидія нинішній державній політиці детективом Бондаренко-Барбуль Антоном Сергійовичем, прокурором Кричуном Василь Васильовичем і заступником керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Кривенко Володимиром Володимировичем, як посадовими особами органів НАБУ і САП, вже розчарувала певну частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення.
Вищенаписане дає мені явні підстави вважати, що в діяльності детектива Бондаренко-Барбуль Антона Сергійовича, прокурора Кричуна Василя Васильовича і заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Кривенко Володимира Володимировича наявний склад кримінального правопорушення, що передбачений ст.111, 364, 366, 382, 396 КК України.
Таким чином, відомості щодо вчинення правопорушень детективом Бондаренко-Барбуль Антоном Сергійовичем, прокурором Кричуном Василем Васильовичем і заступником керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Кривенко Володимиром Володимировичем мають всі ознаки злочину, що передбачені ст.111, 364, 366, 382, 396 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування.
З цього приводу нами були подані відповідні заяви ГСУ СБУ, ГСУ ГПУ про вчинені кримінальні правопорушення вказаними вище посадовими особами.
Очікуємо результатів адекватного реагування вказаних силових структур, міжнародного резонансу небайдужої громадськості і мас-медіа.

]]>
http://proisvol.info/2017/07/30/zlochini-zastupnika-kerivnika-sap-krivenko-v-v-ta-jogo-koleg/feed/ 7
Саботаж і зрада заступника начальника ГСУ СБУ Тиводар Б.М. http://proisvol.info/2017/07/30/sabotazh-i-zrada-zastupnika-nachalnika-gsu-sbu-tivodar-b-m/ http://proisvol.info/2017/07/30/sabotazh-i-zrada-zastupnika-nachalnika-gsu-sbu-tivodar-b-m/#comments Sun, 30 Jul 2017 13:37:28 +0000 http://proisvol.info/?p=1902 29.12.2016 року було винесено слідчим суддею Шевченківського районного суду м.Києва Ухвалу у судовій справі № 761/46146/16-к.
Однак, заступник начальника ГСУ СБУ Тиводар Богдан Михайлович нахабно і у відвертій формі відмовився виконати саме таку Ухвалу, про що власне і повідомив у своєму листі і ім’я потерпілої від незаконних дій особи (зазначення ПІР особи; лист № 6/В-405/2 від 29.03.2017 року).
Більше того, впродовж 2016-2017 років заступник начальника ГСУ СБУ Тиводар Богдан Михайлович відмовився виконати ще біля 22 (двадцяти двох) Ухвал Шевченківського районного суду м.Києва, а по 14 (чотирнадцяти) виконаним Ухвалам суду — роками не проводить досудового розслідування, тим самим саботуючи роботу органів досудового розслідування СБУ та покриваючи численні злочини багатьох посадових осіб нашої держави. Останнє суперечить його роботі в органах СБУ, рівно як і серйозно компрометує тих посадових осіб, хто надали Тиводару Богдану Михайловичу роботу в органах СБУ та дозволяють йому досі вчиняти злочини супроти українського народу та проти нашої незалежної держави.
Не менш нахабними та злочинними діями заступника начальника ГСУ СБУ Тиводара Богдана Михайловича являється те, що він всупереч положенням ст.214 КПК України та Наказу Генерального прокурора України за № 125, 139 незаконно повертає або перекидає нібито за належністю повідомлення про вчинення злочинів посадовими особами, що кваліфікувалися заявниками за ст. 111 КК України (підслідними СБУ).

Невиконання судового рішення полягає у невжитті службовою особою, до якої звернуто виконання вироку, рішення, ухвали або постанови суду, що набрали законної сили, передбачених законом заходів щодо їх виконання. Невиконання може виражатися у прямій відмові виконати судове рішення або в ухиленні від його виконання. Відмова означає явне, відкрите, висловлене усно або письмово небажання службової особи виконати судове рішення (наприклад, керівник підприємства відверто ігнорує рішення суду про заміну споживачеві придбаного ним неякісного товару на аналогічний товар належної якості).
Ухилення — та сама відмова, яка має завуальований характер: службова особа відкрито не заявляє про відмову виконати судове рішення, але діє таким чином, що фактично унеможливлює його виконання. Перешкоджання виконанню судового рішення передбачає протидію службової особи, наділеної законом певними повноваженнями щодо реалізації вимог, які у ньому містяться, з метою недопущення його реалізації. Така протидія може виражатися у прямій забороні своїм підлеглим виконувати вимоги державних виконавців державної виконавчої служби, погрозі застосувати до певних осіб, у тому числі і службових, насильства, спробі підкупити чи обманути їх з метою недопущення виконання судового рішення.
Відповідальність за ч. ч. 1 і 2 ст. 382 настає у випадку невиконання рішення лише одного органу державної влади — суду. Поняттям суд охоплюються всі існуючі в Україні суди, які входять до судової системи України: Конституційний Суд України і суди загальної юрисдикції, у т.ч. спеціалізовані.
Під вказане поняття не підпадають товариські і третейські суди, Міжнародний комерційний арбітражний суд та Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті України. Ухвала суду — це:
а) у кримінальному процесі — будь-яке рішення, крім вироку, яке виносить суд першої, апеляційної і касаційної інстанцій в судових засіданнях у колегіальному складі;
б) у цивільному процесі — рішення суду першої інстанції, яким вирішуються питання, що виникають у зв’язку з розглядом цивільної справи по суті;
в) в господарському процесі — рішення, яке виносить господарський суд, якщо господарський спір не вирішується по суті (відкладення розгляду справи, зупинення провадження у справі, залишення позову без розгляду тощо).
За результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення суди виносять тільки постанови. Як зазначено у диспозиції ч. 1 ст. 382, відповідальність настає у випадку невиконання чи перешкоджання виконанню службовою особою тільки таких судових рішень, які набрали законної сили. Вказівка на цю обставину є абсолютно обґрунтованою, оскільки судові рішення, що не набрали законної сили, не вважаються остаточними і можуть бути змінені.
Незважаючи на те, що ч. З ст. 382 не містить аналогічної вказівки, так само і рішення Європейського суду з прав людини підлягають виконанню лише за умови, якщо вони є остаточними.
Остаточне рішення, як правило, виносить відповідна палата, яка розглядає справу, а в передбачених зазначеною Конвенцією виняткових випадках — Велика палата Європейського суду з прав людини.
Відповідальність за ст. 382 може настати лише у випадку невиконання службовою особою правосудного судового рішення. Для наявності складу злочину, передбаченого ч. ч. 1 і 3 ст. 382, не потрібно, щоб невиконання судового рішення було злісним. Злочин є закінченим з моменту відмови виконати судове рішення (з початку ухилення від виконання судового рішення) або з моменту перешкоджання його виконанню.
Для визначення моменту закінчення цього злочину важливим є встановлення моменту надходження судового рішення до службової особи, яка повинна його виконувати, і строку виконання судового рішення, який встановлено законом або судом.
Суб’єктом злочину може бути лише службова особа, яка відповідно до повноважень повинна була вчинити дії по виконанню судового рішення або завдяки своїм повноваженням мала можливість перешкодити останньому. Такими службовими особами можуть бути керівники та інші службові особи підприємств, установ, організацій, державні виконавці тощо.
Таким чином, відомості щодо вчинення правопорушень заступником начальника ГСУ СБУ Тиводар Богданом Михайловичем мають ознаки злочину, що передбачені ст.364, 382, 396 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування.
З цього приводу нами були подані відповідні заяви до ГПД НБУ, ГСУ ГПУ про вчинені кримінальні правопорушення заступником начальника ГСУ СБУ Тиводар Богданом Михайловичем.
Як результат, проти заступника начальника ГСУ СБУ Тиводар Богдана Михайловича зараз відкрито кримінальне провадження, в якому ведеться відповідне досудове розслідування в ГПД НАБУ.
Очікуємо на об’єктивні результати досудового розслідування, відповідний суспільний і міжнародний резонанс і на небайдужість мас-медіа.

Тиводар Богдан Михайлович ухвала

ухвала Тиводар Богдан Михайлович

]]>
http://proisvol.info/2017/07/30/sabotazh-i-zrada-zastupnika-nachalnika-gsu-sbu-tivodar-b-m/feed/ 3
Шахрайства, корупція і бандитизм Фіщук Андрія Вікторовича http://proisvol.info/2017/07/30/shaxrajstva-korupciya-i-banditizm-fishhuk-andriya-viktorovicha/ http://proisvol.info/2017/07/30/shaxrajstva-korupciya-i-banditizm-fishhuk-andriya-viktorovicha/#comments Sat, 29 Jul 2017 21:04:03 +0000 http://proisvol.info/?p=1892 10.02.2017 року керівником громадської організації (зазначення назви) подано заяву директору Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища Київської міської державної адміністрації Фіщук Андрію Вікторовичу за вих. № 881 про порушення ТОВ «Адамант» та ТОВ «Адамант-Телеком» встановлених норм міського благоустрою та природного середовища.
А саме, у відповідності до наданої інформації з:
1) Департаменту земельних ресурсів КМДА;
2) Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації;
3) КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м.Києва»
4) Департаменту містобудування і архітектури КМДА,
ТОВ «Адамант» та ТОВ «Адамант-Телеком» (02096, м.Київ, вул. Харківське шосе, 51-А; керівники: генеральний директор Дорошенко Т.А., президент Пєтухов І.М., директор Лагодич Н.В.) незаконно заволоділи земельною ділянкою комунальної власності Дарницького району, в тому числі:
— дитячим майданчиком;
— прибудинковою територією ЖЕД (приблизно 0,35 гектари).
На рейдерськи захопленій земельній ділянці дані товариства незаконно збудували:
— цегляні та металеві будівлі (в тому числі паркани і гаражі);
— двоповерхову цегляну будівлю.
Вчиняючи незаконну забудову ТОВ «Адамант» та ТОВ «Адамант-Телеком» несанкціоновано втрутилися в інженерні, каналізаційні, водопровідні та електричні мережі міста, чим реально загрожують безпеці мешканцям прилеглих будинків та дітям, а також санітарному стану водяній скважині, яка через незаконну забудову знаходиться фактично впритул до самозведеного будинку та гаражів.
Останнє забруднює воду та складає явну загрозу масовому отруєнню мешканців району, які користуються даною водою для харчових потреб.
Крім того, керівники даних компаній (Дорошенко Т.А., Пєтухов І.М. та Лагодич Н.В.) десятиліттями не сплачують податків на незаконно займану землю та за експлуатацію збудованих приміщень.
Відповідно до вищенаписаного, а також на підставі Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської Ради від 25.12.2008 року за № 1051/1051, демонтаж самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм, тимчасових споруд торгівельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібно-роздрібної торгівельної мережі, об’єктів сезонної дрібно-роздрібної торгівельної мережі здійснюється Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської державної Ради.
Однак, взамін адекватної реакції на вищевказану заяву, директор Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища Київської міської державної адміністрації Фіщук Андрій Вікторович без будь-якого правового підґрунтя уповноважує КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом’янського району м.Києва» на термінове проведення демонтажу декоративної огорожі з цегляним фундаментом, що знаходяться біля нежитлових приміщень тої самої громадської організації, яка повідомила
Фіщук Андрія Вікторовича про порушення ТОВ «Адамант» та ТОВ «Адамант-Телеком» встановлених норм міського благоустрою та природного середовища.
При чому, декоративна огорожа з цегляним фундаментом, що встановлені біля нежитлових приміщень цієї громадської організації, робилися виключно з дозволів Солом’янської районної в м.Києві державної адміністрації (з наявним проектом, що затверджений посадовими особами даної адміністрації).
При чому, постановлюючи таке злочинне розпорядження, директор Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища Фіщук Андрій Вікторович грубо перевищив свої службові повноваження, адже посилався у своєму розпорядженні лише на підроблені документи.

Положенням ст.59 ЦПК України (Допустимість доказів) передбачено таке:
«1. …Не беруться до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування».
Положенням ст.60 ЦПК України (Обов’язки доказування і подання доказів) передбачено таке:
«1. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
2. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
3. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
4. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях».
З вищенаведеного витікає¸ що належними доказами порушення благоустрою прибудинкової території громадською організацією (зазначення назви організації) можуть являтися — висновки позапланової перевірки Солом’янського районного управління ГУ ДСНС України в м. Києві, що отримані в законному порядку (за згодою ГУ ДСНС України у м.Києві, що погоджені Державною регуляторною службою України).
Однак, Солом’янське районне управління ГУ ДСНС України в м.Києві такого дозволу на перевірку громадської організації (зазначення назви організації) не отримувала в:
— ГУ ДСНС України у м.Києві
— Державній регуляторній службі України.
Крім того, директор Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища Київської міської державної адміністрації Фіщук Андрій Вікторович при винесенні рішення вчинив службове підроблення, незаконно зазначивши у своїй вимозі те, чого насправді ніколи не було:
— що керівник громадської організації буцімто надавав копії проектної документації членам комісії при проведенні незаконної перевірки на облаштування прибудинкової території
— що приватне підприємство нібито має пряме відношення до облаштування прибудинкової території за адресою незаконно проведеної перевірки
— що нібито не існує жодного дозволу з адміністрації району на облаштування прибудинкової території в межах перевіреного ними об’єкту.
Директор Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища Київської міської державної адміністрації Фіщук Андрій Вікторович, при винесенні злочинного рішення, чомусь не взяв до уваги те, що довідка громадянки Алдошиної І.Л. була завідомо підробленою (неналежним доказом, здобутим злочинним шляхом). Крім того, у порушення мараторію на планові та позапланові заходи (Постановою №1728 з 01.01.2017 р. до 31.12.2017 р. запроваджено мораторій на проведення органами держнагляду планових та позапланових заходів зі здійснення держнагляду у сфері господарської діяльності), а також щодо виникнення конфлікту інтересів згідно законодавства у сфері запобігання і протидії корупції (положення Закону про держнагляд), а також щодо обмеження проведення планового чи позапланового заходу за обов’язкової участі (присутності) підприємця або уповноваженої ним особи, а також без наявності уніфікованих форм актів та без обов’язкового оформлення їх (вимога ст. 15 положення Закону про держнагляд, було проведено перевірку діяльності громадської організації підрозділами Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища Київської міської державної адміністрації та Солом’янської держадміністрації м.Києва (КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом’янського району м.Києва», ЖЕД-901, відділ благоустрою, РУ ДСНС України) щодо законності проведеного приватним підприємством (зазначення назви підприємства) в 2009 році благоустрою прибудинкової території, без присутності керівників підприємства і громадської організації.
При чому, комісією було порушені встановлені Законом про Держнагляд вимоги:
— посадова особа органу держнагляду не надала копії документів, передбачених цим Законом;
— госпсуб’єкт не одержав повідомлення про здійснення планового заходу держнагляду (контролю) в порядку, передбаченому цим Законом;
— посадова особа органу держнагляду (контролю) не внесла запис про здійснення заходу держнагляду до журналу реєстрації заходів держнагляду;
— органом держнагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику;
— у передбачених законом випадках посадові особи не надали копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань державного нагляду у сфері госпдіяльності, або відповідного державного колегіального органу на здійснення позапланового заходу.
Небезпідставно вважаємо, що дане свавілля є нічим іншим як вимагання чергових хабарів (перший раз це уже траплялося при отриманні дозволів на роботи по благоустрою даного об’єкту) та тиск на керівника громадської організації через результативну антикорупційну діяльність (громадською організацією на сьогодні відкрито понад 460 кримінальних справ на посадових осіб різного рівня).
Своєю незаконною діяльністю директор Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища Київської міської державної адміністрації Фіщук Андрій Вікторович, головний інженер КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом’янського району м. Києва» Смаровоз Ігор Олександрович, начальник відділу КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом’янського району м.Києва» Міщенко Л.А., головний спеціаліст відділу контролю за благоустроєм Солом’янської районної в м.Києві державної адміністрації Терещенко А.М., майстер технічної дільниці ЖЕД 901 Олефіренко М.О. фактично перешкоджають здійсненню законної господарської діяльності приватного підприємства та діяльності громадської організації, що завдає суттєвої шкоди міжнародному іміджу України та формує недовіру до нашої держави керівників міжнародної спільноти.
Таким чином, відомості щодо вчинення правопорушень Фіщуком Андрієм Вікторовичем, Смаровозом Ігором Олександровичем, Міщенко Л.А., Терещенко А.М., Олефіренко М.О. мають всі ознаки злочину, що передбачені ст. 206, 364, 368, 366, 189 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування.
Відповідно, за даними фактами нами було подано заяви про вчинене кримінальне правопорушення Фіщуком Андрієм Вікторовичем, Смаровозом Ігором Олександровичем, Міщенко Л.А., Терещенко А.М., Олефіренко М.О. до органів прокуратури, ГПД НАБУ, ГСУ СБУ.
Також очікуємо на відповідний суспільний і міжнародний резонанс та на небайдужість мас-медіа.

Фіщук Андрій Вікторович шахрайства

затвердження_проекту_благоустрій

Фіщук Андрій Вікторович немає дозволу

]]>
http://proisvol.info/2017/07/30/shaxrajstva-korupciya-i-banditizm-fishhuk-andriya-viktorovicha/feed/ 4
Лагодич Н.В.: опасаючись тюрми брешу про вчинення злочину http://proisvol.info/2017/07/24/lagodich-n-v-opasayuchis-tyurmi-breshu-pro-vchinennya-zlochinu/ http://proisvol.info/2017/07/24/lagodich-n-v-opasayuchis-tyurmi-breshu-pro-vchinennya-zlochinu/#comments Sun, 23 Jul 2017 21:41:24 +0000 http://proisvol.info/?p=1875 08.08.2016 року було внесено СУ ФР ДПІ у Солом’янському районі ГУ ДФС у м.Києві до ЄРДР відомості про вчинене кримінальне правопорушення за № 32016100090000077 за правовою кваліфікацією ст.205 КК України, у відповідності до Ухвали слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва по справі №760/10879/16-к за заявою директора ТОВ «Адамант-Телеком» Лагодич Наталією Віталіївною про вчинене кримінальне правопорушення директором приватного підприємства (зазначення ПІП).
Лагодич Наталія Віталіївна вчинила завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину громадянином (зазначення ПІП) з метою помсти за те, що він відкрив проти ТОВ «Адамант-Телеком» 7 (сім) кримінальних проваджень (з приводу яких досі ведуться досудові розслідування) та подав один цивільний позов на суму стягнення матеріальних збитків майже на 1,500 000 (півтори мільйони) гривень у зв’язку з тим, що ТОВ «Адамант-Телеком» із ТОВ «Адамант»:
— заволоділи особистим майном громадянина (зазначення ПІП) на загальну суму біля 120 000 (сто двадцять тисяч) доларів США;
— вчиняли проти нього неодноразові шахрайства;
— займалися вимагательством і шантажем;
— вчиняли податкові злочини (не сплачували податки з отриманих платежів громадянина, за незаконно розміщену рекламу, за користування рейдерськи захопленої земельної ділянки, за незаконну забудову дитячого майданчика, за незаконне встановлення парканів і гаражів, за порушення флори і фауни тощо);
— проводили незаявлену у правових документах господарську діяльність;
— приховували найману робочу силу;
— виплачували заробітну плату в конвертах тощо.
Таким чином, відомості щодо вчинення правопорушень Н.Лагодич мають всі ознаки злочину, що передбачений ч.2-3 ст. 283 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування.
Завідомо неправдиве повідомлення суду, прокурору, слідчому або органу досудового розслідування про вчинення злочину карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.
Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням особи в тяжкому чи особливо тяжко­му злочині або із штучним створенням доказів обвинувачення, а також вчинені з корисливих мотивів, караються обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Повідомлення може бути здійснене у будь-якій формі: усно, письмово, по теле­фону, з використанням комп’ютерних мереж тощо. Повідомлення може виходити від власного імені, бути анонімним чи від імені іншої особи, але має бути спрямоване на адресу лише органів (службових осіб), що наділені за законом правом на порушення та здійснення кримінального провадження, а саме до суду (п. 20-22 ч. 1 ст. 3 КПК), прокурора (п. 15 ч. 1 ст. 3, ст. 36 КПК), слідчого (п. 17 ч. 1 ст. 3, ст. 40 КПК) або до органу досудового розслідування (ст. 38 КПК). За частиною 2 ст. 383 КК караються ті самі дії, якщо вони:
а) поєднані з об­винуваченням у тяжкому (ч.4 ст. 12 КК) чи особливо тяжкому (ч. 5 ст. 12 КК) злочині;
б) пов’язані зі штучним створенням доказів обвинувачення (наприклад, підроблення речових доказів та документів, використання лжесвідчень тощо);
в) або учинені з корисливих мотивів (прагнення одержати внаслідок вчинення злочину ма­теріальні блага для себе чи інших осіб, одержати або зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат, досягти іншої матеріальної вигоди).

Якщо злочин, передбачений ст.383 КК, одночасно містить ознаки діяння, перед­баченого ст.259 КК, то вчинене заподіює шкоду не тільки відносинам у сфері здійснення правосуддя, а й громадській безпеці, що потребує кваліфікації таких дій за сукупністю злочинів, передбачених цими статтями ККУ.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується лише прямим умислом, бо вказівка закону на завідомо неправдивий характер повідомлення свідчить про усві­домлення винним того, що спрямовані ним на адресу відповідних органів відомості не відповідають дійсності, і його бажання вчинити такі дії.
Оскільки завідомо неправдиве повідомлення Лагодич Н.В. про вчинення злочину грунтувалося на штучному створенні доказів обвинувачення, а також вчинені тиску на громадську організацію (припинення громадської активності щодо незаконної діяльності цих двох підприємств), які призвели до отримання значних матеріальних збитків в конкретних фізичних осіб, а також або учинені з корисливих мотивів (прагнення одержати внаслідок вчинення злочину ма­теріальні блага для себе та інших осіб, одержати або зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат, досягти іншої матеріальної вигоди), останнє стало підставою для відкриття проти неї кримінальної справи за ч.2-3 ст. 383 КК України, за яким і досі триває в СВ Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві досудове розслідування.
Очікуємо на об’єктивні результати досудового розслідування щодо вчиненого злочину Лагодич Наталії Віталіївни, а також на відповідний суспільний і міжнародний резонанс та на небайдужість мас-медіа.

Лагодич Наталія Віталіївна ухвала

ухвала Лагодич Наталія Віталіївна

Пєтухов І.М., Лагодич, Дорошенко Т.А._13

Лагодич_Наталія_Віталіївна_эрдр

єрдр_Лагодич_Наталія_Віталіївна

Лагодич_Наталія_Віталіївна_тюрма

тюрма_Лагодич_Наталія_Віталіївна

Лагодич_Наталія_Віталіївна_злочин

]]>
http://proisvol.info/2017/07/24/lagodich-n-v-opasayuchis-tyurmi-breshu-pro-vchinennya-zlochinu/feed/ 4
Бандитизм клану Пєтухова І.М., Лагодич Н.В. і Дорошенко Т.А. http://proisvol.info/2017/07/23/banditizm-klanu-pyetuxova-i-m-lagodich-n-v-i-doroshenko-t-a/ http://proisvol.info/2017/07/23/banditizm-klanu-pyetuxova-i-m-lagodich-n-v-i-doroshenko-t-a/#comments Sun, 23 Jul 2017 17:38:50 +0000 http://proisvol.info/?p=1872 У провадженні слідчого СВ Дарницького УП ГУ НП у м.Києві Вознюк О.Я. триває досудове розслідування кримінального провадження за номером 42015100020000229 від 14.12.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.361, ч.1 ст. 197-1, ч.1 ст. 206, ч.1 ст. 356, ч.1 ст. 358, ч.1 ст. 190 КК України щодо вчиненого кримінального правопорушення ТОВ «Адамант» та ТОВ «Адамант-Телеком».
17.06.2017 року стало відомо громадянину (зазначення ПІП) про те, що домен в зоні «com.ua» (зазначення назви домену) загальною вартістю біля 20 000 (двадцять тисяч) доларів США (без врахування кропіткої праці по СЕО-розкрутці даного домену впродовж 5 років), керівниками ТОВ «Адамант» і ТОВ «Адамант-Телеком» — Пєтуховим Іваном Михайловичем, Лагодич Наталією Віталіївною та Дорошенко Тетяною Андріївною було незаконно перепродано третій особі (ознака ст. 191, 185 КК України).
А саме, за зізнаннями ФОП Месюри Сергія Володимировича (адреса: 21034, м.Вінниця, провулок Карла Маркса, будинок 40-а, квартира 73) він 18.01.2017 року став реєстратором домену громадянина (зазначення ПІП). З пояснень ФОП Месюри Сергія Володимировича витікає, що нібито останній власник даного домену відмовився від його володіння і не подовжив термін його користування, що начебто відразу призвело до звільнення вказаного домену, що є абсолютно нікчемним, так як право на його володіння зараз оспорюється в цивільному процесі (в Дарницькому районному суді міста Києва знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом даного громадянина до ТОВ «Адамант» і ТОВ «Адамант-Телеком» про визнання договору дійсним, визнання незаконним факт відсторонення від керування і володіння двома веб-сайтами та цим самим доменом, зобов’язання повернення цих двох веб-сайтів і цього домену, відшкодування завданої матеріальної і моральної шкоди та упущеної вигоди) та в кримінальному провадженні за номером 42015100020000229 від 14.12.2015 року, в якому на даний час триває досудове розслідування.
Також, пояснення ФОП Месюри Сергія Володимировича щодо «перехвату» вказаного домену не заслуговує уваги, так як термін його «звільнення» припадає на середину жовтня місяця, в той час як він ним заволодів – в другій половині січня місяця 2017 року (тобто, раніше на 9 місяців терміну його «звільнення»).
Більше того, громадянин (зазначення ПІП) надіслав в січні місяці 2016 року прокурору Київської місцевої прокуратури №2, а також Пєтухову Івану Михайловичу, Лагодич Наталії Віталіївні та Дорошенко Тетяні Андріївні відповідні заяви про «консервацію» прав на користування даним доменом до закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні та в цивільному процесі.
Останнє надало підставу вважати, що Пєтухов Іван Михайлович, Лагодич Наталія Віталіївна та Дорошенко Тетяна Андріївна вступили в злочинну змову із ФОП Месюрою Сергієм Володимировичем з метою отримання незаконної вигоди від перепродажу чужого майна (даного домену; тим самим перешкоджаючи законній господарській діяльності зазначеного вище громадянина).

Привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в п віданні,-
карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до чотирьох .років, або позбавленням волі на строк до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. Привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем — карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, караються обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на строк від трьох до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Дiї, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені у великих розмірах, караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Дії, передбачені частинами першою, другою, третьою або четвертою цієї статті, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою, караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
З об’єктивної сторони злочин, передбачений ст. 191, може бути вчинений у формі:
1) привласнення чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні;
2) розтрати такого майна зазначеною особою (ч. 1 ст. 191);
3) привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (ч. 2 ст. 191).
Привласнення полягає у протиправному і безоплатному вилученні (утриманні, неповерненні) винним чужого майна, яке знаходилось у його правомірному володінні, з наміром в подальшому обернути його на свою користь чи користь третіх осіб. В результаті привласнення чужого майна винний починає незаконно володіти і користуватись вилученим майном, поліпшуючи безпосередньо за рахунок викраденого своє матеріальне становище. Розтрата передбачає незаконне і безоплатне витрачання (споживання, продаж, безоплатну передачу, обмін, передачу в рахунок погашення боргу тощо) винним чужого майна, яке йому ввірене чи перебувало в його віданні. В результаті розтрати винний поліпшує майнове становище інших осіб шляхом безпосереднього споживання ними незаконно вилученого майна, позбавлення їх за рахунок витрачання такого майна певних матеріальних витрат, збільшення доходів інших осіб.
Діяння може кваліфікуватися як привласнення чи розтрата лише у тому разі, коли його предметом виступає майно, яке було ввірене винному чи було в його віданні, тобто воно знаходилось у правомірному володінні винного, який був наділений правомочністю по розпорядженню, управлінню, доставці або зберіганню такого майна. Така правомочність може обумовлюватись службовими обов’язками, договірними відносинами або спеціальним дорученням.
Ця правомочність може виникати не лише в осіб, які перебувають у трудових відносинах з підприємством, установою чи організацією незалежно від форми власності (комірник, експедитор, агент по постачанню, продавець, касир). Такою правомочністю можуть наділятися і будь-які інші (приватні) особи, яким власник майна відповідно до закону передає певні повноваження щодо розпоряджання, управління, доставки чи зберігання майна. Така-правомочність у особи може виникнути на підставі цивільно-правових угод підряду, оренди, комісії, прокату, перевезення, схову, майнового найму.
При цьому не має значення, яким саме власником — юридичною чи фізичною особою — винний був наділений певною правомочністю щодо відповідного майна.
Звернення на свою користь чужого майна, вчинене особою, яка не була наділена певною правомочністю щодо цього майна а за родом своєї діяльності мала лише доступ до цього майна (сторож, охоронник, підсобний робітник, вантажник та ін.), повинно кваліфікуватися як крадіжка за ст. 185.
Це стосується також осіб, які виконували чисто технічні функції з транспортування майна (шофер, тракторист, комбайнер, водії водних транспортних засобів тощо). Якщо ж зазначені особи, крім чисто технічних функцій з транспортування майна, були наділені стосовно довіреного для транспортування майна певною правомочністю, їхні дії по неправомірному заволодінню цим майном слід розглядати як привласнення чи розтрату і кваліфікувати за ст. 191. Водночас, викрадення чужого майна, вчинене особою, яка була наділена щодо нього певною правомочністю, але у даному випадку нею не користувалася, має кваліфікуватися за ст. ст. 185, 186 або 187. Тимчасове запозичення майна, яке було ввірене винному чи перебувало в його віданні, для тимчасового його використання з подальшим поверненням його або його еквівалента власнику, не може бути визнано протиправним його привласненням. За наявності підстав такі дії можуть бути розцінені як самоправство (ст. 356), а при вчиненні їх службовою особою — як зловживання владою або службовим становищем (ст. 364). Привласнення та розтрата, вчинені шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, утворюють склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191.
Частиною 2 цієї статті охоплюється також заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем.
Заволодіння чужим, майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим, становищем має місце тоді, коли службова особа незаконно обертає чуже майно на свою користь чи користь третіх осіб, використовуючи при цьому своє службове становище.
Його особливістю є те, що, на відміну від привласнення чи розтрати, предметом заволодіння чужим майном шляхом службового зловживання може бути і майно, яке безпосередньо не було ввірене винному чи не перебувало в його віданні. У зазначений спосіб винний може заволодівати майном, щодо якого в силу своєї посади він наділений правомочністю управління чи розпорядження майном через інших осіб.
Тобто він має певні владні повноваження щодо впливу на осіб, яким це майно ввірено чи перебуває у їх віданні. Предметом такого протиправного заволодіння може бути також майно, щодо якого ані сам винний, ані його підлеглі не були наділені певною правомочністю.
На відміну від привласнення і розтрати для заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем основною ознакою є не наявність чи відсутність у винного певної правомочності щодо майна, яке є предметом злочину, а використання для заволодіння чужим майно офіційно наданих йому за посадою службових повноважень.
Якщо заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем було пов’язане з внесенням такою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, іншим підробленням документів або складанням і видачею завідомо неправдивих документів, дії винного потребують кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами ст. ст. 191, 366.
Заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем слід відмежовувати від зловживання владою або службовим становищем, яке вчинюється з корисливих мотивів і утворює склад злочину, передбаченого ст, 364. Зловживання службовою особою своїм службовим становищем при вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191, виступає способом заволодіння чужого майна і таким чином утворює спеціальний склад службового зловживання.
При корисливому зловживанні владою або службовим становищем, відповідальність за яке передбачена ст. 364, службова особа не заволодіває чужим майном, а, діючи всупереч інтересам служби і протиправне отримуючи вигоду з свого службового становища, заподіює власникові майна майнову шкоду.
При цьому така шкода може полягати у так званій упущеній вигоді. На відміну від злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191, зловживання владою або службовим становищем (ст. 364) може супроводжуватись сплатним вилученням чужого майна, за якого відбувається заміна майна на рівноцінний еквівалент, — інше майно, гроші, використання чужого майна для особистих потреб без мети заволодіння ним тощо.
Умисне і безпідставне отримання службовою особою з використанням свого службового становища чужого майна як премій, надбавок до заробітної плати, пенсій, допомоги, інших виплат слід кваліфікувати за ст. 191, а не за ст. 364 Якщо службова особа спочатку звертає на свою користь чуже майно шляхом зловживання своїм службовим становищем, а потім з метою приховати вчинений нею злочин зловживає своїм службовим становищем, її дії потребують кваліфікації за правилами реальної сукупності злочинів — за відповідними частинами ст. 191 і 364.
Привласнення вважається закінченим з моменту вилучення чужого майна й отримання винним можливості розпорядитися ним як своїм власним. Момент закінчення розтрати збігається з моментом витрачання чужого майна. Заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем вважається закінченим з моменту отримання можливості розпорядитися ним на власний розсуд.
Суб’єктом привласнення і розтрати, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 191, може бути осудна приватна особа, яка досягла 16-річного віку і якій майно, що є предметом цього злочину, було ввірене чи перебувало в її віданні. Суб’єктом привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем (ч. 2 ст. 191) може бути лише службова особа.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.
Кваліфікуючими обставинами привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем закон передбачає вчинення їх:
1) повторно ;
2) за попереднім зговором групою осіб (ч. З ст. 191);
3) у великих (ч. 4 ст. 191);
4) особливо великих (ч. 5 ст. 191) розмірах;
5) організованою групою (ч. 5 ст. 191).
Про поняття таких кваліфікуючих цей злочин ознак, як вчинення його повторно, у великих чи особливо великих розмірах, див. коментар, викладений у Загальних положеннях до цього розділу, а таких ознак, як вчинення його за попередньою змовою групою осіб чи організованою групою.
Небезпідставно вважаю, що в діях керівників ТОВ «Адамант» і ТОВ «Адамант-Телеком» (І.Пєтухова, Н.Лагодич та Т.Дорошенко) та ФОП Месюрою С.В., є склад кримінального правопорушення, що передбачене ч.5 ст. 191, ч.2 ст.185, ч.2 ст. 206 КК України.
Таким чином, відомості щодо вчинення правопорушень І.Пєтуховим, Н.Лагодич та Т.Дорошенко мають всі ознаки злочину, що передбачений ч.5 ст. 191, ч.2 ст.185, ч.2 ст. 206 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування.
Відповідно, за даними фактами нами було подано заяви про вчинене кримінальне правопорушення Пєтуховим Іваном Михайловичем, Лагодич Наталією Віталіївною та Дорошенко Тетяною Андріївною до органів прокуратури.
Також очікуємо на відповідний суспільний і міжнародний резонанс та на небайдужість мас-медіа.

Пєтухов І.М., Лагодич Н.В., Дорошенко Т.А.

Лагодич Н.В., Дорошенко Т.А., Пєтухов І.М.

Дорошенко Т.А., Пєтухов І.М., Лагодич Н.В.

Лагодич Н.В., Дорошенко Т.А., Пєтухов І.М.

Лагодич Н.В., Дорошенко Т.А., Пєтухов І.М.

Лагодич Н.В., Дорошенко Т.А., Пєтухов І.М. єрдр

]]>
http://proisvol.info/2017/07/23/banditizm-klanu-pyetuxova-i-m-lagodich-n-v-i-doroshenko-t-a/feed/ 3
Скобуха І.М. підвищено за тортури і ув’язнення невинних людей http://proisvol.info/2017/07/16/skobuxa-i-m-pidvishheno-za-torturi-i-uvyaznennya-nevinnix-lyudej/ http://proisvol.info/2017/07/16/skobuxa-i-m-pidvishheno-za-torturi-i-uvyaznennya-nevinnix-lyudej/#comments Sun, 16 Jul 2017 16:42:50 +0000 http://proisvol.info/?p=1834 26.05.2015 року, листом № 2904/02/1-03/15 суддя Сарненського районного суду Рівненської області Довгий І.І. зобов’язав прокуратуру Рівненської області вчинити низку процесуальних дій, в частині проведення:
1) службового розслідування щодо незаконних тортур громадянина (зазначення ПІП);
2) призначення судово-медичної експертизи громадянину (зазначення ПІП);
3) призначення почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 12014180190000760.
10.06.2015 року, на виконання доручення судді Сарненського районного суду Рівненської області Довгого І.І., начальник відділу 04/2/2 прокуратури Рівненської області Журавський Максим Вікторович уповноважив прокурора Рокитнівського району Рівненської області Скобуха Івана Миколайовича організувати перевірку доводів громадянина (зазначення ПІП) щодо нелюдських тортур затриманого (зазначення ПІП) слідчими СВ Рокитнівського РВ УМВС України в Рівненській області Євпатом О.О. та Кибукевичем Р.Г., а також щодо призначення затриманому (зазначення ПІП) судово-медичної експертизи та почеркознавчої експертизи у судовій справі № 2.571/96/15-к від 05.05.2015 року.
При чому, Журавський Максим Вікторович зобов’язав прокурора Рокитнівської прокуратури Рівненської області Скобуха Івана Миколайовича під особистим контролем відпрацювати заяву громадянина (зазначення ПІП) та надати йому і судді Сарненського районного суду Рівненської області Довгому І.І. письмову відповідь.
14.07.2015 року громадянин (зазначення ПІП) подав прокурору Рокитнівського району Рівненської області Скобуху І.М. доповнення до заяви про призначення судово-медичної експертизи у судовій справі № 2.571/96/15-к від 05.05.2015 року.
16.07.2015 року, у відповідності до даних рекомендованого повідомлення про вручення кореспонденції, дане доповнення було вручено уповноваженому прокурору Басич О.В.
21.10.2015 року громадянин (зазначення ПІП) на підставі вищенаписаного подав прокурору Рокитнівського району Рівненської області Скобуху І.М. заяву про вчинення злочину слідчими СВ Рокитнівського РВ УМВС України в Рівненській області Євпатом О.О. і Кибукевичем Р.Г.
26.10.2015 року, у відповідності до даних рекомендованого повідомлення про вручення кореспонденції, дане доповнення було вручено уповноваженій особі Ковалець.
Станом на 05.01.2016 року, у порушення ст.214 КПК України, ч.3 ст. 27, ч. 5 ст. 55 Конституції України, Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Наказом Генерального прокурора України за № 69 від 17.08.1012 року, прокурор Рокитнівського району Рівненської області Скобух І.М. відомостей жодної із вищевказаних заяв про вчинення кримінальних правопорушень до ЄРДР не вніс та жодних відповідей заявнику (зазначення ПІП) не надав.
Крім того, прокурор Рокитнівського району Рівненської області Скобух І.М. не виконав і досі доручення начальника відділу 04/2/2 прокуратури Рівненської області Журавського Максима Вікторовича щодо організації перевірки доводів громадянина (зазначення ПІП) та доводів незаконно затриманого (зазначення ПІП), а також доводів адвоката Удода В.Ф. щодо застосування тортур затриманого (зазначення ПІП) слідчими СВ Рокитнівського РВ УМВС України в Рівненській області Євпатом О.О. і Кибукевичем Р.Г., що призвело до інвалідності затриманого (пошкодження м’яких і кісткових тканин, пошкодження судин і нервів, що супроводжуються гнійними не заживаючими виразками).
Також прокурор Рокитнівського району Рівненської області Скобух І.М. досі не виконав доручення начальника відділу 04/2/2 прокуратури Рівненської області Журавського М.В. щодо призначення затриманому (зазначення ПІП) судово-медичної експертизи та почеркознавчої експертизи у судовій справі № 2.571/96/15-к від 05.05.2015 року. Як результат, через злочинну бездіяльність прокурора Скобух І.М. та покривання ним вчинених злочинів слідчими СВ Рокитнівського РВ УМВС України в Рівненській області Євпатом О.О. і Кибукевичем Р.Г., невинного підозрюваного (зазначення ПІП) було осуджено на 11 (одинадцять) років позбавлення волі, при тому всьому, що у судовій справі не було жодного доказу скоєння ним злочину. Обвинувачення підозрюваного у злочині, якого він не вчиняв, грунтувалося лише на неправдивих свідченнях дочки-заявниці, проти якої досі ведеться досудове розслідування в окремому кримінальному провадженні.
Якби прокурор Скобух І.М. виконав доручення судді Сарненського районного суду Рівненської області Довгого І.І., тоді підозрюваного (зазначення ПІП) нізащо було судити, а його місце на лаві підсудних зайняли би слідчі Євпат Олексій Олексійович та Кибукевич Роман Григорович разом із прокурором Басич Оксаною Володимирівною та Осикою Юрієм Петровичем.

Незаконний вирок судді Сарненського районного суду Рівненської області Довгого І.І. нами було в апеляційному порядку оскаржено, а згодом — підозрюваного (зазначення ПІП) було остаточно виправдано в суді першої інстанції. Прокуратура Рівненської області намагалась оскаржити в Апеляційному суді Рівненської області виправдовуючий вирок суду першої інстанції, однак з позором програла.
Однак, через злочинну діяльність прокурора Рокитнівського району Рівненської області Скобуха І.М., слідчих Рокитнівського РВ УМВС України в Рівненській області Євпата Олексія Олексійовича та Кибукевича Романа Григоровича, процесуальних керівників у кримінальному провадженні — прокурорів Басич Оксани Володимирівни та Осики Юрія Петровича навічно залишилося зламаним життя невинуватої людини, яка незаконно відсиділа в Рівненському СІЗО 18 (вісімнадцять) місяців, плюс ще два місяці — домашнього арешту.
Громадянину (зазначення ПІП) вже ніколи не повернути незаконного обмеження волі в Рівненському СІЗО, не заслуженого позору, а також отримання ним пожиттєвих тілесних ушкоджень, що призвели до стійкого зниження працездатності (інвалідності) і соціальної ізольованості.
Більше того, з незрозумілих для нас причин, прокурор Рокитнівського району Рівненської області Скобух І.М. був за свій посадовий бандитизм підвищений до рівня старшого слідчого прокуратури Рівненської області, де на даний час і «працює», а слідчих Рокитнівського РВ УМВС України в Рівненській області Євпата Олексія Олексійовича та Кибукевича Романа Григоровича залишено на даних посадах навіть без дисциплінарних покарань, не дивлячись на вчинені ними злочини, не дивлячись на те, що ми відкрили на них по (чотири) кримінальних справи, які досі ніхто чомусь не розслідує!?
Це саме стосується і судді Сарненського районного суду Рівненської області Довгого І.І., який теж продовжує працювати і надалі ламати людські долі, не дивлячись на те, що ми відкрили на нього кримінальну справу, в якій чомусь досі ніхто не проводить досудового розслідування!?

Очікуємо на об’єктивні результати досудового розслідування щодо бандитизму прокурора Рокитнівського району Рівненської області Скобуха І.М., слідчих Рокитнівського РВ УМВС України в Рівненській області Євпата Олексія Олексійовича та Кибукевича Романа Григоровича, процесуальних керівників у кримінальному провадженні — прокурорів Басич Оксани Володимирівни та Осики Юрія Петровича, а також на відповідний суспільний і міжнародний резонанс та на небайдужість мас-медіа.

суддя Сарненського районного суду Довгий І.І.

прокурор прокуратури Рівненської області Журавський М.В.

Тортури-слідчим-Кибукевич-Романом-Григоровичем

Застосування-тортур-слідчим-Кибукевич-Романом-Григоровичем

наслідки-тортур-невинної-людини-кибукевич-р-г

прокурор Скобух Іван Миколайович єрдр

]]>
http://proisvol.info/2017/07/16/skobuxa-i-m-pidvishheno-za-torturi-i-uvyaznennya-nevinnix-lyudej/feed/ 4