Топольський Вадим Миколайович

Топольський В.М. перетворив прокуратуру у наркокартель

Новости, Популярные новости, Прокуратура

06.06.2016 року, при оскарженні особою 1 бездіяльності керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області Топольського Вадима Миколайовича, слідчий суддя Сарненського районного суду Рівненської області Власик Н.М. зобов’язав останнього впродовж 24 годин внести до ЄРДР відомості заяви від 23.05.2016 року про вчинене кримінальне правопорушення слідчими слідчого відділу Рокитнівського ВП Сарненського ВП ГУ НП в Рівненській області Смик А.І. і Муханьковим О.С. Однак, керівник Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області Топольський В.М. так і не виконав вимог Ухвали у судовій справі № 572/2018/16-к від 06.06.2016 року.
13.06.2016 року, з приводу не виконання вимог Ухвали слідчого судді Сарненського районного суду Рівненської області Власик Н.М., особа 1 подав керівнику Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області Топольському В.М. клопотання, яким просив виконати вимоги Ухвали слідчого судді Сарненського районного суду Рівненської області у судовій справі № 572/2018/16-к від 06.06.2016 року, надати копію витягу з ЄРДР і Пам’ятку про процесуальні права і обов’язки потерпілого у кримінальному провадженні, а також у відповідності до ч.7 ст.214 КПК України, направити матеріали в прокуратуру Рівненської області для проведення досудового розслідування.
Однак, керівник Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області Топольський В.М. так і виконав вимог вказаної Ухвали, а клопотання не розглянув і відповіді на нього не надав.
09.08.2018 року, при оскарженні особою 1 бездіяльності начальника відділу Варашського відділу Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області Крупенко Юрія Анатолійовича, слідчий суддя Кузнецовського районного суду Рівненської області Малков В.В. зобов’язав останнього впродовж 24 годин внести до ЄРДР відомості заяви за вих. № 2449/12 від 12.07.2018 року про вчинене кримінальне правопорушення ФОП Усовичем В.Ф. Однак, начальник Варашського відділу Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області Крупенко Ю.А. досі не виконав вимог Ухвали у судовій справі № 565/1479/18 від 09.08.2018 року.
З приводу зухвалого не виконання начальником Варашського відділу Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області Крупенко Ю.А. вимог Ухвали слідчого судді Кузнецовського районного суду Рівненської області Малкова В.В. особа 1 впродовж останніх 13 місяців подав на ім’я керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області Топольському В.М. біля 7 (семи) заяв і клопотань, яким просив виконати вимоги Ухвали слідчого судді Кузнецовського районного суду Рівненської області у судовій справі № 565/1479/18 від 09.08.2018 року, надати копію витягу з ЄРДР і Пам’ятку про процесуальні права і обов’язки потерпілого у кримінальному провадженні. Однак, керівник Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області Топольський В.М. так і виконав вимог вказаної вище Ухвали, а жодного з поданих клопотання не розглянув і відповіді в порядку ст. 110, 220 КПК України не надав.
Натомість, Сарненською місцевою прокуратурою Рівненської області 14.08.2018 року було надіслано особі 1 лист за вих. № 36/5-870вих-18, яким перший заступник керівника місцевої прокуратури Теслюк Василь Ілліч рішуче відмовляв у внесенні до ЄРДР відомостей заяви за вих. № 2449/12 від 12.07.2018 року про вчинене кримінальне правопорушення ФОП Усовичем Василем Федоровичем, оскільки, як на його думку, в Ухвалі слідчого судді Кузнецовського районного суду Рівненської області Малкова В.В. у судовій справі № 565/1479/18 від 09.08.2018 року лише значилося «розглянути заяву в порядку і терміни, визначені ст.214 КПК України», а не внести її відомості до ЄРДР, що є нібито не одним і тим самим.
21.08.2018 року, у відповідь на іншу заяву особи 1 про потребу вчасного і безперешкодного виконання ухвали суду у судовій справі № 565/1479/18 від 09.08.2018 року, Сарненською місцевою прокуратурою Рівненської області було надіслано особі 1 другий лист за вих. № 65-15-14, яким перший заступник керівника місцевої прокуратури Теслюк Василь Ілліч повторно відмовив у внесенні до ЄРДР відомостей заяви за вих. № 2449/12 від 12.07.2018 року про вчинене кримінальне правопорушення ФОП Усовичем В.Ф., оскільки, як на його думку, в Ухвалі слідчого судді Кузнецовського районного суду Рівненської області Малкова В.В. у судовій справі № 565/1479/18 від 09.08.2018 року лише значилося «розглянути заяву в порядку і терміни, визначені ст.214 КПК України», а не внести її відомості до ЄРДР, що є нібито не одним і тим самим.
13.03.2019 року, у відповідь на наступну заяву особи 1 про потребу вчасного і безперешкодного виконання ухвали суду у судовій справі № 565/1479/18 від 09.08.2018 року, Сарненською місцевою прокуратурою Рівненської області було надіслано особі 1 третій лист за вих. № 65-15-14, яким перший заступник керівника місцевої прокуратури Баглєй Ярослав Констянтинович відмовив у внесенні до ЄРДР відомостей заяви за вих. № 2449/12 від 12.07.2018 року про вчинене кримінальне правопорушення ФОП Усовичем В.Ф., оскільки, як на його думку, в Ухвалі слідчого судді Кузнецовського районного суду Рівненської області Малкова В.В. у судовій справі № 565/1479/18 від 09.08.2018 року лише значилося «розглянути заяву в порядку і терміни, визначені ст.214 КПК України», а не внести її відомості до ЄРДР, що є нібито не одним і тим самим.
11.06.2019 року, у відповідь на наступну заяву особи 1 про потребу вчасного і безперешкодного виконання ухвали суду у судовій справі № 565/1479/18 від 09.08.2018 року, Сарненською місцевою прокуратурою Рівненської області було надіслано особі 1 четвертий лист за вих. № 65-15-14, яким заступник керівника місцевої прокуратури Толочик Павло Ігорович відмовив у внесенні до ЄРДР відомостей заяви за вих. № 2449/12 від 12.07.2018 року про вчинене кримінальне правопорушення ФОП Усовичем В.Ф., оскільки, як на його думку, в Ухвалі слідчого судді Кузнецовського районного суду Рівненської області Малкова В.В. у судовій справі № 565/1479/18 від 09.08.2018 року лише значилося «розглянути заяву в порядку і терміни, визначені ст.214 КПК України», а не внести її відомості до ЄРДР, що є нібито не одним і тим самим.
Однак, якщо до вищенаписаного добавити ще й те, що під процесуальним контролем керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області Топольського В.М. знаходяться біля 20 (двадцяти) кримінальних справ (здебільшого — в СВ Рокитнівського ВП Сарненського ВП ГУ НП в Рівненській області), які роками з корупційних міркувань зовсім не розслідуються (навіть не допитуються потерпілі, свідки і фігуранти у справі провадження, на прикладі кримінальних проваджень № 12013190190000078 від 06.02.2013 року, № 12015180190000415 від 12.06.2015 року, № 22018180000000064 від 23.06.2018 року, № 42018000000003093 від 13.12.2018 року, № 42018181200000106 від 09.06.2018 року), а також якщо врахувати те, що керівник Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області Топольський В.М. за чотири роки не вніс до ЄРДР жодної із 35 (тридцяти п’яти) поданих йому особою 1 заяв про вчинення кримінальних правопорушень, які здебільшого стосувалися виробництва і збуту наркотиків, видобування, скупки і перепродажу бурштину, вбивства, замаху на вбивство, крадіжок, шахрайства, проникнення в помешкання, рейдерство, нанесення важких тілесних ушкоджень, залишення людини в небезпеці для його життя, викрадання електроенергії та хуліганство, а також якщо врахувати те, що керівник Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області Топольський В.М. в замовному порядку підтримував державне обвинувачення в суді щодо засудження на 11 років тюремного ув’язнення завідомо невинної людини та тривало приховував від розслідування факти незаконного застосування до нього нелюдських тортур, то усумніватися в потенційній злочинній діяльності Топольського В.М. уже не приходиться.
Тобто, прокурор Топольський В.М. з прокуратури зробив такий собі єврейський шинок, в якому доволі успішно продає людські долі, або наоборот — відмазує від тюрми тих, хто скоїв важкий злочин. При цьому, у прокурора Топольського В.М. є власний прайс на свої прокурорські послуги, де ціни вказані лише в американських доларах і сягають величин від тисячі доларів до 100000 доларів за одну послугу. Приміром, що б посадити в тюрму невинну людину замовнику потрібно буде сплатити Топольському В.М. від 3000 доларів за 1 рік до 5000 доларів, в залежності від того хто є та особа, яку потрібно посадити в тюрму. Поміж тим, враховуючи що керівник Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області Топольський В.М. тривало «кришує» виробництво і збут наркотичних засобів в межах Рокитнівського і Сарненського районів Рівненської області, то є всі підстави вважати його керівником декількох організованих злочинних угрупувань. А оскільки у прокурора Топольського В.М. досить багато незаконно здобутих грошей, то він на сьогоднішній день є фактично недоторканним від впливу «нових» властей.
В ст.7 Закону України «Про прокуратуру» вказано, що місцеві прокуратури є частиною системи прокуратури.
В ст.12 Закону України «Про прокуратуру» зазначається, що місцеву прокуратуру очолює керівник місцевої прокуратури, який має першого заступника та не більше двох заступників.
В ст.13 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що керівник місцевої прокуратури, крім керівних повноважень, також виконує «інші повноваження, передбачені цим та іншими законами».
В п.14 ст.15 Закону України «Про прокуратуру» зазначено, що керівник місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої) наділений статусом прокурора.
В ст.19 Закону України «Про прокуратуру» зазначені загальні права та обов’язки прокурора.
В ст.22 Закону України «Про прокуратуру» акцентується, що прокурор підтримує державне обвинувачення в судовому провадженні щодо кримінальних правопорушень, користуючись при цьому правами і виконуючи обов’язки, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України.
В п.1 ст.25 Закону України «Про прокуратуру» вказано, що прокурор здійснює нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, користуючись при цьому правами і виконуючи обов’язки, передбачені Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» та Кримінальним процесуальним кодексом України.
В ст.6 КПК України зазначено, що Підставами для проведення оперативно-розшукової діяльності є:
1) наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів, про:
— злочини, що готуються;
— осіб, які готують вчинення злочину;
— осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання;
— осіб безвісно відсутніх;
— реальну загрозу життю, здоров’ю, житлу, майну працівників суду і правоохоронних органів у зв’язку з їх службовою діяльністю, а також осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів, з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя; співробітників розвідувальних органів України у зв’язку із службовою діяльністю цих осіб, їх близьких родичів, а також осіб, які конфіденційно співробітничають або співробітничали з розвідувальними органами України, та членів їх сімей з метою належного здійснення розвідувальної діяльності.
В статті 36 КПК України перечислені повноваження та обов’язки прокурора:
1. Прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов’язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.
2. Прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений:
1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;
2) мати повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються розслідування;
3) доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідування;
4) доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках — особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом;
5) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам;
7) скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих;
8) ініціювати перед керівником органу досудового розслідування питання про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу, або у випадку неефективного досудового розслідування;
9) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження та продовження строків досудового розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;
10) погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання;
11) повідомляти особі про підозру;
12) пред’являти цивільний позов в інтересах держави та громадян, які через фізичний стан чи матеріальне становище, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права, у порядку, передбаченому цим Кодексом та законом;
13) затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акту, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акту чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання;
14) звертатися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності…
6. Генеральний прокурор, керівник регіональної прокуратури, керівник місцевої прокуратури, їх перші заступники та заступники при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування мають право скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих та прокурорів нижчого рівня у межах строків досудового розслідування, передбачених статтею статтею 219 цього Кодексу. Про скасування таких постанов повідомляється прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення відповідного досудового розслідування. Скасування таких постанов слідчих та прокурорів Національного антикорупційного бюро України може бути здійснено лише Генеральним прокурором або особою, яка виконує його обов’язки.
У відповідності до ч.4 ст.214 КПК України, слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов’язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається. Як передбачено ч.1 ст.214 КПК України, слідчий невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Тобто, з вище зазначеної правової норми випливає, що вона встановлює імперативний обов’язок після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення – унесення за нею відомостей до ЄРДР. Досудове розслідування, відповідно до ч.2 ст.214 КПК України, розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Крім того, згідно із положенням п.1.1., 1.4. Розділу ІІ Наказу Генерального прокурора України «Про єдиний реєстр досудових розслідувань» від 06 квітня 2016 року за № 139, формування Реєстру розпочинається із внесення до нього слідчим, прокурором відповідних відомостей про кримінальне правопорушення, зазначених в заяві чи повідомленні про його вчинення. Також, п.2.2. Розділу ІІ Наказу Генерального прокурора України «Про єдиний реєстр досудових розслідувань» передбачено, що у випадку вчинення кримінального правопорушення досудове розслідування розпочинається невідкладно. За умови встановлення обставин, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення, проводиться досудове розслідування відповідно до вимог статті 214 КПК України.
У відповідності до Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Листом від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17 пояснив: «Необхідність існування судового порядку оскарження аналізованого виду бездіяльності ґрунтується на закріпленні у ст.214 КПК обов’язку слідчого, прокурора невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. Таким чином, на відміну від процесуального порядку реагування на заяви та повідомлення про злочин, який було встановлено в КПК 1960 року, згаданий обов’язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб’єктами такої заяви (повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Наведене підтверджується імперативними положеннями ч.4 ст.214 КПК, згідно з якою відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається. Окрім КПК, нормативні засади, пов’язані із вчиненням зазначеної процесуальної дії, регламентовані Положенням про порядок ведення ЄРДР, затвердженим наказом Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 N 139, прийнятим на виконання вимог КПК. Зазначені нормативні засади, як засвідчили результати проведеного аналізу судової практики, також беруться до уваги слідчими суддями під час розгляду аналізованого в межах цього підрозділу виду скарг. Таким чином, з огляду на чіткий обов’язок внесення слідчим чи прокурором відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР із встановленням обмеженого процесуального строку для його виконання, за наявності лише загальних вимог до заяв чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у переважній більшості випадків у разі встановлення факту звернення із заявою та констатації факту невнесення відомостей про кримінальне правопорушення в межах регламентованого ст.214 КПК 24-годинного строку, слідчі судді постановляють ухвали про задоволення скарг на бездіяльність слідчого чи прокурора». У відповідності до вимог Наказів Генерального прокурора за № 139, 125, а також на підставі вимог ст.214 КПК України та Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17) не має значення яка територіальна юрисдикція і професійна компетенція органу досудового розслідування аби вчасно і як слід виконати свої обов’язки начальника органу досудового розслідування по внесенню до ЄРДР відомостей про вчинене кримінальне правопорушення. У відповідності до п.3.3.1 Наказу Генерального прокурора за № 139 від 06.04.2016 року, після внесення відповідних відомостей до ЄРДР прокурор вправі змінити підслідність у відповідності до вимог ст.216 КПК України.
Невиконання судового рішення полягає у невжитті службовою особою, до якої звернуто виконання вироку, рішення, ухвали або постанови суду, що набрали законної сили, передбачених законом заходів щодо їх виконання. Невиконання може виражатися у прямій відмові виконати судове рішення або в ухиленні від його виконання. Відмова означає явне, відкрите, висловлене усно або письмово небажання службової особи виконати судове рішення (наприклад, керівник підприємства відверто ігнорує рішення суду про заміну споживачеві придбаного ним неякісного товару на аналогічний товар належної якості). Ухилення — та сама відмова, яка має завуальований характер: службова особа відкрито не заявляє про відмову виконати судове рішення, але діє таким чином, що фактично унеможливлює його виконання. Перешкоджання виконанню судового рішення передбачає протидію службової особи, наділеної законом певними повноваженнями щодо реалізації вимог, які у ньому містяться, з метою недопущення його реалізації. Така протидія може виражатися у прямій забороні своїм підлеглим виконувати вимоги державних виконавців державної виконавчої служби, погрозі застосувати до певних осіб, у тому числі і службових, насильства, спробі підкупити чи обманути їх з метою недопущення виконання судового рішення.
Відповідальність за ч.1 і 2 ст.382 ККУ настає у випадку невиконання рішення лише одного органу державної влади — суду. Поняттям суд охоплюються всі існуючі в Україні суди, які входять до судової системи України: Конституційний Суд України і суди загальної юрисдикції, у т.ч. спеціалізовані. Незважаючи на те, що ч.З ст.382 ККУ не містить аналогічної вказівки, так само і рішення Європейського суду з прав людини підлягають виконанню лише за умови, якщо вони є остаточними. Остаточне рішення, як правило, виносить відповідна палата, яка розглядає справу, а в передбачених зазначеною Конвенцією виняткових випадках — Велика палата Європейського суду з прав людини. Відповідальність за ст.382 ККУ може настати лише у випадку невиконання службовою особою правосудного судового рішення. Для наявності складу злочину, передбаченого ч.1 і 3 ст.382 ККУ, не потрібно, щоб невиконання судового рішення було злісним. Злочин є закінченим з моменту відмови виконати судове рішення (з початку ухилення від виконання судового рішення) або з моменту перешкоджання його виконанню. Для визначення моменту закінчення цього злочину важливим є встановлення моменту надходження судового рішення до службової особи, яка повинна його виконувати, і строку виконання судового рішення, який встановлено законом або судом. Суб’єктом злочину може бути лише службова особа, яка відповідно до повноважень повинна була вчинити дії по виконанню судового рішення або завдяки своїм повноваженням мала можливість перешкодити останньому. Такими службовими особами можуть бути керівники та інші службові особи підприємств, установ, організацій, державні виконавці тощо.
Пунктом 9 ч.2 ст.129 Конституції України передбачено одну з основних засад судочинства — обов’язковість рішень суду. Виконання будь-якого судового рішення є невід’ємною стадією процесу правосуддя. Тому при вирішенні спору про відповідальність держави за невиконання судового рішення суд повинен з’ясувати причини такого невиконання та визначити державний орган, з вини якого це сталося. При цьому необхідно мати на увазі, що Європейський суд з прав людини у рішенні, ухваленому 7 травня 2002 року у справі «Бурдов проти Росії», наголосив, що для держави є неприпустимим виправдання неможливості виконання судового рішення відсутністю належного фінансування, некомпетентність слідчого чи через бездіяльність керівника органу досудового розслідування.
В статті 21 КПК України (Доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень) зазначається:
«1. Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
2. Вирок та ухвала суду, що набрали законно; сили в порядку, визначеному цим Кодексом, с обов’язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України.
3. Кожен мас право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов’язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
4. Якщо інше не передбачено цим Кодексом, здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час кримінального провадження порушуються її права, гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами України».
В статті 535 (Звернення судового рішення до виконання) КПК України передбачено:
«1.Судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції або Верховного Суду України. 4.Органи, що виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання».
В статті 534 ( Порядок виконання судових рішень у кримінальному провадженні) КПК України передбачено: «2. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню».
В статті 129-1 Конституції України (Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання) зазначається таке: держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
В статті 19 Конституції України (Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством) зазначено: «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». У відповідності до ст.68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. У відповідності до ст.64 Конституції України (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією.
Хіба не за ці стандарти вітчизняного права щодня і на протязі майже п’яти років гинуть в АТО найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Прокурор Топольський В.М., Толочик П.І., Баглєй Я.К. і Теслюк В.І. через свою нахабність, протиправність і неадекватність напевно забули про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма і у відповідності до європейських стандартів права. Більше того, прокурор Топольський В.М., Толочик П.І., Баглєй Я.К. і Теслюк В.І. саме у такий спосіб навмисно сплюндровують добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми диверсійними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Сарно знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цим ганебним персонам фекальну люстрацію, якщо Генеральний прокурор і Президент України не бажають реагувати на це неподобство у встановлений спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що прокурор Топольський В.М., Толочик П.І., Баглєй Я.К. і Теслюк В.І. вчинили кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.2 ст.367, ч.3 ст.382, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що судові справи № 565/1479/18 і № 572/2018/16-к і вказані кримінальні провадження також витікають з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність Топольського В.М., Толочик П.І., Баглєй Я.К. і Теслюка В.І. слід розцінювати як таку, що направлена на зумисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім того, як для даного випадку, дії Топольського В.М., Толочик П.І., Баглєй Я.К. і Теслюка В.І. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів прокуратури і керівників держави в цілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Топольський В.М., Толочик П.І., Баглєй Я.К. і Теслюк В.І., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, зухвало перевищують свої службові повноваження, отримують неправомірну вигоду, перешкоджають діяльності громадських організацій, приховують вчинені злочини, вчиняють бездіяльність і саботаж, блокують виконання рішень суду, надають допомогу злочинним угрупуванням і окремим особам, що поширюють наркотичні речовини, вчиняють службові підроблення, тим самим саботуючи роботу органів прокуратури. Саботаж і бойкотування належної роботи органів прокуратури прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Топольський В.М., Толочик П.І., Баглєй Я.К. і Теслюк В.І. умисно вчиняють посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці Топольським В.М., Толочик П.І., Баглєй Я.К. і Теслюком В.І. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності прокурора Топольського В.М., Толочик П.І., Баглєй Я.К. і Теслюка В.І. наявний склад додаткового злочину, що передбачений ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень прокурором Топольським В.М. мають всі ознаки злочину, що передбачені ст.170, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.367, ч.2 ст.368, ч.3 ст.382, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.1 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до ЄРДР і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, ГСУ СБУ і СУ ДБР про вчинені кримінальні правопорушення прокурором Топольським В.М., Толочик П.І., Баглєй Я.К. і Теслюк В.І. Очікуємо результатів адекватного реагування керівників органу досудового розслідування ГПД НАБУ, ГСУ СБУ і СУ ДБР, а також належного резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та не корумпованого мас-медіа.

Топольський Вадим Миколайович ухвала 1

Топольський Вадим Миколайович ухвала 2

Топольський Вадим Миколайович лист Толочик 1

Топольський Вадим Миколайович лист Толочик 2

5 comments

  • Це ж яким потрібно бути абсолютним дятлом чи дебілом аби не зрозуміти значення статті 214 КПК України. Тобто ці недороблені прокурорські шлюхи в буквальному сенсі сприйняли першу частину вказівок ухвали слідчого судді, в той час час як друга частина означала — внести відомості до ЄРДР, адже новий КПК уже не передбачає відмов у внесенні до ЄРДР відомостей про вчинені злочини, навіть як би таких даних у заявах і не було! Це саме написано і у ВССУ від 2017 року. І потім я в шоці, що чотири прокурори-керівники досі не знають Конституції України, яка вимагає покірного і вчасного виконання рішень суду! Які можуть бути балачки аж цілих 14 місяців після винесення судового рішення? Це ж справжній кримінал для них — ст. 382 КК України!

  • я думаю що пора визнати цього недоробленого мамою і чупакаброю дистрофічного ублюдка неповноцінною особою! ця падаль в ступила в змову з корупційними суддями і незаконно поновився на роботі та стягнув з держави 200 000 грн., які ой як потрібні нашим хлопцям на передовій на Донбасі. в той же самий час ця анорексична мразь зашугала людину, яку разом із суддею
    Сарненського районного суду Рівненської області Довгим Ігором Івановичем посадив на 11 років, що б та сама людина не подавала в суд на стягнення з держави 500 000 грн. за незаконність притягнення до кримінальної відповідальності (відсидів невинним в СІЗО півтори роки, однак згодом судом був визнаним не винуватим). тобто, кому і потрібно було отримати компенсацію від держави за фальсифікацію засудження на 11 років, так урод Топольський цього не допустив шляхом погроз під повторний арешт і під повторну фальсифікацію, а як дурити державу, яку мав би як прокурор насправді захищати, то він це на відмінно зробив зі своїми подільниками суддями! ганьба сарненському байстрюку! шахрая — до тюрми!

  • Ненажерлива прокурорська сарана, яка на хабарах заробила надвеликі статки (у десятки мільйонів доларів), однак яких йому для повного щастя виявилося замало і прокурор Топольський вирішив шахрайським чином заволодіти ще й державними коштами в сумі 200000 гривень! Можна уявити собі наскільки він погруз у корупційних зв’язках Рівненщини, якщо осмілився обікрасти державу, при чому в той момент, коли фактично ще знаходився під слідством, не кажучи вже про суспільний резонанс щодо його злочинної діяльності. Сподіваюся, що новий Генеральний прокурор знайде додаткові підстави для притягнення цього смердючого козла до кримінальної відповідальності і перемістить його з облюбованого керівного прокурорського крісла в тюремні апартаменти!

  • це безмозке чмо приймав у себе на дому замовних журналістів в одних трусах. я був дуже здивованим побаченим в інтернеті отаким фотографіям, адже як для прокурора, це дійство характеризує його повним ідіотом і педофілом, якщо не гомосєком! на таке раніше міг спромогтися хіба що Ляшко Олег Валерійович, який навіть не заперечує своєї гомосексуальності! однак що б прокурор був публічним гомосєком — це вже занадто!

  • Я разом з казлом Топольським навчався у Національній юридичній академії ім.Ярослава Мудрого. Там його чмирили по повній, кому тільки не було лінь! А що стосується його трусів, то він пасивний гомосєк і для нікого в академії не було секретом що у його клієнтах значилися два прєпода! якби не його кістлява жопа — він би нізащо не закінчив цю академію! тупіца рідкісна, навіть не знав таблички множення!

Добавить комментарий