Жук О.В. Гриненко О.І. Зіміна В.Б.

Суддя Жук О.В. Навіщо Зеленському маразматики і шизофреніки?

Новости, Популярные новости, Суды

У провадженні ВВР УВК НАБУ перебуває на досудовому розслідуванні кримінальне провадження № 42017000000000026 від 05.01.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень детективом ГПД НАБУ Тєбєкіним В.В., передбачених ч.1 ст.366, ч.2 ст.382 КК України.
13.03.2019 року особа 1 подав в порядку ст.220 КПК України через канцелярію НАБУ клопотання за вих. № 3081/13 на ім’я детектива Базілевського М.Е., в якому просив вчинити слідчі і процесуальні дії, в тому числі – проведення сеансів одночасного допиту, внесення доповнень до ЄРДР, призначення судово-медичної експертизи та проведення допиту свідків.
Однак, станом на 18.03.2018 року особу 1 у жодний із способів так і не було повідомлено детективом УВК НАБУ Базілевським М.Е. про розгляд клопотання за вих. № 3081/13 від 13.03.2019 року.
18.03.2018 року, що відповідало 6 процесуальному дню, особа 1 подав через канцелярію Солом’янського районного суду м.Києва скаргу на бездіяльність детектива УВК НАБУ Базілевського М.Е.
29.05.2019 року ухвалою у судовій справі № 760/7927/19 слідчий суддя Солом’янського районного суду м.Києва задовольнив скаргу особи 1 та зобов’язав детектива УВК НАБУ Базілевського М.Е. розглянути клопотання за вих. № 3081/13 від 13.03.2019 року в строк до 72 годин з моменту отримання ухвали.
14.06.2019 року детектив Базілевський М.Е. надіслав особі 1 рекомендований лист за номером 0303605606639, в якому була копія Постанови від 18.03.2019 року про часткову відмову у задоволенні клопотання у провадженні № 42017000000000026 від 05.01.2017 року.
Не погоджуючись із Постановою від 18.03.2019 року про часткову відмову у задоволенні клопотання у кримінальному провадженні № 42017000000000026 від 05.01.2017 року особа 1 подав 24.06.2019 року через канцелярію Солом’янського районного суду м.Києва оскарження даної Постанови.
У своєму оскарженні за вих. № 3287/24 від 24.06.2019 року Постанови від 18.03.2019 року про часткову відмову у задоволенні клопотання за вих. № 3081/13 від 13.03.2019 року у кримінальному провадженні № 42017000000000026 від 05.01.2017 року особа 1 зазначав те, на що слідчий суддя Солом’янського районного суду м.Києва Українець В.В. своєї уваги чомусь не звернув.
У відповідності до ст.220 КПК України, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий (детектив), прокурор зобов’язані розглянути в строк не більше 72 годин з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об’єктивних причин – надсилається їй поштою». Клопотання – це звернення в усній або письмовій формі сторони кримінального провадження, потерпілого чи учасників процесу, які наділені таким правом (сторона захисту, потерпілий і чи законний представник), до слідчого, прокурора про виконання будь-яких процесуальних дій під час досудового розслідування. Клопотання є важливою гарантією захисту прав і законних інтересів громадян, які залучені у сферу кримінального судочинства, повного й об’єктивного дослідження обставин кримінального провадження.
Під час кримінального провадження можуть бути заявлені клопотання, які направлені на встановлення фактичних даних, що мають значення для кримінального провадження; на забезпечення прав і законних інтересів особи, яка заявила клопотання. В ході розгляду клопотання піддається аналізу прохання здійснити певні дії чи заперечення щодо здійснення окремих дій, яке міститься у клопотанні, та його обгрунтованість. З’ясовується, про встановлення яких обставин клопоче заявник, яким способом пропонує встановити їх слідчому, прокурору та чи мають ці обставини значення для цього кримінального провадження. Клопотання підлягає розгляду і вирішенню безпосередньо після його заяви. У тих випадках, коли негайне прийняття рішення за клопотанням неможливе, воно повинно бути задоволено за наявності відповідних підстав у строк не більше трьох днів з моменту подання. Такий строк встановлено законодавцем для розгляду уповноваженою процесуальною особою клопотання, заявленого учасниками кримінального процесу у ході досудового розслідування. Продовженню такий строк не підлягає. Якщо заявлене слідчому клопотання зумовлює потребу звернення до прокурора, то це не може розглядатись як підстава для відмовлення в задоволенні клопотання, і таке звернення розглядає слідчий, повідомляючи заявника про рішення останнього.
Слідчий, прокурор зобов’язані розглянути і вирішити кожне заявлене за кримінальним провадженням клопотання. При цьому вони не вправі відмовити у допиті свідка, проведенні експертизи, в проведенні інших слідчих (розшукових) дій або прийнятті певних процесуальних рішень, якщо вони сприяють об’єктивному і повному дослідженню обставин кримінального провадження, забезпеченню прав і законних інтересів учасників кримінального провадження.
У відповідності до положень ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених Кодексом. Суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних рішень.
З положень ст.83 КПК України слідує, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
У своїй заяві за вих. 542/16 від 17.10.2016 року особа 1 самостійно кваліфікував вчинення детективом Четвертого ВД Другого ПД ГПД НАБУ В.Тєбєкіним злочину за ст.365, 366, 396 КК України. Однак, детектив Базілевський М.Е. досі в повній мірі не виконав Ухвали у судовій справі щодо внесення до ЄРДР усіх відомостей заяви за вих. 542/16 від 17.10.2016 року щодо вчинення детективом В.Тєбєкіним злочину за ст.365, 396 КК України. На подані з цього приводу заяви і клопотання про виконання судового рішення в повному обсязі та відкоригування відомостей в ЄРДР детектив Базілевський М.Е. належним чином не реагував. Також не реагував детектив Базілевський М.Е. і на низку ухвал слідчих суддів, якими детектива Базілевського М.Е. змушувалося вчинити дії.
У відповідності до норм КПК України (ч.5 ст.214, ст.21, ст.534, ст.535 КПК України), Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду Цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.17 № 9-49/0/4-17) та Конституції України (ст.129, 129-1), а також виходячи зі змісту судових рішень № 11-сс/796/1054/2018 від 06.02.2018 року та № 11-сс/796/1527/2018 від 13.03.2018 року колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м.Києва, вищезгадана бездіяльність є предметом оскарження в суді в порядку ст.303 КПК України.
У відповідності до ч.1 ст.214 КПК України, «…Слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення…, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань». Однак, детектив Базілевський М.Е. досі не вніс до ЄРДР усіх кваліфікаційних статтей вчиненого злочину, які особа 1 зазначав у своїй заяві за вих. № 542/16 від 17.10.2016 року про вчинене правопорушення.
У відповідності до Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Листом від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17 пояснив наступне: «Відповідно до п.7 ч.1 ст.303 КПК предметом оскарження є рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій. Існування такого предмета оскарження зумовлене задекларованою та імплементованою в КПК засадою змагальності сторін у кримінальному провадженні, оскільки одне із законодавчих положень, завдяки якому реалізується зазначена засада, передбачене у ч.2 ст.22 КПК, якою встановлено, що сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Також реалізація відповідної засади забезпечується положеннями ст.220 КПК, якою встановлено, що клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов’язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а в разі неможливості вручення з об’єктивних причин – надсилається їй. Таким чином, наведені законодавчі положення передбачають, з одного боку, право учасників кримінального провадження ініціювати здійснення процесуальних, у тому числі слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій, а з іншого – регламентують недопустимість необґрунтованої та невмотивованої відмови у проведенні відповідних дій органами досудового розслідування. Водночас трапляються випадки необґрунтованої відмови у відкритті провадження навіть із тих підстав, що скарга на постанову про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій не є предметом розгляду відповідно до ст.303 КПК. З огляду на те що такі рішення слідчих суддів не ґрунтуються на положеннях процесуального законодавства, вони скасовуються судами апеляційної інстанції. Не завжди правильно у досліджуваному контексті суди вирішують питання стосовно віднесення до предмета оскарження скарг на постанови про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій.
Зокрема, це стосується ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м.Харкова, який, посилаючись на узагальнення ВССУ “Про практику вирішення слідчими суддями питань, пов’язаних із слідчими (розшуковими) діями”, дійшов висновку про те, що скарга на постанову про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій не є предметом оскарження відповідно до ст.303 КПК України. Разом з тим у зазначеному узагальненні ВССУ сформульовано висновок про те, що не може розцінюватись як бездіяльність, передбачена п.1 ч.1 ст.303 КПК, не вчинення слідчих (розшукових) дій, які ініціює заявник, оскільки відповідно до ст.220 КПК має бути забезпечено лише розгляд відповідного клопотання, нездійснення якого і є предметом оскарження відповідно до вказаного пункту. Якщо ж за результатами розгляду клопотання слідчий, прокурор приймають постанову про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, то така постанова, очевидно, є предметом оскарження відповідно до п.7 ч.1 ст.303 КПК.
Таким чином, слідчим суддям необхідно ретельно розмежовувати підстави оскарження бездіяльності, зумовленої невиконання слідчим, прокурором положень ст.220 КПК (згідно з п.1 ч.1 ст.303 КПК), та оскарження постанови про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих дій (згідно з п.7 ч.1 ст.303 КПК). Розглядаючи аналізовану категорію скарг, слідчі судді оцінюють обґрунтованість внесеного учасником кримінального провадження клопотання та відмовляють у задоволенні скарг, якщо відповідні клопотання не ґрунтуються на вимогах процесуального законодавства. Правова природа аналізованого виду проваджень, які здійснюються слідчим суддею, передбачає необхідність перевірки не лише дотримання процесуального порядку вирішення клопотань про проведення слідчих (розшукових) дій, а й оцінки таких клопотань на предмет доцільності здійснення слідчих (розшукових) дій, що порушуються перед слідчим, зокрема це стосується доцільності проведення допиту. При цьому ухвали про задоволення або часткове задоволення скарг постановлялись у тих випадках, коли слідчі необґрунтовано відмовляли в задоволенні клопотань про проведення слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування. Крім того, у судовій практиці є випадки розгляду скарг на постанови слідчих, якими було частково відмовлено в задоволенні клопотань про проведення слідчих (розшукових) дій. Таким чином, предметом судового контролю під час розгляду аналізованої категорії скарг є не лише прийняте слідчим, прокурором рішення стосовно задоволеного клопотання, а й дотримання інших процесуальних вимог щодо проведення відповідних слідчих (розшукових) дій, які ініціюються перед органами досудового розслідування у кримінальному провадженні.
…У наведеному випадку слідчий суддя мусив врахувати, що предметом оскарження є бездіяльність, яка полягає у невчиненні інших процесуальних дій. Також необхідно зазначити, що якщо досудове слідство у кримінальній справі затягується, що є порушенням розумності строків виконання процесуальних дій, передбачених ст.28 КПК, суд дійшов висновку, що вимоги скаржника є законними та обґрунтованими, у зв’язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі. У відповідності до висновку ВССУ, «Результати аналізу судової практики свідчать, що у зв’язку з бездіяльностю, яка полягає у нездійснення інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов’язані вчинити у визначений КПК строк, слідчі судді приймають багато ухвал про відмову у відкритті провадження відповідно до ч.4 ст.304 КПК з тих підстав, що скарга подається на бездіяльність слідчого чи прокурора, яка не підлягає оскарженню. Тому, бездіяльність, яка підлягає оскарженню відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК, передбачає три наступних обов’язкові ознаки:
1) слідчий або прокурор наділені обов’язком вчинити певну процесуальну дію;
2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк;
3) відповідна процесуальна дія слідчим чи прокурором у встановлений строк не вчинена.
Таким чином, наведена норма закону дозволяла особі 1 звернутися до суду зі скаргою на обов’язки, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законодавством», адже подане детективу клопотання повністю відповідало цим трьом вимогам, однак детектив невмотивовано частково відмовив у задоволенні тих слідчо-розшукових дій, без яких не буде виконана задача досудового розслідування. Однак, всі ці правові колізії слідчий суддя Українець В.В. навмисно упустив при винесенні свого неправосудного рішення у справі № 760/18167/19 від 02.07.2019 року, адже керувався особистою помстою за те, що особа 1 ініціював відкриття проти нього трьох кримінальних справ в СБУ, НАБУ і в ДБР, в результаті чого останнє зашкодить подальшому досудовому розслідуванню та призведе до не вирішення тих задач, які за інших умов мали б бути вирішеними в установлений законодавцем строк.
Крім цього, особа 1 звертав увагу суду першої інстанції на те, що детектив Базілевський М.Е. своєю протиправною Постановою від 18.03.2019 року про часткову відмову у задоволенні клопотання у кримінальному провадженні № 42017000000000026 від 05.01.2017 року порушив вимоги ст.110 КПК України. У відповідності до п.5 ст.110 КПК України, Постанова слідчого мусить складатися з:
1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:
а) місце і час прийняття постанови;
в) прізвище, ім’я, по батькові, посаду осіб, що проходять фігурантами по справі;
2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про:
а) зміст обставин, які є підставами для прийняття Постанови;
б) мотиви прийняття Постанови, їх обгрунтування та посилання на положення Кодексу;
в) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про:
а) зміст прийнятого процесуального рішення;
б) місце та час (строки) його виконання;
в) особу, якій належить виконати Постанову тощо, чого майже не має у Постанові від 18.03.2019 року детектива Базілевського М.Е. Також, що всупереч вимогам п.5 ст.110 КПК, у Постанові від 18.03.2019 року детектива Базілевського М.Е. відсутні:
1) перелік проведених слідчих дій;
2) причини не проведення допиту свідків;
3) причини не проведення експертизи наявних доказів;
4) причини не призначення судово-медичної експертизи;
5) правова оцінка фігурантам у справі провадження;
6) правова оцінка доказам у справі провадження;
7) реєстраційний номер та дата реєстрації постанови;
8) підпис керівника підрозділу;
9) печатка органу досудового розслідування.
Вищенаписане є прямим доказом того, що детектив Базілевський М.Е. порушив вимоги Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 04.07.2018 року за № 2277/5), а також Постанову Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за № 55 про «Деякі питання документування управлінської діяльності». Зрештою, це підтверджується Ухвалою Верховного суду у справі № 826/247/18 від 11.01.2019 року. А раз так, то Постанова від 18.03.2019 року детектива Базілевського М.Е. підлягала з цього міркування остаточному скасуванню. Відповідно до вимог ст.370 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами перевірки законності і обгрунтованості рішень, дій чи бездіяльності детектива має бути законною, обгрунтованою та вмотивованою. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального і процесуального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Зміст ухвали за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора має відповідати вимогам ч.2 ст.372 КПК. Слідчий суддя при перевірці поданої скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора та при винесенні рішення за результатами розгляду такої скарги не повинен вирішувати питання, що можуть стати предметом судового розгляду в цьому кримінальному провадженні. Одночасно із визнанням рішення, дії чи бездіяльності слідчого, прокурора незаконним або необгрунтованим, в своїй ухвалі слідчий суддя може зазначити про те, що він зобов’язує посадову особу усунути допущене порушення, визначивши, яку саме дію необхідно припинити чи вчинити. Слідчий суддя самостійно не може прийняти те рішення, яке має бути прийняте слідчим чи прокурором на виконання ухвали, прийнятої за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора. Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (ч.1 ст.6 Конвенції).
В ст.9 (Законність) Кримінально процесуального Кодексу України зазначається:
«1.Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно
додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства». Ухвала слідчого судді, у відповідності до ст.370 КПК України, за результатами перевірки законності і обгрунтованості рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Зміст ухвали за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора має відповідати вимогам ч.2 ст.372 КПК України. Слідчий суддя при перевірці поданої скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора та при винесенні рішення за результатами розгляду такої скарги не повинен вирішувати питання, що можуть стати предметом судового розгляду в цьому кримінальному провадженні. Одночасно із визнанням рішення, дії чи бездіяльності слідчого, прокурора незаконним або необґрунтованим, в своїй ухвалі слідчий суддя може зазначити про те, що він зобов’язує посадову особу усунути допущене порушення, визначивши, яку саме дію необхідно припинити чи вчинити. Слідчий суддя самостійно не може прийняти те рішення, яке має бути прийняте слідчим чи прокурором на виконання ухвали, прийнятої за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність.
Слідчий суддя Українець В.В. під час прийняття рішення за скаргою особи 1 залишив поза увагою такі засади кримінального провадження як верховенство права, законність, доступ до правосуддя та забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності. За таких обставин, слідчий суддя Солом’янського районного суду м.Києва Українець В.В., постановивши Ухвалу у судовій справі № 760/18167/19 від 02.07.2019 року, якою відмовив у відкритті провадження, фактично істотно порушив вимоги КПК України.
Крім цього, суддя Солом’янського районного суду м.Києва Українець В.В. вчинив службове підроблення, адже повернув особі 1 матеріали судової справи не всі – за винятком оскарження Постанови від 18.03.2019 року про часткову відмову у задоволенні клопотання у кримінальному провадженні № 42017000000000026 від 05.01.2017 року.
18.07.2019 року, у відповідності до вищенаписаного, а також на підставі ст. 117, 350, 392, 393, 395, 396, 398, 407, 409, 410, 413, 422, 447 КПК України, особа 1 подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу за вих. № 3341/17 на Ухвалу слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва Українець В.В. у судовій справі № 760/18167/19 від 02.07.2019 року.
У відповідності до положення ст.35 КПК України, системою автоматичного розподілу судових справ Київського апеляційного суду 18.07.2019 року було зареєстроване провадження №11-сс/824/4381/2019 та визначено колегію судової палати з розгляду кримінальних справ у складі наступних суддів: Жук О.В. (головуючий), Юденко Т.М., Ігнатов Р.М.
01.08.2019 року, рівно на 14 годин і 00 хвилин, було призначено судове засідання з розгляду апеляційного провадження № 11-сс/824/4381/2019 у складі суддів Жук О.В. (головуючий), Юденко Т.М., Ігнатов Р.М. Однак, оскільки матеріали судової справи № 760/18167/19 Солом’янський районний суд м.Києва не надав, то судове засідання було перенесеним аж на 19.09.2019 року. Ознайомившись із даними веб-сайту Київського апеляційного суду щодо руху апеляційного провадження № 11-сс/824/4381/2019 особа 1 констатував наявність службових підроблень:
1) Що 18.09.2019 року в апеляційному провадженні № 11-сс/824/4381/2019 було здійснено автоматичний перерозподіл судової справи і визначено новий склад суддів – Жук О.В., Гриненко О.І., Ігнатов Р.М.;
2) Що 18.09.2019 року у провадженні № 11-сс/824/4381/2019 було утретє здійснено автоматичний перерозподіл судової справи і визначено новий склад суддів – Жук О.В., Гриненко О.І., Зіміна В. Б.;
3) Що 22.07.2019 року у провадженні № 11-сс/824/4381/2019 відбулося судове засідання, на яке особу 1 ніхто не запрошував, за результатами якого було відкладено слухання у зв’язку з відсутністю матеріалів справи;
4) Що 23.07.2019 року надійшли до апеляційного суду матеріали провадження з суду 1-ї інстанції;
5) Що 01.08.2019 року судовий розгляд в апеляційній інстанції насправді було знято з розгляду у зв’язку з хворобою судді-доповідача;
6) Що 08.08.2019 року судовий розгляд в апеляційній інстанції знято з розгляду у зв’язку з хворобою судді Жук О.В., про що особу 1 ніхто не повідомляв та на судове засідання не запрошував.
19.09.2019 року в відбулося судове засідання з розгляду апеляційної скарги за вих. № 3341/17 від 18.07.2019 року на Ухвалу слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва Українець В.В. у судовій справі № 760/18167/19 від 02.07.2019 року у складі колегії суддів з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Жук О.В. (головуючий суддя), Гриненко О.І., Зіміна В. Б., за результатами якого дана колегія вчинила низку протиправних і не здорового глузду дій:
— затримала розгляд скарги на два календарних місяці;
— не повідомила особу 1 про подвійну 18.09.2019 року зміну складу суду;
— не запитала в особи 1 про наявність підстав для відводу новому складу суду;
— не повідомила особу 1 про зміну секретаря суду;
— не запитала в особи 1 про наявність підстав для відводу секретаря суду;
— не викликала на судове засідання суб’єкта оскарження;
— не викликала на судове засідання прокурора;
— не просила особу 1 назватися і не встановила адресу його проживання;
— не повідомила суд чи належним чином були повідомлені прокурор і суб’єкт оскарження;
— не спитала в особи 1 думки про можливість проведення даного судового засідання без участі прокурора і суб’єкта оскарження;
— відмовила у залученні до справи провадження в якості належних доказів копії ухвал, які зобов’язували детектива розглянути клопотання;
— відмовила у залученні до справи провадження в якості належних доказів копії ухвал, за якими у даному апеляційному суді вже задовольнялися ідентичні скарги;
— відмовила у залученні до справи провадження в якості належних доказів копії рішень Верховного Суду, як судову практику і як посилання на правову базу;
— відмовила у залученні до справи провадження в якості належних доказів копії рекомендованих повідомлень як доказ про надсилання детективу тих клопотань, наявність яких він заперечує;
— не зачитала апеляційну скаргу за вих. № 3341/17 від 18.07.2019 року;
— не дозволила особі 1 зачитати скаргу за вих. № 3341/17 від 18.07.2019 року нібито за браком часу;
— не дозволила особі 1 зробити доповідь у справі провадження;
— обминула етап дослідження матеріалів апеляційної скарги і витребуваної судової справи з першої інстанції;
— обминула етап дебатів;
— навмисно не взяла до уваги те, що суддею першої інстанції було неправомірно відмовлено особі 1 у відкритті провадження нібито через те, що оскаржувана особою 1 бездіяльність детектива не підлягає оскарженню в порядку ст.303 КПК України. Насправді ж, особа 1 в своїй скарзі піднімав лише ті питання, які підлягають безумовному оскарженню в порядку ст.220 КПК;
— навмисно не взяла до уваги те, що суддею першої інстанції було протиправно віднесено запитання 1-25, 27-30, 33, 34, 47, 48, що зазначалися в клопотанні особи 1 за вих. № 3081/13 від 13.03.2019 року до розряду таких, які начебто не підлягають оскарженню слідчому судді в порядку ст.303 КПК, в той час як в цих самих пунктах йшлося зовсім про інше: про не отримання детективом клопотань, про надсилання відповідей особі 1 за наслідками розгляду його клопотань, про призначення експертизи, про допит свідків, про внесення доповнень до ЄРДР і т.д.;
— не надала жодного значення тому, що суддя першої інстанції без розгляду скарги по суті і без витребовування матеріалів від детектива аж ніяк не міг наперед знати, чи дійсно детектив надавав відповідь особі 1 на усі його клопотання чи ні;
— не надала жодного значення тому, що надані особою 1 в залі суду докази свідчили про те, що насправді детектив не надавав відповідь особі 1 на його клопотання, а відповідно – була потреба у відкритті провадження і розгляді скарги по суті на постанову про відмову у задоволенні клопотання;
— не надала жодного значення висновкам ВССУ, які скаржник залучив до своєї апеляційної скарги, де досить багато описано Верховним Судом про те, що бездіяльність детектива, яку оскаржував особа 1, насправді віднесена до ст.303 КПК і підлягає відкриттю провадження та безумовному її задоволенні;
— постановила неправосудне рішення, яким перешкодила діяльності громадської організації;
— віднесла судове провадження № 11-сс/824/4381/2019 ємністю у 44 аркуші до категорії таких, які вимагають значного часу для складання судового рішення, в той час як КПК вважає їх такими, що містять в судовій справі від десяток до сотень томів;
— всупереч вимогам ч.6 ст.376 КПК України, відмовила особі 1 у наданні резулятивної частини ухвали за наслідками розгляду апеляційної скарги;
— грубо порушила присягу судді;
— проігнорувала вимоги ст.13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, так як відмовила особі 1 у задоволенні клопотання про залучення до апеляційної справи копію постанови Верховного Суду, що є обов’язковою дією для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права (Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права);
— вчинила службове підроблення, адже було повідомлено 01.08.2019 року особу 1 що судове засідання переноситься на 19.09.2019 року через відсутність матеріалів судової справи, в той час як в журналі судових засідань робилися відмітки про проведення проміжних судових засідань (22.07.2019 року, 08.08.2019 року), на які особу 1 та інших сторін провадження чомусь ніхто не викликав;
— вчинила службове підроблення, адже насправді матеріали судової справи з першої інстанції надійшли до Київського апеляційного суду ще 23.07.2019 року;
— вчинила службове підроблення, так як за наявними даними в особи 1 суддя-доповідач Жук О.В. насправді не хворіла, а шляхом підроблення документів здобула незаконну можливість виїхати за кордон на відпочинок, протиправно відкладаючи розгляд судової справи на вкрай нерозумний строк.
Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (ч.1 ст.6 Конвенції). Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя. У доктрині Європейського суду з прав людини “право на суд” охоплює 3 елементи:
1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості;
2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції;
3) особа повинна мати доступ до такого суду.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами і доповненнями, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 p., яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У відповідності до ст.68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. У відповідності до ст.64 Конституції України (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Хіба не за ці міжнародні стандарти права щодня і на протязі усіх п’яти років гинуть в АТО найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Судді Жук О.В., Гриненко О.І. і Зіміна В.Б. через свою твердолобість “забули” про посмертний героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які зовсім не задумуючись віддали свої безцінні життя за право українського народу жити без ярма і у відповідності до існуючих стандартів міжнародного права. Більше того, судді Жук О.В., Гриненко О.І. і Зіміна В.Б. саме у такий спосіб навмисно сплюндровують добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми диверсійними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цим ганебним диверсантам фекальну люстрацію.
Вищенаписане дає підстави вважати, що колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Жук О.В., Гриненко О.І. і Зіміна В.Б. вчинили кримінальне правопорушення, що передбачене ч.3 ст.191, ч.2 ст.364, ч.2 ст.375, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що провадження № 11-сс/824/4381/2019 також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність суддів Жук О.В., Гриненко О.І. і Зіміної В.Б. слід розцінювати як таку, що направлена на зумисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії суддів Жук О.В., Гриненко О.І. і Зіміної В.Б. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Судді Жук О.В., Гриненко О.І. і Зіміна В.Б., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищують свої службові повноваження, вчиняють підроблення, приховують вчинені злочини, постановляють неправосудні рішення, порушують присягу судді, перешкоджають діяльності громадських організацій, тим самим саботуючи роботу судових органів. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Судді Жук О.В., Гриненко О.І. і Зіміна В.Б. умисно вчиняють посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддями Жук О.В., Гриненко О.І. і Зіміною В.Б. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності суддів Жук О.В., Гриненко О.І. і Зіміної В.Б. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддями Жук О.В., Гриненко О.І. і Зіміною В.Б. мають всі ознаки злочину, що передбачені ч.3 ст.191, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.375, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви ГПД НАБУ, ГСУ СБУ і СУ ДБР про вчинені кримінальні правопорушення суддями Жук О.В., Гриненко О.І. і Зіміною В.Б. Також, було прийнято рішення про повідомлення Вищої ради правосуддя про не належну поведінку суддів Жук О.В., Гриненко О.І. і Зіміної В.Б., які порушили присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування ГПД НАБУ, ГСУ СБУ і СУ ДБР стосовно внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої ради правосуддя — відкриття дисциплінарних справ. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.

суддя Українець В.В. шахрайська ухвала

Постанова детектива Базілевського М.Е. 1

Постанова детектива Базілевського М.Е. 2

Постанова детектива Базілевського М.Е. 3

Постанова детектива Базілевського М.Е. 4

Постанова детектива Базілевського М.Е. 5

Постанова детектива Базілевського М.Е. 6

Постанова детектива Базілевського М.Е. 7

Постанова детектива Базілевського М.Е. 8

Жук Ольга Володимирівна шахрайство

Докази того, що детектив Базілевський М.Е. навмисно ввів суддю Українця В.В. в заблуду, так як три клопотання, яких він заперечує, насправді наявні у справі кримінального провадження і які підлягали безумовному розгляду та вчиненню низки слідчих дій, а відповідно – суддя Українець В.В. мусив відкрити провадження, так як не розгляд клопотань є законною підставою для оскарження бездіяльності детектива в порядку ст.303 КПК України. Цей факт судді Жук О.В., Гриненко О.І. і Зіміна В.Б. навмисно приховали від судового розгляду та вчинили підроблення.

детектив Базілевський М.Е. докази надсилання клопотань

5 comments

  • у цих підлих тварюк на лобі написано, що вони абсолютні дебіли і шахраї! лише одного не зрозумію, а навіщо було позбавляти апелянта законного права на доповідь? вони ж все рівно не слухали його, розмовляючи між собою або роздивляючись якісь папери. навіщо було весь час апелянта перебивати? таке враження що це була чітко спланована травля (провокація, знущання). не терпить критики і те, що дані судді мотивували свою поспішність загруженістю справами, в той час як законом таких обмежень не передбачено! а щодо стосується затримки розгляду справи на 2 місяці і про відкладання розгляду справи у причині тривалої хвороби судді Жук О.В., то по її загорілій свинячій морді видно, що вона цих самих два місяці “хворіла” не в лікарні, а на морі! даю підказку скаржнику: як тільки будуть відкритими кримінальні провадження на цих шахраїв, потрібно в порядку клопотання добитися запитів в держприкордонслужбу. я впевнена, що суддя Жук О.В. в цей час була за кордоном, а відтак спливуть її махінації з купленими (підробленими) лікарняними листками і з отриманням незаконної зарплати.

  • Це повний відпад! Безмозке курвище Жук О.В. постійно затикала рота чоловікові, мовляв долучені ним документи не стосуються суті оскаржуваної ухвали, в той час як я бачу з цієї ухвали і з постанови, що аж ніяк не можна було не говорити на вакханальному судовому засіданні про цю саму постанову, про скаргу на бездіяльність і про клопотання детективу, так як останні є доказами того, що зазначені слідчим суддею пункти 1-25, 27-30, 33, 34, 47, 48 не містять жодного обмеження у відкритті провадження і розгляду скарги на постанову по суті. Навіть я, як досвідчена адвокатка з досвідом роботи в 16 років не змогла б інакше зробити доповідь, як це пробував зробити скаржник! Тобто, апелянт в якості доказів винесення суддею Українцем В.В. незаконної ухвали, яка порушувала норми матеріального і процесуального права, надавав єбанутій колегії суддів купу документів, які доказували неправомірність відмови у відкритті провадження, при цьому посилаючись на те, що суддя не міг бути поінформованим про розгляд клопотань та про факти надсилання відповідей потерпілому, а також про відсутність у кримінальній справі тих клопотань, які потерпілий насправді подавав детективу, адже в судовій справі цих даних не було, а кримінального провадження суддя не витребовував. Крім цього, як це наглядно видно з постанови, усі зазначені суддею пункти насправді підлягають розгляду в суді в порядку ст.303 КПК. Тоді, чим керувалися ці уроди з апеляційної інстанції, так підло і негідно відмовляючи апелянту у задоволенні його скарги? Я повністю підтримую автора статті і сподіваюся на реакцію Президента України і ВРП. Таким прибацаним козладоям не місце в суді, але в тюрмі – це точно!

  • жесть! якісь фуфлові судді або недоліковані шизофреніки, які повтікали з дурдому! за свої 6 років адвокатської практики вперше бачу що б судді відмовили у задоволенні клопотання про приєднання до матеріалів провадження копії ухвали Верховного Суду. згідно з Законом України «Про судоустрій і статус суддів», не кажучи вже про КПК, кожен суддя зобов’язаний брати до уваги рішення Верховного Суду, що мають схожість у справах провадження, при винесенні власного рішення. також нонсенсом являється відмова суддів у наданні учаснику провадження (скаржнику) резулятивної частини ухвали. потрібно перевірити цих уродів на предмет наявності мізків у черепній коробці!

  • Якщо суддя Жук О.В. дурочку не включила б, тоді той самий детектив за пару днів взявся б за її смердючий зад і по ст.191 КК України запердолив би їй по самі вуха! А як ще бути цим казнокрадам? Якщо суддя Жук О.В. підробила лікарняний, а вона його точно підробила (так як на такий тривалий строк лікарняні нікому не видаються, адже у медиків свої правила: спершу видаються на неділю, згодом можуть продовжитися от днів до неділі, а ще згодом – комісія вирішує продовжувати чині. Якщо продовжується лікарняний листок більше чим на місяць – два, то вирішується питання про надання інвалідності, а це вже купа геморою і бумаг!), то їй світить мінімум як 7 років тюрми! Однак, що б два місяці підряд повідтягуватися на пляжах Мальдивів за рахунок раніше отриманих хабарів, якими може собі дозволити і власні курорти купити, в той же час і не сісти в буцегарню, мусить робити менуети таким як детектив Базілевський М.Е. і Тєбєкін В.В., шляхом не скасування неправосудної ухвали судді Українця.

  • ці шльондри в унісон верещали що читали апеляційну скаргу і знають її суть, коли затикали чоловікові рота, тоді чому не відреагували належним чином на незаконність постановленої ухвали слідчим суддею Солом’янського районного суду м. Києва Українцем В.В. в частині не врахування ним хибної дати постанови і неналежності її оформлення, неадекватності висновків судді в оцінці постанови, наявності підстав для оскарження постанови і що найголовніше – стверджування суддею Українцем В.В. того, чого йому аж ніяк не могло бути відомо без наявності на руках матеріалів кримінального провадження! як бездарна трійка шакалів могла упустити ці речі, особливо те, що ухвала у судовій справі № 760/7927/19 була винесеною 29.05.2019 року, якою було зобов’язано детектива Базілевського розглянути клопотання за вих. № 3081/13 від 13.03.2019 року, тоді як детектив виніс постанову про часткову відмову у задоволенні клопотання датою значно раніше винесеної ухвали — 18.03.2019 року? він що, має власну машину часу? якщо так, то нехай позичить її цим уродам аби вона їх перекинула у середньовіччя, де їх шизофренії точно ніхто не замітить і не осудить!

Залишити відповідь