Олійник Оксана Вікторівна

Суддя Олійник О.В. Неук-шизофренік рятує корупціонерів

Новости, Популярные новости, Суды

У провадженні Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України перебувало на досудовому розслідуванні кримінальне провадження № 52018000000000538 від 07.06.2018 року за підозрою заступника Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Кругляка Едуарда Борисовича у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364 КК України.
26.12.2019 року, у порушення ст. 55, 56, 21, 220, 534, 535 КПК України, Рекомендацій 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року, ст.57, 129, 129-1 Конституції України, детектив УВК НАБУ Довженко А.С. в шостий раз підряд виніс Постанову про закриття кримінального провадження № 52018000000000538 від 07.06.2018 року. Вважаючи Постанову від 26.12.2019 року про закриття кримінального провадження № 52018000000000538 від 07.06.2018 року незаконною і передчасною, а відтак — підлягаючою до скасування в судовому порядку, особа 1 подав 08.01.2020 року до Вищого антикорупційного суду скаргу за вих. № 3726/08 на Постанову детектива Довженко А.С.
У своїй скарзі за вих. № 3726/08 від 08.01.2020 року на Постанову про закриття кримінального провадження № 52018000000000538 від 07.06.2018 року особа 1 зазначав, що перед тим як закрити провадження детектив Довженко А.С. не вчинив обов’язкових слідчих і процесуальних дій:
1) не повідомив особу 1 про початок досудового розслідування;
2) не повідомив особі 1 імен детективів і процесуальних керівників у даному кримінальному провадженні;
3) не вручив особі 1 жодного витягу з ЄРДР;
4) не вручив особі 1 Пам’яток про процесуальні права та обов’язки потерпілого у провадженнях;
5) не в повній мірі виконав вимоги Ухвали слідчого судді за № 760/22644/18 від 20.03.2018 року щодо внесення до ЄРДР усіх відомостей;
6) не виконав вимог Ухвали слідчого судді у справі № 760/20916/18 від 07.09.2018 року;
7) не виконав вимог Ухвали слідчого судді у справі № 760/27795/18 від 27.12.2018 року;
8) не виконав вимог Ухвали слідчого судді у справі № 760/862/19 від 11.03.2019 року;
9) не виконав жодних із шести існуючих вказівок процесуального керівника у кримінальному провадженні;
10) жодного разу не допитав особу 1 у справі даного провадження;
11) жодного разу не допитав існуючих свідків у справі даного провадження з числа членів громадської організації: особа 2, особа 3, особа 4, особа 5, особа 6;
12) не допитав фігурантів у справі провадження у межах кола тих питань, які особа 1 піднімав у своїй заяві № 1907/19 від 19.10.2017 року про вчинення кримінального правопорушення;
13) досі не вніс до ЄРДР усіх відомостей заяви за вих. № 1907/19 від 19.10.2017 року про вчинення кримінального правопорушення за кваліфікацією – за ч.1 ст.368, ч.1 ст.366, ч.1 ст.396 КК України;
14) не проводив розслідування за статтями вчиненого злочину – ч.1 ст.368, ч.1 ст.366, ч.1 ст.396 КК України, які були зазначеними у заяві за вих. № 1907/19 від 19.10.2017 року та в резулятивній частині винесеної ухвали;
15) не розглянув подану в порядку ст.220 КПК заяву за вих. № 2433/12 від 12.06.2018 року;
16) не надав відповіді в порядку ст.220 КПК на заяву за вих. № 2433/12 від 12.06.2018 року;
17) не розглянув подану в порядку ст.220 КПК заяву за вих. № 2584/03 від 03.10.2018 року;
18) не надав відповіді в порядку ст.220 КПК на заяву за вих. № 2584/03 від 03.10.2018 року;
19) не дослідив і не надав правової оцінки кожному із фактів, які особа 1 зазначав у своїй заяві за вих. № 1907/19 від 19.10.2017 року про вчинення кримінального правопорушення;
20) не призначив фоноскопічної експертизи наявних доказів (звукозапису);
21) не призначив відеоскопічної експертизи наявних доказів (відеозапису);
22) не провів перехресного (одночасного) допиту з фігурантами у справі провадження;
23) не призначив судово-медичної експертизи;
24) не надав можливості заявнику залучити до справи провадження наявні докази вчиненого злочину: документи, звукозапис розмови, відеозапис особистого прийому;
25) не надав можливості долучити до справи провадження документи, які доказують факти отриманого особою 1 матеріального і морального збитку у даному кримінальному провадженні тощо.
26.12.2019 року детектив Довженко А.С. закрив провадження № 52018000000000538 від 07.06.2018 року не вчинивши обов’язкових слідчих і процесуальних дій, відсторонивши особу 1 від законної участі в ньому. Детектив Довженко А.С. своєю Постановою від 26.12.2019 року про закриття провадження № 52018000000000538 від 07.06.2018 року також порушив вимоги ст.110 КПК. У відповідності до п.5 ст.110 КПК, Постанова слідчого мусить складатися з:
1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:
а) місце і час прийняття постанови;
в) прізвище, ім’я, по батькові, посаду осіб, що проходять фігурантами по справі;
2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про:
а) зміст обставин, які є підставами для прийняття Постанови;
б) мотиви прийняття Постанови, їх обгрунтування та посилання на положення Кодексу;
в) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про:
— зміст прийнятого процесуального рішення;
— місце та час (строки) його виконання;
— особу, яким належить виконати Постанову тощо, чого майже не має у Постанові від 26.12.2019 року детектива Довженко А.С. про закриття кримінального провадження № 52018000000000538 від 07.06.2018 року.
Всупереч вимогам п.5 ст.110 КПК у Постанові від 26.12.2019 року детектива Довженко А.С.:
1) відсутній перелік проведених слідчо-розшукових дій;
2) не зазначені причини не проведення допиту свідків і потерпілих;
3) не вказані причини не проведення експертиз наявних доказів;
4) не надано правової оцінки діям фігурантів у справі провадження;
5) не надано правової оцінки доказам у справі провадження;
6) відсутній реєстраційний номер та дата реєстрації постанови в канцелярії НАБУ;
7) відсутній підпис керівника органу досудового розслідування;
8) відсутня печатка або штамп органу досудового розслідування.
В той же самий час Постанова від 26.12.2019 року детектива Довженко А.С. належним чином не оформлена: не містить позначок «Згідно з оригіналом», дати створення копії Постанови, ПІП особи що створювала дану копію, зазначення посади і місця роботи особи, що виготовляла копію, підпис особи що створювала дану копію, дати реєстрації Постанови в канцелярії НАБУ, ПІП керівника органу досудового розслідування, що ознайомлювався із даною копією, підпису керівника органу досудового розслідування, печатки або штампу органу досудового розслідування тощо. Останнє є доказом того, що детектив Довженко А.С. порушив вимоги Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 04.07.2018 року за № 2277/5), а також Постанову Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за №55 «Про деякі питання документування управлінської діяльності», що надавало окремий привід для скасування Постанови від 26.12.2019 року про закриття кримінального провадження № 52018000000000538.
Крім цього, у вказаній Постанові не було вказано змісту обставин, які були підставою для прийняття даної Постанови та мотивів її прийняття, обгрунтування та посилання на положення Кодексу. Окрім цього, текст оскаржуваної Постанови містить протиріччя, оскільки детектив Довженко А.С. в своїй Постанові від 26.12.2019 року обгрунтовує відсутність складу злочину, а в резолютивній частині Постанови в якості процесуальних підстав для закриття провадження посилається на положення п.2 ч.1 ст.284 КПК (закриття кримінальної справи у зв’язку з відсутністю події злочину).
В обгрунтування вищенаведених доводів особа 1 в додатку до скарги за вих. № 3726/08 від 08.01.2020 року надав такі докази: “копію Постанови від 26.12.2019 року про закриття кримінального провадження №52018000000000538 від 07.06.2019 року детективом Довженко А.С., три аркуші; копію конверту з відтиском дати відправки копії Постанови від 28.12.2018 року на адресу… (особи 1), один аркуш; копію заяви про вчинення кримінального правопорушення за вих.№ 1907/19 від 19.10.2017 року, три аркуші; копію заяви за вих.№ 2433/12 від 12.06.2018 року, один аркуш; копію заяви за вих.№ 2584/03 від 03.10.2018 року, один аркуш; копію заяви за вих.№ 2855/28 від 28.01.2019 року, один аркуш; копія Ухвали слідчого судді у справі № 760/20916/18 від 07.09.2018 року, два аркуші; копію Ухвали слідчого судді у справі № 760/27795/18 від 27.12.2018 року, чотири аркуші; копію Ухвали слідчого судді у справі № 760/862/19 від 11.03.2019 року, один аркуш; фотокопію Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17), два аркуші”.
У відповідності до вищенаписаного, при цьому керуючись ст. 21, 55, 56, 110, 220, 534, 535, 303-307 КПК України, ст. 55, 57, 129, 129-1 Конституції України, Рекомендаціями 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року, Узагальненням про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.2017 року за № 9-49/0/4-17) та Конвенцією про захист прав і основоположних свобод людини, особа 1 просив суд:
“1. Розглянути дану скаргу в строк до 5 (п’яти) діб або у відповідності до пункту 2.3.36 Засад використання автоматизованої системи документообігу, п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, що затверджений рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року № 30 (зі змінами) передати судову справу для повторного авторозподілу (шляхом винесення відповідного Розпорядження керівником апарату суду та на підставі погодження Головою суду Акту прийняття — передачі судової справи);
2. Скасувати Постанову від 26.12.2019 року детектива Довженко А.С. про закриття провадження.
3. За результатами розгляду скарги, після виходу з нарадчої кімнати, надати наручно повний текст належним чином завіреної ухвали, або надіслати її поштою на домашню адресу”.
У відповідності до вимог ст.35 КПК, Вищий антикорупційний суд зареєстрував судову справу № 991/4178/20, яку автоматизованою системою документообігу було розподіленою на слідчого суддю Олійник О.В.
21.01.2020 року із невиправданою затримкою розгляду судової справи № 991/4178/20 на 10 календарних днів, було розпочате слідчим суддею Олійник Оксаною Вікторівною засідання під час якого даний суддя вчинила чергові кримінальні і дисциплінарно караємі вчинки:
— не повідомила процесуального керівника (прокурора) про призначення судового засідання з розгляду скарги на Постанову від 26.12.2019 року детектива Довженко А.С. щодо закриття кримінального провадження №52018000000000538 від 07.06.2018 року;
— не встановлювала особу скаржника за особистими документами;
— не просила скаржника назватися та вказати адресу реєстрації та місця свого проживання;
— не зачитала скаржнику прав і обов’язків учасника судового провадження;
— не запитувала у скаржника про зрозумілість прав і обов’язків учасника судового провадження;
— залучила до судової справи належним чином не оформлені заперечення детектива Довженка А.С.;
— не надала особі 1 для ознайомлення подані детективом Довженком А.С. заперечення на його скаргу;
— не запитувала думки у скаржника щодо поданого детективом Довженко А.С. клопотання;
— постановила неправосудне рішення, яким зумисно перешкодила поступленню в державну скарбницю десятки мільярдів гривень, тим самим дозволивши заступнику міністра і надалі “кришувати” рейдерів, незаконних забудовників і неплатників в особливо великих розмірах податків;
— прийнявши неправосудне рішення, тим самим приховала вчинені злочини фігурантів у справі провадження та надала їм можливість і надалі вчиняти подібні злочини;
— завідомо неправдиво зазначила в своїй неправосудній ухвалі те, що буцімто (цитата) “…детектив в повному обсязі провів необхідні і можливі слідчі (розшукові) та процесуальні дії для повної перевірки і встановлення обставин, про які повідомив заявник”;
— уникла від надання правової оцінки фактам, що слідчими суддями уже шість раз скасовувалися подібні Постанови про закриття даного кримінального провадження, а в їх ухвалах зазначалися причини скасування таких Постанов, які досі не були усунутими Довженком А.С.;
— приховала від аналізу той факт, що процесуальними керівниками у даному кримінальному провадженні надавалися 6 (шість) раз письмові вказівки щодо нагальної потреби проведення певних слідчих і процесуальних дій, які досі так і не були виконаними детективом Довженко А.С.;
— приховала від аналізу той факт, що детектив Довженко А.С. не розглянув жодного із двох поданих особою 1 клопотань та не надав на них жодної відповіді;
— приховала від аналізу той факт, що детектив Довженко А.С. досі не виконав вимог двох ухвал слідчих суддів щодо розгляду поданих особою 1 клопотань;
— приховала від аналізу той факт, що при внесенні до ЄРДР інших трьох статтей вчиненого злочину, які детектив досі не вніс на вимогу окремої ухвали суду, терміни досудового розслідування в них могли бути значно більшими чим 12 календарних місяців;
— приховала від аналізу той факт, що при допиті заявника і його свідків кваліфікаційні статті вчиненого злочину могли б змінитися або доповнитися на такі, в яких був би відсутнім обмежений часом строк досудового розслідування (наприклад, ст.111 КК України, який для даних фігурантів уже став актуальним через вчинення ними додаткових злочинів, станом на час закриття провадження);
— вчинила службове підроблення, адже зумисно викривила дані поданої заяви про вчинення кримінального правопорушення, підмінивши одні факти іншими, яких особа 1 насправді не зазначав;
— приховала від аналізу ті факти, що детектив Довженко А.С. допитував фігурантів у справі провадження не стосовно кола тих питань, які особа 1 піднімав у своїй заяві про вчинення злочину;
— уникла від надання оцінки доданим особою 1 під час судового засідання документам, які доказували факти “кришування” фігурантами у справі провадження рейдерів і неплатників податків;
— приховала від надання правової оцінки неправомірним діям детектива Довженко А.С., який під виглядом запитів “документів” на фігурантів у справі провадження, насправді робив запити до підрозділів КМДА для з’ясування низки питань, пов’язаних з наявністю в особи 1 дозволів на розміщення рекламного засобу;
— вчинила службове підроблення констатуючи те, що нібито у діях фігурантів у кримінальному провадженні не виявлено складу злочину, адже була ознайомленою із дюжиною документів в процесі судового засідання, в яких органи державної влади підтверджували у своїх листах до особи 1 факти вчинення злочину: рейдерство, несплата податків, самовільне будівництво, незаконна забудова дитячих майданчиків, отруєння артезіанських свердловин, незаконна господарська діяльність, незаконне встановлення парканів тощо;
— вчинила зухвале службове підроблення, адже стверджуєте в неправосудній ухвалі те, що насправді досі не має належних і припустимих доказів (що начебто особа 1 отримував повістки від детектива Довженко А.С., що детектив Довженко А.С. направляв повістки особі 1, що детектив неодноразово викликав особу 1 на допит);
— вчинила службове підроблення, так як завідомо неправдиво стверджує що нібито слідчі судді, скасовуючи усі попередні Постанови про закриття даного кримінального провадження, нібито в своїх ухвалах зазначали лише один недолік в діях детектива НАБУ – не проведення допиту заявника (“…які нібито детектив намагався усунути шляхом надсилання заявнику повісток для проведення допиту”);
— приховала від правового аналізу того факту, що повістки, яких детектив Довженко А.С. підклав у справу провадження, насправді містять інформацію про те, що особу 1 даний детектив “пропонував” допитати як свідка (!), в той час як у кримінальній справі досі не міститься Постанови про не визнання його потерпілим;
— приховала від правового аналізу того факту, що КПК насправді не містить жодної статті, яка б дозволяла детективу закривати кримінальне провадження на підставі не явки на допит навіть свідка;
— не надала правової оцінки залученим в порядку клопотання двох ухвал Київського апеляційного суду, в яких йшлося про те, що внесення до ЄРДР усіх відомостей заяви про вчинення кримінального правопорушення є прямим обов’язком слідчого (детектива), чого детектив Довженко А.С. досі не зробив;
— не надала правової оцінки тому, що постановлені ухвали суду є обов’язковими для виконання на всій території України та що контроль за їх виконанням покладений на слідчих суддів, від чого дана суддя чомусь відмовилася, зухвало порушивши вимоги ст.129-1 Конституції України;
— не надала правової оцінки тому факту, що детектив Довженко А.С. не виконавши вимоги ухвали суду та не внісши до ЄРДР відомостей про вчинення злочину за ч.1 ст.368, ч.1 ст.366, ч.1 ст.396 КК України, тим самим “не запустив” відлік часу досудового розслідування;
— не надала правової оцінки тому факту, що детектив не проводив досудового розслідування за ч.1 ст.368, ч.1 ст.366, ч.1 ст.396 КК України;
— не надала правової оцінки долученим у справу провадження (в порядку клопотання) додатковим доказам, які обгрунтовували вимоги скаржника;
— не надала правової оцінки тому факту, що ті ухвали, яких детектив так і не виконав, набрали законної сили та підлягали до безумовного виконання;
— не звернула своєї уваги на те, що вимогами ст.129-1 Конституції України передбачений суддівський контроль за виконанням судових рішень, які роками даний детектив чомусь не виконував, однак прийняла неправомірне рішення, яким повністю унеможливила подальше їх виконання;
— приховавши від належного дослідження не розглянуті детективом клопотання і не виконані ухвали, суддя тим самим вчинила службове підроблення;
— прийнявши неправосудне рішення, тим самим нівелювала багаторічну громадську діяльність громадської організації, яка та окремі її члени, в процесі супроводу даного кримінального провадження отримали вкрай великий матеріальний і моральний збиток;
— в своїй неправосудній ухвалі неправдиво стверджує, що нібито детектив у досудовому розслідуванні провів усі можливі і не можливі слідчі і процесуальні дії;
— приховала від надання правової оцінки того факту, що “підкладені” у справу провадження повістки насправді стосувалися допиту особи 1 як свідка, в той час як у матеріалах справи досі немає Постанови про відмову у визнанні особи 1 потерпілим, натомість наявні докази завдання йому вкрай великого матеріального збитку фігурантами у справі провадження;
— не надала особі 1 копії ухвали суду в день винесення свого неправосудного рішення, неправдиво зазначивши що вона нібито наділена правом на винесення вступної і резулятивної частини ухвали, чого насправді не передбачено Кодексом у досудовому розслідуванні;
— грубо і неодноразово порушила присягу судді.
При цьому слід окремо зазначити, що станом на 06.03.2020 року суддя Олійник О.В. винесла біля 9-ти подібних неправосудних ухвал, якими з однієї сторони нівелювала кропіткі досягнення громадської організації, а з іншої – зумисно перешкодила наповненню державної скарбниці на десятки мільярдів гривень та приховала вчинені злочини фігурантів у справах провадження (надавши їм можливість і надалі вчиняти подібні злочини), тим самим суттєво послабивши боєздатність наших військ (військової компанії на сході України) та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури тощо).
У відповідності до ст.220 КПК України, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов’язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об’єктивних причин – надсилається їй поштою». Під час кримінального провадження можуть бути заявлені клопотання, які направлені на встановлення фактичних даних, що мають значення для кримінального провадження; на забезпечення прав і законних інтересів особи, яка заявила клопотання. У статті йдеться про клопотання, які направлені на проведення будь-яких процесуальних дій. Розгляд клопотання містить в собі діяльність слідчого, прокурора, яку він здійснює відразу ж після прийому клопотання. В ході розгляду аналізу піддається прохання здійснити певні дії чи заперечення щодо здійснення окремих дій, яке міститься у клопотанні, та його обгрунтованість. З’ясовується, про встановлення яких обставин клопоче заявник, яким способом пропонує встановити
їх слідчому, прокурору та чи мають ці обставини значення для цього кримінального провадження. Клопотання підлягає розгляду і вирішенню безпосередньо після його заяви. У тих випадках, коли негайне прийняття рішення за клопотанням неможливе, воно повинно бути задоволено за наявності відповідних підстав у строк не більше трьох днів з моменту подання. Такий строк встановлено законодавцем для розгляду уповноваженою процесуальною особою клопотання, заявленого учасниками кримінального процесу у ході досудового розслідування. Якщо заявлене слідчому клопотання зумовлює потребу звернення до прокурора, то це не може розглядатись як підстава для відмовлення в задоволенні клопотання, і таке звернення розглядає слідчий, повідомляючи заявника про рішення останнього. Слідчий, прокурор зобов’язані розглянути і вирішити кожне заявлене за кримінальним провадженням клопотання. При цьому вони не вправі відмовити у допиті свідка, проведенні експертизи, в проведенні інших слідчих (розшукових) дій або прийнятті певних процесуальних рішень, якщо вони сприяють об’єктивному і повному дослідженню обставин кримінального провадження, забезпеченню прав і законних інтересів учасників кримінального провадження.
Пунктом 9 ч.2 ст.129 Конституції України передбачено одну з основних засад судочинства — обов’язковість рішень суду. Виконання будь-якого судового рішення є невід’ємною стадією процесу правосуддя. Тому при вирішенні спору про відповідальність держави за невиконання судового рішення суд повинен з’ясувати причини такого невиконання та визначити державний орган, з вини якого це сталося. При цьому необхідно мати на увазі, що Європейський суд з прав людини у рішенні, ухваленому 7 травня 2002 року у справі «Бурдов проти Росії», наголосив, що для держави є неприпустимим виправдання неможливості виконання судового рішення відсутністю належного фінансування, некомпетентність слідчого чи через бездіяльність керівника органу досудового розслідування.
В статті 21 КПК (Доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень) зазначається:
«1. Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
2. Вирок та ухвала суду, що набрали законно; сили в порядку, визначеному цим Кодексом, с обов’язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України.
3. Кожен мас право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов’язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
4. Якщо інше не передбачено цим Кодексом, здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час кримінального провадження порушуються її права, гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами України».
В статті 535 (Звернення судового рішення до виконання) КПК України передбачено:
«1.Судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції або Верховного Суду України. 4.Органи, що виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання».
В статті 534 ( Порядок виконання судових рішень у кримінальному провадженні) КПК України передбачено: «2. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню».
В статті 129-1 Конституції України (Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання) зазначається таке: держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
В статті 306 КПК України (Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування) зазначається:
«2.Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п’яти днів з моменту надходження скарги. 3.Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність належним чином повідомленого слідчого (детектива) чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги».
У відповідності до ч.1 ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Право на справедливий суд) «Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону».
Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (ч.1 ст.6 Конвенції.
У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи:
1) наявність «суду», який встановлений законом і відповідає вимогам незалежності і неупередженості;
2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції;
3) особа повинна мати доступ до такого суду.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. У відповідності до ст.68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей. У відповідності до ст.64 Конституції України (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Отож, хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі майже п’яти років гинуть в АТО найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Суддя Олійник О.В. явно через свою нахабність, бездарність, протиправність, неадекватність і продажність напевно забула про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма і у відповідності до європейських стандартів права.
Більше того, суддя Олійник О.В. саме у такий спосіб сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми злочинними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цій ганебній істоті фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають належним чином реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що суддя Олійник О.В. вчинила кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.3 ст.375, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що провадження № 1-кс/991/179/20 також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність судді Олійник О.В. слід розцінювати як таку, що направлена на зумисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, яка передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії судді Олійник О.В. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя Олійник О.В., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищує свої службові повноваження, вчиняє підроблення і саботаж, приховує вчинені злочини, виносить неправосудні рішення і порушує присягу судді. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя Олійник О.В. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Олійник О.В. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення.
Зазначене підтверджує, що в діяльності судді Олійник О.В. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею Олійник О.В. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.3 ст.375, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ст.170, ч.1 ст. 111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею Олійник О.В. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради юстиції України про не належну поведінку судді Олійник О.В., яка регулярно порушує присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування СУ ДБР і ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради юстиції України — відкриття дисциплінарної справи.
Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.

Олійник Оксана Вікторівна ухвала 1

Олійник Оксана Вікторівна ухвала 2

Олійник Оксана Вікторівна ухвала 3

Олійник Оксана Вікторівна ухвала 4

4 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Руслан
2 роки тому

безграмотна і брудна смердюча повія! ця очкаста мавпа вирвалася із зони сепарів до Києва що б свідомо шкодити інтересам України! це пархате падло не то що гімном люструвати потрібно, але і удавити ним, поки вона ще не угробила нашу незалежність! як адвокат скажу, що Київський апеляційний суд в ідентичних справах завжди виносить “комплексні” позитивні рішення: скасування ухвал слідчих суддів з постановами слідчих (детективів). як могло це собаче лайно не знати таких очевидних речей, що процесуальні строки де-юре не можуть розпочатися у досудовому розслідуванні тільки тому, що відомості до ЄРДР не були внесені? також кидається в очі і те, що ця… Читати далі »

Наташа
2 роки тому

Я також неодноразово на її судових засіданнях зауважувала, що ця очкаста мимра є психом і дебілом! То вона руки свої веєром як ворона на суді розставить, то час від часу своє волосся починає руками тріпати, то окуляри свої раз за разом знімає та одіває… Краще б її мати зробила аборт, що б це стерво не мучило себе і людей, а також не ганьбило своїх батьків! Дивно бачити таку лярву в мантії судді, яка своїми рішеннями шкодить навіть рідному чоловікові, який в військовій частині також “сидить” на мінімальній заробітній платі, завдячуючи цьому лайну! Геть іудейку-сепара з Києва!

Mаряна
2 роки тому

І дійсно, як могла ця деградована шимпанзе написати в своїй неправосудній ухвалі те, що не відповідає дійсності? Думаю що це можливо за декількох підстав: коли вона і вправду є ідіоткою-шизофренічкою, або якщо вона діє від імені ляльководів, які надали їй гарантію свого захисту від кримінальної відповідальності за вчинені нею злочини. Останнє означало б що вона дійсно є сепаратисткою-шпигункою ЛДНР, або Московії. Але за любих обставин, чи вона хвора на голову, чи вона шпигунка-диверсантка, їй не місце у ВАСУ! Однак, якщо вона там і досі “працює” за таких обставин, то це означало б тільки одне: Президент України і ВРП є зрадниками,… Читати далі »

Надія
2 роки тому

Єбанута шахрайська стерва! Цей бридкий очкастий йолоп тільки і робить що перешкоджає доступу людей до правосуддя! Кожна її ухвала – це токсичний плювок в очі Президента України, Верховній Раді Україні і Вищій раді правосуддя! Ця зрадлива курва навмисно завдає шкоди інтересам нашої держави (так як своїми неправосудними ухвалами регулярно приховує вчинені злочини, поширює корупцію, надає допомогу злочинним угрупуванням, перешкоджає надходженню в бюджет коштів), загострює економічну кризу, підбурює людей до заколоту!