Левченко Олег Михайлович

Левченко О.М. очолює міжнародний синдикат кіберзлочинності

Бизнес, Выборы, Интернет, Люди, Новости, Популярные новости

У відповідності до вимог чинного законодавства України (в тому числі – Податкового Кодексу України), кожен суб’єкт господарської діяльності зобов’язаний не приховувати поштову адресу свого фактичного і юридичного місцезнаходження та провадження господарської діяльності. Також, згідно наказу керівника підприємства, на кожному підприємстві України має бути чітко організоване і упорядковане ведення особистого прийому громадян керівництвом суб’єкта господарювання. Однак, всупереч вимогам закону, ТОВ «Хостмайстер», в особі його директора Левченко Олега Михайловича (ідентифікаційний код юридичної особи — 31306359; адреса — 04060, м.Київ, вул.Вавілових, 18 та вул. Артема, 50; тел.: (044) 5941794, (044) 2336230; засновники: Кохманюк Дмитро Сергійович (04050, м. Київ, Шевченківський район, вул. Вільгельма Котарбінського, будинок 10/12, квартира 40), Неверодський Петро Еммануїлович (08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, місто Боярка, Іванківський Тупік, будинок 16), Свиридов Ігор (94041, місто Маунтайн в’ю, вулиця Кастро, 120-335, США), Ткачук Роман Анатолійович (46016, Тернопільська обл., місто Тернопіль, вулиця 15 Квітня, будинок 35, квартира 13), Форсюк Віктор Васильович (03124, м.Київ, Солом’янський район, вулиця Героїв Севастополя, будинок 13-А, квартира 54), Стесін Андрій Вікторович (01054, м. Київ, Шевченківський район, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 88-92, квартира 28), Балабушевич Олексій Ростиславович (04108, м.Київ, Подільський район, проспект Правди, будинок 6-А, квартира 148), Гомон Віталій Анатолійович (58032, Чернівецька обл., місто Чернівці, Шевченківський район, вулиця Південно-Кільцева, будинок 19, квартира 30), Грабовецький Юрій Вікторович (02140, м.Київ, Дарницький район, вулиця Лариси Руденко, будинок 21-А, квартира 7), Долінська Тетяна Володимирівна (04107, м.Київ, вулиця Печенізька, будинок 9, квартира 103), Драчук Олександр Юрійович (86300, Донецька обл., місто Донецьк, Київський район, вулиця Іловайська, будинок 6, квартира 5), Михайленко Ігор Владиславович (61080, Харківська обл., м. Харків, Червонозаводський район, вулиця Машиністів, будинок 8, квартира 27), Ткаченко Світлана Юріївна (03190, м. Київ, Шевченківський район, вулиця Салютна, будинок 42-46, квартира 50), Чалий Юрій Петрович (58018, Чернівецька обл., м. Чернівці, Першотравневий район, вулиця Полєтаєва, будинок 21, квартира 10), Щукін Сергій Павлович (58013, Чернівецька обл., м. Чернівці, Шевченківський район, вулиця Південно-Кільцева, будинок 7, квартира 103), з моменту своєї реєстрації і по теперішній день протиправно приховує своє місцезнаходження з метою уникнення від правоохоронного і судового переслідування за потенційну шкоду інтересам громадян і держави. А саме, ТОВ «Хостмайстер» з 2016 року на постійній основі надає допомогу вітчизняним і міжнародним злочинним угрупуванням, які шляхом розміщення в інтернеті протиправної інформації, займаються шантажем, вимаганням і переслідуванням людей. Крім цього, розміщенням в інтернеті протиправної інформації злочинні угрупування вчиняють диверсії проти українського народу і проти інтересів держави.
З цього приводу, зважаючи на безпосередність прямої вини ТОВ «Хостмайстер» у поширенні в інтернеті незаконної інформації шляхом використання його власного технічного ресурсу і договірних відносин із вітчизняним і міжнародним криміналітетом, особа 1 неодноразово розмовляв по номерам телефонів (044) 594-17-94 та (044) 233-62-30 з працівниками ТОВ «Хостмайстер» та просив записати його на особистий прийом до директора ТОВ «Хостмайстер» Левченко Олега Михайловича з питань незаконного розміщення в інтернеті інформації, що шкодить державі, українському народові і особисто йому, як фізичній і юридичній особі (суб’єкту господарювання), а також як відомому громадському діячу і кандидату у народні депутати на позачергових виборах до Верховної ради України 21.07.2019 року, в чому йому регулярно протиправно відмовлялося. Також, ТОВ «Хостмайстер» досі не реагує у належний спосіб і на листування в електронній формі та на адвокатські запити, адже останні три роки настирно приховує свої договірні відносини із кібер-злочинними угрупуваннями, тим самим вчиняючи ще й інші кримінальні правопорушення, в частині приховування вчинених злочинів.
Зважаючи на вищенаписане особа 1 прийшов логічного висновку, що ТОВ «Хостмайстер» є частиною єдиної системи міжнародного злочинного синдикату, направленого на потенційне завдання нищівної шкоди українському уряду, економіці, воєнній промисловості, державі та її справжнім патріотам. А враховуючи те, що ТОВ «Хостмайстер» надзвичайно активізував свою антидержавну діяльність напередодні виборів до Верховної ради України, то мета протиправних дій такого синдикату – не допущення до парламенту завідомо чесних, дієвих, не залежних та не заангажованих нових політиків, що обов’язково вплинули б на усі сфери державного устрою. Крім цього, виходячи із шантажиської діяльності і вимагательств, а також розміщення в мережі інтернет дуже дорогої замовної антиреклами, ТОВ «Хостмайстер» і його реселери (подільники) отримують сотні мільйонів доларів США надприбутку, які даними кримінальними елементами зовсім не оподатковується. Останнє завдає нищівної шкоди економіці нашої держави та пагубно позначається на боєздатності наших військ в зоні АТО.
Поміж тим, неофіційним шляхом особою 1 було встановлено одну із адрес фактичного місцезнаходження ТОВ «Хостмайстер» (вулиця Січових Стрільців, 50, м.Київ, 02000, офісний центр, 4 поверх), де в не офіційній розмові з працівниками даного товариства йому стало відомо, що вони майже всі працюють не зареєстрованими і отримують заробітну плату в конвертах. Також з розмови з даними працівниками стало відомо, що керівництво ТОВ «Хостмайстер» співпрацює з міжнародними злочинними группами, мета яких – інтернет-диверсії і саботаж, послаблення патріотизму молодих верств населення України, протидія воєнній компанії в АТО, масове поширення пропаганди сепаратизму і антиконституційне повалення уряду держави.
У відповідності до вимог ст.63 Закону законодавець зазначає таке: «1.Виборцям забезпечується можливість доступу до різнобічної, об’єктивної та неупередженої інформації, потрібної для здійснення усвідомленого, поінформованого, вільного вибору. 2. Інформація, що міститься у документах, поданих до Центральної виборчої комісії для реєстрації кандидатів, є відкритою. На офіційному веб-сайті Центральної виборчої комісії оприлюднюються відомості про прізвище, власне ім’я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство із зазначенням часу проживання на території України, відомості про посаду (заняття), місце роботи, партійність, місце проживання, наявність чи відсутність судимості, наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання, суб’єкт висування кожного кандидата у депутати. 5. Центральна виборча комісія за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються на підготовку і проведення виборів депутатів, забезпечує виготовлення не пізніш як за тридцять п’ять днів до дня виборів інформаційних плакатів кандидатів у депутати, зареєстрованих в одномандатних округах. Плакати повинні містити біографічні відомості кандидата у депутати, його передвиборну програму (обсягом до трьох тисяч дев’ятсот друкованих знаків) та фотокартку, подані ним при реєстрації. ЦВК погоджує з кандидатом у депутати, зареєстрованим в одномандатному окрузі, текст та поліграфічне виконання його інформаційного плаката. 6. Центральна виборча комісія забезпечує виготовлення однакової кількості інформаційних плакатів партій та кандидатів із розрахунку не менш як по два примірники кожного плаката на кожну виборчу дільницю.
У відповідності до вимог ст.66 Закону (Засади участі засобів масової інформації та інформаційних агентств в інформаційному забезпеченні виборів) зазначається:
«1. Під час виборчого процесу засоби масової інформації розміщують інформаційні матеріали на замовлення ЦВК та окружних виборчих комісій на підставі відповідних договорів, укладених із зазначеними комісіями. 2. Інформаційні агентства та засоби масової інформації поширюють повідомлення про перебіг виборчого процесу, події, пов’язані із виборами, базуючись на засадах достовірності, повноти і точності, об’єктивності інформації та її неупередженого подання. Інформаційні агентства, засоби масової інформації, що поширюють інформацію про події, пов’язані із виборами, не можуть допускати замовчування суспільно необхідної інформації, що стосується цих подій, якщо вона була їм відома на момент поширення інформації. Інформаційні агентства, засоби масової інформації зобов’язані поширювати інформацію про вибори відповідно до фактів, не допускаючи перекручування інформації. Засоби масової інформації та інформаційні агентства повинні намагатися отримувати інформацію про події, пов’язані з виборами, з двох і більше джерел, віддаючи перевагу першоджерелам. 3. Засоби масової інформації, інформаційні агентства мають збалансовано висвітлювати коментарі всіх партій та кандидатів у депутати щодо подій, пов’язаних із виборами. 4. Телерадіоорганізації самостійно визначають кількість ефірного часу, присвяченого висвітленню фактів та подій, пов’язаних з виборчим процесом. У зазначених матеріалах телерадіоорганізаціям заборонено виокремлювати у своєму ставленні певних суб’єктів виборчого процесу чи надавати їм привілеї…
У відповідності до вимог ст.73 Закону (Порядок використання друкованих засобів масової інформації) зазначається таке: «1.Партія, кандидати у депутати від якої зареєстровані у загальнодержавному окрузі, має право за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України, що виділяються на підготовку і проведення виборів, опублікувати в однаковому для всіх партій поліграфічному виконанні в газетах «Голос України» та «Урядовий кур’єр», а також в одному з регіональних (місцевих) друкованих засобів масової інформації державної чи комунальної форми власності кожного з регіонів свою передвиборну програму обсягом не більше семи тисяч восьмисот друкованих знаків. Кандидат у депутати, зареєстрований в одномандатному окрузі має право за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України, що виділяються на підготовку і проведення виборів, опублікувати в однаковому для всіх кандидатів поліграфічному виконанні в одному з регіональних (місцевих) друкованих засобів масової інформації державної чи комунальної форми власності свою передвиборну програму обсягом не більше трьох тисяч дев’ятсот друкованих знаків. Угода про публікацію вказаних матеріалів з редакціями зазначених засобів масової інформації укладається відповідно Центральною виборчою комісією або окружною виборчою комісією у відповідному регіоні, визначеною згідно з частиною шостою статті 72 цього Закону. 2. Редакції газет «Голос України» та «Урядовий кур’єр», а також редакції регіональних друкованих засобів масової інформації державної форми власності, з якими укладено угоди про опублікування передвиборних програм партій — суб’єктів виборчого процесу, кандидатів у депутати, зареєстрованих в одномандатному окрузі, зобов’язані надрукувати передвиборні програми суб’єктів виборчого процесу в окремих спеціальних випусках видань не пізніш як за сорок п’ять днів до дня виборів. Послідовність розміщення перевиборних програм партій — суб’єктів виборчого процесу, кандидатів у депутати, зареєстрованих в одномандатному окрузі, у відповідному виданні визначається згідно з черговістю їх реєстрації Центральною виборчою комісією.
У відповідності до статті 157 КК України (Перешкоджання здійсненню виборчого права) законодавець передбачає:
1. Перешкоджання насильством, обманом, погрозами, підкупом або іншим чином вільному здійсненню громадянином права обирати і бути обраним Президентом України, народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом місцевої ради або сільським, селищним, міським головою, вести передвиборну агітацію — карається обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на строк від двох до чотирьох років. 2. Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб або членом виборчої комісії чи іншою службовою особою з використанням влади або службового становища,- караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років. 3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що вплинули на результати голосування або виборів, — караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.
Суспільна небезпека цього злочину полягає у тому, що він посягає на конституційне право громадян України обирати або бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Це діяння порушує врегульований законодавством виборчий процес, який здійснюється на засадах: загального, рівного і прямого виборчого права; таємності голосування; добровільної Участі громадян у виборах; вільного і рівноправного висування кандидатів; рівності можливостей для всіх кандидатів у проведенні виборчої кампанії; неупередженості до кандидатів з боку органів Державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів; свободи агітації; гласності і відкритості виборчої кампанії. Внаслідок цих посягань до вказаних органів можуть потрапити особи, які фактично не були до них обрані, і навпаки, не потрапити кандидати, які отримали чи (за умови дотримання норм закону при проведенні виборів) могли б отримати підтримку більшості виборців. У результаті цього окремі органи державної влади чи органи місцевого самоврядування можуть виявитись фактично нелегітимними. Об’єктом злочину є виборче право (право обирати і бути обраним) громадян України, а також їхнє право вести передвиборну агітацію. Потерпілими від цього злочину можуть бути виборці, кандидати на виборні посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, особи, діяльність яких відповідно до законодавства спрямована на забезпечення реалізації суб’єктивного права громадянина бути обраним до вказаних органів (довірені особи кандидатів, їхні офіційні представники та офіційні спостерігачі), члени виборчих комісій. Не можуть визнаватися потерпілими від цього злочину претенденти на виборні посади, вибори яких не регламентуються виборчим законодавством (наприклад, претенденти на посаду суддів Конституційного Суду України, членів Вищої ради юстиції, Голови Верховної Ради України, його заступників та голів парламентських комітетів тощо), а також особи, які вже обрані депутатами, Президентом України чи сільськими, селищними, міськими головами. Об’єктивна сторона злочину може виражатись у формі: 1) перешкоджання вільному здійсненню громадянином України права обирати і бути обраним Президентом України, народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом місцевої ради або сільським, селищним, міським головою; 2) перешкоджання веденню передвиборної агітації. Перешкоджання вільному здійсненню громадянином його виборчого права може виразитись, зокрема, у; безпідставній відмові в реєстрації кандидатом; не включенні громадянина до списків виборців за наявності для того підстав або виключенні громадянина із списків виборців за відсутності для того підстав; неправомірній відмові виборцю у прийнятті і розгляді його заяви про включення його до списку виборців; примушуванні виборця поставити підпис у підписному листі на підтримку певного претендента в кандидати чи, навпаки, відмовитись у підписанні такого листа; неповідомленні або неправдивому повідомленні його про місце та час голосування; у примушуванні кандидата зняти свою кандидатуру з балотування чи зареєструватися кандидатом тощо. Цією ознакою охоплюється також перешкоджання діяльності довірених осіб кандидатів у Президенти України, кандидатів у депутати та кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови, їх офіційних спостерігачів, представника кандидата у Президенти України у Центральній виборчій комісії, які допомагають реалізувати зазначеним громадянам їх суб’єктивне право бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Водночас перешкоджання, наприклад, діяльності офіційних спостерігачів від партій (блоків), зборів виборців, від іноземних держав і міжнародних організацій, а також діяльності інших осіб, які певним чином причетні до виборчої кампанії, не утворює складу злочину, передбаченого ст.157 ККУ, оскільки воно безпосередньо не посягає на його об’єкт. Такі дії за наявності для того підстав слід розглядати як відповідний злочин проти життя та здоров’я особи, проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян, злочин у сфері службової діяльності чи інший злочин. Цією формою злочину охоплюються також випадки створення перешкод для нормальної діяльності виборчої комісії (дільничної, територіальної, окружної, Центральної) чи її окремого члена або будь-яке неправомірне втручання у вирішення питань, віднесених законом до їх компетенції щодо організації та проведення виборів, якщо такі дії були спрямовані на перешкоджання здійсненню громадянином свого виборчого права. Наприклад, це може проявитися в організації зриву засідання комісії з тим, щоб не допустити реєстрації певної особи кандидатом у депутати чи на іншу виборну посаду. За відсутності такого спрямування дії винної особи за наявності підстав можуть розглядатися як інший відповідний злочин, у т.ч. проти життя чи здоров’я особи, проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян (ст.341, 356 ККУ), проти громадського порядку (ст.296 ККУ), або адміністративне правопорушення, передбачене ч.З ст.186-2 КАП. Перешкоджання вести передвиборну агітацію передбачає створення будь-яких перепон громадянам України, політичним партіям, іншим об’єднанням громадян, колективам підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності вільно і всебічно обговорювати передвиборчі програми кандидатів, їхні політичні, ділові та особисті якості, безперешкодно вести агітацію за чи проти того або іншого кандидата, виборчі списки кандидатів від політичних партій чи виборчих блоків. Воно може проявитись у зриві проведення зборів, мітингів чи зустрічей з кандидатами (їх прямій забороні, недопущенні виборців, кандидатів чи інших осіб до місця їх проведення, ненаданні приміщення, умисного виведення з ладу технічного обладнання, необхідного для проведення таких заходів, відключення електроенергії, несвоєчасному повідомленні про місце і час таких заходів тощо), наданні необгрунтованих переваг чи встановленні безпідставних обмежень для передвиборних виступів кандидатів, їхніх довірених осіб у відповідних засобах масової інформації, безпідставній відмові у виготовленні матеріалів передвиборної агітації, їх незаконному вилученні або знищенні, порушенні правил транслювання засобами масової інформації агітаційних телерадіопрограм тощо. Не утворює складу цього злочину обмеження у проведенні передвиборної агітації, визначені виборчим законодавством. Перешкоджання вільному здійсненню громадянином виборчих прав або веденню передвиборної агітації може бути вчинено будь-яким способом. До найбільш поширених способів такого перешкоджання закон відносить насильство, обман, погрозу та підкуп. Під насильством розуміється застосування фізичної сили, яке може виразитись у нанесенні побоїв, ударів, позбавленні чи обмеженні волі, заподіянні тілесних ушкоджень, насильницьке вилучення у потерпілого паспорта чи іншого документа, необхідного для Реєстрації кандидатом або відкриття рахунка для фінансування виборчої кампанії, одержання виборчого бюлетеня тощо. Якщо застосоване насильство містить ознаки більш тяжкого злочину, ніж перешкоджання здійсненню виборчого права, воно потребує самостійної кваліфікації, зокрема за ст.115, 121, ч.2 ст.122 або іншою статтею КК України. Обман — це введення особи в оману стосовно дійсних явищ і фактів, що мають безпосереднє відношення до здійснення громадянином свої виборчих прав або ведення передвиборної агітації. Обман може виразитись як у повідомленні такій особі неправдивих відомостей (про час та місце зустрічі з кандидатом, час та місце голосування, порядок заповнення бюлетенів, про особу кандидата тощо), так і в умисному замовчуванні фактичних обставин, які винний зобов’язаний був повідомити, наприклад, як голова чи член виборчої комісії (неповідомлення виборцям про зняття конкретним кандидатом своєї кандидатури з балотування або про організацію зустрічі з кандидатами тощо). Погроза полягає у психічному впливі на потерпілого з метою перешкодити в реалізації його виборчого права. Змістом такої погрози у складі злочину, передбаченого ст. 157, охоплюється погроза застосування фізичного насильства (позбавлення життя, нанесення тілесних ушкоджень, викрадення тощо), пошкодження чи знищення майна, вчинення інших дій, які є небезпечними для потерпілого, у т.ч. погроза вбивством, яка додаткової кваліфікації за ст.129 ККУ не потребує. Виняток становить погроза, вчинена членом організованої групи, яку слід самостійно оцінювати відповідно до ч.2 ст.129 ККУ. Погроза повинна бути реальною і за своїм характером та інтенсивністю здатною перешкодити громадянинові реалізувати своє виборче право або вести передвиборну агітацію. Підкуп як спосіб перешкоджання вільному здійсненню громадянином своїх виборчих прав або вести передвиборну агітацію полягає у схилянні особи шляхом надання чи обіцяння надання винагороди матеріального характеру (грошей, матеріальних цінностей або послуг) до вчинення певних дій, пов’язаних з реалізацією громадянином свого виборчого права, веденням передвиборної агітації (до голосування за або проти конкретного кандидата, зняття кандидатом своєї кандидатури з балотування, відмови члена виборчої комісії брати участь у роботі виборчої комісії, фальсифікації виборчих документів тощо). Підкуп може бути спрямований стосовно виборця, члена виборчої комісії, кандидата на виборну посаду в органі. державної влади чи органі місцевого самоврядування, а також його довіреної особи, офіційного представника чи будь-якої іншої особи, яка бере участь у виборчому процесі. Такий підкуп, вчинений стосовно службової особи, за наявності підстав слід розцінювати як давання хабара і додатково кваліфікувати за ст.369 ККУ. Публічні заклики або агітація за бойкотування виборів Президента України або народного депутата, опублікування або поширення іншим способом неправдивих відомостей про кандидата в Президенти України або депутати, а так само агітація за або проти кандидата у день виборів утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186-2 КАП. Злочин вважається закінченим з моменту, коли в результаті насильства, обману, погроз, підкупу або інших дій відбулося фактичне перешкоджання здійсненню громадянином свого виборчого права. Якщо такі дії вплинули на результати виборів, Їх слід кваліфікувати за ч.З ст.157 ККУ.
З суб’єктивної сторони цей злочин може бути вчинений лише з прямим або непрямим умислом. Мотив діяння для кваліфікації значення не має. Суб’єкт злочину загальний. Кваліфікуючими ознаками злочину закон передбачає вчинення його; 1) за попередньою змовою групою осіб; 2) членом виборчої комісії; 3) іншою службовою особою з використанням влади або службового становища (ч.2 ст.157), а особливо кваліфікуючою ознакою — вплив на результати голосування або виборів (ч.З ст.157 ККУ). Членом виборчої комісії визнається особа, яка відповідно до виборчого законодавства включена до складу дільничної, територіальної, окружної чи Центральної виборчої комісії. Під іншою службовою особою слід розуміти будь-яку іншу, крім члена виборчої комісії, службову особу. Про поняття службової особи див. примітки 1 і 2 до ст.364 ККУ та Загальні положення до розділу XVII Особливої частини КК України. Обов’язковою умовою кваліфікації цього злочину за ознакою вчинення його членом виборчої комісії чи іншою службовою особою є перешкоджання такими особами здійсненню громадянином його виборчого права або перешкоджання веденню передвиборної агітації з використанням влади або службового становища. Такі діяння можуть виразитись у: безпідставній відмові членами виборчої комісії громадянинові в реєстрації його кандидатом; перешкоджанні керівником звільненню підлеглого, який в установленому порядку зареєстрований кандидатом на виборну посаду в органах державної влади чи органи місцевого самоврядування, від виконання виробничих або службових обов’язків для проведення зустрічей з виборцями або проведення інших виборчих заходів; ненаданні службовою особою кандидату приміщень для проведення заходів, передбачених виборчим законодавством; наданні службовою особою переваг одному кандидату чи обмеженні іншого у можливостях виступити у засобах масової інформації; примушуванні службовою особою підлеглих (наприклад, військовослужбовців строкової служби, курсантів) до голосування за конкретного кандидата тощо. Якщо такі дії потягли за собою тяжкі наслідки, вчинені працівником правоохоронного органу або пов’язані з перевищенням влади чи службового становища, вчиненого за кваліфікуючих обставин, вони потребують додаткової кваліфікації за статтями, що передбачають відповідальність за відповідні злочини у сфері службової діяльності (ч.2 або 3 статей 364, 365, 423, 424 ККУ). У разі, коли перешкоджання службовою особою органу державної влади чи орану місцевого самоврядування здійсненню виборчого права одночасно створювало перепони законній діяльності об’єднань громадян, у т.ч. політичних партій або Їх органів (наприклад, шляхом надання привілеїв та сприяння певним політичним партіям, що беруть участь у виборчому процесі, і ущемленні прав інших), вчинене за наявності підстав слід додатково кваліфікувати за ст.170 ККУ. Таким, що вплинуло на результати голосування або виборів, слід визнавати перешкоджання вільному здійсненню громадянином його виборчого права або перешкоджання веденню передвиборної агітації, що, зокрема, вплинуло на кількість виборців, які взяли участь у голосуванні, кількість голосів, поданих за кожного кандидата, визнання кандидата обраним (не обраним) тощо. Для на. явності цієї кваліфікуючої ознаки не обов’язково, щоб наслідком перешкоджання було визнання виборів недійсними або такими, що і не відбулися.
У відповідності до ч.4 ст.214 КПК України, слідчий, прокурор або ж детектив чи інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов’язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви про кримінальне правопорушення не допускається. Як передбачено ч.1 ст.214 КПК України, слідчий невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Тобто, з вище зазначеної правової норми випливає, що вона встановлює імперативний обв’язок після отримання заяви про вчинення правопорушення – унесення за нею відомостей до ЄРДР. Досудове розслідування, відповідно до ч.2 ст.214 КПК України, розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Крім того, згідно із положенням п. п. 1.1., 1.4. Розділу ІІ Наказу Генеральної прокуратури України «Про єдиний реєстр досудових розслідувань» від 06.04.2016 року за № 139, формування Реєстру розпочинається із внесення до нього слідчим, прокурором відповідних відомостей про кримінальне правопорушення, зазначених в заяві чи повідомленні про його вчинення.
Відповідно до п.2.1 Розділу II Наказу за № 139 від 06.04.2016 року про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Генеральним прокурором України, облік кримінальних правопорушень, у тому числі за заявами, які надійшли до НАБУ здійснюється за дорученням керівника шляхом внесення до ЄРДР відомостей, визначених частиною 5 ст.214 КПК України.
Також, п. 2.2. Розділу ІІ Наказу Генеральної прокуратури України «Про єдиний реєстр досудових розслідувань» передбачено, що у випадку вчинення кримінального правопорушення досудове розслідування розпочинається невідкладно. За умови встановлення обставин, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення, проводиться досудове розслідування відповідно до вимог статті 214 КПК України.
У відповідності до Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ 12.01.2017 пояснив: «…Необхідність існування судового порядку оскарження аналізованого виду бездіяльності ґрунтується на закріпленні у ст.214 КПК обов’язку слідчого, прокурора невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. Таким чином, на відміну від процесуального порядку реагування на заяви та повідомлення про злочин, який було встановлено в КПК 1960 року, згаданий обв’язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб’єктами такої заяви (повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Наведене підтверджується імперативними положеннями ч.4 ст.214 КПК, згідно з якою відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається. Окрім КПК, нормативні засади, пов’язані із вчиненням зазначеної процесуальної дії, регламентовані Положенням про порядок ведення ЄРДР, затвердженим наказом Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 N 139, прийнятим на виконання вимог КПК. Зазначені нормативні засади, як засвідчили результати проведеного аналізу судової практики, також беруться до уваги слідчими суддями під час розгляду аналізованого в межах цього підрозділу виду скарг. Таким чином, з огляду на чіткий обов’язок внесення слідчим чи прокурором відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР із встановленням обмеженого процесуального строку для його виконання, за наявності лише загальних вимог до заяв чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у переважній більшості випадків у разі встановлення факту звернення із заявою та констатації факту невнесення відомостей про кримінальне правопорушення в межах регламентованого ст.214 КПК 24-годинного строку, слідчі судді постановляють ухвали про задоволення скарг на бездіяльність слідчого чи прокурора. Відтепер у всіх справах обов’язковим є проведення досудового розслідування (прояв засади публічності), яке розпочинається слідчим, прокурором негайно після внесення заяви потерпілого до Єдиного реєстру досудових розслідувань».
У відповідності до ст.68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. У відповідності до ст.64 Конституції України (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією.
Хіба не за ці стандарти вітчизняного права щодня і на протязі майже п’яти років гинуть в АТО найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Директор ТОВ «Хостмайстер» Левченко О.М. через свою нахабність і протиправність напевно забув про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити у відповідності до європейських стандартів права. Більше цього, Левченко О.М., саме у такий спосіб навмисно сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми злочинними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які влаштують Левченку О.М. фекальну люстрацію, якщо правоохоронні органи, органи СБУ і ДФС України не бажають реагувати у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що в діяльності директора ТОВ «Хостмайстер» Левченко Олега Михайловича є склад кримінального правопорушення, що передбачене ч.3 ст.157, ч.2 ст.364-1, ч.2 ст.366, ч.5 ст.191, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.2 ст.189, ч.2 ст.129, ч.2 ст.205, ч.2 ст.212, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що протиправна діяльність директора ТОВ «Хостмайстер» Левченко О.М. також являється частиною громадської роботи особи 1, то протиправну діяльність Левченко О.М. слід розцінювати як таку, що направлена на зумисне перешкоджання його громадській діяльності і тягне за собою кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії Левченко О.М. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до джерела інтернет інформації і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Левченко О.М., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом постійно перевищує свої службові повноваження, вчиняє підроблення, обмежував виборчі права кандидата у народні депутати на користь кримінального олігархату, уникає сплати податків, вводять суспільство в оману, приховує вчинені злочини, перешкоджають діяльності громадської організації, а також протидіяв справедливим виборам в нашій країні. Втручання у вибори, обмеження громадян в інформації та штучна зміна думки виборців прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Левченко О.М. умисно вчинив посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці Левченко О.М. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності Левченко О.М. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень Левченко О.М. містять всі ознаки злочину, що передбачені ст.170, ч.3 ст.157, ч.2 ст.364-1, ч.2 ст.366, ч.5 ст.191, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.2 ст.189, ч.2 ст.129, ч.2 ст.205, ч.2 ст.212, ч.1 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування.
З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, ГСУ ДФС, ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення директором ТОВ «Хостмайстер» Левченко О.М. Очікуємо результатів адекватного реагування ГПД НАБУ, ГСУ ДФС, ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР та результатів проведеного досудового розслідування. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.

Левченко Олег Михайлович Повідомлення ЄРДР

Левченко Олег Михайлович ЄРДР

Левченко Олег Михайлович розшук

Левченко Олег Михайлович ГУ НП в м.Києві

4 comments

  • ця сепаратиська хвойда Левченко Олег Михайлович якимось чудом умудряється вижити, одночасно роками тероризуючи українців і зраджуючи державу! можна уявити скільки він щомісяця сплачує відкатів СБУ за охорону його смердючого заду і за перебування поза межами СІЗО. Зеленський во всю поганить Пороха, а сам заткнув в СБУ бездарного наріка Баканова І.Г., який толком нічого не робить, крім зміни валютних потоків у свою кишеню та в кишені Зеленського! одна надія на атошніків, які мають помститися за убитих побратимів на Донбасі і впіймати цього невловимого сепара-зрадника Левченко О.М. та удавити його награбованими мільйонними статками!

  • таке неподобство може трапитися хіба що в Україні, що б якийсь інфантильний пархатий іудей роками зраджував державу, працював на російського ворога, протидіяв демократичним процесам в країні, приймав участь у викраданні людей, робив з дітей хвойд і торгував малолітніми дітьми, при цьому живучи в повному здоров’ї і на волі. правда ж чистий маразм, а не уряд? суцільне непорозуміння, а не країна! або країна зеленої іудейської чуми, яка веде нашу державу до чорної і бездонної прірви!

  • іще одна обрізана потвора, яка засмерділа половину вулиці Артема. думаю, що через його протухлість поліція іудея Левченко насправді не шукає, як пише у цих листах, а обходить його офіс бочком! з цими пархатими потрібно щось конкретно робити, адже дихати в Києві від їх смороду уже немає чім. да і диверсійна співпраця ТОВ «Хостмайстер» з Росією потребує належної реакції українського суспільства! в якій би країні світу запроданцю і педофілу давали спокійно жити і займатися кривавим бізнесом патріоти України і батьки, у яких є маленькі діти?

  • досить не погано цей обрізаний урод пристроївся на українському ринку. одноосібно розпоряджається доменами в зоні юа: хочу верчу, а хочу — кручу. сьогодні він донецьким бойовикам продає домени, а завтра — московії. при тому що ці обидві ворогуючі сторони використовують наші українські домени для здійснення тероризму, бандитизму, збурення людей, для проституції, розбещення неповнолітніх та викрадення людей! цього сепаратиста потрібно найти силами наших патріотів і судити його судом народним, як у давнину поступали із зрадниками — березовий паль в його смердючий зад!

Добавить комментарий