Білоцерківець Олег Анатолійович

Суддя Білоцерківець О.А. страждає на самодурство і божевілля

Новости, Популярные новости, Суды

У провадженні Першого СВ ТУ ДБР перебуває на досудовому розслідуванні кримінальне провадження
№ 52018000000000836 від 31.08.2018 року за ознаками правопорушень, передбачених ч.1 ст.375 КК України.
08.05.2019 року, у злісне порушення ст. 55, 56, 21, 220, 534, 535 КПК України, Рекомендацій 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року, статті 57 Конституції України та Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року за № 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв’язку», слідча Першого СВ ТУ ДБР Мельник Алла Валеріївна надіслала особі 1 поштою простий лист, в якому була копія Постанови від 03.05.2019 року про закриття кримінального провадження № 52018000000000836 від 31.08.2018 року. У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року за № 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв’язку», у листах з оголошеною цінністю (цінних листах) пересилаються — цінні папери, документи (дипломи, паспорти, посвідчення водія, свідоцтва про народження, свідоцтва про одруження, трудові книжки, військові квитки тощо), облігації державних позик, лотерейні білети, грамоти, фотокартки, художні картки, рукописи, пенсійні та судові справи, ділові папери, звіти, заяви, клопотання, вимоги, скарги, претензії, акти, договори і т.д., тобто документи що становлять цінність для відправника або одержувача. Простий же лист є звичайним поштовим відправленням, що приймається працівниками пошти для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення та без видачі відправникові розрахункового документа про прийняття такого листа і доставляється адресатові без відповідної розписки. Таке поштове відправлення не підлягає належному контролю і відповідно, поштова служба за не доставку такого відправлення, або ж за несвоєчасну доставку кореспонденції — жодної відповідальності не несе. З цього витікає наступне: порушуючи вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року за N 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв’язку», відправник простого листа брав на себе всі ризики, що пов’язані з не доставкою адресату його кореспонденції, або ж з більш пізніми термінами доставки, необхідними заявнику для реалізації своїх процесуальних прав – для оскарження дій слідчого в суді. Крім цього, відправляючи просту кореспонденцію відправник простого листа мусить усвідомлювати те, що терміни доставки адресату його кореспонденції не можуть бути доказаними у випадках їх оскаржень до державних інстанцій чи то до суду.
Вважаючи Постанову від 03.05.2019 року про закриття кримінального провадження № 52018000000000836 від 31.08.2018 року слідчою Мельник А.В. незаконною і передчасною, а відтак — підлягаючою до скасування в судовому порядку, особа 1 подав 16.05.2019 року до Печерського районного суду м.Києва оскарження. У своїй скарзі за вих.№ 3242/15 від 16.05.2019 року особа 1 зазначав, що перед тим як закрити провадження № 52018000000000836 від 31.08.2018 року слідча Мельник А.В. не вчинила наступних обов’язкових слідчих і процесуальних дій:
1) не повідомила особу 1 про початок досудового розслідування;
2) не виконала Ухвалу у судовій справі № 756/10707/18 від 27.08.2018 року;
3) внесла до ЄРДР завідомо неправильну частину вчиненого злочину (ч.1 ст.375 КК України, в той час як в заяві особи 1 за вих. № 2332/05 від 05.05.2019 року було вказано ч.2 ст.375 КК України);
4) не вручила особі 1 жодного витягу з ЄРДР;
5) не надала особі 1 жодної Пам’ятки про процесуальні права та обов’язки потерпілого у кримінальному провадженні, поза тим і не винесла Постанови про не визнання його потерпілим у провадженні;
6) жодного разу не допитала особу 1 у справі даного провадження;
7) жодного разу не допитала широкого кола існуючих свідків у справі даного провадження: секретаря суду, Усатової І.А., Кізюн Л.І., Махаринця М.Є., Павлущика В.В., Денисюка П.Д., членів громадської організації;
8) не внесла до ЄРДР відомостей заяви особи 1 за вих. № 2332/05 від 05.05.2019 року про вчинення кримінального правопорушення — ч.2 ст.256, ч.2. ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.375, ч.1 ст.396 КК України, які були зазначеними у моїй заяві про вчинення кримінального правопорушення;
9) не проводила досудове розслідування за статтями вчиненого злочину – ч.2 ст.256, ч.2. ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.375, ч.1 ст.396 КК України;
10) не розглянула в порядку ст.220 КПК подану особою 1 заяву за вих. № 2575/01 від 01.10.2018 року;
11) не надала відповіді в порядку ст.220 КПК на заяву особи 1 за вих. № 2575/01 від 01.10.2018 року;
12) не дослідила і не надала правової оцінки кожному із фактів, які особа 1 зазначав у своїй заяві за вих. № 2332/05 від 05.05.2019 року про вчинене кримінальне правопорушення;
13) не допитала фігуранта у справі провадження щодо суті порушених особою 1 у заяві питань;
14) не провела жодного перехресного (одночасного) допиту;
15) не витребувала матеріали судової справи № 760/7729/17 від 07.12.2017 року і не дослідила їх;
16) не призначила для особи 1 судово-медичної експертизи у відповідності до отриманого ним ушкодження здоров’я по вині фігуранта у справі провадження;
17) не надала особі 1 можливості залучити до справи провадження наявні у нього докази вчиненого злочину;
18) не надала особі 1 можливості долучити до справи провадження документи, які доказують факт отриманого ним ушкодження здоров’я по вині фігуранта у справі провадження;
19) не надала особі 1 можливості долучити до справи провадження документи, які доказують факт отримання ним матеріальних і моральних збитків у даному кримінальному провадженні;
20) не визначила статусу особи 1 у даному кримінальному провадженні;
21) не виділила в окреме провадження та не перекинула за підслідністю до ГПД НАБУ у відповідності до ст.216 КПК України кваліфікаційну статтю вчиненого злочину — ч.2. ст.364 КК України.
У відповідності до вимог ст.35 КПК України, автоматизованою системою документообігу Печерського районного суду м.Києва, судова справа № 757/24554/19-к була розподіленою на слідчого суддю Білоцерківець Олега Анатолійовича. 06.08.2019 року, із невиправданою затримкою розгляду судової справи за № 757/24554/19-к майже на два календарних місяці, було проведене суддею Білоцерківець О.А. коротке судове засідання, під час якого вказаний суддя вчинив кримінальні і грубі дисциплінарно караємі вчинки:
1) не розглянув раніше подане особою 1 клопотання щодо передачі судової справи № 757/24554/19-к на повторний авторозподіл;
2) не надав особі 1 надати свої пояснення щодо можливості проведення даного судового засідання без участі належним чином повідомленого уповноваженого слідчого;
3) всупереч вимогам ст. 135-137, ч.3 ст.306 КПК не викликав на судове засідання процесуального керівника;
4) за 57 днів лише один раз витребовував від повноважного слідчого матеріали кримінального провадження № 52018000000000836 від 31.08.2018 року;
5) у порушення вимог ч.2 ст.306 КПК протиправно переніс дане судове засідання аж на 07.11.2019 року;
6) не надав жодного значення короткому запереченню особи 1 стосовно того, що дане перенесення судового засідання суперечить існуючим нормам КПК, Конституції України та Конвенції по правам людини;
7) вчинив службове підроблення, так як особа 1 побачив на робочому столі в даного судді матеріали кримінального провадження № 52018000000000836 від 31.08.2018 року;
8) перенесенням даного судового засідання суддя Білоцерківець О.А. продемонстрував своє відкрите переслідування та протистояння громадській діяльності особи 1, який на даного суддю відкрив карну справу;
9) будучи змушеним взяти самовідвід у даній судовій справі, виходячи з п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді», схвалених резолюцією №2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 року (яким допускається самовідвід судді у тому випадку, якщо у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в упередженості судді. Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09.11.2006 року у справі «Білуга проти України», від 28.10.1999 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії») важливим питанням є довіри, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов’язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід), суддя Білоцерківець О.А. чогось його не взяв, цим самим виявивши себе непорядною, зухвалою та зацікавленою особою у кінцевому результаті розгляду справи;
10) суддя без наявної на то причини надав очевидну перевагу відсутності матеріалів справи, в той час як Конституція України, Конвенція по правам людини та практика Європейського суду запевняють, які на декілька щаблів вище КПК України, що вчасний розгляд судової справи мусить бути понад усе інше;
11) суддя Білоцерківець О.А. протиправно проводив дане судове засідання у своїй робочій кімнаті;
12) суддя Білоцерківець О.А. безпричинно затримав розгляд даної судової справи аж на 45 хвилин.
У відповідності до Положення про автоматизовану систему документообігу суду від 26 листопада 2010 року N 30 (із змінами і доповненнями, внесеними рішеннями Ради суддів України від 15 вересня 2016 року N 58, від 2 березня 2018 року N 17, від 12 квітня 2018 року № 16), затвердженими Рішенням Ради суддів України 26.11.2010 року № 30 (у редакції рішення Ради суддів України від 02 березня 2018 року № 17): «п.19. Повторний автоматизований розподіл судової справи може проводитись модулем автоматизованого розподілу в порядку, визначеному п.6 цього Розділу у випадках:
1) коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач зі складу колегії (якщо справа розглядається колегіально) не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти календарних днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені процесуальним законом — на підставі вмотивованого розпорядження керівника апарату (секретаріату), підписаного у відповідності до його посадових обов’язків; 2) у разі наявності в матеріалах справи протоколу про неможливість проведення автоматизованого розподілу та після усунення обставин, що унеможливлювали його здійснення — на підставі вмотивованого розпорядження керівника апарату суду (секретаріату), підписаного у відповідності до його посадових обов’язків; 3) у випадках порушення пункту 5 Розділу III цього Положення, якщо це призвело до порушення порядку визначення судді (колегії суддів) — на підставі на підставі вмотивованого розпорядження керівника апарату суду (секретаріату)».
У відповідності п.7 ст.11 Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» (Гласність і відкритість судового процесу), судові засідання проводяться виключно в спеціально обладнаному для цього приміщенні суду — залі засідань, яке придатне для розміщення сторін та інших учасників судового процесу і дає змогу реалізовувати надані їм процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки».
Пунктом 8 ст.11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові засідання проводяться виключно в спеціально обладнаному для цього приміщенні суду — залі засідань, яке придатне для розміщення сторін та інших учасників процесу і дає змогу реалізовувати свої права і виконувати обов’язки.
У відповідності до ч.1 ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Право на справедливий суд) «Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону».
З норм ст.26 КПК випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки, проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження — суд.
Згідно ч.1 ст.114 КПК, для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного провадження.
Стаття 113 КПК України дає вичерпну характеристику поняття процесуальних строків:
це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов’язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Статтею 318 (Строки і загальний порядок судового розгляду) КПК України встановлено: «1.Судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку».
В статті 306 КПК України (Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування) зазначається:
«2.Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п’яти днів з моменту надходження скарги. 3.Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність належним чином повідомленого слідчого (детектива) чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги».
В статті 321 КПК України (Головуючий у судовому засіданні) зазначено: «1.Головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов’язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з’ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження. 2.Головуючий у судовому засіданні вживає заходів для забезпечення в судовому засіданні порядку».
В статті 342 КПК України (Відкриття судового засідання) вказано: «1.У призначений для судового розгляду час головуючий відкриває судове засідання і оголошує про розгляд відповідного кримінального провадження. 2.Секретар судового засідання доповідає суду, хто з учасників судового провадження, викликаних та повідомлених осіб прибув у судове засідання, встановлює їх особи, перевіряє повноваження захисників і представників, з’ясовує, чи вручено судові виклики та повідомлення тим, хто не прибув, і повідомляє причини їх неприбуття, якщо вони відомі».
Право на справедливий судовий розгляд закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (ч.1 ст.6 Конвенції). Пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає наступне: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків… або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення…».
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами і доповненнями, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 pоку, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. У відповідності до ст.68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. У відповідності до ст.64 Конституції України (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Виходячи з конструкції ч.1 ст.6 Конвенції, можна зробити висновок, що у ній закріплено такі елементи права на судовий захист: 1) право на розгляд справи; 2) справедливість судового розгляду; 3) публічність розгляду справи та проголошення рішення; 4) розумний строк розгляду справи; 5) розгляд справи судом, встановленим законом; 6) незалежність і безсторонність суду.
Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.
Якщо порушується право особи, що підпадає під захист Конвенції, ЄСПЛ визнає порушенням права на доступ до правосуддя обов’язок особи до моменту звернення до суду з позовом вичерпати передбачені законодавством способи досудового врегулювання спору або внутрівідомчу систему подання скарг.
Практика ЄСПЛ засвідчує, що право на доступ до суду включає в себе й право на ухвалення рішення по справі. До конструкції «права на розгляд справи» також включається обов’язковий та остаточний характер судового рішення, а саме: обов’язок держав-учасниць Конвенції забезпечити остаточність судових рішень розуміється як те, що права вищих судів переглядати судові рішення мають використовуватися з метою виправлення допущених помилок, а не для проведення нових слухань. Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо. Що стосується принципу публічності, то він є важливим елементом права на справедливий суд. У ст.6 Конвенції передбачається право кожної людини на те, що розгляд її справи буде відбуватися публічно. Публічний характер розгляду справи спрямований на захист особи від таємного, не підконтрольного суспільству відправлення правосуддя. З іншого боку, публічність є важливим інструментом, який сприяє зміцненню довіри до діяльності судової системи.
Вимога публічності поширюється як на процес розгляду справи, так і на проголошення судового рішення. Наступним елементом права на справедливий суд згідно ст. 6 Конвенції є право на розумний строк розгляду справи. ЄСПЛ не визначає жодних конкретних строків, які можна вважати розумними або нерозумними – це питання вирішується в кожній окремій справі з урахуванням усіх особливостей та обставин, а саме, звертається увага на комплексність справи – оцінювання складності справи з урахуванням обставин та фактів, що ґрунтуються на праві та тягнуть за собою певні юридичні наслідки, належну поведінку заявника, яка не повинна становити умисного затягування розгляду справи та належну поведінку органів державної влади – зобов’язання договірних сторін організувати свої правові системи таким чином, щоб дати можливість судам реалізувати п.1 ст.6 Конвенції та неможливість зловживання своїми зобов’язаннями через недоліки судової системи. Крім вищезазначених критеріїв розумного строку розгляду справи, у практиці ЄСПЛ звертається увага на значущість для заявника питання, що є предметом розгляду, або особливе становище сторони в процесі.
Хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі майже п’яти років гинуть в АТО найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Суддя Білоцерківець О.А. через свою нахабність і протиправність «забув» про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на шиї і у відповідності до європейських стандартів права. Більше того, суддя Білоцерківець О.А. саме у такий спосіб навмисно сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми диверсійними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які влаштують цій ганебній персоні фекальну люстрацію, якщо ВРП, Верховна Рада України і Президент України не бажають реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Перешкоджання законній діяльності громадських організацій або їх органів може проявитись у будь-яких діяннях, у тому числі із числа описаних вище, які спрямовані на створення перепон у виконанні громадськими організаціями або їх органами Їх статутних завдань, реалізації прав, включаючи право на майно та кошти, придбані в результаті господарської та іншої комерційної діяльності, обмеження прав і свобод громадян у зв’язку з їх належністю або неналежністю до об’єднань громадян. Перешкоджання може виразитись також у погрозах, насильстві або іншому протиправному впливі на керівників чи інших членів профспілок, політичних партій або громадських організацій та їх органів з метою не допустити виконання ними своїх повноважень чи домогтися прийняття неправомірного рішення з боку цього представника. Об’єктивну сторону розглядуваного злочину утворює перешкоджання законній діяльності об’єднанню громадян з будь-яким статусом і будь-якого рівня (ланки): громадському об’єднанню з всеукраїнським, місцевим чи міжнародним статусом; первинній; місцевій, обласній, регіональній, республіканській чи іншій профспілковій організації; республіканській структурі політичної партії чи її місцевим осередкам; органу таких об’єднань будь-якого рівня (центральному чи місцевому, вищому (з’їзду, конференції, зборам) чи виконавчому); керівникам чи іншим представникам таких об’єднань чи їх органів. Якщо спосіб перешкоджання сам по собі є злочинним (перевищення влади або службових повноважень, заподіяння тілесних пошкоджень, погроза вбивством, службове підроблення, порушення рівноправності громадян), то вчинене за наявності для того підстав слід кваліфікувати за сукупністю злочинів — за ст.170 та ст.365, 121, 122, 129, 366, 161 ККУ. Цей злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій чи бездіяльності, які спрямовані на перешкоджання законній діяльності зазначених об’єднань громадян або їх органів. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом.
Вищенаписане дає підстави вважати, що слідчий суддя Печерського районного суду м.Києва Білоцерківець О.А. вчинив кримінальне правопорушення, яке передбачене ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.2 ст.367, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що судова справа № 757/24554/19-к також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність судді Білоцерківець О.А. слід розцінювати як таку, що направлена на зумисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім того, як для даного випадку, дії судді Білоцерківець О.А. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя Білоцерківець О.А., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, регулярно перевищує свої службові повноваження, вчиняє службові підроблення, приховує вчинені злочини, перешкоджає громадській діяльності, порушує присягу судді, тим самим саботуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя Білоцерківець О.А. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Білоцерківець О.А. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності судді Білоцерківець О.А. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.2 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею Білоцерківець О.А. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.367, ч.2 ст. 368, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ст.170, ч.2 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, ГСУ ГПУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею Білоцерківець О.А. Крім цього, у відповідності до вимог ст.218 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» та ст.480, 482 КПК України, було прийнято рішення про колективне звернення до Генерального прокурора України про подання ним до Верховної Ради України пропозиції про зняття недоторканості з судді Білоцерківець О.А. з метою подальшого притягнення його до кримінальної відповідальності. Також, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради юстиції України про не належну поведінку судді Білоцерківець О.А., який регулярно порушує присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування Генерального прокурора України щодо подання пропозиції до ВРУ, а також від ГПД НАБУ, ГСУ ГПУ, СУ ДБР, ГСУ СБУ — стосовно внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради юстиції України — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.

Білоцерківець Олег Анатолійович повістка 1

Білоцерківець Олег Анатолійович повістка 2

4 comments

  • Ця алкогольна барига за рахунок робочого часу щодня по ресторанам коньяки ганяє з такими як сам баригами, тому і часу у нього вічно не вистачає на вчасний розгляд судових справ. Однак, затримувати розгляд судової справи на 7 місяців, на яку ч.2 ст. 306 КПК відводить усього п’ять днів — це точно безглуздя і маразм! Це прищаве свиняче рило давно пора було звільнити з роботи і відправити до буцигарні. Там на його свинячий зад давно чекає черга паханів-педофілів!

  • дурнувата шизофренічна шахрайська потвора, яка мала давно згнити в тюрмі, якби не платив хабарі Бенедисюку і не лизав смердючі зади Ситника, Луценка та Холодницького! як таких падлюк тільки земля носить? стільки багато в Києві АТОшніків і ніхто не може цьому бидлу вилити на голову відро гімна!

  • У припадочного судді Білоцерківця настільки отікла жиром і від постійних запоїв прищава харя що він уже не в стані прочитати Конституцію України, Конвенцію по правам людини, практику Європейського Суду та ч.2 ст. 306, ст. 23, 28, 48, 113, 114 КПК України, в яких йдеться про пріоритетність вчасності розгляду судової справи порівняно з нехлюйством, забудькуватістю, самодурством, пофігенністю, наглістю і неробством даного судді! І потім, ця деградована падаль прикривається зв’язками в органах МВС і прокуратури, де працюють його родичі!

  • смердючий, потний білогарячащий алкаш. як не перекине зранку своїх сто грам самогону — робота у нього аж ніяк не йде! не пам’ятаю такого випадку, що б він коли-небудь був урівноваженим, весь час агресивний як скажений пес. хоча його діагноз «алкогольний делірій» — це багато пояснює. таких збоченців в зоопарку тримати потрібно, аби людей нормальних не лякав і життя нікому не псував!

Добавить комментарий