Бортницька Віта Вікторівна

Суддя-маніяк Бортницька В.В. не допускає до розгляду справ

Новости, Популярные новости, Суды

У провадженні Першого СВ ТУ ДБР, розташованого м.Києві, перебуває на досудовому розслідуванні кримінальне провадження № 52019000000000138 від 19.02.2019 року за ознаками вчинених слідчим суддею Шевченківського районного суду м.Києва Голуб О.А. правопорушень, передбачених ч.1 ст.375 КК України.
30.10.2019 року, у злісне порушення ст.55, 56, 21, 220, 534, 535 КПК України, Рекомендацій 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року, статті 57 Конституції України та Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року за № 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв’язку», слідчий Першого СВ ТУ ДБР Кунда С.С. надіслав особі 1 поштою простий лист, в якому була копія Постанови від 30.10.2019 року про повторне закриття кримінального провадження № 52019000000000138 від 19.12.2019 року.
Вважаючи Постанову від 30.10.2019 року слідчого Кунда С.С. незаконною і передчасною, а відтак підлягаючою до скасування в судовому порядку, особа 1 подав 04.11.2019 року на ім’я слідчого судді Печерського районного суду м.Києва скаргу за вих. № 3491/04 на Постанову від 30.10.2019 року про закриття кримінального провадження № 52019000000000138 від 19.02.2019 року слідчим Кунда С.С., в якій зазначив, що перед тим як закрити вказане кримінальне провадження слідчий не вчинив наступних обов’язкових слідчих і процесуальних дій:
1) знову не виконав Ухвалу у судовій справі № 760/32862/18 від 05.02.2019 року;
2) не виконав Ухвалу у судовій справі № 757/41385/19-к від 03.10.2019 року;
3) знову не повідомив особу 1 про початок досудового розслідування;
4) знову не вручив особі 1 жодного витягу з ЄРДР;
5) знову не надав особі 1 Пам’ятки про процесуальні права та обов’язки потерпілого у кримінальному провадженні, поза тим і не виніс Постанови про не визнання його потерпілим у даному провадженні;
6) не визначив процесуального статусу особи 1 у даному кримінальному провадженні;
7) жодного разу не допитав особу 1 у справі даного провадження;
8) жодного разу не допитав широкого кола існуючих свідків у справі даного провадження;
9) не вніс до ЄРДР відомостей заяви за вих. № 2759/06 від 06.12.2018 року про вчинення кримінального правопорушення за кваліфікацією – ст.170, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.3 ст.375, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 ККУ;
10) не проводив досудове розслідування за статтями вчиненого злочину – ст.170, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.3 ст.375, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27 КК України;
11) не перекинув до ГПД НАБУ за належністю провадження за кваліфікаційними статтями вчиненого злочину – ч.2 ст.364 (у відповідності до вимог ст.216 КПК України);
12) не розглянув в порядку ст.220 КПК подану заяву за вих.№ 3040/21 від 21.02.2019 року;
13) не надав особі 1 відповіді в порядку ст.220 КПК на заяву за вих. № 3040/21 від 21.02.2019 року;
14) не дослідив і не надав правової оцінки кожному із фактів, які особа 1 зазначав у своїй заяві за вих.№ 2759/06 від 06.12.2018 року про вчинене кримінальне правопорушення;
15) не допитав фігуранта щодо суті порушених у заяві за вих.№ 2759/06 від 06.12.2018 року питань;
16) не провів жодного перехресного (одночасного) допиту;
17) не призначив для особи 1 судово-медичної експертизи у відповідності до отриманого ним ушкодження здоров’я по вині фігуранта у справі провадження;
18) не виконав вказівок процесуального керівника після скасування слідчим суддею у справі № 757/41385/19-к його попередньої Постанови про закриття даного кримінального провадження;
19) не надав особі 1 можливості залучити до справи провадження наявні у нього докази вчиненого злочину;
20) не надав особі 1 можливості долучити до справи провадження документи, які доказують факт отриманого ним ушкодження здоров’я по вині фігуранта у справі провадження;
21) не надав особі 1 можливості долучити до справи провадження документи, які доказують факт отримання ним матеріальних і моральних збитків у даному кримінальному провадженні.
30.10.2019 року слідчий Кунда С.С. закрив кримінальне провадження за № 52019000000000138 від 19.02.2019 року не вчинивши жодної слідчої і процесуальної дії, відсторонивши особу 1 від законної участі в ньому. Слідчий Кунда С.С. своєю Постановою від 30.10.2019 року про закриття кримінального провадження № 52019000000000138 від 19.02.2019 року також порушив вимоги ст.110 КПК України. У відповідності до п.5 ст.110 КПК, Постанова слідчого мусить складатися з:
1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:
а) місце і час прийняття постанови;
в) прізвище, ім’я, по батькові, посаду осіб, що проходять фігурантами по справі;
2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про:
а) зміст обставин, які є підставами для прийняття Постанови;
б) мотиви прийняття Постанови, їх обгрунтування та посилання на положення Кодексу;
в) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про:
– зміст прийнятого процесуального рішення;
– місце та час (строки) його виконання;
– особу, яким належить виконати Постанову тощо,
чого майже не має у Постанові від 30.10.2019 року слідчого Кунда С.С. про закриття кримінального провадження № 52019000000000138 від 19.02.2019 року. Натомість, всупереч вимогам п.5 ст.110 КПК України, у Постанові від 30.10.2019 року слідчого Кунда С.С. відсутні:
1) перелік проведених слідчих дій;
2) причини не проведення допиту заявників, свідків, потерпілих;
3) причини не проведення експертизи наявних доказів;
4) правова оцінка фігурантам у справі провадження;
5) правова оцінка доказам у справі провадження;
6) реєстраційний номер та дата реєстрації постанови;
7) підпис керівника підрозділу;
8) печатка органу досудового розслідування.
В той же самий час Постанова від 30.10.2019 року слідчого Кунда С.С. не містить наступних позначок:
«Згідно з оригіналом», дати створення копії Постанови, ПІП особи що створювала дану копію, зазначення посади і місця роботи особи, що виготовляла копію, підпис особи що створювала дану копію, дати реєстрації Постанови в канцелярії ДБР, ПІП керівника органу досудового розслідування, що ознайомлювався із даною копією, підпису керівника органу досудового розслідування, печатки органу досудового розслідування тощо. Останнє є доказом того, що слідчий Кунда С.С. порушив вимоги Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 04.07.2018 року за № 2277/5), а також Постанову Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за №55 «Про деякі питання документування управлінської діяльності», що надавало окрему підставу для скасування Постанови від 30.10.2019 року про закриття кримінального провадження № 52019000000000138 від 19.02.2019 року.
Саме такої позиції притримується Верховний Суд у своєму рішенні за № 826/247/18 від 11.01.2019 року, адже не прийняв до свого розгляду касаційну скаргу від голови КМДА Кличка В.В. у зв’язку з порушенням вимог саме цих законів. А саме, як зазначається Верховним Судом у вказаному рішенні, копія документу не може мати юридичної сили, якщо вона не засвідчена у належний спосіб: «з оригіналом згідно» або «копія відповідає оригіналу»), зазначення дати створення копії, зазначення ПІП особи та його посаду, що створювала копію, зазначення посади і ПІП керівника підрозділу, що ознайомлювався з документом та візував його, завірення копії документу мокрою печаткою установи, реєстрація вихідної кореспонденції в канцелярії органу досудового розслідування, із зазначенням номеру та дати такої реєстрації.
Згідно з ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного суду України, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Саме про це зазначалося в долученій особою 1 до справи провадження копії рішення Верховного Суду у провадженні № К/9901/68791/18 від 11.01.2019 року, якою було відмовлено у прийнятті касаційної скарги юрисконсульта КМДА, так як остання не відповідала поняттю процесуального документу (не було правильним чином завірено саму скаргу і додатки до касаційної скарги у відповідності до вимог Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 04.07.2018 року за № 2277/5), а також Постанови Кабінету Міністрів від 17.01.2018 року за №55 про «Деякі питання документування управлінської діяльності»), адже належним чином не завірив Постанову від 30.10.2019 року. Крім цього, в Постанові від 30.10.2019 року не вказано змісту обставин, які є підставою для прийняття саме такого рішення та мотивів її прийняття, їх обгрунтування та посилання на положення Кодексу.
Окрім цього, текст оскаржуваної Постанови містить протиріччя, оскільки слідчий Кунда С.С. в своїй Постанові від 30.10.2019 року обгрунтовує відсутність складу злочину, а в резолютивній частині даної Постанови в якості процесуальних підстав для закриття провадження посилається на положення п.2 ч.1 ст.284 КПК (закриття провадження у зв’язку з відсутністю події злочину).
Добре знаючи про звичну як для переважної більшості слідчих суддів Печерського районного суду м.Києва затримку судового розгляду подібних скарг на вкрай великий строк, особа 1 в прохальній частині своєї скарги за вих. № 3491/04 від 04.11.2019 року на Постанову від 30.10.2019 року про закриття кримінального провадження № 52019000000000138 від 19.02.2019 року слідчим Першого СВ ТУ ДБР Кунда С.С. вказав таке: “Розглянути дану скаргу в строк до 5 (п’яти) діб або у відповідності до пункту 2.3.36 Засад використання автоматизованої системи документообігу, п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, що затверджений рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року № 30 (зі змінами) передати судову справу для повторного авторозподілу (шляхом винесення відповідного Розпорядження керівником апарату суду та на підставі погодження головою суду Акту прийняття — передачі судової справи)”.
У відповідності до положення ст.35 КПК України, судову справу № 757/58643/19-к було авторозподілено на суддю Печерського районного суду м.Києва Бортницьку Віту Вікторівну, яка всупереч вимогам ч.2 ст.306 КПК України протиправно її утримувала без належного судового розгляду майже 6 (шість) місяців. При цьому, слідча суддя Бортницька В.В. неодноразово вдавалася до службового підроблення, імітуючи призначення до розгляду судової справи № 757/58643/19-к, однак на свої ж судові засідання регулярно не з’являлася або з’являлася, однак переносила призначені судові засідання на інші дати, мотивуючи своєю зайнятістю в інших справах.
За результатами неодноразових скарг, заяв і клопотань особи 1 з цього приводу до керівника апарату та до голови Печерського районного суду, слідчий суддя Бортницька В.В. 14.05.2020 року імітувала розгляд скарги за вих. № 3491/04 від 04.11.2019 року на Постанову від 30.10.2019 року про закриття кримінального провадження № 52019000000000138 від 19.02.2019 року слідчим Першого СВ ТУ ДБР Кунда С.С., так як на це судове засідання особу 1 навмисно не запрошувала, порушуючи вимоги ст.135 КПК, ст.55 Конституції та ЄСПЛ, за результатами якого відмовила у задоволенні скарги. Як би там не було, раз у даній судовій справі досі немає жодного належного і припустимого доказу про надсилання особі 1 та слідчому повістки, стверджувати про належність повідомлення сторін про призначення розгляду скарги за вих. № 3491/04 від 04.11.2019 року на Постанову слідчого Кунда С.С. є нічим іншим як повним божевіллям або старечим маразмом.
Своє рішення у судовій справі № 757/58643/19-к від 14.05.2020 року слідчий суддя Бортницька В.В. обгрунтовує лише тим, що «…з метою повного, неупередженого та об’єктивного досудового розслідування органом досудового розслідування було надано доручення Солом’янському УП ГУ НП в м.Києві про проведення слідчих (розшукових) дій, зокрема для допиту заявника (ПІП заявника) в якості свідка в кримінальному провадженні №№52019000000000 від 19.02.2019 року, однак останній працівникам поліції дверей не відчинив, на телефонні дзвінки не відповідав. З огляду на викладене та враховуючи, що детальні обставини вчинення ймовірного злочину суддею Голуб О.А. (ПІП заявника) навів у своїй заяві і цим обставинам надана належна правова оцінка, не допит заявника в ході досудового розслідування кримінального провадження № 52019000000000139 від 19.02.2019 року не може слугувати формальною підставою для скасування оскаржуваної постанови. Вивчивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя вважає відсутніми у справі обставини, які належали до перевірки шляхом вчинення інших перевірочних дій, ніж ті що проведені у справі, а відтак посилання заявника на неповноту досудового розслідування, фактично як на єдину підставу для скасування оскаржуваного рішення, неспроможне».
Останнє не відповідає вимогам Кримінально-процесуального закону, Конституції України та практиці ЄСПЛ. Крім цього, викладені обставини в ухвалі у судовій справі № 757/58643/19-к від 14.05.2020 року суддею Бортницька В.В. не відповідають фактичним обставинам справи, однак доводять психічну ненормальність даної судді та/або її очевидну професійну безграмотність, вроджену безмозкість, чітко сплановану підривну діяльність і саботаж.
У доказ цьому є те, що у судовій справі та у справі кримінального провадження немає належних і припустимих доказів тому, що особу 1 дійсно хтось намагався допитати. Більше того, КПК не передбачає закриття кримінального провадження через не явку заявника на допит, однак передбачає застосування до нього приводу або накладення грошових стягнень, чого слідчий чомусь не зробив, напевне знаючи що для цього у нього немає жодної підстави та доказів. Також, що не менш важливо, Печерський районний суд м.Києва розсилає копії ухвали сторонам провадження (через поштову службу) не раніше чим через 1-1,5 місяці після розгляду справи. Крім цього, якщо до вказаного терміну добавити час на пересилання через поштову службу доручення ДБР про проведення допиту, то як мінімум потрібно добавити до вищевказаного терміну ще 7 днів. Потім, як про це було повідомлено особі 1 в управлінні поліції Соломенського району м.Києва, що відпрацювання доручення слідчого ДБР на проведення допиту оперуповноваженими або слідчими фактично розглядається і відпрацьовується не менше чим через чотири тижні.
В той же самий час, інтервал між скасуванням попередньої Постанови даного слідчого і постановленням нової Постанови про закриття кримінального провадження зайняв усього 26 днів, яких було зовсім не достатньо для вчинення усіх цих дій: від пересилання з суду копії ухвали про скасування попередньої Постанови (з Печерського районного суду м.Києва до ДБР), до створення слідчим доручення на проведення слідчої дії на іншій території, передачу слідчим цього доручення через канцелярію ДБР, до пересилання поштою даного доручення до Соломенського УП ГУ НП в м.Києві, до розгляду керівником управління даного підрозділу поліції вказаного доручення і розпису її на конкретну службову особу, до розгляду слідчим або уповноваженим даного доручення, з врахуванням часу, який відводиться на цю слідчу дію (як правило 14 днів), до часу можливого виїзду за адресою заявника, до часу на написання рапорту і подання його до канцелярії управління поліції, до поштового перенаправлення цього рапорту до ДБР, до обробки кореспонденції в межах ДБР та фактичного часу, відведеного для передачі вказаного рапорту з канцелярії слідчому ДБР тощо.
Крім цього, суддя Бортницька В.В. посилалася в своїй ганебній ухвалі на кримінальне провадження №52019000000000 від 19.02.2019 року, на закриття якого особа 1 насправді ніколи не скаржився до слідчого судді Печерського районного суду м.Києва і якого в реєстрі ЄРДР досі не значиться. Також, суддя Бортницька В.В. посилається в резулятивній частині своєї ухвали на Постанову слідчого Кунда С.С. від 31.07.2019 року про закриття кримінального провадження за №5201900000000138 від 19.02.2019 року, на яку особа 1 у своїй скарзі за вих. № 3491/04 від 04.11.2019 року не скаржився і яка насправді вже була скасованою 03.10.2019 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва у судовій справі № 757/41385/19-к.
Також, суддя Бортницька В.В. неправдиво вказала в своїй ухвалі у судовій справі № 757/58643/19-к від 14.05.2020 року про те, що інші особою 1 підняті питання в скарзі за вих. № 3491/04 від 04.11.2019 року не заслуговують на її увагу. Насправді ж, вимогами Кримінально-процесуального закону, Конституції України та практикою ЄСПЛ передбачено, що до обов’язкових слідчих і процесуальних дій відносяться усе вищеперераховане у 21 пункті, чого слідчий Кунда С.С. досі не удруге чомусь не вчинив.
Суддя Бортницька В.В., добре володіючи інформацією щодо не виконання слідчим Кунда С.С. ухвали у справі № 760/32862/18 від 05.02.2019 року, чомусь знехтувала вимогами Конституції України, КПК та ЄСПЛ, не виконала свій прямий обов’язок (передбачений ст.129, 129-1 Конституції) – ініціювання виконання досі не виконаної ухвали суду щодо внесення до ЄРДР усіх кваліфікаційних статтей вчиненого злочину (що передбачено Наказом ГПУ за №139), зазначених в заяві за вих. № 2759/06 від 21.02.2019 року та проведення за ними всебічного та неупередженого розслідування.
При цьому слід особливо зазначити, що станом на 29.06.2020 року слідча суддя Бортницька В.В. винесла біля 5 (п’яти) неправосудних ухвал та продовжує за ідентичним сценарієм утримувати не розглянутими ще біля 3 (трьох) судових справ (із датами затримки їх розгляду від 6 до 12 календарних місяців, що рівняється відрізку часу, відведеного слідчому на проведення досудового розслідування), якими з однієї сторони, нівелює кропіткі досягнення громадської організації, а з іншої – умисно перешкоджає наповненню державної скарбниці на сотні мільярдів гривень, тим самим суттєво послаблюючи боєздатність наших військ (військової компанії на сході України) та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури тощо).
Крім цього, суддя Бортницька В.В. надіслала особі 1 копію Ухвали у справі № 757/58643/19-к, яка зовсім не відповідає вимогам Наказу ДСА за № 173 від 17.12.2013 року «Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах… з розгляду цивільних і кримінальних справ» та вимогам Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, адже:
— була віддрукованою з обох сторін одного аркушу (можна лише з однієї);
— декотрі слова виділені “жирним” кольором;
— розмір шрифту значно більший встановленого;
— не містить підпису слідчого судді в кінці ухвали;
— не вказано прізвища слідчого судді в кінці ухвали;
— не містить дати набрання законної сили;
— не містить запису про місцезнаходження оригіналу Ухвали, що робить з такого судового документу абсолютно недієздатний шматок паперу.
Статтею 306 КПК (Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування) передбачено таке: «1. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, – слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави. 2. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п’яти днів з моменту надходження скарги. 3. Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги».
Однак, суддя Печерського районного суду м.Києва Бортницька В.В. винесла Ухвалу у судовій справі № 757/58643/19-к від 14.05.2020 року без обов’язкової участі особи 1 у судовому засіданні.
Суддя Бортницька В.В. причин неявки особи 1 у дане судове засідання не з’ясовувала, а також не розглядала можливість не розгляду скарги у його відсутність. Більше цього, заходів для відкладення розгляду скарги та повторного виклику особи 1 у судове засідання слідчим суддею вжито не було. І це попри те, що даний суддя протримала у себе без належного розгляду дану скаргу майже 6 (шість) календарних місяців, в той час як ч.2 ст.306 КПК вимагала проведення розгляду цієї скарги до 5 (п’яти) календарних днів.
Статтею 129-1 Конституції України (Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання) передбачається, що: “Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд”.
Відповідно вимогам ст.534 КПК (Порядок виконання судових рішень у кримінальному провадженні), законодавцем визначено, що: «1. У разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. 2. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню. 3. Виправдувальний вирок або судове рішення, шо звільняє обвинуваченого з-під варти, виконуються в цій частині негайно після їх проголошення в залі судового засідання. 4. У разі поновлення судом апеляційної інстанції строку апеляційного оскарження одночасно вирішується питання про зупинення виконання вироку або ухвали. Виконання вироку або ухвали може бути зупинене також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. 5. Процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень у провадженні, вирішує суддя суду першої інстанції одноособово, якщо інше не передбачено цим Кодексом».
У відповідності до ст.535 КПК (Звернення судового рішення до виконання), передбачено: «1. Судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції або Верховного Суду України. 2. Суд разом із своїм розпорядженням про виконання судового рішення надсилає його копію відповідному органу чи установі, на які покладено обов’язок виконати судове рішення. 3. У разі якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження. 4. Органи, що виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання.
5. До набрання обвинувальним вироком законної сили обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не може бути переведений у місце позбавлення волі в іншу місцевість».
Статтею 21 КПК (Доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень) зазначається:
«1. Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
2. Вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов’язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України.
3. Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов’язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
4. Якщо інше не передбачено цим Кодексом, здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час кримінального провадження порушуються її права, гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами України».
В статті 129 Конституції України (Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права) зазначається таке:
«Основними засадами судочинства є:
1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;
2) забезпечення доведеності вини;
3) змагальність сторін та свобода в наданні суду своїх доказів і у доведенні їх переконливості;
4) підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором;
5) забезпечення обвинуваченому права на захист;
6) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;
7) розумні строки розгляду справи судом;
8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках – на касаційне оскарження судового рішення;
9) обов’язковість судового рішення. Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства».
У відповідності до ст.23 КПК (Безпосередність дослідження показань, речей і документів) закон передбачає: “1. Суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. 2. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом. 3. Сторона обвинувачення зобов’язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом”.
У відповідності до ст.220 КПК України, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий (прокурор) зобов’язані розглянути в строк не більше 72-х годин з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об’єктивних причин – надсилається їй поштою». Клопотання є важливою гарантією захисту прав і законних інтересів громадян, які залучені у сферу кримінального судочинства, повного й об’єктивного дослідження обставин кримінального провадження. Під час кримінального провадження можуть бути заявлені клопотання, які направлені на встановлення фактичних даних, що мають значення для кримінального провадження; на забезпечення прав і законних інтересів особи, яка заявила клопотання. Тут йдеться про клопотання, які направлені на проведення будь-яких процесуальних дій. Розгляд клопотання містить в собі діяльність слідчого, прокурора, яку він здійснює відразу ж після прийому клопотання. В ході розгляду аналізу піддається прохання здійснити певні дії чи заперечення щодо здійснення окремих дій, яке міститься у клопотанні, та його обгрунтованість. З’ясовується, про встановлення яких обставин клопоче заявник, яким способом пропонує встановити їх слідчому, прокурору та чи мають ці обставини значення для цього кримінального провадження. Клопотання підлягає розгляду і вирішенню безпосередньо після його заяви. У тих випадках, коли негайне прийняття рішення за клопотанням неможливе, воно повинно бути задоволено за наявності відповідних підстав у строк не більше трьох днів з моменту подання. Такий строк встановлено законодавцем для розгляду уповноваженою процесуальною особою клопотання, заявленого учасниками кримінального процесу у ході досудового розслідування. Продовженню такий строк не підлягає. Якщо заявлене слідчому клопотання зумовлює потребу звернення до прокурора, то це не може розглядатись як підстава для відмовлення в задоволенні клопотання, і таке звернення розглядає слідчий, повідомляючи заявника про рішення останнього. Слідчий, прокурор зобов’язані розглянути і вирішити кожне заявлене за кримінальним провадженням клопотання. При цьому вони не вправі відмовити у допиті свідка, проведенні експертизи, в проведенні інших слідчих (розшукових) дій або прийнятті певних процесуальних рішень, якщо вони сприяють об’єктивному і повному дослідженню обставин кримінального провадження, забезпеченню прав і законних інтересів учасників кримінального провадження.
У відповідності до вимог ст.22 КПК (Змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості) передбачено таке:
«1. Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
2. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
3. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.
4. Повідомлення особі про підозру у вчиненні правопорушення, звернення з обвинувальним актом та підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. У випадках, передбачених цим Кодексом, повідомлення особі про підозру у вчиненні правопорушення може здійснюватися слідчим за погодженням із прокурором, а обвинувачення може підтримуватися потерпілим, його представником.
5. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником.
6. Суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків».
У відповідності до Наказу № 139 ГПУ, то в 2 частині (Облік кримінальних правопорушень) розділу II (Порядок формування та ведення реєстру), в пункті 8 зазначається таке (Цитата):
«Відомості про декілька вчинених кримінальних правопорушень, зазначених в одній заяві, повідомленні або виявлених безпосередньо прокурором, слідчим чи працівником іншого підрозділу, незалежно від часу їх учинення, наявності осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, вносяться до Реєстру за кожним правопорушенням окремо».

Стаття 55 Конституції України зазначає, що «кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань». Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч.3 ст.8 Конституції).
Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (ч.1 ст.6 Конвенції). Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя.
У доктрині Європейського суду з прав людини «право на суд» охоплює 3 елементи: 1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа має мати доступ до суду.
У рішенні в справі «Голдер проти Сполученого Королівства», 1975 року Європейський суд відзначив:
«Було б неприйнятним, на думку суду, якби ч.1 ст.6 детально визначала процесуальні гарантії сторонам у судовому провадженні, не забезпечивши, насамперед, того, без чого користування такими гарантіями було б неможливим, а саме: доступу до суду». Характеристики «справедливості, публічності та оперативності судового провадження були б марними за відсутності судового провадження». Тож право на доступ до правосуддя в контексті цивільного провадження має дуже важливе значення, і без сумніву його необхідно вважати засадою. Доступ до правосуддя в контексті кримінального провадження означає надання учасникові провадження можливості (права) звертатися до суду за захистом свого права чи охоронюваного законом інтересу, заявляти різного роду клопотання, оскаржувати до судді, суду чи суду вищої інстанції рішення учасників провадження, які наділені владними повноваженнями і вчиняють ці дії чи ухвалюють рішення.
В практиці Європейського суду з прав людини щодо питання права на суд, на доступ до нього чітко визначився підхід, згідно з яким особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава не повинна вводити правові або чинити нелегітимні перешкоди для здійснення цього права. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ч.1 ст.6 Конвенції, не є абсолютним. Воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи мірою, що сама суть права буде зведена нанівець.
Зазначені та інші обмеження оскарження дій чи рішень органів, які ведуть провадження, не обмежують загальне право на доступ до суду (правосуддя). Так, у низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
Пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків… або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення…».
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами і доповненнями, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У відповідності до ст.68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Отож, хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі майже шести років гинуть в ООС найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України?
Суддя Бортницька В.В., явно через свою злочинність, продажність, нахабність, бездарність і неадекватність напевно уже забула про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на своїх шиях і у відповідності до європейських стандартів прав людини. Більше цього, суддя Бортницька В.В. саме у такий спосіб сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми злочинними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цій ганебній диверсантці фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Усе вищенаписане дає підстави вважати, що слідчий суддя Печерського районного суду м.Києва Бортницька В.В. повторно вчинила кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.3 ст.375, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що судова справа № 757/58643/19-к також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність судді Бортницької В.В. слід розцінювати як таку, що направлена на зумисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії судді Бортницької В.В. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя Бортницька В.В., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, регулярно перевищує свої службові повноваження, приховує вчинені злочини, надає допомогу злочинним особам і організованим кримінальним угрупуванням, культивує і поширює корупцію, перешкоджає доступу до правосуддя, порушує присягу судді, виносить неправосудні рішення, вчиняє службові підроблення, тим самим саботуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя Бортницька В.В. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Бортницькою В.В. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності судді Бортницької В.В. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею Бортницькою В.В. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.3 ст.375, ч.1 ст.396, ст.170, ч.2 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею Бортницькою В.В. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради юстиції України про не належну поведінку судді Бортницької В.В., яка регулярно порушує присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування СУ ДБР, ГПД НАБУ та ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради юстиції України — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.

Бортницька Віта Вікторівна ухвала 1 аркуш

Бортницька Віта Вікторівна ухвала 2 аркуш

Бортницька Віта Вікторівна ухвала 3 аркуш

6 comments

  • Бортницьку Віту знаю дуже давно. Як адвокат, колись часто бував у цьому суді. Так сталося що після одного із судових засідань Бортницька Віта попросила мене її підвезти машиною. По дорозі ця тормознута німфоманка почала гладити мою ширинку. Закінчилося це банальним сексом прямо в моїй машині. З часом мене шокували її скарги на чоловіка-стоматолога, який наполовину імпотент, а на іншу половину – закомплексований, через що їй не дозволяє робити меньєти, які вона як виявилося дуже полюбляє. Згодом я дізнався, що всі її хвороби, через які вона не з’являється на своїй роботі 3/4 на рік, то це невпорядковане сексуальне життя чи не з усіма відвідувачами Печерського суду. Пока її чоловік знаходиться на роботі або сидить вдома з хворою дитиною, Бортницька Віта шляється по чужим чоловічим ширинкам. Скінчилося у нас з нею все через хламідії і папіломавірус, якими вона заразила мене, а я свою дружину. Так що це дійсно правда. Ця триперна шльондра прогулює роботу у причині отримання задоволень від сексуальних пригод. Віту дуже заводять події подружньої зради і меньєти. Особливо любить робити маски із сперми… Фу, як таких курв земля наша носить!

  • жесть. ця венерична шлюха так і не навчилася за тривалі роки роботи суддею брехати і правильно складати ухвали. можна уявити собі, наскільки Бортницька тупа і дурна, якщо не знає того, чого знають практично усі студенти 2-3 курсу юридичного факультету навіть самого зачуханого ВУЗУ. приміром, Бортницька в своїй примітивній ухвалі зазначає, що сторони, “будучи належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги, в судове засідання 14.05.2020 року не з’явилися, у зв’язку з чим слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті доводів та вимог скарги за відсутності в судовому засіданні сторін кримінального провадження на підставі наданих ними матеріалів”. в той же час судова справа № 757/58643/19-к не містить жодного доказу про цей виклик. що стосується невміння складати і видруковувати копії ухвали, то тут потрібно звернути увагу на Наказі № 173 ДСА, який містить детальні вказівки як це потрібно робити, а як не слід робити, якого ця брудна повія жодного разу ще не бачила на свої очі. якби ця смердюча сучка була хоч трохи адекватною, то напевне подбала б аби у справі суду були докази належного повідомлення сторін цього судового провадження, які передбачені ст. 135 КПК, а також вимогами ст. 129, 55 Конституції України та практикою Європейського суду з прав людини.

  • а я чомусь зовсім не дивуюся цій єбанутій стерві, що вона не надала правової оцінки фактам не виконання слідчим ДБР декількох ухвал суду, не розгляду слідчим клопотань та не надання на них відповідей заявнику, не повідомлення заявника про початок досудового розслідування, не надання заявникові пам’ятки про права і обов’язки потерпілого у кримінальному провадженні, не надання потерпілому витягу з ЄРДР. а щодо не проведення допиту потерпілого і його свідків – то це вже точно атас! напевне у судді Бортницької наступив етап сифілітичної децеребрації, якщо вона стверджує в своїй ганебній ухвалі, що усі ці вищеперелічені речі є необов’язковими для слідчого, коли насправді ці всі дії належать до обов’язкових слідчих і процесуальних дій, які слідчий мусив вчинити відразу після відкриття цього кримінального провадження.

  • очевидно що ця стара і смердюча шалава взагалі із свого розуму вижила. з яких це пір не обов’язковими слідчими діями являються (не) допит потерпілого, (не) допит свідків, (не) розгляд клопотання, (не) надання відповіді на подане клопотання, (не) виконання ухвал суду, (не) надання витягу з ЄРДР, (не) визначення статусу заявника у провадженні… скажіть, навіщо тримати в суді цю триперну дірку? яка може бути користь з цієї тупорилої сволочі, яка не знає азів юриспруденції? куди дивиться президент і вища рада правосуддя?

  • Позор Володимиру Зеленському і ВРП що тримають в Печерському районному суді м. Києва дану неадекватну сучку і тупорилу мавпу! Ця аморальна блядюга за тривалий саботаж і підривну діяльність має і навіть мусить сидіти в тюрмі! Для чого ще потрібна для нашої держави СБУ (яким керує товариш і співпрацівник клоуна Зеленського), як не для виявлення таких державних зрадників як Бортницька В. В.?

  • Сатанинське стерво, московська підстилка, лярва-диверсант. Цю триперну курву потрібно в негайному порядку люструвати народними месниками. Якщо Вища рада правосуддя та Володимир Зеленський хочуть і надалі закривати очі на її безчинства і свавілля, то це не має стати дурним прикладом або шкідливою звичкою для нашого народу. Таким бандюкам і зрадникам як Бортницька не місце в суді, а в тюрмі або на сміттєзвалищі під Києвом!

Залишити відповідь