Воронько Володимир Дмитрович

Воронько В.Д. Чому дебіли і дауни прикидаються суддями?

Новости, Популярные новости, Суды

У провадженні відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України перебуває на досудовому розслідуванні кримінальне провадження за
№ 52018000000000949 від 02.10.2018 року за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень головним спеціалістом відділу по роботі зі свідками та заявниками Управління по роботі з громадськістю Національного антикорупційного бюро України Хильком Віталієм Валерійовичем та громадянином Хайлом Сергієм Федоровичем, передбачених ч.2 ст.129, ч.2 ст.368, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України.
20.03.2020 року, у порушення статтей 55, 56, 21, 376, 220, 534, 535 КПК України, статтей 57, 129, 129-1 Конституції України, Рекомендацій 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року детектив УВК НАБУ Гайданка А.І. надіслав особі 1 рекомендований лист за штрихкодовим номером 0303606933650, в якому була копія Постанови від 29.02.2020 року про закриття кримінального провадження за № 52018000000000949 від 02.10.2018 року. Вважаючи Постанову від 29.02.2020 року про закриття кримінального провадження № 52018000000000949 від 02.10.2018 року детективом Гайданка А.І. передчасною, а відтак — підлягаючою до скасування в судовому порядку, особа 1 подав 31.03.2020 року до Вищого антикорупційного суду скаргу за вих. № 3882/31.
У своїй скарзі за вих. № 3882/31 від 31.03.2020 року особа 1 зазначав, що перед тим як закрити кримінальне провадження № 52018000000000949 від 02.10.2018 року детектив Гайданка А.І. не вчинив наступних обов’язкових слідчих і процесуальних дій:
1) не виконав вимог ухвали у судовій справі за № 760/13036/18 від 25.09.2018 року (якою слідчий суддя зобов’язав детектива надати особі 1 витяги з ЄРДР і відповідні Пам’ятки про процесуальні права і обов’язки потерпілого у даному кримінальному провадженні);
2) не повідомив особі 1 про початок досудового розслідування;
3) не вручив особі 1 жодного витягу з ЄРДР;
4) не вручив особі 1 Пам’яток про процесуальні права та обов’язки потерпілого у кримінальному провадженні;
5) жодного разу не допитав особу 1 у справі даного провадження (попри те що особа 1 про це його просив у своїх трьох клопотаннях та в одній заяві);
6) жодного разу не допитав свідків у справі даного провадження;
7) не розглянув в порядку ст.220 КПК подану заяву за вих. № 2558/01 від 01.10.2018 року;
8) не надав відповіді на подану заяву за вих. № 2558/01 від 01.10.2018 року;
9) не розглянув в порядку ст.220 КПК подане клопотання за вих. № 2974/18 від 18.02.2019 року;
10) не надав відповіді на подане клопотання за вих. № 2974/18 від 18.02.2019 року;
11) не розглянув в порядку ст.220 КПК подане клопотання за вих. № 3082/14 від 14.03.2019 року;
12) не надав відповіді на подане клопотання за вих. № 3082/14 від 14.03.2019 року;
13) не розглянув в порядку ст.220 КПК подане клопотання за вих. № 17/01 від 17.01.2020 року;
14) не надав відповіді на подане клопотання за вих. № 17/01 від 17.01.2020 року;
15) не дослідив і не надав правової оцінки кожному із фактів, які особа 1 зазначав у своїй заяві за вих. №2324/02 від 03.05.2018 року про вчинення кримінального правопорушення;
16) не допитав фігуранта у справі даного провадження щодо кола порушених особою 1 питань у заяві за вих. № 17/01 від 17.01.2020 року про вчинене кримінальне правопорушення;
17) не провів жодного перехресного (одночасного) допиту з фігурантом у даному провадженні;
18) не призначив фоноскопічної експертизи за наявними доказами;
19) не призначив відеоскопічної експертизи за наявними доказами;
20) не призначив для особи 1 судово-медичної експертизи за фактами отриманого ушкодження здоров’я;
21) не надав особі 1 можливості залучити до справи провадження наявні додаткові докази вчиненого злочину: документи, звуко-відеозапис події кримінального правопорушення;
22) не надав особі 1 можливості долучити до справи провадження документів, які доказують факт отримання ним збитків у даному кримінальному провадженні тощо.
29.02.2020 року детектив УВК НАБУ Гайданка А.І. закрив кримінальне провадження за № 52018000000000949 від 02.10.2018 року не вчинивши належних слідчих і процесуальних дій, відсторонивши особу 1 від законної участі в ньому. Детектив Гайданка А.І. своєю передчасною Постановою від 29.02.2020 року про закриття кримінального провадження № 52018000000000949 від 02.10.2018 року також порушив вимоги ст.110 КПК. У відповідності до п.5 ст.110 КПК, Постанова слідчого (детектива) мусить складатися з:
1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:
а) місце і час прийняття постанови;
в) прізвище, ім’я, по батькові, посаду осіб, що проходять фігурантами по справі;
2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про:
а) зміст обставин, які є підставами для прийняття Постанови;
б) мотиви прийняття Постанови, їх обгрунтування та посилання на положення Кодексу;
в) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про:
— зміст прийнятого процесуального рішення;
— місце та час (строки) його виконання;
— особу, яким належить виконати Постанову тощо, чого майже не має у Постанові від 29.02.2020 року детектива Гайданки А.І. про закриття кримінального провадження № 52018000000000949 від 02.10.2018 року.
Всупереч вимогам п.5 ст.110 КПК у Постанові від 29.02.2020 року детектива Гайданки А.І.:
1) відсутній перелік проведених слідчо-розшукових дій;
2) не зазначені причини не проведення допиту свідків і потерпілого;
3) не вказані причини не проведення експертиз наявних доказів;
4) не надано правової оцінки діям фігуранта у справі провадження;
5) не надано правової оцінки доказам у справі провадження;
6) відсутній реєстраційний номер та дата реєстрації постанови в канцелярії ДБР;
7) відсутній підпис керівника органу досудового розслідування;
8) відсутня печатка або штамп органу досудового розслідування;
9) не вказані причини не розгляду клопотань;
10) не вказані причини не надання відповідей на подані клопотання тощо.
В той же самий час Постанова від 29.02.2020 року детектива Гайданки А.І. навіть не містить наступних позначок: «Згідно з оригіналом», дати створення копії Постанови, ПІП особи що створювала дану копію, зазначення посади і місця роботи особи, що виготовляла копію, підпис особи що створювала дану копію, дати реєстрації Постанови в канцелярії ДБР, ПІП керівника органу досудового розслідування, що ознайомлювався із даною копією, підпису керівника органу досудового розслідування, печатки або штампу органу досудового розслідування тощо. Останнє є доказом того, що слідчий Коциба М.Л. порушив вимоги Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 04.07.2018 року за № 2277/5), а також Постанову Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за №55 «Про деякі питання документування управлінської діяльності», які надавали окрему підставу для скасування Постанови від 15.07.2019 року про закриття кримінального провадження № 52018000000000949 від 02.10.2018 року.
Крім цього, в даній Постанові не вказано змісту обставин, які є підставами для прийняття Постанови та мотивів її прийняття, їх обгрунтування та посилання на положення Кодексу.
Окрім того, текст оскаржуваної Постанови містить протиріччя, оскільки детектив Гайданка А.І. в своїй Постанові від 29.02.2020 року обгрунтовує відсутність складу злочину, а в резолютивній частині Постанови в якості процесуальних підстав для закриття кримінального провадження посилається на положення п.2 ч.1 ст.284 КПК (закриття провадження у зв’язку з відсутністю події злочину).
У відповідності до вимог ст.35 КПК України, Вищим антикорупційним судом було зареєстровано судову справу № 991/2763/20, яку автоматизованою системою документообігу було розподіленою на слідчого суддю Воронько Володимира Дмитровича. 09.04.2020 року із невиправданою затримкою розгляду справи № 991/2763/20 на 5 календарних днів, було розпочате слідчим суддею Воронько В.Д. судове засідання, під час якого вказаний суддя вчинив кримінальні і дисциплінарно караємі вчинки:
— не повідомив процесуального керівника (прокурора) про призначення судового засідання з розгляду скарги за вих. № 3882/31 від 31.03.2020 року на Постанову від 29.02.2020 року про закриття кримінального провадження за № 52018000000000949 від 02.10.2018 року;
— проводив судове засідання без участі процесуального керівника (прокурора);
— не просив скаржника назватися та вказати адресу реєстрації та місця свого проживання;
— не зачитав скаржнику прав і обов’язків учасника судового провадження;
— проводив судове засідання без участі детектива Гайданка А.І. (який завчасно повідомляв суддю про те, що він перебуває на лікуванні з приводу простуди і просив відкласти судове засідання);
— проводив судове засідання без матеріалів кримінального провадження за № 52018000000000949;
— проводив судове засідання без наданих заперечень детектива (який завчасно повідомляв суддю про те, що він перебуває на лікуванні і просив відкласти засідання з метою підготування і подання заперечень);
— не зачитав текст скарги за вих. № 3882/31 від 31.03.2020 року на Постанову від 29.02.2020 року про закриття кримінального провадження за № 52018000000000949 від 02.10.2018 року;
— за результатами розгляду скарги за вих. № 3882/31 від 31.03.2020 року на Постанову від 29.02.2020 року про закриття кримінального провадження за № 52018000000000949 від 02.10.2018 року по закінченні судового засідання суддя протиправно не виходив у нарадчу кімнату та рішення не приймав;
— безпідставно зробив перерву у даному судовому провадженні до 21.04.2020 року;
— грубо і повторно порушив присягу судді.
21.04.2020 року, із затримкою розгляду судової справи № 991/2763/20 на 17 днів, слідчим суддею Воронько В.Д. було продовжено розгляд справи № 991/2763/20, під час якого вказаний суддя знову вчинив кримінальні і дисциплінарно караємі вчинки:
— не повідомив процесуального керівника (прокурора) про призначення судового засідання з розгляду скарги за вих. № 3882/31 від 31.03.2020 року на Постанову від 29.02.2020 року про закриття кримінального провадження за № 52018000000000949 від 02.10.2018 року;
— проводив судове засідання без участі процесуального керівника (прокурора);
— проводив судове засідання без участі скаржника;
— приховав від надання правової оцінки тим фактам, що детектив Гайданка А.І. перед закриттям провадження не розглянув 3 (три) клопотання;
— приховав від надання правової оцінки тим фактам, що детектив Гайданка А.І. перед закриттям провадження не надав відповіді на 3 (три) клопотання;
— приховав від надання правової оцінки тим фактам, що детектив Гайданка А.І. перед закриттям провадження не розглянув 1 (одну) заяву;
— приховав від надання правової оцінки тим фактам, що детектив Гайданка А.І. перед закриттям провадження не надав відповіді на 1 (одну) заяву;
— стверджував в ухвалі обставини, не маючи на те у справі провадження належних і припустимих доказів: щодо направлення особі 1 частини повісток, щодо вручення особі 1 частини повісток, щодо вручення потерпілому витягів з ЄРДР і пам’яток, щодо проведення детективом огляду ЄДР з метою з’ясування факту проведення 19.02.2019 року (на 14 годин і 30 хвилин) судового засідання у справі № 754/16191/16-ц;
— вчинив службове підроблення, адже протиправно стверджує в своїй ганебній ухвалі, що нібито є підставою для закриття провадження не явка потерпілого для проведення допиту, так як КПК таких норм не містить;
— вчинив службове підроблення, адже протиправно стверджує в своїй нікчемній ухвалі, що нібито особа 1 отримав від детектива Пам’ятки про процесуальні права і обов’язки потерпілого у провадженні;
— вчинив службове підроблення, адже протиправно стверджує в своїй ганебній ухвалі, що нібито особа 1 отримав від детектива витяги з ЄРДР;
— вчинив підроблення, адже протиправно стверджує в своїй ухвалі, що просте поштове відправлення являється припустимим і належним доказом того, що знаходиться всередині листа (конверту);
— незаконно стверджує, що нібито особі 1 ніхто не заважав подавати до НАБУ докази вчинення злочину, в той час як досі процесуального статусу особи 1 детектив не визначив;
— протиправно стверджує в ухвалі, що нібито один із фігурантів Хайло С.Ф. помер, однак у справі провадження немає цьому жодного доказу;
— вчинив службове підроблення, адже протиправно стверджує в своїй ганебній ухвалі, що належним розглядом трьох клопотань і однієї заяви, поданих особою в порядку ст.220 КПК, являється “…лист-відповідь від Керівника Управління внутрішнього контролю та ст. детектива…”, що не узгоджується із вимогами ст.110 і 220 КПК України (відповідь має бути оформлена Постановою, раз було відмовлено у проведенні допиту);
— вчинив службове підроблення, адже протиправно стверджує в своїй аферистичній ухвалі, що виклик в судове засідання може здійснюватися виключно повісткою, в той час як сам постійно викликає особу 1 в такі засіданні в усній формі (під розписку) або телефонограмою;
— вчинив службове підроблення, адже протиправно стверджує в своїй шахрайській ухвалі, що особа 1 подавав клопотання детективу про перенесення його допиту, посилаючись на паралельне судове засідання, яке мало відбутися 19.02.2019 року, в той час як у справі кримінального провадження наявне клопотання особи 1 із зовсім іншою датою – 19.02.2020 року;
— вчинив службове підроблення, адже протиправно стверджує в своїй брехливій ухвалі, що нібито особа 1 не надавав детективу в якості доказу копії судового виклику, в той час як особа 1 насправді надавав саме такий доказ у формі фотокопії (скринкопії) списку призначених судових засідань на 19.02.2020 рік з сайту Деснянського районного суду м.Києва, серед яких також була наявною судова справа № 754/16191/16-ц, про що було зазначено у додатку до клопотання;
— вчинив підроблення, адже протиправно стверджує в своїй ухвалі, що у кримінальному провадженні “…більше немає свідків події”, в той час як вони насправді є: від працівників поліції до громадських діячів;
— вчинив службове підроблення, адже протиправно стверджує в своїй ганебній ухвалі, що нібито заявником не зазначено у заяві про вчинене кримінальне правопорушення про завдання шкоди його здоров’ю, що не відповідає дійсності (в заяві про вчинення кримінального правопорушення саме це і зазначено, у вигляді моральної шкоди (травми; із зазначенням суми збитку від отримання такої травми);
— грубо і повторно порушив присягу судді.
Крім цього, суддя Воронько В.Д. надіслав особі 1 копію Ухвали у судовій справі № 991/2763/20, яка не відповідає вимогам Наказу ДСА за № 173 від 17.12.2013 року «Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах… з розгляду цивільних і кримінальних справ» та вимогам Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, адже:
— була віддрукованою з обох сторін одного аркушу (можна лише з однієї);
— не містить підпису слідчого судді;
— містить “жирний” шрифт;
— містить похилий напис;
— не містить запису про місцезнаходження оригіналу Ухвали, що робить з такого судового документу абсолютно недієздатний шматок паперу.
При цьому слід особливо зазначити, що станом на 30.04.2020 року суддя Воронько В.Д. виніс біля 23 неправосудних ухвал, якими з однієї сторони повністю нівелював кропіткі досягнення громадської організації, а з іншої – зумисно перешкодив наповненню державної скарбниці на сотні мільйонів гривень, тим самим суттєво послабивши боєздатність наших військ (військової компанії на сході України) та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури тощо).
Згідно з ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного суду України, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Однак, суддя Воронько В.Д. навіть не проаналізував долучене до справи провадження рішення Верховного Суду у провадженні № К/9901/68791/18 від 11.01.2019 року, яке ініціювало потребу скасування Постанови від 29.02.2020 року про закриття кримінального провадження № 52018000000000949 від 02.10.2018 року детективом Гайданка А.І., так як остання зовсім не відповідала вимогам процесуального документу.
У відповідності до положень ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених Кодексом.
Згідно ч.2 ст.91 КПК, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Зокрема, практика ЄСПЛ щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінального права є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування має бути ретельним та неупередженим. Останнє означає, що органи слідства завжди повинні добросовісно намагатись з’ясувати, що трапилось, однак не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх незаконних рішень, або ж як відповідну підставу для отримання неправомірної вигоди. Слідчі повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи зокрема показання свідків та отримання висновків судових експертиз.
В ст.9 (Законність) Кримінально процесуального Кодексу України зазначається:
«ч.1. Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. ч.2 ст.9 КПК України визначено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень”. Згідно ст.2, ст.284 КПК, закриття провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів. Тобто, повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обгрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам. Неупередженість означає пізнання органами, що ведуть процес, обставин кримінального провадження у точній відповідності з дійсністю, неупередженість у їх збиранні, перевірці та в оцінці доказів, безсторонність щодо всіх учасників процесу та інших осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, оскільки на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого покладається обов’язок надати доказам правову оцінку за правилами ч.1 ст.94 КПК та забезпечити прийняття законних і неупереджених рішень.
Статтею 23 КПК (Безпосередність дослідження показань, речей і документів) передбачено: 1. Суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. 2. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом. 3. Сторона обвинувачення зобов’язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом. Засада безпосередності дослідження доказів означає таку побудову судового розгляду його предмета, за якого судді розглядають і вирішують його за участі сторін на підставі особистого і безпосереднього ознайомлення і дослідження доказів без будь-яких проміжних ланок.
Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення доказами, які не були безпосередньо перевірені (досліджені) ним за участі сторін під час судового розгляду. Судовий розгляд матеріалів кримінального провадження, дослідження під час нього доказів, наданих сторонами, заявления клопотань, їх обгрунтування тощо відбувається усно: суд заслуховує показання обвинуваченого, потерпілого, свідків; оголошує протоколи слідчих (розшукових) дій, висновки експертів, спеціалістів, зміст інших документів; проводить інші судові дії, спрямовані на дослідження обставин справи, усно оголошуючи їх хід та результати. Тому в кримінальній процесуальній доктрині цю засаду прийнято іменувати засадою безпосередності та усності дослідження доказів. Засада безпосередності є додатковою гарантією для вирішення завдань кримінального провадження, особливо для захисту обвинуваченого, оскільки виключає можливість використання доказів, які безпосередньо не досліджені під час судового розгляду матеріалів провадження. Лише в результаті безпосереднього дослідження доказів з’ясовується їх джерело, перевіряється їх належність, допустимість, достовірність і достатність для сформування внутрішнього переконання суддів у наявності чи відсутності обставин, що охоплюються предметом доказування.
Згідно з ч.4 ст.95 КПК суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо приймав під час судового засідання. Винятком можуть бути випадки, коли під час досудового розслідування через існування небезпеки для життя здоров’я свідка чи потерпілого, їх тяжкої хвороби, а також інших обставин, які можуть унеможливити їх допит у суді або вплинути на повноту чи достовірність показань. За таких обставин сторона провадження вправі звернутися до слідчого судді, щоб він у судовому засіданні за участі сторін провів допит цих осіб.
Такі показання можуть бути оголошені в суді з метою перевірки їх правдивості та використані для обгрунтування рішень суду. Не буде відхиленням від засади безпосередності допит одного з обвинувачених (якщо їх двоє чи більше), потерпілого чи свідка в режимі відеоконференції чи із застосуванням інших технічних засобів для трансляції з іншого приміщення у випадках, якщо цього вимагають інтереси провадження або безпека допитуваних осіб (ч.З ст.351 КПК, ч.9 ст.352 КПК). Такі допити проводяться в режимі on-line, і сторони мають можливість почути (чи побачити і почути) показання від допитуваних осіб безпосередньо, ставити їм запитання, чути на них відповіді, уточнювати їх тощо.
Дослідження речових доказів і документів здійснюється під час судового розгляду судом за участю сторін безпосередньо шляхом їх огляду, оголошення змісту (документа), звернення уваги на певні особливості тощо. Що стосується документів, то сторона обвинувачення чи потерпілий зобов’язана надати суду їх оригінал. Дублікати документів, які виготовлені таким само способом, що й документ, можуть бути визнані судом за оригінал (ч.З ст.99 КПК). Дослідження звукозапису та відеозапису здійснюється шляхом їх відтворення і демонстрації. При цьому в разі потреби залучається спеціаліст (ст.359 КПК).
У випадку необхідності суд може безпосередньо оглянути за участі сторін та свідків, спеціалістів і експертів певне місце (наприклад, місце вчинення правопорушення), а також провести впізнання учасниками провадження (свідками, потерпілими) речей і осіб (ст.355, 361 КПК). Засада безпосередності і усності дослідження доказів не є абсолютною. У встановлених КПК випадках вона може обмежуватись. Так, згідно з ч.З ст.349 КПК суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Проте допит обвинуваченого проводиться обов’язково, крім випадку, якщо він відмовляється давати показання, а також у випадку спрощеного провадження щодо кримінальних проступків, у якому суд вправі за клопотанням сторони обвинувачення та згоди сторони захисту не проводити судовий розгляд у судовому засіданні. Попри те, що ч.1 цієї статті вказує на безпосереднє дослідження доказів лише судом, утім, системний аналіз норм КПК дає підставу для висновку про дію цієї засади й на досудовому провадженні. Власне, ця засада зобов’язує слідчого, прокурора, слідчого суддю: 1) особисто перевірити (дослідити) одержані докази і дати їм правову оцінку; 2) обгрунтувати свої рішення фактичними даними (відомостями), одержаними з першоджерела, та перевіреними і оціненими безпосередньо, особисто; 3) забезпечити можливість безпосередньої участі інших учасників провадження для проведення слідчих (розшукових) дій з метою одержання доказової інформації та ознайомлення цих учасників з їх результатами.
У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи: 1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
Виходячи з конструкції ч.1 ст.6 Конвенції, можна зробити висновок, що у ній закріплено такі елементи права на судовий захист: 1) право на розгляд справи; 2) справедливість судового розгляду; 3) публічність розгляду справи та проголошення рішення; 4) розумний строк розгляду справи; 5) розгляд справи судом, встановленим законом; 6) незалежність і безсторонність суду. Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо. Що стосується принципу публічності, то він є важливим елементом права на справедливий суд. Наступним елементом права на справедливий суд згідно ст.6 Конвенції є право на розумний строк розгляду.
Основними критеріями, якими керується ЄСПЛ щодо визначення органу «судом» у розумінні ст.6 Конвенції є:
1) здатність ухвалювати обов’язкові для виконання рішення; 2) обов’язкова законодавча регламентація функціонування та діяльності «суду»; 3) наявність встановленої законом функції щодо розгляду юридично значимих питань; 4) гарантованість незалежності від державної виконавчої влади та інших учасників справи. Європейський суд з прав людини досить вимогливо підходить і до встановлення того, чи був суд, який розглядав справу, незалежним та чи забезпечена його безсторонність. Принцип безсторонності передбачає відсутність у судді особистої заінтересованості у справі та спроможності виконати роль безстороннього арбітра, який вирішує справу незалежно, підпорядковуючись виключно закону. Право на справедливий судовий розгляд є процесуальним правом кожної людини, чиї права порушені, не визнані чи оспорюються.
Суть цього права полягає в тому, що, по-перше, воно є правом для захисту інших прав, а по-друге, це право має власну самодостатню цінність як складовий елемент принципу верховенства права.
Хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі п’яти років гинуть в АТО найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Суддя Воронько В.Д. через свою корумпованість, безграмотність, бездарність, протиправність і дуркуватість напевно уже забув про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на своїх шиях і у відповідності до європейських стандартів прав людини. Більше цього, суддя Воронько В.Д. саме у такий спосіб сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми злочинними діями героїчні досягнення нашого народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цьому ганебному диверсанту фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають реагувати на це неподобство у встановлений спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Воронько В.Д. вчинив кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.3 ст.375, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що судова справа № 991/2763/20 також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність судді Воронько В.Д. слід розцінювати як таку, що направлена на зумисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії судді Воронько В.Д. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя Воронько В.Д. явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом перевищує службові повноваження, вчиняє службові підроблення, приховує вчинені злочини, надає допомогу злочинним особам і організованим кримінальним угрупуванням, виносить неправосудні рішення, перешкоджає діяльності громадських організацій, культивує корупцію, саботує роботу суду, перешкоджає доступу до правосуддя, порушує присягу судді, тим самим саботуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя Воронько В.Д. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Воронько В.Д. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності судді Воронько В.Д. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею Воронько В.Д. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.3 ст.375, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею Воронько В.Д. Також було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради юстиції України про не належну поведінку судді Воронько В.Д., який регулярно порушує присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування СУ ДБР і ГСУ СБУ стосовно внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради юстиції України — відкриття дисциплінарної справи. Також чекаємо на відповідний резонанс небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.

Воронько Володимир Дмитрович ухвала 1

Воронько Володимир Дмитрович ухвала 2

Воронько Володимир Дмитрович ухвала 3

Воронько Володимир Дмитрович ухвала 4

Воронько Володимир Дмитрович ухвала 5

4 comments

  • ця потворна мавпа навіть язик висунула з рота. це що, Воронько В. Д. у такий спосіб через роз проштовхував свою шахрайську ухвалу? я за цим дебілом наблюдаю більше року і скажу чесно – якщо він не даун, то шизофренік точно! такої дурнуватої шльондри я не бачила за всю свою 15-річну адвокатську діяльність! в зазвичай судді з часом по трохи навчаються тому, чого спочатку не знають. а цей контужений єблан не розумнішає ні на йоту. в цьому суді Воронько працює більше року, але як був безграмотним – так ним і залишився! Воронько свого роду унікум (тільки наоборот), так як не кожна людина зможе залишатися абсолютно тупим навіть через півтори роки роботи та спілкування з колегами. знаючі люди кажуть, що з часом навіть коти і собаки, пауки і миші прогресують у своєму навчанні, а Воронько як був дебілом і забулдигою – так ним і залишився!

  • Бидло недороблене, жертва неповного аборту приймав судове рішення виключно на власних припущеннях, чого КПК не дозволяється! З його ухвали витікає, що він у всьому потикає детективу, виправдовує всі його незаконні дії. Мене вражає те, що Воронько навіть вдався до службового підроблення, тільки аби виправдати незаконне закриття кримінального провадження. Я повністю згодний із автором статті, що КПК не передбачає закриття кримінального провадження через не явку потерпілого на допит, а цей клімактеричний шизофренік кожним другим словом стверджує, що це можна робити. У мені викликає сміх і те, що суддя-даун переповідає в своїй ухвалі слова детектива, який нібито встановлював по інтернету не проведення у Деснянському районному суді судового засідання у справі № 754/16191/16-ц в 2019 році, в той час як особа 1 в своєму клопотанні вказував 2020 рік. Тоді виходить так, що детектив збрехав, а суддя без наявності у справі доказу твердженням детектива, прийняв судове рішення, яке не відповідає фактичним обставинам справи! Хіба таких нам суддів потрібно в антикорупційному суді? Геть придурків із ВАКС, а Петра Порошенка – до тюряги за надання повноважень судді абсолютним психам і дегенератам!

  • не бачу жодної логіки в тому, що б такі смердючі гермафродіти як Воронько тривало шкодили інтересам держави і громадян, а ця сама держава ще й помісячно виплачувала йому баснословну заробітну плату і забезпечувала його пільгами!? це що, така гра нанайських клоунів на кшталт того, хто перший доб’є країну? агов, Володимире Зеленський, чи не пора вам уже до психіатра звернутися? український народ уже втомився від твоїх іудейських штучок! або працюй як належить, або звільни крісло президента! народу України не потрібна армія уродів-суддів, так само як і чиновників-педофілів та урядовців-даунів!

  • почему эта вшивая мразь ни слова в своей ухвале не обмолвилась о не рассмотренных детективом ходатайствах? почему эта недоделанная иудейская гнида в своей ухвале ничего не написал о не выполненных детективом ухвалах? почему этот мешок ослиного гамна в своей ухвале ни слова не вспомнил о статьях 21, 22, 220, 534, 535 КПК и о статьях 129, 129-1 Конституции Украины? ведь именно эти нормы закона не позволяли детективу закрывать криминальное дело, а судью – принуждали сделать все возможное и не возможное чтобы детектив НАБУ выполнил те решения суда, которые почему то были проигнорированы. коль этот пидарас в судебном решении утверждает что вроде можно закрывать криминальное дело без допроса заявителя и без установления его процесуального статуса, тогда почему он не привел нормы закона, из которых должен был исходить?

Залишити відповідь