usatova-irina-anatolivna-foto

Суддя Усатова І.А. підробляє ухвали і викрадає судові справи

Новости, Популярные новости, Суды

29.06.2017 року особа 1 подав через поштову службу України заяву за вих. № 1458/28 керівнику Київської місцевої прокуратури № 9 Чечотка І.Р. про повторно (у третій раз) вчинене кримінальне правопорушення громадянами Алдошиною І.Л., Саковським С.В. та Можаєвою А.С. в межах кримінального провадження за
№ 42015100090005252 від 29.05.2015 року за ч.2 ст.185, ч.4 ст.296 КК України, в якому останні досі з незрозумілих причин являються не допитаними.
03.07.2017 року, у відповідності до даних рекомендованого повідомлення про вручення кореспонденції, дану заяву отримала уповноважена особа Київської місцевої прокуратури № 9 Костецька.
Однак, у порушення ст. 214 КПК України, Наказу про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Генеральним прокурором України за №139 від 06.04.2016 року, станом
на 10.07.2017 року особу 1 у жодний із способів так і не було повідомлено уповноваженою посадовою особою Київської місцевої прокуратури №9 про внесення до ЄРДР відомостей заяви за вих. № 1458/28 від 29.06.2017 року про вчинене кримінальне правопорушення.
10.07.2017 року, що відповідало 7 (сьомому) процесуальному дню (з оглядом на ч.5 ст.115 КПК України про обчислення процесуальних строків), особа 1 подав через поштову службу України слідчому судді Солом’янського районного суду м.Києва скаргу за вих. № 1504/09 від 10.07.2017 року на бездіяльність керівника Київської місцевої прокуратури № 9 Чечотка І.Р.
У відповідності до ст.35 КПК України, автоматизованою системою документообігу Солом’янського районного суду м.Києва скаргу на бездіяльність керівника Київської місцевої прокуратури № 9 Чечотки І.Р. за вих. № 1504/09 від 10.07.2017 року було розподілено на суддю Солом’янського районного суду м.Києва Усатову І.А.
13.09.2017 року, у злісне порушення вимог ст.306 КПК України, із затримкою судового розгляду скарги за вих. № 1504/09 від 10.07.2017 року аж на 59 (п’ятдесят дев’ять) календарних днів, слідчий суддя Солом’янського районного суду м.Києва Усатова Ірина Анатоліївна розглянула дану скаргу без виклику скаржника, за наслідками якого винесла завідомо неправосудне рішення за № 760/12065/17, яким фактично продемонструвала власне покривання вчинених злочинів громадянами Алдошиною І.Л., Саковським С.В. та Можаєвою А.С.
Під час судового розгляду справи № 760/12065/17 слідчий суддя Усатова І.А. зухвало проігнорувала вимоги ст.303 та 304 КПК України, адже стверджуючи те, що нібито скаржником подана скарга на бездіяльність керівника Київської місцевої прокуратури № 9 Чечотки І.Р. за вих. № 1504/09 від 10.07.2017 року, яка нібито оскарженню в порядку ст.304 КПК України не підлягає, однак з незрозумілих причин в той же самий час дану скаргу розглянула без участі скаржника та винесла неправосудне рішення в порядку ст.307 КПК України – відмовила у задоволенні скарги. Тобто, правильніше було судді Усатовій І.А. відмовити особі 1 у відкритті провадження та надати йому право на апеляційне оскарження, що він уже не вперше та успішно робив через ідентичну некомпетентність декотрих інших суддів в Солом’янському районному суді м.Києва.
Однак, суддя Усатова І.А., явно через свою професійну безграмотність або потенційну злочинність, вчинила кримінальне правопорушення, що передбачене ст.366, 375, 396, 256 ККУ:
1) взамін відведених законом 72 годин розглядала скаргу особи 1 аж цілих два місяці;
2) не запросила особу 1 на розгляд його скарги;
3) допустила до участі в судове засідання прокурора, який не мав на те жодних повноважень;
4) залучила до судового провадження неналежні та хибні докази, які надав прокурор Литвиненко Д.В.;
5) винесла неправосудне судове рішення, чим покрила вчинені злочини фігурантів у справі провадження.
Суддя Усатова І.А. дозволила прийняти участь у засіданні з розгляду скарги за вих. № 1504/09 від 10.07.2017 року прокурора Київської місцевої прокуратури № 9 Литвиненко Д.В., який не мав відношення до особи керівника Київської місцевої прокуратури № 9 Чечотки І.Р., бездіяльність якої оскаржувалася.
Слідчий суддя Усатова І.А., при винесенні неправосудного рішення у справі № 760/12065/17, навмисне не надала оцінки фактам відсутності в справі провадження належних доказів тому, що нібито уповноважений прокурор Київської місцевої прокуратури № 9 Свербіус О.О. дійсно надавав відповідь особі 1 про належний розгляд заяви за вих. № 1458/28 від 29.06.2017 року.
Слідчий суддя Усатова І.А. безсоромно проігнорувала вимоги ч.1 ст.2 КК України, ст.214 КПК України, Наказ ГПУ за № 139 від 06.04.2016 року (Про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань), Наказ ГПУ за № 125 (Про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань) та Узагальнення ВССУ: «Про практику розгляду скарг ні рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування».
Крім того, суддя Усатова І.А. незаконно ознайомила з судовим провадженням та надала сфотографувати судову справу № 760/12065/17 зовсім сторонній особі – ФОП Ременнікову С.В. Останній, незаконно здобуті копії документів з даної судової справи незаконно використав в якості надання заперечення у цивільному проти нього позові № 754/16191/16-ц особою 1. Аутсайдерським хеппі-ендом судді Усатової І.А. стало те, що вона викрала судову справу особи 1 за № 760/10651/17 (провадження № 1-кс/760/9095/17) від 26.06.2017 року з метою приховування вчинених злочинів фігурантів у справі провадження за ч.2 ст.185, ч.4 ст.296, ч.3 ст.382, ч.2 ст.206 КК України, а також що впродовж 2017 року вона навмисне затримувала розгляд практично усіх скарг (біля 20 штук) особи 1 від 2 (двох) календарних місяців до 8 (восьми) місяців, а за результатами розглядів даних скарг навмисне не віддавала копій Ухвал від 3 (трьох) календарних місяців до 8 (восьми). Також слід окремо зазначити, що суддя Усатова І.А. проводить усі судові засідання у своєму власному кабінеті, при цьому не одягаючи значка і мантії судді.
Крім цього, суддя Усатової І.А. уже постановила дюжину неправосудних ухвал, якими з однієї сторони частково нівелювала кропіткі досягнення громадської організації, а з іншої – умисно перешкодила наповненню державної скарбниці на декілька сотень мільйонів гривень, тим самим послабивши боєздатність наших військ (військової компанії на Сході України) та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури).
В ст.7 ЗУ «Про прокуратуру» вказано, що місцеві прокуратури є частиною системи прокуратури України.
В статті 12 Закону України «Про прокуратуру» вказано, що місцеву прокуратуру очолює керівник місцевої прокуратури, який має першого заступника та не більше двох заступників.
В статті 13 Закону України «Про прокуратуру» вказано, що керівник місцевої прокуратури, крім керівних повноважень, також виконує «інші повноваження, передбачені цим та іншими законами України».
В п.14 ст.15 Закону України «Про прокуратуру» вказано, що керівник місцевої прокуратури (у тому числі на правах місцевої) наділений статусом прокурора.
В ст.19 Закону України «Про прокуратуру» зазначені загальні права та обов’язки прокурора.
В ст.22 Закону України «Про прокуратуру» вказано, що прокурор підтримує державне обвинувачення в судовому провадженні щодо кримінальних правопорушень, користуючись при цьому правами і виконуючи обов’язки, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України.
В п.1 ст.25 Закону України «Про прокуратуру» вказано, що прокурор здійснює нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, користуючись при цьому правами і виконуючи обов’язки, передбачені Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» та Кримінальним процесуальним кодексом України.
Ст.6 КПК зазначає, що підставами для оперативно-розшукової діяльності є:
1) наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів, про:
— злочини, що готуються;
— осіб, які готують вчинення злочину;
— осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання;
— осіб безвісно відсутніх.
В статті 36 КПК України зазначено повноваження та обов’язки прокурора:
2. Прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений:
1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;
2) мати доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються розслідування;
3) доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідування;
4) доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках — особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом;
5) доручати проведення слідчих дій та негласних дій відповідним оперативним підрозділам;
7) скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих;
8) ініціювати перед керівником органу досудового розслідування питання про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу, або у випадку неефективного досудового розслідування;
10) погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання;
11) повідомляти особі про підозру;
13) затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акту, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акту чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання;
14) звертатися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;
20) оскаржувати судові рішення в порядку, встановленому цим Кодексом;
21) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
6. …Керівник місцевої прокуратури, їх перші заступники та заступники при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування мають право скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих та прокурорів нижчого рівня у межах строків досудового розслідування, передбачених статтею статтею 219 цього Кодексу.
В ст.9 (Законність) КПК України зазначається: «1. Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства».
Ухвала слідчого судді, у відповідності до ст.370 КПК, за результатами перевірки законності і обгрунтованості рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора має бути законною, обгрунтованою та вмотивованою. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Зміст ухвали за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора має відповідати вимогам ч.2 ст.372 КПК України.
Слідчий суддя при перевірці поданої скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора та при винесенні рішення за результатами розгляду такої скарги не повинен вирішувати питання, що можуть стати предметом судового розгляду в цьому кримінальному провадженні.
Одночасно із визнанням рішення, дії чи бездіяльності слідчого, прокурора незаконним або необгрунтованим, в своїй ухвалі слідчий суддя може зазначити про те, що він зобов’язує посадову особу усунути допущене порушення, визначивши, яку саме дію необхідно припинити чи вчинити. Слідчий суддя самостійно не може прийняти те рішення, яке має бути прийняте слідчим чи прокурором на виконання ухвали, прийнятої за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора.
Відповідно до п.2.1 Розділу II Наказу за № 139 від 06.04.2016 року про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого ГПУ, облік кримінальних правопорушень, у тому числі за заявами, які надійшли до органів прокуратури, здійснюється за дорученням керівника шляхом внесення до ЄРДР відомостей, визначених частиною 5 ст.214 КПК України.
Пунктом 8 частини 1 статті 3 КПК України встановлено коло посад, які підпадають під визначення керівник органу досудового розслідування, відповідно такою особою, як для даного прикладу являється – керівник Київської місцевої прокуратури №9 м.Києва. Отже, подання заяви, яка є повідомленням про кримінальне правопорушення, зобов’язувало керівника Київської місцевої прокуратури №9 м.Києва, особисто або шляхом надання доручення, забезпечити внесення необхідних відомостей до ЄРДР.
У відповідності до ч.4 ст.214 КПК України, слідчий, прокурор або ж детектив чи інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов’язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Як передбачено ч.1 ст.214 КПК України, слідчий невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, зобов’язаний внести
відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Тобто, з вище зазначеної правової норми випливає, що вона встановлює імперативний обов’язок після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення – унесення за нею відомостей до ЄРДР. Досудове розслідування, відповідно до ч.2 ст.214 КПК України, розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Крім того, згідно із положенням п.1.1., 1.4. Розділу ІІ Наказу Генеральної прокуратури України «Про єдиний реєстр досудових розслідувань» від 06.04.2016 року за № 139, формування Реєстру розпочинається із внесення до нього слідчим, прокурором відповідних відомостей про кримінальне правопорушення, зазначених в заяві чи повідомленні про його вчинення.
Зазначене узгоджується із офіційною позицією суддів ВССУ, яка викладена в п.п.1.1 Узагальнень «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», затверджених на засіданні Зборів суддів ВССУ 23.12.2016 року: “…Визначений ч.1 ст.214 КПК обов’язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки такої заяви на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Такі вимоги не передбачають здійснення оцінки обґрунтованості заяви чи повідомлення про правопорушення, а передбачають лише обов’язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про правопорушення, які вона надає усвідомлено для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження”.
Стаття 55 Конституції України зазначає, що «кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань». Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч.3 ст.8 Конституції).
Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (ч.1 ст.6).
Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного громадянина на доступ до правосуддя.
У доктрині Європейського суду з прав людини «право на суд» охоплює 3 елементи:
1) наявність «суду», встановленого законом, відповідаючого вимогам незалежності і неупередженості;
2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст. 6 Конвенції;
3) особа повинна мати доступ до такого суду.
У рішенні в справі «Голдер проти Сполученого Королівства», 1975 року Європейський суд відзначив:
«Було б неприйнятним, на думку суду, якби ч.1 ст.6 детально визначала процесуальні гарантії сторонам у судовому провадженні, не забезпечивши, насамперед, того, без чого користування такими гарантіями було б неможливим, а саме: доступу до суду».
Характеристики «справедливості, публічності та оперативності судового провадження були б марними за відсутності судового провадження». Тож право на доступ до правосуддя в контексті цивільного провадження має дуже важливе значення, і без сумніву його необхідно вважати засадою. Доступ до правосуддя в контексті кримінального провадження означає надання учасникові провадження можливості (права) звертатися до суду за захистом свого права чи охоронюваного законом інтересу, заявляти різного роду клопотання, оскаржувати до судді, суду чи суду вищої інстанції рішення учасників провадження, які наділені владними повноваженнями і вчиняють ці дії чи ухвалюють рішення.
В практиці Європейського суду з прав людини щодо питання права на суд, на доступ до нього чітко визначився підхід, згідно з яким особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення питання, і держава не повинна вводити правові або чинити нелегітимні перешкоди для здійснення цього права.
Пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення…».
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами і доповненнями, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Рішенням Європейського Суду у справі «Білуха проти України» (заява № 33949/02 від 09.11.2006 року) встановлено, що відповідно до практики Європейського Суду, наявність безсторонності щодо п.1 ст.6 повинна визначатися за суб’єктивним та об’єктивним критеріями. Відповідно до суб’єктивного критерію, беруться до уваги лише особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об’єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад, відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб’єктивного критерію, то особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії», пункт 43). Стосовно об’єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній. Позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання обґрунтованими. Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії», пункт 45 від 28.10.1998 року).
Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає наступне:
«Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення…».
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. У відповідності до ст.68 Конституції, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей. У відповідності до ст.64 Конституції (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі майже шести років гинуть в АТО (ОСС) найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Суддя Усатова І.А., явно через свою корумпованість, нахабність, бездарність, протиправність і ненормальність напевно уже забула про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на шиї і у відповідності до європейських стандартів права.
Більше цього, суддя Усатова І.А. саме у такий спосіб сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми злочинними діями героїчні досягнення українського народу.
Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цій ганебній особі фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає явні підстави вважати, що в діяльності слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва Усатової І.А. є склад кримінального правопорушення, що передбачене ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.375, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396 КК України. Крім того, як для даного випадку, дії судді Усатової І.А. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя Усатова І.А., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, регулярно перевищує службові повноваження, тим самим саботуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя Усатова І.А. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Усатовою І.А. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності судді Усатової І.А. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачене ч.2 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею Усатовою І.А. мають всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.375, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.1 ст.111 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви ГПД НАБУ, ГСУ ГПУ і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею Усатовою І.А. Крім того, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради юстиції України про не належну поведінку судді Усатової І.А., яка вже не вперше порушила присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування ГПД НАБУ, ГСУ ГПУ, ГСУ СБУ і Вищої Ради юстиції України, а також резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції мас-медіа.

usatova-irina-anatoli%d1%97vna-uxvala

uxvala-usatova-irina-anatoli%d1%97vna

usatova-irina-anatoli%d1%97vna-shaxrajstvo

Усатова І.А. докази неправосудності ухвали 1

Усатова І.А. докази неправосудності ухвали 2

Усатова І.А. докази неправосудності ухвали 3

10 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Маряна
4 роки тому

Сім‘я злочинних суддів, які шинкарюють судовими рішеннями. Заходих до них як в шинок, а на брудних їх лбах так і мелькають ярлики: ціна на ухвалу, ціна на вирок… А тепер вже вівішали ціни і на відкриття провадження.

Ядвіга
4 роки тому

не хіло живе пархатня. візьмуть сьогодні за дупу суддю усатову, то прибіжить спасати її суддя усатов, а візьмуть завтра за дупу суддю усатова — то прибіжить на місце вчиненого злочину спасати його дружина!

Діма
4 роки тому

зважте на одну особливість роботи цієї бездарної судді: по факту судових засідань не проводить, однак уповноважує свою помічницю вступати у домовленості із скаржниками і вчиняти махінації. тобто помічниця від імені судді схиляє написати скаржника клопотання про розгляд його скарги без його присутності, під обіцянку задовільнити скаргу заочно. згодом цей скаржник приходять у назначений день даною помічницею, а ухвали зась під ніс. отак по півроку — рік бідні скаржники мучаться щоби забрати обіцяні ухвали. через півроку — рік з’ясовується що скаржнику шахрайка—суддя усатова відмовила, а не задовільнила. під. І докажи тепер кому щось. ганьба судлі усатовій!

Павло
2 роки тому
Відповісти  Діма

Це точно! Суддя Усатова безпричинно переносить розгляд судових справ. За 2019 рік розгляд однієї моєї справи уже переносила 2 рази, а іншої – вже рік як не розглядає, при тому що перенос був лише один. Як я зрозумів, ця суддя безкарно може роками затягувати розгляд судових справ.

Юра
4 роки тому

Є привід добре подумати тим хто мечеться то по один бік барикади то по інший, чи за цих виродків народ гинув на Майдані? Чи за цих мерхот половина України втоплена в крові? І не кажіть що про ці неподобства не знає порошенко і гройсман!

Кіра
4 роки тому

Якби вона була порядною суддею, мала облік хоча б пересічної людини і громадянина української держави, то напевне не викрадала б з місця дтп свого алкоголіка – чоловіка

Дмитро
4 роки тому

Ця напівграмотна і напівнормальна злочинна особа оділа форму судді тільки для того що б конвертувати українські закони в закордонну валюту

Анка
4 роки тому

через приступи маразму і параної постійно доводить своїх помічників до сліз. саме через це її секретарі міняються що два місяця

Владислав
4 роки тому

навіщо цій маразматичній мартишці значок судді, якщо вона просить у людей підсказок (що означає абревіатура гпд набу)?

Катя
4 роки тому

навіть останньому судді-відморозку стало б лячно що її без мантії і значка знімають на відео під час судового засідання! це що, синдром Дауна чи шизофренії?