Педенко Ада Михайлівна

Галюцинації і шахрайства судді Педенко Ади Михайлівни

Новости, Популярные новости, Суды

23.08.2018 року, через приймальну НАБУ, особа 1 подав на ім’я керівника ГПД НАБУ Калужинського Андрія Володимировича заяву за вих. № 2497/22 від 22.08.2018 року про вчинення кримінального правопорушення керівником Управління відділу звернень громадян НАБУ Кравченко Я.В. (вх. № 7872).
У даній заяві особа 1 вказав всі ознаки вчиненого злочину: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивний сторона. Також, у своїй заяві особа 1 самостійно кваліфікував вчинення вищевказаною посадовою особою злочину – ст. 170, ч.3 ст. 206, ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396 КК України. Тобто, в заяві особи 1 були всі необхідні дані для внесення її відомостей до ЄРДР впродовж 24 годин керівником ГПД НАБУ у відповідності до положення п.6 ст.39 КПК України.
Однак, у порушення ч.1 ст.2 КК України, ч.1, 4 ст.214 КПК України та п.3.3.1 Наказу про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Генеральним прокурором України за № 139 від 06.04.2016 року, станом на 30.08.2018 року особу 1 у жодний із способів так і не було повідомлено керівником ГПД НАБУ або уповноваженим детективом про внесення відомостей його заяви за вих. № 2497/22 від 22.08.2018 року, яку НАБУ зареєструвало під вх. № 7872, до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Пунктом 1 ч.2 ст.39 КПК України передбачено, що саме керівник органу досудового розслідування уповноважений визначати слідчого (слідчих, детектива), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою – визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих.
В таку групу слідчих може бути включений і сам керівник органу досудового розслідування. Разом з тим, включення до групи слідчих керівника органу досудового розслідування є необов’язковим, оскільки, в силу наданих процесуальним законом, зокрема п.п. 4,6 ч.2 ст.39 КПК України повноважень, керівник органу досудового розслідування уповноважений вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх порушення слідчим (детективом), здійснювати досудове розслідування, виконувати функції реєстратора кримінальних правопорушень, користуючись при цьому повноваженнями слідчого (детектива). А слідчий (детектив), відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КПК України, уповноважений починати досудове розслідування та розглядати подані йому клопотання. Наведене свідчить про те, що оскаржувана особою 1 бездіяльність керівника органу досудового розслідування, яка полягає у не внесенні відомостей його заяви до ЄРДР у визначений КПК України строк, є предметом оскаржування в суді.
30.08.2018 року, що відповідало 8 (восьмому) процесуальному дню (з оглядом на ч.5 ст.115 КПК України), особа 1 подав через канцелярію Солом’янського районного суду м.Києва скаргу за вих. № 2514/29 на бездіяльність керівника ГПД Національного антикорупційного бюро України.
30.08.2018 року, у відповідності до ч.3 ст. 35 КПК України та протоколу автоматичного визначення слідчого судді, судову справу за № 760/22268/18 було закріплено за Педенко Адою Михайлівною. 31.08.2018 року слідча суддя Солом’янського районного суду м.Києва Педенко А.М., при випадковій зустрічі в коридорі суду, особисто повідомила особу 1 про те, що вона не намірена у найближчі два тижні розглядати його судову справу за № 760/22268/18 від 30.08.2018 року, так як вона готується йти у щорічну відпустку на початку другої половини вересня місяця.
В якості компромісу, аби не порушувати вимоги ч.2 ст.306 КПК України, особа 1 запропонував судді Педенко А.М. подати їй клопотання про розгляд судової справи за № 760/22268/18 від 30.08.2018 року без його участі, з умової її розгляду до моменту її відпустки, на що вона і погодилася.
12.09.2018 року особа 1 прибув до секретаря судді Педенко А.М. з метою отримання ухвали у судовій справі № 760/22268/18 від 30.08.2018 року, за результатами її розгляду. Однак, за поясненнями даного секретаря, суддя Педенко А.М. раптово передумала розглядати судову справу № 760/22268/18 від 30.08.2018 року до початку її відпустки та призначила нову дату — через два тижні після закінчення її відпустки (на 10 годин і 00 хвилин 26.10.2018 року). 26.10.2018 року, з зухвалою затримкою розгляду скарги за вих. № 2514/29 аж на 50 (п’ятдесят) календарних днів, нарешті відбулося судове засідання у справі № 760/22268/18 від 30.08.2018 року на бездіяльність керівника Національного антикорупційного бюро України Калужинського Андрія Володимировича під головуванням слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва Педенко А.М. Однак, явно через нездоровість глузду вказаної вище судді, остання вирішила заявити собі самовідвід у судовій справі № 760/22268/18 через нібито те, що в ній фігурують суддя Солом’янського районного суду м.Києва Коробенко С.В. і декотрі працівники апарату даного суду (?). Особа 1 намарно намагався пояснити судді Педенко А.М., що насправді у судовій справі № 760/22268/18 від 30.08.2018 року проходить фігурантом не працівник апарату суду і не суддя Солом’янського районного суду м.Києва, а керівник Управління відділу звернень громадян НАБУ Кравченко Я.В., про що досить зрозуміло написано в першому абзаці його скарги за вих. № 2514/29 від 30.08.2018 року та в резулятивній частині заяви про вчинення кримінального правопорушення за вих. № 2497/22 від 22.08.2018 року, так як остання в дуже агресивній формі почала викрикувати про вже прийняте нею безповоротне судове рішення і що вона цілком знає суть даної судової справи.
26.10.2018 року, з метою з’ясування всіх обставин справи, особа 1 подав клопотання судді Педенко А.М. про ознайомлення з матеріалами судової справи за № 760/22268/18 від 30.08.2018 року.
Добре вивчивши матеріали судової справи № 760/22268/18 від 30.08.2018 року особа 1 дійшов наступного жахливого висновку, що суддя Педенко А.М.:
1) є неадекватною людиною;
2) є неврівноваженою людиною;
3) є надзвичайно безграмотним суддею;
4) не володіє мінімальними юридичними знаннями при відпраці правосуддя;
5) вчинила декілька підряд службових підроблень;
6) зумисно затягує розгляд судової справи понад розумний строк;
7) покриває злочини фігуранта у судовому провадженні;
8) зумисно перешкоджає громадській діяльності особи 1 тощо.
Вищенаписаному служать наступні і неспростовні доводи та закони України:
— особа 1 подавав скаргу до суду за вих. № 2514/29 виключно на бездіяльність керівника ГПД НАБУ Калужинського Андрія Володимировича, однак суддя Педенко А.М. чомусь відкрила судову справу за № 760/22268/18 від 30.08.2018 року — на бездіяльність уповноваженої особи НАБУ, що є не одне і те саме (тим паче що у судовій справі досі немає жодного доказу, що Калужинський А.В. призначав саме таку особу для розгляду заяви за вих. № 2497/22 від 22.08.2018 року про вчинення кримінального правопорушення);
— особа 1 подавав скаргу до суду за вих. № 2514/29 виключно на бездіяльність керівника ГПД НАБУ Калужинського Андрія Володимировича, однак суддя Педенко А.М. чомусь зазначила у повістці емперічно придуману уповноважену особу НАБУ;
— КПК і Конституція України гарантує право кожній людині бути належним чином повідомленим про призначення дати, часу і місця розгляду його судової справи, однак суддя Педенко А.М. злочинно відібрала таке право в особи 1, адже зумисно не повідомила йому про те, що нею було призначене судове засідання з розгляду судової справи № 760/22268/18 від 30.08.2018 року на 10 годин і 30 хвилин 13.09.2018 року;
— у журналі судового засідання від 13.09.2018 року зазначено таке: «Скаржник та представник НАБУ відсутні у судовому засіданні, від скаржника надійшла заява з проханням розглянути скаргу за його відсутності», якої насправді в матеріалах судової справи № 760/22268/18 від 30.08.2018 року досі не існує;
— у журналі судового засідання від 13.09.2018 року також зазначено таке: «Відкласти судове засідання у зв’язку з неявкою всіх учасників», що суперечить першому запису — «Скаржник та представник НАБУ відсутні у судовому засіданні, від скаржника надійшла заява з проханням розглянути скаргу за його відсутності», адже в силу положення ч.3 ст.306 КПК України, неявка в судове засідання детектива (слідчого, прокурора) не є перешкодою для проведення судового засідання, тим паче що нібито скаржник просив провести судове засідання без його участі;
— у судовій справі № 760/22268/18 від 30.08.2018 року досі відсутні жодні докази про надсилання повістки керівнику ГПД НАБУ Калужинському А.В., як того вимагає положення ст.135 КПК України;
— у судовій справі № 760/22268/18 від 30.08.2018 року досі відсутні жодні докази про надсилання повістки особі 1 (скаржнику), як того вимагає положення ст.135 КПК України;
— у судовій справі № 760/22268/18 від 30.08.2018 року досі відсутні жодні докази про надсилання повістки навіть «уповноваженому» ГПД НАБУ, як того вимагає положення ст.135 КПК України;
— у судовій справі № 760/22268/18 від 30.08.2018 року досі відсутні жодні докази про отримання повістки керівником ГПД НАБУ Калужинським А.В., як того вимагає положення ст.136 КПК України;
— у судовій справі № 760/22268/18 від 30.08.2018 року досі відсутні жодні докази про отримання повістки особою 1 (скаржником), як того вимагає положення ст.136 КПК України;
— у судовій справі № 760/22268/18 від 30.08.2018 року досі відсутні жодні докази про отримання повістки навіть «уповноваженим» ГПД НАБУ, як того вимагає положення ст.136 КПК України;
— у верхній частині клопотання, яке особа 1 згідно із досягнутою домовленістю подав судді Педенко А.М. 31.08.2018 року, остання зазначила олівцем дату судового засідання — 26.10.2018 року, що підтверджує той факт, що суддя Педенко А.М. насправді і не планувала проводити судового засідання 13.09.2018 року, а вчиняючи службове підроблення (з нібито наявною у справі суду повісткою) намагалася себе застрахувати від неоправданого затягування розгляду поданої скарги;
— суддя Педенко А.М., раз її так мордують галюцінації, мусила взяти самовідвід в момент відкриття судової справи або невдовзі після її відкриття, чого з незрозумілих причин не зробила;
— у відповідності до пункту 2.3.36 Засад використання автоматизованої системи документообігу, п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, що затверджений рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року № 30 (зі змінами), суддя Педенко А.М. мусила перед своєю щорічною відпусткою передати судову справу № 760/22268/18 від 30.08.2018 року для повторного авторозподілу, шляхом винесення відповідного Розпорядження керівником апарату суду та на підставі погодження Головою суду Акту прийняття — передачі судової справи, чого так і не зробила;
— суддя Педенко А.М. регулярно і зухвало порушує вимоги КПК, Конституцію України, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» та Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд», адже проводить усі судові засідання в своїй робочій кімнаті, і здебільшого — без мантії і значка судді.
В ст.135 КПК України (Порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні) зазначається:
«1. Особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв’язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. 2. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім’ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи. 6. Повістка про виклик вручається особі працівником органу зв’язку, працівником правоохоронного органу, слідчим, прокурором, а також секретарем судового засідання, якщо таке вручення здійснюється в приміщенні суду. 8. Особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов’язана прибути за викликом. У випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом».
Статтею 136 КПК України (Підтвердження отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом) передбачено таке:
«1. Належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом. 2. Якщо особа попередньо повідомила слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про адресу своєї електронної пошти, надіслана на таку адресу повістка про виклик вважається отриманою у випадку підтвердження її отримання особою відповідним листом електронної пошти».
В статті 306 КПК України (Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування) зазначається:
«1. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави. 2. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п’яти днів з моменту надходження скарги. 3. Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора (детектива, начальника ГПД НАБУ) не є перешкодою для розгляду скарги».
В статті 342 КПК України (Відкриття судового засідання) Кримінально процесуального Кодексу України вказано:
«1.У призначений для судового розгляду час головуючий відкриває судове засідання і оголошує про розгляд відповідного кримінального провадження. 2.Секретар судового засідання доповідає суду, хто з учасників судового провадження, викликаних та повідомлених осіб прибув у судове засідання, встановлює їх особи, перевіряє повноваження захисників і представників, з’ясовує, чи вручено судові виклики та повідомлення тим, хто не прибув, і повідомляє причини їх неприбуття, якщо вони відомі.
З норм ст.26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суду кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.10 КПК України, не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених Цим Кодексом, за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних чи інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, громадянства, освіти, роду занять, а також за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки, проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження — суд.
Відповідно до положення ст.21 КПК України (Доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень), «ч. 1. Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону».
Стаття 113 КПК України дає вичерпну характеристику поняття процесуальних строків: це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов’язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язковий цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення…».
Статтею 318 (Строки і загальний порядок судового розгляду) КПК України встановлено:
«1. Судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку». «3. Судове засідання відбувається у спеціально обладнаному приміщенні — залі судових засідань. У разі необхідності окремі процесуальні дії можуть вчинятися поза межами приміщення суду».
У відповідності п.7 ст.11 Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» (Гласність і відкритість судового процесу), «Судові засідання проводяться виключно в спеціально обладнаному для цього приміщенні суду — залі засідань, яке придатне для розміщення сторін та інших учасників судового процесу і дає змогу реалізовувати надані їм процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки».
Пунктом 8 ст.11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що «Судові засідання проводяться виключно в спеціально обладнаному для цього приміщенні суду — залі засідань, яке придатне для розміщення сторін та інших учасників судового процесу і дає змогу реалізовувати надані їм процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки».
В ст.9 (Законність) Кримінально процесуального Кодексу України зазначається:
«1. Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства».
Згідно ч.1 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України.
Стаття 342 (Відкриття судового засідання) Кримінально процесуального Кодексу України регламентує наступне:
«1. У призначений для судового розгляду час головуючий відкриває судове засідання і оголошує про розгляд відповідного кримінального провадження. 2. Секретар судового засідання доповідає суду, хто з учасників судового провадження, викликаних та повідомлених осіб прибув у судове засідання, встановлює їх особи, перевіряє повноваження захисників і представників, з’ясовує, чи вручено судові виклики та повідомлення тим, хто не прибув, і повідомляє причини їх неприбуття, якщо вони відомі.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами і доповненнями,
суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Як роз’яснив Європейський суд з прав людини в рішеннях у справах «Білуха проти України» (заява № 33949/02 від 09.11.2006 року), «Ветштайн проти Швейцарії», «Микаллеф проти Мальти», в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. Тому, кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в упередженості, зобов’язаний вийти з процесу.
Якщо врахувати те, що судова справа № 760/22268/18 від 30.08.2018 року також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність судді Педенко А.М. слід розцінювати як таку, що направлена на зумисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою сувору кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 ККУ.
Статтею 170 КК України (Перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій) передбачено таке:
«Умисне перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій або їх органів — карається виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати посади чи займатися діяльністю на строк до трьох років».
Вищенаписане дає тверді підстави вважати, що в діяльності судді Педенко А.М. є склад кримінального правопорушення, що передбачене ст.170, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України. Крім того, як для даного випадку, дії судді Педенко А.М. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя Педенко А.М., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, регулярно перевищує службові повноваження, тим самим саботуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя Педенко А.М. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Педенко А.М. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності судді Педенко А.М. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачене ч.2 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею Педенко А.М. мають всі ознаки злочину, що передбачені ст.170, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.2 ст.111 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви ГПД НАБУ, ГСУ ГПУ і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею Педенко А.М. Крім того, у відповідності до вимог ст.218 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» та ст.480, 482 КПК України, було прийнято рішення про колективне звернення до Генерального прокурора України про подання ним до Верховної Ради України пропозиції про зняття недоторканості з судді Педенко А.М. з метою подальшого притягнення її до кримінальної відповідальності. Крім того, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради юстиції України про не належну поведінку судді Педенко А.М., яка порушила присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування Генерального прокурора України щодо подання пропозиції до ВРУ, а також від ГПД НАБУ, ГСУ ГПУ, ГСУ СБУ — стосовно внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради юстиції України — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.

Педенко Ада Михайлівна судова справа

Педенко Ада Михайлівна скарга

Педенко Ада Михайлівна журнал суду

Педенко Ада Михайлівна журнал засідання

3 comments

  • ця бездарна тьотя наїла собі дуже солідну свинячу харю на людських сльозах. навіть не можу уявити собі, скільки вона невинних людей відправила до тюрми через переродження своїх мізків у свинячий жир!

  • А навіщо їй мізки? Так вони ж заважатимуть брати їй хабарі! Хіба для цього її Порошенко туди затикнув і продовжує тримати? Біда лише втім, що за таку як вона гидоту має безкінченно ріками литися на Сході України людська кров, а такі як вона будуть і надалі обсмоктувати кістки павших героїв і чманіти від висмоктування крові з їх ще живих родин…

  • ну і мордата ця тьотя, прямо як мій песик… навіть шия у них обох однаково висить як вим’я. якось пересічусь з нею в суді і спитаю, а чи не родичі вони? мало як в житті трапляється, може якась лафа перепаде…

Добавить комментарий