Мойсак_Сергій_Мирославович

Суддя ВАСУ Мойсак С.М. Чи можна назвати судом дурдом?

Новости, Популярные новости, Суды

У провадженні відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України перебуває на досудовому розслідуванні кримінальне провадження
№ 52019000000000296 від 09.04.2019 року за ознаками вчинених кримінальних правопорушень керівником ГПД НАБУ Калужинським А.В., передбачених ч.3 ст.382 КК України.
31.05.2019 року, у злісне порушення ст. 55, 56, 21, 220, 534, 535 КПК України, Рекомендацій 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року, ст.57, 129, 129-1 Конституції України, детектив ВВР УВК НАБУ Грабар С.В. виніс Постанову про закриття кримінального провадження № 52019000000000296 від 09.04.2019 року.
Вважаючи Постанову від 31.05.2019 року про закриття кримінального провадження № 52019000000000296 від 09.04.2019 року незаконною і передчасною, а відтак — підлягаючою до скасування в судовому порядку, особа 1 подав 18.06.2019 року до Солом’янського районного суду м.Києва оскарження за вих.№ 3280/18.
У своїй скарзі за вих. № 3280/18 від 18.06.2019 року особа 1 зазначав, що перед тим як закрити кримінальне провадження № 52019000000000296 від 09.04.2019 року детектив Грабар С.В. не вчинив наступних обов’язкових слідчих і процесуальних дій:
1) не повідомив особу 1 про початок досудового розслідування;
2) не повідомив особі 1 імена детективів і процесуальних керівників у даному кримінальному провадженні;
3) не виконав в повній мірі вимог Ухвали слідчого судді за № 760/7921/19 від 02.04.2019 року;
4) не вручив особі 1 витягів з ЄРДР;
5) не вручив особі 1 Пам’яток про процесуальні права та обов’язки потерпілого у даному провадженні;
6) жодного разу не допитав особу 1 у справі даного провадження;
7) жодного разу не допитав широкого кола існуючих свідків у справі провадження;
8) жодного разу не допитав фігуранта у справі провадження у відповідності до зазначених в заяві за вих. № 3085/15 від 15.03.2019 року питань щодо вчинення ним злочину;
9) не вніс до ЄРДР відомості заяви за вих. № 3085/15 від 15.03.2019 року про вчинення злочину за кваліфікацією – ст.170, ч.2 ст.364, ч.1 ст.365, ч.2 ст.366, ч.2 ст.367, ч.1 ст.396, ч.2. ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 ККУ;
10) не проводив досудове розслідування за статтями вчиненого злочину – ч.2 ст.365, ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України, які були зазначеними у заяві за вих. № 3085/15 від 15.03.2019 року особи 1 про вчинення кримінального правопорушення;
11) не перекинув за підслідністю (до ДБР) провадження за кваліфікаціями – ст.170, ч.1 ст.365, ч.2 ст.366, ч.2 ст.367, ч.3 ст.382, ч.1 ст.396, ч.2. ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України;
12) не розглянув подану особою 1 заяву за вих. № 3149/12 від 12.04.2019 року в порядку ст.220 КПК України;
13) не надав особі 1 відповіді в порядку ст.220 КПК на подану заяву за вих. № 3149/12 від 12.04.2019 року;
14) не дослідив і не надав правової оцінки кожному із фактів, які особа 1 зазначав у своїй заяві за вих. № 3085/15 від 15.03.2019 року про вчинення кримінального правопорушення;
15) не провів жодного перехресного (одночасного) допиту із фігурантом у справі провадження;
16) не призначив для особи 1 судово-медичної експертизи за фактами отриманого ушкодження здоров’я;
17) не надав особі 1 можливості залучити до справи провадження наявні докази вчиненого злочину;
18) не надав особі 1 можливості долучити до справи провадження документи, які доказують факти отриманого матеріального і морального збитку у даному кримінальному провадженні тощо.
У відповідності до вимог ст.35 КПК України, автоматизованою системою документообігу Солом’янського районного суду м.Києва, судова справа № 760/17670/19 була розподіленою на слідчого суддю Вишняка М.В.
23.09.2019 року слідчий суддя Солом’янського районного суду м.Києва Вишняк М.В. виніс ухвалу у судовій справі № 760/17670/19, на підставі якого скарга особи 1 на Постанову від 26.06.2019 року року про закриття кримінального провадження № 52019000000000296 від 09.04.2019 року детективом ВВР УВК НАБУ Грабар С.В., на підставі Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про Вищий антикорупційний суд”, ст.306 КПК України та п.20-2 розділу XI “Перехідні Положення” КПК України (із змінами і доповненнями), було передана на розгляд Вищому антикорупційному суду.
У відповідності до вимог ст.35 КПК України, автоматизованою системою документообігу Вищого антикорупційного суду, судова справа № 760/17670/19 була розподіленою на слідчого суддю Мойсак Сергія Мирославовича.
09.10.2019 року, Ухвалою у провадженні № 1-кс/991/955/19 слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М., посилаючись на ст. 33-1 та ст.304 КПК України, прийняв хибне рішення про повернення скаржнику (?) матеріалів оскарження Постанови від 31.05.2019 року про закриття кримінального провадження № 52019000000000296 від 09.04.2019 року детективом Грабар С.В. При цьому, не зрозуміло з яких підстав слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М. в своїй Ухвалі у провадженні № 1-кс/991/955/19 надав “роз’яснення” скаржнику, що «повернення скарги не позбавляє права звернутися до слідчого судді місцевого суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування», що є доказом його професійної безграмотності.
А якщо врахувати і те, що подібні неправосудні ухвали постійно скасовуються Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду, то є всі підстави вважати слідчого суддю Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М. злочинною особою, що потенційно саботує роботу Вищого антикорупційного суду та/або являється психічно нездоровою особою, якій не місце в цьому суді!
У відповідності до вимог статті 304 (Строк подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, її повернення або відмова відкриття провадження) передбачено:
«1. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
2. Скарга повертається, якщо:
1) скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу;
2) скарга не підлягає розгляду в цьому суді;
3) скарга подана після закінчення строку, передбаченого ч.1 ст.304 КПК і особа не порушує питання про поновлення строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
3. Копія ухвали про повернення скарги невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
4. Слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.
5. Копія ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надсилається особі, яка подала скаргу, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
6. Ухвала про повернення скарги… може бути оскаржена в апеляційному порядку.
7. Повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом».
По-перше, як зазначено ч.5 ст.303 КПК України, «Копія ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надсилається особі, яка подала скаргу, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами». У даному випадку оскарження Постанови від 31.05.2019 року про закриття кримінального провадження № 52019000000000296 від 09.04.2019 року детективом Грабар С.В. було подано на розгляд до Вищого антикорупційного суду слідчим суддею Солом’янського районного суду м.Києва Вишняком М.В., відтак і повертати скаргу за вих. № 3280/18 від 18.06.2019 року потрібно було адресатові – слідчому судді Солом’янського районного суду м.Києва Вишняку М.В. (тобто Солом’янському районному суді м.Києва).
По-друге, як зазначено ч.1 ст.303 КПК України, «1. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії». Відповідно, процесуальне право особи 1 на подачу даної скарги було уже реалізоване 18.06.2019 року, про що свідчить штамп Солом’янського районного суду м.Києва із зазначеним вхідним № 51641 та датою прийняття даної скарги 18.06.2019 року. Більше того, термін подачі даної скарги на Постанову від 31.05.2019 року про закриття кримінального провадження № 52019000000000296 від 09.04.2019 року детективом Грабар С.В. уже давно сплинув 19.06.2019 року і що КПК не містить підстав, які надають процесуальні гарантії скаржникам на поновлення пропущених строків для оскарження Постанови про закриття провадження.
По-третє, при винесенні Ухвали у провадженні № 1-кс/991/955/19 слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М. з незрозумілих підстав посилалася на скоріше на факт не виконання детективом Грабаром С.В. вимог Ухвали слідчого судді за № 760/7921/19 від 02.04.2019 року, яка зобов’язувала його внести до ЄРДР не лише одну кваліфікаційну статтю вчиненого злочину (382 КК України), а практично усі статті, які особа 1 вказав у своїй заяві за вих. № 3085/15 від 15.03.2019 року про вчинення кримінального правопорушення – за ч.3 ст. 382, ст.170, ч.2 ст.364, ч.1 ст.365, ч.2 ст.366, ч.2 ст.367, ч.1 ст.396, ч.2. ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України, серед яких була вказаною і підслідна стаття НАБУ: 364 ККУ.
По-четверте, при винесенні Ухвали у провадженні № 1-кс/991/955/19 слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М. чомусь упустив вимоги ст. 216 і 218 КПК України, якими регламентовано ведення досудового розслідування ВВР УВК НАБУ навіть за низкою не підслідних як для ГПД НАБУ кваліфікаційних статтей вчиненого злочину, якщо фігурантом у справі провадження проходять службовці НАБУ.
Оскільки до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду відноситься згідно приписів ч.1,2 ст.33-1 КПК України й судовий контроль дотриманням прав, свобод, та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо корупційних злочинів, в тому числі передбачених ст.364 КК України, у разі розслідування фактів їх вчинення службовою особою НАБУ, при вирішенні питання про повернення скарги особи 1 слідчий суддя Мойсак С.М. повинен був перевірити чи кримінальне провадження № 52019000000000296 від 09.04.2019 року, постанова від 31.05.2019 року про закриття кримінального провадження, якого оскаржувалася скаржником, стосувалися лише внесення відомостей про кримінальне правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ст.382 КК України, чи вона стосувалася і вчинення кримінальних правопорушень, відповідальність за вчинення яких передбачена ч.2 ст.364, ч.2 ст.365, ч.2 ст.366, ч.2 ст.367, ч.2 ст.368, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України. Зокрема, слідчий суддя Мойсак С.М. не досліджував матеріали кримінального провадження № 52019000000000296 від 09.04.2019 року, в тому числі витягу з ЄРДР. За таких обставин суддя приймав рішення виключно не з підстав, наявних у справі провадження належних та припустимих доказів, а керувався лише власними припущеннями, що є протиправним.
Отже, слідчий суддя Мойсак С.М. в повній мірі з’ясував всі обставини кримінального провадження, постанова від 31.05.2019 року про закриття кримінального провадження, яка оскаржувалася. В зв’язку з цим винесена ухвала у провадженні № 1-кс/991/955/19 гостро порушує норми матеріального і процесуального права, а тому підлягає безспірному скасуванню, а матеріали скарги особи 1 поверненню до Вищого антикорупційного суду для виконання слідчим суддею вимог ст.306-307 КПК України.
По-п’яте, щодо обов’язковості внесення до ЄРДР усіх кваліфікаційних статтей вчиненого злочину, зазначених заявником в заяві про вчинене кримінальне правопорушення, в світлі вимог ч.5 ст.214 КПК України, ідентичної позиції притримується і колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у провадженнях № 11-сс/824/4221/2019 від 23.07.2019 року (четвертий абзац четвертого аркушу), № 11-сс/824/4224/2019 від 25.07.2018 року (перший абзац третього аркушу), № 11-сс/796/1054/2018 від 06.02.2018 року та № 11-сс/796/1527/2018 від 13.03.2018 року, опираючись на правову базу.
По-шосте, щодо обов’язковості скасування рішень суду, якщо рішення є неправосудними (чого б вони не стосувалися), ідентичної позиції притримується і колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Вінницького апеляційного суду у провадженні № 11-сс/772/579/2018 (четвертий абзац другого аркушу), що також має місце в оскаржуваній особою 1 ухвалі слідчого судді Мойсак С.М.
Крім цього, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М. надіслав копію Ухвали у судовій провадженні № 1-кс/991/955/19 від 09.10.2019 року, яка не відповідає жодним вимогам Наказу 173 від 17 грудня 2013 року «Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах… з розгляду цивільних і кримінальних справ», адже:
— не завірена гербовою печаткою;
— не містить помітки про набрання законної сили;
— не містить дати набрання сили;
— не містить штампу суду;
— не містять запису про місцезнаходження оригіналу Ухвали, що робить з такої Ухвали звичайний папір.
В ст.9 (Законність) Кримінально процесуального Кодексу України зазначається:
«1.Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно
додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства».
Ухвала слідчого судді, у відповідності до ст.370 КПК України, за результатами перевірки законності і обгрунтованості рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Зміст ухвали за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора має відповідати вимогам ч.2 ст.372 КПК України. Слідчий суддя при перевірці поданої скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора та при винесенні рішення за результатами розгляду такої скарги не повинен вирішувати питання, що можуть стати предметом судового розгляду в цьому кримінальному провадженні. Одночасно із визнанням рішення, дії чи бездіяльності слідчого, прокурора незаконним або необґрунтованим, в своїй ухвалі слідчий суддя може зазначити про те, що він зобов’язує посадову особу усунути допущене порушення, визначивши, яку саме дію необхідно припинити чи вчинити. Слідчий суддя самостійно не може прийняти те рішення, яке має бути прийняте слідчим чи прокурором на виконання ухвали, прийнятої за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування регламентовано параграфом 1 Глави 26 КПК України.
Враховуючи вимоги ч.6 ст.9 КПК України, за якими у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюються або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 цього Кодексу. Слідчий суддя під час прийняття рішення за скаргою особи 1 залишив поза увагою такі засади кримінального провадження як верховенство права, законність, доступ до правосуддя та забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Судова практика Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду і Київського апеляційного суду щодо розгляду подібних справ є сталою і вказує на те, що у 100% випадків практично усіма членами колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ задовільнялися усі апеляційні скарги особи 1, в яких мова йшла про порушення норм матеріального і процесуального права.
Щодо першого, то рішенням Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у провадженнях № 11-сс/991/28/19 від 04.10.2019 року, № 11-сс/991/29/19 від 03.10.2019 року, № 11-п/4911/15/19 від 19.09.2019 року, № 11-п/4911/43/19 від 25.09.2019 року та № 11-п/4911/10/19 від 17.09.2019 року констатують, що як для даного випадку підняте в апеляційній скарзі питання особою 1 має вирішуватися шляхом зобов’язання Вищого антикорупційного суду розглянути по суті скаргу особи 1 щодо винесеної Постанови від 31.05.2019 року за вих.№ 3280/18 від 18.06.2019 року про закриття кримінального провадження № 52019000000000296 від 09.04.2019 року детективом Грабар С.В.
За таких обставин, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М., постановивши Ухвалу у провадженні № 1-кс/991/955/19 від 09.10.2019 року, якою повернув скаргу особі 1 за вих.№ 3280/18 від 18.06.2019 року, фактично істотно порушив вимоги кримінально-процесуального закону. Останнє, згідно ст.409, 412 КПК України передбачає скасування такої ухвали та призначення розгляду даної скарги по суті справи в межах Вищого антикорупційного суду. З цього приводу особа 1 і подав апеляційну скаргу до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, а враховуючи ознаки саботажу роботи Вищого антикорупційного суду – заяви до НАБУ, СБУ, ДБР, Верховної ради та до Президента України.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки, проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження — суд.
Відповідно до положення ст.21 КПК (Доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень), передбачено:
«ч.1 Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону».
Стаття 113 КПК України дає вичерпну характеристику поняття процесуальних строків:
це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов’язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язковий цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення…».
Статтею 318 (Строки і загальний порядок судового розгляду) КПК України встановлено:
«1.Судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку». «3.Судове засідання відбувається у спеціально обладнаному приміщенні — залі судових засідань. У разі необхідності окремі процесуальні дії можуть вчинятися поза межами приміщення суду».
У відповідності до ч.1 ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Право на справедливий суд) «Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону».
Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (ч.1 ст.6 Конвенції.
У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи:
1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості;
2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції;
3) особа повинна мати доступ до такого суду.
Пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає наступне: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення…».
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 pоку, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У відповідності до ст.68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей. У відповідності до ст.64 Конституції України (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі майже п’яти років гинуть в АТО найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України?
Суддя Мойсак С.М. через свою нахабність, неадекватність і протиправність напевно «забув» про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма і у відповідності до європейських стандартів права. Більше того, суддя Мойсак С.М. саме у такий спосіб навмисно сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми диверсійними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цій ганебній персоні фекальну люстрацію, якщо ВРП, Верховна Рада України і Президент України не бажають реагувати на це у встановлений законом спосіб.
Усе вищенаписане дає підстави вважати, що суддя Мойсак С.М. вчинив кримінальне правопорушення, яке передбачене ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.375, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що провадження № 1-кс/991/955/19 від 09.10.2019 року також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність судді Мойсак С.М. слід розцінювати як таку, що направлена на зумисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії судді Мойсак С.М. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя Мойсак С.М., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом перевищує свої службові повноваження, перешкоджає здійсненню правосуддя, вчиняє підроблення, поширює корупцію, приховує вчинені злочини, виносить неправосудні рішення, порушує присягу судді, тим самим саботуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя Мойсак С.М. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Мойсак С.М. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності судді Мойсак С.М. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею Мойсак С.М. містять всі ознаки злочину, що передбачені ст.170, ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.375, ч.1 ст.396, ч.2 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею Мойсак С.М. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради юстиції України про не належну поведінку судді Мойсак С.М., який порушив присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування ГПД НАБУ, СУ ДБР, ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради юстиції України — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.

Мойсак Сергій Мирославович ухвала 1

Мойсак Сергій Мирославович ухвала 2

Мойсак Сергій Мирославович апеляція 1

Мойсак Сергій Мирославович апеляція 2

Мойсак Сергій Мирославович апеляція 3

Мойсак Сергій Мирославович апеляція 4

4 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Кіріл
2 роки тому

Це ж яким потрібно бути ідіотом Мойсаку Сергію Мирославовичу, якщо він приймає судові рішення виключно на своїх божевільних припущеннях, а не виходячи із матеріалів судової справи. У всякому разі КПК вимагає не придумувати те чого немає, а суворо аналізувати наявне у справі суду і робити об’єктивні висновки, які мудро викладати в своєму рішенні. А на про всяк випадок, якщо немає власного розуму і грамотності, то для цього є гіркий досвід своїх колег, яким він міг би користуватися за правилом: “Розумний вчиться на помилках чужих, а дурний – на власних”! Тому, виходячи з таких от апеляційних ухвал його колег, суддя Мойсак… Читати далі »

Маша
2 роки тому

Статтею 23 КПК України встановлено вимогу щодо безпосередності дослідження показань, речей і документів. Це означає, що у даному випадку слідчий суддя Мойсак С.М. був зобов’язаним дослідити як Постанову про закриття кримінального провадження так і матеріали даного провадження, які служили підставою для постановлення такого рішення. З постановленої ухвали вбачається, що всупереч вимогам ст. 23 КПК України слідчим суддею Мойсак С.М. не було витребувано і не досліджено матеріали кримінального провадження та Постанови про закриття провадження. З тексту ухвали вбачається, що слідчий суддя Мойсак С.М. обмежився ознайомленням з матеріалами скарги, що не давало йому підстави для стверджування того, чого він не бачив на… Читати далі »

Анатолій
2 роки тому

ця іудейська Мойша навмисно косить під ідіота з метою приховування вчинених злочинів керівника ГПД НАБУ Калужинського. який би корупціонер на місці Мойсака С.М. ризикнув качати бочку на керівника органу досудового розслідування НАБУ, який в любу мить може боляче схопити за його обрізані яйця? тому цей хнирь і намагається з своєї сторони зробити усе можливе, що б дане кримінальне провадження більше не підлягало оскарженню!

Ольга
2 роки тому

купа ослиного лайна, якого слід було з перших днів його підривної роботи в антикорупційному суді вишпурнути геть, що б він прибирав вишукані туалети президента і вищої ради правосуддя, якщо вже він заплатив такий великий хабар за свою ксиву і ці кошти шкода згаданим хабаробравцям йому повертати!