Мойсак Сергій Мирославович

Мойсак С.М. Параноїки і неуки окуповують українські суди

Новости, Популярные новости, Суды

У провадженні Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України перебуває на досудовому розслідуванні кримінальне провадження № 52020000000000093 від 31.01.2020 року за підозрою слідчого ГСУ СБУ Чудийович Василя Васильовича у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.382 КК України.
Підставою для відкриття даного кримінального провадження була Ухвала у судовій справі № 991/270/20 від 21.01.2020 року слідчого судді Вищого антикорупційного суду, який зобов’язав керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В. або іншу уповноважену особу (у відповідності до п.2.1 та 2.2.8 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Наказом Генерального прокурора України за № 139 від 06.04.2016 року у порядку, визначеним п.5 ст.214 КПК України та п.8 ч.1 ст.3 КПК України, а також на підставі Наказу Генерального прокурора України за № 125) внести до ЄРДР відомості заяви особи 1 за вих. № 3721/04 від 04.01.2020 року про вчинене кримінальне правопорушення слідчим СБУ Чудийович В.В., надати потерпілому відповідні витяги з ЄРДР та розпочати досудове розслідування. При чому, у заяві за вих. № 3721/04 від 04.01.2020 року про вчинене кримінальне правопорушення було зазначене таке: «Відповідно, слідчий Чудийович В.В. вчинив кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.3 ст.365, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України та підлягають внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку досудового розслідування. Діями слідчого Чудийович В.В. мені було заподіяно шкоду на суму 800 000 (вісімсот тисяч) грн., а моральної (по проф. Ерделевському) – на 200 000 (двісті тисяч) грн., разом на 1000 000 (один мільйон) грн.».
Однак, станом на 07.02.2020 року ухвала у судовій справі № 991/270/20 від 21.01.2020 року з незрозумілих підстав чомусь була не виконаною. Більше цього, жодна із зазначених в заяві за вих. № 3721/04 від 04.01.2020 року кваліфікаційних статтей вчиненого злочину не була внесеною до ЄРДР.
На підставі цього, а також керуючись ч.1,5 ст.214, ч.2 ст.55, ч.1 п.1 ст.56, ч.2 ст.21, ст.534, 535 КПК, ст.57, ч.9 п.2 ст.129 Конституції та Рекомендаціями 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року особа 1 подав 07.02.2020 року через канцелярію НАБУ заяву за вих. № 3778/07 на ім’я керівника ГПД НАБУ, якою просив:
«1) Якнайскоріше виконати вимоги Ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду у судовій справі № 991/270/20 від 21.01.2020 року в повному обсязі;
2) Внести до ЄРДР достатні відомості заяви за вих. № 3721/04 від 04.01.2020 року про вчинене правопорушення (із зазначенням посади, прізвища та імені особи, що вчинила кримінальне правопорушення);
3) Внести до ЄРДР усі вказані в заяві частини і статті, за якими особа 1 кваліфікував вчинення кримінальних правопорушень (злочину) фігурантами у справі провадження;
4) Надати належним чином завірені витяги з ЄРДР, відповідно кількості зазначених в заяві кваліфікаційних статтей вчиненого кримінального правопорушення (злочину);
5) Надати Пам’ятки про процесуальні права та обов’язки потерпілого у кримінальних провадженнях;
6) Після внесення до ЄРДР усіх кваліфікаційних статтей вчиненого злочину, не підслідні ГПД НАБУ провадження якнайскоріше перекинути до СУ ДБР та ГСУ СБУ;
7) Повідомити імена процесуальних керівників у підслідних провадженнях;
8) Повідомити імена і контактні номери телефонів детективів у підслідних провадженнях;
9) Якнайскоріше допитати мене в якості потерпілого у підслідних провадженнях;
10) Якнайскоріше повідомити мене про наслідки розгляду даної заяви».
Однак, взамін належного розгляду керівником ГПД НАБУ Калужинським А.В. даної заяви по суті справи, детектив ГПД НАБУ Жувака С.О. з незрозумілих причин виніс 11.02.2020 року Постанову про відмову у визнанні особи 1 потерпілим у кримінальному провадженні № 52020000000000093 від 31.01.2020 року. Детектив Жувака С.О. вказаною Постановою від 11.02.2020 року вчинив службове підроблення, так як незаконно в ній стверджує, що начебто особа 1 подавав йому на розгляд клопотання про визнання потерпілим, на підставі чого нібито він і виніс дану Постанову, чого «новим» КПК уже не передбачено і чого насправді особа 1 не робив.
Вважаючи Постанову від 11.02.2020 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 52020000000000093 від 31.01.2020 року хибною і неадекватною (з оглядом на зазначені в описовій частині ухвали та в заяві про вчинені кримінальні правопорушення статті вчинених злочинів, які відповідали підслідності НАБУ (ч.2 ст.364, ч.2 ст.368 КК України), а відтак – підлягаючою до скасування в судовому порядку, особа 1 подав до Вищого антикорупційного суду скаргу за вих. № 3792/19 від 19.02.2020 року на Постанову від 11.02.2020 року про відмову у визнанні потерпілим у провадженні № 52020000000000093 від 31.01.2020 року.
В своїй скарзі за вих. № 3792/19 від 19.02.2020 року на Постанову від 11.02.2020 року про відмову у визнанні потерпілим у провадженні № 52020000000000093 від 31.01.2020 року особа 1 також зазначав, що детектив Жувака С.О. своєю недоречною Постановою від 11.02.2020 року також порушив вимоги ст.110 КПК України, Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 04.07.2018 року за № 2277/5), а також Постанову Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за №55 про «Деякі питання документування управлінської діяльності», адже свою Постанову від 11.02.2020 року навіть не завірив обов’язковими позначками «копія вірна» («згідно з оригіналом»), не проставив свої підписи та ПІП під такими написами, не зазначив своєї посади, на вказав дату створення копії Постанови, не ознайомив керівника ГПД НАБУ зі своєю Постановою від 11.02.2020 року та не відібрав у нього підпису, не зазначив ПІП керівника ГПД НАБУ, не проставив печатки НАБУ, не зазначив дати ознайомлення з даним документом керівника ГПД НАБУ. Важливість останнього підкреслюється рішенням Верховного Суду у провадженні №826/247/18 від 11.01.2019 року, адже за відсутності саме таких «позначок» наслідком було повернення керівнику КМДА його касаційної скарги. Тобто, належним чином не оформлена копія документу, яка була поданою до Касаційного адміністративного Суду, стала наслідком не визнання такого документу та як результат – було позбавлено скаржника права на оскарження рішення першої інстанції.
Детектив Жувака С.О. своєю Постановою від 11.02.2020 року про відмову у визнанні особи 1 потерпілим у провадженні № 52020000000000093 від 31.01.2020 року також порушив вимоги ст.110 КПК. У відповідності до п.5 ст.110 КПК, Постанова слідчого мусить складатися з:
1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:
а) місце і час прийняття постанови;
в) прізвище, ім’я, по батькові, посаду осіб, що проходять фігурантами по справі;
2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про:
а) зміст обставин, які є підставами для прийняття Постанови;
б) мотиви прийняття Постанови, їх обгрунтування та посилання на положення Кодексу;
в) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про:
– зміст прийнятого процесуального рішення;
– місце та час (строки) його виконання;
– особу, яким належить виконати Постанову тощо,
чого майже не має у Постанові від 11.02.2020 року детектива Жувака С.О. про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 52020000000000093 від 31.01.2020 року. Всупереч вимогам п.5 ст.110 КПК України, у Постанові від 11.02.2020 року детектива Жувака С.О.:
1) відсутній перелік проведених слідчо-розшукових дій;
2) не зазначені причини не проведення допиту свідків і потерпілого;
3) не вказані причини не проведення експертиз наявних доказів;
4) не надано правової оцінки діям фігуранта у справі провадження;
5) не надано правової оцінки доказам у справі провадження;
6) відсутній реєстраційний номер та дата реєстрації постанови в канцелярії НАБУ;
7) відсутній підпис керівника органу досудового розслідування;
8) відсутня печатка або штамп органу досудового розслідування;
9) не вказані причини не розгляду клопотань;
10) не вказані причини не надання відповідей на подані клопотання тощо.
Також, в даній Постанові не вказано змісту обставин, які є підставами для прийняття подібної Постанови та мотивів її прийняття, їх обгрунтування та посилання на положення Кодексу.
Відповідно до ч.5. ст.55 КПК України, «…за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді». Однак, детектив Жувака С.О. навіть не допитав особу 1 та не визначив його процесуальний статус у кримінальному провадженні, а також не вручив витягів з ЄРДР та Пам’яток про процесуальні права та обов’язки потерпілого, тим самим позбавивши особу 1 конституційного права знати свої права і обов’язки у кримінальному провадженні та брати участь в ньому.
Пунктом 5 ст.214 КПК України передбачено, що до ЄРДР вносяться відомості про:
4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела;
5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що особою 1 і було зроблено.
Тобто, в заяві про вчинення кримінального правопорушення не прийнято розписувати в подробицях всі обставини вчинення кримінального правопорушення та отриманого потерпілим матеріального, фізичного і морального збитку, а також надавати точні розрахунки отриманого збитку, так як для цього КПК України передбачає досудове розслідування з сукупністю вчинення процесуальних дій, в тому числі проведення допитів, витребування і подання доказів, призначення судово-медичної експертиз тощо.
Статтею 55 КПК України передбачено таке: «1. Потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди… 2. Права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення… Потерпілому вручається Пам’ятка про процесуальні права та обов’язки
особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення». У випадку з особою 1, його заяву за вих. № 3721/04 від 04.01.2020 року про вчинення кримінального правопорушення детектив Жувака С.О. отримав у встановленому порядку, а Пам’ятки про процесуальні права і обов’язки у кримінальному провадженні йому досі так і не вручив.
Крім цього, у відповідності до Рекомендації 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14 червня 2006 року під поняттям «потерпілий» слід розуміти фізичну особу, що зазнала шкоди, включаючи фізичні ушкодження або психічні травми, душевні страждання або економічні втрати, спричинені діями або бездіяльністю, і які є порушенням норм кримінального права держав-членів. У належних випадках термін «потерпілий» також охоплює найближчих членів сім’ї або утриманців прямо постраждалої особи (п.1.1).
У відповідності до вимог ст.35 КПК України, автоматизованою системою документообігу Вищого антикорупційного суду, судова справа № 991/1507/20 була розподіленою на слідчого суддю Мойсака С.М.
31.03.2020 року, після незаконного утримування скарги за вих. № 3792/19 від 19.02.2020 року біля 1,5 (півтори) календарних місяців, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М. за наслідками проведеного судового розгляду постановив Ухвалу, якою закрив провадження № 1-кс/991/3570/20 за скаргою на Постанову від 11.02.2020 року про відмову у визнанні особи 1 потерпілим у кримінальному провадженні № 52020000000000093 від 31.01.2020 року детективом ГПД НАБУ Жувака С.О. Підставою винесення саме такого параноїдального рішення, на думку слідчого судді Мойсака С.М., стало те, що провадження за № 1-кс/991/3570/20 не підслідне Вищому антикорупційному суду.
З рішенням слідчого судді Вищого антикорупційного суду Мойсака Сергія Мирославовича у провадженні № 1-кс/991/3570/20 особа 1 не погодився з наступних підстав.
В ст.304 КПК (Строк подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, її повернення або відмова відкриття провадження) зазначається таке:
«2. Скарга повертається, якщо: 1) скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу; 2) скарга не підлягає розгляду в цьому суді; 3) скарга подана після закінчення строку, передбаченого ч.1 цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення. 3. Копія ухвали про повернення скарги невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами».
Виходячи із зазначеного в ч.2 ст.304 КПК України, в п.2 ч.2 ст.304 КПК України, в ч.3 ст.304 КПК України та в ч.5 ст.304 КПК України слідує, що слідчий суддя Мойсак С.М. був вимушеним не утримувати півтори календарних місяці скаргу на Постанову від 11.02.2020 року про відмову у визнанні особи 1 потерпілим у кримінальному провадженні № 52020000000000093 від 31.01.2020 року, що б згодом розглянувши у судовому засіданні дану скаргу та прийняти не передбачене КПК рішення, а в перший же день після авторозподілу даної скарги постановити ухвалу, якою повернути скаржнику скаргу з усіма її додатками, чого суддя не зробив.
Крім цього, слідчий суддя Мойсак С.М. упустив і другий вкрай важливий ключовий момент як для прийняття об’єктивного рішення у провадженні № 1-кс/991/3570/20. А саме, що детектив ГПД НАБУ Жувака С.О. не виконав вимог ухвали суду від 21.01.2020 року у справі № 991/270/20, так як не вніс до ЄРДР жодної статті вчиненого злочину, які особа 1 зазначав в своїй заяві про вчинення кримінального правопорушення та які були вказаними слідчим суддею в описовій частині ухвали – ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.3 ст.365, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України, серед яких були вказаними і статті, які підслідні НАБУ, а відповідно – підсудними Вищому антикорупційному суду.
Далі, відповідно до вимог Наказу за № 139 і № 125 ГПУ, Положення про внесення відомостей до ЄРДР та судовій практиці (на прикладі двох судових ухвал Апеляційного суду м.Києва, які вже є у справі, та у відповідності до численних рішень Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду): «Якщо хоч одна стаття вчиненого злочину є підслідною НАБУ, то всі решта, які не підслідні НАБУ, все-рівно вносяться до ЄРДР. Надалі, за рішенням процесуального керівника, всі ці статті вчиненого злочину можуть бути об’єднані в одне провадження або ж декотрі з цих проваджень можуть бути перекинутими до інших органів досудового розслідування з метою досягнення якнайліпших результатів досудового розслідування». В даному випадку, цих три неспростовних приклади стверджують, що суддя Мойсак С.М. постановив судове рішення, яким порушив норми процесуального і матеріального права, а тому його ухвала мусила бути скасованою в апеляційному порядку, що і сталося 23.04.2020 року.
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду 23.04.2020 року скасувала ухвалу у справі № 991/1507/20 від 31.03.2020 року судді Мойсака С.М. та зобов’язала Вищий антикорупційний суд розглянути скаргу за вих. № 3792/19 від 19.02.2020 року на Постанову від 11.02.2020 року про відмову у визнанні особи 1 потерпілим у кримінальному провадженні № 52020000000000093 від 31.01.2020 року по суті справи. Однак, у порушення вимог ч.1,2 ст.76 КПК (Недопустимість повторної участі судді в кримінальному провадженні), слідчий суддя Мойсак С.М. повторно розглянув 12.05.2020 року у судовому засіданні справу № 991/1507/20 та знову виніс ідентичне судове рішення – закрив провадження № 1-кс/991/3570/20.
При цьому слід особливо зауважити, що 12.05.2020 року, під час розгляду судової справи № 991/1507/20, особа 1 з цього приводу зробив заяву про недопустимість повторної участі слідчого судді Мойсака С.М. у розгляді справи № 991/1507/20, цитуючи вимоги ч.1,2 ст.76 КПК (Недопустимість повторної участі судді в кримінальному провадженні), однак даний суддя не відреагував у належний спосіб. Останнє надає право на скасування винесеного судового рішення (порушення правил авторозподілу справ).
Статтею 76 КПК (Недопустимість повторної участі судді в кримінальному провадженні) передбачено: “1. Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, при перегляді судових рішень Верховним Судом або за нововиявленими обставинами. 2. Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах апеляційної і касаційної інстанцій, при перегляді судових рішень Верховним Судом або за нововиявленими обставинами, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду першої інстанції”.
Також слід окремо зазначити, що слідчий суддя Мойсак С.М. при повторному винесенні ухвали у судовій справі № 991/1507/20 посилався на копію Постанови від 24.02.2020 року прокурора САП Луговського Олександра Сергійовича про визначення підслідності у кримінальному провадженні та на Пояснення детектива НАБУ Жуваки С.О. на скаргу особи 1, які повністю не відповідають вимогам процесуального документу, зрештою як і сама Постанова про відмову у визнанні потерпілим, у відповідності до вимог Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 04.07.2018 року за № 2277/5), а також Постанові Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за № 55 про «Деякі питання документування управлінської діяльності» та ст.110 КПК України, адже свою Постанову від 11.02.2020 року Жувака С.О. не завірив обов’язковими позначками «копія вірна» («згідно з оригіналом»), не зазначив своєї посади, не проставив свої підписи та ПІП під такими написами, на вказав дату створення копії Постанови від 11.02.2020 року, не ознайомив керівника ГПД НАБУ зі своєю Постановою та не відібрав у нього підпису, не зазначив ПІП керівника ГПД НАБУ, не проставив печатки НАБУ, не зазначив дати ознайомлення з даним документом керівника ГПД НАБУ та не зареєстрував вказані документи в канцелярії НАБУ. Це саме стосувалося і Постанови від 24.02.2020 року прокурора САП Луговського О.С. про визначення підслідності у кримінальному провадженні № 52020000000000093 від 31.01.2020 року.
Згідно з ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного суду України, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Однак, суддя Мойсак С.М. навіть не проаналізував долучене до справи провадження рішення Верховного Суду у провадженні № К/9901/68791/18 від 11.01.2019 року, яке ініціювало потребу скасування в окремому порядку Постанови від 11.02.2020 року про відмову у визнанні особи 1 потерпілим у кримінальному провадженні № 52020000000000093 від 31.01.2020 року, так як остання зовсім не відповідала вимогам процесуального документу. Те саме стосувалося і залучених до справи провадження Пояснень і копії Постанови про зміну підслідності, які також не відповідали вимогам процесуального документу.
Однак, суддя Мойсак С.М. вирішив покластися на них як на належні і допустимі докази при винесенні своїх двох шахрайських ухвал, що являється порушенням норм КПК (в контексті визнання доказів).
Як витікає з судової практики (з Ухвали Київського апеляційного суду від 29.01.2020 року у провадженні № 11-сс/824/382/2020, Ухвали Київського апеляційного суду від 13.02.2020 року у провадженні № 11-сс/824/939/2020 та Ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 04.10.2029 року у провадженні № 11-сс/991/28/19), апеляційні інстанції скасовували у 100% випадках ухвали слідчих суддів і Постанови слідчих (детективів, прокурорів), де мова йшла про не внесення до ЄРДР усіх статтей вчиненого злочину, які були вказаними заявниками у своїх заявах про вчинення кримінальних правопорушень, у відповідності до вимог ч.5 ст.214 КПК України, навіть коли мова йшла про закриття кримінального провадження за ст.219 КПК України (через закінчення терміну проведення досудового розслідування).
Відповідно до абзацу 3 пункту 20-2 Розділу XI «Перехідні положення» КПК України, з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду» у кримінальних провадженнях, досудове розслідування яких здійснюється НАБУ, у разі об’єднання в одному провадженні матеріалів досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, серед яких є кримінальні провадження, підсудність яких визначена за Вищим антикорупційним судом, судове провадження здійснює Вищий антикорупційний суд, якщо виділення в окреме провадження матеріалів кримінального провадження, які не віднесені до підсудності цього суду, може негативно вплинути на повноту судового розгляду.
У відповідності до Наказу № 139 ГПУ, то в 2 частині (Облік кримінальних правопорушень) розділу II (Порядок формування та ведення реєстру), в пункті 8 зазначається таке (Цитата):
«Відомості про декілька вчинених кримінальних правопорушень, зазначених в одній заяві, повідомленні або виявлених безпосередньо прокурором, слідчим чи працівником іншого підрозділу, незалежно від часу їх
учинення, наявності осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, вносяться до Реєстру за кожним правопорушенням окремо».
Крім цього, в Наказі № 139 ГПУ передбачено частиною 3 (Облік кримінальних проваджень) розділу II (Порядок формування та ведення реєстру), в пункті 1 таке (Цитата):
1. «1. Облік кримінальних проваджень під час досудового розслідування здійснюється шляхом внесення до Реєстру відомостей щодо руху кримінальних проваджень, а саме про:

– кримінальне правопорушення та номер кримінального провадження;
– передачу кримінального провадження чи матеріалів за підслідністю (частина сьома статті 214, стаття 216 КПК України) або за місцем проведення досудового розслідування (стаття 218 КПК України);
– об’єднання матеріалів досудових розслідувань (частина перша статті 217 КПК України), при цьому об’єднаному кримінальному провадженню присвоюється номер раніше розпочатого провадження;
– виділення досудового розслідування в окреме провадження, якому присвоюється новий номер провадження;
– прийняття кримінального провадження для проведення досудового розслідування;
– закінчення досудового розслідування (стаття 283 КПК України);
– зупинення досудового розслідування (стаття 280 КПК України);
– продовження строку досудового розслідування (статті 219, 294 КПК України);
– доручення прокурором здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу (ч.5 ст.36 КПК України);
– відновлення досудового розслідування;
– відкриття матеріалів досудового розслідування іншій стороні (стаття 290 КПК України);
– повернення судом клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності прокурору в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 288 КПК України;
– повернення судом кримінального провадження у порядку, передбаченому частиною третьою статті 289, пунктом 1 частини третьої статті 314, пунктом 2 частини другої статті 407 КПК України;
– повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору в порядку, передбаченому пунктом 3 частини третьої статті 314 КПК України.
2. У разі повернення матеріалів кримінального провадження судом на підставі ч.4 ст.288, ч.3 ст.289, п.1 та п.3 ч.3 ст.314, ст.407 КПК України відомості до Реєстру вносить прокурор, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням. При прийнятті рішення про передачу кримінального провадження за підслідністю відомості до Реєстру вносяться одночасно з направленням до органу досудового розслідування матеріалів кримінального провадження».
У відповідності до статті 129-1 Конституції України (Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання), держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Пунктом 9 ч.2 ст.129 Конституції України передбачено одну з основних засад судочинства — обов’язковість рішень суду. Виконання будь-якого судового рішення є невід’ємною стадією процесу правосуддя. Тому при вирішенні спору про відповідальність держави за невиконання судового рішення суд повинен з’ясувати причини такого невиконання та визначити державний орган, з вини якого це сталося.
При цьому необхідно мати на увазі, що Європейський суд з прав людини у рішенні, ухваленому 07.05.2002 року у справі «Бурдов проти Росії», наголосив, що для держави є неприпустимим виправдання неможливості виконання судового рішення відсутністю фінансування, некомпетентність слідчого чи через бездіяльність керівника органу досудового розслідування.
За таких обставин, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М., постановивши Ухвалу у провадженні № 1-кс/991/3570/20 від 12.05.2020 року, якою повторно закрив судову справу за скаргою за вих. № 3792/19 від 19.02.2020 року на Постанову від 11.02.2020 року про відмову у визнанні особи 1 потерпілим у кримінальному провадженні № 52020000000000093 від 31.01.2020 року детективом ГПД НАБУ Жувака С.О., фактично істотно та повторно порушив вимоги кримінально-процесуального закону. Останнє, згідно ст.409, 412 КПК передбачає повторного скасування такої ухвали та призначення повторного розгляду скарги по суті справи в межах Вищого антикорупційного суду.
При цьому слід особливо зазначити, що станом на 12.05.2020 року суддя Мойсак С.М. виніс біля 45 неправосудних ухвал, якими з однієї сторони повністю нівелював кропіткі досягнення громадської організації, а з іншої – зумисно перешкодив наповненню державної скарбниці на сотні мільйонів гривень, тим самим послабивши боєздатність наших військ (військової компанії на сході України) та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури тощо).
Крім цього, суддя Мойсак С.М. надіслав особі 1 копію Ухвали у судовій справі № 991/1507/20, яка не відповідає вимогам Наказу ДСА за № 173 від 17.12.2013 року «Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах… з розгляду цивільних і кримінальних справ» та вимогам Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, адже:
— була віддрукованою з обох сторін одного аркушу (можна лише з однієї);
— декотрі слова виділені “жирним” кольором;
— не містить підпису слідчого судді на контрольній стрічці;
— не містить підпису слідчого судді на копії ухвали;
— не вказано прізвища секретаря суду на контрольній стрічці;
— не вказано прізвища судді на контрольній стрічці;
— не містить дати набрання законної сили;
— не містить запису про місцезнаходження оригіналу Ухвали, що робить з такого судового документу абсолютно недієздатний шматок паперу.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У відповідності до ст.68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей.
У відповідності до ст.64 Конституції України (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Отож, хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі майже п’яти років гинуть в АТО найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Суддя Мойсак С.М., через свою корумпованість, протиправність, продажність, нахабність, бездарність і неадекватність напевно уже забув про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на своїх шиях і у відповідності до європейських стандартів прав людини. Більше того, суддя Мойсак С.М. саме у такий спосіб сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми злочинними діями героїчні досягнення українського народу.
Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цьому ганебному диверсанту фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Усе вищенаписане дає підстави вважати, що суддя Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М. повторно вчинив кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.3 ст.375, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що судова справа № 991/1507/20 також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність судді Мойсака С.М. слід розцінювати як таку, що направлена на зумисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії судді Мойсака С.М. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя Мойсак С.М., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, постійно перевищує свої службові повноваження, перешкоджає доступу до правосуддя, виносить неправосудні ухвали, вчиняє службові підроблення, приховує вчинені злочини, надає допомогу злочинним особам і кримінальним угрупуванням, порушує присягу судді, тим самим саботуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя Мойсак С.М. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Мойсак С.М. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності судді Мойсак С.М. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України.
Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею Мойсаком С.М. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.3 ст.375, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею Мойсак С.М. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради юстиції України про не належну поведінку судді Мойсака С.М., який регулярно порушує присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування СУ ДБР та ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради юстиції України — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.

Мойсак Сергій Мирославович ухвала 1

Мойсак Сергій Мирославович ухвала 2

Мойсак Сергій Мирославович ухвала 3

Мойсак Сергій Мирославович ухвала 4

4 comments

  • Пархата безмозка шахрайська тупорила дрянь! Єбануте триперне бидло, яке підробило диплом про юридичну освіту, купило посвідчення і мантію судді та знущається на людьми. Параноїдальна тварюка, яка має згнити в психушці або в тюрмі. Якщо вірити тому, що написане в інтернеті, то ця туберкульозна шлюха також купила для себе кандидатську. Якщо це правда, то за таких підстав він може своєю кандидатською підтерти свою іудейську жопу, так як при його абсолютно пустій голові ця бумажка не має жодної сили!

  • яка логіка нашого уряду утім, щоб і надалі утримувати на роботі таких безмозких сепаратистів як Мойсак С.М., який відкрито саботує роботу суду і за це ще й отримує баснословну заробітну плату? і це в той час коли в скарбниці України уже немає ні копійки! якби ця анорексично-сифілітична мерзота десь в Європі отаким чином порушила вимоги щодо недопустимості повторної участі судді в кримінальному провадженні і серійно приймала неправосудні рішення, то він відразу б був заарештованим і осудженим на 30 років тюрми! тоді чому цей спідоносний педофіл ще на волі і продовжує саботувати роботу суду? і чому іудей Зеленський та Вища рада правосуддя дозволяють цьому уроду-сепаратисту підривати авторитет судової влади?

  • Куча собачого лайна, а не суддя! Все що уміє цей чахоточний гей – так це влаштовувати договорняки і відсмоктувати смердючі пеніси детективам НАБУ. Щодня я бачу на коридорі ВАКС знайому картину, коли детективи НАБУ цьому кахексичному дебілу вказують які потрібно виносити судові рішення. Саме після таких вказівок цей урод йде до своєї кімнати, відкриває книжки і примірники ухвал своїх колег та починає наперед писати такі рішення. Відповідно, ця шльондра йде на судове засідання уже із заготовленим судовим рішенням. А люди думають, доповідаючи свою позицію, що можуть ще вплинути на прийняття рішення. А тут тобі такий нежданчик, як косою по геніталіях – бац і з рукава басурманина вилітає готовеньке рішення… Цього чмиря мало розіпнути, а от повісити на Хрещатику – це було б дуже вдалим рішенням усієї проблеми нашого правосуддя!

  • Як можна було взяти цього безмозкого шизофреніка на роботу в суд? Кому із ВРП могло прийти це в голову? Ця прибацана шлюха толком говорити не вміє, не то що судити людей. На судових засіданнях запитує в учасників процесу такі дурнуваті речі, що просто кров кипить у жилах від злості. Наприклад, при розгляді скарги на постанову детектива про не визнання потерпілим у кримінальному провадженні, я годину цитував цьому уроду норми закону: ст. 55, 56, 214 КПК, ст.57 Конституції України, висновком Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, практику ЄСПЛ та Рекомендації 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року. А він тобі як корова об асфальт – “А ви надавали докази детективу про отримання збитків у провадженні”, “А ви долучали до заяви про вчинення кримінального правопорушення докази про отримання збитку”. Я навіть копії стандартних протоколів з інших кримінальних справ для цього дебіла спеціально надавав, показуючи в них дуже маленьке місце для опису слідчим складу злочину (в яке може влізти не більше 10-15 слів) знаючи що в його дурній голові зовсім немає мозків, що б він наглядно побачив що насправді вимагається статтею 214 КПК на етапі відкриття карної справи: “повідомлення коротких відомостей про вчинення кримінального правопорушення…”. Також тисячу раз звертав його увагу на те, що положення нового Кодексу не передбачає звернення до детектива із заявою про визнання потерпілим, адже всі заявники є уже автоматично потерпілими і що докази отримання збитку подаються в процесі досудового розслідування, на яке відводиться час від 6 місяців до 3 років! А він тобі знову свої дурні питання: “А ви просили визнати вас потерпілим”, “А ви подавали заяву про визнання вас потерпілим”? Хіба після цих тупорилих запитань не переконаєшся втім, що Мойсак є повним дебілом і ідіотом? Хіба за такий ідіотизм і дебілізм потрібно платити державі з наших податків зарплату до 500 000 грн. у місяць? І чи не пора Зеленському вже прийти до тями від наркотичного сну?

Залишити відповідь