Семенников О.Ю. Калугіна І.О. Михайленко Д.Г.

Сепари ВАСУ: Семенников О.Ю., Калугіна І.О., Михайленко Д.Г.

Новости, Популярные новости, Суды

У провадженні відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України перебуває на досудовому розслідуванні кримінальне провадження
№52019000000000210 від 14.03.2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, вчинених детективом ГПД НАБУ Мирком Б.М., передбачених ст.170 КК України.
30.05.2019 року, у злісне порушення ст. 55, 56, 21, 220, 534, 535 КПК України, Рекомендацій 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року, ст.57, 129, 129-1 Конституції України, детектив ВВР УВК НАБУ Грабар С.В. виніс Постанову про закриття кримінального провадження №52019000000000210 від 14.03.2019 року. Вважаючи Постанову від 30.05.2019 року про закриття кримінального провадження №52019000000000210 від 14.03.2019 року незаконною і передчасною, а відтак — підлягаючою до скасування в судовому порядку, особа 1 подав 18.06.2019 року до Солом’янського районного суду м.Києва скаргу за вих.№ 3277/18.
У своїй скарзі за вих.№ 3277/18 від 18.06.2019 року особа 1 зазначав, що перед тим як в черговий раз закрити кримінальне провадження №52019000000000210 від 14.03.2019 року детектив Грабар С.В. не вчинив наступних обов’язкових слідчих і процесуальних дій:
1) не повідомив особу 1 про початок досудового розслідування;
2) не повідомив особі 1 імен детективів і процесуальних керівників у даному кримінальному провадженні;
3) не виконав в повній мірі вимог первинної Ухвали слідчого судді за № 760/3030/19 від 07.03.2019 року, якою було зобов’язано керівника УВК НАБУ Осипчука Романа Сергійовича внести до ЄРДР достатні відомості про вчинене кримінальне правопорушення детективом ГПД НАБУ Мирком Б.М.;
4) не вручив особі 1 витягів з ЄРДР;
5) не вручив особі 1 Пам’яток про процесуальні права та обов’язки потерпілого у кримінальному провадженні;
6) не допитав особу 1 у справі даного провадження;
7) не допитав існуючих свідків у справі даного провадження;
8) не допитав фігуранта у справі провадження у відповідності до характеру і кількості піднятих особою 1 питань у його заяві за вих. № 2876/30 від 30.01.2019 року про вчинене правопорушення;
9) не вніс до ЄРДР відомостей заяви за вих. № 2876/30 від 30.01.2019 року про вчинення злочину за кваліфікацією – за ч.2 ст.364, ч.1 ст.365, ч.2 ст.366, ч.2 ст.382, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України;
10) не проводив досудове розслідування за статтями вчиненого злочину – за за ч.2 ст.364, ч.1 ст.365, ч.2 ст.366, ч.2 ст.382, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України, які були зазначеними у заяві особи 1 за вих. № 2876/30 від 30.01.2019 року про вчинене кримінальне правопорушення;
11) не перекинув за підслідністю до ДБР частину проваджень за кваліфікаціями – ст.170, ч.1 ст.365, ч.2 ст.366, ч.2 ст.382, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України;
12) не розглянув подану особою 1 заяву за вих. № 3096/20 від 20.03.2019 року в порядку ст.220 КПК України;
13) не надав особі 1 відповіді в порядку ст.220 КПК за результатами розгляду заяви за вих. № 3096/20;
14) не дослідив і не надав правової оцінки кожному із фактів, які особа 1 зазначав у своїй заяві за вих. № 2876/30 від 30.01.2019 року про вчинене кримінальне правопорушення;
15) не провів жодного перехресного (одночасного) допиту;
16) не призначив мене особи 1 судово-медичної експертизи за фактами отриманого ушкодження здоров’я;
17) не надав особі 1 можливості долучити до справи провадження наявні у нього докази вчиненого злочину;
18) не надав особі 1 можливості долучити до справи провадження документи, які доказують факти отриманого ним матеріального і морального збитку у даному кримінальному провадженні тощо.
Поміж тим, Постанова від 30.05.2019 детектива Грабар С.В. навіть не містить позначок: «Згідно з оригіналом», дати створення копії Постанови, дати реєстрації Постанови в канцелярії НАБУ, підпису керівника органу досудового розслідування, зазначення ПІП керівника органу досудового розслідування, печатки органу досудового розслідування тощо. Останнє є доказом того, що детектив Грабар С.В. порушив вимоги Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 04.07.2018 року за № 2277/5), а також Постанову Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за №55 «Про деякі питання документування управлінської діяльності», чого було більше чим достатньо для її скасування.
У відповідності до вимог ст.35 КПК України, автоматизованою системою документообігу Солом’янського районного суду м.Києва, судова справа № 760/17679/19 була 02.08.2019 року слідчим суддею прийнятою до розгляду, а дещо згодом, 23.09.2019 року – суддя виніс ухвалу у судовій справі № 760/17679/19, на підставі якої скарга особи 1 на Постанову від 30.05.2019 року про закриття кримінального провадження №52019000000000210 від 14.03.2019 року детективом Грабар С.В. була переданою на розгляд до Вищого антикорупційного суду на підставі Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», а також на підставі ст.306 КПК України та п. 20-2 розділу XI «Перехідних Положень» КПК України. У свою чергу, Вищий антикорупційний суд не погодився зі зміною підсудності судової справи № 760/17679/19 та повернув її назад до Солом’янського районного суду м.Києва 28.10.2019 року для розгляду скарги по суті. Однак, 05.11.2019 року Солом’янський районний суд м.Києва повторно передав судову справу № 760/17679/19 до Вищого антикорупційного суду для розгляду її по суті справи. 15.11.2019 року слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В. ухвалою у провадженні № 1-кс/991/2295/19 прийняла хибне рішення про повернення особі 1 скарги за вих. № 3277/18 від 18.06.2019 року на Постанову від 30.05.2019 року про закриття кримінального провадження № 52019000000000210 від 14.03.2019 року детективом Грабар С.В. у судовій справі № 760/17679/19.
Не погоджуючись із винесеним рішенням слідчого судді Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В., особа 1 подав 28.11.2019 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу за вих. № 3562/28 на Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В. у провадженні № 1-кс/991/2295/19 від 15.11.2019 року.
У своїй апеляційній скарзі за вих. № 3562/28 від 28.11.2019 року особа 1 зазначав, по-перше, що ч.5 ст.303 КПК України передбачено: «Копія ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надсилається особі, яка подала скаргу, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами». У даному випадку оскарження Постанови від 30.05.2019 року про закриття кримінального провадження № 52019000000000210 від 14.03.2019 року детективом Грабар С.В. було подано на розгляд до Вищого антикорупційного суду слідчим суддею Солом’янського районного суду м. Києва, а відтак і повертати скаргу за вих. № 3277/18 від 18.06.2019 року потрібно було адресатові – слідчому судді Солом’янського районного суду м.Києва.
По-друге, як зазначено ч.1 ст.303 КПК України, «1. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії». Відповідно, процесуальне право особи 1 на подачу даної скарги було уже реалізоване 18.06.2019 року, про що свідчить штамп Солом’янського районного суду м.Києва із зазначеним вхідним номером (51650) та датою прийняття даної скарги (18.06.2019 року), а повторної подачі – Кодексом не передбачено. Більше того, термін подачі даної скарги на Постанову від 30.05.2019 року про закриття кримінального провадження № 52019000000000210 від 14.03.2019 року детективом Грабар С.В. уже давно сплинув (19.06.2019 року) і що КПК не містить жодних правових підстав, які б надавали скаржнику гарантію для поновлення пропущеного мега-строку як для оскарження даної Постанови.
По-третє, при винесенні Ухвали у провадженні № 1-кс/991/2295/19 слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В. упустила факт не виконання детективом Грабаром С.В. вимог Ухвали слідчого судді за № 760/3030/19 від 07.03.2019 року, яка зобов’язувала його внести до ЄРДР не лише одну кваліфікаційну статтю вчиненого злочину (170 КК України), а практично усі статті, які особа 1 вказав у своїй заяві за вих. № 2876/30 від 30.01.2019 року про вчинення кримінального правопорушення детективом ГПД НАБУ Мирко Б.М.: ст.170, ч.2 ст.364, ч.1 ст.365, ч.2 ст.366, ч.2 ст.382, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України, серед яких була вказаною і ст.364 КК України.
По-четверте, при винесенні Ухвали у провадженні № 1-кс/991/2295/19 слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В. упустила і той факт, що ст.216 і 218 КПК України передбачена підслідність за НАБУ, якщо суб’єктами кримінального правопорушення являються працівники НАБУ (крім директора НАБУ, першого заступника директора НАБУ і заступника директора НАБУ). У кримінальному провадженні № 52019000000000210 від 14.03.2019 року фігурантом являється детектив ГПД НАБУ – Мирко Б.М., що власне і підтверджує підслідність судового провадження ВАСУ.
По-п’яте, щодо обов’язковості внесення до ЄРДР усіх кваліфікаційних статтей вчиненого злочину, зазначених заявником в заяві про вчинене кримінальне правопорушення, в світлі вимог ч.5 ст.214 КПК України та положення про ЄРДР, створене на виконання Наказу ГПУ за № 139 від 06.04.2019 року.
По-шосте, ідентичної позиції притримується і колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у провадженнях № 11-сс/824/4221/2019 від 23.07.2019 року, № 11-сс/824/4224/2019 від 25.07.2018 року, № 11-сс/796/1054/2018 від 06.02.2018 року та № 11-сс/796/1527/2018 від 13.03.2018 року, а також Апеляційна палата ВАСУ, постановивши такі судові рішення: № 11-п/4911/15/19 від 19.09.2019 року, № 11-п/4911/10/19 від 17.09.2019 року та № 1-кс/4910/32/19 від 09.09.2019 року.
По-сьоме, щодо обов’язковості скасування рішень суду, чого б вони не стосувалися, якщо вони винесені незаконно, ідентичної позиції притримується і колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Вінницького апеляційного суду у провадженні № 11-сс/772/579/2018, що також має місце в оскаржуваній особою 1 ухвалі слідчого судді Михайленко В.В.
По-восьме, оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування регламентовано параграфом 1 Глави 26 КПК України.
Враховуючи вимоги ч.6 ст.9 КПК України, за якими у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюються або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 цього Кодексу. Слідчий суддя під час прийняття рішення за скаргою особи 1 залишив поза увагою такі засади кримінального провадження як верховенство права, законність, доступ до правосуддя та забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності. За таких обставин, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В., постановивши Ухвалу у провадженні № 1-кс/991/2295/19 від 15.11.2019 року, якою повернула скаргу особи 1 за вих.№ 3277/18 від 18.06.2019 року, фактично істотно порушила вимоги кримінально-процесуального закону. Останнє, згідно ст.409, 412 КПК України передбачає скасування такої ухвали та призначення розгляду даної скарги по суті справи в межах Вищого антикорупційного суду.
Пунктом 9 ч.2 ст.129 Конституції України передбачено одну з основних засад судочинства — обов’язковість рішень суду. Виконання будь-якого судового рішення є невід’ємною стадією процесу правосуддя. Тому при вирішенні спору про відповідальність держави за невиконання судового рішення суд повинен з’ясувати причини такого невиконання та визначити державний орган, з вини якого це сталося. При цьому необхідно мати на увазі, що Європейський суд з прав людини у рішенні, ухваленому 07.05.2002 року у справі «Бурдов проти Росії», наголосив, що для держави є неприпустимим виправдання неможливості виконання судового рішення відсутністю належного фінансування, некомпетентність слідчого чи через бездіяльність керівника органу досудового розслідування.
У відповідності до ст.129-1 Конституції України: «Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд».
Суддя Михайленко В.В., володіючи інформацією щодо не виконання детективом Грабарем С.В. ухвали у судовій справі № 760/3030/19 від 07.03.2019 року, знехтувала вимогами Конституції України та не виконала свій прямий обов’язок – ініціювання виконання досі не виконаної ухвали суду щодо внесення до ЄРДР усіх інших кваліфікаційних статтей вчиненого злочину та проведення за ними досудового розслідування.
Відповідно до абзацу 3 пункту 20-2 Розділу XI «Перехідні положення» КПК України, з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду» у кримінальних провадженнях, досудове розслідування яких здійснюється НАБУ, у разі об’єднання в одному провадженні матеріалів досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, серед яких є кримінальні провадження, підсудність яких визначена за Вищим антикорупційним судом, судове провадження здійснює Вищий антикорупційний суд, якщо виділення в окреме провадження матеріалів кримінального провадження, які не віднесені до підсудності цього суду, може негативно вплинути на повноту судового розгляду.
18.12.2019 року, із невиправданою затримкою судового розгляду апеляційної скарги аж на три тижні, колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі суддів Семенникова Олександра Юрійовича, Калугіної Інни Олегівни, Михайленка Дмитра Григоровича розглянула скаргу за вих. № 3277/18 від 18.06.2019 року на Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В. у провадженні № 1-кс/991/2295/19 від 15.11.2019 року, за результатами чого було винесено неправосудне рішення № 11-сс/991/225/19, яким було відмовлено особі 1 у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В. залишено без змін. При чому, під час судового засідання з розгляду апеляційної скарги особи 1 судді Семенников О.Ю. Калугіна І.О. Михайленко Д.Г. вчинили кримінальні і дисциплінарно караємі дії:
— не повідомили детектива НАБУ Грабара С.В. про призначення судового засідання з розгляду апеляційної скарги на Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В. у провадженні № 1-кс/991/2295/19 від 15.11.2019 року про повернення скарги за вих. № 3277/18 від 18.06.2019 року на Постанову від 30.05.2019 року про закриття кримінального провадження №52019000000000210 від 14.03.2019 року детективом УВК НАБУ Грабарем С.В.;
— не просили назватися учасників провадження, вказати дати народження та назвати адреси проживання;
— не запитували в особи 1 думки про можливість проведення засідання без участі детектива Грабара С.В.;
— не зачитали права і обов’язки учасникам судового провадження та не запитували у них про їх зрозумілість;
— при наявності існуючих обставин для самовідводу, судді Семенников О.Ю. Калугіна І.О. Михайленко Д.Г. навмисно не взяли самовідвід з метою саботажу розгляду апеляційної скарги;
— при наявності існуючих обставин для відводу, судді Семенников О.Ю. Калугіна І.О. Михайленко Д.Г. не задовольнили заяву особи 1 про відвід з метою саботажу розгляду його апеляційної скарги;
— не вказали в своїй неправосудній ухвалі про відмову у задоволенні заяви про відвід переліку підстав для заявленого відводу, проігнорувавши вимоги КПК і чергове прохання особи 1;
— не зачитали апеляційну скаргу на Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В. у провадженні № 1-кс/991/2295/19 від 15.11.2019 року про повернення скарги за вих. № 3277/18 від 18.06.2019 року на Постанову від 30.05.2019 року про закриття кримінального провадження № 52019000000000210 від 14.03.2019 року детективом УВК НАБУ Грабарем С.В.;
— не витребовували з Вищого антикорупційного суду справу № 1-кс/991/2295/19;
— не досліджували судове провадження № 1-кс/991/2295/19;
— розглядали апеляційну справу без матеріалів кримінального провадження № 52019000000000210;
— не притримувалися послідовності проведення судового засідання;
— не запитували в особи 1 чи є у нього доповнення чи ремарка;
— постановили неправосудне рішення (відмовили у задоволенні апеляційної скарги, тим самим перешкодивши доступу до правосуддя особі 1);
— приховали вчинені злочини фігуранта у справі провадження;
— постановили неправосудне рішення, тим самим перешкодивши притягненню до кримінальної відповідальності детектива ГПД НАБУ Мирка Б.М.;
— постановили серійне, з однаковим текстом 19 (дев’ятнадцять) підряд “відмовних” ухвал, як акт помсти особі 1 за його громадську позицію;
— винесли 19 ухвалу, яка суперечить їх попереднім одинадцяти судовим рішенням у подібних справах;
— під час доповіді судді між собою розмовляли і навіть спали;
— постановили вступну і резолютивну частину ухвали, чого не передбачено КПК України;
— за наслідками розгляду апеляційної скарги не надали особі 1 копії ухвали;
— перешкодили громадській діяльності особи 1;
— грубо порушили присягу судді.
Станом на 18.12.2019 року судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Семенников О.Ю., Калугіна І.О. і Михайленко Д.Г. винесли підряд 19 (дев’ятнадцять) неправосудних ухвал, якими навмисно перешкодили наповненню державної скарбниці на сотні мільйонів гривень, тим самим суттєво послабивши боєздатність наших військ (військової компанії на сході України) та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини, інвалідів, пенсіонерів, перестарілих осіб і до осіб, оплата праці яких залежить від державного бюджету: вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники, прибиральники, держслужбовці тощо).
Останнє надає право стверджувати, що антидержавна діяльність суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Семенникова О.Ю., Калугіної І.О. і Михайленко Д.Г. є чітко спланованою розвідницько-підривною діяльністю резидентів ворогуючих країн, яких кришує екс-президент України Петро Порошенко і діючий Президент України Володимир Зеленський.
У відповідності до ст.304 КПК (Строк подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, її повернення або відмова відкриття провадження) передбачено:
«1. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом 10 днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
2. Скарга повертається, якщо:
1) скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу;
2) скарга не підлягає розгляду в цьому суді;
3) скарга подана після закінчення строку, передбаченого ч.1 ст.304 КПК і особа не порушує питання про поновлення строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
3. Копія ухвали про повернення скарги невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
4. Слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.
5. Копія ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надсилається особі, яка подала скаргу, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
6. Ухвала про повернення скарги… може бути оскаржена в апеляційному порядку.
7. Повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом».
Як зазначено ч.1 ст.303 КПК України, «1. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені ч.1 статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом 10 днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії».
Щодо Наказу № 139 ГПУ, то в 2 частині (Облік кримінальних правопорушень) розділу II (Порядок формування та ведення реєстру), в пункті 8 зазначається таке (Цитата):
«Відомості про декілька вчинених кримінальних правопорушень, зазначених в одній заяві, повідомленні або виявлених безпосередньо прокурором, слідчим чи працівником іншого підрозділу, незалежно від часу їх учинення, наявності осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, вносяться до Реєстру за кожним правопорушенням окремо».
Крім цього, в Наказі № 139 ГПУ передбачено частиною 3 (Облік кримінальних проваджень) розділу II (Порядок формування та ведення реєстру), в пункті 1 таке (Цитата):
1. «1. Облік кримінальних проваджень під час досудового розслідування здійснюється шляхом внесення до Реєстру відомостей щодо руху кримінальних проваджень, а саме про:
– кримінальне правопорушення та номер кримінального провадження;
– передачу кримінального провадження чи матеріалів за підслідністю (ч.7 ст.214, ст.216 КПК України) або за місцем проведення досудового розслідування (ст.218 КПК України);
– об’єднання матеріалів досудових розслідувань (ч.1 ст.217 КПК України), при цьому об’єднаному кримінальному провадженню присвоюється номер раніше розпочатого провадження;
– виділення досудового розслідування в окреме провадження, якому присвоюється новий номер провадження;
– прийняття кримінального провадження для проведення досудового розслідування;
– закінчення досудового розслідування (ст.283 КПК України);
– зупинення досудового розслідування (ст.280 КПК України);
– продовження строку досудового розслідування (ст.219, 294 КПК України);
– доручення прокурором здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування, – у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу (ч.5 ст.36 КПК);
– відновлення досудового розслідування;
– відкриття матеріалів досудового розслідування іншій стороні (ст.290 КПК України);
– повернення судом клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності прокурору в порядку, передбаченому ч.4 ст.288 КПК України;
– повернення судом кримінального провадження у порядку, передбаченому ч.3 ст.289, п.1 ч.3 ст.314, п.2 ч.2 ст.407 КПК України;
– повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору в порядку, передбаченому п.3 ч.3 ст.314 КПК України.
2. У разі повернення матеріалів кримінального провадження судом на підставі ч.4 ст.288, ч.3 ст.289, п.1 та п.3 ч.3 ст.314, ст.407 КПК України відомості до Реєстру вносить прокурор, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням.
3. Кримінальні провадження, що надходять для проведення досудового розслідування з органів прокуратури до органу досудового розслідування або з органів досудового розслідування до іншого органу досудового розслідування, а також провадження, що надійшли з одного району (міста) в інший район (місто), удруге не обліковуються і закінчуються провадженням за номером первинної реєстрації.При прийнятті рішення про передачу кримінального провадження за підслідністю відомості до Реєстру вносяться одночасно з направленням до органу досудового розслідування матеріалів кримінального провадження».
В статті 306 КПК України (Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування) зазначається:
«2.Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п’яти днів з моменту надходження скарги. 3.Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність належним чином повідомленого слідчого (детектива) чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги».
У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи: 1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 pоку, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. У відповідності до ст.68 Конституції України кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей. У відповідності до ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
У п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» (схвалені резолюцією 2006/23 від 27.07.2006 року) зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об’єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09.11.2006 року у справі «Білуга проти України») важливим питанням є довіри, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов’язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
Згідно з п.12 висновку №1 (2001) Консультативної Ради Європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, незалежність судової влади означає повну неупередженість і з боку суддів. При винесенні судових рішень відносно сторін у судовому розгляді, судді повинні бути безсторонніми, а саме – вільними від будь-яких зв’язків, прихильності чи упередження, що може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади» встановлено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу/самовідводу, якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які виключають сумнів в об’єктивності та неупередженості судді.
Хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі майже п’яти років гинуть в АТО найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Судді Семенников О.Ю., Калугіна І.О. і Михайленко Д.Г. через свою продажність, нахабність, бездарність, протиправність і неадекватність напевно забули про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма і у відповідності до європейських стандартів права. Більше того, судді Семенников О.Ю., Калугіна І.О. і Михайленко Д.Г. саме у такий спосіб сплюндровують добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми злочинними діями героїчні досягнення нашого народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які влаштують цим ганебним сепаратистам фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають належним чином реагувати на це неподобство у встановлений спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що судді Семенников О.Ю., Калугіна І.О. і Михайленко Д.Г. вчинили кримінальне правопорушення, яке передбачене ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.3 ст.375, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що провадження № 11-сс/991/225/19 також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність суддів Семенникова О.Ю., Калугіної І.О. і Михайленко Д.Г. слід розцінювати як таку, що направлена на зумисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, яка передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії суддів Семенникова О.Ю., Калугіної І.О. і Михайленко Д.Г. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Судді Семенников О.Ю., Калугіна І.О. і Михайленко Д.Г. явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом перевищують свої службові повноваження, вчиняють службові підроблення, приховують вчинені злочини, виносять неправосудні рішення, порушують присягу судді, перешкоджають діяльності громадських організацій, тим самим саботуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Судді Семенников О.Ю., Калугіна І.О. і Михайленко Д.Г. умисно вчиняють посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддями Семенниковим О.Ю., Калугіною І.О. і Михайленко Д.Г. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності суддів Семенникова О.Ю., Калугіної І.О. і Михайленко Д.Г. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддями Семенниковим О.Ю., Калугіною І.О. і Михайленко Д.Г. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.3 ст.375, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддями Семенниковим О.Ю., Калугіною І.О. і Михайленком Д.Г. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради юстиції України про не належну поведінку суддів Семенникова О.Ю., Калугіної І.О. і Михайленко Д.Г., які регулярно та грубо порушують присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування від СУ ДБР та ГСУ СБУ — стосовно внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради юстиції України — відкриття дисциплінарної справи. Також сподіватимемося на суспільний резонанс небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.

Семенников О.Ю. Калугіна І.О. Михайленко Д.Г. ухвала 1

Семенников О.Ю. Калугіна І.О. Михайленко Д.Г. ухвала 2

Семенников О.Ю. Калугіна І.О. Михайленко Д.Г. ухвала 3

Семенников О.Ю. Калугіна І.О. Михайленко Д.Г. ухвала 4

4 comments

  • Відтепер наші хлопці в АТО, які не матимуть чим стріляти, чого їсти, в що одіватися і чим лікувати свої поранення мають знати, що справжні вороги знаходяться не на сході України, а в Апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду і у Вищому антикорупційному суді. Ці підлі сепаратисти і вошиві уроди перешкоджають діяльності громадських організацій та своїми неправосудними рішеннями уже заблокувати сотні мільйонів гривень, які реально могли покращити ваші життя і безпеку, добробут і озброєння. Шановні родичі загиблих ветеранів АТО, або родичі тих, хто повернувся з війни калікою, з цього моменту ви мусите знати в обличчя свого справжнього ворога – це судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду і судді Вищого антикорупційного суду. Ця пархата наволоч за два місяці позбавила вас сотні мільйонів гривень, які реально могли вам допомогти! Це саме стосується і будинків дитини, інвалідів, пенсіонерів, перестарілих осіб і осіб, оплата праці яких залежить від державного бюджету (вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники, прибиральники, держслужбовці…), які також мають знати і дякувати цю іудейську хунту за те, що вони тривало перешкоджають вашому добробуту і стрімкому бажанню вижити в умовах економічної кризи і війни! Антидержавна діяльність суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду і суддів Вищого антикорупційного суду є чітко спланованою підривною діяльністю ворогуючих країн, яких кришує екс-президент України Петро Порошенко і діючий Президент України Володимир Зеленський.

  • усе, що викладене у цій статті і стосується “будинків дитини, інвалідів, пенсіонерів, перестарілих осіб і осіб, оплата праці яких залежить від державного бюджету (вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники, прибиральники, держслужбовці…)”, то тут усе логічно і цілком зрозуміло. подібна категорія людей не в стані захистити себе від будь якого ворога. однак, все що стосується орденоносних ветеранів АТО, крикливих громадських діячів, лжепатріотів з правого і лівого сектору, норовистих націоналістів, то і в правду не зрозуміло, чому вони не приймають належних мір щодо вгамування цих ублюдків суддів-сепаратистів? якщо і в правду мова іде про сотні мільйонів гривень, які через неправосудні рішення цих “антикорупційних” щурів щомісяця не поступають в бюджет держави, то вони заслуговують не тільки люстрації гімном і зеленкою, але і здирання їх напівлисих скальпелів та удушення тими іудівськими мідяками, які регулярно отримують за свій саботаж і диверсії з Москви!

  • це ж якими тварюками потрібно бути, що б своєю підривною діяльністю проти України вони позбавляли нівчому не винуватих дітей з дитячих будинків усього необхідного для виживання: сосок, пляшечок, молочної суміші, ляльок, пеленок тощо? ці підлі скоти своєю потенційною антидержавною діяльністю також позбавляють одиноких бабусь і дідусів нормального харчування та одягу, так як їх мізерних коштів вистачає лише на пресований концентрат “Галіна Бланка”. як тільки українська земля може на собі носити цих сепаратистів? за підривну діяльність цих підлих уродів потрібно вішати чи не у кожному із провулків Києва та у під’їздах біля їх власних квартир і будинків! потрібно об’єднуватися малозабезпеченим українцям і що духу боротися з цими запроданцями. не погано було б створити для цих уродів такі умови, щоби під їх ногами і ногами їх родичів горіла земля синім полум’ям!

  • Порошенко уклав договір в москалями про співпрацю з ЛДНР, мета якого максимально пропхати в органи виконавчої влади і в державну судову адміністрацію сепаратистів, які б з часом роз’їли нашу державу і її незалежність як іржа метал! Погляньте самі, зараз кожен другий чиновник чи суддя – це житель з Донеччини. На це також вказує і те, що ці самі чиновники і судді безкарно вчиняють шкоду інтересам нашої держави і громадян, а їх за це ще й підвищують у посадах і в зарплатах! В той же самий час ні одна із контролюючих структур чомусь не звертає своєї уваги на тисячі скарг громадян з цього приводу, а то і відкрито переслідують цих самих скаржників. Поки ще не пізно людям потрібно негайно брати контроль у свої руки. І в першу чергу це стосується тих партій і громадських організацій, які по-справжньому вболівають за майбутнє нашої держави і громадян! Поміж цим потрібно мерщій об’єднуватися між собою і давати належний відпір нахабним іудеям і бездарним клоунам, які продовжують тримати у корита таких бандитів як Арсен Аваков і Ігор Коломойський. А що стосується таких от суддів, як ці сепари, то їх як клопів потрібно давити за першої нагоди!

Залишити відповідь до Даша Скасувати відповідь