Гриців Михайло Іванович

Суддя ВСУ Гриців М.І. у подільниках банди Кличка В.В.

Новости, Популярные новости, Суды

Ухвалою судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Верховного Суду України Берназюка Я.О. в адміністративному провадженні № К/9901/68791/18 від 11.01.2019 року, на підставі статтей 55, 59, 169, 248, 328, 332, 355, 359 КАС України було відмовлено у прийнятті касаційної скарги КП «Київреклама» на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2018 року у судовій справі № 826/247/18 за позовом приватного підприємства особи 1 до Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про визнання протиправними дій щодо демонтажу рекламного засобу. Вказаною ухвалою було повернуто скаржнику касаційну скаргу без права на її оскарження. Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання.
Стаття 332 КАС (Залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги) зазначає:
«1. Касаційна скарга реєструється у день її надходження до суду касаційної інстанції та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу. 2. До касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. 3. Касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. 4. Розгляд заяви особи про поновлення строку на касаційне оскарження здійснюється колегією суддів суду касаційної інстанції, склад якої визначений у порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу. 5. Касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо: 1) касаційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено; 2) скаргу подано в інший спосіб, ніж до суду касаційної інстанції; 3) до надіслання ухвали про відкриття касаційного провадження від особи, яка подала скаргу, надійшла заява про її відкликання; 4) у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. 6. Питання про залишення касаційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом десяти днів з дня надходження касаційної скарги. Питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом десяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. 7. Копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції».
22.01.2019 року КП «Київреклама», в особі юрисконсульта юридичного відділу комунального підприємства Кіцелюк Юлії Юріївни, повторно подало касаційну скаргу на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2018 року у судовій справі № 826/247/18 за позовом приватного підприємства особи 1 до Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про визнання протиправними дій щодо демонтажу рекламного засобу. 22.01.2019 року КП «Київреклама», в особі юрисконсульта Кіцелюк Ю.Ю., подало окреме від своєї скарги клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2018 року у судовій справі № 826/247/18, без зазначення жодної із причин на таке пропущення, яке навіть не пройшло належної реєстрації в канцелярії Верховного Суду. У вказаній скарзі та в клопотанні скаржника повторно не були вказаними дати їх фактичного створення і подання, телефонів Позивача та Відповідача, електронних адрес Позивача і Відповідача.
Додатки до поданої скарги і клопотання були належним чином не оформленими та повторно не відповідали вимогам Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 04.07.2018 року за № 2277/5), а також на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за №55 про «Деякі питання документування управлінської діяльності» (копії документів мусять засвідчуватися керівниками підприємств і установ, при чому, в правому верхньому куті має зазначатися «Копія вірна», а внизу документу – зазначення посади, прізвище, ім’я та по-батькові відповідальної особи, яка створює копію документу, а також зазначення дати створення копії даного документу і засвідчення її власним підписом і печаткою). Більше того, оригінал Розпорядження Кличка В.В. за вих. № 947 від 05.12.2017 року, з якого створювалася копія, не містить підпису Кличка В.В.
29.01.2019 року Верховний Cуд поновив строк на подання касаційної скарги, однак скаргу залишив без руху та надав строк на усунення її недоліків скаржнику (том 2, аркуш 30). За змістом ухвали у провадженні № К/9901/2845/19 від 15 лютого 2019 року скаржник нібито у встановлений ухвалою про залишення касаційної скарги без руху строк усунув недоліки, які були в ній зазначені. Насправді ж скаржником недоліки були усунутими лише в частині доплати браку коштів по сплаті судового збору та повідомлення про це 08.02.2019 року Верховний Суд, що фактично являється змінами і доповненнями до скарги, а решту недоліків так і залишилися не усунутими. Крім того, скаржник уникнув свого обов’язку надати сторонам провадження копії внесених ним змін та доповнень до своєї касаційної скарги, а для Верховного Суду – докази надсилання сторонам провадження саме таких змін чи доповнень до своєї скарги (том 2, арк. 32-33). При цьому, скаржник повторно належним чином не оформив платіжне доручення та повідомлення Верховного Суду.
В статті 337 КАС (Доповнення, зміна, відкликання касаційної скарги чи відмова від неї) зазначено:
«1. Особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень.
2. У разі доповнення чи зміни касаційної скарги особа, яка подала касаційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до касаційної скарги іншим учасникам справи, інакше суд не враховує такі доповнення чи зміни.
3. Особа, яка подала касаційну скаргу, має право відкликати її до постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження.
4. При відкликанні касаційної скарги суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про повернення скарги.
5. Особа, яка подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення касаційного провадження. У разі відмови від касаційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги, постановляє ухвалу про закриття касаційного провадження.
6. У разі закриття касаційного провадження у зв’язку з відмовою від касаційної скарги на судові рішення повторне оскарження цих рішень особою, яка відмовилася від скарги, не допускається».
Ухвалою судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Верховного Суду Гриціва Михайла Івановича, в адміністративному провадженні № К/9901/2845/19 від 15 лютого 2019 року, на підставі статтей 334, 335, 338 КАС України було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою КП «Київреклама» на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2018 року у судовій справі № 826/247/18 за позовом приватного підприємства особи 1 до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій щодо демонтажу рекламного засобу. Вказаною ухвалою учасникам справи, яким були адресовані копії касаційної скарги, було запропоновано впродовж 14 днів з дня вручення ухвали подати відзив на касаційну скаргу в письмовій формі із зазначенням у ньому відомостей, передбачених частиною другою ст.338 КАС у редакції Закону № 2147-VIII. На підставі даної ухвали було витребувано із окружного адміністративного суду Києва судову справу № 826/247/18. Як витікає зі змісту адміністративного провадження за № К/9901/2845/19 від 15 лютого 2019 року та виходячи з матеріалів касаційної скарги, скаржник подав свою касаційну скаргу через канцелярію суду 22.01.2019 року (том 2, аркуш 1), в той час як він отримав копію ухвали апеляційної інстанції 28.11.2018 року (том 2, аркуш 2). Власне, як скаржник і сам зазначає в своїй апеляційній скарзі, термін касаційного оскарження мав закінчитися 27.12.2018 року (том 2, аркуш 2). Таким чином, скаржник подав свою касаційну скаргу із запізненням на 25 (двадцять п’ять) днів. Більше того, матеріали судового провадження № К/9901/2845/19 досі не містять в собі жодного доказу поважності причини пропуску встановленого законодавцем строку для оскарження ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2018 року у судовій справі № 826/247/18.
У відповідності до ст.329 КАС України (Строк на касаційне оскарження) передбачено таке:
«1. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
2. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
3. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п’ятою статті 333 цього Кодексу».
Як вбачається зі змісту касаційної скарги, скаржник не погоджується з судовими рішеннями обох попередніх інстанцій, стороною якого практично не був, вважає, що постанову першої інстанції та ухвалу апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2018 року по справі № 826/247/18, яка нібито перешкоджає подальшому провадженню у справі та направити справу для продовження розгляду Шостого апеляційного адміністративного суду.
Статтею 328 КАС України (Право на касаційне оскарження) передбачено: «1. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. 2. У касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3, 4, 5, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. 3. У касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз’яснення рішення чи відмову у роз’ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. 4. Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. 5. Не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. 6. Особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою. У разі відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов’язки учасника справи».
Однак, скаржник досі не підтвердив свого права на касаційне оскарження. Крім того, суд першої та апеляційної інстанції насправді не вирішував питання про права, свободи, інтереси та (або) обов’язки скаржника, а значить він позбавлений права на подання касаційної скарги. Більше того, скаржник намагається по-шахрайськи переконати Верховний Суд втім, що Розпорядження Київського міського Голови Кличка В.В. за вих. № 947 від 05.12.2017 року нібито являється тою самою Довіреністю, якою Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) нібито уповноважує скаржника представляти його інтереси в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції, в той час як вказане Розпорядження лише констатує факт заміни посадових осіб в КП «Київреклама», однак через відсутність в ньому підпису Кличка В.В. та засвідчувальних написів такий документ позбавлений правової сили.
В статті 330 КАС України (Форма і зміст касаційної скарги) зазначається: «1. Касаційна скарга подається у письмовій формі. 2. У касаційній скарзі зазначаються: 1) найменування суду касаційної інстанції; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб — громадян України, номери засобів зв’язку та адреса електронної пошти, офіційна електронна адреса, за наявності; 3) судові рішення, що оскаржуються; 4) обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права; 5) вимоги особи, що подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції; 6) у разі необхідності — клопотання особи, що подає касаційну скаргу; 7) дата отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується; 8) перелік матеріалів, що додаються. 3. Касаційна скарга може містити клопотання особи про розгляд справи за її участі. За відсутності такого клопотання вважається, що особа не бажає брати участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції. 4. До касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору, а також копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи…».
Як вбачається зі змісту касаційної скарги, скаржник не погоджується з судовими рішеннями обох попередніх інстанцій, вважає ухвалу апеляційної інстанції такою, що перешкоджає подальшому провадженню у справі та просить її скасувати і направити справу для продовження розгляду до Шостого апеляційного адміністративного суду. У касаційній скарзі, всупереч приписам Кодексу адміністративного судочинства України, при обґрунтуванні вимог особи, що подає касаційну скаргу, не зазначено конкретно, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи в апеляційній інстанції, не вказані відповідні статті, пункти, підпункти Кодексу та Конституції України, інших актів законодавства, якими встановлені норми матеріального права і яких нібито не дотрималася апеляційна інстанція при вирішенні справи, а також які саме приписи КАС були при цьому порушені.
Поміж цим усім, КП «Київреклама» не є стороною провадження, адже судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов’язки такої особи судом першої чи апеляційної інстанції не вирішувалося, а тому адміністративне провадження за № К/9901/2845/19 підлягає закриттю на підставі положення ст.339 КАС України.

Як зазначається в ст.339 КАС України (Закриття касаційного провадження):
«1. Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо:
1) після відкриття касаційного провадження особа, яка подала касаційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги;
2) після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати;
3) після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов’язки такої особи не вирішувалося.
2. Про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу».
Згідно з положеннями частини 3 ст.2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку».
Аби уникнути кримінального і дисциплінарного покарання за вчинені правопроступки, голова КМДА Кличко В.В. та його заступники Мондриївський В.М. і Пантелеєв П.О. методом шахрайства змусили в.о. директора КП «Київреклама» Дзядевич Оксану Анатоліївну, начальника Управління з питань реклами КМДА Смирнова О.Г. і представника за довіреністю Кіцелюк Ю.Ю. подати касаційну скаргу, наперед знаючи про те, що КП «Київреклама» не являється належним відповідачем (стороною провадження), а паралельно — ще й вступили в корупційну домовленість з аферистом суддею-доповідачем Верховного Суду Гриців Михайлом Івановичем, який впродовж 11 місяців зовсім не реагує на численні клопотання і заяви особи 1 та на вищезазначені норми КАС України (не згадуючи вже про не менш важливі вимоги Конституції України, Конвенції по правам людини, Рішення Європейського суду з прав людини щодо потреби збереження суддями усіх рівнів встановлених строків для розгляду судових справ), які не дозволяють відтягувати призначення попереднього судового розгляду більше чим на 5 календарних днів, так само як і затягувати з прийняттям остаточного рішення за наслідками розгляду касаційної скарги більше чим на 60 днів.
Поза тим, суддя-доповідач Верховного Суду Гриців М.І. з не зрозумілих підстав ігнорує 11 місяців поспіль Постанову № 8 Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді», у відповідності до якої «…З метою усунення значної різниці у навантаженні суддів, дотриманням своєчасного розгляду і вирішення справ у розумні строки та у зв’язку із завершенням другої частини конкурсу на посади суддів Верховного Суду за рішенням зборів суддів, справи, які передані Верховному Суду з вищих спеціалізованих судів та розгляд яких не розпочато…» мусив би перерозподілити між суддями Верховного Суду і провадження № К/9901/2845/19, яке протиправно прийняв до розгляду та зумисно утримує майже цілий рік не розглянутим. Також, незрозумілою є поведінка судді Гриців М.І. стосовно його похабного відношення до Положення про автоматизовану систему документообігу суду від 26.11.2010 року N 30 (із змінами і доповненнями, внесеними рішеннями Ради суддів України від 15 вересня 2016 року N 58, від 2 березня 2018 року N 17, від 12 квітня 2018 року № 16), затвердженими Рішенням Ради суддів України 26.11.2010 року № 30 (у редакції рішення Ради суддів України від 02 березня 2018 року № 17): «п.19. Повторний автоматизований розподіл судової справи може проводитись модулем автоматизованого розподілу в порядку, визначеному п.6 цього Розділу у випадках: 1) коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач зі складу колегії (якщо справа розглядається колегіально) не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти календарних днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені процесуальним законом — на підставі вмотивованого розпорядження керівника апарату (секретаріату), підписаного у відповідності до його посадових обов’язків; 2) у разі наявності в матеріалах справи протоколу про неможливість проведення автоматизованого розподілу та після усунення обставин, що унеможливлювали його здійснення — на підставі вмотивованого розпорядження керівника апарату суду (секретаріату), підписаного у відповідності до його посадових обов’язків; 3) у випадках порушення пункту 5 Розділу III цього Положення, якщо це призвело до порушення порядку визначення судді (колегії суддів) — на підставі на підставі вмотивованого розпорядження керівника апарату суду (секретаріату)». Вищенаписане остаточно доказує наявність саботажу і корупційного зговору між керівництвом КМДА з суддею-доповідачем Верховного Суду Гриців М.І. з метою приховування посадових злочинів першого.
Статтею 342 КАС України (Строк розгляду касаційної скарги) регламентує:
«1. Касаційна скарга на рішення та постанови, визначені частиною першою статті 328 цього Кодексу, має бути розглянута протягом 60 днів, а на ухвали, визначені частинами другою та третьою статті 328 цього Кодексу, — протягом 30 днів з дня постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження у справі».
У статті 343 КАС України (Попередній розгляд справи) зазначається:
«1. Попередній розгляд справи має бути проведений протягом 5 днів після складення доповіді суддею-доповідачем без повідомлення учасників справи.
2. У попередньому судовому засіданні суддя-доповідач доповідає колегії суддів про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції.
3. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
4. Суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов’язкове скасування судового рішення.
5. Суд касаційної інстанції призначає справу до розгляду у судовому засіданні за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті або статтею 345 цього Кодексу». Справа призначається до розгляду у судовому засіданні, якщо хоч один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до розгляду у судовому засіданні постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду».
В статті 339 КАК України (Закриття касаційного провадження) передбачено таке:
«1. Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо:
2) після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати; 3) після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов’язки такої особи не вирішувалося».
Однак, уже минуло 11 (одинадцять) календарних місяців з того часу, як минуло тих сами 5 днів, які були відведеними законодавцем для призначення дати і часу судового засідання по суті справи або для закриття провадження за фактом подання касаційної скарги неналежною особою, а також минуло вже 5 місяців з того часу, як закінчилися ті самі шість місяців, які законодавець відвів для закінчення розгляду касаційної справи, а суддя-доповідач Гриців М.І. безкарно продовжує і надалі утримувати провадження № К/9901/2845/19 навіть не призначеним до розгляду.
Останнє остаточно вводить приватне підприємстиво особи 1 в збанкрутування (термін простоювання приватного підприємства особи 1 станом на 04.09.2019 року складає вже 26 місяців), а для керівників КМДА — надає право і надалі зберігати за собою надприбуткові посади, включає зелене світло для подальших корупційних і казнокрадських дій та безмежного затягування проведення досудового розслідування у відкритих проти даних зловмисних посадових осіб КМДА 15 кримінальних провадженнях.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами і доповненнями, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Як роз’яснив Європейський суд з прав людини в рішеннях у справах «Білуха проти України» (заява № 33949/02 від 09.11.2006 року), «Ветштайн проти Швейцарії», «Микаллеф проти Мальти», в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. Тому, кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в упередженості, зобов’язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів в учасників судового процесу. Ці правила направлені також на усунення будь-яких ознак необ’єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві. У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи: 1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду. Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 pоку, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Згідно п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді», схвалених резолюцією №2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 року, допускається відвід (самовідвід) судді у тому випадку, якщо у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в упередженості судді». Отож, «…кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в упередженості, зобов’язаний вийти з процесу…», чого суддя Верховного Суду Гриців М.І. впродовж 11 календарних місяців уперто робити не бажає.
Отож, хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі майже п’яти років гинуть в АТО найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Суддя Гриців М.І. через свою нахабність, бездарність, протиправність і неадекватність напевно забув про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма і у відповідності до європейських стандартів права. Більше того, суддя Гриців М.І. саме у такий спосіб сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми диверсійними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цій ганебній істоті фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають належним чином реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що суддя Верховного Суду Гриців М.І. вчинив кримінальне правопорушення, яке передбачене ч.2 ст.206, ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.3 ст.375, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що провадження № К/9901/2845/19 також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність судді Гриців М.І. слід розцінювати як таку, що направлена на зумисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії судді Гриців М.І. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя Гриців М.І., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищує свої службові повноваження, виніс неправосудні ухвали, вчиняє службові підроблення, протиправно уникає самовідводу, порушив присягу судді, перешкоджає відправці правосуддя, перешкоджає здійсненню законної господарської діяльності, перешкоджає наповненню державної скарбниці податками, надає допомогу злочинному угрупуванню та окремим злочинним чиновникам, тим самим саботуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя Гриців М.І. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах військового стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Гриців М.І. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності судді Гриців М.І. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею Гриців М.І. містять всі ознаки злочину, що передбачені ст.170, ч.1 ст.111, ч.2 ст.206, ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.3 ст.375, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до ЄРДР і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею Гриців М.І. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради юстиції України про не належну поведінку судді Гриців М.І., який грубо порушує присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування ГПД НАБУ, СУ ДБР, ГСУ СБУ стосовно внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради юстиції України — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.

Гриців Михайло Іванович ухвала 1

Гриців Михайло Іванович ухвала 2

Гриців Михайло Іванович Постанова 8

Гриців Михайло Іванович невідповідність 1

Гриців Михайло Іванович невідповідність 2

Гриців Михайло Іванович невідповідність 3

Гриців Михайло Іванович невідповідність 4

4 comments

  • наглість цього рідкісного урода воістину вражає: прийняти до розгляду касаційну скаргу від зовсім сторонньої кантори і тримати її цілий рік без розгляду — це вже точно перебір! Володимиру Зеленському потрібно терміново звернути свою увагу на цього гнилого і продажного хниря, якщо пан президент мріє зберегти мінімальну повагу і подальшу підтримку від українців! як на мене, суддю-шлюху Гриціва негайно потрібно звільняти і садити в тюрму! а ще краще — повісити на Хрещатику, що б іншим не повадно було такі речі повторяти!

  • це злодійське бидло, за результатами тестування, саме тупе із всіх суддів Верховного суду! запитується у пана президента Зеленського, а чому суддя Гриців досі не в тюрмі? чому НАБУ до тепер не відібрало у судді Гриціва те, що він роками непомірно грабував? коли вже народ України побачить результати обіцяних змін? геть фашистську хунту з Верховного суду! геть суддів-шахраїв і злодіїв з нашої держави! таких підлих уродів потрібно позбавляти громадянства, а згодом — і життя!

  • Суддя Михайло Гриців «вихований» у Львівському апеляційному суді. З цього суду дуже багато вийшло неабияких злодіїв, які очікують реакції від президента держави та від керівників НАБУ

  • не розумію, чому наше «славне» НАБУ і СБУ не бере під варту цього квартирного урода-афериста? чи володимир зеленський з бакановим мають з цього свій навар? ця мразь давно мала згнити на тюремній зоні, як тільки стали відомі перші подробиці його квартирних махінацій і шахрайств з судовими рішеннями!

Добавить комментарий