Чайка Христина Анатоліївна

Чайка Христина Анатоліївна: безграмотна і злочинна детектив

НАБУ, Новости, Популярные новости

У провадженні ГПД Національного антикорупційного бюро України перебувало на досудовому розслідуванні кримінальне провадження за № 52017000000000231 від від 01.04.2017 року.
27.04.2017 року, без попереднього повідомлення про початок досудового розслідування, детектив ГПД НАБУ Чайка Христина Анатоліївна запросила особу 1 на допит в якості свідка у кримінальному провадженні за № 52017000000000231 від 01.04.2017 року, де він є заявником (із зазначенням фактів переслідування фігурантом у справі провадження, конкретних сум завданого морального і матеріального збитку).
Під час підготовчих дій до проведення допиту особи 1 у даному кримінальному провадженні стало відомо, що у матеріалах справи немає оригіналу заяви про вчинене кримінальне правопорушення із доданими до неї в додатку копіями документів що доказували факти отримання заявником фізичних, матеріальних і моральних збитків.
Як з’ясувалося, що детектив ГПД НАБУ Чайка Х.А. внесла до ЄРДР кваліфікаційну статтю вчиненого злочину, яка не відповідала тим, що були вказаними в заяві про вчинення кримінальних правопорушень та в ухвалі слідчого судді, якою і було зобов’язано даного детектива внести до ЄРДР відомості даної заяви. Більше цього, внесена детективом Чайка Х.А. до ЄРДР стаття вчиненого злочину була зовсім не підслідною органу НАБУ у відповідності до вимог ст.216 КПК України (ознаки службового підроблення).
За словами детектива Чайки Х.А., кримінальне провадження за № 52017000000000231 від 01.04.2017 року було нею відкрите лише за даними Ухвали слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва. На запитання особи 1, де ділася заява про вчинене кримінальне правопорушення і додані до неї додатки, що доказували факти вчинення кримінального правопорушення та нанесення заявнику збитків в особливо великих розмірах, детектив Чайка Х.А. заявила, що вона не знає куди вказана заява поділася. При цьому всьому, як про це свідчить наявний в особи 1 звукозапис на диктофоні, детектив Чайка Х.А. впродовж майже 60 хвилин примушувала його давати покази у даному кримінальному провадженні в якості свідка, при тому що у кримінальному провадженні була відсутньою Постанова про не визнання особи 1 Потерпілим у кримінальному провадженні № 52017000000000231 від 01.04.2017 року.
На неодноразові пояснення особи 1, що у відповідності до положення ст. 55, 56 КПК України, ст.57 Конституції України, а також що відповідно до Рекомендації 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14 червня 2006 року під поняттям “потерпілий” слід розуміти фізичну особу, що зазнала шкоди, включаючи фізичні ушкодження або психічні травми, душевні страждання або економічні втрати, спричинені діями або бездіяльністю, які є порушенням норм кримінального права держав-членів, і що у належних випадках термін “потерпілий” також охоплює найближчих членів сім’ї або утриманців прямо постраждалої особи (п.1.1), детектив Чайка Х.А. категорично відмовилася надати особі 1 Пам’ятку про процесуальні права та обов’язки потерпілого у вказаному кримінальному провадженні та копії витягу з ЄРДР. Зрештою, детектив Чайка Х.А. запропонувала особі 1 перенести даний допит на інший раз нібито у зв’язку з тим, що б особа 1 повторно надав до кримінального провадження № 52017000000000231 від 01.04.2017 року докази про отримання ним матеріальних, фізичних і моральних збитків. А оскільки особа 1 уже мав при собі копії саме таких документів, то запропонував тут же долучити їх до справи, від чого детектив Чайка Х.А. категорично відмовилася, мовляв що ці докази потрібно подавати виключно через канцелярію НАБУ.
Здогадуючись про злочинні наміри детектива Чайки Х.А., особа 1 попросив останню відвести його до канцелярії, так як її місцезнаходження йому нібито не було відоме, що даний детектив і зробила. Зрештою, особа 1 і детектив Чайка Х.А. разом подали через приймальну НАБУ на її ім’я два клопотання: за вх.№ В-3951 (копії документів на 94 аркушах), вх.№ В-3952 (про проведення допиту як потерпілого). Однак, детектив Чайка Христина Анатоліївна вказані клопотання чомусь не розглянула та відповіді на них особі 1 так і не надала.
В той же самий день детектив Чайка Х.А. поспішно передала прокурору САП матеріали кримінального провадження № 52017000000000231 від 01.04.2017 року для вирішення питання про зміну органу досудового розслідування (підслідності), що прокурор САП незабаром і зробив. Саме у такий спосіб детектив Чайка Х.А., вчиняючи службові підроблення та не виконуючи Ухвал слідчих суддів, вчиняє кримінальні правопорушення, в тому числі – приховуючи вчинені злочини фігурантів у справах кримінальних проваджень.
Пунктом 5 ст.214 КПК України передбачено, що до ЄРДР вносяться відомості про:
“4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела;
5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що особою 1 і було зроблено”.
Зазначеним вище підтверджується, що в заяві про вчинення кримінального правопорушення не прийнято розписувати в подробицях всі обставини вчинення кримінального правопорушення та отриманого потерпілим матеріального, фізичного і морального збитку, а також надавати «розрахунки отриманого збитку», так як для цього КПК України передбачає досудове розслідування з сукупністю вчинення численних процесуальних дій, в тому числі проведення допитів, витребування і подання доказів, призначення судово-медичної експертиз (які до внесення відомостей до ЄРДР не можливо провести).
Натомість, для таких детективів як Чайка Х.А. статтею 55 КПК України передбачено таке:
«1. Потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди…
2. Права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення… Потерпілому вручається Пам’ятка про процесуальні права та обов’язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення».
У даному випадку, заяву особи 1 про вчинення кримінального правопорушення отримала детектив ГПД НАБУ Чайка Х.А., однак Пам’ятки про процесуальні права і обов’язки потерпілого у кримінальному провадженні досі йому не надала, що є злочином.
У відповідності до Рекомендації 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14 червня 2006 року під поняттям «потерпілий» слід розуміти фізичну особу, що зазнала шкоди, включаючи фізичні ушкодження або психічні травми, душевні страждання або економічні втрати, спричинені діями або бездіяльністю, і які є порушенням норм кримінального права держав-членів. У належних випадках термін «потерпілий» також охоплює найближчих членів сім’ї або утриманців прямо постраждалої особи (п.1.1).
При цьому слід особливо зазначити що детектив Чайка Х.А. регулярно вчиняє подібні протиправні дії, якими з однієї сторони нівелює кропіткі досягнення громадської організації, а з іншої – умисно перешкоджає наповненню державної скарбниці на десятки мільйонів гривень, тим самим суттєво послаблюючи боєздатність наших військ (військової компанії на Сході України) та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури тощо).
Пунктом 9 ч.2 ст.129 Конституції України передбачено одну з основних засад судочинства — обов’язковість рішень суду. Виконання будь-якого судового рішення є невід’ємною стадією процесу правосуддя. Тому при вирішенні спору про відповідальність держави за невиконання судового рішення суд повинен з’ясувати причини такого невиконання та визначити державний орган, з вини якого це сталося. При цьому необхідно мати на увазі, що Європейський суд з прав людини у рішенні, ухваленому 07.05.2002 року у справі «Бурдов проти Росії», наголосив, що для держави є неприпустимим виправдання неможливості виконання судового рішення відсутністю належного фінансування, некомпетентність слідчого чи через бездіяльність керівника органу досудового розслідування.
Відповідно вимогам ст.534 КПК (Порядок виконання судових рішень у кримінальному провадженні), законодавцем визначено, що: «1. У разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. 2. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню. 3. Виправдувальний вирок або судове рішення, шо звільняє обвинуваченого з-під варти, виконуються в цій частині негайно після їх проголошення в залі судового засідання. 4. У разі поновлення судом апеляційної інстанції строку апеляційного оскарження одночасно вирішується питання про зупинення виконання вироку або ухвали. Виконання вироку або ухвали може бути зупинене також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. 5. Процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень у провадженні, вирішує суддя суду першої інстанції одноособово, якщо інше не передбачено цим Кодексом».
У відповідності до ст.535 КПК (Звернення судового рішення до виконання), передбачено: «1. Судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції або Верховного Суду України. 2. Суд разом із своїм розпорядженням про виконання судового рішення надсилає його копію відповідному органу чи установі, на які покладено обов’язок виконати судове рішення. 3. У разі якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження. 4. Органи, що виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання.
5. До набрання обвинувальним вироком законної сили обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не може бути переведений у місце позбавлення волі в іншу місцевість».
Статтею 21 КПК (Доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень) зазначається: «1. Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. 2. Вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов’язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України. 3. Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов’язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
4. Якщо інше не передбачено цим Кодексом, здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час кримінального провадження порушуються її права, гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами України».
У відповідності до ст.220 КПК України, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий (прокурор) зобов’язані розглянути в строк не більше 72-х годин з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об’єктивних причин – надсилається їй поштою». Клопотання є важливою гарантією захисту прав і законних інтересів громадян, які залучені у сферу кримінального судочинства, повного й об’єктивного дослідження обставин кримінального провадження. Під час кримінального провадження можуть бути заявлені клопотання, які направлені на встановлення фактичних даних, що мають значення для кримінального провадження; на забезпечення прав і законних інтересів особи, яка заявила клопотання. Тут йдеться про клопотання, які направлені на проведення будь-яких процесуальних дій. Розгляд клопотання містить в собі діяльність слідчого, прокурора, яку він здійснює відразу ж після прийому клопотання. В ході розгляду аналізу піддається прохання здійснити певні дії чи заперечення щодо здійснення окремих дій, яке міститься у клопотанні, та його обгрунтованість. З’ясовується, про встановлення яких обставин клопоче заявник, яким способом пропонує встановити їх слідчому, прокурору та чи мають ці обставини значення для цього кримінального провадження. Клопотання підлягає розгляду і вирішенню безпосередньо після його заяви. У тих випадках, коли негайне прийняття рішення за клопотанням неможливе, воно повинно бути задоволено за наявності відповідних підстав у строк не більше трьох днів з моменту подання. Такий строк встановлено законодавцем для розгляду уповноваженою процесуальною особою клопотання, заявленого учасниками кримінального процесу у ході досудового розслідування. Продовженню такий строк не підлягає. Якщо заявлене слідчому клопотання зумовлює потребу звернення до прокурора, то це не може розглядатись як підстава для відмовлення в задоволенні клопотання, і таке звернення розглядає слідчий, повідомляючи заявника про рішення останнього. Слідчий, прокурор зобов’язані розглянути і вирішити кожне заявлене за кримінальним провадженням клопотання. При цьому вони не вправі відмовити у допиті свідка, проведенні експертизи, в проведенні інших слідчих (розшукових) дій або прийнятті певних процесуальних рішень, якщо вони сприяють об’єктивному і повному дослідженню обставин кримінального провадження, забезпеченню прав і законних інтересів учасників кримінального провадження.
У відповідності до Наказу № 139 ГПУ, то в 2 частині (Облік кримінальних правопорушень) розділу II (Порядок формування та ведення реєстру), в пункті 8 зазначається таке:
«Відомості про декілька вчинених кримінальних правопорушень, зазначених в одній заяві, повідомленні або виявлених безпосередньо прокурором, слідчим чи працівником іншого підрозділу, незалежно від часу їх учинення, наявності осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, вносяться до Реєстру за кожним правопорушенням окремо».
Згідно ч.2 ст.91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Зокрема, практика ЄСПЛ щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінального права є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування має бути ретельним та неупередженим. Останнє означає, що органи слідства завжди повинні добросовісно намагатись з’ясувати, що трапилось, однак не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх незаконних рішень, або ж як відповідну підставу для отримання неправомірної вигоди. Детективи повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи зокрема показання свідків та отримання висновків судових експертиз, яких детектив Чайка Х.А. умисно уникає з метою приховування вчинених злочинів фігурантів у даній кримінальній справі. Будь-який недолік розслідування обов’язково призведе до не встановлення причин вчинення злочину або винних осіб у цьому ж самому злочину та створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (Рішення у справі «Олександр Ніконенко проти України», «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»). Проте, обставини, які особа 1 виклав у заяві про вчинення кримінального правопорушення, не стали предметом належного розслідування детективом Чайка Х.А.
У відповідності до Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Листом від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17 пояснив наступне:
«Зазначений вид скарги, яка підлягає розгляду під час досудового розслідування, передбачений п.5 ч.1 ст.303 КПК. Відповідно до ст.55 КПК потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Таким чином, для визнання особи потерпілою не вимагається прийняття окремого процесуального документа. Разом із тим ч.5 ст.55 КПК встановлено, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної в частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді. Отже, саме правильність застосування слідчим або прокурором цієї норми є предметом перевірки слідчим суддею під час розгляду аналізованої категорії скарг. Процесуальною підставою прийняття рішення про відмову у визнанні потерпілим відповідно до ст.55 КПК є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява подана особою, якій не завдано шкоди. При цьому відповідні підстави згідно із зазначеною статтею мають бути належним чином мотивовані. За умови встановлення того, що зазначені вимоги є недотриманими, слідчі судді приймають рішення про скасування постанов. Вказана постанова містить лише перелік статей КПК та їх зміст. Водночас, правового обґрунтування відсутності підстав щодо задоволення клопотання про визнання заявника потерпілими оскаржувана постанова немає. Крім неналежного мотивування постанов, підставою їх скасування є і необґрунтованість прийнятого рішення слідчим, прокурором стосовно співвідношення процесуальних вимог щодо визнання особи потерпілою та фактичних обставин кримінального правопорушення. Необґрунтована відмова у визнанні потерпілим внаслідок неналежного встановлення ознак сімейних відносин призводить до скасування відповідних постанов. Згідно зі встановленими обставинами особа звернулась до слідчого із заявою про визнання її потерпілою, однак, всупереч ст. 55 КПК, на момент розгляду скарги слідчим не було виконано вимог ч.2 ст.55 КПК, відповідно до якої потерпілому вручається пам’ятка про процесуальні права та обов’язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що відповідно до ст.55 КПК, вбачається, що обов’язок органів, які здійснюють кримінальне провадження, виносити постанову є лише у випадку відмови особі про визнання її потерпілою, а при задоволенні такої заяви не є обов’язковим. Якщо потерпіла особа вважає, що їй завдано моральну шкоду, а тому вона має право знати про свої права та обов’язки в рамках цього кримінального провадження. У контексті наведеного слід зазначити, що КПК не передбачає обов’язку посадових осіб органів досудового розслідування приймати процесуальне рішення про визнання особи потерпілою, оскільки згідно з ч.2 ст.55 КПК права та обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення. Отже, з цього моменту така особа, за відсутності постанови про відмову у визнанні потерпілим, відповідно до ст.220 КПК може вносити клопотання про вчинення процесуальних дій, які мають бути розглянуті, зокрема і щодо такої процесуальної дії, як вручення повідомлення про процесуальні права та обов’язки. Водночас слід зазначити, що потерпілий може звертатись з клопотаннями, пов’язаними з його статусом, до слідчого та прокурора, бездіяльність щодо реагування на які є предметом оскарження відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК. Також слід розмежовувати бездіяльність, яка оскаржується в порядку п.1 ч.1 ст.303 КПК, та відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій. Таким чином, необхідно враховувати, що якщо особа звернулась із клопотанням про проведення слідчої (розшукової) дії, однак воно залишилось без реагування або без належного реагування (наприклад, не було розглянуте або було розглянуте в частині) слідчого, то в такому випадку правомірним є оскарження такої бездіяльності відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України. Однак, якщо клопотання розглянуто, а в його задоволенні було відмовлено, то така відмова є предметом оскарження винятково відповідно до п.7 ч.1 ст.303 КПК України. Водночас слід зазначити, що бездіяльність стосовно відсутності реагування на відповідні клопотання про вчинення певних процесуальних, зокрема слідчих (розшукових), дій може бути предметом оскарження лише у тих випадках, коли скаржник попередньо ініціював вчинення таких дій, звертаючись із відповідним клопотанням до слідчого. За відсутності такого попереднього клопотання слідчі судді приймають обґрунтовані рішення про відмову у відкритті провадження за скаргою.
Згідно висновку Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо тлумачення положення ст.55 КПК, витікає наступне: …КПК не передбачає обов’язку посадових осіб органів досудового розслідування приймати процесуальне рішення про визнання особи потерпілою, оскільки згідно з ч.2 ст.55 КПК права та обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення. Отже, з цього моменту така особа, за відсутності постанови про відмову у визнанні потерпілим, відповідно до ст.220 КПК може вносити клопотання про вчинення процесуальних дій, які мають бути розглянуті, зокрема і щодо такої процесуальної дії, як вручення повідомлення про процесуальні права та обов’язки. Враховуючи наведене, правильною є практика слідчих суддів, які відмовляють у відкритті провадження за скаргами, зумовленими бездіяльністю щодо визнання потерпілим, оскільки КПК не зобов’язує вчиняти такі дії слідчого чи прокурора. Водночас слід зважати, що потерпілий може звертатись з іншими клопотаннями, пов’язаними з його статусом, до слідчого та прокурора, бездіяльність щодо реагування на які є предметом оскарження відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України.
У відповідності до ст.57 Конституції України (Кожному гарантується право знати свої права і обов’язки) зазначається: “Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.
Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, не доведені до до відома населення, є нечинними”.
У відповідності до ст.68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
У відповідності до ст.64 Конституції України (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією.
Якщо добре проаналізувати вищенаписане, то хіба не за ці стандарти права щодня і на протязі майже шести років гинуть в ООС найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Детектив Чайка Х.А. через свою безграмотність, бездарність, протиправність і неадекватність напевно забула про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на шиї і у відповідності до європейських стандартів права.
Більше цього, детектив Чайка Х.А. саме у такий спосіб сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми злочинними діями героїчні досягнення українського народу.
Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ООС) і учасники Майдану, які щодня влаштують цій ганебній диверсантці фекальну люстрацію, якщо НАБУ, ДБР, СБУ і Генеральний прокурор України не бажають реагувати на це у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що детектив Чайка Х.А. знову вчинила кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.365, ч.2 ст.366, ч.2 ст.367, ч.2 ст.368, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що потенційна підривна діяльність детектива Чайки Х.А. також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність детектива Чайки Х.А. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії детектива Чайка Х.А. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Детектив Чайка Х.А. явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом перевищує свої службові повноваження, вчиняє підроблення, умисно не проводить досудових розслідувань, відсторонює потерпілих від участі у досудових розслідуваннях, приховує вчинені злочини, перешкоджає діяльності громадських організацій, надає допомогу злочинним особам і організованим кримінальним угрупуванням, культивує і поширює корупцію, вчиняє саботаж і диверсії, регулярно порушує присягу держслужбовця, тим самим бойкотуючи роботу органу НАБУ. Саботаж і бойкотування роботи органу НАБУ прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Детектив Чайка Х.А. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці детективом Чайка Х.А. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності детектива Чайка Х.А. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинених кримінальних правопорушень детективом Чайка Х.А. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.365, ч.2 ст.366, ч.2 ст.367, ч.2 ст.368, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до УВК НАБУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення детективом Чайка Х.А. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Національного агентства України з питань державної служби про не належну поведінку детектива Чайки Х.А., яка грубо і регулярно порушує присягу держслужбовця. Очікуємо результатів адекватного реагування від УВК НАБУ, СУ ДБР, ГСУ СБУ — стосовно внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Національного агентства України з питань державної служби — щодо відкриття дисциплінарної справи. Також сподіватимемося на певний суспільний резонанс небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.

Чайка Христина Анатоліївна детектив

Чайка Христина Анатоліївна ухвала

ухвала Чайка Христина Анатоліївна

Чайка Христина Анатоліївна злочини

злочини Чайка Христина Анатоліївна

13 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Ангеліна
5 роки тому

Стовп горілий а не детектив. Вискочила пройда, що називається із затурканого села з західної України, щоби в Києві в штанята зазирати набушним товстосумам. Хіба для цього потрібно мати розум?

Аркадій
5 роки тому

Ця тупорила детектив Чайка навіть не знає азів права (що заявник являється потерпілим до тих пір, поки вона не винесе постанови про відмову у визнанні його потерпілим), однак чомусь пройшла великий конкурс і отримує 20 000 грн. в місяць. Це що, відверта демонстрація проституції в НАБУ чи ознака бездарності і параної Ситника?

Серж
5 роки тому

во дает тупица набушная! это же какой дурой надо быть, чтобы потерять заявление потерпевшего и вносить в ердр ведомости с потолка?

Жанна
5 роки тому

А навіщо цій дурепі мати в НАБУ мозок, коли у неї є доволі великий рот і пухнасті губки. Як кажуть в народі: робота у неї по самі вуха смачна, да ще й із великою зарплатою!

Элла
5 роки тому

Чумовая девочка приехала из забытого богом львовского села в Киев делать карьеру, а тут тебе облом такой: нужно трусики Сытника обстиривать.

Владик
5 роки тому

а для чего еще нужны тупые курицы в НАБУ? грамотных давно уже порозбирали: кого-то замуж позвали, кто-то за границу выехал, а кого-то – на частную фирму устроили!

Юлиан
5 роки тому

этих шлюх надо у вагоны грузить и на каторгу отправлять

Герда
5 роки тому

чучундра из чукча-болота. и где только берутся такие рапатые чудо-жабы?

Толік
5 роки тому

якщо така безтолковість в НАБУ працює, то яка тоді компетентність у керівників-козлів?

Иван
5 роки тому

гребанная курица, которая заблудилась в чужем курятнике

Андрій
4 роки тому

де можна ще було знайти таку тупорилу горилу, яка навіть таблички множення не знає! зате працює в НАБУ і отримує по 30000 тисяч гривеників щомісяця

Люда
4 роки тому

З Чайки детектив – як з поліна Буратіно. Цю хвойду взяли до НАБУ виключно із-за її легкодоступності для керівників: від завідуючих відділами до керівника ГПД НАБУ Калужинського…

Ірина
4 роки тому

мало того що ця мавпа абсолютно тупа, так вона ще й неадекватна. як почне з її рота литися словесний понос, так його уже нічим не зупинити. може б її керівники скинулися по 10 гриванів і купили краника для її смердючого рота?