Прокопенко Богдан Олександрович

Прокопенко Б.О. Диверсанти з посвідченням детектива НАБУ

НАБУ, Новости, Популярные новости

Впродовж 2016-2018 років особа 1 біля 200 (двісті) разів звертався у письмовій формі до прокурора прокуратури м.Києва Говди Романа Михайловича з приводу не виконання біля 400 (чотириста) Ухвал слідчих суддів (в тому числі Ухвал щодо персонального не розгляду клопотань Говдою Р.М.), не проведення жодного досудового розслідування у близько 200 (двісті) кримінальних провадженнях впродовж 4 (чотирьох) календарних років. У своїх численних зверненнях особа 1 найбільше звертав увагу прокурора м.Києва Говди Р.М. на злочинних діях слідчого в ОВС 2 СВ УзР КП СОП ПК Завгороднього М.С. та процесуальних керівників у кримінальному провадженні № 42015100040000162 від 02.10.2015 року (в більшій мірі – Ладного Івана Олексійовича), а також на протиправні дії слідчих і процесуальних керівників у кримінальному провадженні № 42015100020000217 від 24.11.2015 року. Саме у цих провадженнях особу 1, інших потерпілих та свідків події досі ще жодного разу не було допитано і не проведено жодної експертизи післі нанесення тілесних ушкоджень працівниками поліції. Однак, взамін того щоб усунути тривало існуючі негаразди шляхом проведення службового розслідування щодо вказаних слідчих і процесуальних керівників у кримінальних провадженнях № 42015100040000162 і № 42015100020000217, а також виконати Ухвали слідчих суддів з персональним зобов’язанням Говду Р.М. розглянути клопотання особи 1, останній тривало сам ігнорує вимоги таких Ухвал та покриває вчинені злочини вищевказаних осіб, тим самим стимулюючи корупцію, безлад, свавілля і безчинність у ввіреній йому прокуратурі. Як результат, бездіяльність працівників прокуратури м.Києва стала тотальною і повсюдною, а корумпованість – 100%. Результатом цьому всьому неподобству стало те, що практично усі слідчі і процесуальні керівники у кримінальних провадженнях прокуратури м.Києва незаконно вимагають від підозрюваних і потерпілих хабарі.
Прикладом цьому являється прецендент, який виник 14.08.2018 року в холлі Київської місцевої прокуратури №2 за участю слідчого Завгороднього М.С. і керівника другого відділу прокуратури м.Києва Сотниченко В.С. А саме, слідчий Завгородній М.С., незадовго до цієї дати, викликав особу 1 на 14 годин і 00 хвилин на 14.08.2018 року для проведення допиту у кримінальному провадженні № 42015100040000162 від 02.10.2015 року в якості свідка. Коли ж особа 1 та його два свідки з’явилися у вказаний в повістці день та час за вказаною адресою та показали слідчому Завгородньому М.С. і його керівнику Сотниченко В.С. документ (Пам’ятку про процесуальні права і обов’язки потерпілого у вказаному кримінальному провадженні, яку особі 1 було видано заступником керівника Київської місцевої прокуратури №9, в момент прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення), який підтверджував право особи 1 бути допитаним у статусі потерпілого, то слідчий Завгородній М.С. категорично відмовився визнавати це тільки тому, що особа 1 відмовився надавати йому хабар на люб’язно зроблену останнім пропозицію.
15.08.2018 року особа 1 з цього приводу подав на ім’я керівника ГПД НАБУ Калужинського Андрія Володимировича заяву за вих. № 2475/15 про вчинене кримінальне правопорушення Завгороднім М.С., Сотниченко В.С. та Говдою Р.М., якій НАБУ присвоїла вх. № В-7667. У даній заяві особа 1 вказав всі ознаки вчиненого злочину: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона. Також, у своїй заяві особа 1 самостійно кваліфікував вчинення вищевказаними особами злочину – за ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.2 ст.373, ч.2 ст.382, ч.2 ст.256, ч.2 ст.396 КК України. Відповідно, в заяві були всі необхідні дані для внесення її відомостей до ЄРДР впродовж 24 годин керівником ГПД НАБУ у відповідності до положення п.6 ст.39 КПК України, або уповноваженим детективом. Однак, у порушення ч.1 ст.2 КК України, ст.214 КПК України та п.3.3.1 Наказу про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Генеральним прокурором України за № 139 від 06.04.2016 року, станом на 16.08.2018 року особу 1 у жодний із способів так і не було повідомлено керівником ГПД НАБУ або уповноваженим детективом про внесення відомостей заяви за вих. № 2475/15 від 15.08.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
16.08.2018 року, що відповідало 2 (другому) процесуальному дню, особа 1 подав через канцелярію суду слідчому судді Солом’янського районного суду м.Києва скаргу за вих. № 2477/16 на бездіяльність керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В.
06.09.2018 року слідчий суддя Солом’янського районного суду м.Києва Педенко А.М. винесла Ухвалу у провадженні № 1-кс/760/10860/18, якою зобов’язала керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В.
внести до ЄРДР відомості заяви особи 1 про вчинене кримінальне правопорушення Завгороднім М.С., Сотниченко В.С. та Говдою Р.М. за кваліфікацією вчиненого злочину — за ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.2 ст.373, ч.2 ст.382, ч.2 ст.256, ч.2 ст.396 КК України.
14.09.2018 року детектив ГПД НАБУ Прокопенко Б.О., на виконання Ухвали слідчого судді у провадженні № 1-кс/760/10860/18, вніс до ЄРДР відомості про вчинення злочину Завгороднім М.С., Сотниченко В.С. та Говдою Р.М. за кваліфікацією вчиненого злочину — за ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.2 ст.373, ч.2 ст.382, ч.2 ст.256, ч.2 ст.396 КК України за №52018000000000883, №52018000000000884, №52018000000000885, №52018000000000886, №52018000000000887, №52018000000000888, №52018000000000889.
11.01.2019 року, у злісне порушення ст.55, 56, 21, 220, 534, 535 КПК України, Рекомендацій 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14 червня 2006 року, статті 57 Конституції України та Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року за N 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв’язку», детектив Прокопенко Б.О. надіслав особі 1 поштою простий лист, в якому була копія Постанови від 29.12.2018 року про закриття кримінального провадження № 52018000000000883 від 14.09.2018 року.
У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року за N 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв’язку», у листах з оголошеною цінністю (цінних листах) пересилаються — цінні папери, документи (дипломи, паспорти, посвідчення водія, свідоцтва про народження, свідоцтва про одруження, трудові книжки, військові квитки тощо), облігації державних позик, лотерейні білети, грамоти, фотокартки, художні картки, рукописи, пенсійні та судові справи, ділові папери, звіти, заяви, клопотання, вимоги, скарги, претензії, акти, договори і.т.д., тобто документи що становлять цінність для відправника або одержувача. Простий же лист є звичайним поштовим відправленням, що приймається працівниками пошти для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення та без видачі відправникові розрахункового документа про прийняття такого листа і доставляється адресатові (одержувачу) без відповідної розписки. Таке поштове відправлення не підлягає належному контролю і відповідно, поштова служба за не доставку такого відправлення, або ж за несвоєчасну доставку кореспонденції — жодної відповідальності не несе. З цього витікає наступне: порушуючи вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року за N 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв’язку», відправник простого листа брав на себе всі ризики, що пов’язані з не доставкою адресату його кореспонденції, або ж з більш пізніми термінами доставки, необхідними заявнику для реалізації своїх процесуальних прав – для оскарження дій слідчого в суді.
Винесена Постанова від 29.12.2018 року про закриття кримінального провадження № 52018000000000883 від 14.09.2018 року детективом Прокопенко Б.О. є незаконною, адже містить ознаки неприхованого злочину за кваліфікаціями — ч.2 ст.364, ч.3 ст.365, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ст.170, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України. Детектив Прокопенко Б.О. перед тим як закрити кримінальне провадження за № 52018000000000883 від 14.09.2018 року, не вчинив наступних обов’язкових слідчих дій:
1) не повідомив особу 1 про початок досудового розслідування;
2) не повідомив особі 1 імена детективів і процесуальних керівників у даному кримінальному провадженні;
3) не вручив особі 1 Пам’ятки про процесуальні права та обов’язки потерпілого у провадженні;
4) не виконав вказівок процесуального керівника;
5) не усунув допущених порушень, які стали підставою для винесення Постанови від 05.12.2018 року про скасування Постанови від 20.11.2018 року про закриття даного кримінального провадження;
6) жодного разу не допитав особу 1 у справі кримінального провадження;
7) жодного разу не допитав існуючих свідків у справі провадження;
8) не розглянув подану особою 1 заяву в порядку ст.220 КПК за вих. № 2560/01 від 01.10.2018 року;
9) не надав особі 1 відповіді в порядку ст.220 КПК на подану заяву за вих. № 2560/01 від 01.10.2018 року;
10) не дослідив і не надав правової оцінки кожному із фактів, які особа 1 зазначав у своїй заяві за вих. №2475/15 від 15.08.2018 року про вчинення кримінального правопорушення;
11) жодного разу не допитав трьох фігурантів у справі провадження;
12) не витребовував матеріалів звернень особи 1 до прокуратури м.Києва, не досліджував їх і не надавав їм належної правової оцінки;
13) не призначив фоноскопічної експертизи наявних доказів;
14) не призначив відеоскопічної експертизи наявних доказів;
15) не провів жодного перехресного допиту;
16) не призначив судово-медичної експертизи;
17) не надав особі 1 можливості залучити до справи провадження наявні у нього докази вчиненого злочину: документи, звукозаписи розмов, відеозаписи тощо;
18) не надав особі 1 можливості долучити до справи провадження документи, які доказують факти отриманого ним значного матеріального і морального збитку у даному кримінальному провадженні тощо.
Однак, взамін належного проведення досудового розслідування, детектив Прокопенко Б.О. вчинив низку зухвалих кримінальних правопорушень в частині:
— вчинення службового підроблення, так як посилається у своїй Постанові від 29.12.2018 року на ніким не перевірену інформацію;
— перевищення службового повноваження і покривання вчинених злочинів, так як стверджує у своїй протиправній Постанові від 29.12.2018 року те, що насправді не витікає з чинного законодавства;
— не розгляду в порядку ст.220 КПК поданої заяви за вих. № 2560/01 від 01.10.2018 року;
— не надання відповіді в порядку ст.220 КПК України на подану заяву за вих. № 2560/01 від 01.10.2018 року;
— не дослідження і не надання правової оцінки кожному із фактів, які особа 1 зазначав у своїй заяві за вих. №2475/15 від 15.08.2018 року про вчинення кримінального правопорушення;
— незаконного відсторонення особи 1 від участі у даному кримінальному провадженні;
— позбавлення особи 1 права на проведення судово-медичної експертизи;
— не проведення фоноскопічної експертизи;
— не проведення відеоскопічної експертизи;
— не проведення досудового розслідування з метою покривання вчинених злочинів;
— не проведення допиту потерпілого;
— не проведення допиту фігурантів у справі провадження;
— не проведення допиту широкого кола існуючих свідків;
— не надання особі 1 Пам’яток про процесуальні права і обов’язки потерпілого у провадженні;
— винесення повторної Постанови про закриття кримінального провадження шляхом її клонування тощо.
29.12.2018 року детектив Прокопенко Б.О. закрив кримінальне провадження за № 52018000000000883 не вчинивши жодної процесуальної дії, відсторонивши особу 1 від законної участі в ньому.
Детектив Прокопенко Б.О. порушив вимоги Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 04.07.2018 року за № 2277/5), а також Постанову Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за №55 про «Деякі питання документування управлінської діяльності».
У відповідності до ст.220 КПК України, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов’язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об’єктивних причин – надсилається їй поштою». Клопотання — це звернення в усній або письмовій формі сторони кримінального провадження, потерпілого чи учасників процесу, які наділені таким правом (сторона захисту, потерпілий і його представник чи законний представник), до слідчого, прокурора про виконання будь-яких процесуальних дій під час досудового розслідування. Клопотання є важливою гарантією захисту прав і законних інтересів громадян, які залучені у сферу кримінального судочинства, повного й об’єктивного дослідження обставин кримінального провадження. Під час кримінального провадження можуть бути заявлені клопотання, які направлені на встановлення фактичних даних, що мають значення для кримінального провадження; на забезпечення прав і законних інтересів особи, яка заявила клопотання. У статті йдеться про клопотання, які направлені на проведення будь-яких процесуальних дій. Розгляд клопотання містить в собі діяльність слідчого, прокурора, яку він здійснює відразу ж після прийому клопотання. В ході розгляду аналізу піддається прохання здійснити певні дії чи заперечення щодо здійснення окремих дій, яке міститься у клопотанні, та його обгрунтованість. З’ясовується, про встановлення яких обставин клопоче заявник, яким способом пропонує встановити їх слідчому, прокурору та чи мають ці обставини значення для цього кримінального провадження. Клопотання підлягає розгляду і вирішенню безпосередньо після його заяви. У тих випадках, коли негайне прийняття рішення за клопотанням неможливе, воно повинно бути задоволено за наявності відповідних підстав у строк не більше трьох днів з моменту подання. Такий строк встановлено законодавцем для розгляду уповноваженою процесуальною особою клопотання, заявленого учасниками кримінального процесу у ході досудового розслідування. Якщо заявлене слідчому клопотання зумовлює потребу звернення до прокурора, то це не може розглядатись як підстава для відмовлення в задоволенні клопотання, і таке звернення розглядає слідчий, повідомляючи заявника про рішення останнього. Слідчий, прокурор зобов’язані розглянути і вирішити кожне заявлене за кримінальним провадженням клопотання. При цьому вони не вправі відмовити у допиті свідка, проведенні експертизи, в проведенні інших слідчих (розшукових) дій або прийнятті певних процесуальних рішень, якщо вони сприяють об’єктивному і повному дослідженню обставин кримінального провадження, забезпеченню прав і законних інтересів учасників кримінального провадження. Відповідно до ч.1, ч.2 ст.28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки, проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя, а судового провадження — суд.
Згідно ч.1 ст.114 КПК України, для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження. Стаття 113 КПК України дає вичерпну характеристику поняття процесуальних строків: це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов’язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Відповідно до Рекомендації 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14 червня 2006 р. під поняттям «потерпілий» слід розуміти фізичну особу, що зазнала шкоди, включаючи фізичні ушкодження або психічні травми, душевні страждання або економічні втрати, спричинені діями або бездіяльністю, які є порушенням норм кримінального права держав-членів. У належних випадках термін «потерпілий» також охоплює найближчих членів сім’ї або утриманців прямо постраждалої особи (п.1.1). Що стосується процесуального статусу потерпілого, то особа його набуває: з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення до слідчого, прокурора. Виявивши при прийнятті заяви наявність обставин, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, слідчий, прокурор вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань і розпочинає розслідування (ч.1 ст.214 КПК), вручивши потерпілому пам’ятку про його процесуальні права та обов’язки, або з моменту подання нею вже після початку розслідування заяви про залучення до провадження як потерпілого і вручення їй пам’ятки про процесуальні права та обов’язки потерпілого. Потерпілою особа стає і в разі подання заяви про незакінчений злочин за умови фактичного заподіяння їй моральної, фізичної або майнової шкоди. Винесення слідчим, прокурором постанови про визнання особи потерпілим КПК не передбачає. Водночас, у п.1 ч.2 ст.56 КПК наголошується, що потерпілий має право «на негайне прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення, визнання його потерпілим». Про відмову у визнанні особи потерпілим слідчий, прокурор виносить Постанову, яка може бути оскаржена особою до слідчого судді (п.5 ч.1 ст.303 КПК).
Згідно ч.2 ст.91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального прповадження. Зокрема, практика ЄСПЛ щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінального права є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування має бути ретельним та неупередженим. Останнє означає, що органи слідства завжди повинні добросовісно намагатись з’ясувати, що трапилось, однак не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх незаконних рішень, або ж як відповідну підставу для отримання неправомірної вигоди.
Детективи повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи зокрема показання свідків та отримання висновків судових експертиз, яких детектив Прокопенко Б.О. умисно уникнув з метою приховування вчинених злочинів фігурантами у даній кримінальній справі (ознаки ст. 256, 396 КК України). Будь-який недолік розслідування обов’язково призведе до не встановлення причин вчинення злочину або винних осіб у цьому ж самому злочину та створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (Рішення у справі «Олександр Ніконенко проти України», «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»). Проте, обставини, які особа 1 виклав у своїй заяві за вих. № 2475/15 від 15.08.2018 року про вчинення кримінального правопорушення, не стали предметом належного розслідування детективом Прокопенко Б.О. Винесена даним детнективом Постанова від 20.11.2018 року про закриття кримінального провадження № 52018000000000883 від 14.09.2018 року не відповідає жодним нормам КПК України, являється по суті не вмотивованою, а її зміст не відповідає фактичним обставинам справи. Детектив Прокопенко Б.О., з однієї сторони, виклав у своїй протиправній Постанові сумнівні та не перевірені факти, що є не припустимим, оскільки напряму порушує імперативні засади КПК України, а з іншої – жодних процесуально значимих дій не вчинив.
Вищенаписане дає підстави вважати, що в діяльності детектива Прокопенко Б.О. є склад кримінального правопорушення, що передбачене ч.2 ст.364, ч.3 ст.365, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що провадження № 1-кс/760/10860/18 витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність детектива Прокопенко Б.О. слід розцінювати як таку, що направлена на перешкоджання виконанню його обов’язків і тягне за собою сувору кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім того, як для даного випадку, дії детектива Прокопенка Б.О. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до антикорупційних органів і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Детектив Прокопенко Б.О., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, регулярно перевищує службові повноваження, тим самим саботуючи роботу органу НАБУ. Саботаж і бойкотування роботи органу НАБУ прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Детектив Прокопенко Б.О. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці детективом Прокопенком Б.О. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності детектива Прокопенко Б.О. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачене ч.2 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень детективом Прокопенко Б.О. мають всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.3 ст.365, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ст.170, ч.2 ст.111, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до УВК НАБУ, ГСУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення детективом Прокопенко Б.О. Очікуємо результатів адекватного реагування УВК НАБУ, ГСУ ДБР, ГСУ СБУ стосовно вчасного внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.

Прокопенко Б.О. шахрайська постанова 1

Прокопенко Б.О. шахрайська постанова 2

Прокопенко Б.О. шахрайська постанова 3

5 comments

  • в зазвичай, якщо нормальна людина наступає на граблі і розбиває собі чоло, то іншим разом вона буде обходити ці самі граблі. у випадку з явно пришелепкуватим детективом прокопенко все виглядає інакше, з оглядом на цю статтю про нього. програвши суд, на якому суддя його ще й присоромив за безграмотність і твердолобість, детектив прокопенко знову береться за своє — продовжує пачками закривати кримінальні провадження, в яких потерпілі, свідки і фіфгуранти навіть не були допитаними.

  • Із-за таких як цей детектив-неандерталець потерпає вся Україна і народ. Уявіть собі, скільки це безголове створіння отримує помісячно грошей (зарплату)? А скільки в НАБУ таких як він ще є потвор? Тепер помножте їхню середню зарплату на кількість там працюючих і отримаєте цифру, яка запаморочить голову навіть переконливого американця або англійця! За самими скромними підрахунками НАБУ з’їдає 1/13 бюджету держави. Запитується, а чи не завелику ціну українці платять за те, щоб порошенківський та яценюківський корупційний зад НАБУ охороняло? Переглянувши лише два відео про цього мерзотника я прийшов простого висновку, що НАБУ не тільки нічого не робить і не орієнтується в юриспруденції, але і завдає додаткового клопіту та створює проблеми для громадян, які нещадно борються із корупцією, свавіллям і безчинством чиновників!

  • Декларація Прокопенка Богдана Олександровича, що подана 09.03.2018 року:
    Місце роботи: Національне антикорупційне бюро України
    «Код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань: 39751280
    Заробітна плата, отримана за основним місцем роботи — 567 740,00 грн.
    Доходи Прокопенка Олександра Борисовича (батька горе-детектива)
    Код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань: 00019034.
    Місце роботи: Верховний Суд України
    Заробітна плата, отримана за основним місцем роботи — 472 336,00 грн.
    Доходи Прокопенко Наталії Миколаївни (матері горе-детектива)
    Код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань: 20000002
    Місце роботи: Військово-медичне управління служби безпеки України
    Заробітна плата отримана за основним місцем роботи — 148 289,00 грн.».
    Виходить так, що безталанний і злочинний горе-детектив отримає майже в два рази більшу заробітну плату за свого батька і в три рази — за свою маму. Однак, батько і мама свою зарплатню відпрацьовує в поті свого чола, а цей недоумок — за те, що покриває злочини чиновників, вчиняє підроблення, перевищує повноваження, мордує людей та завдає їм і їх здоров’ю вкрапй велику шкоду! Я вже мовчу, що ця відстійна пародія на детектива навіть не знає таблички множення, чого на судових засіданнях і сам не приховує…

  • воно і не дивно, адже в народі давно існує поговір що «на дітях знаменитих батьків природа відпочиває». особисто я не знаю жодного мажора, який би був без психічних або фізичних вад. природа мститься на дітях за гріхи їх батьків! про це навіть у біблії записано: «…до третього або четвертого коліна». зрештою, є межа любій дурості. однак читаючи постанову від 29.12.2018 року та пов’язані з цим дві статті на цьому сайті та три відео, по неволі напрошується висновок що цей мажор-відморозок мабуть є психічно хворим. в противному випадку «аспірант» і «асистент кафедри» такої б дурної постанови не виніс, не вчинивши жодної дії. в різний час різними поліцейськими було двічі нанесено тілесні ушкодження заявнику, в той час як прокуратура києва понад три роки уникає від його допиту і взагалі не визнає його потерпілим (ігноруючи факти того, що у заявника є пам’ятка потерпілого), а прокурор говда — не виконує півтисячі ухвал суду, серед яких є і такі, що змушують його особисто розглянути клопотання та вчинити дії, а акромегалік-детектив стверджує, що заяви надумані і що немає складу злочину у провадженні та будь-якої потреби у допитуванні…

  • цей грьобаний вундеркінд мене теж дістав. я навіть адвокатський запит надіслав до Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого про надання інформації, чи насправді Прокопенко Б.О. закінчував даний вуз і чи дійсно він був асистентом кафедри організації судових та правоохоронних органів. щоправда, відповіді я ніякої не отримав. думаю, що це і була відповідь на мій запит: Прокопенко Б.О. купив свій диплом і гучну автобіографію юриста-науковця або взагалі сам їх і підробив…

Добавить комментарий