Лісовська Олена Володимирівна

Підроблення і шахрайські рішення судді Лісовської О.В.

Новости, Популярные новости, Суды

У провадженні СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві триває досудове розслідування кримінального провадження за №32016100030000069 від 27.09.2016 року за ознаками кримінального правопорушення ФОП Ременніковим С.В., передбаченого ч.1 ст.212 КК України.
Станом на 11.12.2017 року слідчий ВР КП СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві Хілько Алєся Володимирівна не виконала жодної процесуальної дії, в тому числі:
1) не розглянула 13 (тринадцять) клопотань, поданих особою 1;
2) не надала особі 1 в порядку ст.220 КПК 13 відповідей за результатами розгляду 13 клопотань;
3) не виконала Ухвали у судовій справі за № 754/14438/16-к від 05.12.2016 року;
4) не виконала Ухвали у судовій справі за № 754/2692/17 від 02.03.2017 року;
5) не виконала Ухвали у судовій справі за № 754/3299/17 від 15.03.2017 року;
6) не виконала Ухвали у судовій справі за № 754/4798/17 від 13.04.2017 року;
7) не виконала Ухвали у судовій справі за № 754/4799/17 від 13.04.2017 року;
8) не виконала Ухвали у судовій справі за № 754/1665/17 від 16.02.2017 року;
9) не виконала Ухвали у судовій справі за № 754/6706/17 від 04.07.2017 року;
10) не виконала жодного із доручень заступника СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві;
11) не виконала жодного із доручень начальника СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві;
12) не виконала жодного із доручень заступника начальника СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві;
13) не виконала жодного із доручень начальника СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві;
14) не виконала жодного із доручень начальника СУ ФР ДФС України;
15) не виконала жодного із доручень процесуальних керівників у даному провадженні;
16) жодного разу не допитала особу 1 у справі провадження;
17) не допитала 11 (одинадцять) свідків у справі провадження;
18) не провела жодного перехресного допиту;
19) не провела жодної експертизи;
20) не встановила осіб, яким ФОП Ременніков С.В. продав більше 20 сайтів та інтернет-магазинів;
21) не допитала осіб, яким ФОП Ременніков С.В. продав більше 20 сайтів та інтернет-магазинів;
22) не встановила фактичних сум не сплати податків ФОП Ременніковим С.В.;
23) не встановила і не допитала осіб, які працювали у ФОП Ременнікова С.В.;
24) не встановила загальної суми не сплати ФОП Ременніковим С.В. відрахувань в існуючі фонди;
25) досі не надала особі 1 витягу з ЄРДР і Пам’ятки про процесуальні права і обов’язки потерпілого у кримінальному провадженні, і т.д.
11.12.2017 року, через поштову службу України, особа 1 подав клопотання за вих. № 2046/11 слідчому ВР КП СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві Хілько А.В.
13.12.2017 року, у відповідності до даних рекомендованого повідомлення про вручення кореспонденції, вказане вище клопотання отримала уповноважена особа СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві Москаленко. Однак, станом на 18.12.2017 року особу 1 у жодний із способів так і не було повідомлено слідчою СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві Хілько А.В. про належний розгляд його клопотання за № 2046/11 від 11.12.2017 року та письмової відповіді на нього не було надано.
18.12.2017 року, що відповідало 5 (п’ятому) процесуальному дню (з оглядом на ч.5 ст.115 КПК України про обчислення процесуальних строків), особа 1 подав слідчому судді Деснянського районного суду м.Києва скаргу на повторну бездіяльність слідчого СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві Хілько А.В.
12.01.2018 року відбулося судове засідання в Деснянському районному суді м.Києва під головуванням слідчого судді Лісовської Олени Володимирівни з розгляду скарги особи 1 на повторну бездіяльність слідчого СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві Хілько А.В. На даному судовому засіданні, в якості обгрунтування своїх доводів, особа 1 в порядку окремого клопотання долучив до справи провадження копію Ухвали у справі № 754/3299/17 від 15.03.2017 року (про скасування Постанови слідчого Хілько А.В. про відмову у визнанні його потерпілим), копію витягу з Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення від 17.10.2014 року за № 11 та узагальненням ВССУ: «Про практику розгляду скарг ні рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування».
Крім того, особа 1 неодноразово акцентував увагу судді на тому, що слідча ВР КП СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві Хілько Алєся Володимирівна зізналася на даному суді втім, що клопотання за вих. № 2046/11 вона отримала 18.12.2017 року, і що у неї немає належних доказів про факт отримання особою 1 нібито нею надісланої через пошту відповіді у формі листа (без рекомендованого повідомлення про його вручення адресату). Також особа 1 неодноразово звертав увагу суду на той факт, що у відповідності до ст.220 і 110 КПК України, слідча Хілько А.В. мусила надавати йому відповідь про відмову у розгляді клопотання виключно у формі Постанови з терміном у 10 (десять) діб на її оскарження в порядку ст.303 КПК України, а не звичайним листом що не має процесуальних підстав на його судове оскарження.
Не дивлячись на те, що дане судове засідання знімалось на портативні відеокамери двома особами-активістами у перехресних напрямках, слідчий суддя Деснянського районного суду м.Києва Лісовська О.В. винесла неправосудне судове рішення у справі № 754/16875/17 від 12.01.2018 року, яким власне вчинила службове підроблення. А саме, суддя Лісовська О.В. у своїй шахрайській Ухвалі за № 754/16875/17 від 12.01.2018 року із незрозумілих підстав стверджувала ті обставини справи, які нею насправді не були дослідженими та підтвердженими.
Всупереч положенню ст.23 КПК України, суддя Лісовська О.В. не досліджувала в даному судовому засіданні матеріали кримінального провадження за № 32016100030000069 від 27.09.2016 року, а відповідно чомусь не захотіла перевірити твердження особи 1 про відсутність у справі жодної його заяви про визнання Потерпілим, що доказувало те, що незаконну повторну Постанову про не визнання Потерпілим особи 1 у справі провадження дана слідча сфабрикувала, вступивши в злочинну змову з суддею Деснянського районного суду м.Києва Вінтоняком Романом Ярославовичем, не кажучи вже про прецедент повторних Постанов-відмов, яких КПК України не передбачає. При чому, суддя Лісовська О.В. на даному судовому засіданні навмисно приховала від судового дослідження та надання правової оцінки Ухвали у судовій справі за № 754/3299/17 від 15.03.2017 року стосовно скасування даним судом Постанови слідчого Хілько А.В. про відмову у визнанні його потерпілим у даному кримінальному провадженні, а також про поштовий чек слідчого Хілько А.В., який зовсім не вказував на факти отримання особою 1 її поштового відправлення.
Суддя Лісовська О.В. зухвало порушила вимоги КПК України та Закон України “Про судоустрій і статус суддів”, адже не вперше проводила судове засідання в своєму кабінеті та не одягла судової мантії і значка судді, а також і раніше уже виносила у подібний спосіб шахрайські рішення, що ставить під сумнів законність її роботи на посаді судді. Крім того, за результатом шахрайського розгляду судової справи № 754/16875/17 від 12.01.2018 року, слідчий суддя Деснянського районного суду м.Києва Лісовська О.В. надіслала особі 1 копію Ухвали, що не відповідає вимогам Наказу 173 від 17 грудня 2013 року «Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ», так як вона:
— не завірена гербовою печаткою;
— не містить підпису відповідального працівника суду;
— не містить помітки про набрання законної сили;
— не містить дати набрання законної сили;
— не містить помітки «Копія»;
— не містить запису про місцезнаходження оригіналу Ухвали;
— не прошнурована та не скріплена гербовою печаткою на зворотній стороні останньої сторінки, що робить з такої Ухвали абсолютно недієздатний судовий документ.
Крім того, Ухвала судді Лісовської О.В. у судовій справі № 754/16875/17 від 12.01.2018 року містить міжрядкові пробіли, які категорично не дозволяється вставляти в судових рішеннях.
Стаття 23 КПК України (Безпосередність дослідження показань, речей і документів).
Суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом. Сторона обвинувачення зобов’язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом. Засада безпосередності дослідження доказів означає таку побудову судового розгляду його предмета (обвинувачення, клопотання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру), за якого судді розглядають і вирішують його за участі сторін на підставі особистого і безпосереднього ознайомлення і дослідження доказів без будь-яких проміжних ланок. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення доказами, які не були безпосередньо перевірені (досліджені) ним за участі сторін під час судового розгляду. Судовий розгляд матеріалів кримінального провадження, дослідження під час нього доказів, наданих сторонами, заявления клопотань, їх обгрунтування тощо відбувається усно: суд заслуховує показання обвинуваченого, потерпілого, свідків; оголошує протоколи слідчих (розшукових) дій, висновки експертів, спеціалістів, зміст інших документів; проводить інші судові дії, спрямовані на дослідження обставин справи, усно оголошуючи їх хід та результати. Тому в кримінальній процесуальній доктрині цю засаду прийнято іменувати засадою безпосередності та усності дослідження доказів. Засада безпосередності є додатковою гарантією для вирішення завдань кримінального провадження, особливо для захисту обвинуваченого, оскільки виключає можливість використання доказів, які безпосередньо не досліджені під час судового розгляду матеріалів провадження. Лише в результаті безпосереднього дослідження доказів з’ясовується їх джерело, перевіряється їх належність, допустимість, достовірність і достатність для сформування внутрішнього переконання суддів у наявності чи відсутності обставин, що охоплюються предметом доказування. Згідно з ч.4 ст.95 КПК суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо приймав під час судового засідання. Винятком можуть бути випадки, коли під час досудового розслідування через існування небезпеки для життя здоров’я свідка чи потерпілого, їх тяжкої хвороби, а також інших обставин, які можуть унеможливити їх допит у суді або вплинути на повноту чи достовірність показань. За таких обставин сторона провадження вправі звернутися до слідчого судді, щоб він у судовому засіданні за участі сторін провів допит цих осіб. Такі показання можуть бути оголошені в суді з метою перевірки їх правдивості та використані для обгрунтування рішень суду (ст.225 КПК). Не буде відхиленням від засади безпосередності допит одного з обвинувачених (якщо їх двоє чи більше), потерпілого чи свідка в режимі відеоконференції чи із застосуванням інших технічних засобів для трансляції з іншого приміщення у випадках, якщо цього вимагають інтереси провадження або безпека допитуваних осіб (ч.З ст.351, ч.9 ст.352 КПК). Такі допити проводяться в режимі on-line, і сторони мають можливість почути (чи побачити і почути) показання від допитуваних осіб безпосередньо, ставити їм запитання, чути на них відповіді, уточнювати їх тощо. Дослідження речових доказів і документів здійснюється під час судового розгляду судом за участю сторін безпосередньо шляхом їх огляду, оголошення змісту (документа), звернення уваги на певні особливості тощо. Що стосується документів, то сторона обвинувачення чи потерпілий зобов’язана надати суду їх оригінал. Дублікати документів, які виготовлені таким само способом, що й документ, можуть бути визнані судом за оригінал (ч.З ст.99 КПК). Дослідження звукозапису та відеозапису здійснюється шляхом їх відтворення і демонстрації. При цьому в разі потреби залучається спеціаліст (ст. 359 КПК). У випадку необхідності суд може безпосередньо оглянути за участі сторін та свідків, спеціалістів і експертів певне місце (наприклад, місце вчинення правопорушення), а також провести впізнання учасниками провадження (свідками, потерпілими) речей і осіб (ст.ст. 355, 361 КПК). Засада безпосередності і усності дослідження доказів не є абсолютною. У встановлених КПК випадках вона може обмежуватись. Так, згідно з ч.З ст.349 КПК суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Проте допит обвинуваченого проводиться обов’язково, крім випадку, якщо він відмовляється давати показання, а також у випадку спрощеного провадження щодо кримінальних проступків, у якому суд вправі за клопотанням сторони обвинувачення та згоди сторони захисту не проводити судовий розгляд у судовому засіданні (ст.381 КПК України). Попри те, що ч.1 даної статті вказує на безпосереднє дослідження доказів лише судом, утім, системний аналіз норм КПК дає підставу для висновку про дію цієї засади й на досудовому провадженні.
Власне, ця засада зобов’язує слідчого, прокурора, слідчого суддю:
1) особисто перевірити (дослідити) одержані докази і дати їм правову оцінку;
2) обґрунтувати свої рішення фактичними даними (відомостями), одержаними з першоджерела, та перевіреними і оціненими безпосередньо, особисто;
3) забезпечити можливість безпосередньої участі інших учасників провадження для проведення слідчих (розшукових) дій з метою одержання доказової інформації та ознайомлення цих учасників (зокрема, підозрюваних, обвинувачених, свідків, потерпілих) з їх результатами. Проте особливості провадження на досудовому розслідуванні (можливість передання матеріалів провадження від одного слідчого до іншого для продовження розслідування; збирання доказів шляхом вчинення слідчих (розшукових) дій, в тому числі і негласних, співробітниками оперативних підрозділів правоохоронних органів за дорученням слідчого чи прокурора тощо) не дають можливості реалізувати дію коментованої засади в такому обсязі і умовах, як це може забезпечити судовий розгляд матеріалів кримінального провадження.
При цьому слід особливо зазначити, що суддя Лісовська О.В. вчинила протиправні дії, якими з однієї сторони повністю нівелювала кропіткі досягнення громадської організації, а з іншої – умисно перешкодила наповненню державної скарбниці на десятки мільйонів гривень, тим самим суттєво послабивши боєздатність наших військ (військової компанії на Сході України) та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури тощо).
У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи: 1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
Пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає наступне: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення…».
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за № 3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У відповідності до ст.68 Конституції, кожен зобов’язаний неухильно дотримуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей. У відповідності до ст.64 Конституції (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією.
Хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі майже п’яти років гинуть в АТО найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Суддя Лісовська О.В. явно через свою продажність, нахабність, бездарність, твердолобість, протиправність і неадекватність напевно вже забула про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на своїх шиях і у відповідності до європейських стандартів прав людини. Більше того, суддя Лісовська О.В. саме у такий спосіб сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми злочинними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цій ганебній диверсантці фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають належним чином реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Усе вищенаписане дає підстави вважати, що суддя Лісовська О.В. вчинила кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.3 ст.375, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що судова справа № 754/16875/17 від 12.01.2018 року також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність судді Лісовської О.В. слід розцінювати як таку, що направлена на зумисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії судді Лісовської О.В. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя Лісовська О.В., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищує службові повноваження, перекручує факти і докази, затягує розгляд судових справ на вкрай нерозумний строк, вчиняє службові підроблення, виносить неправосудні рішення, отримує неправомірну вигоду, поширює корупцію, порушує присягу судді, перешкоджає доступу до правосуддя, тим самим саботуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя Лісовська О.В. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Лісовською О.В. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності судді Лісовської О.В. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею Лісовською О.В. мають всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.3 ст.375, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.2 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви ГПД НАБУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею Лісовською О.В. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради юстиції України про не належну поведінку судді Лісовської О.В., яка регулярно та грубо порушує присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування ГПД НАБУ, СУ ДБР, ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради юстиції України — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.

Суддя Лісовська Олена Володимирівна ЄРДР 1

Суддя Лісовська Олена Володимирівна ЄРДР 2

Лісовська Олена Володимирівна ЄРДР 3

Лісовська Олена Володимирівна ухвала

Лісовська Олена Володимирівна ухвала 2

Лісовська Олена Володимирівна злочини проти Майдану

Лісовська Олена Володимирівна злочини проти Майдану 2

14 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Одарка
4 роки тому

Як я бачу з відеоролика співбесіди судді О.В. Лісовської, остання виявляється інвалідом по хворобі на Дежав’ю, як тільки но почала махлювати зі своїми деклараціями. Треба ж так було по-ідіотськи сказати комісії: “…я могла щось забути чи то переплутати в деклараціях, так як там дуже все є складно. Чесне слово що я не навмисне”. Тепер справа за НАБУ. Пора цю шахрайку в тюрму відправляти!

Аврора
4 роки тому

Боже милый, посмотрите на ее коровий зад и слонячий нос. Ужас то какой! Бог намеренно изуродовал ее до появления на белый свет, наперед зная что ее жизнь будет на земле никчемной и подлой.

Альбіна
4 роки тому

Я в шоці. Лісовська О.В. як була друкаркою – так нею і на все своє життя і залишилася, не дивлячись на її мантію і медальйон судді, яких вона напевне із самокритики стидається одівати.

Аріадна
4 роки тому

я спочатку подумала що дана суддя не така вже і тупа, а у такий спосіб мститься всім чоловікам за свою невдалу зовнішність, а коли глянула на її ухвалу – чуть в обморок не впала. виявляється що в її черепній коробці точно немає мозку. за стільки років роботи, якими вона так вихвалялася комісії, можна було хоч раз прочитати Наказ 173 від 17 грудня 2013 року «Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах…». уявляю собі скільки невинних людей сидить по тюрмам через оцього тупорило*о неандерталь*я!

Ельміра
4 роки тому

це ж треба так було по-дебільному лапшу вішати членам комісії та розчулювати їх через важке дитинство. яка я нещасна, я з 16 років працюю в суді і знаю по імені майже всіх прусаків…

Сміяна
4 роки тому

потрібно бути абсолютною мавпою що б працюючи в суді з 16 років так і не навчитися писати правильно судові рішення. хто ж її в дитинстві так сильно по голові стукнув?

Северина
4 роки тому

якщо я не помиляюся, то суддя лісовська майже тисячу судів відбула, із яких біля 170 судових рішень були скасованими апеляційною інстанцією. а скільки людей не могли собі дозволити найняти адвоката і скасувати її злочинні рішення? а скільки через таких як вона в апеляційному суді отримали відмову і залишилися невинно покараними? от і прикинемо, скільки людей постраждали від її тупізму і бандитизму. і це не тільки марно витрачені кошти на адвокатів, але і безсонні ночі, сльози, сімейна дисгармонія, обділені увагою і теплом діти та подружжя, відчай і розчарування, нервові розлади і недозароблена заробітна плата, незаплановані борги, втрата друзів, сварки і розлучення… Читати далі »

Тереза
4 роки тому

Моя б воля – я таких як вона кидала в концентраційні лагери! У людини всього одне життя і щоби така паскуда його вщент безпричинно зіпсувала через свою розумову відсталість чи то через отриманого хабара, або за вказівкою збоченця-чиновника. В сучасному суспільстві не має бути місця таким падлюкам, тим паче що Україна заплатила за теперішнє і завтрашнє світле майбутнє – десятками мільйонів українців та безжальною братовбивчою війною!

Мар'яна
4 роки тому

Суддя Лісовська настільки дурна і неадекватна що настукала комісії навіть на свою маму і на тих, хто її у 16 років там незаконно працевлаштував: “Моя мама адвокат, “Моя мама знала увесь Деснянський районний суд”, “Моя мама допомогла працевлаштуватися в суд”, “В цьому суді я з 16 років пізнавала всі секрети”…

Неля
4 роки тому

Таке враження що вся Троєщина під наркозом! Просніться же люди, подивіться своїми очима та цю нехлюйку, якій ви дозволяєте вас судити і побирати. Невже їй місце у вашому суді? Їй би навоз з конюшні відкидати!

Владилена
4 роки тому

І що то за країна така де безголовим мавпам і безнадійним дуроманам продають посвідчення судді і наділяють правом виносити рішення від імені цілої України? Такого пархаті навіть за 80 років окупації Палестини, не ризикнули робити!

Лілу
3 роки тому

Кожна її ухвала – це справжній шедевр. Хоч виставку відкривай, всі обхохочуться до сліз. Пише з відступами на одну строчку. Ніколи свої ухвали не зшимває нитками, не завіряє печатками і не підписує у свого секретаря. Я вже неічого не кажу про відсутність на її ухвалах позначок “копія” і про набрання ними законної сили, а також про місцезнаходження оригіналу ухвали. Невже ці прості знання діловодства в судах являються для неї непосильним тягарем? Як не як – вона ж цілий заступник голови суду і має дбати про відповідний імідж.

Таня
3 роки тому

Ким би людина не була, якщо вона від народження дурна, то і в мантії судді вона буде такою ж самою дурепою. Шкода що в неї немає самокритики, може б у монахині пішла, це їй більше ніби то личить

Аніта
3 роки тому

Диву даюся, як змогла ця О.Лісовська пролізти в судді, адже не має ні знань, ні хисту, ні здатності орієнтуватися в просторі і часі.