прокурор Скобух Іван Миколайович фото

Скобуха І.М. підвищено за тортури і ув’язнення невинних людей

Новости, Популярные новости, Прокуратура

26.05.2015 року, листом № 2904/02/1-03/15 суддя Сарненського районного суду Рівненської області Довгий І.І. зобов’язав прокуратуру Рівненської області вчинити низку процесуальних дій, в частині проведення:
1) службового розслідування щодо незаконних тортур особи 1;
2) призначення судово-медичної експертизи особі 1;
3) призначення почеркознавчої експертизи у провадженні № 12014180190000760 від 13.12.2013 року.
10.06.2015 року, на виконання доручення судді Сарненського районного суду Рівненської області Довгого І.І., начальник відділу 04/2/2 прокуратури Рівненської області Журавський Максим Вікторович уповноважив прокурора Рокитнівського району Рівненської області Скобуха Івана Миколайовича організувати перевірку доводів особи 2 щодо нелюдських тортур незаконно затриманого особи 1 слідчими СВ Рокитнівського РВ УМВС України в Рівненській області Євпатом О.О. та Кибукевичем Р.Г., а також щодо призначення затриманому особі 1 судово-медичної експертизи та почеркознавчої експертизи у судовій справі № 2.571/96/15-к від 05.05.2015 року.
При чому, Журавський Максим Вікторович зобов’язав прокурора Рокитнівської прокуратури Рівненської області Скобуха Івана Миколайовича під особистим контролем опрацювати заяву особи 2 та надати йому і судді Сарненського районного суду Рівненської області Довгому І.І. письмову відповідь.
14.07.2015 року особа 2 подав прокурору Рокитнівського району Рівненської області Скобуху І.М. доповнення до заяви про призначення судово-медичної експертизи у судовій справі № 2.571/96/15-к від 05.05.2015 року.
16.07.2015 року, у відповідності до даних рекомендованого повідомлення про вручення кореспонденції, дане доповнення було вручено уповноваженому прокурору Басич О.В.
21.10.2015 року особа 2 на підставі вищенаписаного подав прокурору Рокитнівського району Рівненської області Скобуху І.М. заяву про вчинення злочину слідчими СВ Рокитнівського РВ УМВС України в Рівненській області Євпатом О.О. і Кибукевичем Р.Г.
26.10.2015 року, у відповідності до даних рекомендованого повідомлення про вручення кореспонденції, дане доповнення було вручено уповноваженій особі Ковалець.
Станом на 05.01.2016 року, у порушення ст.214 КПК України, Наказу Генерального прокурора за № 125, Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Наказом Генерального прокурора України за № 69 від 17.08.1012 року, ч.3 ст.27, ч.5 ст.55 Конституції України, прокурор Рокитнівського району Рівненської області Скобух І.М. відомостей жодної із вищевказаних заяв про вчинення кримінальних правопорушень до ЄРДР не вніс та належних відповідей особі 2 не надав.
Крім цього, прокурор Рокитнівського району Рівненської області Скобух І.М. не виконав доручення начальника відділу 04/2/2 прокуратури Рівненської області Журавського Максима Вікторовича щодо організації перевірки заяв особи 2, клопотань незаконно затриманої особи 1, а також клопотань адвоката Удода В.Ф. щодо застосування тортур до затриманого особи 1 слідчими СВ Рокитнівського РВ УМВС України в Рівненській області Євпатом О.О. і Кибукевичем Р.Г., що призвело в особи 1 до пошкодження м’яких і кісткових тканин, судин і нервів, що супроводжуються гнійними незаживаючими виразками).
Також прокурор Рокитнівського району Рівненської області Скобух І.М. не виконав доручення начальника відділу 04/2/2 прокуратури Рівненської області Журавського М.В. щодо призначення особі 1 судово-медичної експертизи та почеркознавчої експертизи у судовій справі № 2.571/96/15-к від 05.05.2015 року. Як результат, через бездіяльність прокурора Скобух І.М. та приховування ним вчинених злочинів слідчих СВ Рокитнівського РВ УМВС України в Рівненській області Євпата О.О. і Кибукевича Р.Г., невинну особу 1 було осуджено на 11 років позбавлення волі, при тому всьому, що у судовій справі не було жодного доказу скоєння ним злочину. Обвинувачення особи 1 у злочині, якого він не вчиняв, ґрунтувалося лише на неправдивих свідченнях його дочки-заявниці, проти якої досі ведеться досудове розслідування в окремому кримінальному провадженні.
Якби прокурор Скобух І.М. виконав доручення судді Сарненського районного суду Рівненської області Довгого І.І., тоді особу 1 нізащо було б судити, а його місце на лаві підсудних зайняли би слідчі Євпат Олексій Олексійович та Кибукевич Роман Григорович разом із прокурором Басич Оксаною Володимирівною та Осикою Юрієм Петровичем. Згодом, неправосудний вирок судді Сарненського районного суду Рівненської області Довгого І.І. через 1 рік і 6 місяців було в апеляційному порядку скасовано, а ще через 2 місяці — особу 1 було остаточно виправдано в Кузнецовському міському суді Рівненської області. Прокуратура Рівненської області намагалась оскаржити в Апеляційному суді Рівненської області виправдальний вирок Кузнецовського міського суду Рівненської області, однак з цей ганебний судовий процес остаточно програла.
Поза тим, через злочинну діяльність прокурора Рокитнівського району Рівненської області Скобуха І.М., слідчих Рокитнівського РВ УМВС України в Рівненській області Євпата Олексія Олексійовича та Кибукевича Романа Григоровича, процесуальних керівників у кримінальному провадженні № 12014180190000760 від 13.12.2013 року – прокурорів Басич Оксани Володимирівни та Осики Юрія Петровича залишилося навічно зламаним життя невинуватої особи 1, яка незаконно відсиділа в Рівненському СІЗО 18 (вісімнадцять) місяців, плюс ще два місяці – під домашнім арештом.
Особі 1 вже ніколи не повернути навіки втраченого фізичного і психологічного здоров’я в застінках Рівненського СІЗО, незаконно набутого клейма позору та втраченої віри у торжество справедливості. Отримані особою 1 по життєві тілесні ушкодження від нелюдських тортур слідчими Рокитнівського РВ УМВС України в Рівненській області Євпата О.О. і Кибукевича Р.Г. у кримінальному провадженні № 12014180190000760 від 13.12.2013 року, що призвели до стійкого зниження працездатності і соціальної ізольованості, будуть ще досить довго йому нагадувати про свавілля і безчинність правоохоронних органів, а також про номінальну вартість людської свободи та життя, які можна кожному і дуже просто “купити” у продажних правоохоронців.
Однак, у всіх цих ганебних переплетіннях корумпованих пригод у практично всіх ланках правоохоронних органів Рівненщини є місце дечому ще незвичному для тамтешніх місцевих громадян – підвищення по службі тих, хто уже “засвітився” (або “погорів”) на хабарах і створив своїми неправомірними діями певний ризик для руйнації усієї корупційної піраміди. А саме, якщо суд виніс виправдальний вирок, то прокурору Рівненської області (за “мовчазного” сприяння Генерального прокурора України) не слід було відразу підвищувати по службовій драбині прокурора Рокитнівського району Рівненської області Скобух І.М., а також процесуальних керівників у кримінальному провадженні за № 12014180190000760 від 13.12.2013 року Басич О.В та Осики Ю.П. Це саме стосувалося і слідчих СВ РВ ВС УМВС України у Рокитнівському районі Рівненської області Євпата О.О. і Кибукевича Р.Г., яких також було відразу підвищено у званнях і посадах.
Більше цього, прокуратура Рівненської області і Хмельницьке відділення ДБР досі саботують проведення досудових розслідувань у 16 кримінальних провадженнях на суддів Сарненського районного суду Рівненської області (в тому числі щодо судді і голови суду Довгого І.І., який також продовжує і надалі працювати та ламати людські долі невинних людей), прокурорів Скобуха І.М., Басич О.В і Осики Ю.П., а також щодо слідчих Євпата О.О. і Кибукевича Р.Г. та на усе керівництво СВ Рокитнівського ВП Сарненського ВП ГУ НП в Рівненській області. Саме тому дані злочинні особи і до тепер продовжують переслідувати особу 1, залякуючи його повторним притягненням до кримінальної відповідальності, якщо він буде звертатися до суду з цивільним позовом про відшкодування шкоди, завданої йому незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
У статті 372 КПК (Притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності) зазначається таке: 1. Притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності слідчим, прокурором чи іншою уповноваженою на те законом особою – карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк. 2. Те саме діяння, поєднане з обвинуваченням у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, а також поєднане зі штучним створенням доказів обвинувачення або іншою фальсифікацією, – карається позбавленням волі на строк від 5 до 10 років.
Стаття 62 Конституції України проголошує, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом. У разі порушення цих вимог настає відповідальність за ст.372 КК як за спеціальний вид (відносно ст.364 КК України) службового зловживання.
Потерпілим від злочину за ст.372 КК України є особа, невинувата у вчиненні того злочину, що їй інкримінується. При цьому це може бути як особа, що взагалі не вчиняла жодний злочин, так і така, що вчинила інший злочин, ніж той, за який її притягують до кримінальної відповідальності.
Тому притягнення до кримінальної відповідаль­ності особи, щодо якої є докази її винуватості, але з порушенням встановленого за­коном процесуального порядку, не може кваліфікуватися за ст.372 КК України і за інших необ­хідних умов може розглядатися як злочин, передбачений ст.364 КК України.
Застосування ст.372 КК України виключається й у разі притягнення завідомо невинного не до кримінальної, а до інших видів юридичної відповідальності (дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової). За інших необхідних умов такі дії можуть містити ознаки злочину, передбаченого ст.364 КК України. Об’єктивна сторона злочину за ч.1 ст.372 КК України полягає у притягненні до кри­мінальної відповідальності, яке згідно з п.14 ч.1 ст.3 КПК України є стадією кримінального провадження, що починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Аналіз статей 276-278 КПК України, які регламентують здійснення повідомленні про підозру, свідчить, що об’єктивна сторона злочину за ст.372 КК України характеризується лише активною поведінкою суб’єкта, що полягає у вчиненні таких дій, як: а) складання письмового повідомлення про підозру (ст.277 КПК України); б) вручення цього повідомлення особі, що підозрюється у вчиненні певного кримі­нального правопорушення (ч.1 ст.42, ст.278 КПК України).
Отже, за ст.372 КК України карається злочин з формальним складом, який визнається закінченим саме з того моменту, коли письмове повідомлення про підозру вручається (пред’являється) особі, яка підозрю­ється у вчиненні кримінального правопорушення. Будь-які наслідки цього злочину перебувають поза межами його об’єктивної сторони і можуть враховуватися судом лише при призначенні покарання. За частиною 2 ст.372 КК України карається те саме діяння, поєднане: а) з обвинувачен­ням у вчиненні тяжкого (ч.4 ст.12 КК України) або особливо тяжкого (ч.5 ст.12 КК України) злочину; б) із штучним створенням доказів обвинувачення (наприклад, складання підроблених протоколів, підкидання речових доказів, підроблення висновку експерта тощо); в) з іншою фальсифікацією (вилучення зі справи доказів, що свідчать про невинува­тість потерпілого, невідображення фактів та обставин, що спростовують обвинува­чення тощо).
Оскільки одним із способів штучного створення доказів чи іншої фальсифікації може бути і службове підроблення, такі дії також охоплюються ч.2 ст.372 КК України і додаткової кваліфікації за ст. 366 КК України не потребують. Суб’єктивна сторона злочину полягає лише у прямому умислі, бо суб’єкт діє завідомо, тобто усвідомлює очевидність притягнення до відповідальності саме невинного і бажає цього. Мотиви вчиненого можуть бути різними (помста, ревнощі, корисливість, кар’єризм) і на кваліфікацію злочину не впливають, але повинні враховуватися при призначенні покарання.
Якщо притягнення невинного до кримінальної відповідальності було наслідком помилки особи, вчинене не містять складу злочину, передбаченого ст.372 КК України, і за наявності відповідних ознак може бути кваліфіковане за ст.367 КК України. Якщо діяння виявляється у не притягненні до кримінальної відповідальності завідомо винної особи, воно містить озна­ки складу злочину, передбаченого не ст.372 КК України, а ст.364 КК України. Суб’єкт злочину спеціальний, а саме прокурор, слідчий або інша уповноважена службова особа, яка згідно із статтями 276-278 КПК має право здійснювати повідом­лення про підозру.
Статтею 1176 ЦК (Відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду) передбачено: “1. Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. 2. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. 3. Якщо кримінальне провадження закрито на підставі закону про амністію або акта про помилування, право на відшкодування шкоди не виникає. 4. Фізична особа, яка у процесі досудового розслідування або судового провадження шляхом самообмови перешкоджала з’ясуванню істини і цим сприяла незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, незаконному застосуванню запобіжного заходу, незаконному затриманню, незаконному накладенню адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, не має права на відшкодування шкоди. 5. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. 6. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. 7. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом”.
У доктрині Європейського суду з прав людини «право на суд» охоплює три основні елементи:
1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду. Пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає наступне: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення…».
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У відповідності до ст.68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей.
У відповідності до ст.64 Конституції України (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі майже п’яти років гинуть в АТО найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Прокурор Скобух І.М. через свою корумпованість, жадібність, безграмотність, бездарність, протиправність і неадекватність напевно уже забув про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на своїх шиях і у відповідності до європейських стандартів прав людини. Більше того, Скобух І.М. саме у такий спосіб сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми злочинними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Рівному знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цьому ганебному диверсанту фекальну люстрацію, якщо Генеральний прокурор і Президент України не бажають реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень прокурором Скобухом І.М. мають всі ознаки злочину за ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.368, ч.2 ст.369, ч.2 ст.372, ч.3 ст.382, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Однак, якщо врахувати ще й те, що судова справа № 2.571/96/15-к також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність Скобух І.М. слід розцінювати як таку, що направлена на зумисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, позиція Скобух І.М. є явно злочинною та антидержавною, що направлена на підрив довіри громадськості до органів прокуратури та до керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам. Скобух І.М., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, не виконує рішень суду, приховує вчинені злочини, вчиняє бездіяльність і службову недбалість, надає допомогу злочинним угрупуванням та окремим кримінальним особам, культивує корупцію, перешкоджає діяльності громадських організацій, саботує проведення досудових розслідувань, сприяє виробництву і збуту наркотиків та незаконному видобуванню і перепродажу бурштину, притягує завідомо невинних осіб до кримінальної відповідальності, не виконує покладених на нього службових обов’язків, тим самим саботуючи роботу органів прокуратури. Саботаж і бойкотування належної роботи органів прокуратури прирівнюються до шпіонажу і зраді інтересам держави. Скобух І.М. умисно вчиняє злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки сепаратисти не розпочали воєнні дії на території м.Києва. Навмисна протидія нинішній державній політиці Скобухом І.М. вже розчарувала певну частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Вищенаписане дає відповідні підстави вважати, що в діяльності Скобух І.М. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачений ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення правопорушень Скобух І.М. мають всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.368, ч.2 ст.369, ч.2 ст.372, ч.3 ст.382, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до ЄРДР і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви ГПД НАБУ, ГСУ СБУ і СУ ДБР про вчинені кримінальні правопорушення Скобух І.М. Очікуємо результатів адекватного реагування вказаних вище структур, міжнародного резонансу, небайдужої громадськості і адекватної реакції не корумпованого мас-медіа.

Суддя Сарненського районного суду Довгий І.І.

Прокурор прокуратури Рівненської області Журавський М.В.

Тортури слідчим Кибукевич Романом Григоровичем

Застосування тортур слідчим Кибукевич Романом Григоровичем

Наслідки тортур невинної людини слідчим Кибукевич Р.Г.

Прокурор Скобух Іван Миколайович єрдр

7 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Толян
5 роки тому

сарненський лисий виблядок, якому тато (колишній депутат сарненської міської ради, нині – зажратий будівельник) купив ксіву прокурора і пагони підполковника

Орися
5 роки тому

чмо сарненське, а не прокурор! цього підера на уранові шахти відправити потрібно, нехай відпрацьовує свій бандитизм і наругу над громадянами

Aфтар
5 роки тому

И шо то за лиса підарюга така, шо не винних людей кидає в рівненське сізо на роки? Напевне сарненські пахани йому очко розірвали, так це чмо тепер нормальних людей переслідує?

Толик
5 роки тому

евнухоидное, лысое, безмозглое, тупое, нечеловекоподобное уродское существо! типа – сарненская чупакабра!

Юра
4 роки тому

дивлячись на його лисий череп так і насрати хочеться! немає на цього підраса Сашка Білого, він би давно теліпався підвішеним на своїй смердючій краватці

Ольга
4 роки тому

Это же какими уродами надо было быть его родителям, чтобы родить на белый свет такого законченного извращенца!

Зина
4 роки тому

судя по его прокурорской лысине и извращенным наклонностям, скобуха зачала чупакабра. таких моральных уродов на ровенщине никогда небыло!