Хамзін Тимур Рафаїлович

Суддя-неуч Хамзін Т.Р. рятує наркоторговців і хабарників

Новости, Популярные новости, Суды

18.03.2020 року, через поштову службу України (враховуючи відмову керівника ГПД НАБУ в безпосередньому прийомі заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення через введення в державі Кабінетом міністрів України карантину), особа 1 подав на ім’я керівника ГПД Національного антикорупційного бюро України Калужинського А.В. заяву за вих. № 3865/18 про вчинене кримінальне правопорушення суддею Дубровицького районного суду Рівненської області Отупор К.М. та керівником прокуратури Рівненської області Войтенко А.Б., яка згідно рекомендованого повідомлення про вручення кореспонденції була отриманою 23.03.2020 року уповноваженою особою НАБУ Асановою.
У вказаній заяві особа 1 вказав всі елементи вчиненого злочину: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона. Також, у своїй заяві особа 1 вказав всі ознаки вчиненого злочину: час, місце, спосіб; ПІП фігурантів, їх місце роботи і посади, короткі відомості про вчинення кримінального правопорушення. Крім цього, особа 1 самостійно кваліфікував вчинення суддею Отупор К.М. і прокурором Войтенко А.Б. злочину за ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.3 ст.375, ч.2 ст.366, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України.
Відповідно, в заяві за вих. № 3865/18 від 18.03.2020 року були всі необхідні дані, які згідно вимог “нового” Кодексу були уже не обов’язковими для того, що б керівник ГПД НАБУ Калужинський А.В. виконав вимоги статті 214 КПК впродовж до 24 годин, у відповідності до положення п.6 ст.39 КПК України, або уповноважив на цю дію підлеглого детектива. При цьому слід особливо зазначити, що для того що б внести відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, законодавець не вимагав від заявника притримуватися суворої професійної компетенції і територіальної юрисдикції органу досудового розслідування.
Зазначене повністю узгоджується із офіційною позицією Вищого антикорупційного суду, яка викладена на його офіційній сторінці в соціальній мережі «Фейсбук», де на численні запити журналістів надані спікером ВАКС відповідні роз’яснення щодо наслідків розгляду подібних скарг на бездіяльність ГПД НАБУ, яка виражається у не внесенні до ЄРДР відомостей про вчинені кримінальні правопорушення за заявами від потерпілих осіб, обов’язком якого є внесення впродовж 24-х годин саме таких відомостей до ЄРДР (цитата) «…незалежно від обгрунтованості або не обгрунтованості такої заяви, а також від того, чи подана ця заява із порушенням або дотриманням територіальної чи предметної підслідності».
Однак, у порушення ч.1 ст.2 КК України, ст.214 КПК України та частини 2 розділу II пункту 8 і частини 3 розділу II пункту 1 Положення про внесення відомостей до ЄРДР, затвердженого Наказом Генерального прокурора України за № 139 від 06.04.2016 року, станом на 31.03.2020 року особу 1 у жодний із способів так і не було повідомлено керівником ГПД НАБУ або уповноваженим детективом про внесення до ЄРДР відомостей заяви за вих. № 3865/18 від 18.03.2020 року про вчинене кримінальне правопорушення суддею Отупор К.М. і прокурором Войтенко А.Б.
Пунктом 1 ч.2 ст.39 КПК України передбачено, що саме керівник органу досудового розслідування уповноважений визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою – визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих. В таку групу слідчих може бути включений і сам керівник органу досудового розслідування. Разом з тим, включення до групи слідчих керівника органу досудового розслідування є необов’язковим, оскільки, в силу наданих процесуальним законом, зокрема п.п. 4,6 ч.2 ст.39 КПК України повноважень, керівник органу досудового розслідування уповноважений вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх порушення слідчим, здійснювати досудове розслідування, виконувати функції реєстратора кримінальних правопорушень, користуючись при цьому повноваженнями слідчого. А слідчий, відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КПК України, уповноважений починати досудове розслідування та розглядати подані йому клопотання.
Наведене свідчить про те, що оскаржувана особою 1 бездіяльність начальника органу досудового розслідування, яка полягає у не внесенні до ЄРДР відомостей поданої заяви а вих. № 3865/18 від 18.03.2020 року про вчинене кримінальне правопорушення суддею Отупор К.М. і прокурором Войтенко А.Б. у визначений КПК строк, є предметом оскарження у Вищому антикорупційному суді.
31.03.2020 року, що відповідало 7 (сьомому) процесуальному дню, особа 1 подав через канцелярію Вищого антикорупційного суду скаргу за вих. № 3872/31 від 31.03.2020 року на бездіяльність керівника ГПД НАБУ.
У відповідності до ст.35 КПК України, автоматизованою системою документообігу Вищого антикорупційного суду, судова справа № 991/2774/20 була розподіленою на слідчого суддю Хамзіна Тимура Рафаїловича.
13.04.2020 року відбулося засідання у судовій справі № 991/2774/20 на бездіяльність керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В. під головуванням слідчого судді Вищого антикорупційного суду Хамзіна Т.Р., за результатами якого даний суддя вчинив низку кримінальних і дисциплінарно караємих дій:
— не встановлював особу скаржника за особистими документами;
— не просив скаржника назватися та вказати адресу реєстрації та місця свого проживання;
— не зачитав скаржнику прав і обов’язків учасника судового провадження;
— не запитував у скаржника про зрозумілість прав і обов’язків учасника судового провадження;
— не запитував у скаржника про можливість проведення судового засідання без участі керівника ГПД НАБУ;
— не викликав у дане судове засідання суб’єкта оскарження — керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В.;
— проводив судове засідання без участі належним чином не повідомленого керівника ГПД НАБУ;
— викликав у засідання “уповноважену” особу НАБУ, про призначення якого не у справі суду не було доказів;
— залучив до справи провадження письмові заперечення на скаргу особи 1 від працівника з Управління по роботі зі зверненнями громадян НАБУ, бездіяльність якого особою 1 не оскаржувалася;
— залучив до справи провадження письмові заперечення на скаргу особи 1 від працівника з Управління по роботі зі зверненнями громадян НАБУ, який не підтвердив своїх повноважень;
— залучив до справи провадження письмові заперечення на скаргу особи 1 від працівника з Управління по роботі зі зверненнями громадян НАБУ, який його належним чином не оформив;
— залучив до справи провадження письмові заперечення на скаргу особи 1 від працівника з Управління по роботі зі зверненнями громадян НАБУ, який передав його у не дозволений ДСА спосіб;
— не надав особі 1 для ознайомлення надіслані електронною поштою письмові заперечення від працівника Управління по роботі зі зверненнями громадян НАБУ Дуброва;
— вийшов за межі своїх повноважень, адже взамін розгляду скарги за вих. № 3872/31 від 31.03.2020 року вдався до протиправного розгляду заяви за вих. № 3865/18 від 18.03.2020 року про вчинення кримінального правопорушення по суті справи;
— перевищив повноваження, адже протиправно вирішував ті питання, які законом віднесені до повноважень органу досудового розслідування (детектива, процесуального керівника);
— стверджував обставини справи, не маючи на те жодних підстав, доказів і повноважень;
— постановив неправосудне рішення (відмовив у задоволенні скарги на бездіяльність керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В., яка виразилася у невнесенні відомостей заяви особи 1 до ЄРДР, чого не передбачено ст.214 КПК України, Наказами ГПУ за № 125 і 139, а також Узагальненням про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду Цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.17 № 9-49/0/4-17);
— постановив неправосудне рішення (відмовив у задоволенні скарги на бездіяльність керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В., яка виразилася у невнесенні відомостей до ЄРДР), лише ґрунтуючись на “результатах” власного “розслідування”, яке проводилося ним впродовж одного судового засідання без попереднього внесення відомостей до ЄРДР, що фактично є злочином;
— встановивши із листа-заперечення від працівника Управління по роботі зі зверненнями громадян НАБУ Дуброва факт незаконного перекидання “за належністю” (до ДБР) заяви особи 1 за вих. № 3865/18 від 18.03.2020 року про вчинення кримінального правопорушення суддею Отупор К.М. і прокурором Войтенко А.Б., не надав правової оцінки тому, що згідно частини 2 розділу II пункту 8 і частини 3 розділу II пункту 1 Положення про внесення відомостей до ЄРДР (затвердженого Наказом ГПУ за № 139 від 06.04.2016 року), перекидання матеріалів заяви про вчинення кримінального правопорушення до ДБР мусило супроводжуватися одночасним внесенням відомостей до ЄРДР, чого керівник ГПД НАБУ Калужинський А.В. досі не зробив;
— встановивши із листа-заперечення від працівника Управління по роботі зі зверненнями громадян НАБУ Дуброва факт незаконного перекидання “за належністю” (до ДБР) заяви особи 1 за вих. № 3865/18 від 18.03.2020 року про вчинення кримінального правопорушення суддею Отупор К.М. і прокурором Войтенко А.Б., протиправно уник обов’язку зобов’язати даного працівника НАБУ внести відомості до ЄРДР, керуючись вимогами Наказу ГПУ № 139 від 06.04.2016 року;
— при винесенні Ухвали посилався на заперечення працівника з Управління по роботі зі зверненнями громадян НАБУ, який його належним чином не оформив, бездіяльність якого особою 1 не оскаржувалася, який не підтвердив своїх повноважень та який передав його у не дозволений ДСА спосіб;
— перевищив повноваження і вчинив службове підроблення, так як стверджує у своїй неправосудній ухвалі обставини, які зовсім не витікають із припустимих чи належних доказів: що нібито працівник НАБУ перекинув матеріали поданої заяви про вчинення кримінального правопорушення до ДБР, в той час як у матеріалах судової справи немає жодного доказу про це (конверту із-під рекомендованого чи цінного відправлення, або опису вкладення у цінний лист, або копії повідомлення від ДБР про отримання з НАБУ саме такої заяви);
— перевищив повноваження і вчинив підроблення, так як стверджує у своїй ухвалі обставини, які не витікають із припустимих чи належних доказів: що нібито працівник НАБУ Дубров надавав письмову відповідь особі 1 за наслідками розгляду його заяви про вчинення правопорушення суддею Отупор К.М. і прокурором Войтенко А.Б., в той час як у матеріалах судової справи досі немає жодного доказу цьому (конверту із-під рекомендованого чи цінного відправлення, або опису вкладення у цінний лист);
— перевищив повноваження і вчинив службове підроблення, так як стверджує у своїй неправосудній ухвалі обставини, які зовсім не витікають із норм КПК та Конституції: що нібито факт надання письмової відповіді особі 1 працівником НАБУ Дубровим за наслідками розгляду його заяви про вчинення кримінального правопорушення суддею Отупор К.М. і прокурором Войтенко А.Б. дозволяє НАБУ не вносити до ЄРДР відомості про вчинене кримінальне правопорушення із заяви, яку подавав особа 1);
— перевищив повноваження, адже протиправно вирішував ті питання, які законом віднесені до повноважень органу досудового розслідування (детектива, процесуального прокурора, слідчого);
— стверджував обставини справи, не маючи на те жодних підстав і доказів;
— приховав вчинені злочини судді Отупор К.М. і прокурора Войтенко А.Б.;
— надав допомогу злочинному угрупуванню що займається виробництвом і збутом наркотиків;
— зумисно перешкодив громадській діяльності особи 1;
— в черговий раз грубо порушив присягу судді.
При цьому слід окремо зазначити, що станом на 13.04.2020 року суддя Хамзін Т.Р. виніс біля 50-ти подібних неправосудних ухвал, якими з однієї сторони повністю нівелював кропіткі досягнення громадської організації, а з іншої – зумисно перешкодив наповненню державної скарбниці на сотні мільйонів гривень, тим самим суттєво послабивши боєздатність наших військ на сході України та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці тощо).
Статтею 214 КПК України (Початок досудового розслідування) передбачено таке:
“1. Слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.
2. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Генеральною прокуратурою України за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
3. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після завершення огляду. У разі виявлення ознак кримінального правопорушення на морському чи річковому судні, що перебуває за межами України, досудове розслідування розпочинається негайно; відомості про нього вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань при першій можливості.
4. Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов’язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
5. До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про:
1) дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;
2) прізвище, ім’я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника;
3) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення правопорушення;
4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела…”.
У відповідності до Наказу ГПУ за № 139 від 06.04.2016 року в ч.2 (Облік кримінальних правопорушень) розділу II (Порядок формування та ведення реєстру), в п.8 зазначається: «Відомості про декілька вчинених кримінальних правопорушень, зазначених в одній заяві, повідомленні або виявлених безпосередньо прокурором, слідчим чи працівником іншого підрозділу, незалежно від часу їх учинення, наявності осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, вносяться до Реєстру за кожним правопорушенням окремо».
Крім цього, в Наказі № 139 ГПУ передбачено частиною 3 (Облік кримінальних проваджень) розділу II (Порядок формування та ведення реєстру), в пункті 1 таке (Цитата):
1. «1. Облік кримінальних проваджень під час досудового розслідування здійснюється шляхом внесення до Реєстру відомостей щодо руху кримінальних проваджень, а саме про:

– кримінальне правопорушення та номер кримінального провадження;
– передачу кримінального провадження чи матеріалів за підслідністю (ч.7 ст.214, ст.216 КПК України) або за місцем проведення досудового розслідування (ст.218 КПК України);
– об’єднання матеріалів досудових розслідувань (ч.1 ст.217 КПК України), при цьому об’єднаному кримінальному провадженню присвоюється номер раніше розпочатого провадження;
– виділення досудового розслідування в окреме провадження, якому присвоюється новий номер;
– прийняття кримінального провадження для проведення досудового розслідування;
– закінчення досудового розслідування (ст.283 КПК України);
– зупинення досудового розслідування (ст.280 КПК України);
– продовження строку досудового розслідування (ст.219, 294 КПК України);
– доручення здійснення розслідування іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу (ч.5 ст.36 КПК);
– відновлення досудового розслідування;
– відкриття матеріалів досудового розслідування іншій стороні (ст.290 КПК України);
– повернення судом клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності прокурору в порядку, передбаченому ч.4 ст.288 КПК України;
– повернення судом провадження у порядку, передбаченому ч.3 ст.289, п.1 ч.3 ст.314, п.2 ч.2 ст.407 КПК;
– повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору в порядку, передбаченому п.3 ч.3 ст.314 КПК України.
2. У разі повернення судом матеріалів провадження на підставі ч.4 ст.288, ч.3 ст.289, п.1 та п.3 ч.3 ст.314, ст.407 КПК України, відомості до Реєстру вносить процесуальний керівник.
3. Кримінальні провадження, що надходять для проведення досудового розслідування з органів прокуратури до органу досудового розслідування або з органів досудового розслідування до іншого органу досудового розслідування, а також провадження, що надійшли з одного району (міста) в інший район (місто), удруге не обліковуються і закінчуються провадженням за номером первинної реєстрації. При прийнятті рішення про передачу кримінального провадження за підслідністю відомості до Реєстру вносяться одночасно з направленням до органу досудового розслідування матеріалів кримінального провадження».
У відповідності до ст.26 КПК України (Диспозитивність) законодавцем передбачається таке:
“1.Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. 3. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом”.
В статті 306 КПК України (Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування) зазначається: «2.Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п’яти днів з моменту надходження скарги. 3.Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність належним чином повідомленого слідчого (детектива) чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги».
В ст.9 (Законність) Кримінально процесуального Кодексу України зазначається:
«1.Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства».
Ухвала слідчого судді, у відповідності до ст.370 КПК, за результатами перевірки законності і обгрунтованості рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора має бути законною, обгрунтованою та вмотивованою. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Зміст ухвали за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора має відповідати вимогам ч.2 ст.372 КПК. Слідчий суддя при перевірці поданої скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора та при винесенні рішення за результатами розгляду такої скарги не повинен вирішувати питання, що можуть стати предметом судового розгляду в цьому кримінальному провадженні. Одночасно із визнанням рішення, дії чи бездіяльності слідчого, прокурора незаконним або необгрунтованим, в своїй ухвалі слідчий суддя може зазначити про те, що він зобов’язує посадову особу усунути допущене порушення, визначивши, яку саме дію необхідно припинити чи вчинити. Слідчий суддя самостійно не може прийняти те рішення, яке має бути прийняте слідчим чи прокурором на виконання ухвали, прийнятої за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора.
У відповідності до Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Листом від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17 пояснив наступне: «…Необхідність існування судового порядку оскарження аналізованого виду бездіяльності ґрунтується на закріпленні у ст.214 КПК обов’язку слідчого, прокурора невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. Таким чином, на відміну від процесуального порядку реагування на заяви та повідомлення про злочин, який було встановлено в КПК 1960 року, згаданий обов’язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб’єктами такої заяви (повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Наведене підтверджується імперативними положеннями ч.4 ст.214 КПК, згідно з якою відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається. Окрім КПК, нормативні засади, пов’язані із вчиненням зазначеної процесуальної дії, регламентовані Положенням про порядок ведення ЄРДР, затвердженим наказом Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 N 139, прийнятим на виконання вимог КПК України. Таким чином, з огляду на чіткий обов’язок внесення слідчим чи прокурором відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР із встановленням обмеженого процесуального строку для його виконання, за наявності лише загальних вимог до заяв чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у разі встановлення факту звернення із заявою та констатації факту невнесення відомостей про кримінальне правопорушення в межах регламентованого ст.214 КПК 24-годинного строку, слідчі судді постановляють ухвали про задоволення скарг на бездіяльність слідчого чи прокурора». Відтепер у всіх справах обов’язковим є проведення досудового розслідування (прояв засади публічності), яке розпочинається слідчим, прокурором негайно після внесення заяви потерпілого до Єдиного реєстру досудових розслідувань».
У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи:
1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості;
2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції;
3) особа повинна мати доступ до такого суду.
Пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає наступне:
«Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення…».
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 pоку, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У відповідності до ст.68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей.
У відповідності до ст.64 Конституції України (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі майже п’яти років гинуть в АТО найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Суддя Хамзін Т.Ф. явно через свою нахабність, бездарність, протиправність і неадекватність напевно забув про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма і у відповідності до європейських стандартів права. Більше того, суддя Хамзін Т.Ф. саме у такий спосіб сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми злочинними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цій ганебній істоті фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають належним чином реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Усе вищенаписане дає підстави вважати, що суддя Вищого антикорупційного суду Хамзін Т.Ф. повторно вчинив кримінальне правопорушення, яке передбачене ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.3 ст.375, ч.2 ст.366, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що судова справа № 991/2774/20 також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність судді Хамзіна Т.Ф. слід розцінювати як таку, що направлена на зумисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії судді Хамзіна Т.Ф. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя Хамзін Т.Ф., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, постійно перевищує свої службові повноваження, виносить неправосудні ухвали, вчиняє службові підроблення, приховує вчинені злочини, надає допомогу злочинним особам і організованим злочинним угрупуванням (в тому числі тим, які тривало займаються виробництвом і збутом наркотичних засобів), поширює корупцію, перекручує факти і докази, порушує присягу судді, перешкоджає доступу до правосуддя, тим самим саботуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя Хамзін Т.Ф. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Хамзіним Т.Ф. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності судді Хамзіна Т.Ф. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею Хамзіним Т.Ф. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.3 ст.375, ч.2 ст.366, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ст.170, ч.1 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею Хамзіним Т.Ф. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради юстиції України про не належну поведінку судді Хамзіним Т.Ф., який регулярно порушує присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування ГПД НАБУ, СУ ДБР, ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради юстиції України — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.

4 comments

  • Хамзін Т. Ф. є типічним уродом – акромегаліком (каплоухий, а ніс як у слона) і кахексиком. Якщо перше є вродженою аномалією, то друге – набуте. А причинами його кахексії скоріше за все є сифіліс або СНІД. Зрештою, одне від другого мало чим відрізняється, так як веде до дегенерації і децеребрації (безмозкості і трансформації особистості), так як веде до повного дебілізму! Цей пархатий іудей лика не в’яже, а значок судді все ж купив. Не думаю що він доживе до своєї глибокої старості, так як за такі неправосудні судові рішення обов’язково знайдуться ті, хто сповна відомстить йому за його божевільність і неординарні збочення. І взагалі, я дивуюся що він ще живий, адже олігархам нічого толком не коштує що б найняти на нього кілера! Такі уроди не мають права ходити по нашій українській землі! Нехай їде в свій Ізраїль! Нас уже нудить від тої жидовщини, яка навколо нас українців так і кишить!

  • купа собачого лайна, а не суддя! Хамзін купив собі посвідчення, однак суддею так і не став. ця сухоребра акромегалічна істота отримує заробітну плату за тек, що саботує роботу суду і чинить диверсії! скільки ж йому платять бойовики ЛДНР за державну зраду і за підривну діяльність? ця мразь орудує під самим носом у Зеленського, користуючись Наказом Президента про надання повноважень судді, яким він ніколи не с тане через свій вроджений даунізм!

  • цей урод Хамзін явно хворіє на туберкульоз, сифіліс, спід і трипер. судячи по його зовнішності (дистрофік, акромегалік) і неадекватній поведінці (шизофренік, даун) – досить давно. дивно що його досі ще не “відвідав” коронавірус! таким чурбанським венерично-чахоточним тварюкам не місце серед нормальних людей! цього гоміка потрібно тримати в наморднику і в ведмежій клітці, щоб не кусав перехожих людей і не гавкав на маленьких дітей!

  • керівництво ВРП і президент України, з оглядом на ці новини, напевно цим уродом уже пишаються, якщо зробили із безграмотного збоченця і рахітичного дебіла суддю антикорупційного суду!? думаю що невдовзі цій сепаратистській тварюці пархаті урядовці вручать золоту медаль або орден, що б стимулювати решту пархатих недоумків із Вищого антикорупційного суду також допомагати наркоторговцям, казнокрадам і корупціонерам! хайль Гітлер, президент Зеленський! продовжуй в тому ж дусі і надалі штампувати таких як сам дурників-суддів!

Залишити відповідь