Трубніков Андрій Володимирович

Трубніков А.В. паралізує роботу суду і дискредитує державу

Новости, Популярные новости, Суды

У відповідності до ст.12 (Повноваження Директора Державного бюро розслідувань) Закону України “Про Державне бюро розслідувань” (із змінами і доповненнями, внесеними Верховною Радою України за № 2475-VIII від 03.07.2018), повноваженнями директора Державного бюро розслідувань є:
1) несе відповідальність за діяльність Державного бюро розслідувань, зокрема законність здійснюваних Державним бюро розслідувань оперативно-розшукових заходів, досудового розслідування, додержання прав і свобод людини і громадянина;
2) організовує роботу Державного бюро розслідувань, визначає обов’язки першого заступника і заступників Директора Державного бюро розслідувань;
3) координує і контролює діяльність центрального апарату та територіальних органів Державного бюро розслідувань;
4) видає у межах повноважень накази і розпорядження, дає доручення, які є обов’язковими для виконання працівниками Державного бюро розслідувань;
5) здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами, у тому числі має право в межах своєї компетенції особисто реалізовувати повноваження Державного бюро розслідувань, визначені цим Законом…
Керуючись вищенаписаним, а також наявною судовою практикою Шевченківського районного суду м.Києва (щодо наслідків розгляду ідентичних скарг іншим складом суддів цього самого суду, які у 100% випадків задовольняли скарги особи 1 і зобов’язовували директора Державного бюро розслідувань Трубу Р.М. внести до ЄРДР відомості його заяв про вчинення кримінальних правопорушень у разі допущення бездіяльності повноважним слідчим або начальником СУ ДБР), особа 1 подав 26.04.2019 року слідчому судді Шевченківського районного суду м.Києва скаргу за вих. № 3208/26 на бездіяльність керівника органу державного бюро розслідувань.
У своїй скарзі за вих. № 3208/26 від 26.04.2019 року особа 1 зазначав таке.
19.04.2019 року, через канцелярію державного бюро розслідувань, особа 1 подав на ім’я директора Труби Романа Михайловича заяву за вих. № 3194/19 про вчинення кримінального правопорушення Калужинським А.В., яку ДБР зареєструвало під вх. № 6061-19. У даній заяві особа 1 вказав всі елементи вчиненого злочину: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона. Також, у своїй заяві особа 1 вказав всі ознаки вчиненого злочину: час, місце, спосіб, ПІП особи, її місце роботи та посаду тощо. Крім цього, особа 1 самостійно кваліфікував вчинення вищевказаною особою злочину – за ст.170, ч.2 ст.364, ч.1 ст.365, ч.2 ст.366, ч.2 ст.367, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Відповідно, в заяві особи 1 були всі необхідні дані для внесення її відомостей до ЄРДР впродовж 24 годин директором ДБР, у відповідності до положення п.6 ст.39 КПК, або уповноваженим слідчим.
Однак, у порушення ч.1 ст.2 КК України, п.1,4 ст.214 КПК України та п.3.3.1 Наказу про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Генеральним прокурором України за № 139 від 06.04.2016 року, станом на 26.04.2019 року особу 1 у жодний із способів так і не було повідомлено директором ДБР або уповноваженим слідчим про внесення до ЄРДР відомостей його заяви за вих. № 3194/19 від 19.04.2019 року про вчинене кримінальне правопорушення керівником ГПД НАБУ Калужинським А.В.
У відповідності до ч.4 ст.214 КПК України, слідчий або прокурор чи інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов’язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається. Як передбачено ч.1 ст.214 КПК України, слідчий невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Тобто, з вище зазначеної правової норми випливає, що вона встановлює імперативний обов’язок після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення – унесення за нею відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до п.2.1 Розділу II Наказу за № 139 від 06.04.2016 року про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Генеральним прокурором України, облік кримінальних правопорушень, у тому числі за заявами, які надійшли до ДБР, здійснюється за дорученням керівника шляхом внесення до ЄРДР відомостей, визначених частиною 5 ст.214 КПК України. Отже, подання заяви, яка є повідомленням про кримінальне правопорушення, зобов’язувало директора ДБР Трубу Романа Михайловича (враховуючи потенційну бездіяльність трьох начальників СУ ДБР), шляхом надання доручення, забезпечити внесення відомостей до ЄРДР. Попри зазначене, викладені у заяві особи 1 відомості до ЄРДР не внесені, внаслідок чого досудове розслідування фактично не здійснюється.
У відповідності до Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Листом від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17 пояснив наступне: «…Необхідність існування судового порядку оскарження аналізованого виду бездіяльності ґрунтується на закріпленні у ст.214 КПК обов’язку слідчого, прокурора невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. Таким чином, на відміну від процесуального порядку реагування на заяви та повідомлення про злочин, який було встановлено в КПК 1960 року, згаданий обов’язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб’єктами такої заяви (повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Наведене підтверджується імперативними положеннями ч.4 ст.214 КПК, згідно з якою відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається. Окрім КПК, нормативні засади, пов’язані із вчиненням зазначеної процесуальної дії, регламентовані Положенням про порядок ведення ЄРДР, затвердженим наказом Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 N 139, прийнятим на виконання вимог КПК. Зазначені нормативні засади, як засвідчили результати проведеного аналізу судової практики, також беруться до уваги слідчими суддями під час розгляду аналізованого в межах цього підрозділу виду скарг. Таким чином, з огляду на чіткий обов’язок внесення слідчим чи прокурором відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР із встановленням обмеженого процесуального строку для його виконання, за наявності лише загальних вимог до заяв чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у переважній більшості випадків у разі встановлення факту звернення із заявою та констатації факту невнесення відомостей про кримінальне правопорушення в межах регламентованого ст.214 КПК 24-годинного строку, слідчі судді постановляють ухвали про задоволення скарг на бездіяльність слідчого чи прокурора. Відтепер у всіх справах обов’язковим є проведення досудового розслідування (прояв засади публічності), яке розпочинається слідчим, прокурором негайно після внесення заяви потерпілого до Єдиного реєстру досудових розслідувань».
У відповідності до положення ст.35 КПК України, судову справу № 761/1772/19 було авторозподілено на суддю Шевченківського районного суду м.Києва Трубнікова Андрія Володимировича.
17.05.2019 року, після протиправної затримки розгляду скарги за вих. № 3208/26 від 26.04.2019 року впродовж 22 календарних днів, відбулося судове засідання у справі № 761/1772/19 на бездіяльність директора Державного бюро розслідувань Труби Романа Михайловича під головуванням слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва Трубнікова А.В., за результатами якого даний суддя виніс неправосудну ухвалу.
Якщо врахувати ще й інші безпрецедентні судові рішення слідчого судді Трубнікова А.В., якими даний суддя численну кількість відмовляв скаржникам у відкритті провадження з підстав того, що ДБР нібито не відноситься до територіальної підсудності Шевченківському районному суду м.Києва, а також що керівники органу досудового розслідування нібито не уповноважені на внесення відомостей до ЄРДР, можна зробити смілий висновок, що суддя Трубніков А.В. підробив свої документи про юридичну освіту, або ж являється потенційним клієнтом психоневрологічних закладів м.Києва, оскільки рівень його професійної непридатності виходить за межі людської уяви.
Як би там не було, очевидним є те, що уся діяльність судді Трубнікова А.В. в Шевченківському районному суді м.Києва зводиться виключно до саботажу, підривної діяльності, підривання авторитету судової влади, нанесенню потенційної матеріальної і моральної шкоди заявникам, а для держави – остаточної дискредитації і суспільної зневіри, що може в любу мить перерости в масові заворушення і непокору, а також у масові дезертирства військовослужбовців з відповідними ризиками втрати додаткових українських територій і залишку промисловості.
В ст.9 (Законність) КПК України зазначається: «1.Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства». Ухвала слідчого судді, у відповідності до ст.370 КПК, за результатами перевірки законності і обгрунтованості рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Зміст ухвали за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора має відповідати вимогам ч.2 ст.372 КПК. Слідчий суддя при перевірці поданої скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора та при винесенні рішення за результатами розгляду такої скарги не повинен вирішувати питання, що можуть стати предметом судового розгляду в цьому кримінальному провадженні. Одночасно із визнанням рішення, дії чи бездіяльності слідчого, прокурора незаконним або необґрунтованим, в своїй ухвалі слідчий суддя може зазначити про те, що він зобов’язує посадову особу усунути допущене порушення, визначивши, яку саме дію необхідно припинити чи вчинити. Слідчий суддя самостійно не може прийняти те рішення, яке має бути прийняте слідчим чи прокурором на виконання ухвали, прийнятої за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого.
Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (ч.1 ст.6 Конвенції). У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи:
1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості;
2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції;
3) особа повинна мати доступ до такого суду.
Пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає наступне: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення…».
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами і доповненнями, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Рішенням Європейського Суду у справі «Білуха проти України» (заява № 33949/02 від 09.11.2006 року) встановлено, що відповідно до практики Європейського Суду, наявність безсторонності щодо п.1 ст.6 повинна визначатися за суб’єктивним та об’єктивним критеріями. Відповідно до суб’єктивного критерію, беруться до уваги лише особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об’єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад, відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб’єктивного критерію, то особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії», пункт 43). Стосовно об’єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній. Позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання обґрунтованими. Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії», п.45 від 28.10.98 р.). Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 p., яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У відповідності до ст.68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. У відповідності до ст.64 Конституції України (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі усіх п’яти років гинуть в АТО найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України?
Суддя Трубніков А.В. через свою нахабність, пихатість і неправомірність напевне «забув» про посмертний героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма і у відповідності до європейських стандартів права. Більше того, суддя Трубніков А.В. саме у такий спосіб навмисно сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми диверсійними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які влаштують цій ганебній персоні сміттєву люстрацію, якщо ВРП і Президент реагувати на це неподобство у встановлений спосіб не бажають.
Вищенаписане дає підстави вважати, що суддя Трубніков А.В. вчинив кримінальне правопорушення, яке передбачене ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.3 ст.375, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що судова справа № 761/1772/19 також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність судді Трубнікова А.В. слід розцінювати як таку, що направлена на зумисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, дії судді Трубнікова А.В. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя Трубніков А.В., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищив свої службові повноваження, вчинив службове підроблення, покрив вчинені злочини, виніс неправосудне рішення, порушив присягу судді, тим самим саботуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя Трубніков А.В. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Трубніковим А.В. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності судді Трубнікова А.В. наявний склад окремого кримінального правопорушення, що передбачене ч.2 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею Трубніковим А.В. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.3 ст.375, ч.1 ст.396, ст.170, ч.2 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, ГСУ ГПУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею Трубніковим А.В. Крім цього, у відповідності до вимог ст.218 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» та ст.480, 482 КПК України, було прийнято рішення про колективне звернення до Генерального прокурора України про подання ним до Верховної Ради України пропозиції про зняття недоторканості з судді Трубнікова А.В. з метою подальшого притягнення його до кримінальної відповідальності у встановленому порядку. Поміж тим, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради юстиції України про не належну поведінку судді Трубнікова А.В., який регулярно порушує присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування Генерального прокурора України щодо подання пропозиції до ВРУ, а також від ГПД НАБУ, СУ ДБР, ГСУ СБУ — стосовно внесення відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради юстиції — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.

trubnikov-andrij-volodimirovich-rishennya-uchvala-1

trubnikov-andrij-volodimirovich-rishennya-uchvala-2

трубніков_ухвала_1

трубніков_02

трубніков_03

4 comments

  • не розумію, від якої балди цього шахрая і сепара тримають на роботі? намалювати диплом юриста зміг, а от працювати в суді чомусь не може! було б добре, якби хтось зробив запити до навчального закладу, в якому нібито навчався цей клоун. не здивуюся, якщо згодом виявиться що Андрій Трубніков насправді не має вищої освіти, а являється звичайною забулдигою, зразка доктора Пі!

  • цей мішок з гімном повністю продався кримським сепаратистам і київській мафії, а на зароблені злочинним шляхом кошти купив буржуйський маєток, що коштує понад мільйон зелені! складається враження, що Андрій Трубніков не боїться українських спецслужб і НАБУ, яким давно зади лиже, а також помсти українських патріотів за державну зраду!

  • під час революції гідності ця ганебна маріонетка вчиняла жорстокі репресії до багатьох автомайданівців, а відповідно – мав бути відразу люстрованим і покараним: позбавлення волі і конфіскація майна. однак, невідомо з яких причин він і надалі отримує карт-бланш на роботу в суді і на переслідування патріотів України, при цьому розводячи корупцію і вчиняючи саботаж!

  • цей шахрай останнім часом настільки звик лизати чиновницькі дупи, що практично ніколи не зазначає в своїх ухвалах ні посад чиновників, ані їх імен. так що якби скаржник і зазначив у своїй скарзі справжню посаду та ім’я керівника органу досудового розслідування СУ ДБР, то суддя трубніков все одно зобов’язав би вчинити дію “уповноважену” особу, а не керівника. і це ні для кого уже не секрет, адже саме у такий спосіб суддя трубніков намагається уникнути розслідування тими самими чиновниками фактів незаконно нажитого ним статку: від будинків і машин до заритих в землю трилітрових банок з валютою!

Залишити відповідь