dacenko-anastasiya-sergivna

Даценко А.С. Податкова міліція погрузла в хабарах і тупості

ГФС, Новости

У провадженні СУ ФР ГУ ДФС у Вінницькій області перебуває на досудовому розслідуванні кримінальне провадження за № 32018020000000037 від 17.04.2018 року за підозрою ФОП Месюри Сергія Володимировича у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.212 КК України.
Підставою для відкриття даного кримінального правопорушення явилася Ухвала слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області Михайленка А.В. у судовій справі № 127/7087/18 від 06.04.2018 року, якою було визнано бездіяльність начальника СУ ФР ГУ ДФС у Вінницькій області незаконною та було зобов’язано його внести до Єдиного Реєстру досудового розслідування відомості заяви особи 1 про вчинення кримінального правопорушення за вих. № 2253/16 від 16.03.2018 року ФОП Месюрою Сергієм Володимировичем, передбаченого ч.2 ст.212 КК України.
Підставою для винесення даної Ухвали явилося тривале зловживання владними повноваженнями (в тому числі корупційні дії, покривання вчинених злочинів неплатника податків тощо) слідчою СУ ФР ГУ ДФС у Вінницькій області Даценко Анастасією Сергіївною і начальником СУ ФР ГУ ДФС у Вінницькій області, а також звернення особи 1 з відповідною скаргою до Вінницького міського суду Вінницької області.
Однак, взамін того, що б у відповідності до вимог ст.534 КПК України належним чином виконати свій службовий обов’язок, слідча СУ ФР ГУ ДФС у Вінницькій області Даценко А.С. знову ж таки вчинила злочин, що передбачений ст.364, 366, 382 КК України.
Всупереч положенню ч.2 ст.55 КПК України, ст.57 Конституції України, Рекомендаціям 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14 червня 2006 та Узагальненням про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17), Даценко Анастасія Сергіївна досі не вручила особі 1 Пам’ятки про процесуальні права та обов’язки потерпілого у кримінальному провадженні за № 32018020000000037 від 17.04.2018 року.
11.05.2018 року, у злісне порушення Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року за N 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв’язку», слідча СУ ФР ГУ ДФС у Вінницькій області у кримінальному провадженні № 32018020000000037 від 17.04.2018 року Даценко А.С. надіслала особі 1 простий поштовий лист, в якому була копія Постанови від 07.05.2018 року про відмову у визнанні потерпілим у вказаному вище кримінальному провадженні.
У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року за N 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв’язку», у листах з оголошеною цінністю (цінних листах) пересилаються — цінні папери, документи (дипломи, паспорти, посвідчення водія, свідоцтва про народження, свідоцтва про одруження, трудові книжки, військові квитки тощо), облігації державних позик, лотерейні білети, грамоти, фотокартки, художні картки, рукописи, пенсійні та судові справи, ділові папери, звіти, заяви, клопотання, вимоги, скарги, претензії, акти, договори і.т.д., тобто документи що становлять цінність для відправника або одержувача. Простий же лист є звичайним поштовим відправленням, що приймається працівниками пошти для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення та без видачі відправникові розрахункового документа про прийняття такого листа і доставляється адресатові (одержувачу) без відповідної розписки. Таке поштове відправлення не підлягає належному контролю і відповідно, поштова служба за не доставку такого відправлення, або ж за несвоєчасну доставку кореспонденції — жодної відповідальності не несе. З цього витікає наступне: порушуючи вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року за N 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв’язку», відправник простого листа брав на себе всі ризики, що пов’язані з не доставкою адресату його кореспонденції, або ж з більш пізніми термінами доставки, необхідними заявнику для реалізації своїх процесуальних прав – для оскарження дій слідчого в суді. Крім цього, відправляючи просту кореспонденцію відправник простого листа мусить усвідомлювати те, що терміни доставки адресату його кореспонденції не можуть бути доказаними у випадках можливих оскаржень до державних інстанцій чи то до суду.
07.05.2018 року, без попереднього повідомлення особи 1 про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32018020000000037 від 17.04.2018 року, без вручення Пам’ятки про процесуальні права і обов’язки у вказаному кримінальному провадженні, без проведення допиту заявника і його свідків події, без повідомлення особі 1 прізвищ процесуальних керівників у даному кримінальному провадженні, слідча Даценко А.С. винесла неправомірну Постанову про відмову у визнанні його потерпілим.
Підставою для винесення хибної Постанови від 07.05.2018 року про відмову у визнанні потерпілим явилося те, що нібито особа 1 подав 26.04.2018 року слідчому Даценко А.С. клопотання за вих. № 2319/26 від «…про визнання потерпілим…», чого насправді не було.
У відповідності до п.3 ст.55 КПК України, «потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв’язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого». Як це добре видно з «клопотання» за вих. № 2319/26 від 26.04.2018 року, воно зовсім не схоже на процесуальний документ чітко встановленого Кодексом взірця, що називається «заявою про залучення до провадження як потерпілого»!
Більше того, у своєму клопотанні за вих. № 2319/26 від 26.04.2018 року особа 1 насправді не просив визнавати його потерпілим, однак просив вчинити типові як для початку любого досудового розслідування процесуальні дії: допитати заявника, надати інформацію хто являється процесуальними керівниками у кримінальному провадженні, надати Пам’ятку про процесуальні права і обов’язки у кримінальному провадженні, на чому власне і наголошується в Узагальненні про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17).
Відповідно до п.1,2 ст.55 КПК України, «Потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди…», «Права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення».
У відповідності до заяви про вчинення кримінального правопорушення за вих. № 2253/16 від 16.03.2018 року, вже під початковим словом «Заява» особа 1 в дужках вказав те, що вона подається виключно в порядку ст.55 КПК України, а в тілі даної заяви було вказано: «Діями ФОП Месюри С.В., станом на день подачі даної заяви… (особі 1) було завдано матеріальну шкоду на суму 700 000 (сімсот тисяч) грн., а моральної – ще на 100 000 (сто тисяч) грн., разом – на 800 000 (вісімсот тисяч) грн.».
Слідча Даценко А.С., безграмотно стверджуючи у своїй злочинній Постанові від 07.05.2018 року про те, що нібито «…у даному кримінальному провадженні збитки нанесені державному бюджету або державним цільовим фондам, таким чином громадянин (зазначення ПІП заявника) не може бути потерпілим у кримінальному провадженні, тому слід відмовити у задоволенні клопотання», тим самим виявила себе особою, що перевищила повноваження та вчинила службове підроблення.
В статті 84 (Докази) КПК України зазначається таке: «1.Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. 2.Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів».
В статті 94 (Оцінка доказів) КПК України передбачено: «1.Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів — з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення. 2.Жоден доказ не має наперед встановленої сили».
Відповідно до Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17), перша процесуальна дія слідчого після початку досудового розслідування направлена на повідомлення заявника про початок досудового розслідування, друга – вручення особі, щодо якої було вчинено кримінальне правопорушення, Пам’ятки про процесуальні права і обов’язки потерпілого, а третя – проведення допиту потерпілого. Якщо ж після цих та низки інших процесуальних дій слідчий виявить відсутність елементів завданої шкоди охоронюваним правам і інтересам заявника, тоді він уповноважений на винесення Постанови про не визнання особи потерпілим, в якій належним чином має це обґрунтувати та надати останньому право на її оскарження в суді.
Це саме сказано і в ч.5. ст.55 КПК України, «…за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення… подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді». Про які тут «очевидні та достатні підстави» можна казати, якщо слідча Даценко А.С. навіть не відрізняє «клопотання» від «заяви»?
Остання досі не вручила особі 1 Пам’ятки про процесуальні права та обов’язки у кримінальному провадженні та жодного разу його не допитала, тим самим відібравши у нього конституційне право знати свої права і обов’язки у кримінальному провадженні та брати в ньому активну участь.
Пунктом 5 ст.214 КПК України передбачено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про:
4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела;
5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що особою 1 і було зроблено.
Тобто, в заяві про вчинення кримінального правопорушення не прийнято розписувати в подробицях всі обставини вчинення кримінального правопорушення та отриманого потерпілим матеріального, фізичного і морального збитку, а також надавати розрахунки отриманого збитку, так як для цього КПК України передбачає період досудового розслідування з сукупністю вчинення численних процесуальних дій, в тому числі проведення допитів, витребування і подання доказів, призначення судово-медичної експертизи тощо.
Для таких безграмотних і корупційних осіб як слідча Даценко А.С. стаття 55 та 214 КПК України передбачає таке:
«1.Потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди…
2. Права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення… Потерпілому вручається Пам’ятка про процесуальні права та обов’язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення».
У випадку з особою 1, його заяву про вчинення проти нього і держави кримінального правопорушення отримала слідча Даценко А.С., однак Пам’ятки про процесуальні права і обов’язки у кримінальному провадженні досі йому чомусь не надала, що є злочином.
У відповідності до Рекомендації 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14 червня 2006 року під поняттям «потерпілий» слід розуміти фізичну особу, що зазнала шкоди, включаючи фізичні ушкодження або психічні травми, душевні страждання або економічні втрати, спричинені діями або бездіяльністю, і які є порушенням норм кримінального права держав-членів. У належних випадках термін «потерпілий» також охоплює найближчих членів сім’ї або утриманців прямо постраждалої особи (п.1.1).
Винесена Постанова від 07.05.2018 року про відмову у визнанні особи 1 потерпілим у кримінальному провадженні № 32018020000000037 від 17.04.2018 року не відповідає вимогам ст.110 КПК України. У відповідності до п.5 ст.110 КПК України, Постанова слідчого мусить складатися з:
1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:

а) місце і час прийняття постанови;
2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про:
а) зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови;
б) мотиви прийняття постанови, їх обгрунтування та посилання на положення цього Кодексу;
3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про:
а) зміст прийнятого процесуального рішення;
б) місце та час (строки) його виконання;
в) особу, якій належить виконати постанову, чого майже немає у даній Постанові.
Дана Постанова навіть не має реєстраційного номеру та печатки уповноваженого органу. Також, в даній Постанові не вказано змісту обставин, які є підставами для прийняття подібної Постанови та відповідних мотивів її прийняття, обгрунтування та посилання на положення Кодексу. Відтак, вищенаписане дає явні підстави вважати Постанову слідчого Даценко А.С. від 07.05.2018 року про відмову у визнанні потерпілим злочинною, а вказаного слідчого – злочинцем, що вчинила злочин за ст.366, 382 та 364 ККУ.
У відповідності до Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Листом від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17 пояснив наступне:
«Відповідно до ст.55 КПК потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Таким чином, для визнання особи потерпілою не вимагається прийняття окремого процесуального документа. В судовій практиці є випадки, коли особа звертається до слідчого судді зі скаргою не на бездіяльність, яка полягає у невизнанні потерпілим, а на бездіяльність, яка виявилась у неврученні пам’ятки про права потерпілого. Так, слідчий суддя Самарського районного суду м.Дніпропетровська ухвалою від 22.07.2015 задовольнив скаргу на бездіяльність щодо невручення пам’ятки про процесуальні права та обов’язки потерпілого. Згідно зі встановленими обставинами особа звернулась до слідчого із заявою про визнання її потерпілою, однак, всупереч ст.55 КПК, на момент розгляду скарги слідчим не було виконано вимог ч.2 ст.55 КПК, відповідно до якої потерпілому вручається пам’ятка про процесуальні права та обов’язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. «…У матеріалах справи, та в матеріалах досудового розслідування відсутні відомості щодо роз’яснення потерпілому його прав та обов’язків. Встановлено, що потерпіла особа вважає, що їй завдано моральну шкоду, а тому вона має право знати про свої права та обов’язки в рамках цього кримінального провадження. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги скаржника є законними та обґрунтованими, у зв’язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі». У контексті наведеного слід зазначити, що КПК не передбачає обов’язку посадових осіб органів досудового розслідування приймати процесуальне рішення про визнання особи потерпілою, оскільки згідно з ч.2 ст.55 КПК права та обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення. Отже, з цього моменту така особа, за відсутності постанови про відмову у визнанні потерпілим, відповідно до ст.220 КПК може вносити клопотання про вчинення процесуальних дій, які мають бути розглянуті, зокрема і щодо такої процесуальної дії, як вручення повідомлення про процесуальні права та обов’язки. Тлумачення положення ст.55 КПК витікає з наступного: …КПК не передбачає обов’язку посадових осіб органів досудового розслідування приймати процесуальне рішення про визнання особи потерпілою, оскільки згідно з ч.2 ст.55 КПК права та обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення. Отже, з цього моменту така особа, відповідно до ст.220 КПК України може вносити клопотання про вчинення процесуальних дій, які мають бути розглянуті, зокрема і щодо такої процесуальної дії, як вручення повідомлення про процесуальні права та обов’язки».
Вищенаписане дає підстави вважати, що в діяльності Даценко Анастасії Сергіївни і начальника СУ ФР ГУ ДФС у Вінницькій області є склад кримінального правопорушення, що передбачене ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.382 КК України. Крім того, як для даного випадку, дії Даценко А.С. і начальника СУ ФР ГУ ДФС у Вінницькій області є явно злочинними та антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів фіскальної служби і керівників держави в цілому, що явно на руку зовнішнім ворогам. Даценко А.С. і начальник СУ ФР ГУ ДФС у Вінницькій області явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, регулярно перевищують службові повноваження, тим самим саботуючи роботу податкових органів. Саботаж і бойкотування належної роботи податкових органів прирівнюються до шпіонажу і зраді інтересам держави. Даценко А.С. і начальник СУ ФР ГУ ДФС у Вінницькій області умисно вчиняють посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки сепаратисти не розпочали воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці Даценко А.С. і начальником СУ ФР ГУ ДФС у Вінницькій області вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності. Зазначене підтверджує, що в діяльності Даценко А.С. і начальника СУ ФР ГУ ДФС у Вінницькій області наявний склад додаткового правопорушення, що передбачене ч.2 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень Даценко А.С. і начальником СУ ФР ГУ ДФС у Вінницькій області мають всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.382, ч.2 ст.111 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви ГПД НАБУ, ГСУ ГПУ і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення вищевказаними посадовими особами. Очікуємо результатів адекватного реагування ГПД НАБУ. ГСУ ГПУ і ГСУ СБУ, резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості, а також належної реакції мас-медіа.

3 comments

  • тупе мерзотне бидло. держава оплачує її «роботу» як професійного і незалежного слідчого, який би мав боротися з неплатниками податків та наповнювати бюджет країни, однак аж ніяк не за її безглуздість, дурість, безграмотність і хабарництво…

  • Я певен що це і є ті самі «золоті» дітки грьобаних беззмінних поводирів, які через оману, підкупи і зраду нагло осідлали нашу державу та караваном ведуть український народ до неминучої прірви.

  • Шалава недороблена! Такий собі кусок стерва смердючого. Нормальна дівка в ментяру би не пішла, а нашла собі роботу більш чесну і порядну…

Добавить комментарий