Циктіч Віталій Михайлович

Циктіч В.М. шкодить економіці і послаблює обороноздатність

Новости, Популярные новости, Суды

У провадженні СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві перебуває на досудовому розслідуванні кримінальне провадження за № 32018100100000004 від 03.01.2018 року за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення адвокатом Поповичем Павлом Борисовичем, передбаченого ч.1 ст.212 КК України.
17.09.2018 року, у порушення ст. 55, 56, 21, 220, 534, 535 КПК України, Рекомендацій 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14 червня 2006 року, статті 57 Конституції України, слідчий в ОВС десятого СВ РКП СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві Заброда М.Д. в черговий раз закрив кримінальне провадження за № 32018100100000004 від 03.01.2018 року, не вчинивши жодної процесуальної і слідчої дії. При цьому, у порушення п.3,5 ст.284 КПК України слідчий Заброда М.Д. не надав особі 1 копії Постанови про закриття кримінального провадження.
На підгрунті того, що перед закриттям кримінального провадження за № 32018100100000004 від 03.01.2018 року слідчий СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві Заброда М.Д. не визначив процесуального статусу особи 1 у кримінальному провадженні, не допитав потерпілого, свідків і фігуранта у справі вказаного провадження, не виконав вимог п’яти ухвал слідчих суддів щодо вчинення процесуальних дій, не розглянув подані потерпілим чотири заяви і клопотання, не надав відповіді в порядку ст.220 КПК на чотири заяви і клопотання, не надав особі 1 витягу та пам’ятки про процесуальні права і обов’язки потерпілого, не виконав чотирьох вказівок процесуальних керівників щодо вчинення слідчих і процесуальних дій, не виконав вказівок начальника слідчого відділу (а після реорганізації органів ДФС – начальника СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві), не повідомив про початок досудового розслідування і таке подібне, особа 1 подав 11.01.2019 року на адресу Шевченківського районного суду м.Києва оскарження за вих. № 2843/11 Постанови від 17.09.2018 року про закриття кримінального провадження за № 32018100100000004 від 03.01.2018 року.
У відповідності до положення ст.35 КПК України, судову справу № 761/1199/19 було авторозподілено на слідчого суддю Шевченківського районного суду м.Києва Циктіч Віталія Михайловича.
Враховуючи те, що з дня подачі оскарження за вих.№ 2843/11 від 11.01.2019 року Постанови від 17.09.2018 року про закриття кримінального провадження за № 32018100100000004 від 03.01.2018 року пройшло чотири місяці, в той час як ч.2 ст.306 КПК України визначено розгляд подібних скарг впродовж до 5 (п’яти) календарних днів, особа 1 подав 15.04.2019 року на ім’я слідчого судді клопотання за вих.№ 3169/15 про передачу судової справи № 761/1199/19 на повторний авторозподіл. Крім цього, особа 1 додатково подав 15.04.2019 року на ім’я голови Шевченківського районного суду м.Києва Савицького Олега Антоновича та керівника апарату Шевченківського районного суду м.Києва Марчук Марині Володимирівні заяву за вих. № 3168/19 про потребу у повторному авторозподілі судової справи № 761/1199/19, оскільки її розгляд штучно затримується слідчим суддею на 4 (чотири) календарні місяці.
На жаль, на подані особою 1 звернення до слідчого судді, керівника апарату Марчук М.В. та голови Шевченківського районного судку м.Києва Савицького О.А. зовсім не було відреаговано.
20.06.2019 року, із затримкою судового засідання аж на дві години (попри те що суддя добре знав про те, що особа 1 перебуває на лікуванні у зв’язку із вкрай важким станом здоров’я), слідчий суддя Шевченківського районного суду м.Києва Циктіч В.М. провів судове засідання, за наслідками якого судового рішення не виніс. Більше цього, під час судового засідання слідчий суддя Циктіч В.М. вчинив наступні правопорушення та дисциплінарно караємі вчинки:

1) не розглянув раніше подані особою 1 заяви та клопотання щодо передачі судової справи № 761/1199/19 на повторний авторозподіл;
2) не притримувався послідовності проведення судового засідання;
3) не зачитав скаргу за вих.№ 2843/11 від 11.01.2019 року;
4) протиправно переніс на 04.07.2019 року судове засідання на етапі судових дебатів, добре знаючи про затримку розгляду даної судової справи з обмеженим строком її розгляду аж на п’ять з половиною місяців;
5) не надав жодного значення запереченню особи 1 стосовно того, що дане перенесення судового засідання є уже за чергою сьомим і суперечить існуючим нормам КПК, Конституції України та Конвенції по правам людини;
6) не надав жодного значення зауваженням особи 1 щодо гострої потреби країни в коштах (в тому числі військової кампанії в АТО), так як наша держава зараз перебуває в економічній кризі і що несплачені фігурантом податки впродовж 6 (шести) років будуть нашій державі доречними саме зараз;
7) Чомусь не врахував того, що кримінальне провадження за № 32018100100000004 було закрите понад 9 (дев’ять) місяців.
04.07.2019 року відбулося 8 (восьме) за чергою судове засідання у судовій справі № 761/1199/19, на яке знову не з’явився слідчий в ОВС десятого СВ РКП СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві Заброда М.Д. і матеріали кримінального провадження за № 32018100100000004 від 03.01.2018 року не надав. Слідчий суддя Шевченківського районного суду м.Києва Циктіч В.М., зухвало ігноруючи вимоги ч.2 ст.306 КПК України (затримка розгляду судової справи уже перевищила шість місяців взамін відведених ч.2 ст.306 КПК України – лише 5 днів), знову переніс дане судове засідання. Якщо врахувати те, що слідчий суддя Циктіч В.М. з приводу тривалого не надання матеріалів кримінальної справи жодного разу не звертався до процесуального керівника у кримінальному провадженні за № 32018100100000004 від 03.01.2018 року, до керівника Київської місцевої прокуратури №10 м.Києва та до начальника слідчого відділу РКП СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, а поміж тим – не виносить кінцевого судового рішення у судовій справі № 761/1199/19 за наявними у справі матеріалами, то можна сміло зробити остаточний висновок що суддя Циктіч В.М. зумисно вчиняє саботаж і диверсії проти економіки нашої держави та проти українців, які знаходяться на бюджеті (в тому числі зриває військову кампанію на Сході України).
У відповідності до Положення про автоматизовану систему документообігу суду від 26 листопада 2010 року N 30 (із змінами і доповненнями, внесеними рішеннями Ради суддів України від 15 вересня 2016 року N 58, від 2 березня 2018 року N 17, від 12 квітня 2018 року № 16), затвердженими Рішенням Ради суддів України 26.11.2010 року № 30 (у редакції рішення Ради суддів України від 02 березня 2018 року № 17): «п.19. Повторний автоматизований розподіл судової справи може проводитись модулем автоматизованого розподілу в порядку, визначеному п.6 цього Розділу у випадках:
1) коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач зі складу колегії (якщо справа розглядається колегіально) не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти календарних днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені процесуальним законом — на підставі вмотивованого розпорядження керівника апарату (секретаріату), підписаного у відповідності до його посадових обов’язків; 2) у разі наявності в матеріалах справи протоколу про неможливість проведення автоматизованого розподілу та після усунення обставин, що унеможливлювали його здійснення — на підставі вмотивованого розпорядження керівника апарату суду (секретаріату), підписаного у відповідності до його посадових обов’язків; 3) у випадках порушення пункту 5 Розділу III цього Положення, якщо це призвело до порушення порядку визначення судді (колегії суддів) — на підставі на підставі вмотивованого розпорядження керівника апарату суду (секретаріату)».
У відповідності до ч.1 ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Право на справедливий суд) «Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону».
З норм ст.26 КПК випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки, проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження – суд.
Згідно ч.1 ст.114 КПК, для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного провадження.
Стаття 113 КПК України дає вичерпну характеристику поняття процесуальних строків:
це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов’язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Статтею 318 (Строки і загальний порядок судового розгляду) КПК України встановлено: «1.Судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку».
В статті 306 КПК України (Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування) зазначається:
«2.Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п’яти днів з моменту надходження скарги. 3.Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність належним чином повідомленого слідчого (детектива) чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги».
В статті 321 КПК України (Головуючий у судовому засіданні) зазначено: «1.Головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов’язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з’ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження. 2.Головуючий у судовому засіданні вживає заходів для забезпечення в судовому засіданні порядку».
В статті 342 КПК України (Відкриття судового засідання) вказано: «1.У призначений для судового розгляду час головуючий відкриває судове засідання і оголошує про розгляд відповідного кримінального провадження. 2.Секретар судового засідання доповідає суду, хто з учасників судового провадження, викликаних та повідомлених осіб прибув у судове засідання, встановлює їх особи, перевіряє повноваження захисників і представників, з’ясовує, чи вручено судові виклики та повідомлення тим, хто не прибув, і повідомляє причини їх неприбуття, якщо вони відомі”.
Право на справедливий судовий розгляд закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (ч.1 ст.6 Конвенції). Пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає наступне: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків… або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення…».
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами і доповненнями, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 pоку, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. У відповідності до ст.68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. У відповідності до ст.64 Конституції України (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Виходячи з конструкції ч.1 ст.6 Конвенції, можна зробити висновок, що у ній закріплено такі елементи права на судовий захист: 1) право на розгляд справи; 2) справедливість судового розгляду; 3) публічність розгляду справи та проголошення рішення; 4) розумний строк розгляду справи; 5) розгляд справи судом, встановленим законом; 6) незалежність і безсторонність суду.
Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.
Якщо порушується право особи, що підпадає під захист Конвенції, ЄСПЛ визнає порушенням права на доступ до правосуддя обов’язок особи до моменту звернення до суду з позовом вичерпати передбачені законодавством способи досудового врегулювання спору або внутрівідомчу систему подання скарг.
Практика ЄСПЛ засвідчує, що право на доступ до суду включає в себе й право на ухвалення рішення по справі. До конструкції «права на розгляд справи» також включається обов’язковий та остаточний характер судового рішення, а саме: обов’язок держав-учасниць Конвенції забезпечити остаточність судових рішень розуміється як те, що права вищих судів переглядати судові рішення мають використовуватися з метою виправлення допущених помилок, а не для проведення нових слухань. Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо. Що стосується принципу публічності, то він є важливим елементом права на справедливий суд. У ст.6 Конвенції передбачається право кожної людини на те, що розгляд її справи буде відбуватися публічно. Публічний характер розгляду справи спрямований на захист особи від таємного, не підконтрольного суспільству відправлення правосуддя. З іншого боку, публічність є важливим інструментом, який сприяє зміцненню довіри до діяльності судової системи.
Вимога публічності поширюється як на процес розгляду справи, так і на проголошення судового рішення. Наступним елементом права на справедливий суд згідно ст. 6 Конвенції є право на розумний строк розгляду справи. ЄСПЛ не визначає жодних конкретних строків, які можна вважати розумними або нерозумними – це питання вирішується в кожній окремій справі з урахуванням усіх особливостей та обставин, а саме, звертається увага на комплексність справи – оцінювання складності справи з урахуванням обставин та фактів, що ґрунтуються на праві та тягнуть за собою певні юридичні наслідки, належну поведінку заявника, яка не повинна становити умисного затягування розгляду справи та належну поведінку органів державної влади – зобов’язання договірних сторін організувати свої правові системи таким чином, щоб дати можливість судам реалізувати п.1 ст.6 Конвенції та неможливість зловживання своїми зобов’язаннями через недоліки судової системи. Крім вищезазначених критеріїв розумного строку розгляду справи, у практиці ЄСПЛ звертається увага на значущість для заявника питання, що є предметом розгляду, або особливе становище сторони в процесі.
Хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі майже п’яти років гинуть в АТО найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Суддя Циктіч В.М. через свою нахабність і протиправність «забув» про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на шиї і у відповідності до європейських стандартів права. Більше того, суддя Циктіч В.М. саме у такий спосіб навмисно сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми диверсійними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які влаштують цій ганебній персоні фекальну люстрацію, якщо ВРП, Верховна Рада України і Президент України не бажають реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Перешкоджання законній діяльності громадських організацій або їх органів може проявитись у будь-яких діяннях, у тому числі із числа описаних вище, які спрямовані на створення перепон у виконанні громадськими організаціями або їх органами Їх статутних завдань, реалізації прав, включаючи право на майно та кошти, придбані в результаті господарської та іншої комерційної діяльності, обмеження прав і свобод громадян у зв’язку з їх належністю або неналежністю до об’єднань громадян. Перешкоджання може виразитись також у погрозах, насильстві або іншому протиправному впливі на керівників чи інших членів профспілок, політичних партій або громадських організацій та їх органів з метою не допустити виконання ними своїх повноважень чи домогтися прийняття неправомірного рішення з боку цього представника. Об’єктивну сторону розглядуваного злочину утворює перешкоджання законній діяльності об’єднанню громадян з будь-яким статусом і будь-якого рівня (ланки): громадському об’єднанню з всеукраїнським, місцевим чи міжнародним статусом; первинній; місцевій, обласній, регіональній, республіканській чи іншій профспілковій організації; республіканській структурі політичної партії чи її місцевим осередкам; органу таких об’єднань будь-якого рівня (центральному чи місцевому, вищому (з’їзду, конференції, зборам) чи виконавчому); керівникам чи іншим представникам таких об’єднань чи їх органів. Якщо спосіб перешкоджання сам по собі є злочинним (перевищення влади або службових повноважень, заподіяння тілесних пошкоджень, погроза вбивством, службове підроблення, порушення рівноправності громадян), то вчинене за наявності для того підстав слід кваліфікувати за сукупністю злочинів — за ст.170 та ст.365, 121, 122, 129, 366, 161 ККУ. Цей злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій чи бездіяльності, які спрямовані на перешкоджання законній діяльності зазначених об’єднань громадян або їх органів. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом.
Вищенаписане дає підстави вважати, що слідчий суддя Шевченківського районного суду м.Києва Циктіч В.М. вчинив кримінальне правопорушення, яке передбачене ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.2 ст.367, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що судова справа № 761/1199/19 також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність судді Циктіч В.М. слід розцінювати як таку, що направлена на зумисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім того, як для даного випадку, дії судді Циктіч В.М. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя Циктіч В.М., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, регулярно перевищує свої службові повноваження, вчиняє службові підроблення, приховує вчинені злочини, перешкоджає громадській діяльності, порушує присягу судді, тим самим саботуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя Циктіч В.М. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Циктіч В.М. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності судді Циктіч В.М. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.2 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею Циктіч В.М. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.367, ч.2 ст. 368, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ст.170, ч.2 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, ГСУ ГПУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею Циктіч В.М. Крім цього, у відповідності до вимог ст.218 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» та ст.480, 482 КПК України, було прийнято рішення про колективне звернення до Генерального прокурора України про подання ним до Верховної Ради України пропозиції про зняття недоторканості з судді Циктіч В.М. з метою подальшого притягнення його до кримінальної відповідальності. Також, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради юстиції України про не належну поведінку судді Циктіч В.М., який регулярно порушує присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування Генерального прокурора України щодо подання пропозиції до ВРУ, а також від ГПД НАБУ, ГСУ ГПУ, СУ ДБР, ГСУ СБУ — стосовно внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради юстиції України — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.

Циктіч Віталій Михайлович повістка 1

Циктіч Віталій Михайлович повістка 2

6 comments

  • Аналізуємо офіційні дані цього задрипаного сепаратиста і підлого корупціонера:
    “Суддівська кар’єра:
    2008–2012 – суддя Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області;
    2012 – по т.ч. – переведений на посаду судді Шевченківського районного суду м. Києва
    2013 – обраний на посаду судді Шевченківського районного суду м. Києва безстроково.
    Згідно з декларацією родинних зв’язків судді за 2013-2017 роки: Циктіч Олександр В’ячеславович має племінника, який з 2011 по 2013 роки працював в прокуратурі м. Горлівки Донецької області.
    З 2013 по 2014 роки племінник працював у прокуратурі м. Донецька.
    З 2014 по 2015 роки племінник працював в прокуратурі м. Дружківка Донецької області.
    З 2015 по 2016 рік племінник працював в Генеральній прокуратурі України.
    Циктіч Віталій Михайлович отримує на рік 342999,00 грн.
    Сім’я Циктіч Віталія Михайловича – 92813,00 грн.
    Земля Циктіч Віталія Михайловича: 1150.07 кв.м
    Земля його сім’ї: 1150 кв.м
    Будівлі Циктіч Віталія Михайловича – 116.5 кв.м
    Будівлі сім’ї – 147.5 кв.м
    Транспортні засоби Циктіч Віталій Михайлович: Фольксваген Б-6, 2007 р.в.
    Недобудови: 35 кв.м (гараж), 15 кв.м (дачний будинок)”
    За таких обставин хіба може ця потвора не лизати брудні зади податківцям?
    А скільки ця наволоч не вказала в деклараціях? Особливо закопані на дачній землі трилітрові банки з доларами і євро?

  • Циктіч Віталій Михайлович, суддя Шевченківського районного суду міста Києва, який 29.11.2013 року видав ухвалу, якою застосував запобіжний захід у вигляді тримання під вартою тривалістю 60 днів з дня затримання щодо Біленького Романа Васильовича (1987 р.н.) за опір судовим виконавцям, щодо встановлення наметів на Європейській площі 24.11.2013 року. Підара – на мило!

  • А чего можно было ожидать от продажного еврея и подлого сепаратиста? Он же не попрет против своих родственников, которые могут быть в заложниках или даже боевиками. Тут уместнее поставить претензию Президенту Украины и Высшему совету правосудия, которые продают полномочия судьи без разбора в то время как надо было пораскинуть мозгами, кому можно, а кому нет, кто заслуживает этой почести, а кто гильотины! То бишь нужно было взвесить риски, перед тем как продавать значки судьи! Хотя, если бы был Зеленский тем, за кого до усрачки пытается себя выдавать народу Украины, то еще не поздно таких как судья Циктич отправить на каторгу или вообще повесить на Крещатике, пусть его подельники вразумляются и пресекают подобные государственные измены!

  • виходячи з того що суддя Циктіч родом з окупованого донецька, то можна прикинути що він цілком реально може бути диверсантом і розвідником керівників ДНР. у всякому випадку справи його підтверджують це: майже усі його судові рішення винесені у пряму шкоду нашій державі і людям! пора цього брудного єврея як слід люструвати! влада остаточно продалась, судячи з того що у партії Зеленського половину сепаратистів і олігархів, тому розраховувати приходиться лише на активістів і справжніх патріотів України!

  • іще один єблан, який через старечий склероз не притримується чіткої правової позиції: один раз в своєму рішенні пише про одне, а в іншому – протилежне. таке враження що він контужений або пришелепкуватий, або взагалі наркоман чи токсикоман. у всякому разі його розумова скованість і тугодумність часом лякає і насторожує.

  • Цього педофіла уже пів Києва знає як любителя задів бездомних хлопчиків. В інтернеті пишуть що суддя Віталій Циктіч платить за дупу одного хлопчика 450 доларів. Чи не пора цього збоченця і педофіла люструвати відрами з гімном? У Києві проживає тисячі активістів і АТОшніків, невже ніхто з них не наважиться на таке добре всенародне діло – на гімняну люстрацію педофіла Циктіча?

Залишити відповідь до Міхайло Скасувати відповідь