суддя Педенко Ада Михайлівна

Хворобливе яснобачення і телегнозія судді Педенко А. М.

Новости, Популярные новости, Суды

28.08.2018 року, через приймальну ГПД НАБУ, особа 1 подав на ім’я керівника Національного антикорупційного бюро України Калужинського Андрія Володимировича заяву за вих. № 2504/28 про вчинення кримінального правопорушення суддею Деснянського районного суду м.Києва Броновицькою О.В., яку НАБУ зареєструвало під вхідним номером В-7968.
В той же самий день, через приймальну ГПД НАБУ, особа 1 подав на ім’я керівника Національного антикорупційного бюро України Калужинського Андрія Володимировича ще 2 (дві) інших заяви про вчинення кримінального правопорушення суддею Деснянського районного суду м.Києва Броновицькою О.В. за вих. № 2503/28 і за вих. № 2502/28, які були абсолютно різними за змістом і формою, і які жодним чином не повторяли зміст заяви за вих. № 2504/28, однак були помилково працівником НАБУ зареєстрованими під одним і тим же самим вхідним номером — В-7968. Однак, у порушення ч.1 ст.2 КК України, п.1, 4 ст.214 КПК України та п.3.3.1 Наказу про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Генеральним прокурором України за № 139 від 06.04.2016 року, станом на 30.08.2018 року особу 1 у жодний із способів так і не було повідомлено керівником ГПД НАБУ або уповноваженим детективом про внесення відомостей його заяви за вих. № 2504/28 від 28.08.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
30.08.2018 року, що відповідало 3 (третьому) процесуальному дню (з оглядом на ч.5 ст.115 КПК України), особа 1 подав через канцелярію суду скаргу за вих. № 2520/30 від 30.08.2018 року на бездіяльність керівника ГПД Національного антикорупційного бюро України.
13.09.2018 року, у зухвале порушення ч.3 ст.306 КПК України, відбулося судове засідання, за результатами якого особі 1 у задоволенні скарги за вих. № 2520/30 від 30.08.2018 року було відмовлено тільки тому, що слідчому судді Солом’янського районного суду м.Києва Педенко Аді Михайлівні примарилося, що дана скарга нібито схожа на іншу, яка також знаходиться на розгляді в іншого слідчого судді того ж самого суду. При цьому слід окремо зазначити, що КПК та Конституція України не містять жодних обмежень (чи застережень) щодо порядку нумерації заяв про вчинення кримінальних правопорушень і скарг на бездіяльність органу досудового розслідування, які подаються заявниками (скаржниками) в порядку ст.214 і 303 КПК України.
Відповідно, винесена суддею Солом’янського районного суду м.Києва Ухвала у провадженні № 1-кс/760/11304/18 від 13.09.2018 року не відповідає жодним нормам КПК та Конституції України.
Вищенаписане дає підстави вважати, що в діяльності судді Педенко А.М. є склад кримінального правопорушення, що передбачене ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.375, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що провадження № 1-кс/760/11304/18 від 13.09.2018 року також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність судді Педенко А.М. слід розцінювати як таку, що направлена на зумисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою сувору кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 ККУ.
При цьому слід окремо зазначити, що суддя Педенко А.М. регулярно і зухвало порушує вимоги КПК, Конституцію України, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» та Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд», адже проводить майже всі судові засідання в своїй робочій кімнаті, і здебільшого — без мантії і значка судді!
Заслуговує уваги і абсолютне невміння суддею Педенко А.М. вести судові засідання, так як даною суддею безсоромно порушується його порядок, регламент і засади. Як результат, в учасників судового провадження не запитує головуючий суддя про наявність у них клопотань чи заперечень. Також, дана суддя ніколи не зачитує права учасникам судового провадження, не запитує про їх зрозумілість, не встановлює осіб за особистими документами, не зачитує текст скарги, не пропонує дебатів тощо.
Окремо потрібно звернути увагу на те, що абсолютно всі Ухвали судді Педенко А.М. не відповідають вимогам Наказу 173 від 17 грудня 2013 року «Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах… з розгляду цивільних і кримінальних справ», адже:
— кожна з них є непрошитою;
— без зазначення нормеру судової справи
— без зазначення номеру судового провадження;
— не містить дати вироблення копії;
— не містить помітки про набрання законної сили;
— не містить дати набрання законної сили;
— не містить прізвища секретаря;
— не містить запису про місцезнаходження оригіналу Ухвали, що робить з такої Ухвали шматок туалетного паперу, а з судді — неуча і аутсайдера.
У відповідності до ч.1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржена, в тому числі, бездіяльність слідчого (детектива) у не здійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування регламентовано параграфом 1 Глави 26 КПК України.
Частина 2 ст.307 КПК України передбачає, які рішення уповноважений прийняти слідчий суддя за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора під час досудового розслідування. Разом з тим, статтею 307 КПК України не передбачено права на відмовлення у задоволенні скарги за наслідками неправильної реєстації слідчим (детенктивом) заяви про вчинене кримінальне правопорушення, тим паче – без виклику скаржника на судове засідання (у відповідності до норм ст.135 КПК України).
Також не визначено такого рішення і положеннями ч.2, ч.3 ст.304 КПК України. Крім того, враховуючи вимоги ч.6 ст.9 КПК України, за якими у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюються або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 цього одексу.
Слідчий суддя Педенко А.М. під час прийняття рішення за скаргою особи 1 залишив поза увагою такі засади кримінального провадження як верховенство права, законність, доступ до правосуддя та забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
За таких обставин, слідчий суддя Солом’янського районного суду м.Києва Педенко А.М., постановивши Ухвалу у провадженні № 1-кс/760/11304/18 від 13.09.2018 року, якою відмовила у задоволенні скарги особи 1 за вих. № 2520/30 від 30.08.2018 року, поданої на підставі ст.303 КПК України, а також на підставі ст.55 Конституції України, фактично порушила вимоги цих самих законів. Саме тому 30.10.2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області скасувала незаконну (неправосудну) Ухвалу слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва Педенко А.М. у провадженні № 1-кс/760/11304/18 від 13.09.2018 року, при цьому постановивши нову Ухвалу, якою зобов’язано Солом’янський районний суд м.Києва призначити новий розгляд скарги особи 1 за вих. № 2520/30 від 30.08.2018 року.
Відповідно до положення ст.21 КПК України (Доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень), «ч. 1. Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону». Стаття 113 КПК України дає вичерпну характеристику поняття процесуальних строків: це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов’язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом…».
Статтею 318 (Строки і загальний порядок судового розгляду) КПК України встановлено: «1. Судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку».
В ст.9 (Законність) Кримінально процесуального Кодексу України зазначається: «1. Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства». Згідно ч.1 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами і доповненнями, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Як роз’яснив Європейський суд з прав людини в рішеннях у справах «Білуха проти України» (заява № 33949/02 від 09.11.2006 року), «Ветштайн проти Швейцарії», «Микаллеф проти Мальти», в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. Тому, кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в упередженості, зобов’язаний вийти з процесу.
Статтею 170 КК України (Перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій) передбачено таке: «Умисне перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій або їх органів — карається виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати посади чи займатися діяльністю на строк до трьох років».
Вищенаписане дає тверді підстави вважати, що в діяльності судді Педенко А.М. є склад кримінального правопорушення, що передбачене ст.170, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.375, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України. Крім того, як для даного випадку, дії судді Педенко А.М. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя Педенко А.М., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, регулярно перевищує службові повноваження, тим самим саботуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя Педенко А.М. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Педенко А.М. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності судді Педенко А.М. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачене ч.2 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею Педенко А.М. мають всі ознаки злочину, що передбачені ст.170, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.375, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.2 ст.111 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви ГПД НАБУ, ГСУ ГПУ і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею Педенко А.М. Крім того, у відповідності до вимог ст.218 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» та ст.480, 482 КПК України, було прийнято рішення про колективне звернення до Генерального прокурора України про подання ним до Верховної Ради України пропозиції про зняття недоторканості з судді Педенко А.М. з метою подальшого притягнення її до кримінальної відповідальності. Крім того, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради юстиції України про не належну поведінку судді Педенко А.М., яка порушила присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування Генерального прокурора України щодо подання пропозиції до ВРУ, а також від ГПД НАБУ, ГСУ ГПУ, ГСУ СБУ — стосовно внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради юстиції України — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.

злочинна ухвала Педенко Ади Михайлівни

3 comments

  • Я фігею від цієї неучі! Як можна все життя пропрацювати суддею і нічому так і не навчитися? Тут скоріше за все є проблеми з розладом психіки. Мій пес за два роки і то навчився лапкою вмикати світло, а кішка — оправлятися в унітаз. Тому ми і живемо наче в пеклі, поки психи жирують на наших горбах…

  • В ее то возрасте маразм — это поди обычное дело. Кабы была моя воля, я всех бы климактеричек отправляла в отставку! Для женщин-суддей предел рабочей карьеры — 45 лет. А дальше пусть коровам на селе хвосты крутят.

  • В Соломянському суді суддя А.Педенко — як чорна ворона серед зграї білих. У неї там немає жодного товариша чи товаришки. З нею там ніхто не спілкується, однак усі регочуть. Прийде зранку на роботу і затириться в своїй конурі аж до вечора.

Добавить комментарий