foto-chajka-xristina-anatolivna

Детектив Чайка Х.А.: психічні розлади і/чи безграмотність?

НАБУ, Новости, Популярные новости

У провадженні Третього ВД Другого ПД ГПД НАБУ перебуває на досудовому розслідуванні кримінальне провадження за № 52017000000000811 від 21.11.2018 року за ознаками вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.194 КК України.
Тобто, кваліфікуючи вчинені злочини за ч.1 статті 194 КК України (Умисне знищення або пошкодження майна), детективом ГПД НАБУ більше чим усвідомлювалося те, що було пошкоджене майно, яке належало на праві приватної власності фізичній особі (в даному прикладі – особі 1).
29.11.2017 року, без попереднього повідомлення про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000811 від 21.11.2018 року, без вручення Пам’ятки про процесуальні права і обов’язки потерпілого у даному провадженні, без проведення допиту, без повідомлення прізвищ детективів та процесуальних керівників у даному кримінальному провадженні, детектив Третього ВД Другого ПД ГПД НАБУ Чайка Христина Анатоліївна винесла протиправну Постанову про відмову у визнанні особи 1 потерпілим.
Як витікає з даної Постанови, детектив Чайка Х.А. внесла до ЄРДР відомості про вчинене правопорушення далеко не із заяви особи 1 (як це слідувало зробити, виходячи з ч.5 ст.214 КПК та з Положення про внесення відомостей до ЄРДР, регламентованого Наказом ГПУ за № 139), при цьому вказавши завідомо не підслідну НАБУ кваліфікаційну статтю вчиненого злочину.
У відповідності до вимог ухвали слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва та заяви особи 1 про вчинення кримінального правопорушення, до ЄРДР слід було внести відомості за кваліфікацією вчиненого злочину за ст. 364, 185, 296, 206 КК України.
Крім цього, фігурантами у справі провадження мали бути вказаними ВО директора КП «Київреклама» Смирнов Олександр Григорович та в.о. начальника Управління з питань реклами КМДА Гончарова Наталія Олексіївна, які без попереднього вручення особі 1 відповідного припису протиправно вилучили його рекламну вивіску та навмисно пошкодили її, при цьому викравши інше приватне майно, яке не мало жодного відношення до рекламного засобу:
1) прожектора;
2) відеокамеру;
3) провід електроживлення відеокамер;
4) провід передачі аудіосигналу;
5) провід передачі відеосигналу;
6) гофротруби;
7) мікрофони.
Більше цього, Смирнов О.Г. і Гончарова Н.О. залучили для вчинення вказаного злочину інспекторів Управління патрульної поліції у м.Києві Департаменту патрульної поліції:
1) інспектора управління патрульної поліції Тесленко Руслана Олексійовича (жетон 0010186, ДПП 003050);
2) інспектора управління патрульної поліції Ярмоленко Олега Володимировича (жетон 0004356, ДПП 002569);
3) капрала УП Гебрян Ю.І. (жетон 0001705, ДПП 001810), які утрьох нанесли особі 1 тілесні ушкодження.
Детектив Чайка Х.А. в своїй Постанові від 29.11.2017 року про не визнання особи 1 потерпілим, з метою приховування вчинених злочинів Смирнова Олександра Григоровича і Гончарової Наталії Олексіївни зазначила неправдиві факти: що начеб то вказані посадові особи КМДА і КП “Київреклама” на законній підставі демонтували і вилучили рекламний засіб особи 1.
Детектив Чайка Х.А., стверджуючи у своїй протиправній Постанові те, що особа 1 ніби то не надав жодних доказів про вчинення щодо нього кримінального правопорушення – тим самим вчинила службове підроблення, адже у додатку до вказаної заяви про вчинення кримінального правопорушення перелічуються саме такі докази:
«Додатки: копія листа за № 0421-188/12217 від 04.04.2017 року, один аркуш; копія витягу з ЄРДР за № 12017100100009589, один аркуш; копія наказу за № 375 від 10.07.2017 року, один аркуш; копія доручення про вчинення демонтажу від 13.07.2017 року, один аркуш; копія Акту про демонтаж рекламного засобу від 29.08.2017 року, один аркуш; копія останніх двох платіжних доручень (включно по серпень місяць 2017 року), один аркуш; копія Дозволу № 32369-13 на розміщення рекламного засобу, два аркуші».
Кожний із наданих особою 1 документів у додатку до заяви про вчинене кримінальне правопорушення свідчив про вчинення злочину вищевказаними посадовими особами, однак чомусь не став предметом проведення належних слідчих дій. Наприклад, в наданій особою 1 копії Акту про демонтаж рекламного засобу нічого не значиться в окремо надрукованих графах про обов’язкову участь в процесі демонтажу наступних осіб:
– уповноваженого представника КП «Київреклама»;
– уповноваженого представника балансоутримувача;
– орендаря рекламного засобу;
– власника рекламного засобу.
Також, в даному Акті немає підписів уповноважених осіб і зазначення підстави демонтажу. Саме ці речі мали наштовхнути явно нездорового на глузд детектива Чайку Х.А. на термінове проведення наступних слідчих дій у проведенні досудового розслідування:
1) проведення допиту ВО директора КП «Київреклама» Смирнова Олександра Григоровича;
2) проведення допиту в.о. начальника Управління з питань реклами КМДА Гончарової Наталії Олексіївни;
3) витребовування з КП «Київреклама» документальних підстав на проведення демонтажу рекламного засобу;
4) витребовування з КП «Київреклама» документальних підстав на вилучення рекламної вивіски, яка є приватною власністю особи 1;
5) витребовування з КП «Київреклама» документальних підстав на вилучення двох мікрофонів, які є приватною власністю особи 1;
6) витребовування з КП «Київреклама» документальних підстав на пошкодження прожектора, який є приватною власністю особи 1;
7) витребовування з КП «Київреклама» документальних підстав на пошкодження відеокамери, яка є приватною власністю особи 1;
8) витребовування з КП «Київреклама» документальних підстав на пошкодження проводу електроживлення відеокамер, який є приватною власністю особи 1;
9) витребовування з КП «Київреклама» документальних підстав на пошкодження проводу передачі аудіосигналу, який є приватною власністю особи 1;
10) витребовування з КП «Київреклама» документальних підстав на пошкодження проводу передачі відеосигналу, який є приватною власністю особи 1;
11) витребовування з КП «Київреклама» документальних підстав на пошкодження гофротруб, які є приватною власністю особи 1;
12) встановлення усіх осіб учасників події;
13) проведення фоноскопічної експертизи розмови Гончарової Наталії Олексіївни з особою 1, якому остання в присутності 5 (п’яти) громадських діячів трьох різних громадських організацій 06.01.2017 року зізналася, що її на вчинення даного злочину примусив депутат Київської міської ради Руденко Олексій Павлович;
14) провести допит усіх учасників вчинення злочину, в тому числі депутата Київської міської ради Руденко Олексія Павловича тощо.
Однак, взамін добросовісного і вчасного виконання своїх службових обов’язків, детектив Третього ВД Другого ПД ГПД НАБУ Чайка Христина Анатоліївна винесла злочинну Постанову про відмову у визнанні особи 1 потерпілим, тим самим саботуючи проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 52017000000000811 від 21.11.2018 року з метою приховування вчинених злочинів Смирнова Олександра Григоровича і Гончарової Наталії Олексіївни.
Відповідно до Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17), перша процесуальна дія слідчого (детектива) після початку досудового розслідування направлена на повідомлення заявника/потерпілого про початок досудового розслідування, друга – вручення особі, щодо якої було вчинено кримінальне правопорушення, Пам’ятки про процесуальні права і обов’язки потерпілого, а третє – проведення допиту потерпілого. Якщо ж після цих трьох процесуальних дій слідчий (детектив) виявить відсутність елементів завданої шкоди охоронюваним правам і інтересам заявника, тоді він уповноважений на винесення Постанови про не визнання особи потерпілим, в якій належним чином має це обґрунтувати та надати останньому право на її судове оскарження. Це саме сказано і в ч.5. ст.55 КПК України, «…за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді».
Про які «очевидні та достатні підстави» можна казати, якщо детектив ГПД НАБУ Чайка Х.А. навіть не допитала особи 1, не повідомила про початок досудового розслідування та не вручила Пам’ятки про процесуальні права та обов’язки потерпілого у кримінальному провадженні, тим самим відібравши у нього конституційне право знати свої права і обов’язки у кримінальному провадженні та брати активну участь в ньому, в тому числі — доказувати про свій справжній статус.
Крім того, детектив Третього ВД Другого ПД ГПД НАБУ Чайка Х.А. у своїй Постанові від 29.11.2017 року про відмову у визнанні особи 1 потерпілим у кримінальному провадженні №52017000000000811 від 21.11.2018 року вказує, що «…у своїй заяві… (особа 1) зазначає, що вказаним злочином йому завдано матеріальну шкоду – на суму 100 000 грн. та моральну шкоду на суму 100 000 грн. При цьому, жодних обґрунтувань та обрахунків завданої заявнику шкоди у заяві не наведено».
Тим самим детектив Чайка Х.А. викрила себе як зацікавлену у даному досудовому розслідуванні посадову особу, адже чудово усвідомлювала під час винесення протиправної Постанови, що особі 1 все ж таки було завдано моральну і матеріальну шкоду на загальну суму в 200 000 грн.
Пунктом 5 ст.214 КПК України передбачено, що до ЄРДР вносяться відомості про:
“4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела;
5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що особою 1 і було зроблено”.
Зазначеним вище підтверджується, що в заяві про вчинення кримінального правопорушення не прийнято розписувати в подробицях всі обставини вчинення кримінального правопорушення та отриманого потерпілим матеріального, фізичного і морального збитку, а також надавати «розрахунки отриманого збитку», так як для цього КПК України передбачає досудове розслідування з сукупністю вчинення численних процесуальних дій, в тому числі проведення допитів, витребування і подання доказів, призначення судово-медичної експертиз (які до внесення відомостей до ЄРДР не можливо провести).
Натомість, для таких детективів як Чайка Х.А. статтею 55 КПК України передбачено таке:
«1. Потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди…
2. Права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення… Потерпілому вручається Пам’ятка про процесуальні права та обов’язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення».
У даному випадку, заяву особи 1 про вчинення кримінального правопорушення отримала детектив ГПД НАБУ Чайка Х.А., однак Пам’ятки про процесуальні права і обов’язки потерпілого у кримінальному провадженні досі йому не надала, що є злочином.
У відповідності до Рекомендації 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14 червня 2006 року під поняттям «потерпілий» слід розуміти фізичну особу, що зазнала шкоди, включаючи фізичні ушкодження або психічні травми, душевні страждання або економічні втрати, спричинені діями або бездіяльністю, і які є порушенням норм кримінального права держав-членів. У належних випадках термін «потерпілий» також охоплює найближчих членів сім’ї або утриманців прямо постраждалої особи (п.1.1).
Винесена Постанова від 29.11.2017 року про відмову у визнанні особи 1 потерпілим у кримінальному провадженні № 52017000000000811 від 21.11.2018 року, всупереч вимогам ст.110 КПК України, не містить жодних імен що підозрюються у вчиненні злочину, які особа 1 зазначав у своїй заяві про вчинення кримінального правопорушення, що позбавляє права детектива Чайки Х.А. стверджувати те, що в даному кримінальному провадженні взагалі існують суб’єкти, які вчинили заявнику матеріальні, фізичні і моральні збитки. Також, в даній Постанові не вказано змісту обставин, які є підставами для прийняття подібної Постанови та відповідних мотивів її прийняття, обгрунтування та посилання на положення Кодексу.
29.11.2017 року детектив Чайка Х.А. винесла Постанову про відмову у визнанні особи 1 потерпілим у провадженні №52017000000000811 від 21.11.2018 року не вчинивши жодної процесуальної і слідчої дії. Детектив Чайка Х.А. своєю Постановою від 29.11.2017 року про відмову у визнанні особи 1 потерпілим у провадженні №52017000000000811 від 21.11.2018 року також порушила вимоги ст.110 КПК України.
У відповідності до п.5 ст.110 КПК України, Постанова детектива мусить складатися з:
1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:
а) місце і час прийняття Постанови;
в) прізвище, ім’я, по батькові, посаду осіб, що проходять фігурантами по справі;
2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про:
а) зміст обставин, які є підставами для прийняття Постанови;
б) мотиви прийняття Постанови, їх обгрунтування та посилання на положення Кодексу;
в) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про:
— зміст прийнятого процесуального рішення;
— місце та час (строки) його виконання;
— особу, яким належить виконати Постанову, чого не має у Постанові від 29.11.2017 року детектива Чайка Х.А. про відмову у визнанні особи 1 потерпілим у кримінальному провадженні №52017000000000811 від 21.11.2018 року. Однак, всупереч вимогам п.5 ст.110 КПК у Постанові від 29.11.2017 року детектива Чайка Х.А.:
1) не вказано процесуальних підстав внесення до ЄРДР відомостей про вчинене правопорушення;
2) не викладено змісту заяви про вчинені кримінальні правопорушення;
3) не зазначено ПІП фігурантів у справі кримінального провадження;
4) не зазначено кваліфікаційних статтей вчиненого злочину – за ст. 364, 185, 296, 206 КК України;
5) відсутній перелік проведених слідчо-розшукових дій;
6) не зазначені причини не проведення допиту свідків і потерпілого;
7) не вказані причини не проведення експертиз наявних доказів;
8) не надано правової оцінки діям фігурантів у справі провадження;
9) не надано правової оцінки доказам у справі провадження;
10) відсутній реєстраційний номер та дата реєстрації Постанови від 29.11.2017 року в канцелярії НАБУ;
11) відсутній підпис керівника органу досудового розслідування;
12) відсутня печатка або штамп органу досудового розслідування.
В той самий час Постанова від 29.11.2017 року детектива Чайка Х.А. не містить обов’язкових позначок: «Згідно з оригіналом», дати створення копії Постанови, ПІП особи що створювала дану копію, зазначення посади і місця роботи особи, що виготовляла копію, підпис особи що створювала дану копію, дати реєстрації Постанови в канцелярії НАБУ, ПІП керівника органу досудового розслідування, що ознайомлювався із даною копією, підпису керівника органу досудового розслідування, печатки органу досудового розслідування тощо. Останнє є доказом того, що детектив Чайка Х.А. порушила вимоги Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях», що надавало окремий привід для скасування Постанови від 29.11.2017 року про відмову у визнанні особи 1 потерпілим у кримінальному провадженні №52017000000000811 від 21.11.2018 року.
У відповідності до ст.22 КПК (Змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості) зазначено: “1.Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. 2. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. 6. Суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків”.
При цьому слід особливо зазначити що детектив Чайка Х.А. регулярно вчиняє подібні протиправні дії, якими з однієї сторони нівелює кропіткі досягнення громадської організації, а з іншої – умисно перешкоджає наповненню державної скарбниці на десятки мільйонів гривень, тим самим суттєво послаблюючи боєздатність наших військ (військової компанії на Сході України) та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури тощо).
Пунктом 9 ч.2 ст.129 Конституції України передбачено одну з основних засад судочинства — обов’язковість рішень суду. Виконання будь-якого судового рішення є невід’ємною стадією процесу правосуддя. Тому при вирішенні спору про відповідальність держави за невиконання судового рішення суд повинен з’ясувати причини такого невиконання та визначити державний орган, з вини якого це сталося. При цьому необхідно мати на увазі, що Європейський суд з прав людини у рішенні, ухваленому 07.05.2002 року у справі «Бурдов проти Росії», наголосив, що для держави є неприпустимим виправдання неможливості виконання судового рішення відсутністю належного фінансування, некомпетентність слідчого чи через бездіяльність керівника органу досудового розслідування.
Відповідно вимогам ст.534 КПК (Порядок виконання судових рішень у кримінальному провадженні), законодавцем визначено, що: «1. У разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. 2. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню. 3. Виправдувальний вирок або судове рішення, шо звільняє обвинуваченого з-під варти, виконуються в цій частині негайно після їх проголошення в залі судового засідання. 4. У разі поновлення судом апеляційної інстанції строку апеляційного оскарження одночасно вирішується питання про зупинення виконання вироку або ухвали. Виконання вироку або ухвали може бути зупинене також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. 5. Процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень у провадженні, вирішує суддя суду першої інстанції одноособово, якщо інше не передбачено цим Кодексом».
У відповідності до ст.535 КПК (Звернення судового рішення до виконання), передбачено: «1. Судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції або Верховного Суду України. 2. Суд разом із своїм розпорядженням про виконання судового рішення надсилає його копію відповідному органу чи установі, на які покладено обов’язок виконати судове рішення. 3. У разі якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження. 4. Органи, що виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання.
5. До набрання обвинувальним вироком законної сили обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не може бути переведений у місце позбавлення волі в іншу місцевість».
Статтею 21 КПК (Доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень) зазначається: «1. Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. 2. Вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов’язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України. 3. Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов’язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
4. Якщо інше не передбачено цим Кодексом, здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час кримінального провадження порушуються її права, гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами України».
У відповідності до ст.220 КПК України, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий (прокурор) зобов’язані розглянути в строк не більше 72-х годин з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об’єктивних причин – надсилається їй поштою». Клопотання є важливою гарантією захисту прав і законних інтересів громадян, які залучені у сферу кримінального судочинства, повного й об’єктивного дослідження обставин кримінального провадження. Під час кримінального провадження можуть бути заявлені клопотання, які направлені на встановлення фактичних даних, що мають значення для кримінального провадження; на забезпечення прав і законних інтересів особи, яка заявила клопотання. Тут йдеться про клопотання, які направлені на проведення будь-яких процесуальних дій. Розгляд клопотання містить в собі діяльність слідчого, прокурора, яку він здійснює відразу ж після прийому клопотання. В ході розгляду аналізу піддається прохання здійснити певні дії чи заперечення щодо здійснення окремих дій, яке міститься у клопотанні, та його обгрунтованість. З’ясовується, про встановлення яких обставин клопоче заявник, яким способом пропонує встановити їх слідчому, прокурору та чи мають ці обставини значення для цього кримінального провадження. Клопотання підлягає розгляду і вирішенню безпосередньо після його заяви. У тих випадках, коли негайне прийняття рішення за клопотанням неможливе, воно повинно бути задоволено за наявності відповідних підстав у строк не більше трьох днів з моменту подання. Такий строк встановлено законодавцем для розгляду уповноваженою процесуальною особою клопотання, заявленого учасниками кримінального процесу у ході досудового розслідування. Продовженню такий строк не підлягає. Якщо заявлене слідчому клопотання зумовлює потребу звернення до прокурора, то це не може розглядатись як підстава для відмовлення в задоволенні клопотання, і таке звернення розглядає слідчий, повідомляючи заявника про рішення останнього. Слідчий, прокурор зобов’язані розглянути і вирішити кожне заявлене за кримінальним провадженням клопотання. При цьому вони не вправі відмовити у допиті свідка, проведенні експертизи, в проведенні інших слідчих (розшукових) дій або прийнятті певних процесуальних рішень, якщо вони сприяють об’єктивному і повному дослідженню обставин кримінального провадження, забезпеченню прав і законних інтересів учасників кримінального провадження.
У відповідності до Наказу № 139 ГПУ, то в 2 частині (Облік кримінальних правопорушень) розділу II (Порядок формування та ведення реєстру), в пункті 8 зазначається таке:
«Відомості про декілька вчинених кримінальних правопорушень, зазначених в одній заяві, повідомленні або виявлених безпосередньо прокурором, слідчим чи працівником іншого підрозділу, незалежно від часу їх учинення, наявності осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, вносяться до Реєстру за кожним правопорушенням окремо».
Згідно ч.2 ст.91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Зокрема, практика ЄСПЛ щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінального права є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування має бути ретельним та неупередженим. Останнє означає, що органи слідства завжди повинні добросовісно намагатись з’ясувати, що трапилось, однак не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх незаконних рішень, або ж як відповідну підставу для отримання неправомірної вигоди. Детективи повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи зокрема показання свідків та отримання висновків судових експертиз, яких детектив Чайка Х.А. умисно уникає з метою приховування вчинених злочинів фігурантів у даній кримінальній справі. Будь-який недолік розслідування обов’язково призведе до не встановлення причин вчинення злочину або винних осіб у цьому ж самому злочину та створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (Рішення у справі «Олександр Ніконенко проти України», «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»). Проте, обставини, які особа 1 виклав у заяві про вчинення кримінального правопорушення, не стали предметом належного розслідування детективом Чайка Х.А. Винесена Постанова від 29.11.2017 року року детективом Чайка Х.А. про відмову у визнанні особи 1 потерпілим у кримінальному провадженні №52017000000000811 від 21.11.2018 року не відповідає жодним нормам КПК України, являється по суті не вмотивованою, а її зміст не відповідає фактичним обставинам справи. Детектив Чайка Х.А. з однієї сторони, виклала у своїй протиправній Постанові сумнівні та не перевірені факти, що є не припустимим, оскільки напряму порушує імперативні засади КПК України, а з іншої – жодних процесуально значимих дій не вчинила. У відповідності до Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Листом від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17 пояснив наступне:
«Зазначений вид скарги, яка підлягає розгляду під час досудового розслідування, передбачений п.5 ч.1 ст.303 КПК. Відповідно до ст.55 КПК потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Таким чином, для визнання особи потерпілою не вимагається прийняття окремого процесуального документа. Разом із тим ч.5 ст.55 КПК встановлено, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної в частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді. Отже, саме правильність застосування слідчим або прокурором цієї норми є предметом перевірки слідчим суддею під час розгляду аналізованої категорії скарг. Процесуальною підставою прийняття рішення про відмову у визнанні потерпілим відповідно до ст.55 КПК є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява подана особою, якій не завдано шкоди. При цьому відповідні підстави згідно із зазначеною статтею мають бути належним чином мотивовані. За умови встановлення того, що зазначені вимоги є недотриманими, слідчі судді приймають рішення про скасування постанов. Вказана постанова містить лише перелік статей КПК та їх зміст. Водночас, правового обґрунтування відсутності підстав щодо задоволення клопотання про визнання заявника потерпілими оскаржувана постанова немає. Крім неналежного мотивування постанов, підставою їх скасування є і необґрунтованість прийнятого рішення слідчим, прокурором стосовно співвідношення процесуальних вимог щодо визнання особи потерпілою та фактичних обставин кримінального правопорушення. Необґрунтована відмова у визнанні потерпілим внаслідок неналежного встановлення ознак сімейних відносин призводить до скасування відповідних постанов. Згідно зі встановленими обставинами особа звернулась до слідчого із заявою про визнання її потерпілою, однак, всупереч ст. 55 КПК, на момент розгляду скарги слідчим не було виконано вимог ч.2 ст.55 КПК, відповідно до якої потерпілому вручається пам’ятка про процесуальні права та обов’язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що відповідно до ст.55 КПК, вбачається, що обов’язок органів, які здійснюють кримінальне провадження, виносити постанову є лише у випадку відмови особі про визнання її потерпілою, а при задоволенні такої заяви не є обов’язковим. Якщо потерпіла особа вважає, що їй завдано моральну шкоду, а тому вона має право знати про свої права та обов’язки в рамках цього кримінального провадження. У контексті наведеного слід зазначити, що КПК не передбачає обов’язку посадових осіб органів досудового розслідування приймати процесуальне рішення про визнання особи потерпілою, оскільки згідно з ч.2 ст.55 КПК права та обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення. Отже, з цього моменту така особа, за відсутності постанови про відмову у визнанні потерпілим, відповідно до ст.220 КПК може вносити клопотання про вчинення процесуальних дій, які мають бути розглянуті, зокрема і щодо такої процесуальної дії, як вручення повідомлення про процесуальні права та обов’язки. Водночас слід зазначити, що потерпілий може звертатись з клопотаннями, пов’язаними з його статусом, до слідчого та прокурора, бездіяльність щодо реагування на які є предметом оскарження відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК. Також слід розмежовувати бездіяльність, яка оскаржується в порядку п.1 ч.1 ст.303 КПК, та відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій. Таким чином, необхідно враховувати, що якщо особа звернулась із клопотанням про проведення слідчої (розшукової) дії, однак воно залишилось без реагування або без належного реагування (наприклад, не було розглянуте або було розглянуте в частині) слідчого, то в такому випадку правомірним є оскарження такої бездіяльності відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України. Однак, якщо клопотання розглянуто, а в його задоволенні було відмовлено, то така відмова є предметом оскарження винятково відповідно до п.7 ч.1 ст.303 КПК України. Водночас слід зазначити, що бездіяльність стосовно відсутності реагування на відповідні клопотання про вчинення певних процесуальних, зокрема слідчих (розшукових), дій може бути предметом оскарження лише у тих випадках, коли скаржник попередньо ініціював вчинення таких дій, звертаючись із відповідним клопотанням до слідчого. За відсутності такого попереднього клопотання слідчі судді приймають обґрунтовані рішення про відмову у відкритті провадження за скаргою.
Згідно висновку Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо тлумачення положення ст.55 КПК, витікає наступне: …КПК не передбачає обов’язку посадових осіб органів досудового розслідування приймати процесуальне рішення про визнання особи потерпілою, оскільки згідно з ч.2 ст.55 КПК права та обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення. Отже, з цього моменту така особа, за відсутності постанови про відмову у визнанні потерпілим, відповідно до ст.220 КПК може вносити клопотання про вчинення процесуальних дій, які мають бути розглянуті, зокрема і щодо такої процесуальної дії, як вручення повідомлення про процесуальні права та обов’язки. Враховуючи наведене, правильною є практика слідчих суддів, які відмовляють у відкритті провадження за скаргами, зумовленими бездіяльністю щодо визнання потерпілим, оскільки КПК не зобов’язує вчиняти такі дії слідчого чи прокурора. Водночас слід зважати, що потерпілий може звертатись з іншими клопотаннями, пов’язаними з його статусом, до слідчого та прокурора, бездіяльність щодо реагування на які є предметом оскарження відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України.
У відповідності до ст.57 Конституції України (Кожному гарантується право знати свої права і обов’язки) зазначається: “Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, не доведені до до відома населення, є нечинними.
У відповідності до ст.68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
У відповідності до ст.64 Конституції України (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією.
Якщо добре проаналізувати вищенаписане, то хіба не за ці стандарти права щодня і на протязі майже шести років гинуть в ООС найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Детектив Чайка Х.А. через свою безграмотність, бездарність, протиправність і неадекватність напевно забула про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на шиї і у відповідності до європейських стандартів права.
Більше цього, детектив Чайка Х.А. саме у такий спосіб сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми злочинними діями героїчні досягнення українського народу.
Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ООС) і учасники Майдану, які щодня влаштують цій ганебній диверсантці фекальну люстрацію, якщо НАБУ, ДБР, СБУ і Генеральний прокурор України не бажають реагувати на це у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що детектив Чайка Х.А. вчинила кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.365, ч.2 ст.366, ч.2 ст.367, ч.2 ст.368, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що потенційна підривна діяльність детектива Чайки Х.А. також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність детектива Чайки Х.А. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії детектива Чайка Х.А. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Детектив Чайка Х.А. явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом перевищує свої службові повноваження, вчиняє підроблення, умисно не проводить досудових розслідувань, відсторонює потерпілих від участі у досудових розслідуваннях, приховує вчинені злочини, перешкоджає діяльності громадських організацій, надає допомогу злочинним особам і організованим кримінальним угрупуванням, культивує і поширює корупцію, вчиняє саботаж і диверсії, регулярно порушує присягу держслужбовця, тим самим бойкотуючи роботу органу НАБУ. Саботаж і бойкотування роботи органу НАБУ прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Детектив Чайка Х.А. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці детективом Чайка Х.А. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності детектива Чайка Х.А. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинених кримінальних правопорушень детективом Чайка Х.А. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.365, ч.2 ст.366, ч.2 ст.367, ч.2 ст.368, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до УВК НАБУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення детективом Чайка Х.А. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Національного агентства України з питань державної служби про не належну поведінку детектива Чайки Х.А., яка грубо і регулярно порушує присягу держслужбовця. Очікуємо результатів адекватного реагування від УВК НАБУ, СУ ДБР, ГСУ СБУ — стосовно внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Національного агентства України з питань державної служби — щодо відкриття дисциплінарної справи. Також сподіватимемося на певний суспільний резонанс небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.

Чайка Христина Анатоліївна ЄРДР

Чайка Х.А. постанова відмова визнання потерпілим

Чайка Х.А. постанова відмова визнання потерпілим 2

12 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Ірина
4 роки тому

детектив Чайка Х.А. настільки неадекватна що дивно як вона сама нужду справляє?

Ната
4 роки тому

дивно що її колеги по роботі не дбають за свою безпеку. а якщо бішенство Чайки заразне і її інфекцію підхватять інші детективи-мажори?

Маша
4 роки тому

Боже милий, невже в набу немає кому викликати для детектива Х. Чайки психіатричну допомогу?

Світлана
4 роки тому

Було б класно. Я навіть свічку в церкві поставила б. Уявляю собі: прихожу із заявою в НАБУ, а тут практично всі виздихали як смердючі підвальні щурі. Держава економила би мільярди гривень кожний рік.

Мая
4 роки тому

детектив чайка перетворилася з грудастої феї на потворну жабу. напевне її бог покарав за гріхи її батьків, що украли у нашої держави світле майбутнє

Аврора
4 роки тому

мені здається що детектив чайка є родичкою детектива махаринець. надто схожі у них розлади психіки і однакова професійна бездарність

Аркадій
4 роки тому

тоді в чому проблема? буде в дурдомі окрема палата на трьох віп-персон, що душевно хворі – для детектива чайки, детектива маханинець і для того, хто працевлаштував їх і продовжує там тримати!

Жорік
4 роки тому

потворна істота що ніяк не може усвідомити свою соціальну обтяжливість і абсолютну непотрібність суспільству

Людмила
4 роки тому

якщо зараз беруть на роботу детективами таких Даунів як Христина Чайка, то це означає що вже завтра там будуть працювати лише аненцефалітики і дакапітаційони…

Ріта
4 роки тому

дебільна людиноподібна істота з набу, якій з незрозуміло яких причин тривало не надають психіатричну допомогу

Ніла
4 роки тому

абсолютна шизофренічка, що втікла із психіатричної лікарні та прикидається супердетективом НАБУ

Льоня
4 роки тому

Як на мою думку, таких божевільних як детектив Х.Чайка потрібно кастрирувати щоб не народжувала таких же чокнутих як вона сама