Грабар Сергій Васильович

Детектив Грабар С.В. не відповідає посаді і медичним вимогам

НАБУ, Новости, Популярные новости

19.10.2018 року, через приймальну НАБУ, особа 1 подав на ім’я керівника УВК НАБУ Осипчука Романа Сергійовича заяву за вих. № 2664/19 про вчинення кримінального правопорушення керівником ГПД НАБУ Калужинським А.В., яку НАБУ зареєструвало під вх. № В-9430. У даній заяві особа 1 вказав всі ознаки вчиненого злочину: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона. Також, у даній заяві особа 1 самостійно кваліфікував вчинення вищевказаною особою злочину – ч.2 ст.376, ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.3 ст.382, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ст. 170, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України. Тобто, в заяві за вих. № 2664/19 від 19.10.2018 року містилися всі необхідні дані для внесення її відомостей до ЄРДР впродовж 24 годин керівником УВК НАБУ або уповноваженим детективом, у відповідності до положення п.6 ст.39 КПК України. Однак, у порушення ч.1 ст.2 КК України, п.1, 4 ст.214 КПК України та п.3.3.1 Наказу про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Генеральним прокурором України за № 139 від 06.04.2016 року, станом на 25.10.2018 року особу 1 у жодний із способів так і не було повідомлено керівником УВК НАБУ Осипчуком Романом Сергійовичем про внесення до ЄРДР відомостей заяви за вих. №2664/19 від 19.10.2018 року.
Пунктом 1 ч.2 ст.39 КПК України передбачено, що саме керівник органу досудового розслідування уповноважений визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою – визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих. В таку групу слідчих може бути включений і сам керівник органу досудового розслідування. Разом з тим, включення до групи слідчих керівника органу досудового розслідування є необов’язковим, оскільки, в силу наданих процесуальним законом, зокрема п.п. 4,6 ч.2 ст.39 КПК України повноважень, керівник органу досудового розслідування уповноважений вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх порушення слідчим, здійснювати досудове розслідування, виконувати функції реєстратора кримінальних правопорушень, користуючись при цьому повноваженнями слідчого. А слідчий, відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КПК України, уповноважений починати досудове розслідування та розглядати подані йому клопотання. Наведене свідчить про те, що оскаржувана особою 1 бездіяльність начальника органу досудового розслідування, яка полягає у не внесенні відомостей моєї заяви до ЄРДР у визначений КПК України строк, є предметом оскаржування в суді.
25.10.2018 року, що відповідало 7 (сьомому) процесуальному дню (з оглядом на ч.5 ст.115 КПК України), особа 1 подав через канцелярію суду скаргу за вих.№ 2675/24 від 25.10.2018 року на бездіяльність керівника УВК НАБУ Осипчука Р.С.
У відповідності до ч.4 ст.214 КПК України, слідчий, прокурор або ж детектив чи інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов’язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається. Як передбачено ч.1 ст.214 КПК України, слідчий невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Тобто, з вище зазначеної правової норми випливає, що вона встановлює імперативний обов’язок після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення – унесення за нею відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Досудове розслідування, відповідно до ч.2 ст.214 КПК України, розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Крім того, згідно із положенням п.п. 1.1., 1.4. Розділу ІІ Наказу Генерального прокурора України «Про єдиний реєстр досудових розслідувань» від 06.04.2016 року за № 139, формування Реєстру розпочинається із внесення до нього слідчим, прокурором відповідних відомостей про кримінальне правопорушення, зазначених в заяві чи повідомленні про його вчинення.
У відповідності до Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Листом від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17 пояснив наступне: «…Необхідність існування судового порядку оскарження аналізованого виду бездіяльності ґрунтується на закріпленні у ст.214 КПК обов’язку слідчого, прокурора невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. Таким чином, на відміну від процесуального порядку реагування на заяви та повідомлення про злочин, який було встановлено в КПК 1960 року, згаданий обов’язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб’єктами такої заяви (повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Наведене підтверджується імперативними положеннями ч.4 ст.214 КПК, згідно з якою відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається. Окрім КПК, нормативні засади, пов’язані із вчиненням зазначеної процесуальної дії, регламентовані Положенням про порядок ведення ЄРДР, затвердженим наказом Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 N 139, прийнятим на виконання вимог КПК України. Таким чином, з огляду на чіткий обов’язок внесення слідчим чи прокурором відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР із встановленням обмеженого процесуального строку для його виконання, за наявності лише загальних вимог до заяв чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у разі встановлення факту звернення із заявою та констатації факту невнесення відомостей про кримінальне правопорушення в межах регламентованого ст.214 КПК 24-годинного строку, слідчі судді постановляють ухвали про задоволення скарг на бездіяльність слідчого чи прокурора». Відтепер у всіх справах обов’язковим є проведення досудового розслідування (прояв засади публічності), яке розпочинається слідчим, прокурором негайно після внесення заяви потерпілого до Єдиного реєстру досудових розслідувань».
09.11.2018 року, з затримкою розгляду скарги за вих. № 2675/24 від 25.10.2018 року на 13 (тринадцять) календарних днів, відбулося судове засідання у судовій справі № 760/27560/18 на бездіяльність керівника УВК НАБУ Осипчука Романа Сергійовича під головуванням слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва Вишняка Максима Володимировича.
З незрозумілих підстав на дане судове засідання взамін керівника УВК НАБУ Осипчука Романа Сергійовича з’явився старший детектив УВК НАБУ Грабар Сергій Васильович. При цьому, користуючись абсолютною безграмотністю чи то нахабною злочинністю головуючого у судовій справі № 760/27560/18 слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва Вишняка Максима Володимировича, останній шляхом службового підроблення надав йому на пітвердження своїх повноважень належним чином не завірену копію листа за вих. № 13-188/40871 від 31.10.2018 року. Більше того, з метою затягування розгляду судової справи № 760/27560/18, покривання вчинених злочинів фігурантом у справі провадження та перешкоджання громадській діяльності особи 1, детектив Грабар С.В. схилив слідчого суддю Вишняка М.В. до незаконного залучення до справи судового провадження даної копії листа, надання йому пояснень по суті справи, за результатами чого суддя Вишняк М.В. прийняв чергове незаконне процесуальне рішення, при цьому вчинивши повторне кримінальне правопорушення.
Враховуючи систематичність вчинення протиправних дій старшим детективом УВК НАБУ Грабар Сергієм Васильовичем та слідчим суддею Солом’янського районного суду м.Києва Вишняком Максимом Володимировичем, який на даний час вже проходить в кримінальному провадженні за № 52018000000000783 від 13.08.2018 року за ч.1 ст.375 КК України за вчинення ідентичних злочинів, досудове розслідування в якому проводиться ГПД НАБУ, особа 1 того ж самого дня, приблизно в 15 годин і 30 хвилин викликав по короткому номеру 102 наряд оперативно-слідчої групи на місце вчиненого злочину — в Солом’янський районний суд м.Києва, що знаходиться за поштовою адресою: м.Київ, Вознесенский спуск,10-Б. Однак, попри неодноразове попередження особою 1 не покидати місце вчиненого злочину, старший детектив Грабар С.В. втік з місця події. Більше того, перед втечою з місця вчиненого ним злочину, останній вчинив додатковий злочин — протиправно змусив особу 1 та інших свідків події покинути зал судового засідання, зухвало нехтуючи вказівками служби 102 всім учасникам події залишатися на місці події до моменту прибуття оперативно-слідчої групи.
Поза тим слід окремо зазначити, що старший детектив Грабар С.В. у своєму листі за вих.№ 13-188/40871 від 31.10.2018 року зізнається втім, що він зумисно не виконав своїх службових обов’язків та навмисно не вніс до ЄРДР відомостей поданих особою 1 заяв (в тому числі за вих. № 2664/19) про вчинення кримінального правопорушення керівником ГПД НАБУ Калужинським А.В., адже нібито вважає відсутнім складу злочину в діях Калужинського А.В., який впродовж останніх 11 (одинадцяти) календарних місяців не виконує вимоги 5 (п’яти) Ухвал слідчих суддів щодо розгляду поданих на його ім’я клопотань особою 1 впродовж 72 (сімдесят двох) годин з моменту отримання відповідних копій Ухвал. Поміж тим, старший детектив Грабар С.В. підтверджує факти отримання всіх цих ухвал керівником ГПД НАБУ Калужинським А.В. Останнє беззаперечно підтверджує гостру невідповідність займаній посаді старшого детектива, адже Грабар С.В. зовсім не володіє щонайменшими знаннями положення ст. 55, 56, 214, 535, 535 КПК України, Наказу ГПУ за №139 і 125, а також ст.129 Конституції України та/або являється психічно недієздатною особою.
В статті 342 КПК України (Відкриття судового засідання) Кримінально процесуального Кодексу України вказано: «1.У призначений для судового розгляду час головуючий відкриває судове засідання і оголошує про розгляд відповідного кримінального провадження. 2.Секретар судового засідання доповідає суду, хто з учасників судового провадження, викликаних та повідомлених осіб прибув у судове засідання, встановлює їх особи, перевіряє повноваження захисників і представників, з’ясовує, чи вручено судові виклики та повідомлення тим, хто не прибув, і повідомляє причини їх неприбуття, якщо вони відомі.
У відповідності до Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Листом від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17 пояснив наступне:
«…Необхідність існування судового порядку оскарження аналізованого виду бездіяльності ґрунтується на закріпленні у ст.214 КПК обов’язку слідчого, прокурора невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. Таким чином, на відміну від процесуального порядку реагування на заяви та повідомлення про злочин, який було встановлено в КПК 1960 року, згаданий обов’язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб’єктами такої заяви (повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Наведене підтверджується імперативними положеннями ч.4 ст.214 КПК, згідно з якою відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається. Окрім КПК, нормативні засади, пов’язані із вчиненням зазначеної процесуальної дії, регламентовані Положенням про порядок ведення ЄРДР, затвердженим наказом Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 N 139, прийнятим на виконання вимог КПК. Зазначені нормативні засади, як засвідчили результати проведеного аналізу судової практики, також беруться до уваги слідчими суддями під час розгляду аналізованого в межах цього підрозділу виду скарг. Таким чином, з огляду на чіткий обов’язок внесення слідчим чи прокурором відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР із встановленням обмеженого процесуального строку для його виконання, за наявності лише загальних вимог до заяв чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у переважній більшості випадків у разі встановлення факту звернення із заявою та констатації факту невнесення відомостей про кримінальне правопорушення в межах регламентованого ст.214 КПК 24-годинного строку, слідчі судді постановляють ухвали про задоволення скарг на бездіяльність слідчого чи прокурора. Відтепер у всіх справах обов’язковим є проведення досудового розслідування (прояв засади публічності), яке розпочинається слідчим, прокурором негайно після внесення заяви потерпілого до Єдиного реєстру досудових розслідувань».
В статті 170 КПК України зазначено: «Умисне перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій або їх органів — карається виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Об’єктом злочину є конституційне право громадян на свободу об’єднання у професійні спілки, політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, а також права і законні інтереси профспілок, політичних партій і громадських організацій. Професійна спілка (профспілка) — добровільна неприбуткова громадська організація, що об’єднує громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової} діяльності'(навчання). Громадською організацією є об’єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та Інших спільних інтересів. До органів цих організацій належать вищі статутні органи управління (загальні збори, конференції, з’їзди тощо) та створювані ними виконавчі органи (центральні комітети, комітети, пленуми, президії тощо). З об’єктивної сторони злочин характеризують дії або бездіяльність, які перешкоджають законній діяльності профспілок, політичних партій та громадських організацій. Законною визнається така діяльність об’єднання громадян, яка не суперечить Конституції та законам України і здійснюється відповідно до їх програмної мети та/або статутних засад. Перешкоджання незаконній діяльності зазначених об’єднань не утворює складу цього злочину. Перешкоджання законній діяльності громадських організацій або їх органів може проявитись у будь-яких діяннях, у т.ч. із числа описаних вище, які спрямовані на створення перепон у виконанні громадськими організаціями або їх органами Їх статутних завдань, реалізації прав, включаючи право на майно та кошти, придбані в результаті господарської та іншої комерційної діяльності, обмеження прав і свобод громадян у зв’язку з їх належністю або неналежністю до об’єднань громадян. Перешкоджання може виразитись також у погрозах, насильстві або іншому протиправному впливі на керівників чи інших членів профспілок, політичних партій або громадських організацій та їх органів з метою не допустити виконання ними своїх повноважень чи домогтися прийняття неправомірного рішення з боку цього представника чи профспілкового органу. Об’єктивну сторону розглядуваного злочину утворює перешкоджання законній діяльності об’єднанню громадян з будь-яким статусом і будь-якого рівня (ланки): громадському об’єднанню з всеукраїнським, місцевим чи міжнародним статусом; первинній; місцевій, обласній, регіональній, республіканській чи іншій профспілковій організації; республіканській структурі політичної партії чи її місцевим осередкам; органу таких об’єднань будь-якого рівня (центральному чи місцевому, вищому (з’їзду, конференції, зборам) чи виконавчому); керівникам чи іншим представникам таких об’єднань чи їх органів. Якщо спосіб перешкоджання сам по собі є злочинним (перевищення влади або службових повноважень, службове підроблення, порушення рівноправності громадян), то вчинене за наявності для того підстав слід кваліфікувати за сукупністю злочинів — за ст. 170 та ст. ст. 365, 121. 122, 129, 366, 161 ККУ. Цей злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій чи бездіяльності, які спрямовані на перешкоджання законній діяльності зазначених об’єднань громадян або їх органів. Суб’єкт злочину загальний.
В статті 364 КПК України (Зловживання владою або службовим становищем) зазначено: «1.Зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб,- карається виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 2.Ті самі діяння, якщо вони спричинили тяжкі наслідки,- караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 3.Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені працівником правоохоронного органу,- караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років».
Вищенаписане дає тверді підстави вважати, що в діяльності старшого детектива УВК НАБУ Грабара С.В. є склад кримінального правопорушення, що передбачене ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.382, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що судова справа № 760/27560/18 витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність детектива Грабара С.В. слід розцінювати як таку, що направлена на перешкоджання виконанню його обов’язків і тягне за собою сувору кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім того, як для даного випадку, дії детектива Грабара С.В. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до антикорупційних органів і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Детектив Грабар С.В., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, регулярно перевищує службові повноваження, тим самим саботуючи роботу органу НАБУ. Саботаж і бойкотування роботи органу НАБУ прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Детектив Грабар С.В. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці детективом Грабар С.В. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності детектива Грабара С.В. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачене ч.2 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень детективом Грабарем С.В. мають всі ознаки злочину, що передбачені ст.170, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.382, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.2 ст.111 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до УВК НАБУ, ГСУ ГПУ і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення детективом Грабарем С.В. Очікуємо результатів адекватного реагування УВК НАБУ, ГСУ ГПУ, ГСУ СБУ стосовно вчасного внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.

Це документ, якого надав суду на підтвердження своїх повноважень старший детектив УВК НАБУ Грабар Сергій Васильович

Грабар Сергій Васильович шахрайство 1

Грабар Сергій Васильович шахрайство 2

А це документ, якого надає в ідентичних судових засіданнях на підтвердження своїх повноважень, інший працівник НАБУ

довіреність НАБУ Ляхович

А це Ухвала, яку Калужинський А.В. ігнорує понад 11 місяців, а детектив УВК НАБУ Грабар С.В. його покриває, відмовляючи у внесенні до ЄРДР відомостей про вчинення злочину

Грабар С.В. не вважає злочином не виконання Ухвали 1

Грабар С.В. не вважає злочином не виконання Ухвали 2

2 comments

  • банальний шизофренік і дегенерат: тримає носа вище рівня власних брів, обличчя пристосовує до вигляду дуже вумної людини, а в черепку — лише собаче гімно. таких виродків потрібно відправляти до психушки, а не до управляння внутрішнього контролю набу!

  • Я про цього педіка начувана від перших осіб. Він був отаким пришелепкуватим і неправильної орієнтації ще з загальноосвітньої школи. З нього там знущалися практично всі. А щодо НАБУ, то там зовсім не потрібні компетентні і психічно здорові люди. Дебілами набагато легше керувати і спонукати їх до вчинення протизаконних дій!

Добавить комментарий