Самчук Валерій Петрович

Самчук В.П. і Панасюк О.О. кришують незаконний обіг наркоти

Новости, Полиция, Популярные новости

В слідчому відділі Рокитнівського ВП Сарненського ВП ГУ НП в Рівненській області перебувають на досудовому розслідуванні матеріали кримінального провадження № 12013190190000078 від 06.02.2013 року щодо вчинення громадянином Василевичем Віктором Григоровичем кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.
Ухвалою слідчого судді Рокитнівського районного суду Рівненської області Комзюк Алли Федорівни у судовій справі № 571/891/15-к від 11.08.2015 року було скасовано незаконну постанову слідчого СВ Рокитнівського ВП Сарненського ВП УП ГУ НП в Рівненській області Євпата О.О. про закриття кримінального провадження (без вчинення жодної процесуальної і слідчої дії) та зобов’язано його провести всі необхідні слідчі дії у кримінальному провадженні у строки, визначені ст.219 КПК України. Ухвалою слідчого судді Рокитнівського районного суду Рівненської області Денисюк Марії Володимирівни у судовій справі № 571/1450/15-к від 20.11.2015 року було зобов’язано слідчого СВ Рокитнівського ВП Сарненського ВП УП ГУ НП в Рівненській області Євпата О.О. розглянути подане особою 1 клопотання від 02.11.2015 року про вчинення низки слідчих і процесуальних дій впродовж 72 годин з моменту отримання ухвали суду та повідомити про наслідки розгляду згідно вимог Кримінально-процесуального Кодексу України.
20.11.2015 року, листом за № 66/497, начальник Рокитнівського ВП Сарненського ВП ГУ НП в Рівненській області Волочаєв О.Ю., вийшовши за межі своїх повноважень (адже не являється керівником чи слідчим слідчого відділу) зупинив досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013190190000078 від 06.02.2013 року у зв’язку з довготривалим відрядженням слідчого Євпата О.О.
Через не виконання слідчим СВ Рокитнівського ВП Сарненського ВП ГУ НП в Рівненській області Євпатом О.О. вищевказаних ухвал суду, а також через протиправне зупинення досудового розслідування начальником Рокитнівського ВП Сарненського ВП ГУ НП в Рівненській області Волочаєвим О.Ю. громадянин Василевич В.Г. продовжив свою злочинну епопею:
1) убив свою бабцю – особу 3 (з метою заволодіння майном);
2) двічі наносив важкі тілесні ушкодження своєму батьку – особі 2 (по цьому факту відкрите окреме кримінальне провадження в 2018 році за № 42018181200000106, яке також не розслідується);
3) двічі залишав скаліченого батька в умовах явної небезпеки для його життя;
4) незаконно проник в приватний будинок особи 1 та викрав рухоме майно;
5) незаконно здав приватний будинок особи 1 в довготривалу оренду своєму злочинному угрупуванню, яке займається виробництвом і збутом наркотичних засобів, видобутком, скупкою і перепродажем бурштину;
6) шляхом обману заволодів приватним майном і особистими коштами свого батька на загальну вартість понад 1000 доларів США;
7) особисто приймає участь у виробництві і збуту наркотиків;
8) особисто приймає участь у видобуванні, скупці і перепродажу бурштину;
9) викрадає електроенергію.
З цього приводу особа 1 біля п’ятнадцяти раз подавав відповідні заяви і скарги на ім’я начальника Головного управління Національної поліції в Рівненській області Самчук Валерія Петровича та на ім’я заступника начальника – начальника кримінальної поліції Волкова Сергія Вікторовича. Однак, всі ці заяви і скарги були у той чи інший спосіб остаточно проігнорованими Самчук Валерієм Петровичем і Волковим Сергієм Вікторовичем з метою приховування вчинених громадянином Василевичем Віктором Григоровичем кримінальних правопорушень. Як результат, за 6,5 років “проведення” досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12013190190000078 від 06.02.2013 року залишаються навіть не допитаними потерпілі, заявник, свідки і фігурант.
Не дивлячись на те, що в окремих заявах (від 01.06.2018 року) на ім’я начальника Головного управління Національної поліції в Рівненській області Самчук В.П. та на ім’я заступника начальника – начальника кримінальної поліції Волкова С.В. особа 1 ініціював проведення належних обшуків у місцях схову наркотичних засобів і бурштину, останні вдавалися до службових підроблень, так як забезпечували виїзд наряду поліції не за адресою, яка була вказаною особою 1 в заяві про вчинення кримінального правопорушення, а за зовсім іншою адресою та до зовсім іншої людини, яка не була причетною до вчинення злочину – до будинку сусіда. Більше того, вказаний наряд поліції брав письмові пояснення у зацікавлених осіб – у родичів наркоторговця: у секретаря сільської ради та з числа тих, які живуть поруч з наркоторговцем. Доказом цьому факту являються листи-відповіді на адресу особи 1 від заступника начальника – начальника кримінальної поліції Волкова С.В. від 12.06.2018 року за вих.№ 11/208 КЦ та від заступника начальника Рокитнівського ВП Сарненського ВП ГУ НП в Рівненській області Муханькова О.М. від 12.06.2018 року за вих.№4505/207/03-2018, в яких вказується адреса, за якою здійснювалася перевірка, яка не співпадає з адресою, яку вказував особа 1 у своїй заяві від 01.0-6.2018 року. Останнє доказує факт плідної співпраці Рокитнівського ВП Сарненського ВП ГУ НП в Рівненській області і ГУ НП в Рівненській області із наркоторговцем громадянином Василевичем В.Г.
У зв’язку з тим, що в період з 2014 по 2016 роки громадянин Романович Віктор Михайлович, 02.09.1977 року народження (раніше тричі осуджений; що народився в м.Рівне але фактично проживає в м.Харкові по вул.Богомольця,1/4, паспорт МТ № 080884, що виданий 23.11.2009 року Великобурлуцьким РВ ГУМВС України в Харківській області, телефон 0961712132), шляхом підкупу керівників Рокитнівського ВП Сарненського ВП ГУ НП в Рівненській області рейдерськи заволодів нерухомим і рухомим майном особи 2 та впродовж трьох календарних років займався регулярним виробленням і збутом наркотичних речовин, а також видобуванням, скупкою і перепродажем бурштину, особа 1 починаючи з 14.02.2015 року по грудень місяць 2018 року біля тридцяти раз подавав з цього приводу відповідні заяви і скарги на ім’я начальника Головного управління Національної поліції в Рівненській області Самчук Валерія Петровича та на ім’я заступника начальника – начальника кримінальної поліції Волкова Сергія Вікторовича. Однак, всі ці заяви і скарги були у той чи інший спосіб остаточно проігнорованими Самчук Валерієм Петровичем і Волковим Сергієм Вікторовичем з метою приховування вчинених Романовичем Віктором Михайловичем злочинів.
Здебільшого Самчук В.П. і Волков С.В. приховували злочини Романовича В.М. шляхом вчинення службового підроблення і надання завідомо неправдивих відповідей особі 1 на кшталт того, що нібито “проведеною перевіркою не було встановлено факту проживання громадянина Романовича В.М. за адресою, вказаною у зверненнях”, попри те, що наркоторговець Романович В.М. особисто сам “засвітив” своє місцеперебування поданням і реєстрацією заяви про пошкодження свого автомобіля його подільниками в Рокитнівському ВП Сарненського ВП ГУ НП в Рівненській області. Подібні підроблення відбувалися і в іншому кримінальному провадженні за № 12015180190000415 від 12.06.2015 року за підозрою у вчиненні правопорушень Романовичем В.М., передбачених ч.1 ст.307, ч.1 ст.198 КК України, яке впродовж 3 років перебувало на досудовому розслідуванні в СВ Рокитнівського ВП Сарненського ВП ГУ НП в Рівненській області та яке, за інформацією Рокитнівського ВП Сарненського ВП ГУ НП в Рівненській області нібито в першій половині 2018 року було перекинуто за підслідністю до СВ Київського відділу поліції ГУ НП в Харківській області навіть без попереднього проведення допиту потерпілих, свідків і заявника (за місцем постійного проживання фігуранта), що суперечить вимогам ст.216, 218 КПК України). Останнє доказує факт тривалої та плідної співпраці Рокитнівського ВП Сарненського ВП ГУ НП в Рівненській області і ГУ НП в Рівненській області із наркоторговцем Романовичем В.М.
При чому, у саботажі досудового розслідування вказаних вище трьох кримінальних проваджень особливо відзначилися своїм злочинним супротивом слідчі СВ Рокитнівського ВП Сарненського ВП УП ГУ НП в Рівненській області Євпат О.О. і Масовець К.В., начальник Рокитнівського ВП Сарненського ВП УП ГУ НП в Рівненській області Волочаєв О.Ю., заступник начальника Рокитнівського ВП Сарненського ВП УП ГУ НП в Рівненській області Муханьков О.М., начальник ГУ НП в Рівненській області Самчук В.П. та заступник начальника Волков С.В. Особиста наглість, посадовий бандитизм і явні збочення начальника ГУ НП в Рівненській області Самчук В.П. настільки зашкалюють, що останній навіть блокує внесення до ЄРДР тих відомостей, які за його особистою вказівкою вже були перепровіреними та підтвердженими заступником начальника Департаменту захисту економіки Сліпченко А.С. ще 01.02.2019 року. При цьому слід окремо зазначити, що станом на вересень місяць 2019 року на досудовому розслідуванні в СУ ГУ НП в Рівненській області знаходяться ще біля 20 (двадцяти) кримінальних справ, які не стосуються наркотиків, з давністю їх існування – від 3 до 5 років, однак в жодній із них також не проводиться досудового розслідування (навіть не було допитано потерпілих, свідків і фігурантів).
Пунктом 1 ч.2 ст.39 КПК України передбачено, що саме керівник органу досудового розслідування уповноважений визначати слідчого який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою – визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями слідчих. В таку групу слідчих може бути включений і сам керівник органу досудового розслідування. Разом з тим, включення до групи слідчих керівника органу досудового розслідування є необов’язковим, оскільки, в силу наданих процесуальним законом, зокрема п.п. 4,6 ч.2 ст.39 КПК України повноважень, керівник органу досудового розслідування уповноважений вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх порушення слідчим, здійснювати досудове розслідування, виконувати функції реєстратора кримінальних правопорушень, користуючись при цьому повноваженнями слідчого. А слідчий, відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КПК України, уповноважений починати досудове розслідування та розглядати подані йому клопотання. Наведене свідчить про те, що оскаржувана кандидатом у депутати бездіяльність начальника органу досудового розслідування, яка полягає у не внесенні до ЄРДР відомостей поданої заяви про вчинене кримінальне правопорушення у визначений КПК України строк, є предметом оскарження в суді.
Відповідно до п.2.1 Розділу II Наказу про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Генеральним прокурором України за № 139 від 06.04.2016 року, облік кримінальних правопорушень, у тому числі за заявами, які надійшли до органу досудового розслідування, здійснюється за дорученням його керівника шляхом внесення до ЄРДР відомостей, визначених частиною 5 ст.214 КПК України. Пунктом 8 частини 1 статті 3 КПК України встановлено коло посад, які підпадають під визначення «керівник органу досудового розслідування», відповідно такою особою, як для даного прикладу являється начальник слідчого управління ГУ НП в Рівненській області підполковник поліції Панасюк Олександр Олександрович.
Отже, подання заяви, яка є повідомленням про кримінальне правопорушення, зобов’язувало начальника СУ ГУ НП в Рівненській області підполковника Панасюка О.О., шляхом надання доручення, забезпечити внесення необхідних відомостей до ЄРДР. Попри зазначене, викладені відомості у заяві за вх. № 252 від 23.01.2019 року про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР досі не вносилися, внаслідок чого досудове розслідування не здійснюється. Ухилення від виконання вказаного обов’язку свідчить про бездіяльність начальника СУ Панасюка О.О., що тягне за собою кримінальну відповідальність (ст.382 КК України).
У відповідності до ч.4 ст.214 КПК України, слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов’язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається. Як передбачено ч.1 ст.214 КПК України, слідчий невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Тобто, з вище зазначеної правової норми випливає, що вона встановлює імперативний обов’язок після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення – унесення за нею відомостей до ЄРДР. Досудове розслідування, відповідно до ч.2 ст.214 КПК України, розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Крім того, згідно із положенням п.1.1., 1.4. Розділу ІІ Наказу Генерального прокурора України «Про єдиний реєстр досудових розслідувань» від 06 квітня 2016 року за № 139, формування Реєстру розпочинається із внесення до нього слідчим, прокурором відповідних відомостей про кримінальне правопорушення, зазначених в заяві чи повідомленні про його вчинення. Також, п.2.2. Розділу ІІ Наказу Генерального прокурора України «Про єдиний реєстр досудових розслідувань» передбачено, що у випадку вчинення кримінального правопорушення досудове розслідування розпочинається невідкладно. За умови встановлення обставин, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення, проводиться досудове розслідування відповідно до вимог статті 214 КПК України.
У відповідності до Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Листом від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17 пояснив: «Необхідність існування судового порядку оскарження аналізованого виду бездіяльності ґрунтується на закріпленні у ст.214 КПК обов’язку слідчого, прокурора невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. Таким чином, на відміну від процесуального порядку реагування на заяви та повідомлення про злочин, який було встановлено в КПК 1960 року, згаданий обов’язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб’єктами такої заяви (повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Наведене підтверджується імперативними положеннями ч.4 ст.214 КПК, згідно з якою відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається. Окрім КПК, нормативні засади, пов’язані із вчиненням зазначеної процесуальної дії, регламентовані Положенням про порядок ведення ЄРДР, затвердженим наказом Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 N 139, прийнятим на виконання вимог КПК. Зазначені нормативні засади, як засвідчили результати проведеного аналізу судової практики, також беруться до уваги слідчими суддями під час розгляду аналізованого в межах цього підрозділу виду скарг. Таким чином, з огляду на чіткий обов’язок внесення слідчим чи прокурором відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР із встановленням обмеженого процесуального строку для його виконання, за наявності лише загальних вимог до заяв чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у переважній більшості випадків у разі встановлення факту звернення із заявою та констатації факту невнесення відомостей про кримінальне правопорушення в межах регламентованого ст.214 КПК 24-годинного строку, слідчі судді постановляють ухвали про задоволення скарг на бездіяльність слідчого чи прокурора». У відповідності до вимог Наказів Генерального прокурора за № 139, 125, а також на підставі вимог ст.214 КПК України та Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17) не має значення яка територіальна юрисдикція і професійна компетенція органу досудового розслідування аби вчасно і як слід виконати свої обов’язки начальника органу досудового розслідування по внесенню до ЄРДР відомостей про вчинене кримінальне правопорушення. У відповідності до п.3.3.1 Наказу Генерального прокурора за № 139 від 06.04.2016 року, після внесення відповідних відомостей до ЄРДР прокурор вправі змінити підслідність у відповідності до вимог ст.216 КПК України.
Невиконання судового рішення полягає у невжитті службовою особою, до якої звернуто виконання вироку, рішення, ухвали або постанови суду, що набрали законної сили, передбачених законом заходів щодо їх виконання. Невиконання може виражатися у прямій відмові виконати судове рішення або в ухиленні від його виконання. Відмова означає явне, відкрите, висловлене усно або письмово небажання службової особи виконати судове рішення (наприклад, керівник підприємства відверто ігнорує рішення суду про заміну споживачеві придбаного ним неякісного товару на аналогічний товар належної якості). Ухилення — та сама відмова, яка має завуальований характер: службова особа відкрито не заявляє про відмову виконати судове рішення, але діє таким чином, що фактично унеможливлює його виконання. Перешкоджання виконанню судового рішення передбачає протидію службової особи, наділеної законом певними повноваженнями щодо реалізації вимог, які у ньому містяться, з метою недопущення його реалізації. Така протидія може виражатися у прямій забороні своїм підлеглим виконувати вимоги державних виконавців державної виконавчої служби, погрозі застосувати до певних осіб, у тому числі і службових, насильства, спробі підкупити чи обманути їх з метою недопущення виконання судового рішення.
Відповідальність за ч.1 і 2 ст.382 ККУ настає у випадку невиконання рішення лише одного органу державної влади — суду. Поняттям суд охоплюються всі існуючі в Україні суди, які входять до судової системи України: Конституційний Суд України і суди загальної юрисдикції, у т.ч. спеціалізовані. Незважаючи на те, що ч.З ст.382 ККУ не містить аналогічної вказівки, так само і рішення Європейського суду з прав людини підлягають виконанню лише за умови, якщо вони є остаточними. Остаточне рішення, як правило, виносить відповідна палата, яка розглядає справу, а в передбачених зазначеною Конвенцією виняткових випадках — Велика палата Європейського суду з прав людини. Відповідальність за ст.382 ККУ може настати лише у випадку невиконання службовою особою правосудного судового рішення. Для наявності складу злочину, передбаченого ч.1 і 3 ст.382 ККУ, не потрібно, щоб невиконання судового рішення було злісним. Злочин є закінченим з моменту відмови виконати судове рішення (з початку ухилення від виконання судового рішення) або з моменту перешкоджання його виконанню. Для визначення моменту закінчення цього злочину важливим є встановлення моменту надходження судового рішення до службової особи, яка повинна його виконувати, і строку виконання судового рішення, який встановлено законом або судом. Суб’єктом злочину може бути лише службова особа, яка відповідно до повноважень повинна була вчинити дії по виконанню судового рішення або завдяки своїм повноваженням мала можливість перешкодити останньому. Такими службовими особами можуть бути керівники та інші службові особи підприємств, установ, організацій, державні виконавці тощо.
Пунктом 9 ч.2 ст.129 Конституції України передбачено одну з основних засад судочинства — обов’язковість рішень суду. Виконання будь-якого судового рішення є невід’ємною стадією процесу правосуддя. Тому при вирішенні спору про відповідальність держави за невиконання судового рішення суд повинен з’ясувати причини такого невиконання та визначити державний орган, з вини якого це сталося. При цьому необхідно мати на увазі, що Європейський суд з прав людини у рішенні, ухваленому 7 травня 2002 року у справі «Бурдов проти Росії», наголосив, що для держави є неприпустимим виправдання неможливості виконання судового рішення відсутністю належного фінансування, некомпетентність слідчого чи через бездіяльність керівника органу досудового розслідування.
В статті 21 КПК України (Доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень) зазначається:
«1. Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
2. Вирок та ухвала суду, що набрали законно; сили в порядку, визначеному цим Кодексом, с обов’язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України.
3. Кожен мас право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов’язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
4. Якщо інше не передбачено цим Кодексом, здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час кримінального провадження порушуються її права, гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами України».
В статті 535 (Звернення судового рішення до виконання) КПК України передбачено:
«1.Судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції або Верховного Суду України. 4.Органи, що виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання».
В статті 534 ( Порядок виконання судових рішень у кримінальному провадженні) КПК України передбачено: «2. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню».
В статті 129-1 Конституції України (Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання) зазначається таке: держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
В статті 19 Конституції України (Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством) зазначено: «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». У відповідності до ст.68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. У відповідності до ст.64 Конституції України (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією.
Хіба не за ці стандарти вітчизняного права щодня і на протязі майже п’яти років гинуть в АТО найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Начальник ГУ НП в Рівненській області Самчук В.П., заступник начальника – начальник кримінальної поліції ГУ НП в Рівненській області Волков С.В. і начальник СУ ГУ НП в Рівненській області Панасюк О.О. через свою нахабність, протиправність і неадекватність напевно забули про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма і у відповідності до європейських стандартів права. Більше того, Самчук В.П., Волков С.В. і Панасюк О.О. саме у такий спосіб навмисно сплюндровують добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми диверсійними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Рівне знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цим ганебним персонам фекальну люстрацію, якщо Генеральний прокурор і Президент України не бажають реагувати на це неподобство у встановлений спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що Самчук В.П., Волков С.В. і Панасюк О.О. вчинили кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.365, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.2 ст.367, ч.3 ст.382, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що антикорупційна діяльність особи 1 витікає з предмету його громадської діяльності, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність Самчука В.П., Волкова С.В. і Панасюка О.О. слід розцінювати як таку, що направлена на зумисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім того, як для даного випадку, дії Самчук В.П., Волкова С.В. і Панасюка О.О. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів поліції і керівників держави в цілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Самчук В.П., Волков С.В. і Панасюк О.О., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, зухвало перевищують свої службові повноваження, отримують неправомірну вигоду, перешкоджають діяльності громадських організацій, приховують злочини, вчиняють бездіяльність і саботаж, блокують виконання рішень суду, надають тривалу допомогу злочинним угрупуванням і окремим злочинним особам, що поширюють наркотичні речовини, вчиняють службові підроблення, тим самим саботуючи роботу органу досудового розслідування. Саботаж і бойкотування належної роботи органів поліції прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Самчук В.П., Волков С.В. і Панасюк О.О. умисно вчиняють посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці Самчуком В.П., Волковим С.В. і Панасюком О.О. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності Самчука В.П., Волкова С.В. і Панасюка О.О. наявний склад додаткового злочину, що передбачений ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень Самчуком В.П., Волковим С.В. і Панасюком О.О. мають всі ознаки злочину, що передбачені ст.170, ч.2 ст.364, ч.2 ст.365, ч.2 ст.366, ч.2 ст.367, ч.2 ст.368, ч.3 ст.382, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до ЄРДР і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, ГСУ СБУ і СУ ДБР про вчинені кримінальні правопорушення Самчуком В.П., Волковим С.В. і Панасюком О.О. Очікуємо результатів адекватного реагування керівників органу досудового розслідування ГПД НАБУ, ГСУ СБУ і СУ ДБР, а також належного резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та не корумпованого мас-медіа.

Самчук Валерій Петрович лист підроблення

Самчук Валерій Петрович шахрайство

Самчук Валерій Петрович не внесення до ЄРДР

3 comments

  • Ну і навіщо, люди добрі, з наших з вами податків оплачувати “працю” цих лягаво-гандонів? Яка користь з цих підерів? Крім офіційних зарплат і тепленьких державних кабінетів вони підпільно мільярдами заробляють на житті і здоров’ї наших з вами дітей! Взамін того що б вини ловили і саджали до тюрми наркоторговців, вони ж наоборот їх відпускають і захищають! Геть продажних курв з органів поліції!Лягавих сук – до гілляки!

  • корупційні уроди Самчук і Панасюк на янтарі і наркотиках уже сколотили такі статки, що можуть дозволити собі купити все місто Рівне. можна здогадуватися який куш з цього кожного місяця отримує армянська сучка Аваков, закриваючи очі на ці злочини! відморозки нової влади роблять вигляд що нічого цього не чують і не бачать, займаючись у Верховній раді кнопкодавством і заробляючи незаконні гроші на трансляції недозволеного в Україні серіалу “Свати”!

  • за наявною інформацією Самчук і Панасюк є геями! подивіться на ці пухкенькі щічки, напевне не один раз були облюбованими конячими яйцями! цих чернобильських шлюх і потвор пора привселюдно відпердолити так, щоб на свої голуб’ячі дупи більше ніколи не могли сісти в свої ментівські крісла! ганьба смердючим і продажним ментівським рівненським проституткам Самчук і Панасюк!

Залишити відповідь до Іван Скасувати відповідь