Коваль Оксана Андріївна

Коваль О.А. Навіщо зрадникам і неукам посвідчення судді?

Новости, Популярные новости, Суды

14.03.2018 року заступник керівника Управління по роботі з громадськістю НАБУ Ляхович Уляна Іванівна подала слідчому судді Сеніну В.Ю. письмові заперечення на скаргу особи 1 за вих. № 2238/19 від 19.02.2018 року, до якого долучила копію листа керівника Управління по роботі з громадськістю НАБУ Кравченко Ярослави Володимирівни. Ознайомившись з письмовим запереченням Ляхович У.І. та з копією листа Кравченко Я.В. особа 1 прийшов висновку, що остання перевищила свої повноваження, вчинила службове підроблення та приховала вчинений злочин, адже перекинула нібито «за належністю» до прокуратури м.Києва заяву особи 1 за вих. № 2237/19 від 13.02.2018 року про вчинене кримінальне правопорушення, яка була адресованою керівнику ГПД НАБУ Калужинському Андрію Володимировичу та подавалася на підставі кримінально-процесуального кодексу України, не маючи на цю дію доручення від керівника ГПД НАБУ, тим самим вчинивши кримінальне правопорушення.
З вищезазначеного витікало те, що керівник Управління по роботі з громадськістю НАБУ Кравченко Ярослава Володимирівна не могла не знати, що :
1) вона не являється детективом і не має жодного відношення до ГПД НАБУ;
2) вона фізично і юридично не мала права заміняти керівника ГПД НАБУ, на ім’я якої особа 1 подавав заяву за вих. № 2237/19 від 13.02.2018 року про вчинення кримінального правопорушення;
3) заява особи 1 насправді була подана виключно на підставі ст.214 КПК України, а тому не підлягала розгляду в порядку Закону України «Про звернення громадян», про що особа 1 у тексті своєї заяви за вих. № 2237/19 від 13.02.2018 року напвмисно написав у двох абзацах, виділений жирним кольором;
4) норми КПК України і Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17) передбачають обов’язковість внесення до ЄРДР відомостей практично всіх заяв про вчинене кримінальне правопорушення;
5) чинний кримінально-процесуальний Кодекс передбачає обов’язковість внесення до ЄРДР відомостей практично любих заяв про вчинення кримінального правопорушення, «не залежно від територіальної юрисдикції і професійної компетентності органу досудового розслідування»;
6) у відповідності до п.3.1.1 Наказу Генерального прокурора України за №139 від 06.04.2016 року, перекидання заяв про вчинене кримінальне правопорушення до іншого органу досудового розслідування має одночасно відбуватися з внесенням до ЄРДР відомостей заяв про вчинене кримінальне правопорушення;
7) у відповідності до п.3.1.1 Наказу Генерального прокурора України за №139 від 06.04.2016 року, перекидання заяв про вчинене кримінальне правопорушення до іншого органу досудового розслідування має визначатися виключно Генеральною прокуратурою України;
8) подана особою 1 заява про вчинене кримінальне правопорушення насправді була підслідною органам ГПД НАБУ, так як в заяві було вказано ч.2 ст.364 КК України;
9) у відповідності до ст.214 КПК, без попереднього внесення до ЄРДР відомостей заяви особи 1 про вчинене кримінальне правопорушення, жоден працівник НАБУ не мав права на проведення будь-яких слідчих дій;
10) вона прийняла і зареєструвала заяву особи 1 про вчинення кримінального правопорушення як від юридичної особи, в той час як особа 1 подавав її виключно від імені фізичної особи;
11) вона перекинула заяву особи 1 про вчинення правопорушення до прокуратури м.Києва, в той час як дана прокуратура уже втратила право на проведення розслідування.
Вищенаписане надало підстави вважати, що в незаконній діяльності Кравченко Я.В. наявний склад кримінального правопорушення, що передбачений ст.170, ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396 КК України, що в свою чергу вимагало від особи 1 подання до компетентного органу відповідної заяви про вчинення кримінального правопорушення.
23.08.2018 року, через приймальну НАБУ, особа 1 подав на ім’я керівника ГПД НАБУ Калужинського Андрія Володимировича заяву за вих. № 2497/22 від 22.08.2018 року про вчинення кримінального правопорушення Кравченко Я.В., яку НАБУ зареєструвало під вх. № В-7872. У даній заяві особа 1 вказав всі ознаки вчиненого злочину: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона. Також, у своїй заяві я самостійно кваліфікував вчинення вищевказаною особою злочину – ст.170, ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.2 ст.396 КК України. Відповідно, в заяві особи 1 були всі необхідні дані для внесення її відомостей до ЄРДР впродовж 24 годин керівником ГПД НАБУ або уповноваженим детективом, у відповідності до положення п.6 ст.39 КПК України. Однак, у порушення ч.1 ст.2 КК України, п.1,4 ст.214 КПК України та п.3.3.1 Наказу про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Генеральним прокурором України за № 139 від 06.04.2016 року, станом на 30.08.2018 року особу 1 знову ж таки не було повідомлено керівником ГПД НАБУ або уповноваженим детективом про внесення відомостей заяви за вих. № 2497/22 від 22.08.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Пунктом 1 ч.2 ст.39 КПК України передбачено, що саме керівник органу досудового розслідування уповноважений визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою – визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих. В таку групу слідчих може бути включений і сам керівник органу досудового розслідування. Разом з тим, включення до групи слідчих керівника органу досудового розслідування є необов’язковим, оскільки, в силу наданих процесуальним законом, зокрема п.п. 4,6 ч.2 ст.39 КПК України повноважень, керівник органу досудового розслідування уповноважений вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх порушення слідчим, здійснювати досудове розслідування, виконувати функції реєстратора кримінальних правопорушень, користуючись при цьому повноваженнями слідчого. А слідчий, відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КПК України, уповноважений починати досудове розслідування та розглядати подані йому клопотання. Наведене свідчить про те, що оскаржувана особою 1 бездіяльність начальника органу досудового розслідування, яка полягає у не внесенні відомостей поданої заяви про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР за вих. № 2497/22 від 22.08.2018 року у визначений КПК України строк, є предметом оскаржування в суді.
30.08.2018 року, що відповідало 8 (восьмому) процесуальному дню (з оглядом на ч.5 ст.115 КПК України), особа 1 подав через канцелярію суду скаргу за вих. № 2514/29 на бездіяльність керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В. Скаргу за вих. № 2514/29 від 30.08.2018 року було зареєстровано в Солом’янському районному суді м.Києва під унікальним номером № 760/22268/18. Однак, з незрозумілих причин, слідчі судді Солом’янського районного суду м.Києва протиправно та по черзі брали незаконні самовідводи у судовій справі № 760/22268/18, а коли вже неможливо було здійснити наступний авторозподіл даної судової справи через відсутність слідчих суддів, голова Солом’янського районного суду м.Києва Шереметєва Л.А. передала її до Київського апеляційного суду для визначення підсудності. 02.01.2019 року Київський апеляційний суд задовольнив подання голови Солом’янського районного суду м.Києва Шереметєвої Л.А. та визначив підсудність провадження № 760/22268/18 за Святошинським районним судом м.Києва. У відповідності до ст.35 КПК, автоматизованою системою документообігу Святошинського районного суду м.Києва судову справу за №760/22268/18 було розподілено на слідчого суддю Святошинського районного суду м.Києва Коваль О.А.
15.01.2019 року, згідно штемпеля дати на конверті, слідчий суддя Святошинського районного суду м.Києва Коваль Оксана Андріївна направила на адресу особи 1 рекомендований лист за штрихкодовим номером 0103267148744, в якому була Повістка за вих. № 1902/19 від 12.01.2019 року, яка зовсім не відповідала вимогам ст.137 КПК України. А саме, в даній повістці не було вказаним вихідного номеру скарги (або заяви) особи 1, що позбавляло його права бути належним чином повідомленим, у якій саме справі буде проводитися призначене судове засідання, а відповідно — унеможливлювало проведення підготовки до призначеного судового засідання і позбавляло можливості повноцінно реалізувати свої процесуальні права у судовому засіданні з розгляду його скарги.
23.01.2019 року, після протиправного утримування скарги особи 1 впродовж трьх тижнів, відбулося судове засідання у справі № 760/22268/18 щодо бездіяльності керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В. під головуванням слідчого судді Святошинського районного суду м.Києва Коваль О.А., впродовж якого дана суддя припустилася низки правопорушень:
— не викликала на судове засідання суб’єкта оскарження — керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В.;
— викликала на дане судове засідання уповноваженого детектива НАБУ, не маючи для цього жодної підстави;
— залучила до справи судового провадження пояснення від детектива Сафроняка Р.В., бездіяльність якого насправді особою 1 не оскаржувалася;
— залучила до справи судового провадження пояснення від детектива Сафроняка Р.В., який не підтвердив своїх повноважень;
— залучила до справи судового провадження пояснення від детектива Сафроняка Р.В., який додатки належним чином не оформив;
— при винесенні Ухвали посилалася на пояснення детектива Сафроняка Р.В., який не підтвердив своїх повноважень та належним чином додатків не оформив;
— вийшла за межі повноважень та розглядала заяву про вчинення правопорушення по суті справи;
— вимагала від особи 1 надання переконливих та неспростовних доказів вчинення кримінального правопорушення суддею Солом’янського районного суду м.Києва Коробенком С.В. в судовому провадженні,
яке жодним чином не стосувалося даної судової справи (стосовно іншої заяви особи 1 — від 13.02.2018 року за вих. №2237/19 про вчинення кримінального правопорушення);
— протиправно у судовому засіданні вирішувала ті питання, які законом віднесені до повноважень органу досудового розслідування (детектива, процесуального прокурора, слідчого);
— стверджувала обставини справи, не маючи на те жодних підстав і доказів;
— при винесенні ухвали у даній справі незаконно посилалася на рішення Святошинського районного суду м.Києва від 14.11.2018 року, якої у справі суду не було і про яку особа 1 в суді не згадував;
— при винесенні ухвали у даній справі незаконно посилалася на іншу судову справу (в якій було уже прийняте рішення) та протиправно стверджувала те, що нібито особа 1 не надав суду доказів про направлення своєї заяви за вих. №2237/19 від 13.02.2018 року про вчинене кримінальне правопорушення до НАБУ, що не відповідає дійсності (саме такий доказ надається дещо нижче даної статті);
— позбавила особу 1 права на дебати;
— не встановлювала особу 1 за його особистими документами;
— не спонукала особу 1 назватися та вказати адресу свого проживання;
— покрила злочини фігуранта у справі провадження;
— зумисно перешкоджала громадській діяльності особи 1;
— винесла судове рішення за наслідками розгляду заяви про вчинений злочин за вих.№2237/19 від 13.02.2018 року, в той час як предметом судового розгляду була скарга за вих.№ 2497/22 від 22.08.2018 року.
Більше того, посилаючись в своїй неправосудній ухвалі на неналежно оформлені письмові заперечення детектива, суддя Коваль О.А. порушила вимоги Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 04.07.2018 року за № 2277/5), а також Постанову Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за №55 про «Деякі питання документування управлінської діяльності», так як подані копії документів детективом Сафроняком Р.В. не були засвідченими його власним підписом та не містили печаток НАБУ, не містили напису «копія вірна» та його прізвища, імені і по-батькові, а також не було вказаним його посади та дати створення даної копії. Також, письмове заперечення детектива Сафроняка Р.В. не пройшло обов’язкової реєстрації в канцелярії НАБУ, не містило підпису керівника ГПД НАБУ та не містило «мокрої» печатки та/або штампу.
Суддя Коваль О.А., взамін належного розгляду скарги особи 1 за вих. № 2514/29 від 30.08.2018 року у судовій справі № 760/22268/18, протиправно розглянула і винесла неправосудне рішення на підставі розгляду іншої заяви особи 1 про вчинення кримінального правопорушення за вих. №2237/19 від 13.02.2018 року, розгляд якої вже давно відбувся за іншого складу суду та за іншою його скаргою — № 2238/19 від 19.02.2018 року. Більше того, за результатом розгляду заяви особи 1 за вих. №2237/19 від 13.02.2018 року, яка була підставою для подачі скарги в слідчому судді за вих. № 2238/19 від 19.02.2018 року, уже було прийняте іншим слідчим суддею процесуальне рішення, яке давно набрало законної сили.
Відтак, суддя Коваль О.А. винесла неправосудне рішення на підставі повторного розгляду заяви особи 1 про вчинення кримінального правопорушення за вих. №2237/19 від 13.02.2018 року та скарги за вих. № 2238/19 від 19.02.2018 року, які не були предметом розгляду у судовій справі № 760/22268/18.
Крім цього, суддя Коваль О.А. при винесенні ухвали у судовій справі № 760/22268/18 вчинила службове підроблення, адже неправдиво зазначила в своїй ухвалі, що особа 1 заяви про вчинення кримінального правопорушення за вих. №2237/19 від 13.02.2018 року до ГПД НАБУ не подавав, а відповідно — до поданої в суд скарги за № 2238/19 від 19.02.2018 року копії доказу не долучав. Останнє є надуманим і не відповідає дійсності, адже слідчий суддя, який розглядав вказані заяву і скаргу, бачив саме такий доказ у справі провадження. Останнє не надавало права судді Коваль О.А. засумніватися в законності судового рішення і опротестовувати те, що вже було встановлено судом та набрало законної сили (копію рекомендованого повідомлення надаю в додатку). Також, суддя Коваль О.А., з метою введення правосуддя в оману, у своїй ухвалі завідомо неправдиво вказала, що нібито особа 1 повторно подав скаргу ідентичного змісту та з одним і тим же самим фігурантом — суддею Коробенком С.В., що не відповідає дійсності, адже насправді текст його заяви про вчинене кримінальне правопорушення вих. №2237/19 від 13.02.2018 року повністю відрізняється від тексту заяви за вих. № 2497/22 від 22.08.2018 року, а фігурантами у них являються: суддя Коробенко С.В. та керівник Управління по роботі зі зверненнями громадян НАБУ Кравченко Я.В.
У відповідності до ст.26 КПК України (Диспозитивність) законодавцем передбачається таке:
«1.Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. 3. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом».
В статті 306 КПК України (Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування) зазначається: «2.Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п’яти днів з моменту надходження скарги. 3.Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність належним чином повідомленого слідчого (детектива) чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги».
В ст.9 (Законність) Кримінально процесуального Кодексу України зазначається: «1.Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства». Ухвала слідчого судді, у відповідності до ст.370 КПК, за результатами перевірки законності і обгрунтованості рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора має бути законною, обгрунтованою та вмотивованою. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Зміст ухвали за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора має відповідати вимогам ч.2 ст.372 КПК. Слідчий суддя при перевірці поданої скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора та при винесенні рішення за результатами розгляду такої скарги не повинен вирішувати питання, що можуть стати предметом судового розгляду в цьому кримінальному провадженні. Одночасно із визнанням рішення, дії чи бездіяльності слідчого, прокурора незаконним або необгрунтованим, в своїй ухвалі слідчий суддя може зазначити про те, що він зобов’язує посадову особу усунути допущене порушення, визначивши, яку саме дію необхідно припинити чи вчинити. Слідчий суддя самостійно не може прийняти те рішення, яке має бути прийняте слідчим чи прокурором на виконання ухвали, прийнятої за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора.
У відповідності до Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Листом від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17 пояснив наступне: «…Необхідність існування судового порядку оскарження аналізованого виду бездіяльності ґрунтується на закріпленні у ст.214 КПК обов’язку слідчого, прокурора невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. Таким чином, на відміну від процесуального порядку реагування на заяви та повідомлення про злочин, який було встановлено в КПК 1960 року, згаданий обов’язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб’єктами такої заяви (повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Наведене підтверджується імперативними положеннями ч.4 ст.214 КПК, згідно з якою відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається. Окрім КПК, нормативні засади, пов’язані із вчиненням зазначеної процесуальної дії, регламентовані Положенням про порядок ведення ЄРДР, затвердженим наказом Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 N 139, прийнятим на виконання вимог КПК України. Таким чином, з огляду на чіткий обов’язок внесення слідчим чи прокурором відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР із встановленням обмеженого процесуального строку для його виконання, за наявності лише загальних вимог до заяв чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у разі встановлення факту звернення із заявою та констатації факту невнесення відомостей про кримінальне правопорушення в межах регламентованого ст.214 КПК 24-годинного строку, слідчі судді постановляють ухвали про задоволення скарг на бездіяльність слідчого чи прокурора». Відтепер у всіх справах обов’язковим є проведення досудового розслідування (прояв засади публічності), яке розпочинається слідчим, прокурором негайно після внесення заяви потерпілого до Єдиного реєстру досудових розслідувань».
Вищенаписане дає підстави вважати, що слідчий суддя Св’ятошинського районного суду м.Києва Коваль О.А. вчинила кримінальне правопорушення, яке передбачене ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.375, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що судова справа 760/22268/18 також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність судді Коваль О.А. слід розцінювати як таку, що направлена на зумисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім того, як для даного випадку, дії судді Коваль О.А. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя Коваль О.А., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищує свої службові повноваження, тим самим саботуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя Коваль О.А. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Коваль О.А. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності судді Коваль О.А. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачене ч.2 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею Коваль О.А. мають всі ознаки злочину, що передбачені ст.170, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.375, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.2 ст.111 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви ГПД НАБУ, ГСУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею Коваль О.А. Крім того, у відповідності до вимог ст.218 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» та ст.480, 482 КПК України, було прийнято рішення про колективне звернення до Генерального прокурора України про подання ним до Верховної Ради України пропозиції про зняття недоторканості з судді Коваль О.А. з метою подальшого притягнення її до кримінальної відповідальності. Крім того, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради юстиції України про не належну поведінку судді Коваль О.А., яка порушила присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування Генерального прокурора України щодо подання пропозиції до ВРУ, а також від ГПД НАБУ, ГСУ ДБР, ГСУ СБУ — стосовно внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради юстиції України — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.

Коваль Оксана Андріївна неправосудна ухвала

Коваль Оксана Андріївна неправосудна ухвала 1

Коваль Оксана Андріївна неправосудна ухвала 2

Коваль Оксана Андріївна Повістка

11 comments

  • по ходу ця безголова індичка взагалі не орієнтується в юриспруденції. складається враження що вона обкурена чи тормознута: по десять раз перепитує одне і те ж саме. це ж яким мудаком потрібно народитися, що б не зорієнтуватися в декількох аркушах судової справи? а що б вона робила із справою в 30 томів? не суд, а якийсь дім терпимості!

  • Це що, кривий жарт, що тупоголову суддю Коваль обрано спікером? Такої бездарної особи треба ще пошукати в Києві. Потрібно зробити відповідні запити до ВРП і ВУЗу, тому що є підстави вважати що вона купила свій диплом як і значок судді.

  • 25 січня 2019 року на підставі рішення, ухваленого Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя, статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і частини другої статті 62 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» було відсторонено від здійснення правосуддя суддю Солом’янського районного суду міста Києва Лазаренко Владлену Володимирівну. Оскільки за рівнем вчинених шахрайств і винесених неправосудних рішень бездарна суддя Коваль О.А. не відстає від судді Владлени Лазаренко, то є велика надія на те, що суддя Коваль О.А. скоро складе компанію судді В.Лазаренко як в рядах безробітних екс-суддів, так і на тюремних нарах!

  • Суддя Коваль є страшна хабарниця. Зачиняти таку треба до в’язниці з позбавленням посади. Неуч!!!

  • Потрібно писати на суддю Коваль заяви до громадської Ради доброчесності, ВККСУ і ВРП. Також було б непогано розказати про її протиправну діяльність на якомусь телеканалі. Нехай відповідає за свої вчинки! Злодії-хабарники!

  • Ця суддя зловживає службовим становищем стовідсотково, а також приймає завідомо неправомірні рішення та ухвали.

  • поки я не бачила цієї статті то трохи вірила, що Коваль в певній мірі грамотна суддя, однак дещо противна, зухвала та страшно неорганізована. тепер же я про неї зовсім іншої думки: що суддя Коваль безсумнівно психічно хвора людина і настільки безграмотна, що межує із абсолютною дебільністю! я за своєю першою освітою лікар і добре знаю, що означає симптом роздвоєння і симптом скольжіння. читаючи цю ухвалу я якраз і побачила цих два симптоми. б’юся об заклад, що не знайдеться жодної людини, яка б з першого разу прочитала цю пародію-ухвалу і зрозуміла про що там йдеться! особисто я прочитала її аж п’ять раз поки хоч трохи докумекала, про що в ній йдеться (типово як для психів: неправильне побудування речення; намагання викласти думку, яка насправді перебуває у сплутаному стані, без чіткої упорядкованості та значимості)…

  • треба бути абсолютною дебілкою щоб у повістці не вказати причини проведення судового засідання, а на судовому засіданні — вимагати від скаржника надання доказів у зовсім іншому провадженні, яке було шестимісячної давності! хіба це не доказ шизофренії? питання лише в одному, чому ця безмозка спікер-суддя досі не знаходиться в психіатричній лікарні на примусовому лікуванні?

  • Її притягнуть до відповідальності! ВРП має позбавити цю недолугу суддю права займати посаду судді. Її місце на базарі або в лікарні для душевно хворих.

  • неадекватне патлате чудище, яке жодної уяви не має про культуру, повагу, поміркованість, норму, компетентність і пунктуальність. її народила далеко не жінка, а потворна чупакабра, що б людей мучила ця мерзота

  • Думаю для того, що б отримати можливість зраджувати український народ та нескінченно пити наче вампір українську кров! Зрештою, для чого іще зрадливий уряд таких як вона штампує? Принаймні радіти потрібно тому, що ми уже напевне знаємо, хто за цим усім саботажем стоїть, і з кого потрібно питати про безчинність суддів — з президента України, який підписує накази про призначення або про звільнення, а також вища рада правосуддя, яка робить подання президенту. Отож, звідси і починається все зло: є зрадливий чи корупційний суддя, значить є і зрадливий президент та ВРП! Відповідно, мусимо самі судити ВРП і президента Володимира Зеленського. Лінчувавши іуду Зеленського і ВРП — навіки позбавимося корупціонерів і зрадників-суддів!

Добавить комментарий