Стеценко Семен Григорович

Стеценко С.Г., Желєзний І.В.,Тацій Л.В. Професор-аферист і Ко

Новости, Популярные новости, Суды

Ухвалою судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Верховного Суду України Берназюка Я.О. в адміністративному провадженні № К/9901/68791/18 від 11.01.2019 року, на підставі статтей 55, 59, 169, 248, 328, 332, 355, 359 КАС України було відмовлено у прийнятті касаційної скарги КП «Київреклама» на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2018 року у судовій справі № 826/247/18 за позовом приватного підприємства до Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про визнання протиправними дій щодо демонтажу рекламного засобу. Вказаною ухвалою було повернуто скаржнику касаційну скаргу. Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання.
22.01.2019 року КП «Київреклама», в особі юрисконсульта юридичного відділу Кіцелюк Юлії Юріївни, повторно подала касаційну скаргу на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2018 року у судовій справі № 826/247/18 за позовом приватного підприємства до Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про визнання протиправними дій щодо демонтажу рекламного засобу.
22.01.2019 року КП «Київреклама», в особі юрисконсульта Кіцелюк Ю.Ю., подала окреме від своєї скарги клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2018 року у судовій справі № 826/247/18, без зазначення причини на таке пропущення. Крім цього, дане клопотання навіть не пройшло належної реєстрації в канцелярії Верховного Суду. У вказаній скарзі та в клопотанні скаржника повторно не були вказаними дати їх фактичного створення і подання, телефонів Позивача та Відповідача, електронних адрес Позивача і Відповідача. Також, Кличко В.В. належним чином не завірив видане юрисконсульту Кіцелюк Ю.Ю. Розпорядження за вих. № 947 від 05.12.2017 року на представництво інтересів (без печатки, без підпису, без вихідного реєстраційного номеру канцелярії КМДА). Більше того, додатки до поданої касаційної скарги (і до клопотання) залишалися належним чином не оформленими. При цьому слід відмітити, що усе вищеперелічене було однією з причин повернення КП “Київреклама” ними поданої апеляційної скарги на Рішення Окружного адміністративного суду від 21.11.2018 року у судовій справі № 826/247/18.
Відповідно, матеріали касаційної скарги КП “Київреклама” повторно не відповідали вимогам Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 04.07.2018 року за № 2277/5), а також на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за №55 про «Деякі питання документування управлінської діяльності». Більше того, оригінал Розпорядження Кличка В.В. за вих. № 947 від 05.12.2017 року, з якого створювалася копія, не містить підпису Кличка В.В.
29.01.2019 року Верховний Cуд протиправно поновив пропущений без поважної причини строк на подання касаційної скарги, однак скаргу залишив без руху та надав строк на усунення її недоліків (том 2, аркуш 30). За змістом ухвали у провадженні № К/9901/2845/19 від 15 лютого 2019 року скаржник нібито у встановлений ухвалою про залишення касаційної скарги без руху строк усунув недоліки, які були в ній зазначені. Насправді ж скаржником недоліки були усунутими лише в частині доплати браку коштів по сплаті судового збору та повідомлення Верховного Суду про це 08.02.2019 року, що являється змінами і доповненнями до скарги, а решту недоліків так і залишилися не усунутими. Крім цього, скаржник уникнув свого обов’язку надати сторонам провадження копії внесених ним змін та доповнень до своєї касаційної скарги, а для Верховному Суду – докази надсилання сторонам провадження саме таких змін чи доповнень до своєї скарги. При цьому, скаржник так і не завірив копію платіжного доручення та не повідомив Верховний Суд про це.
Ухвалою судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Верховного Суду Гриціва Михайла Івановича, в адміністративному провадженні № К/9901/2845/19 від 15 лютого 2019 року, на підставі статтей 334, 335, 338 КАС України було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою КП «Київреклама» на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2018 року у судовій справі № 826/247/18 за позовом приватного підприємства до Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про визнання протиправними дій щодо демонтажу рекламного засобу.
Вказаною ухвалою було запропоновано сторонам провадження, яким були адресовані копії касаційної скарги, впродовж 14 днів з дня вручення ухвали подати відзив на касаційну скаргу в письмовій формі із зазначенням у ньому відомостей, передбачених частиною другою ст.338 КАС у редакції Закону № 2147-VIII. На підставі даної ухвали було витребувано із окружного адміністративного суду Києва судову справу № 826/247/18. Як витікає зі змісту адміністративного провадження за № К/9901/2845/19 від 15 лютого 2019 року та виходячи з матеріалів касаційної скарги, скаржник подав свою касаційну скаргу через канцелярію суду 22.01.2019 року (том 2, аркуш 1), в той час як він отримав копію ухвали апеляційної інстанції 28.11.2018 року (том 2, аркуш 2). Власне, як скаржник і сам зазначає в своїй скарзі, термін касаційного оскарження мав закінчитися 27.12.2018 року (том 2, аркуш 2). Таким чином, скаржник подав свою касаційну скаргу із запізненням на 25 (двадцять п’ять) днів. Більше того, матеріали судового провадження № К/9901/2845/19 досі не містять в собі жодного доказу поважності причини пропуску встановленого законодавцем строку для оскарження ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2018 року у судовій справі № 826/247/18.
Як вбачається зі змісту касаційної скарги, скаржник не погоджується з судовими рішеннями обох попередніх інстанцій, стороною якого практично не був, вважає, що постанову першої інстанції та ухвалу апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2018 року по справі № 826/247/18, яка нібито перешкоджає подальшому провадженню у справі та направити справу для продовження розгляду до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Однак, скаржник досі не підтвердив свого права на касаційне оскарження. Крім того, суд першої та апеляційної інстанції насправді не вирішував питання про права, свободи, інтереси та (або) обов’язки скаржника, а значить він позбавлений права на подання касаційної скарги. Більше того, скаржник намагається по-шахрайськи переконати Верховний Суд втім, що Розпорядження Київського міського Голови Кличка В.В. за вих. № 947 від 05.12.2017 року нібито являється тою самою Довіреністю, якою Виконавчий орган Київської міської ради (КМДА) нібито уповноважує скаржника представляти його інтереси в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції, в той час як вказане Розпорядження лише констатує факт заміни посадових осіб в КП «Київреклама», однак через відсутність в ньому підпису Кличка В.В., печатки та засвідчувальних написів такий документ не маж жодної правової сили.
Далі, як вбачається зі змісту поданої касаційної скарги, КП «Київреклама» вважає ухвалу апеляційної інстанції такою, що перешкоджає подальшому провадженню у справі та просить її скасувати і направити справу для продовження розгляду до Шостого апеляційного адміністративного суду. Однак, у саме такій касаційній скарзі, всупереч приписам Кодексу адміністративного судочинства України, при обґрунтуванні вимог особи, що подає касаційну скаргу, не зазначено конкретно, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи в апеляційній інстанції, не вказані відповідні статті, пункти, підпункти Кодексу та Конституції України, інших актів законодавства, якими встановлені норми матеріального права і яких нібито не дотрималася апеляційна інстанція при вирішенні справи, а також які саме приписи КАС були при цьому порушені. Поміж цим усім, КП «Київреклама» не було стороною провадження, тому судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов’язки такої особи судом першої чи апеляційної інстанції не вирішувалося, а тому адміністративне провадження за № К/9901/2845/19 підлягає закриттю на підставі положення ст.339 КАС України.
Аби уникнути тюремного ув’язнення за вчинені кримінальні правопроступки (у відповідності до відкритих особою 1 на цих трьох посадових осіб біля 12 кримінальних проваджень), голова КМДА Кличко В.В. та його заступники Мондриївський В.М. і Пантелеєв П.О. змусили в.о. директора КП «Київреклама» Дзядевич Оксану Анатоліївну, начальника Управління з питань реклами КМДА Смирнова О.Г. і представника за довіреністю Кіцелюк Ю.Ю. подати касаційну скаргу (з метою зумисного затягування розгляду справи на вкрай нерозумний строк – до моменту складення повноважень головою КМДА, наперед знаючи про те, що КП «Київреклама» не являється належним відповідачем (стороною провадження), а паралельно — ще й вступили в корупційну домовленість з аферистом суддею-доповідачем Верховного Суду Гриців Михайлом Івановичем, який впродовж 11 місяців зовсім не реагував на численні клопотання і заяви приватного підприємства та на вищезазначені норми КАС України (не згадуючи вже про не менш важливі вимоги Конституції України, Конвенції по правам людини, Рішення Європейського суду з прав людини щодо потреби збереження суддями усіх рівнів встановлених строків для розгляду судових справ), які не дозволяють затягувати призначення попереднього судового розгляду більше чим на 5 календарних днів, а прийняттям остаточного Рішення за наслідками розгляду касаційної скарги – більше чим на 60 днів.
Як згодом показав час і обставини, плани Кличка В.В. та його двох заступників (Мондриївського В.М. і Пантелеєва П.О.) були втіленими у життя, так як суддя-доповідач Верховного Суду Гриців М.І., зухвало ігноруючи Постанову № 8 Пленуму Верховного Суду від 24.05.2019 року «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» (у відповідності до якої «…З метою усунення значної різниці у навантаженні суддів, дотриманням своєчасного розгляду і вирішення справ у розумні строки та у зв’язку із завершенням другої частини конкурсу на посади суддів Верховного Суду за рішенням зборів суддів, справи, які передані Верховному Суду з вищих спеціалізованих судів та розгляд яких не розпочато…» мусив би перерозподілити між суддями Верховного Суду провадження № К/9901/2845/19), протиправно уникав розгляду касаційної скарги КП “Київреклама” майже цілий рік.
І це попри те, що Положення про автоматизовану систему документообігу суду від 26.11.2010 року N 30 (із змінами і доповненнями, внесеними рішеннями Ради суддів України від 15 вересня 2016 року N 58, від 2 березня 2018 року N 17, від 12 квітня 2018 року № 16), затвердженими Рішенням Ради суддів України 26.11.2010 року № 30 (у редакції рішення Ради суддів України від 02 березня 2018 року № 17): «п.19. Повторний автоматизований розподіл судової справи може проводитись модулем автоматизованого розподілу в порядку, визначеному п.6 цього Розділу у випадках: 1) коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач зі складу колегії (якщо справа розглядається колегіально) не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти календарних днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені процесуальним законом — на підставі вмотивованого розпорядження керівника апарату (секретаріату), підписаного у відповідності до його посадових обов’язків; 2) у разі наявності в матеріалах справи протоколу про неможливість проведення автоматизованого розподілу та після усунення обставин, що унеможливлювали його здійснення — на підставі вмотивованого розпорядження керівника апарату суду (секретаріату), підписаного у відповідності до його посадових обов’язків; 3) у випадках порушення пункту 5 Розділу III цього Положення, якщо це призвело до порушення порядку визначення судді (колегії суддів) — на підставі на підставі вмотивованого розпорядження керівника апарату суду (секретаріату)». Вищенаписане остаточно доказує наявність саботажу і корупційного зговору між керівниками КМДА з суддею-доповідачем Верховного Суду Гриців М.І. з метою приховування їх посадових злочинів.
Згодом, Рішенням зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді за № 13 від 20.05.2019 року суддю Гриціва М.І. було обрано до Великої Палати Верховного Суду, у в’язку з чим в.о. начальника управління забезпечення автоматизованого документообігу суду секретаріату Касаційного адміністративного суду виніс Розпорядження та у відповідності з протоколом повторного автоматизованого розподілу провадження за № К/9901/2845/19 між суддями даного суду, 18.07.2019 року було визначено новий склад колегії суддів для розгляду касаційної скарги КП “Київреклама” у складі судді-доповідача Стеценка Семена Григоровича, суддів Желєзного Ігора Вікторовича і Тацій Лариси Василівни.
Враховуючи те, що з Кличко В.В., Мондриївський В.М. і Пантелеєв П.О. повторно вступили в корупційний зговір з суддями Касаційного адміністративного суду Стеценко С.Г, Желєзним І.В і Тацій Л.В., то судове провадження за № К/9901/2845/19 по-старому залишалося “без руху”, що продовжувало завдавати вкрай великі збитки приватному підприємству, вводячи його з збанкрутілість. У зв’язку з цим, в період з 18.07.2019 року по 16.03.2020 року, особа 1 подавав на ім’я суддів Стеценко С.Г, Желєзного І.В і Тацій Л.В. масу клопотань і заяв, які досі являються не розглянутими по суті справи. Крім цього, особа 1 подавав масу скарг з цього приводу на ім’я заступника керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду, а також на ім’я керівника секретаріату Верховного Суду. На жаль, у відповідь потрібної реакції з боку Касаційного адміністративного суду та Верховного Суду на ці всі звернення не послідувало.
Враховуючи те, що своїми протиправними діями судді Касаційного адміністративного суду Стеценко С.Г, Желєзний І.В і Тацій Л.В. також шкодять економічним інтересам нашої держави, адже тривале простоювання приватного підприємства тягне за собою не менш тривалу несплату податків, яких наша держава зараз як ніколи дуже потребує, перебуваючи фактично в дефолті, особа 1 впродовж грудня місяця 2019 року та в січні-березні місяці 2020 року почав активно скаржитися на даних суддів Президенту України, в Кабінет Міністрів України, до Верховної Ради України, в СБУ, НАБУ та в ДБР, звертаючи увагу останніх на потенційному саботажі даних суддів і їх підривній діяльності (в тому числі проти успішного завершення військової кампанію на Сході України, адже АТО зараз як ніколи гостро потребує належної екіпіровки, амуніції, нового озброєння, належних умов проживання та відпочинку), то з оглядом на це судді Касаційного адміністративного суду Стеценко С.Г, Желєзний І.В і Тацій Л.В. без виклику в суд і без вирішення питань, пов’язаних з розв’язанням великої кількості поданих особою 1 заяв і клопотань, 17.03.2020 року винесли безпрецедентно-тупу (безграмотну, неправосудну) Постанову у провадженні № К/9901/2845/19, якою касаційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської Ради (КМДА) було задоволено, а Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2018 року було скасовано, з направленням справи суду до апеляційної інстанції для продовження розгляду. При чому, особу 1 чомусь було було позбавлено права на оскарження винесеної Постанови.
Поза тим залишається вельми не зрозумілим, чому і на якій підставі судді Касаційного адміністративного суду Стеценко С.Г, Желєзний І.В і Тацій Л.В. зухвало порушили Конституційне право особи 1 на участь у розгляді апеляційної скарги, адже особа 1, з метою реалізації саме такого права, вчасно подав до даного суду відповідні клопотання про розгляд провадження № К/9901/2845/19 за його особистою участі і участі його представників (адвокатів). Тому, те що зазначається суддями Стеценко С.Г, Желєзним І.В і Тацій Л.В. в 14 пункті (на 3-му аркуші, 5 абзац) їхньої неправосудної Постанови від 17.03.2020 року у провадженні № К/9901/2845/19 є нічим іншим як банальним службовим підробленням. Насправді ж судді Стеценко С.Г, Желєзний І.В і Тацій Л.В. не запрошували особу 1 на судове засідання з розгляду апеляційної скарги КП “Київреклама”, не розглядали жодного із поданих особою 1 заяв і клопотань, а судове рішення прийняли упереджено. Останнє в першу чергу стосується того, що судді Стеценко С.Г, Желєзний І.В і Тацій Л.В., при розгляді провадження № К/9901/2845/19, не надали жодної оцінки тому, що:
– КП “Київреклама” в адміністративному позові (до КМДА) не було стороною провадження (не було відповідачем у справі провадження);
– КП “Київреклама” досі не підтвердило своїх повноважень на подачу касаційної скарги;
– жодна копія документу, яка була долученою до провадження № К/9901/2845/19 юрисконсультом КП “Київреклама” Кіцелюк Ю.Ю. належним чином досі не оформлена;
– юрисконсульт КП “Київреклама” Кіцелюк Ю.Ю. запізнилася з подачею касаційної скарги на 1 місяць і відповідних доказів поважності причини пропуску вставленого КАСУ терміну не надала;
– юрисконсульт КП “Київреклама” Кіцелюк Ю.Ю. досі не усунула недоліків, які стали причиною повернення поданої касаційної скарги;
– Кличко В.В. досі належним чином не завірив Розпорядження за вих. № 947 від 05.12.2017 року щодо представницьких інтересів, в якому досі немає його ані підпису, ані належної печатки;
– у справі даного судового провадження досі немає жодного доказу про надсилання сторонам провадження копій внесених Кіцелюк Ю.Ю. змін і доповнень до поданої касаційної скарги;
– що Позивач при своєму оскарженні рішень, дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень насправді не заявляв вимог про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю КМДА (в тому числі у сумі, що перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. А останнє було вирішальним при відкритті касаційного провадження);
– наявне у справі суду належним чином не завірене Розпорядження Київського міського Голови Кличка В.В. за вих. № 947 від 05.12.2017 року насправді стосується не представницьких інтересів в суді КП “Київреклама”, а стосовно призначення на посаду нового керівника даного підрозділу КМДА. Крім цього, судді Стеценко С.Г, Желєзний І.В і Тацій Л.В. досі не постановили ухвалу про відкриття провадження та про прийняття справи до свого розгляду. А якщо до всього цього додати ще й те, що судді Стеценко С.Г, Желєзний І.В і Тацій Л.В. досі не знають як складати судове рішення, яке б відповідало вимогам Наказу ДСА за №173 (Інструкцій про діловодство в судах), то є всі підстави вважати суддів Стеценко С.Г, Желєзного І.В і Тацій Л.В. такими, що підробили свої документи про вищу юридичну освіту та/або взагалі являються психічно нездоровими особами.
В статті 337 КАС (Доповнення, зміна, відкликання касаційної скарги чи відмова від неї) зазначено:
«1. Особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень.
2. У разі доповнення чи зміни касаційної скарги особа, яка подала касаційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до касаційної скарги іншим учасникам справи, інакше суд не враховує такі доповнення чи зміни.
3. Особа, яка подала касаційну скаргу, має право відкликати її до постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження.
4. При відкликанні касаційної скарги суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про повернення скарги.
5. Особа, яка подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення касаційного провадження. У разі відмови від касаційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги, постановляє ухвалу про закриття касаційного провадження.
6. У разі закриття касаційного провадження у зв’язку з відмовою від касаційної скарги на судові рішення повторне оскарження цих рішень особою, яка відмовилася від скарги, не допускається».
Стаття 332 КАС (Залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги) зазначає:
«1. Касаційна скарга реєструється у день її надходження до суду касаційної інстанції та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу. 2. До касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. 3. Касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. 4. Розгляд заяви особи про поновлення строку на касаційне оскарження здійснюється колегією суддів суду касаційної інстанції, склад якої визначений у порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу. 5. Касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо: 1) касаційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено; 2) скаргу подано в інший спосіб, ніж до суду касаційної інстанції; 3) до надіслання ухвали про відкриття касаційного провадження від особи, яка подала скаргу, надійшла заява про її відкликання; 4) у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. 6. Питання про залишення касаційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом десяти днів з дня надходження касаційної скарги. Питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом десяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. 7. Копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції».
В статті 339 КАК України (Закриття касаційного провадження) передбачено таке:
«1. Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо:
2) після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати; 3) після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов’язки такої особи не вирішувалося».
У відповідності до ст.329 КАС України (Строк на касаційне оскарження) передбачено таке:
«1. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
2. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
3. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п’ятою статті 333 цього Кодексу».
В статті 330 КАС України (Форма і зміст касаційної скарги) зазначається:
«1. Касаційна скарга подається у письмовій формі. 2. У касаційній скарзі зазначаються: 1) найменування суду касаційної інстанції; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб – громадян України, номери засобів зв’язку та адреса електронної пошти, офіційна електронна адреса, за наявності; 3) судові рішення, що оскаржуються; 4) обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права; 5) вимоги особи, що подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції; 6) у разі необхідності – клопотання особи, що подає касаційну скаргу; 7) дата отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується; 8) перелік матеріалів, що додаються. 3. Касаційна скарга може містити клопотання особи про розгляд справи за її участі. За відсутності такого клопотання вважається, що особа не бажає брати участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції. 4. До касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору, а також копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи…».
Статтею 342 КАС України (Строк розгляду касаційної скарги) регламентує:
«1. Касаційна скарга на рішення та постанови, визначені частиною першою статті 328 цього Кодексу, має бути розглянута протягом 60 днів, а на ухвали, визначені частинами другою та третьою статті 328 цього Кодексу, — протягом 30 днів з дня постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження у справі».
У статті 343 КАС України (Попередній розгляд справи) зазначається:
«1. Попередній розгляд справи має бути проведений протягом 5 днів після складення доповіді суддею-доповідачем без повідомлення учасників справи.
2. У попередньому судовому засіданні суддя-доповідач доповідає колегії суддів про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами і доповненнями, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Як роз’яснив Європейський суд з прав людини в рішеннях у справах «Білуха проти України» (заява № 33949/02 від 09.11.2006 року), «Ветштайн проти Швейцарії», «Микаллеф проти Мальти», в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. Тому, кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в упередженості, зобов’язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів в учасників судового процесу. Ці правила направлені також на усунення будь-яких ознак необ’єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві. У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи: 1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду. Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 pоку, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Згідно п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді», схвалених резолюцією №2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 року, допускається відвід (самовідвід) судді у тому випадку, якщо у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в упередженості судді».
Отож, «…кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в упередженості, зобов’язаний вийти з процесу…», чого судді Касаційного адміністративного суду Стеценко С.Г, Желєзний І.В. і Тацій Л.В. не зробили з метою отримання неправомірної вигоди. Однак, хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі майже п’яти років гинуть в АТО найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Судді Касаційного адміністративного суду Стеценко С.Г, Желєзний І.В. і Тацій Л.В. через свою нахабність, бездарність, протиправність, неадекватність і дурнуватість напевно забули про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на шиї у відповідності до європейських стандартів. Більше того, судді Стеценко С.Г, Желєзний І.В. і Тацій Л.В. саме у такий спосіб сплюндровують добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми диверсійними діями героїчні досягнення українського народу.
Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цим ганебним і безмозким істотам фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають належним чином реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що судді Касаційного адміністративного суду Стеценко С.Г., Желєзний І.В. і Тацій Л.В. вчинили кримінальне правопорушення, яке передбачене ч.2 ст.206, ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.3 ст.375, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що провадження № К/9901/2845/19 також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність суддів Стеценко С.Г., Желєзного І.В. і Тацій Л.В. слід розцінювати як таку, що направлена на зумисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії суддів Стеценко С.Г., Желєзного І.В. і Тацій Л.В. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Судді Стеценко С.Г., Желєзний І.В. і Тацій Л.В., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищують свої службові повноваження, виносять неправосудні рішення, вчиняють службові підроблення, порушують присягу судді, перешкоджають відправці правосуддя та здійсненню законної господарської діяльності, перешкоджають наповненню державної скарбниці податками, надають допомогу злочинним угрупуванням та окремим злочинним чиновникам, тим самим саботуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Судді Стеценко С.Г., Желєзний І.В. і Тацій Л.В. умисно вчиняють посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах військового стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддями Стеценко С.Г., Желєзним І.В. і Тацій Л.В. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності суддів Стеценко С.Г., Желєзного І.В. і Тацій Л.В. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддями Стеценко С.Г., Желєзним І.В. і Тацій Л.В. містять всі ознаки злочину, що передбачені ст.170, ч.1 ст.111, ч.2 ст.206, ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.3 ст.375, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до ЄРДР і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддями Стеценко С.Г., Желєзним І.В. і Тацій Л.В. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради юстиції України про не належну поведінку суддів Стеценко С.Г., Желєзним І.В. і Тацій Л.В., які грубо порушують присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування ГПД НАБУ, СУ ДБР, ГСУ СБУ стосовно внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради юстиції України — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.

Стеценко Семен Григорович постанова 1

Стеценко Семен Григорович постанова 2

Стеценко Семен Григорович постанова 3

Стеценко Семен Григорович постанова 4

Довіреність_Київреклама

Стеценко Семен Григорович ухвала 1

Стеценко Семен Григорович ухвала 2

Стеценко Семен Григорович ухвала 3

Стеценко Семен Григорович ухвала 4

Тацій Лариса Василівна

Желєзний Ігор Вікторович

7 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Надія
2 роки тому

Ну і скільки цей тупоголовий сифілітик-дистрофік Стеценко Семен Григорович відвалив капусти Володимиру Зеленському, що б той підписав указ про його призначення суддею Касаційного адміністративного Суду? Тварюка думав що якщо купить собі диплом про юридичну освіту, ксиву професора і посвідку судді Верховного суду то це зробить з нього людину? Дарма цей смердючий тарган викинув на вітер свої брудні гроші, так як людиною він все-рівно не став, а от обісрався він точно по вищому класу! Тепер у нашій країні буде вже два доктора Пі! Сподіваюся, що цей шахрай трохи довше сидітиме в тюрмі за доктора Пі номер один?

Тоня
2 роки тому

якщо виходити з шахрайської позиції суддів Стеценко С.Г., Желєзного І.В. і Тацій Л.В., яка “щедро” ними викладена в неправосудній постанові від 17.03.2020 року у провадженні № К/9901/2845/19 то можна прийти висновку, що відтепер кожна стороння людина може подавати касаційні скарги на будь-кого, навіть не будучи стороною у судових справах. це ж повний маразм! однак якщо віднині у Верховному Суді з “доброї подачі” ВРП та Президента України працюють такі моральні уроди, як судді Стеценко С.Г., Желєзний І.В. і Тацій Л.В. то я вже нічому іншому протиправному з їх сторони не здивуюсь. якщо ці пархаті виродки з такою легкістю вчиняють у Верховному… Читати далі »

Зінаїда
2 роки тому

Я цього дебілоіда-професора (з кафедри адміністративного та господарського права Запорізького національного університету) добре знаю по історії його сексуальних “пригод” і збочень (на прикладі потерпілих – моєї подруги та його дочки). Якби не його тато (який купив для нього докторську і професора), то Стеценко С.Г. не то що ніколи не був би професором, однак мив би підлоги у в’язниці і не встигав би змащувати свою дупу вазеліном після сексу з паханами (так як згвалтував власну дочку, що стало причиною для розлучення з дружиною і переїздом останньої в Росію). Цей сексуально зациклений урод роками переслідував мою подругу та врешті-решт згвалтував її прямо… Читати далі »

Діма
2 роки тому

Читати всім! Вся сім’я триперного гвалтівника і збоченця – кандидата до Верховного Суду є зборищем бувалих злодіїв і аферистів. Копія висновку про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду Стеценка Семена Григоровича критеріям доброчесності та професійної етики (цитата): “Проаналізувавши інформацію про науковця Стеценка Семена Григоровича (далі – Кандидат), Громадська рада доброчесності виявила дані, які дають підстави для висновку про невідповідність Кандидата критеріям доброчесності та професійної етики. 1. Кандидат на посаду судді або пов’язана з ним особа отримали майно, дохід або вигоду, легальність походження яких, на думку розсудливого спостерігача, викликає обґрунтовані сумніви (п.п. 4.10 п.4 Індикаторів визначення невідповідності суддів критеріям доброчесності… Читати далі »

Орест
2 роки тому

можна подумати що ботексна лярва Тацій Лариса Василівна далеко відстає від насильника-професора Стеценка. пархата шльондра накачала губи і груди ботексом і щоночі молиться аби “проффессор” Стеценко взяв її за коротку кобилячу гриву і зґвалтував її. однак виникла проблемка, у “проффессора” від недолікованого триперу хер більше не встає! хоча, ця курва має великі гроші і напевно може собі дозволити зробити замовлення у секс-шопі: металевого пеніса з моторчиком і з водяним насосом (що чвиркає водичкою)!

Федір
2 роки тому

Як витікає із біографічної довідки на безмозкого урода Желєзного Ігора Вікторовича, останній в 2017 році отримав посвідчення адвоката (попри те що з 2009 року по 2016 рік працював суддею Миколаївського окружного адміністративного суду,а з 1993 року по 2009 рік – суддею Баштанського районного суду Миколаївської області). А це в свою чергу означає, що з 2016 року і до моменту отримання повноважень судді касаційного суду у складі Верховного Суду Желєзний І.В. фактично був безробітним. А це в свою чергу породжує вельми багато запитань до корупційних уродів із ВРП та до Президента України, які фактично із рядового гімнюка зробили цілого “генерала”! А… Читати далі »

Юлія
2 роки тому

І в кого з Вищої Ради правосуддя вистачило розуму наділити повноваженнями судді насильника, збоченця, ґвалтівника і корупціонера Стеценко С.Г.? Це що, вже світ перевернувся догори ногами? Як це падло Порошенко могло підписати цей ганебний наказ? Чи є це таке намекування для українців на тому, що працівники ВРП і Порошенко є такими ж збоченцями, насильниками, гвалтівниками і корупціонерами? Уявляю собі, як Петро Порошенко під оплески працівників ВРП щодня гвалтує свою невістку і переконує свого синочка в тому, що це є нормальною рисою його рошенівського характеру