Мойсак Сергій Мирославович

Мойсак С.М. Неадекват-рецидивіст із порошенківською кришою

Новости, Популярные новости, Суды

У провадженні відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України перебувало на досудовому розслідуванні кримінальне провадження № 52018000000001163 від 27.11.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, вчинених керівником ГПД НАБУ Калужинським Андрієм Володимировичем, передбачених ст.170 України.
18.06.2019 року, у злісне порушення ст. 55, 56, 21, 220, 534, 535 КПК України, Рекомендацій 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року, ст.57, 129, 129-1 Конституції України, детектив ВВР УВК НАБУ Грабар С.В. виніс Постанову про закриття кримінального провадження № 52018000000001163 від 27.11.2018 року. Вважаючи Постанову від 18.06.2019 року про закриття кримінального провадження № 52018000000001163 від 27.11.2018 року незаконною і передчасною, а відтак — підлягаючою до скасування в судовому порядку, особа 1 подав 27.06.2019 року до Солом’янського районного суду м.Києва скаргу за вих. № 3292/27.
У своїй скарзі за вих. № 3292/27 від 27.06.2019 року особа 1 зазначав, що перед тим як в черговий раз закрити кримінальне провадження № 52018000000001163 від 27.11.2018 року детектив Грабар С.В. не вчинив наступних обов’язкових слідчих і процесуальних дій:
1) не повідомив особу 1 про початок досудового розслідування;
2) не повідомив особі 1 імен детективів і процесуальних керівників у даному кримінальному провадженні;
3) не виконав в повній мірі вимог первинної Ухвали слідчого судді за № 760/27562/18 від 20.11.2018 року, якою було зобов’язано керівника УВК НАБУ Осипчука Романа Сергійовича внести до ЄРДР достатні відомості про вчинене кримінальне правопорушення керівником ГПД НАБУ Калужинським А.В.;
4) не вручив особі 1 витягів з ЄРДР;
5) не вручив особі 1 Пам’яток про процесуальні права та обов’язки потерпілого у кримінальному провадженні;
6) не допитав особу 1 у справі даного провадження;
7) не допитав існуючих свідків у справі даного провадження;
8) не допитав фігуранта у справі провадження у відповідності до характеру і кількості піднятих особою 1 питань у його заяві про вчинене кримінальне правопорушення;
9) не вніс до ЄРДР відомостей заяви про вчинення злочину за кваліфікацією – за ч.2 ст.376, ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.3 ст.382, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України;
10) не проводив досудове розслідування за статтями вчиненого злочину – ч.2 ст.376, ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.3 ст.382, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України, які були зазначеними у заяві особи 1 про вчинене кримінальне правопорушення;
11) не перекинув за підслідністю до ДБР частину проваджень за кваліфікаціями – ч.2 ст.376, ч.3 ст.382, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ст. 170, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України;
12) не розглянув подану особою 1 заяву за вих. № 2795/17 від 17.12.2018 року в порядку ст.220 КПК України;
13) не надав особі 1 відповіді в порядку ст.220 КПК України за результатами розгляду заяви за вих. № 2795/17 від 17.12.2018 року;
14) не дослідив і не надав правової оцінки кожному із фактів, які особа 1 зазначав у своїй заяві за вих. № 2665/19 від 19.10.2018 року про вчинене кримінальне правопорушення;
15) не провів жодного перехресного (одночасного) допиту;
16) не призначив мене особи 1 судово-медичної експертизи за фактами отриманого ушкодження здоров’я;
17) не надав особі 1 можливості долучити до справи провадження наявні у нього докази вчиненого злочину;
18) не надав особі 1 можливості долучити до справи провадження документи, які доказують факти отриманого ним матеріального і морального збитку у даному кримінальному провадженні тощо.
18.06.2019 року детектив Грабар С.В. в черговий раз закрив кримінальне провадження № 52018000000001163 від 27.11.2018 року не вчинивши жодної процесуальної та слідчої дії, відсторонивши особу 1 від законної участі в ньому. Детектив Грабар С.В. своєю передчасною Постановою від 18.06.2019 року про закриття кримінального провадження № 52018000000001163 від 27.11.2018 року також порушив вимоги ст.110 КПК України. У відповідності до п.5 ст.110 КПК України, Постанова слідчого (детектива) мусить складатися з:
1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:
а) місце і час прийняття постанови;
в) прізвище, ім’я, по батькові, посаду осіб, що проходять фігурантами по справі;
2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про:
а) зміст обставин, які є підставами для прийняття Постанови;
б) мотиви прийняття Постанови, їх обгрунтування та посилання на положення Кодексу;
в) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про:
— зміст прийнятого процесуального рішення;
— місце та час (строки) його виконання;
— особу, яким належить виконати Постанову тощо, чого майже не має у Постанові від 18.06.2019 року детектива Грабар С.В. про закриття кримінального провадження № 52018000000001163 від 27.11.2018 року.
Всупереч вимогам п.5 ст.110 КПК, у Постанові від 18.06.2019 року детектива Грабар С.В. відсутні:
1) перелік проведених слідчих дій;
2) зазначення причин не проведення допиту заявників, свідків, потерпілих;
3) зазначення причин не проведення експертизи наявних доказів;
4) правова оцінка діям фігуранта у справі провадження;
5) правова оцінка доказам у справі провадження;
6) реєстраційний номер та дата реєстрації постанови в канцелярії НАБУ;
7) підпис керівника органу досудового розслідування;
8) печатка органу досудового розслідування.
Поміж тим, Постанова від 18.06.2019 року детектива Грабар С.В. навіть не містить позначок: «Згідно з оригіналом», дати створення копії Постанови, дати реєстрації Постанови в канцелярії НАБУ, підпису керівника органу досудового розслідування, зазначення ПІП керівника органу досудового розслідування, печатки органу досудового розслідування тощо. Останнє є доказом того, що детектив Грабар С.В. порушив вимоги Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 04.07.2018 року за № 2277/5), а також Постанову Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за №55 «Про деякі питання документування управлінської діяльності». Крім того, в даній Постанові не вказано змісту обставин, які є підставами для прийняття подібної Постанови та мотивів її прийняття, її обгрунтування та посилання на положення Кодексу.
У відповідності до вимог ст.35 КПК України, автоматизованою системою документообігу Солом’янського районного суду м.Києва, судова справа № 760/18551/19 була прийнятою слідчим суддею до розгляду, а дещо згодом, 05.09.2019 року – суддя виніс ухвалу у судовій справі № 760/18551/19, на підставі якої скарга особи 1 на Постанову від 18.06.2019 року про закриття кримінального провадження № 52018000000001163 від 27.11.2018 року детективом Грабар С.В. була переданою на розгляд до Вищого антикорупційного суду на підставі Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», а також на підставі ст. 306 КПК України та п. 20-2 розділу XI «Перехідних Положень» КПК України.
У відповідності до вимог ст.35 КПК України, автоматизованою системою документообігу Вищого антикорупційного суду, судова справа № 760/18551/19 була розподіленою на слідчого суддю Олійник О.В.,
яка 09.09.2019 року внесла до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду подання щодо визначення підсудності скарги за вих. № 3292/27 від 27.06.2019 року на Постанову від 18.06.2019 року про закриття кримінального провадження № 52018000000001163 від 27.11.2018 року детективом Грабар С.В.
25.09.2019 року, ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, провадження за поданням слідчого судді Олійник О.В. щодо визначення підсудності у судовій справі № 760/18551/19 було закрите з мотивів, що положення ст.34 КПК застосовується Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду щодо кримінальних проваджень, які надійшли до Вищого антикорупційного суду як суду першої інстанції з обвинувальним актом (клопотанням про застосування примусових заходів).
Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду зазначено, що питання про наявність підстав для прийняття до провадження отриманих в порядку п/п. 3 п. 20-2 Розділу XI КПК України скарг мають вирішуватися слідчими суддями Вищого антикорупційного суд, виходячи з предметної підсудності, визначеної ст. 33-1КПК України. З цих підстав скаргу особи 1 за вих. № 3292/27 від 27.06.2019 року на Постанову від 18.06.2019 року про закриття кримінального провадження № 52018000000001163 від 27.11.2018 року детективом Грабар С.В., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.170 України було повернуто до Вищого антикорупційного суду.
18.10.2019 року, опираючись на приписи ст.33-1 КПК, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Олійник О.В. постановила ухвалу у судовій справі № 760/18551/19, якою передала скаргу особи 1 для розгляду по суті в Солом’янський районний суд м.Києва.
28.10.2019 року, слідчий суддя Солом’янського районного суду м.Києва повторно передав матеріали скарги за вих. № 3292/27 від 27.06.2019 року на Постанову від 18.06.2019 року про закриття кримінального провадження № 52018000000001163 від 27.11.2018 року детективом Грабар С.В. до Вищого антикорупційного суду.
11.11.2019 року, відповідно до протоколу автоматизованого визначення слідчого судді, було визначено для розгляду вищевказаної скарги суддю Мойсак Сергія Мирославовича.
16.12.2019 року, із невиправданою затримкою судового розгляду скарги аж на 30 (тридцять) календарних днів, Ухвалою у провадженні № 1-кс/991/2114/19 слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М., посилаючись на положення ст. 33-1, 214, ст.303-307, 309, 395 КПК України, прийняв завідомо протиправне рішення, яким відмовив особі 1 у задоволенні скарги за вих. № 3292/27 від 27.06.2019 року на Постанову від 18.06.2019 року про закриття кримінального провадження № 52018000000001163 від 27.11.2018 року детективом Грабар С.В., мотивуючи “…не підсудністю скарги Вищому антикорупційному суду…”, що є актом зухвалої брехні, службового підроблення та приховування вчиненого злочину, або бреднею психічно хворого судді. Насправді ж, як це чітко визначено вимогами ст. 216 і 218 КПК України, підслідними НАБУ являються будь-які кримінальні провадження, в яких фігурантами проходять працівники НАБУ (крім директора НАБУ, першого заступника директора НАБУ і заступника директора НАБУ). Крім того, під час проведення судового засідання, суддя Мойсак С.М. вчинив кримінальні і дисциплінарно караємі вчинки:
— не повідомив процесуального керівника (прокурора) про призначення судового засідання з розгляду скарги на Постанову від 18.06.2019 року про закриття кримінального провадження;
— не просив назватися учасників провадження, вказати дати народження та назвати адреси проживання;
— не зачитав скаргу особи 1 за вих. № 3292/27 від 27.06.2019 року на Постанову від 18.06.2019 року про закриття кримінального провадження № 52018000000001163 від 27.11.2018 року;
— неправомірно обмежив у правах учасника судового провадження, адже не дозволив особі 1 фотографувати окремі документи та частини документів кримінального провадження № 52018000000001163 від 27.11.2018 року, при тому що детектив Грабар С.В. в судовому засіданні не зміг спростувати (довести) той факт, що особа 1 не являється потерпілим;
— неправомірно обмежуючи особу 1 у правах учасника судового провадження суддя визнав той факт, що він не бачить різниці між КПК України і Законом України “Про персональні дані”;
— перешкоджаючи особі 1 у доступі до правосуддя суддя визнав, що він не відповідає займаній посаді або/та є психічно хворим, так як його твердження на кшталт «…повернення скарги не позбавляє права скаржника звернутися до слідчого судді місцевого суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування» суперечить вимогам ч.3 ст.303 та ч.2 ст.306 КПК, адже 10-денний термін на оскарження Постанови від 18.06.2019 року детективом Грабаром С.В. закінчився 01.07.2019 року;
— перешкоджаючи особі 1 у доступі до правосуддя суддя визнав, що він не відповідає займаній посаді або/та є психічно хворим, так як у разі подання заявником скарги не за територіальною підсудністю, КПК передбачає повернення заявнику такої скарги, а не відмовляти у її задоволенні після проведення її розгляду;
— розглядаючи скаргу особи 1 за вих. № 3292/27 від 27.06.2019 року на Постанову від 18.06.2019 року про закриття кримінального провадження № 52018000000001163 від 27.11.2018 року по суті справи, все ж таки прийняв рішення за фактом не підсудності розглянутої ним скарги Вищому антикорупційному суду;
— постановив неправосудне рішення – протиправно відмовив у задоволенні скарги за вих. № 3292/27 від 27.06.2019 року на Постанову від 18.06.2019 року про закриття кримінального провадження № 52018000000001163 від 27.11.2018 року, чого насправді не передбачено КПК України і Конституцією України;
— прийняв судове рішення, яке не опирається на нормах КПК України, Конституції України та на практиці ЄСПЛ (Європейського суду з прав людини);
— при винесенні рішення суддя не взяв до уваги той факт, що в заяві про вчинення кримінального правопорушення за вих. № 2665/19 від 19.10.2018 року крім не підслідних НАБУ статтей вчиненого злочину були вказаними і ті статті, які були підслідними НАБУ – 364, 368 КК України, яких детектив Грабар С.В. до ЄРДР не вніс з метою саботажу досудового розслідування;
— при винесенні рішення суддя не взяв до уваги той факт, що до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду відноситься, згідно приписів ч.1, 2 ст.33-1 КПК України й судовий контроль дотриманням прав, свобод, та інтересів осіб у провадженнях щодо корупційних злочинів, в тому числі передбачених ст.364, 368 КК України у разі розслідування фактів їх вчинення службовою особою НАБУ;
— при винесенні рішення суддя не взяв до уваги, що відповідно до абзацу 3 пункту 20-2 Розділу XI «Перехідні положення» КПК України, з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду» у кримінальних провадженнях, досудове розслідування яких здійснюється НАБУ, у разі об’єднання в одному провадженні матеріалів досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного правопорушення або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох правопорушень, серед яких є кримінальні провадження, підсудність яких визначена за Вищим антикорупційним судом, судове провадження здійснює Вищий антикорупційний суд, якщо виділення в окреме провадження матеріалів провадження, які не віднесені до підсудності цього суду, може негативно вплинути на повноту судового розгляду;
— при винесенні рішення суддя не взяв до уваги положення ч.6 ст.9 КПК України, за якими у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюються або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 цього Кодексу, що призвело до залишення без уваги таких засад кримінального провадження як верховенство права, законність, доступ до правосуддя та забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності;
— при винесенні ухвали не взяв до уваги залучену в порядку клопотання копію заяви за вих. № 2665/19 від 19.10.2018 року про вчинення кримінального правопорушення за кваліфікацією вчиненого злочину – за ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.376, ч.3 ст.382, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ст.170, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України;
— при винесенні ухвали не взяв до уваги залучену в порядку клопотання копію Ухвали у судовій справі за № 760/27562/18 від 20.11.2018 року, яка зобов’язовувала керівника УВК НАБУ та детектива Грабара С.В. внести до ЄРДР крім ст.170 КК України ще й інші кваліфікаційні статті вчиненого злочину – ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.376, ч.3 ст.382, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України;
— при винесенні ухвали не взяв до уваги той факт, що керівник УВК НАБУ і детектив Грабар С.В. досі не виконали вимог Ухвали у судовій справі № 760/27562/18 від 20.11.2018 року, адже досі не внесли до ЄРДР усіх кваліфікаційних статтей вчиненого злочину – ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.376, ч.3 ст.382, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України;
— при винесенні ухвали не взяв до уваги факт обов’язковості внесення до ЄРДР усіх кваліфікаційних статтей вчиненого злочину, зазначених заявником в заяві про вчинене кримінальне правопорушення в світлі вимог ч.5 ст.214 КПК України, Положення про ЄРДР, Наказів ГПУ за №139 і 125;
— при винесенні ухвали не взяв до уваги той факт, що детектив Грабар С.В. не проводив досудове розслідування за кваліфікаційними статтями вчиненого злочину – ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.376, ч.3 ст.382, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ст.170, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України;
— при винесенні ухвали не взяв до уваги той факт, що відлік часу у досудовому розслідуванні кримінального провадження № 52018000000001163 від 27.11.2018 року не міг розпочатися тільки тому, що керівник УВК НАБУ та детектив Грабар С.В. досі не внесли до ЄРДР відомостей із заяви за вих. № 2665/19 від 19.10.2018 року про вчинення кримінального правопорушення за кваліфікацією вчиненого злочину – ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.375, ч.1 ст.396 КК України;
— не взяв до уваги залучені в порядку клопотання копії двох судових рішень Київського апеляційного суду (як судова практика і як посилання скаржника на правову базу), якими було скасовано два судових рішення першої інстанції в ідентичних справах та зобов’язано наново розглянути скаргу особи 1 щодо потреби коригування раніше внесених в ЄРДР відомостей;
— не взяв до уваги залучену в порядку клопотання копію рішення Верховного Суду, що обгрунтовувала доводи скаржника (як судова практика і як посилання на правову базу), яким було відмовлено скаржнику у відкритті касаційного провадження тільки через те, що подана скарга і додатки до скарги було належним чином не завірено (які не відповідали вимогам Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 04.07.2018 року за № 2277/5), а також Постанові Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за №55 «Про деякі питання документування управлінської діяльності»);
— перевищив повноваження, адже протиправно вирішував ті питання, які законом віднесені до повноважень органу досудового розслідування (слідчого, прокурора);
— стверджував обставини справи, не маючи на те жодних підстав і доказів;
— приховав вчинені злочини фігуранта у справі провадження;
— перешкодив громадській діяльності особи 1;
— вчинив службове підроблення;
— грубо і повторно порушив присягу судді.
Станом на 16.12.2019 року суддя Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М. виніс підряд 18 (вісімнадцять) неправосудних ухвал, якими у штучний спосіб навмисно перешкодив наповненню державної скарбниці на сотні мільйонів гривень, тим самим суттєво послабивши боєздатність наших військ (військової компанії) на сході України та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до перестарілих осіб, а також осіб, оплата праці яких залежить від державного бюджету: вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники, прибиральники, держслужбовці тощо). Останнє надає право стверджувати, що антидержавна діяльність судді Мойсак С.М. є чітко спланованою розвідницько-підривною діяльністю резидента ворогуючих країн, якого кришує екс-президент Петро Порошенко і Володимир Зеленський.
У відповідності до ст.304 КПК (Строк подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, її повернення або відмова відкриття провадження) передбачено:
«1. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом 10 днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
2. Скарга повертається, якщо:
1) скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу;
2) скарга не підлягає розгляду в цьому суді;
3) скарга подана після закінчення строку, передбаченого ч.1 ст.304 КПК і особа не порушує питання про поновлення строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
3. Копія ухвали про повернення скарги невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
4. Слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.
5. Копія ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надсилається особі, яка подала скаргу, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
6. Ухвала про повернення скарги… може бути оскаржена в апеляційному порядку.
7. Повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом».
Як зазначено ч.1 ст.303 КПК України, «1. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені ч.1 статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом 10 днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії».
Відповідно, процесуальне право особи 1 на подачу даної скарги було уже реалізоване і обмежене чітко визначеною датою – 01.07.2019 року, про що свідчить штамп Солом’янського районного суду м. Києва на копії скарги, із зазначенням дати прийняття такої скарги, а також рекомендоване повідомлення про вручення кореспонденції (копії Постанови), яке відразу було повернуто поштовою службою на адресу НАБУ в момент мого отримання. Відтак, термін подачі скарги на Постанову від 18.06.2019 року про закриття кримінального провадження № 52018000000001163 від 27.11.2018 року детективом Грабар С.В. уже давно сплинув, що власне і позбавляє особу 1 процесуального права на повторну подачу в суд цього оскарження.
Щодо Наказу № 139 ГПУ, то в 2 частині (Облік кримінальних правопорушень) розділу II (Порядок формування та ведення реєстру), в пункті 8 зазначається таке (Цитата):
«Відомості про декілька вчинених кримінальних правопорушень, зазначених в одній заяві, повідомленні або виявлених безпосередньо прокурором, слідчим чи працівником іншого підрозділу, незалежно від часу їх учинення, наявності осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, вносяться до Реєстру за кожним правопорушенням окремо».
Крім цього, в Наказі № 139 ГПУ передбачено частиною 3 (Облік кримінальних проваджень) розділу II (Порядок формування та ведення реєстру), в пункті 1 таке (Цитата):
1. «1. Облік кримінальних проваджень під час досудового розслідування здійснюється шляхом внесення до Реєстру відомостей щодо руху кримінальних проваджень, а саме про:
– кримінальне правопорушення та номер кримінального провадження;
– передачу кримінального провадження чи матеріалів за підслідністю (ч.7 ст.214, ст.216 КПК України) або за місцем проведення досудового розслідування (ст.218 КПК України);
– об’єднання матеріалів досудових розслідувань (ч.1 ст.217 КПК України), при цьому об’єднаному кримінальному провадженню присвоюється номер раніше розпочатого провадження;
– виділення досудового розслідування в окреме провадження, якому присвоюється новий номер провадження;
– прийняття кримінального провадження для проведення досудового розслідування;
– закінчення досудового розслідування (ст.283 КПК України);
– зупинення досудового розслідування (ст.280 КПК України);
– продовження строку досудового розслідування (ст.219, 294 КПК України);
– доручення прокурором здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування, – у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу (ч.5 ст.36 КПК);
– відновлення досудового розслідування;
– відкриття матеріалів досудового розслідування іншій стороні (ст.290 КПК України);
– повернення судом клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності прокурору в порядку, передбаченому ч.4 ст.288 КПК України;
– повернення судом кримінального провадження у порядку, передбаченому ч.3 ст.289, п.1 ч.3 ст.314, п.2 ч.2 ст.407 КПК України;
– повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору в порядку, передбаченому п.3 ч.3 ст.314 КПК України.
2. У разі повернення матеріалів кримінального провадження судом на підставі ч.4 ст.288, ч.3 ст.289, п.1 та п.3 ч.3 ст.314, ст.407 КПК України відомості до Реєстру вносить прокурор, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням.
3. Кримінальні провадження, що надходять для проведення досудового розслідування з органів прокуратури до органу досудового розслідування або з органів досудового розслідування до іншого органу досудового розслідування, а також провадження, що надійшли з одного району (міста) в інший район (місто), удруге не обліковуються і закінчуються провадженням за номером первинної реєстрації.При прийнятті рішення про передачу кримінального провадження за підслідністю відомості до Реєстру вносяться одночасно з направленням до органу досудового розслідування матеріалів кримінального провадження».
В статті 306 КПК України (Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування) зазначається:
«2.Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п’яти днів з моменту надходження скарги. 3.Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність належним чином повідомленого слідчого (детектива) чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги».
В ст.9 (Законність) Кримінально процесуального Кодексу України зазначається:
«1. Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства».
Ухвала слідчого судді, у відповідності до ст. 370 КПК, за результатами перевірки законності і обгрунтованості рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора має бути законною, обгрунтованою та вмотивованою. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Зміст ухвали за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора має відповідати вимогам ч.2 ст.372 КПК України.
Слідчий суддя при перевірці поданої скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора та при винесенні рішення за результатами розгляду такої скарги не повинен вирішувати питання, що можуть стати предметом судового розгляду в цьому кримінальному провадженні.
Одночасно із визнанням рішення, дії чи бездіяльності слідчого, прокурора незаконним або необгрунтованим, в своїй ухвалі слідчий суддя може зазначити про те, що він зобов’язує посадову особу усунути допущене порушення, визначивши, яку саме дію необхідно припинити чи вчинити. Слідчий суддя самостійно не може прийняти те рішення, яке має бути прийняте слідчим чи прокурором на виконання ухвали, прийнятої за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора.
У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи: 1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 pоку, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. У відповідності до ст.68 Конституції України кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей. У відповідності до ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі майже п’яти років гинуть в АТО найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Суддя Мойсак С.М. через свою нахабність, бездарність, протиправність і неадекватність напевно забув про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма і у відповідності до європейських стандартів права. Більше того, суддя Мойсак С.М. саме у такий спосіб сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми злочинними діями героїчні досягнення нашого народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які влаштують цій ганебній істоті фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають належним чином реагувати на це неподобство у встановлений спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що суддя Мойсак С.М. вчинив кримінальне правопорушення, яке передбачене ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.3 ст.375, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що судове провадження № 1-кс/991/2114/19 також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність судді Мойсак С.М. слід розцінювати як таку, що направлена на зумисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії судді Мойсак С.М. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя Мойсак С.М. явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом перевищує свої службові повноваження, вчиняє службові підроблення, приховує вчинені злочини, виносить неправосудні рішення, порушує присягу судді, перешкоджає діяльності громадських організацій, тим самим саботуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя Мойсак С.М. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Мойсак С.М. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності судді Мойсак С.М. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею Мойсак С.М. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.3 ст.375, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею Мойсак С.М. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради юстиції України про не належну поведінку судді Мойсак С.М., який регулярно та грубо порушує присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування від СУ ДБР та ГСУ СБУ — стосовно внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради юстиції України — щодо відкриття дисциплінарної справи. Також сподіватимемося на суспільний резонанс небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.

Мойсак Сергій Мирославович ухвала 1

Мойсак Сергій Мирославович ухвала 2

Мойсак Сергій Мирославович ухвала 3

Мойсак Сергій Мирославович ухвала 4

4 comments

  • як ця потворна іудейська Мойша може судити олігархів і залишатися досі живим, якщо він не знає елементарних речей як от про те, що якщо в кримінальній справі немає постанови слідчого (детектива) про закриття окремих її частин (або всієї справи) від сторін провадження, то ніяких обмежень в ознайомленні з даною справою у них не може існувати! також мене дратує і те, що це пархате бидло нічого не знає про ст. 55, 56 КПК, раз цікавився у скаржника чи він визнаний детективом Грабарем потерпілим. що стосується накладених даним суддею обмежень щодо фотографування кримінальної справи під виглядом актуальності Закону України “Про персональні дані”, то це уже взагалі навіть в роздовбану жидівську дупу не влазить! про які персональні дані можна говорити у контексті кримінальної справи? не суддя, а єблан конкретний! не думаю що його підсудні постійно прощатимуть йому такі тупорилі викиди. рано чи пізно серед них знайдеться хоч один не лох, який не то що гімном його люструє, але і його смердючий іудейський анус на дурну голову натягне!

  • такого довбаного ідіота і педофіла потрібно було ще в миру пошукати, що б згодом з нормальних людей поглумитися! якось дивно, що Петро Порошенко вибрав чи не найбільшого іудейського засранця серед усіх тепер існуючих на свою хвору голову! знати б для чого він це зробив: з яким розрахунком і для втілення яких планів? як відомо, ідіоти не прогнозовані люди і від них не можна очікувати чогось конкретного, вчасного, адекватного чи запланованого! схоже що Петя Порошенко і насправді спився чи то з клямок злетів!

  • Порошенко наділив цього смердючого неадеквата повноваженнями судді тільки через те, що б він, у разі такої потреби, миттєво став на стражу його шоколадного ануса і не дозволяв “чужим” туди залазити та отримувати еякуляцію! адекватна, грамотна і психічно здорова людина для Порошенка була б не надійною як для такого випадку, адже в любу мить могла б перебігти на іншу сторони барикади, засадивши Порошенка на 20 років тюрми з повною конфіскацією ним награбованого майна, тому останній роками і шукав лише одних збоченців, уродів і неадекватів, які де факто від природи не можуть бути розумними і компетентними

  • опачкі, бачу знайомого жидка-трансвісцита Віру Холодну. суддя Мойсак С.М. так називає себе у позаробочий час, коли переодягається у жіночі тряпки і знімає чоловіків. навряд чи в антикорупційному суді здогадуються чому Мойсака штани так противно смердять гімном і спермою! знав би, що ця тварюка буде витворяти з людьми в суді то зняв би його на відео коли він знаходиться в жіночому одязі і виклав би це добро в мережі інтернет. може є сенс подати на ім’я Мойсака С.М. клопотання про “оренду” його сестри Віри Холодної на декілька годин і зробити фотосесію? прикинути на мить: Мойсак одітий у форму медичної сестри із значком судді на грудях? перші місця на ютуб гарантовані!

Залишити відповідь до Петро Скасувати відповідь