Оксюта Тарас Григорович

Суддя Оксюта Т.Г.: «Краще бути клоуном НАБУ аніж в’язнем»

Новости, Популярные новости, Суды

У провадженні відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України перебуває на досудовому розслідуванні кримінальне провадження № 52019000000000195 від 07.03.2019 року за ознаками кримінальних правопорушень детективом Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Мирко Б.М., передбачених ст.170 ККУ.
06.06.2019 року, у злісне порушення ст. 55, 56, 21, 220, 534, 535 КПК України, Рекомендацій 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року, ст. 57, 129, 129-1 Конституції України, детектив ВВР УВК НАБУ Грабар Сергій Васильович надіслав особі 1 поштою рекомендований лист за штрихкодовим № 0303605608151, в якому була копія Постанови від 30.05.2019 року про закриття кримінального провадження № 52019000000000195 від 07.03.2019 року.
Вважаючи Постанову від 30.05.2019 року про закриття кримінального провадження № 52019000000000195 від 07.03.2019 року детективом Грабар С.В. незаконною і передчасною, а відтак — підлягаючою до скасування в судовому порядку, особа 1 подав 18.06.2019 року до Солом’янського районного суду м.Києва оскарження. У своїй скарзі за вих.№ 3276/18 від 18.06.2019 року особа 1 зазначав, що перед тим як закрити кримінальне провадження № 52019000000000195 від 07.03.2019 року детектив Грабар С.В. не вчинив наступних обов’язкових слідчих і процесуальних дій:
1) не повідомив особу 1 про початок досудового розслідування;
2) не повідомив особі 1 імена детективів і процесуальних керівників у даному кримінальному провадженні;
3) не виконав в повній мірі вимог Ухвали слідчого судді за № 760/3017/19 від 20.02.2019 року (щодо не внесення до ЄРДР усіх кваліфікаційних статтей вчиненого детективом Мирко Б.М. злочину);
4) не вручив особі 1 витягів з ЄРДР;
5) не вручив особі 1 Пам’яток про процесуальні права та обов’язки потерпілого у кримінальному провадженні;
6) жодного разу не допитав особу 1 у справі даного провадження;
7) жодного разу не допитав існуючих свідків у справі провадження;
8) жодного разу не допитав фігуранта у справі провадження (стосовно піднятих в заяві про вчинення злочину питань, в тому числі щодо не виконання детективом Мирко Б.М. впродовж останніх двох років дюжину ухвал слідчих суддів, не розгляду численних клопотань, не надання відповідей потерпілому на подані даному детективу клопотання, не надання Пам’ятки потерпілого після скасування судом його злочинної Постанови про не визнання потерпілим, про підміну даним детективом суті та предмету поданої заяви про вчинення кримінального правопорушення, щодо неправомірності дій детектива, так як останній вимагав від особи 1 подавати йому заяву про визнання потерпілим, що не передбачено чинним Кодексом і таке інше);
9) досі не вніс до ЄРДР достатніх відомостей заяви особи 1 за вих.№ 2877/30 від 30.01.2019 року про вчинення кримінального правопорушення за кваліфікацією – за ч.2 ст.364, ч.1 ст.365, ч.2 ст.366, ч.2 ст.382, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України;
10) не проводив досудове розслідування за статтями кримінального правопорушення – ч.2 ст.364, ч.1 ст.365, ч.2 ст.366, ч.2 ст.382, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України, які були зазначеними у заяві за вих.№ 2877/30 від 30.01.2019 року про вчинення кримінального правопорушення;
11) не перекинув за підслідністю (до ДБР) кримінальні провадження за кваліфікаціями — ст. 170, ч.1 ст.365, ч.2 ст.366, ч.2 ст.382, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України;
12) не розглянув подану особою 1 заяву за вих. № 3095/20 від 20.03.2019 року в порядку ст.220 КПК України;
13) не надав особі 1 відповіді на подану ним заяву за вих. № 3095/20 від 20.03.2019 року;
14) не дослідив і не надав правової оцінки кожному із фактів, які особа 1 зазначав у своїй заяві за вих. № 2877/30 від 30.01.2019 року про вчинення кримінального правопорушення;
15) не провів жодного перехресного допиту;
16) не призначив для особи 1 судово-медичної експертизи за фактами отриманого ушкодження здоров’я;
17) не надав особі 1 можливості залучити до справи провадження наявні у нього докази вчиненого злочину;
18) не надав особі 1 можливості долучити до справи провадження документи, які доказують факти отриманого ним матеріального і морального збитку у даному кримінальному провадженні;
19) не визначив статусу особи 1 у даному кримінальному провадженні;
20) не створив протоколу допиту особи 1 та не відібрав у нього підписів за роз’яснення щодо несення кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві покази тощо.
30.05.2019 року детектив Грабар С.В. закрив кримінальне провадження за № 52019000000000195 від 07.03.2019 року не вчинивши жодної значимої процесуальної і слідчої дії, відсторонивши особу 1 від законної участі в ньому. Детектив Грабар С.В. своєю протиправною Постановою від 30.05.2019 року про закриття кримінального провадження № 52019000000000195 від 07.03.2019 року також порушив вимоги ст.110 КПК України. У відповідності до п.5 ст.110 КПК України, Постанова слідчого мусить складатися з:
1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:
а) місце і час прийняття постанови;
в) прізвище, ім’я, по батькові, посаду осіб, що проходять фігурантами по справі;
2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про:
а) зміст обставин, які є підставами для прийняття Постанови;
б) мотиви прийняття Постанови, їх обгрунтування та посилання на положення Кодексу;
в) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про:
— зміст прийнятого процесуального рішення;
— місце та час (строки) його виконання;
— особу, яким належить виконати Постанову тощо, чого майже не має у Постанові від 30.05.2019 року детектива Грабара С.В. про закриття кримінального провадження № 52019000000000195 від 07.03.2019 року.
Всупереч вимогам п.5 ст.110 КПК, у Постанові від 30.05.2019 року детектива Грабар С.В. відсутні:
1) перелік проведених слідчих дій;
2) причини не проведення допиту заявників, свідків, потерпілих;
3) причини не проведення експертизи наявних доказів;
4) правова оцінка фігурантам у справі провадження;
5) правова оцінка доказам у справі провадження;
6) реєстраційний номер та дата реєстрації постанови;
7) підпис керівника підрозділу;
8) печатка органу досудового розслідування.
Поміж тим, Постанова від 30.05.2019 року детектива Грабара С.В. навіть не містить позначок: «Згідно з оригіналом», дати створення копії Постанови, дати реєстрації Постанови в канцелярії НАБУ, підпису керівника органу досудового розслідування, ПІП керівника органу досудового розслідування, печатки органу досудового розслідування тощо.
Вищенаписане є прямим доказом того, що детектив Грабар С.В. порушив вимоги Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 04.07.2018 року за № 2277/5), а також Постанову Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за №55 «Про деякі питання документування управлінської діяльності».
Крім того, в даній Постанові не вказано змісту обставин, які є підставами для прийняття подібної Постанови та мотивів її прийняття, їх обгрунтування та посилання на положення Кодексу. Більше того, текст оскаржуваної Постанови містить протиріччя, оскільки детектив Грабар С.В. в своїй Постанові обгрунтовує відсутність складу злочину, а в резолютивній частині постанови в якості процесуальних підстав для закриття кримінального провадження посилається на положення п.2 ч.1 ст.284 КПК України (закриття кримінального провадження у зв’язку з відсутністю події злочину).
У відповідності до вимог ст.35 КПК України, автоматизованою системою документообігу Солом’янського районного суду м.Києва, судова справа № 760/17678/19 була розподіленою на слідчого суддю Оксюту Тараса Григоровича.
Не дивлячись на те, що особа 1 у скарзі не зазначив номеру контактного телефону (з метою запобіганню підробленням, які останнім часом дуже часто спостерігаються у даному суді з метою імітації судових викликів), слідчий суддя Оксюта Т.Г., у порушення Закону України «Про персональні дані» протиправно встановив номер мобільного телефону скаржника та передав по ньому судовий виклик.
01.07.2019 року, в 14 годин і 00 хвилин було проведене в робочій кімнаті судді Оксюта Т.Г. незаконне судове засідання у судовій справі № 760/17678/19.
Під час проведення судового засідання у справі № 760/17678/19, суддя Оксюта Т.Г. вчинив кримінальні і грубі дисциплінарно караємі вчинки:
— не зачитав оскарження Постанови, позаяк і не надав можливості це зробити скаржнику;
— порушував послідовність і порядок ведення судового засідання;
— не дозволив особі 1 задавати питання детективу;
— обминув етап дебатів;
— не дозволив особі 1 надати доповнення;
— вчинив службове підроблення;
— в черговий раз виніс неправосудну ухвалу;
— в черговий раз порушив присягу судді тощо.
У відповідності п.7 ст.11 Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» (Гласність і відкритість судового процесу), судові засідання проводяться виключно в спеціально обладнаному для цього приміщенні суду — залі засідань, яке придатне для розміщення сторін та інших учасників судового процесу і дає змогу реалізовувати надані їм процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки».
Пунктом 8 ст.11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові засідання проводяться виключно в спеціально обладнаному для цього приміщенні суду — залі засідань, яке придатне для розміщення сторін та інших учасників процесу і дає змогу реалізовувати свої права і виконувати обов’язки.
Детектив Грабар С.В. навмисно приховав від досудового розслідування такі вкрай важливі факти, які доказували наявність в діях детектива Мирка Б.М. кримінальних вчинків, а саме:
1) що у справі провадження 52017000000000216 від 29.03.2017 року наявне Рішення окружного адміністративного суду від 24.07.2018 року у справі № 826/247/18, яким визнано дії КМДА протиправними, в тому числі — депутата Руденка О.П.;
2) що Мирко Б.М. досі не виконав Ухвали слідчого судді за № 760/17842/17 від 23.10.2017 року;
3) що Мирко Б.М. досі не виконав Ухвали слідчого судді за № 760/7839/17 від 19.06.2017 року;
4) що Мирко Б.М. досі не виконав Ухвали слідчого судді за № 760/9228/17 від 19.06.2017 року;
5) що Мирко Б.М. досі не виконав Ухвали слідчого судді за № 760/16492/17 від 23.10.2017 року;
6) що Мирко Б.М. досі не виконав Ухвали слідчого судді за № 760/21058/17 від 21.11.2017 року;
7) що Мирко Б.М. досі не виконав Ухвали слідчого судді за № 760/10779/17 від 11.10.2017 року;
8) що Мирко Б.М. досі не виконав Ухвали слідчого судді за № 760/7420/18 від 29.03.2018 року;
9) що Мирко Б.М. жодного разу не допитав особу 1 у справі провадження;
10) що Мирко Б.М. жодного разу не допитав свідків у справі провадження;
11) що Мирко Б.М. не проводив досудове розслідування за статтями вчиненого злочину — 364-1, 369-2, 190, 27 КК України, які були зазначеними у заяві про вчинення кримінального правопорушення;
12) що Мирко Б.М. 6 раз закривав провадження, які слідчими суддями 6 раз скасовувалися;
13) що Мирко Б.М. шість раз не виконав вказівок процесуальних керівників після скасувань Постанов про закриття кримінального провадження;
14) що Мирко Б.М. не розглянув клопотання за вих. № 1065/22 від 22.03.2017 року;
15) що Мирко Б.М. не надав відповіді на подане клопотання за вих. № 1065/22 від 22.03.2017 року;
16) що Мирко Б.М. не розглянув клопотання за вих. № 1256/18 від 18.05.2017 року;
17) що Мирко Б.М. не надав відповіді на подане клопотання за вих. № 1256/18 від 18.05.2017 року;
18) що Мирко Б.М. не розглянув клопотання за вих. № 1433/27 від 27.06.2017 року;
19) що Мирко Б.М. не надав відповіді на подане клопотання за вих. № 1433/27 від 27.06.2017 року;
20) що Мирко Б.М. не розглянув клопотання за вих. № 1619/28 від 28.07.2017 року;
21) що Мирко Б.М. не надав відповіді на подане клопотання за вих. № 1619/28 від 28.07.2017 року;
22) що Мирко Б.М. не розглянув клопотання за вих. № 1749/15 від 15.08.2017 року;
23) що Мирко Б.М. не надав відповіді на клопотання за вих. № 1749/15 від 15.08.2017 року;
24) що Мирко Б.М. не розглянув клопотання за вих. № 1797/06 від 06.09.2017 року;
25) що Мирко Б.М. не надав відповіді на клопотання за вих. № 1797/06 від 06.09.2017 року;
26) що Мирко Б.М. не дослідив і не надав правової оцінки тому фактові, що депутат Руденко О.П. декілька років підряд не сплачував комунальні послуги, послуги за газ, електрику, теплову енергію, послуги по утримуванню внутрішньобудинкової інфраструктури і за обслуговування прибудинкової території як юридична організація, тим самим наносячи економічну шкоду інтересам держави;
27) що Мирко Б.М. не допитав свідка Гончарову Наталію Олексіївну (яку примушував вчиняти незаконні дії депутат Руденко О.П., про що у справі провадження наявна копія аудіозапису її зізнання і імена п’яти свідків);
28) що Мирко Б.М. не допитав свідків з числа помічників депутата Руденко О.П. (Берест Павла Михайловича, Жаданову Любов Ігорівну, Пиндик Валерію, Суханову Інну Юріївну);
29) що Мирко Б.М. не допитав свідка Фіщук Андрія Вікторовича;
30) що Мирко Б.М. не допитав свідка Шкуро Максима Юрійовича;
31) що Мирко Б.М. не допитав свідка Бялковського Володимира Вікторовича;
32) що Мирко Б.М. не допитав свідка Крупенькіна Аркадія Івановича;
33) що Мирко Б.М. не допитав свідка Табор Юлії Володимирівни;
34) що Мирко Б.М. не допитав свідка Сидорчук Андрія Юрієвича;
35) що Мирко Б.М. не допитав свідка Терещенко Анатолія Михайловича;
36) що Мирко Б.М. не допитав свідка Оліференко Миколая О.;
37) що Мирко Б.М. не допитав свідка Смаровоза Ігора Олександровича;
38) що Мирко Б.М. не допитав свідка Міщенко Лариси Анатоліївни;
39) що Мирко Б.М. не допитав свідка Дудар Миколи Петровича;
40) що Мирко Б.М. не надав правової оцінки аудіозапису зізнання Гончарової Наталії Олексіївни про тиск на неї депутатом Руденко О.П. щодо вчинення нею протизаконних дій);
41) що Мирко Б.М. не надав правової оцінки доказам того, що депутат Руденко О.П. приховав злочини фігурантів у чотирьох заявах громадської організації;
42) що Мирко Б.М. не надав правової оцінки тому факту, що перевірка господарської діяльності приватного підприємства особи 1 проводилася без дозволу Регуляторної служби, що є перевищенням повноважень;
43) що Мирко Б.М. не надав правової оцінки тим фактам, що депутат вимагав хабар;
44) що Мирко Б.М. не призначив почеркознавчої експертизи сфальсифікованих підписів колективної скарги;
45) що Мирко Б.М. не призначив експертизи аудіозапису зізнання працівника КП «Київреклама»;
46) що Мирко Б.М. досі не надав Пам’ятки про процесуальні права і обов’язки потерпілого у провадженні після скасування судом його Постанови про не визнання потерпілим особи 1 тощо.
В статті 321 КПК України (Головуючий у судовому засіданні) зазначено: «1.Головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов’язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з’ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження. 2.Головуючий у судовому засіданні вживає заходів для забезпечення в судовому засіданні порядку».
Відповідно до вимог ст.370 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами перевірки законності і обгрунтованості рішень, дій чи бездіяльності детектива має бути законною, обгрунтованою та вмотивованою.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального і процесуального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Зміст ухвали за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора має відповідати вимогам ч.2 ст.372 КПК. Слідчий суддя при перевірці поданої скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора та при винесенні рішення за результатами розгляду такої скарги не повинен вирішувати питання, що можуть стати предметом судового розгляду в цьому кримінальному провадженні. Одночасно із визнанням рішення, дії чи бездіяльності слідчого, прокурора незаконним або необгрунтованим, в своїй ухвалі слідчий суддя може зазначити про те, що він зобов’язує посадову особу усунути допущене порушення, визначивши, яку саме дію необхідно припинити чи вчинити. Слідчий суддя самостійно не може прийняти те рішення, яке має бути прийняте слідчим чи прокурором на виконання ухвали, прийнятої за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора. Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (ч.1 ст.6).
В ст.9 (Законність) Кримінально процесуального Кодексу України зазначається:
«ч.1. Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. ч.2 ст.9 КПК України визначено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень». Відтак, враховуючи вищенаведене, постановлена суддею ухвала є незаконною і необгрунтованою, постановленою з істотним порушенням вимог кримінального і процесуального закону. Вказані порушення є істотними, та підставою для скасування ухвали слідчого судді, згідно ст.409, 412 КПК України, а суддя Оксюта Т.Г. підлягає кримінальному і дисциплінарному покаранню.
Згідно ст.2, ст.284 КПК, закриття провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.
Тобто, повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обгрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам. Неупередженість означає пізнання органами, що ведуть процес, обставин кримінального провадження у точній відповідності з дійсністю, неупередженість у їх збиранні, перевірці та в оцінці доказів, безсторонність щодо всіх учасників процесу та інших осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, оскільки на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого покладається обов’язок надати доказам правову оцінку за правилами ч.1 ст.94 КПК та забезпечити прийняття законних і неупереджених рішень.
В той же час, відповідно до вимог ст.110 КПК України, Постанова детектива про закриття кримінального провадження має бути вмотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею запитання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
У свою чергу детектив під час досудового розслідування, зобов’язаний детально та всебічно перевірити доводи особи, що подала таку заяву. Зокрема, якщо детективом закрито провадження за відсутністю в діях особи складу злочину, то він має звернути увагу на те, що б така Постанова у обов’язковому порядку містила детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою вчинено злочин, а у разі, якщо такій особі ставилися в вину декілька протиправних діянь, які підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то чи містить вона висновки щодо відсутності вини особи у вчиненні кожного з них.
Згідно ч.2 ст.91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Зокрема, практика ЄСПЛ щодо проведення ефективного розслідування є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю.
Розслідування має бути ретельним та неупередженим. Останнє означає, що органи слідства завжди повинні добросовісно намагатись з’ясувати, що трапилось, однак не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх незаконних рішень, або ж як відповідну підставу для отримання неправомірної вигоди. Слідчі повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи зокрема показання свідків та отримання висновків судових експертиз, яких детектив Грабар С.В. умисно уникнув з метою приховування вчинених злочинів фігурантом у даній кримінальній справі.
У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи: 1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
Пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає наступне: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення…».
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 pоку, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі майже п’яти років гинуть в АТО найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Суддя Оксюта Т.Г. через свою нахабність, бездарність, протиправність і неадекватність напевно забув про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма і у відповідності до європейських стандартів права. Більше того, суддя Оксюта Т.Г. саме у такий спосіб сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми злочинними діями героїчні досягнення нашого народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які влаштують цій ганебній істоті фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають належним чином реагувати на це неподобство у встановлений спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що суддя Оксюта Т.Г. вчинив кримінальне правопорушення, яке передбачене ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.3 ст.375, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що судова справа № 760/17678/19 також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність судді Оксюта Т.Г. слід розцінювати як таку, що направлена на зумисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії судді Оксюта Т.Г. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя Оксюта Т.Г. явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом перевищує свої службові повноваження, вчиняє підроблення, приховує вчинені злочини, виносить неправосудні рішення, порушує присягу судді, перешкоджає діяльності громадським організаціям, тим самим саботуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя Оксюта Т.Г. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Оксюта Т.Г. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності судді Оксюта Т.Г. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею Оксюта Т.Г. містять всі ознаки злочину, що передбачені ст.170, ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.3 ст.375, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.1 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею Оксюта Т.Г. Крім цього, у відповідності до вимог ст.218 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» та ст.480, 482 КПК України, було прийнято рішення про колективне звернення до Генерального прокурора України про подання ним до Верховної Ради України пропозиції про зняття недоторканості з судді Оксюта Т.Г. з метою подальшого притягнення його до кримінальної відповідальності. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради юстиції України про не належну поведінку судді Оксюта Т.Г., який порушив присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування Генерального прокурора України щодо подання пропозиції до ВРУ, а також від ГПД НАБУ, СУ ДБР, ГСУ СБУ — стосовно внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради юстиції України — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.

7 comments

  • Похоже, этого отъявленного мудака и полнейшего идиота давно следовало посадить в тюрьму. Но, по-сколько судья Оксюта в буквальном смысле облизывает обосранные зады детективов НАБУ, его временно держат на воле. Вот результаты журналистского расследования про этого недоделанного идиота: «Головокружительная карьера Оксюты едва не оборвалась из-за досадной оплошности: при рассмотрении дела о рейдерском захвате ТРК Глобус он умудрился восстановить в должности генерального директора женщину, которая никогда ранее не занимала этот пост. Высший Совет юстиции очень серьезно отнесся к этому событию, и начал расследование в отношении молодого юриста. Но увы: до открытия уголовного производства дело не дошло — помешали известные события на Майдане, а сам Оксюта быстренько постарался уволился с должности, мотивируя поступок “резким ухудшением состояния здоровья”. Увы, его не уволили из-за суматохи и неразберихи, а потом дело как-то замялось, и про него “забыли”. И вот совсем недавно фамилия Оксюты снова появилась в материалах СМИ: но отнюдь не в качестве подозреваемого или подследственного, а совсем наоборот: его обнаружили в списках кандидатов в высший судейский орган — Высший Совет юстиции, который будет расследовать дисциплинарные производства судейского персонала. Журналисты решили исследовать не только карьеру, но и личную жизнь судьи Оксюты. Выяснилось, что Тарас Оксюта живет весьма скромно: его доходы составляет только зарплата и пенсия по инвалидности, а единственное жилье — комната в общежитии площадью 10 кв. метров. Зато его супруга владеет одной жилой квартирой в Киеве (81 кв. метр) и двумя недостроенными (77,07 и 77,65 кв. метров), которые почему-то числятся за ГПУ. Также ей принадлежит участок в Киевской области (2 269 кв.метра) и автомобиль Audi Q7 (2 млн гривен). Кстати, Оксюта в 2016 году не только удачно женился, но и выгодно продал неизвестно откуда взявшуюся Toyota Camry и приобрел Volkswagen Passat. Уяснив ситуацию, репортеры skelet-info намерены подать информацию в НАПК, НАБУ, Высший совет юстиции и прочие органы, чтобы они учли дополнительную информацию о кандидатах в правильном ключе».
    Это позорное судебное заседание не больше чем очередная оплевуха ВРП и президенту Зеленскому! Позор стране, которая держит в судах и в НАБУ кантуженых ебланов, пидеров и шизофреников и за это еще по 30000 грн. в месяц доплачивает!

  • Якось дивно що за цього яйцеголового інваліда вийшла заміж зовсім не проста і не бідна жінка. Що вона з цим онаністом мучиться? Оксюта — тварюка та іще. Дивно що за його шахрайства і махінації блатні та крутелики ще не удавили його власним гімном.

  • Прочитав цю статтю і не можу не відреагувати у певний спосіб. Розуміється — за умов повного інкогніто. Я трохи давно працюю в НАБУ і запевняю громадян, що політика нашого відомства така, що б підминати під себе таких дурників як це опудало суддя Тарас Оксюта. Між собою ми навіть висміюємо таких ганчірок як він, які ладні продати навіть своїх мам у сексуальне рабство за ради того, що б ми не реагували на їх корупційні дії. Артем Ситник має з цього зиск — майже 100% наших звернень до цього підконтрольного суду увінчується винесенням рішень на нашу користь. А з іншої сторони нас гнітить те, що ці пустоголові пацюки за першої нагоди зраджують присягу судді і свій народ, який довірив їм вершити правосуддя від імені держави. Трохи страшно жити в такій країні, де професійні судді наче дешеві хвойди продаються за пару гривень або за обіцянку бути не покараними за хабарництво і безтолковість. Подібне кияни уже пережили під час другої вітчизняної війни, коли такі як Тарас Оксюта добровільно йшли до німців на службу щоби за кусень чорного хліба винищувати своїх друзів і сусідів, дітей і жінок, перестарілих і навіть своїх рідних братів та батьків. Чи не випадковість що Україна під час цієї страшної війни була першою у списку серед усіх держав, які були фашистськими поплічниками і воювали проти свого народу? Вважаю що таких запроданців заживо потрібно закопувати в землю перш ніж вони розплодяться до такої межі, що місця нормальним українцям на своїй землі уже не буде!

  • я можу зрозуміти все, навіть те що в певній мірі являється не великими процесуальними порушеннями зі сторони судді Оксюти, однак закрити очі на не виконання слідчим Мирко 7 ухвал суду (№ 760/17842/17 від 23.10.2017 року, № 760/7839/17 від 19.06.2017 року, № 760/9228/17 від 19.06.2017 року, № 760/16492/17 від 23.10.2017 року, № 760/21058/17 від 21.11.2017 року, № 760/10779/17 від 11.10.2017 року, № 760/7420/18 від 29.03.2018 року) а також не взяти до уваги рішення адміністративного суду, яким по суті уже доведена вина КМДА і депутата Руденка, це є уже зі сторони судді Оксюти точно мокруха! Хіба в ст. 129, 129-1 Конституції України та в ст. 534, 536 КПК України не сказано про обов’язковість виконання судових рішень? Хоча звідки може взятися у інваліда-дебіла Оксюти мозкові завитки, якщо у нього де-факто мозкова тканина від народження відсутня?! Цей тупорилий урод не знає навіть ще простіших речей — про відсутність потреби у заявників подавати заяви детективам про визнання їх потерпілими, так як новий Кодекс автоматично їх визнає вже потерпілими (ст. 55, 56 КПК України; ст. 57 Конституції України).

  • з таким понтом вища рада правосуддя скоро почне робити подання президенту на отоварювання безхатченків і дурдомівців посвідченнями та значками судді! а чому б і ні? адже ВРП злочинною організацією із штатом організованих злочинних осіб, які мають за мету підірвати імідж України на міжнародній арені, а також сіяти паніку і ненависть громадян до свого уряду. до такого навіть не здогадався сам Усама бен Ладен! Ну і чому не реагує на це неподобство суперклоун Зеленський?

  • Тут його дипломи, денної і заочної форми навчання. По цивільному праву Тарас Оксюта мав лише трійку, що пояснює його теперішню абсолютну нездатність постановити хоч би одне більш менш грамотне судове рішення, яке б згодом не скасували в апеляційній інстанції. Однак, ця трійка чомусь не вплинула на покупку «дешевого» автомобіля, якого згодом продав у три рази «дорожче». Поки в цьому суді будуть такі судді як Оксюта, довіри і поваги до суду ніколи не буде!

  • кастрований євнух і профан! аморальна істота, яку навіть не можна назвати людиною! така собі проміжна ланка між гомосапієнс і людиноподібними мавпами! якщо так і далі справи підуть, то влада іудеїв почне озброювати автоматами шимпанзе, а орангутангів — ксівами та значками судді!

Добавить комментарий