sotnichenko-volodimir-stepanovich

Сотниченко В.С. Божевільний керівник прокурорів-перевертнів

Новости, Популярные новости, Прокуратура

29.08.2017 року, приблизно в 11 годин 15 хвилин, група невідомих зловмисників, при активній підтримці інспектора управління патрульної поліції Тесленко Руслана Олексійовича (жетон 0010186, ДПП 003050), інспектора управління патрульної поліції Ярмоленко Олега Володимировича (жетон 0004356, ДПП 002569) і капрала управління поліції Гебрян Юрія Івановича (жетон 0001705, ДПП 001810) пошкодила і викрала приватне майно особи 1 на загальну суму 4 000 (чотири тисячі) доларів США, яке орендувало приватне підприємство. Оскільки викликана особою 1 оперативно-слідча група затримувалася приблизно на одну годину, а зловмисники і працівники поліції продовжували вчиняти хуліганські дії і викрадати майно, то особа 1 власними силами намагався перешкоджати вчиненню вказаних злочинів, в результаті чого вищевказані працівники поліції нанесли йому тілесні ушкодження.
29.08.2017 року заступником керівника Київської місцевої прокуратури №9 м.Києва було внесено до ЄРДР відомості про вчинене кримінальне правопорушення за № 4201710109000084 від 29.08.2017 року інспектором управління патрульної поліції Тесленком Русланом Олексійовичем, інспектором управління патрульної поліції Ярмоленко Олегом Володимировичем і капралом управління поліції Гебрян Юрієм Івановичем за ст.365 КК України та винесено Постанову про призначення судово-медичної експертизи, а слідчим СВ Солом’янського ГУ НП в м.Києві – внесено до ЄРДР відомості про вчинене кримінальне правопорушення за № 12017100090010427 від 13.09.2017 року злочинним угрупуванням за ст.185, 296 КК України.
Що стосується кримінального провадження № 4201710109000084 від 29.08.2017 року, то як згодом з’ясувалося, воно було об’єднаним із кримінальним провадженням №42015100040000162 від 02.10.2015 року, якого слідчий 2-го слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури м.Києва Завгородній М.С. впродовж трьох років активно саботує, так як досі:
1) не виконує Ухвали у судовій справі № 757/46666/15-к від 21.03.2016 року;
2) не виконує Ухвали у судовій справі № 757/3449/16-к від 25.07.2016 року;
3) не виконує Ухвали у судовій справі № 757/36309/16-к від 12.10.2016 року;
4) не виконує Ухвали у судовій справі № 757/51718/16-к від 16.11.2016 року;
5) не виконує Ухвали у судовій справі № 757/24568/17-к від 13.06.2017 року;
6) не виконує Ухвали у судовій справі № 757/3357/18-к від 08.05.2018 року;
7) жодного разу не допитав особу 1 у справі даного провадження;
8) жодного разу не допитав свідків у справі даного провадження;
9) жодного разу не допитав фігурантів у справі даного провадження;
10) не розглянув по суті подане клопотання за від 15.07.2016 року;
11) не надав особі 1 відповіді на подане клопотання за від 15.07.2016 року;
12) не розглянув по суті подане клопотання за вих. № 283/08 від 08.08.2016 року;
13) не надав особі 1 відповідь на подане клопотання за за вих. № 283/08 від 08.08.2016 року;
14) не розглянув по суті подане клопотання від 13.03.2017 року;
15) не надав особі 1 відповідь на подане клопотання від 13.03.2017 року;
16) не розглянув по суті подане клопотання за вих. № 2151/13 від 13.01.2018 року;
17) не надав особі 1 відповідь на подане клопотання за за вих. № 2151/13 від 13.01.2018 року;
18) не вніс до ЄРДР усі кваліфікаційні статті вчиненого злочину, які особа 1 зазначив у своїх заявах та у відповідності до вимог 2х Ухвал слідчих суддів та п.5 ст.214 КПК України;
19) не дозволяє особі 1 знайомитися з матеріалами кримінальної справи;
20) не дозволяє ознайомитися з висновками проведеної судово-медичної експертизи за Постановою прокурора Київської місцевої прокуратури №9 м.Києва;
21) відмовляє у проведенні допиту як потерпілого;
22) не визнає надану особі 1 прокурором Київської місцевої прокуратури №9 м.Києва Пам’ятку про процесуальні права і обов’язки потерпілого у кримінальному провадженні;
23) не дослідив і не надав належної оцінки кожному із фактів, які особа 1 висвітлював у своїх заявах про вчинене кримінальне правопорушення;
24) не призначив судової-технічної експертизи;
25) відмовляє особі 1 у проведенні перехресного допиту з фігурантами у справі провадження;
26) не розслідував кримінальне провадження за всіма статтями КК України, за якими особою 1 було кваліфіковано вчинені злочини фігурантами у справі провадження тощо.
У зв’язку з вищенаписаним, особа 1 подав декілька відповідних скарг слідчому судді Печерського районного суду м.Києва, який своїми окремими Ухвалами зобов’язав начальника СУ прокуратури м.Києва та керівника прокуратури м.Києва розглянути подані клопотання особи 1 та особисто вчинити низку слідчих і процесуальних дій, які раніше були проігнорованими слідчим Завгороднім М.С.
Результатом розгляду таких ухвал слідчого судді стало те, що слідчий Завгородній М.С. повісткою на 14.08.2018 року запросив особу 1 для проведення його допиту в якості свідка. 14.08.2018 року, особа 1 із своїми двома свідками події вчинення злочину прибули до слідчого Завгороднього М.С. для проведення допиту, однак в якості потерпілого, якому надали для ознайомлення Пам’ятку про процесуальні права і обов’язки потерпілого у кримінальному провадженні і копію Постанови про призначення судово-медичної експертизи, чого останній визнавати відмовився, при цьому схиляючи особу 1 до надання йому хабара. Оскільки особа 1 почав оскаржувати безчинність і перевищення повноважень даним слідчим, то останній закликав в холл вказаної прокуратури керівника свого відділу – Сотниченка В.С.
Останній після ознайомлення з наявними в особи 1 оригіналами Пам’ятки про процесуальні права і обов’язки потерпілого у вказаному кримінальному провадженні та з копією Постанови про проведення судово-медичної експертизи з приводу нанесення працівниками поліції тілесних ушкоджень, підтвердив “правоту” слідчого Завгороднього М.С., при цьому посилаючись на відсутність зазначеного в Пам’ятці номеру кримінального провадження. Тоді особа 1 запропонував прокурору Сотниченко В.С. і слідчому Завгородньому М.С. відкрити справу провадження № 42015100040000162 від 02.10.2015 року і ознайомитися з наявною там декількома копіями Ухвал Печерського районного суду м.Києва, якими слідчий суддя скасовував Постанови слідчого Завгороднього М.С. про не визнання особи 1 потерпілим у декількох провадженнях, з яких складається дана об’єднана кримінальна справа та з Пам’яткою про процесуальні права і обов’язки потерпілого у кримінальному провадження № 4201710109000084 від 29.08.2017 року, від чого останні відмовилися. Врешті-решт, керівник 2-го слідчого відділу прокуратури м.Києва Сотниченко В.С., посилаючись на те, що слідчий Завгородній М.С. раніше не виносив Постанови про визнання особи 1 Потерпілим у даному провадженні, констатував “відсутність” юридичних підстав для допиту особи 1 в якості потерпілого.
І це попри те, що новим Кримінально процесуальним Кодексом України, на відміну від старого Кодексу 1960 року, вже не передбачено подання окремих заяв слідчому про визнання заявника Потерпілим у кримінальному провадженні. Це саме вказано і в Узагальненні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17), де в доступній формі тлумачиться положення ч.2 ст.55 КПК України для таких неуків як керівник 2 слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури м.Києва Сотниченко В.С. Що ж стосується зазначення номеру кримінального провадження в Пам’ятках про процесуальні права і обов’язки потерпілого, які видаються наручно заявникам в силу ч.2 ст.55 КПК України в момент прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення, то останнє виявляється неможливим, так як слідчий не екстрасенс і не може знати яким цей номер буде згодом, так як для внесення відомостей до ЄРДР слідчому відводиться положенням ст.214 КПК України аж 24 години.
При цьому слід особливо зазначити, що станом на 14.08.2018 року прокурор Сотниченко В.С. продовжує за ідентичним сценарієм не проводити досудові розслідування у приблизно 400 кримінальних справах, періодично по декілька раз закриваючи них, чим з однієї сторони, нівелює кропіткі досягнення громадської організації, а з іншої – умисно перешкоджає наповненню державної скарбниці на сотні мільярдів гривень, тим самим суттєво послаблюючи боєздатність наших військ (військової компанії на сході України) та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури тощо).
У відповідності до ст.220 КПК України, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий (прокурор) зобов’язані розглянути в строк не більше 72-х годин з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об’єктивних причин – надсилається їй поштою». Клопотання є важливою гарантією захисту прав і законних інтересів громадян, які залучені у сферу кримінального судочинства, повного й об’єктивного дослідження обставин кримінального провадження. Під час кримінального провадження можуть бути заявлені клопотання, які направлені на встановлення фактичних даних, що мають значення для кримінального провадження; на забезпечення прав і законних інтересів особи, яка заявила клопотання. Тут йдеться про клопотання, які направлені на проведення будь-яких процесуальних дій. Розгляд клопотання містить в собі діяльність слідчого, прокурора, яку він здійснює відразу ж після прийому клопотання. В ході розгляду аналізу піддається прохання здійснити певні дії чи заперечення щодо здійснення окремих дій, яке міститься у клопотанні, та його обгрунтованість. З’ясовується, про встановлення яких обставин клопоче заявник, яким способом пропонує встановити їх слідчому, прокурору та чи мають ці обставини значення для цього кримінального провадження. Клопотання підлягає розгляду і вирішенню безпосередньо після його заяви. У тих випадках, коли негайне прийняття рішення за клопотанням неможливе, воно повинно бути задоволено за наявності відповідних підстав у строк не більше трьох днів з моменту подання. Такий строк встановлено законодавцем для розгляду уповноваженою процесуальною особою клопотання, заявленого учасниками кримінального процесу у ході досудового розслідування. Продовженню такий строк не підлягає. Якщо заявлене слідчому клопотання зумовлює потребу звернення до прокурора, то це не може розглядатись як підстава для відмовлення в задоволенні клопотання, і таке звернення розглядає слідчий, повідомляючи заявника про рішення останнього. Слідчий, прокурор зобов’язані розглянути і вирішити кожне заявлене за кримінальним провадженням клопотання. При цьому вони не вправі відмовити у допиті свідка, проведенні експертизи, в проведенні інших слідчих (розшукових) дій або прийнятті певних процесуальних рішень, якщо вони сприяють об’єктивному і повному дослідженню обставин кримінального провадження, забезпеченню прав і законних інтересів учасників кримінального провадження.
У відповідності до вимог ст.22 КПК (Змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості) передбачено таке:
«1. Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. 2. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. 3. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. 4. Повідомлення особі про підозру у вчиненні правопорушення, звернення з обвинувальним актом та підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. У випадках, передбачених цим Кодексом, повідомлення особі про підозру у вчиненні правопорушення може здійснюватися слідчим за погодженням із прокурором, а обвинувачення може підтримуватися потерпілим, його представником. 5. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником.
6. Суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків».
В статті 57 Конституції України зазначено таке: «Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними».
У відповідності до п.1,2 ст.55 КПК України, «Потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди…», «Права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення», “Потерпілому вручається пам’ятка про процесуальні права та обов’язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення”.
У відповідності до ч.5. ст.55 КПК України, «…за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення… подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді». Однак, саме такої Постанови досі немає в матеріалах кримінального провадження № 4201710109000084 від 29.08.2017 року, натомість наявна Пам’ятка про процесуальні права і обов’язки потерпілого у даному кримінальному провадженні, а також копія Ухвали слідчого судді про скасування Постанови слідчого Завгороднього М.С. про не визнання особи 1 потерпілим у кримінальному провадженні №42015100040000162 від 02.10.2015 року.
У відповідності до п.1 ст.56 КПК України, заявник має право “…на негайне прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення, визнання його потерпілим”.
У відповідності до Рекомендації 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року під поняттям «потерпілий» слід розуміти фізичну особу, що зазнала шкоди, включаючи фізичні ушкодження або психічні травми, душевні страждання або економічні втрати, спричинені діями або бездіяльністю, і які є порушенням норм кримінального права держав-членів. У належних випадках термін «потерпілий» також охоплює найближчих членів сім’ї або утриманців постраждалої особи.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки, проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження – суд.
Згідно ч.1 ст.114 КПК України, для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження. Стаття 113 КПК України дає вичерпну характеристику поняття процесуальних строків: це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов’язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Пунктом 9 ч.2 ст.129 Конституції України передбачено одну з основних засад судочинства — обов’язковість рішень суду. Виконання будь-якого судового рішення є невід’ємною стадією процесу правосуддя. Тому при вирішенні спору про відповідальність держави за невиконання судового рішення суд повинен з’ясувати причини такого невиконання та визначити державний орган, з вини якого це сталося. При цьому необхідно мати на увазі, що Європейський суд з прав людини у рішенні, ухваленому 7 травня 2002 року у справі «Бурдов проти Росії», наголосив, що для держави є неприпустимим виправдання неможливості виконання судового рішення відсутністю належного фінансування, некомпетентність слідчого чи через бездіяльність керівника органу досудового розслідування.
В статті 535 КПК України (Звернення судового рішення до виконання) передбачено:
«1.Судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції або Верховного Суду України. 4.Органи, що виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання».
В статті 534 КПК України (Порядок виконання судових рішень у кримінальному провадженні) передбачено: «2. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню».
В ст.19 Конституції України зазначено, що «Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». У відповідності до ст.68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. У відповідності до ст.64 Конституції України (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією).
Отож, хіба не за ці стандарти конституційного права щодня і на протязі майже п’яти років гинуть в АТО найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Керівник Другого слідчого відділу Управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури м.Києва Сотниченко В.С. через свою нахабність, бездарність, протиправність і неадекватність напевно забув про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма і у відповідності до європейських стандартів права. Більше цього, прокурор Сотниченко В.С. саме у такий спосіб сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми диверсійними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цьому ганебному диверсанту фекальну люстрацію, якщо керівник прокуратури м.Києва та Генеральний прокурор України не бажають реагувати на це у визначений законом спосіб.
Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень керівником Другого слідчого відділу Управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури м.Києва Сотниченко В.С. мають всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.3 ст.382, ч.2 ст.373, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Однак, якщо врахувати ще й те, що вищевказані правопорушення також витікають з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність прокурора Сотниченко В.С. слід розцінювати як таку, що направлена на зумисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягнуть за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім того, як для даного випадку, позиція прокурора Сотниченко В.С. є явно антидержавною, що направлена на підрив довіри громадськості до органів прокуратури та до керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Прокурор Сотниченко В.С., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, не виконує рішень суду, не розглядає поданих клопотань, не проводить досудових розслідувань у приблизно 400 кримінальних справах, вчиняє службові підроблення, перешкоджає наповненню державної скарбниці податками, проявляє бездіяльність і службову недбалість, надає допомогу кримінальним угрупуванням та окремим злочинним особам, поширює корупцію, перешкоджає діяльності громадської організації, тим самим саботуючи роботу органів прокуратури. Саботаж і бойкотування належної роботи органів прокуратури прирівнюються до шпіонажу і зраді інтересам держави. Прокурор Сотниченко В.С. умисно вчиняє злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки сепаратисти не розпочали воєнні дії на території м.Києва. Навмисна протидія нинішній державній політиці прокурором Сотниченко В.С. вже розчарувала певну частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Вищенаписане дає відповідні підстави вважати, що в діяльності прокурора Сотниченко В.С. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачений ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення правопорушень прокурором Сотниченко В.С. мають всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.3 ст.382, ч.2 ст.373, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до ЄРДР і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви ГПД НАБУ, ГСУ СБУ і СУ ДБР про вчинені кримінальні правопорушення прокурором Сотниченко В.С. Очікуємо результатів адекватного реагування вказаних вище структур, міжнародного резонансу, небайдужої громадськості і адекватної реакції не корумпованого мас-медіа.

Прокурор Сотниченко В.С. Пошкодження відеокамер

Прокурор Сотниченко В.С. Перерізані провода відеоспостереження

Прокурор Сотниченко В.С. Розбита відеокамера

Прокурор Сотниченко В.С. Пошкоджений прожектор і порізана електропроводка

Прокурор Сотниченко В.С. Викрадені мікрофони

Прокурор Сотниченко В.С. Тесленко Руслан Ярмоленко Олег Гебрян Юрій

Прокурор Сотниченко В.С. Постанова про призначення експертизи

Прокурор Сотниченко В.С. Постанова про призначення експертизи 2

6 comments

  • Интересно, прочитав эту статью как будет оправдываться руководитель прокуратуры города Киева Говда Роман Михайлович и руководитель ГПУ Юра Луценко? Как можно было поставить руководителем отделения прокуратуры города Киева такого тупорылого урода, который фактически лыка не вяжет? И вообще, я сомневаюсь что Сотниченко В.С. имеет подлинный диплом юриста! Скорее всего он подделал документы об юридическом образовании. Советую вам сделать соответствующие запросы, вплоть до ректора вуза. Этого законченного ублюдка гнать нужно с прокуратуры!

  • не думаю що цей твердолобий клоун може керувати відділом міської прокуратури. він навіть розмовляти толком не вміє. навіть дурак міг би зрозуміти, що якщо у людини на руках є памятка, не кажучи вже про те, що його побили і що він пройшов судову експертизу, а також що злочинці пошкодили і викрали його особисте майно, то він аж ніяк не може бути свідком у кримінальному провадженні. впевнена, що цей недорозвинений підер сотниченко в.с. без допомоги своєї матері навіть дупу свою не може підтерти

  • безмозкий циркач, який наче вчора втік з дурдому. послухаєш це собаче лайно і відразу какати хочеться!

  • З вигляду цей прокурор точно психічно хворий! Цих телепнів хоч поверхнево хтось перевіряє перед тим як працевлаштовувати в прокуратуру, не кажучи вже про керівні посади?

  • психічно здорові люди не підуть на роботу в прокуратуру, так як в стані знайти собі набагато раціональніше застосування в інших областях нашої держави. в прокуратуру ідуть лише відброси суспільства: педофіли, шизофреніки, маніяки, дауни, євнухи, дегенерати, а також ті, яких в дитинстві батьки гвалтували або в школі діти часто принижували.

  • Ця прокурорська наволоч навіть не знає того, що відомо навіть не юристам: пам’ятки потерпілого заявникам видаються в момент прийому заяви про вчинення кримінального правопорушення, а номер кримінального провадження присвоюється де факто через неділю-три, а де юре – через 24 години. Звідки тоді міг взятися на цій пам’ятці номер ЄРДР? Живий приклад тому, що Україні давно вже не потрібні ані Говда Р.М., ані тюремник Юра Луценко, ані органи прокуратури вцілому!

Залишити відповідь до Ася Скасувати відповідь