Маслов В.Г. — Подубинський Б.В. Тероризм і підбурювання мас

Новости, Популярные новости, Прокуратура

У провадженні СВ прокуратури Рівненської області перебуває на досудовому розслідуванні кримінальне провадження за №42016000000000549 від 02.02.2016 року за підозрою у вчиненні злочину за ч.1 ст.366, ч.1 ст.382, ч.1 ст.375 КК України.
Підставою для відкриття кримінального провадження №42016000000000549 від 23.02.2016 року, №42016000000000550 від 23.02.2016 року, №42016000000000551 від 23.02.2016 року, №42016000000000552 від 23.02.2016 року, №42016000000000553 від 23.02.2016 року, №42016000000000554 від 23.02.2016 року, №42016000000001116 від 25.04.2016 року стали 7 (сім) окремих Ухвал слідчих суддів Печерського районного суду м.Києва, якими було зобов’язано уповноважених осіб ГПУ внести до ЄРДР відомості 7 (семи) заяв особи 1 про вчинення кримінального правопорушення:
1) слідчими СВ Рокитнівського РВ УМВС України в Рівненській області Євпатом О.О. та Кибукевичем Р.Г., а також прокурорами Рокитнівської прокуратури у Рівненській області Басич О.В. та Скобух І.М. за правовою кваліфікацією — ст. 121, 127, 129, 366, 367 КК України;
2) прокурором прокуратури Рівненській області Мороз Ю.А., прокурором прокуратури м.Рівне Перетятко М.А., а також працівником УМВС України в Рівненській області Брагіною О.Л. та екс-начальником УМВС України в Рівненській області Максимовим С.В. за правовою кваліфікацією — ст.384, 366 КК України;
3) суддею Рівненського міського суду Головчак М.М. за правовою кваліфікацією — ст.375 КК України;
4) суддею Рівненського міського суду Наумова С.В. за правовою кваліфікацією — ст.366, 367, 375 КК України;
5) суддею Рокитнівського районного суду Комзюк А.Ф. за правовою кваліфікацією — ст.375 КК України;
6) заступником прокурора прокуратури Рівненської області Боровиком Андрієм Володимировичем за правовою кваліфікацією — ст.364-1, 366, 367 КК України;
7) керівниками дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області Курганською О.В. та Суріковою С.І. за правовою кваліфікацією — ст.364-1, 364, 366 ККУ які процесуальним керівником були об’єднані в провадження №42016000000000549 від 02.02.2016 року.
05.07.2018 року, у відповідності до відбитку поштового штемпелю на конверті, у злісне порушення вимог ст.55, 56, 220, 534, 535 КПК України, ст.57, 129 Конституції України, Конвенції по правам людини, Рекомендацій 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14 червня 2006 року, Узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17) та Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року за N 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв’язку», слідчий в ОВС СВ прокуратури Рівненської області Маслов В.Г. надіслав особі простий поштовий лист, в якому була копія Постанови від 27.06.2018 року про чергове (в п’ятий раз підряд) закриття кримінального провадження за №42016000000000549 від 02.02.16 р.
При чому, чергове закриття даного кримінального провадження слідчим Масловим В.Г. відбулося значно раніше аніж слідчий суддя встиг скерувати особі 1 копію Ухвали у судовій справі № 569/5382/18 після щойно скасованої ідентичної Постанови даного слідчого від 06.06.2018 року.
У ст.534 КПК (Порядок виконання судових рішень у кримінальному провадженні зазначено:
«2. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню. 5. Процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень у кримінальному провадженні, вирішує суддя суду першої інстанції одноособово, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
У ст.535 КПК України (Звернення судового рішення до виконання) зазначено:
«4. Органи, що виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання».
Пунктом 9 ч.2 ст.129 Конституції України передбачено одну з основних засад судочинства — обов’язковість рішень суду. Виконання будь-якого судового рішення є невід’ємною стадією процесу правосуддя. Тому при вирішенні спору про відповідальність держави за невиконання судового рішення суд повинен з’ясувати причини такого невиконання та визначити державний орган, з вини якого це сталося. При цьому необхідно мати на увазі, що Європейський суд з прав людини у рішенні, ухваленому 7 травня 2002 року у справі «Бурдов проти Росії», наголосив, що для держави є неприпустимим виправдання неможливості виконання судового рішення відсутністю належного фінансування, компетентністю кадрів або загруженістю роботою відповідальних осіб.
В статті 129-1 Конституції України (Суд ухвалює рішення іменем України) зазначено:
«1. Судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
2. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд».
Однак, слідчий в ОВС СВ прокуратури Рівненської області Маслов В.Г. та процесуальні керівники у кримінальному провадженні №42016000000000549 від 02.02.2016 року досі в повній мірі не виконали вимог семи Ухвал слідчих суддів Печерського районного суду м.Києва та не внесли до ЄРДР усіх кваліфікаційних статей вчиненого злочину, які особою 1 були вказані в семи заявах про вчинене кримінальне правопорушення, тим самим вчинивши службові злочини (ст.382 КК України). Це саме стосується і слідчих суддів, які проявили халатність і не проконтролювали у встановлений спосіб виконання винесених Ухвал в повній мірі.
Як це наглядно видно з Ухвали у судовому провадженні № 11-сс/796/15272018 від 13.03.2018 року колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва,
а також з Ухвали слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва у судовій справі №760/22393/17 від 23.04.2018 року, з Ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва у судовій справі №761/22541/18 від 26.06.2018 року та з Ухвали слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва у судовій справі №754/5431/18 від 25.05.2018 року, повним виконанням судових Ухвал являється внесення слідчим або прокурором до ЄРДР усіх кваліфікаційних статей вчиненого злочину, які були вказаними заявником у поданих заявах. Якщо цього по якимось причинам останніми в повній мірі не було виконано, то слідчі судді зобов’язують їх внести відповідні зміни до ЄРДР.
Крім того, фальсифікація з об’єднанням матеріалів семи кримінальних справ є настільки бездарною, що вочевидь дитина шкільного віку замітила б вчинене службове підроблення: відомості семи заяв про вчинення злочину були внесеними до ЄРДР 23.02.2016 року, однак об’єднання матеріалів чомусь датується 02.02.2016 року!? Також, кримінальне провадження за №42016000000001116 від 25.04.2016 року не є підслідним прокуратурі Рівненської області, так як керівники дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області Курганська О.В. і Сурікова С.І. не являються працівниками органу досудового розслідування (положення ст.216 КПК України).
Відповідно до Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17), перша процесуальна дія слідчого після початку досудового розслідування направлена на повідомлення потерпілого про початок досудового розслідування, друга – вручення Пам’ятки про процесуальні права і обов’язки потерпілого, третя – фіксування в справі провадження факту ознайомлення потерпілого із його процесуальними правами та обов’язками у провадженні, четверта — проведення його допиту та допиту свідків.
Якщо ж після вказаних процесуальних дій слідчий виявить відсутність елементів завданої шкоди охоронюваним правам і інтересам заявника, тоді він уповноважений на винесення Постанови про не визнання особи потерпілим, в якій належним чином має це обґрунтувати та надати останньому право на її оскарження.
Це саме зазначено і в ч.5. ст.55 КПК України, «…за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді». Однак, слідчий Маслов В.Г. досі не допитав особу 1 у справі провадження, не вручив йому Пам’ятки про процесуальні права та обов’язки потерпілого у кримінальному провадженні, не відібрав у нього відповідні підписи про ознайомлення з правами і обов’язками у кримінальному провадженні, не відібрав у нього відповідних підписів після повідомлення про кримінальну відповідальність за подання хибної заяви про вчинення злочину, а значить — досі не розпочав досудового розслідування у кримінальному провадженні за №42016000000000549 від 02.02.2016 року.
Пунктом 5 ст.214 КПК України передбачено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про:
«4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела;
5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність», що власне особою 1 і було зроблено.
Тобто, в заяві про вчинення кримінального правопорушення не прийнято розписувати в подробицях всі обставини вчинення кримінального правопорушення та отриманого потерпілим майнового, морального чи фізичного збитку, а також надавати точні розрахунки отриманої шкоди, так як для цього КПК України передбачає період досудового розслідування з сукупністю вчинення певних процесуальних дій, в тому числі проведення допиту, збирання доказів, призначення судових експертиз тощо.
Статтею 55 КПК України передбачено таке:
«1. Потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди…
2. Права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення… Потерпілому вручається Пам’ятка про процесуальні права та
обов’язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення».
У випадку з особою 1, Пам’ятки про процесуальні права і обов’язки у кримінальному провадженні слідчий досі йому не вручив, що є злочином.
У відповідності до Рекомендації 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14 червня 2006 року під поняттям «потерпілий» слід розуміти фізичну особу, що зазнала шкоди, включаючи фізичні ушкодження або психічні травми, душевні страждання або економічні втрати, спричинені діями або бездіяльністю, і які є порушенням норм кримінального права держав-членів. У належних випадках термін «потерпілий» також охоплює найближчих членів сім’ї або утриманців прямо постраждалої особи (п.1.1).
Статтею 57 Конституції України (Кожному гарантується право знати свої права і обов’язки) передбачено таке:
«1. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.
2. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними».
З оглядом на існуючі факти перевищення службових повноважень слідчим Масловим В.Г., особа 1 оскаржив його протиправні дії слідчому судді Рівненського міського суду Рівненської області, який Ухвалою у судовій справі № 569/5699/16-к від 12.05.2016 року скасував його злочинну Постанову про не визнання його потерпілим у даному кримінальному провадженні, однак належної йому Пам’ятки про процесуальні права і обов’язки потерпілого у кримінальному провадженні досі вказаний слідчий йому не вручив.
Крім того, згідно із положенням п.1.1., 1.4. Розділу ІІ Наказу Генерального прокурора України «Про єдиний реєстр досудових розслідувань» від 06 квітня 2016 року за № 139, формування Реєстру розпочинається із внесення до нього слідчим, прокурором відповідних відомостей про кримінальне правопорушення, зазначених в заяві чи повідомленні про його вчинення.
Заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення вважаються поданими з моменту попередження особи про кримінальну відповідальність. Оскільки особу 1 жодного разу не було допитано у провадженні №42016000000000549, то відповідно і не було вказаним слідчим попереджено особу 1 про кримінальну відповідальність (не кажучи вже про не проставлення ним відповідних підписів в протоколі допиту про кримінальну відповідальність за подання хибного повідомлення про вчинення злочину), а значить – досудове розслідування у провадженні № 42016000000000549 від 02.02.2016 року насправді досі ще не розпочиналося.
У відповідності до ст.220 КПК України, «Клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий,
прокурор зобов’язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об’єктивних причин — надсилається їй». Слідчий, прокурор зобов’язані розглянути і вирішити кожне заявлене за кримінальним провадженням клопотання. При цьому вони не вправі відмовити у допиті свідка, проведенні експертизи, в проведенні інших слідчих (розшукових) дій або прийнятті певних процесуальних рішень, якщо вони сприяють об’єктивному і повному дослідженню обставин кримінального провадження, забезпеченню прав і законних інтересів учасників кримінального провадження. Результати розгляду клопотання доводяться до відома заявника. Про задоволення клопотання, а також про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання слідчий, прокурор виносить вмотивовану постанову, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а оригінал долучається до матеріалів досудового розслідування. При повній або частковій відмові у задоволенні клопотання особі, яка заявила клопотання, повинно бути вручено копію Постанови.
Однак, слідчий Маслов В.Г. не розглянув і не надав жодної відповіді особі 1 на подані ним дванадцять клопотань: 20.04.2016 року, 23.05.2016 року, 23.05.2016 року, 23.05.2016 року, 13.06.2016 року, 27.06.2016 року за вих. №88/27, 27.06.2016 року за вих.№81/27, 27.06.2016 року за вих. №80/27, 27.06.2016 року за вих.№79/27, 29.06.2016 року за вих.№104/29, 29.06.2016 року за вих.№105/29, 29.06.2016 року за вих.№108/29.
Крім того, слідчий Маслов В.Г. перед черговим закриттям кримінального провадження №42016000000000549 від 02.02.2016 року не вчинив наступних слідчих дій:
1) не виконав вимог 7 (семи) Ухвал слідчих суддів Печерського районного суду м.Києва щодо внесення до ЄРДР достатніх відомостей заяв особи 1 щодо вчинення кримінального правопорушення у відповідності до вказаних в 7 (семи) його заявах кваліфікацій;
2) не виконав Ухвали слідчого судді у судовій справі за №569/5699/16-к від 12.05.2016 року;
3) не виконав Ухвали слідчого судді у судовій справі за №569/5382/18 від 06.06.2016 року;
4) не виконав Ухвали слідчого судді у судовій справі за №569/7868/16-к від 06.07.2016 року;
5) не виконав Ухвали слідчого судді у судовій справі за №569/17972/17 від 20.12.2017 року;
6) не розглянув клопотання особи 2 від 05.09.17 року, яке він подав у формі телеграми;
7) не надав особі 2 в порядку ст.220 КПК відповіді про наслідки розгляду клопотання від 05.09.17 року;
8) жодного разу не допитав особу 1 у справі даного провадження;
9) жодного разу не допитав особу 2 у справі даного провадження;
10) не надав особі 1 Пам’ятки про процесуальні права і обов’язки потерпілого у провадженні;
11) не надав особі 2 Пам’ятки про процесуальні права і обов’язки потерпілого у провадженні;
12) жодного разу не допитав інспектора ВІОС УКЗ УМВС Тимощука О.І.;
13) жодного разу не допитав начальника РСІ Ткачука Ю.А.;
14) жодного разу не допитав суддю Сарненського районного суду Довгого І.І.;
15) жодного разу не допитав прокурора Скобуха І.М.;
16) жодного разу не допитав прокурора прокуратури Рівненської області М.Журавського;
17) жодного разу не допитав лейтенанта з СІЗО С.В. Мартинюк;
18) жодного разу не допитав працівника СІЗО Р.П. Огородника;
19) жодного разу не допитав фельдшера СІЗО Василевського Р.С.;
20) жодного разу не допитав ст. сержанта СІЗО Кузьмич Ю.Б.;
21) жодного разу не допитав Шкребтач Н.Г.;
22) жодного разу не допитав Романовича В.М.;
23) жодного разу не допитав особу 3;
24) жодного разу не допитав особу 4;
25) жодного разу не допитав особу 5;
26) жодного разу не допитав особу 6;
27) жодного разу не допитав особу 7;
28) жодного разу не допитав адвоката Алімамедова І.А.О.;
29) жодного разу не допитав працівників сільради с.Вежиця Рокитнівського району Рівненської області про те, що Романович В.М. дійсно півтори роки незаконно проживав у будинку особи 2;
30) досі не витребував матеріалів звернення Романовича В.Г. до Рокитнівського УП Сарненського УП ГУ НВ в Рівненській області з приводу пошкодження його машини його подільниками (останнє доказує те, що Романович В.М. дійсно незаконно вселився і проживав в будинку особи 2 біля 1,5 роки);
31) не витребував матеріалів трьох кримінальних справ з м.Харкова щодо триразового засудження Романовича В.М. і ув’язнення за статтями розповсюдження наркотиків;
32) не в повній мірі виконав Ухвали Печерського районного суду м.Києва щодо внесення до ЄРДР кваліфікаційних статей вчиненого злочину;
33) не проводив досудове розслідування за тими статтями Кодексу, які були вказаними в заявах особи 1 про вчинення кримінального правопорушення;
34) не дослідив і не надав належної оцінки кожному із фактів, які особа 1 висвітлював у своїх 7 (семи) окремих заявах про вчинення кримінального правопорушення;
35) досі не витребував із СІЗО м.Рівного фотографії покаліченого тіла особи 2 після тортур слідчими Євпатом О.О. і Кибукевичем Р.В.;
36) досі не витребував із СІЗО м.Рівного Акти наслідків тортур слідчими Євпатом О.О. і Кибукевичем Р.В.;
37) досі не витребував із СІЗО м.Рівного медичної карточки особи 2;
38) досі не витребував від швидкої медичної допомоги м.Рівного матеріалів надання реанімаційних заходів особі 2 після тортур слідчими Євпатом О.О. і Кибукевичем Р.В.;
39) не дослідив історії хвороби особи 2, яка знаходиться в Рівненському ізоляторі, і в якій відмічено інспектором медичної служби про те, що особу 2 було привезено непритомного і знівеченого від тортур слідчими Євпатом О.О. і Кибукевичем Р.В.;
40) не дослідив фактів того, що інспектором медичної служби Рівненського СІЗО викликалася швидка допомога, яка проводила реанімаційні заходи особі 2;
41) не допитав працівників СІЗО м.Рівного щодо предмету складання ними Актів, надання медичної допомоги та викликання ними швидкої допомоги особі 2;
42) не дослідив і не надав оцінки факту викрадення з кримінальної справи № 12014180190000720 від 13.12.2014 року фотографій знівеченого тіла особи 2;
43) не дослідив і не надав правової оцінки фактам підробки підписів особи 2 у кримінальній справі за номером 12014180190000720 від 13.12.2014 року;
44) не дослідив і не надав правової оцінки фактам підробки підписів адвоката Алімамедова І.А.О. у кримінальній справі за номером 12014180190000720 від 13.12.2014 року;
45) не дослідив фактів того, що прокурор Скобух І.М. досі не виконав вказівок прокуратури Рівненської області щодо проведення судово-медичної і почеркознавчої експертизи у справі кримінального провадження за № 12014180190000720 від 13.12.2014 року;
46) не дослідив і не надав правової оцінки факту переховування Романовича В.М. в будинку особи 2 від розслідування у кримінальній справі за №12015220490004333 від 11.09.2015 року за ч.1 ст.307 ККУ;
47) не дослідив того факту, що справжню адресу Романовича В.М. в матеріалах кримінальної справи № 12014180190000760 було навмисно змінено оперуповноваженим Муханьковим Олександром Миколайовичем та слідчим Євпатом О.О. з метою покривання злочинів в період його активного розшуку в місті Харкові за підозрою у вчиненні повторного злочину за ст.307 КК України;
48) не надав жодної правової оцінки тому, що особа 2 вироком Кузнецовського міського суду Рівненської області визнаний не винним у вчинені злочину;
49) не надав жодної правової оцінки тому, що Апеляційний суд Рівненської області відмовив прокуратурі Рівненській області в задоволенні оскарження вироку Кузнецовського міського суду Рівненської області щодо виправдання особи 2;
50) не дослідив і не надав правової оцінки не виконання слідчим Євпат О.О. Ухвал судді Денисюк М.В.;
51) не надав правової оцінки фактам не виконання численних Ухвал слідчих суддів слідчим Євпатом О.О.;
52) не надав правової оцінки фактам не виконання численних Ухвал слідчих суддів слідчим Смик І.І.;
53) не надав правової оцінки тому фактові, що начальник Рокитнівського ВП Сарненського ВП ГУ НП в Рівненській області Волочаєв О.Ю. та начальник СВ Рокитнівського ВП Сарненського ВП ГУ НП в Рівненській області Богданець Л.В. у своєму листі за №66/497 від 20.11.2015 року зізналися що кримінальне провадження №12013190190000078 від 06.02.2013 року досі не проводиться тощо.
Слідчий Маслов В.Г., як це добре видно із копії Постанови від 27.06.2018 року про закриття даного кримінального провадження, злочинно продублював в точності на 100% свою попередню Постанову від 28.02.2018 року про закриття даного кримінального провадження. Тим самим даний слідчий підкреслює свою безкарність у вчиненому злочині, або ж потребу у своєму психоневрологічному лікуванні на базі психіатричних лікарень м.Рівного.
Слідчий Маслов В.Г. у своїй Постанові посилається на факти, яких власне нічим не підтверджує. В першу чергу це стосується громадянина Романовича В.М., на якого нібито особа 1 протиправно впливав як на свідка у кримінальному провадженні № 12014180190000760 з метою незаконного виправдання особи 2, хоча сам з достовірністю на 100% знає з ЄРДР, що дана особа дійсно тричі відбувала своє тюремне ув’язнення за крадіжку і за збут наркотиків, що відбувалося задовго до події з незаконним засудженням особи 2. Більше того, що даний наркодилер «засвітився» за місцем свого злочинного місцезнаходження – в будинку особи 2, де незаконно переховувався від харківського слідства впродовж півтори роки, де його переховували працівники прокуратури Рівненської області, однак коли він потрапив в ДТП, і коли звернувся до Рокитнівського ВП Сарненського ВП ГУ НП в Рівненській області для складання відповідного Акту, то тим самим видав усіх своїх подільників, в тому числі слідчого Маслова В.Г. Також, це стосується і брехні слідчого Маслова В.Г. щодо факту не звернення особи 2 за допомогою до лікарів. Як це добре видно із наданих копій двох медичних карток від 15.12.2014 року та від 29.06.2016 року, особа 2 звертався за медичною допомогою до медичної частини СІЗО м.Рівного і до лікарів Рокитнівської ЦРЛ Рівненської області.
Слідчий Маслов В.Г., вийшовши за рамки своєї професійної діяльності, в своїй п’ятій злочинній Постанові безпідставно обвинувачує особу 1 і особу 2 у злочинах, яких вони обоє не вчиняли, і щодо яких досі не існує жодних вироків суду. Відтак, з тексту Постанови слідчого Маслова В.Г. взагалі не зрозуміло, що це за Постанова і про що в ній саме йдеться. Останнє доводить психічну і фізичну недієздатність слідчого Маслова В.Г. та потребує відповідного його обстеження в спеціалізованих психо-неврологічних закладах.
Слідчий Маслов В.Г. своєю злочинною Постановою від 27.06.2018 року вчинив повторний злочин (службове підроблення, покривання злочинів, не виконання Ухвал суду, допомога злочинним угрупуванням), що передбачений ст.366, 256, 382, 396 КК України. Слідчий Маслов В.Г. незаконно відсторонив особу 1 та особу 2 від законної участі в даному кримінальному провадженні, у відповідності до ст.55 КПК України, не надавши їм жодної можливості відстоювати свої порушені конституційні права.
На сьогоднішній день проти слідчого Маслова В.Г. та процесуальних керівників Бабич А.А., Рункевича Б.М., Ідрісова Р.М. вже відкрито 6 (шість) кримінальних проваджень, в яких досі проводяться відповідні досудові розслідування, однак з незрозуміло яких підстав явно божевільний слідчий і вказані процесуальні керівники продовжують вчиняти посадові злочини.
З цього приводу особою 1 роками подаються відповідні скарги і заяви на ім’я керівника прокуратури Рівненської області Подубинського Богдана Володимировича, який їх незаконно ігнорує, тим самим покриваючи злочини процесуальних керівників Бабич А.А., Рункевича Б.М. і Ідрісова Р.М., а також незаконні дії слідчого Маслова В.Г. Більше того, прокурор Подубинський Б.В. продовжує і надалі покривати злочини вищевказаних осіб навіть за умови чотириразових скасувань злочинних Постанов про закриття кримінального провадження за №42016000000000549 від 02.02.2016 року.
Якщо врахувати те, що прокурор Подубинський Б.В. за подібні речі сам уже перебуває в трьох кримінальних провадженнях, в яких на даний час проводяться три окремі досудові розслідування в ГСУ ГПУ, ГСУ СБУ і в ГПД НАБУ, то є відповідні підстави вважати що він також являється психічно нездоровою особою та/або заручається злочинною підтримкою псевдо-Генерального прокурора України Луценко Ю.В. (який теж уже перебуває під слідством).

Вищенаписане дає підстави вважати, що в діяльності Подубинського Б.В., Бабича А.А., Рункевича Б.М., Ідрісова Р.М. і Маслова В.Г. є склад кримінального правопорушення, що передбачене ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.368, ч.2 ст. 382, ч.2 ст.256, ч.2 ст.396 КК України. Крім того, як для даного випадку, дії Подубинського Б.В., Бабича А.А., Рункевича Б.М., Ідрісова Р.М. і Маслова В.Г. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів прокуратури і керівників держави в цілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Прокурори Подубинський Б.В., Бабича А.А., Рункевич Б.М., Ідрісов Р.М. і Маслов В.Г., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, регулярно перевищують службові повноваження, тим самим саботуючи роботу органів досудового розслідування. Саботаж і бойкотування роботи органів прокуратури прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Прокурори Подубинський Б.В., Бабич А.А., Рункевич Б.М., Ідрісов Р.М. і Маслов В.Г. умисно вчиняють посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці прокурорами Подубинським Б.В., Бабичем А.А., Рункевичем Б.М., Ідрісовим Р.М. і Масловим В.Г. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності Подубинського Б.В., Бабича А.А., Рункевича Б.М., Ідрісова Р.М. і Маслова В.Г. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачене ч.2 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень Подубинським Б.В., Бабичем А.А., Рункевичем Б.М., Ідрісовим Р.М. і Масловим В.Г. мають всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст. 382, ч.2 ст.368, ч.2 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.111 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, ГСУ ГПУ і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення Подубинським Б.В., Бабичем А.А., Рункевичем Б.М., Ідрісовим Р.М. і Масловим В.Г. Крім того, було прийнято рішення про ініціювання дисциплінарного провадження при дисциплінарній комісії Генеральної прокуратури України з метою дисциплінарного покарання прокурорів Подубинського Б.В., Бабича А.А., Рункевича Б.М., Ідрісова Р.М. і Маслова В.Г. Очікуємо результатів адекватного реагування дисциплінарної комісії ГПУ, органів досудового розслідування — ГПД НАБУ, ГСУ ГПУ, ГСУ СБУ, а також належного резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та не корумпованого мас-медіа.

7 comments

  • вав, оце так заплив жиром на чужих сльозах пархата свинння Маслов В.Г. етаки важить зо два центнера, не менше. цього прокурорського жиртреста пора везти на забій, а його перетоплений жир відправити на передову в АТО для потреб змащування зброї…

  • типічний гомік. це ж скільки сперми йому в жопу папіки закачали? з двох фоток можна зробити такий висновок, що гоміком його зробили в прокуратурі (до прокуратури був товстолобом, але не товстозадом)…

  • Хотіла б глянути в очі його матері-сучці, яка такого потвору на світ народила. Цікаво, чи пишається вона ділами цього виродка? За батька його я вже не питаю, бо як правило ними бувають лише кнурі та чупакабри.

  • за кращих часів ці нелюди були б давно повішеними на електричних стовпах і висіли б там до тих пір, поки від них не залишилися б одні скелети, щоби іншим мерзотникам неповадно було шкодити інтересам держави і громадян.

  • Не часто сьогодні в прокуратурі можна зустріти пришелепкуватого і безграмотного прокурора. Уж надто дорого коштує їх місце там. Однак, прокурор Маслов поєднує в собі цих два надзвичайних природніх «дари» і є цілковитим винятком в прокуратурі Рівненської області. З цього приводу виникає до есесівця-Подубинського слушне запитання: «Невже ідіоти і неучі є більш потрібними кадрами для органів прокуратури чим психічно здорові і досвідчені?

  • Подубинський навмисно обложився цими шизоїдами, що б у лиху для нього годину можна було свої гріхи перекинути на них. І потім, якщо мавпи вже уміють красти гроші, то чи не навчив Подубинський своїх телепнів цьому дару, що б потім отримавати від них і свої чайові? Як не як, Рівненщина — бурштиновий клондайк.

  • на постійних хабарях тварюка в.маслов настільки заріс жиром, що в двері прокуратури уже давно не влазить. очевидно що скоро за народні кошти в прокуратурі рівненської області місцеві будівельники розширятимуть для нього дверні пройоми.

Добавить комментарий