Плахотнюк Катерина Григорівна

Плахотнюк К.Г. загубилася у Нірвані, або синдром роздвоєння

Новости, Популярные новости, Суды

01.08.2018 року, через приймальну ГПД НАБУ, особа 1 подав на ім’я керівника Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Калужинського Андрія Володимировича заяву за вих. № 2463/31 від 31.07.2018 року про вчинення суддею Солом’янського районного суду м.Києва Криворот О.О. кримінального правопорушення. У даній заяві особа 1 вказав всі елементи вчиненого злочину: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивний сторона. Також, у своїй заяві особа 1 вказав всі ознаки вчиненого злочину: час, місце, спосіб; ПІП особи, її місце роботи і посаду тощо. Крім цього, особа 1 самостійно кваліфікував вчинення суддею Криворот О.О. злочину – за ч.2. ст.364, ч.2 ст.356, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396 КК України. Відповідно, в заяві особи 1 були всі необхідні дані для внесення її відомостей до ЄРДР впродовж 24 годин керівником ГПД НАБУ Калужинським А.В. у відповідності до положення п.6 ст.39 КПК України, або уповноваженим детективом. Однак, у порушення ч.1 ст.2 КК України, п.1, 4 ст.214 КПК України та п.3.3.1 Наказу про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Генеральним прокурором України за № 139 від 06.04.2016 року, станом на 07.08.2018 року особу 1 у жодний із способів не було повідомлено керівником ГПД НАБУ Калужинським А.В. або уповноваженим детективом про внесення відомостей його заяви за вих. № 2463/31 від 31.07.2018 року до ЄРДР, яку він подав до ГПД НАБУ 01.08.2018 року.
Пунктом 1 ч.2 ст.39 КПК України передбачено, що саме керівник органу досудового розслідування уповноважений визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою – визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих. В таку групу слідчих може бути включений і сам керівник органу досудового розслідування. Разом з тим, включення до групи слідчих керівника органу досудового розслідування є необов’язковим, оскільки, в силу наданих процесуальним законом, зокрема п.п. 4,6 ч.2 ст.39 КПК України повноважень, керівник органу досудового розслідування уповноважений вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх порушення слідчим, здійснювати досудове розслідування, виконувати функції реєстратора кримінальних правопорушень, користуючись при цьому повноваженнями слідчого. А слідчий, відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КПК України, уповноважений починати досудове розслідування та розглядати подані йому клопотання. Наведене свідчить про те, що оскаржувана особою 1 бездіяльність начальника органу досудового розслідування, яка полягала у не внесенні відомостей його заяви до ЄРДР у визначений КПК строк, була предметом оскаржування в суді.
07.08.2018 року, що відповідало 7 (сьомому) процесуальному дню, особа 1 подав через канцелярію Солом’янського районного суду м.Києва скаргу за вих. № 2466/06 на бездіяльність керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В. для якнайшвидшого її подання до Київського апеляційного суду для визначення підсудності судової справи за № 752/20500/18, керуючись ч.2 ст.32, п.3 ч.1 та ч.2 ст.34 КПК України. Київський апеляційний суд задовольнив подання голови Солом’янського районного суду м.Києва Шереметьєвої Л.А. та визначив підслідність вказаної судової справи за Голосіївським районним судом м.Києва. У відповідності до ст.35 КПК України, автоматизованою системою документообігу Голосіївського районного суду м.Києва, судова справа № 752/20500/18 була розподіленою на слідчого суддю Голосіївського районного суду м.Києва Плахотнюк К.Г.
27.12.2018 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м.Києва Плахотнюк Катерина Григорівна направила особі 1 рекомендований лист за штрихкодовим номером 0312715971242, в якому була копія належним чином не оформленого і не завіреного у відповідності до вимог ст.137 КПК України повідомлення про судовий виклик у справі № 752/20500/18 від 21.12.2018 року.
В тексті повідомлення зазначалося, що «…розгляд скарги… на бездіяльність керівника ГПД НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР призначено на 15.01.2019 року об 10 год. 00 хв. в приміщенні Голосіївського районного суду м.Києва, що знаходиться в м.Києві по вул.Потєхіна, буд.№ 14-А».
15.01.2019 року відбулося судове засідання у судовій справі № 752/20500/18 на бездіяльність керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В. під головуванням слідчого судді Голосіївського районного суду м.Києва судді Плахотнюк К.Г., за результатами якого дана суддя вчинила низку протиправних і не зовсім здорового глузду дій:
— затримала розгляд скарги на додаткових півтори місяці, добре знаючи що терміни розгляду її вже були порушеними на вкрай нерозумний строк — на цілих 5 (п’ять) місяців;
— не викликала на судове засідання суб’єкта оскарження — керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В.;
— викликала у дане засідання «уповноважену» особу НАБУ, про призначення якого не мала доказів;
— проводила судове засідання в своїй робочій кімнаті, в той час коли були вільними зали судових засідань;
— не встановлювала особу 1 в залі суду за його особистими документами;
— не просила назватися особу 1 в залі суду;
— не просила особу 1 вказати місце свого проживання;
— не встановлювана повноважень в особи 1 на участь у даному судовому засіданні;
— не зачитала права і обов’язки учасникам судового провадження;
— не запитувала в особи 1 про зрозумілість зачитаних прав та обов’язків учасника судового провадження;
— не запитувала в учасників провадження про наявність у них заяв та клопотань;
— не зачитала текст скарги особи 1;
— не оголошувала дебатів у даному судовому провадженні;
— порушила таємницю нарадчої кімнати (вийшла з нарадчої кімнати без винесення судового рішення та продовжила слухати інші справи);
— протиправно і невмотивовано перенесла судове засідання на 25.01.2019 року через те, «…що скаржник не надав суду другої копії скарги для уповноваженої особи НАБУ», а також через те, «…що уповноважена особа НАБУ не надала до суду своїх пояснень або заперечень на подану скаргу».
25.01.2019 року відбулося повторне засідання у судовій справі № 752/20500/18 на бездіяльність керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В. під головуванням слідчого судді Голосіївського районного суду м.Києва Плахотнюк К.Г., за результатами якого дана суддя вчинила низку повторних протиправних і не зовсім здорового глузду дій:
— затримала розгляд скарги на додатковий місяць, добре знаючи що терміни розгляду її були вже порушеними на вкрай нерозумний строк — на цілих 6 (шість) місяців;
— не викликала на судове засідання суб’єкта оскарження — керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В.;
— викликала у судове засідання «уповноважену» особу НАБУ, про призначення якого не мала доказів;
— проігнорувала розгляд клопотання особи 1 про проведення судового засідання без його участі та без повторного відкладення розгляду його скарги на іншу дату;
— проігнорувала розгляд клопотання особи 1 про передачу судової справи керівникові апарату суду на повторний авторозподіл, яку безпідставно не розглядає, затягуючи строки розгляду;
— відмовилася брати до уваги письмові заперечення особи 1 стосовно того, що КПК не передбачає обов’язку суб’єкта оскарження на надання суду своїх пояснень чи заперечень на скарги (в порядку ст.303 КПК);
— відмовилася брати до уваги письмове заперечення скаржника щодо неодноразового порушення судом вимог ч.2 ст.306 та ч.3 ст.306 КПК України;
— протиправно і невмотивовано перенесла судове засідання на 22.02.2019 року через те, «…що уповноважений представник НАБУ повторно не надав суду своїх пояснень або заперечень».
22.02.2019 року відбулося повторне (третє) засідання у судовій справі № 752/20500/18 на бездіяльність керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В. під головуванням слідчого судді Голосіївського районного суду м.Києва Плахотнюк К.Г., за результатами якого дана суддя вчинила низку повторних протиправних і не зовсім здорового глузду дій:
— затримала розгляд скарги на додатковий місяць, добре знаючи що терміни розгляду її були вже порушеними на вкрай нерозумний строк — на цілих 7 (сім) календарних місяців;
— не викликала на судове засідання суб’єкта оскарження — керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В.;
— викликала у судове засідання «уповноважену» особу НАБУ, про призначення якого не мала доказів;
— проігнорувала розгляд клопотання особи 1 про проведення судового засідання без його участі та без повторного відкладення розгляду його скарги на іншу дату;
— проігнорувала розгляд клопотання особи 1 про передачу судової справи керівникові апарату суду на повторний авторозподіл, яку безпідставно не розглядає, затягуючи строки розгляду;
— відмовилася брати до уваги письмові заперечення особи 1 стосовно того, що КПК не передбачає обов’язку суб’єкта оскарження на надання суду своїх пояснень чи заперечень на скарги (в порядку ст.303 КПК);
— відмовилася брати до уваги письмове заперечення скаржника щодо неодноразового порушення судом вимог ч.2 ст.306 та ч.3 ст.306 КПК України;
— протиправно і невмотивовано перенесла судове засідання на 01.04.2019 року через те, «…що уповноважений представник НАБУ повторно не надав суду своїх пояснень або заперечень».
01.04.2019 року відбулося повторне (четверте) засідання у судовій справі № 752/20500/18 на бездіяльність керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В. під головуванням слідчого судді Голосіївського районного суду м.Києва Плахотнюк К.Г., за результатами якого дана суддя вчинила низку повторних протиправних і не зовсім здорового глузду дій:
— затримала розгляд скарги на додатковий місяць, добре знаючи що терміни розгляду її були вже порушеними на вкрай нерозумний строк — на цілих 8 (вісім) календарних місяців;
— не викликала на судове засідання суб’єкта оскарження — керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В.;
— викликала у судове засідання «уповноважену» особу НАБУ, про призначення якого не мала доказів;
— проігнорувала розгляд клопотання особи 1 про передачу судової справи керівникові апарату суду на повторний авторозподіл, яку безпідставно не розглядає, затягуючи строки розгляду;
— вийшла за межі повноважень, адже взамін розгляду скарги за вих. № 2466/06 від 07.08.2018 року вдалася до розгляду заяви за вих. № 2463/31 від 31.07.2018 року про вчинення правопорушення;
— вчинила службове підроблення, стверджуючи в своїй ухвалі всупереч прямим вимогам ст.26 КПК України те, що «заява… за вих. № 2463/31 від 31.07.2018 року за своїм не є повідомленням про кримінальне правопорушення, оскільки не містить об’єктивних даних про вчинення суддею кримінального правопорушення», що є зухвалою брехнею і бреднею явного збоченця;
— перевищила повноваження, адже протиправно вирішувала ті питання, які законом віднесені до повноважень органу досудового розслідування (детектива, процесуального прокурора, слідчого);
— стверджувала обставини справи, не маючи на те жодних підстав і доказів;
— приховала вчинені злочини фігуранта у справі провадження;
— зумисно перешкодила громадській діяльності особи 1;
— постановила неправосудне рішення (відмовила у задоволенні скарги на бездіяльність керівника ГПД НАБУ, яка виразилася у невнесенні відомостей заяви особи 1 до ЄРДР), чого не передбачено вимогами ст.214 КПК України, а також Наказом ГПУ за № 139 і № 125;
— постановлюючи неправосудне рішення посилалася на Висновки Судової палати у кримінальних справах ВСУ від 0.07.2013 року (?), якого насправді за такою датою не існує;
— постановлюючи неправосудне рішення посилалася на Висновки Судової палати у кримінальних справах ВСУ від 0.07.2013 року (?), за умови якщо не брати вказану нею хибну дату, то вони не є самостійними законами України і не дають жодного права суддям на їх поприщі постановлювати інші судові рішення, а лише рекомендуються ВСУ суддям першої і другої інстанції виключно з позиції взяття до уваги як судову практику;
— грубо і вже не вперший раз порушила присягу судді.
У відповідності до ст.26 КПК України (Диспозитивність) законодавцем передбачається таке: «1.Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. 3. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом».
В статті 306 КПК України (Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування) зазначається: «2.Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п’яти днів з моменту надходження скарги. 3.Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність належним чином повідомленого слідчого (детектива) чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги».
В статті 321 КПК України (Головуючий у судовому засіданні) зазначено: «1.Головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов’язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з’ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження. 2.Головуючий у судовому засіданні вживає заходів для забезпечення в судовому засіданні порядку».
В статті 342 КПК України (Відкриття судового засідання) Кримінально процесуального Кодексу України вказано: «1.У призначений для судового розгляду час головуючий відкриває судове засідання і оголошує про розгляд відповідного кримінального провадження. 2.Секретар судового засідання доповідає суду, хто з учасників судового провадження, викликаних та повідомлених осіб прибув у судове засідання, встановлює їх особи, перевіряє повноваження захисників і представників, з’ясовує, чи вручено судові виклики та повідомлення тим, хто не прибув, і повідомляє причини їх неприбуття…
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки, проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження — суд.
Відповідно до положення ст.21 КПК (Доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень),передбачено таке: «ч.1 Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону».
Стаття 113 КПК України дає вичерпну характеристику поняття процесуальних строків: це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов’язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язковий цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення…».
Статтею 318 (Строки і загальний порядок судового розгляду) КПК України встановлено:
«1.Судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку». «3.Судове засідання відбувається у спеціально обладнаному приміщенні — залі судових засідань. У разі необхідності окремі процесуальні дії можуть вчинятися поза межами приміщення суду».
У відповідності п.7 ст.11 Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» (Гласність і відкритість судового процесу), «Судові засідання проводяться виключно в спеціально обладнаному для цього приміщенні суду — залі засідань, яке придатне для розміщення сторін та інших учасників судового процесу і дає змогу реалізовувати надані їм процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки».
Пунктом 8 ст.11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що «Судові засідання проводяться виключно в спеціально обладнаному для цього приміщенні суду — залі засідань, яке придатне для розміщення сторін та інших учасників судового процесу і дає змогу реалізовувати надані їм процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки».
У відповідності до ч.1 ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Право на справедливий суд) «Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону».
У відповідності до Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Листом від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17 пояснив наступне: «…Необхідність існування судового порядку оскарження аналізованого виду бездіяльності ґрунтується на закріпленні у ст.214 КПК обов’язку слідчого, прокурора невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. Таким чином, на відміну від процесуального порядку реагування на заяви та повідомлення про злочин, який було встановлено в КПК 1960 року, згаданий обов’язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб’єктами такої заяви (повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Наведене підтверджується імперативними положеннями ч.4 ст.214 КПК, згідно з якою відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається. Окрім КПК, нормативні засади, пов’язані із вчиненням зазначеної процесуальної дії, регламентовані Положенням про порядок ведення ЄРДР, затвердженим наказом Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 № 139, прийнятим на виконання вимог КПК України. Таким чином, з огляду на чіткий обов’язок внесення слідчим чи прокурором відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР із встановленням обмеженого процесуального строку для його виконання, за наявності лише загальних вимог до заяв чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у разі встановлення факту звернення із заявою та констатації факту невнесення відомостей про кримінальне правопорушення в межах регламентованого ст.214 КПК 24-годинного строку, слідчі судді постановляють ухвали про задоволення скарг на бездіяльність слідчого чи прокурора». Відтепер у всіх справах обов’язковим є проведення досудового розслідування (прояв засади публічності), яке розпочинається слідчим, прокурором негайно після внесення заяви потерпілого до Єдиного реєстру досудових розслідувань».
В ст.9 (Законність) Кримінально процесуального Кодексу України зазначається:
«1.Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства».
Ухвала слідчого судді, у відповідності до ст.370 КПК, за результатами перевірки законності і обгрунтованості рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора має бути законною, обгрунтованою та вмотивованою. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі объективно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Зміст ухвали за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора має відповідати вимогам ч.2 ст.372 КПК. Слідчий суддя при перевірці поданої скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора та при винесенні рішення за результатами розгляду такої скарги не повинен вирішувати питання, що можуть стати предметом судового розгляду в цьому кримінальному провадженні. Одночасно із визнанням рішення, дії чи бездіяльності слідчого, прокурора незаконним або необгрунтованим, в своїй ухвалі слідчий суддя може зазначити про те, що він зобов’язує посадову особу усунути допущене порушення, визначивши, яку саме дію необхідно припинити чи вчинити. Слідчий суддя самостійно не може прийняти те рішення, яке має бути прийняте слідчим чи прокурором на виконання ухвали, прийнятої за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора.
У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи: 1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду. Пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає наступне: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення…». Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 pоку, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі майже п’яти років гинуть в АТО найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Суддя Плахотнюк К.Г. через свою нахабність, бездарність, протиправність і параною напевно забула про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма і у відповідності до європейських стандартів права. Більше того, суддя Плахотнюк К.Г. саме у такий спосіб сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми злочинними діями героїчні досягнення нашого народу. Сподіватимемося, що у м. Києві знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цій ганебній істоті фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають належним чином реагувати на це неподобство у встановлений спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що слідчий суддя Голосіївського районного суду м.Києва Плахотнюк К.Г. регулярно вчиняє кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.3 ст.375, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що судова справа № 752/20500/18 також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність судді Плахотнюк К.Г. слід розцінювати як таку, що направлена на зумисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім того, як для даного випадку, дії судді Плахотнюк К.Г. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя Плахотнюк К.Г., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, регулярно перевищує свої службові повноваження, вчиняє службові підроблення, приховує вчинені злочини, виносить неправосудні рішення, порушує присягу судді, тим самим саботуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя Плахотнюк К.Г. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Плахотнюк К.Г. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності судді Плахотнюк К.Г. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею Плахотнюк К.Г. містять всі ознаки злочину, що передбачені ст.170, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.3 ст.375, ч.1 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви ГПД НАБУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею Плахотнюк К.Г. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради юстиції України про не належну поведінку судді Плахотнюк К.Г., яка регулярно порушує присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування ГПД НАБУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради юстиції України — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.

Плахотнюк Катерина Григорівна повістка

Плахотнюк Катерина Григорівна ухвала 1

Плахотнюк Катерина Григорівна ухвала 2

Плахотнюк Катерина Григорівна ухвала 3

Плахотнюк Катерина Григорівна ухвала 4

Плахотнюк Катерина Григорівна ухвала 5

4 comments

  • Це ж наскільки потрібно було обісратися ВРП і Президенту України, коли вони обоє вирішили надати абсолютному шизофреніку і закінченому уроду Плахотнюк К.Г. посвідчення судді!? Такої недорозвиненої особи як Плахотнюк навіть у дурдомі не так легко знайти, не то що посеред юристів чи нормальних людей. Однак, якщо її все-таки шукали і знайшли та посадили у крісло судді, виникає природне запитання — а для чого? Невже для особистої дискредитації і дискредитації Президента України в очах світової громадськості? Якщо це так, то їм обом це на відмінно вдалося!

  • коли я час від часу зустрічаюся в суді і спілкуюся як юрист з недорозвиненою мавпою Плахотнюк, то у мене кожного разу складається враження що президент держави, міністр юстиції і вища рада правосуддя, коли призначають шизофреніків на посаду судді, саме цим жестом демонструють з одного боку свою всесильність, а з іншої — свою власну збоченість і дуркуватість! хотів би я побачити ідентичну картину за кордоном, що б із шизофреніка і бандитки президент держави і вища рада правосуддя зробили суддю, і згодом за це зовсім не відповідали перед своїм народом, який роками змушений потерпати від параноїдальних вибриків судді-бандитки!

  • чорнобильська чупакабра, яку навіть небезпечно показувати дітям в зоопарку! за наявних підстав вважаю, що хворий на голову той уряд, який дозволяє таким клімактеричним і безмозким мимрам як Плахотнюк працювати суддями, в той час як її місце у лікарні для душевно хворих! ця погань настільки прибацана що повністю не контролює свої дії: під час судового засідання набзділа так, що дихати не було чим! при чому — навіть не вибачилася!

  • Єбланка, а не суддя! Таких остогидлих тварюк потрібно тримати лише в дурдомі, і виключно за решіткою, що б дітей і не лякали! А заодно до неї в напарники посадити і тих, хто причетний до видачі цій божевільній істоті посвідчення судді!

Добавить комментарий