Прокопенко Богдан Олександрович

Мажор-неуч Прокопенко Б.О. саботує НАБУ і вчиняє диверсії

НАБУ, Новости, Популярные новости

У провадженні Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України перебуває на досудовому розслідуванні кримінальне провадження № 52018000000000883 від 14.09.2018 року за підозрою екс-керівника прокуратури м.Києва Говди Р.М., заступника начальника Другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчих органів прокуратури та процесуального керівництва Сотниченко В.С. та слідчого Другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчих органів прокуратури прокуратури м.Києва Завгороднього М.С. у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.2 ст.373, ч.2 ст.382, ч.2 ст.256, ч.2 ст.396 КК України.
15.04.2020 року у злісне порушення ст. 55, 56, 21, 110, 220, 534, 535 КПК України, Рекомендацій 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року, статті 57 і 129 Конституції України, детектив Прокопенко Б.О. надіслав особі 1 поштою рекомендований лист за штрихкодовим № 0303607187412, в якому була копія Постанови від 14.04.2020 року про чергове (четверте) закриття кримінального провадження № 52018000000000883 від 14.09.2018 року. І це попри те, що детектив Прокопенко Б.О. перед тим як закрити у четвертий раз кримінальне провадження за № 52018000000000883 від 14.09.2018 року так і не вчинив наступних обов’язкових слідчих і процесуальних дій:
– не виконав в повній мірі вимог Ухвали слідчого судді у провадженні № 1-кс/760/10860/18 від 12.02.2019 року;
– не вніс до ЄРДР відомостей про вчинення правопорушення за ч.2 ст.396 КК України;
– не виніс Постанови про зміну кваліфікації вчиненого злочину із помилково вказаної ч.2 ст.396 КК України на правильно зазначену – ч.1 ст.396 КК України;
– не усунув допущених порушень, які стали підставою для винесення процесуальним керівником Постанови від 05.12.2018 року про скасування Постанови від 20.11.2018 року про закриття даного провадження;
– не усунув допущених порушень, які стали підставою для скасування в судовому порядку Постанови від 29.12.2018 року про закриття кримінального провадження;
– не усунув допущених порушень, які стали підставою для скасування в судовому порядку Постанови від 15.07.2019 року про закриття кримінального провадження;
– не виконав вказівок процесуального керівника, які були наданими йому після скасування попередньої Постанови від 20.11.2018 року про закриття даного кримінального провадження;
– не виконав вказівок процесуального керівника, які були наданими йому після скасування попередньої Постанови від 29.12.2018 року про закриття даного кримінального провадження;
– не виконав вказівок процесуального керівника, які були наданими йому після скасування попередньої Постанови від 15.07.2019 року про закриття даного кримінального провадження;
– не повідомив прокурора САП про потребу зміни підслідності до ДБР частини не підслідних НАБУ проваджень за статтями злочину – ч.2 ст.366, ч.2 ст.373, ч.2 ст.382, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396 КК України;
– не повідомив особу 1 про початок досудового розслідування;
– не повідомив особі 1 імен детективів і процесуальних керівників у даному кримінальному провадженні;
– не вручив особі 1 відповідні витяги з ЄРДР;
– не вручив особі 1 відповідні Пам’ятки про процесуальні права та обов’язки потерпілого у даному кримінальному провадженні, позаяк і не виніс Постанови про не визнання його потерпілим у провадженні;
– не визначив процесуальний статус особи 1 у даному кримінальному провадженні;
– жодного разу не допитав особу 1 у справі даного провадження;
– жодного разу не допитав свідка події у справі провадження – особу 2;
– жодного разу не допитав свідка події у справі провадження – особу 3;
– не розглянув подану особою 1 заяву за вих. № 2560/01 від 01.10.2018 року в порядку ст.220 КПК України;
– не надав особі 1 відповіді в порядку ст.220 КПК на подану заяву за вих. № 2560/01 від 01.10.2018 року;
– не розглянув подану особою 1 заяву за вих. № 3694/03 від 03.01.2020 року в порядку ст.220 КПК України;
– не надав особі 1 відповіді в порядку ст.220 КПК на подану заяву за вих. № 3694/03 від 03.01.2020 року;
– не розглянув подану особою 1 заяву за вих. № 17/01 від 17.01.2020 року в порядку ст.220 КПК України;
– не надав особі 1 відповіді в порядку ст.220 КПК на подану заяву за вих. № 17/01 від 17.01.2020 року;
– розглянув подане особою 1 клопотання за вих. № 3/17/03 від 17.03.2020 року, яке повністю задовольнив, однак обманув особу 1 і не запросив для проведення допиту, протиправно закривши провадження;
– не дослідив і не надав правової оцінки кожному із фактів, які особа 1 зазначав у своїй заяві за вих. №2475/15 від 15.08.2018 року про вчинення кримінального правопорушення;
– не допитав усіх фігурантів провадження в контексті піднятих особою 1 питань, що були висвітленими в заяві про вчинення кримінального правопорушення;
– не витребовував матеріалів звернень особи 1 до керівника прокуратури м.Києва, не досліджував їх і не надавав їм належної правової оцінки;
– не витребовував і не вивчав матеріали 250 проваджень, в декотрих з яких особа 1 має статус потерпілого;
– на вивчав і не надавав правової оцінки тому, що всі ці 250 проваджень були незаконно об’єднаними;
– на вивчав і не надавав оцінки тому, що у цих 250 провадженнях особу 1 ніхто не допитує;
– у Постанові детектив посилається лише на нічим не підкріплені слова Завгороднього М.С.;
– при винесенні Постанови посилається лише на нічим не підкріплені слова прокурора Сотниченко В.С.;
– не надав правової оцінки тому, що в особи 1 на руках є Пам’ятка про процесуальні права і обов’язки потерпілого у кримінальному провадженні № 42015100040000162;
– не надав правової оцінки тому, що для особи 1 у провадженні № 42015100020000217 досі не призначено судово-медичної експертизи за наслідками нанесення йому працівниками поліції тілесних ушкоджень;
– не надав правової оцінки тому, що Окружний адміністративний суд уже виніс Постанову, якою доказується протиправність дій працівників поліції і КП “Київреклама”;
– не надав правової оцінки тому, що прокурор Говда Р.М. приховує вчинені злочини фігурантів у 250 провадженнях з корупційних міркувань, а на скарги і заяви особи 1 не реагував впродовж 6 років;
– не надав правової оцінки тому, що особа 1 з вищенаведених підстав з’являвся багато раз на особисті прийоми до прокурора Говди Р.М. із членами громадської організації, яких той до себе не впускав;
– не надав правової оцінки тому, що особа 1 з вищенаведених підстав писав клопотання, заяви і скарги прокурору Говда Р.М., яких той практично не розглядав, приховуючи злочини фігурантів;
– не надав правової оцінки тому, що у провадженні № 42015100040000162 наявні біля п’яти ухвал слідчих суддів, якими було скасовано п’ять Постанов слідчих суддів про не визнання особи 1 потерпілим;
– не надав правової оцінки тому, що у справі провадження № 42015100040000162 наявний висновок судової експертизи про нанесення особі 1 тілесних ушкоджень працівниками поліції;
– не надав правової оцінки тому, що слідчий Завгородній М.С. судом відсторонений від справи провадження № 42015100020000217 за наявними зловживаннями повноваженнями;
– не надав правової оцінки тому, що Завгородній М.С. не виконав біля 20 ухвал слідчих суддів;
– не надав правової оцінки тому, що прокурор Говда Р.М. досі не виконав ухвали слідчого судді, який його зобов’язав розглянути клопотання особи 1 та вчинити низку слідчих і процесуальних дій;
– не надав правової оцінки тому, що фігуранти у провадженні № 52018000000000883 від 14.09.2018 року приховують вчинені злочини фігурантів провадження № 42015100040000162;
– не призначив фоноскопічної судової експертизи наявних доказів;
– не призначив відеоскопічної судової експертизи наявним доказам;
– не провів жодного сеансу одночасного допиту особи 1 із фігурантами провадження;
– не призначив судово-медичної експертизи для особи 1 у провадженні № 52018000000000883;
– не надав особі 1 можливості залучити до справи провадження наявні у нього докази вчиненого злочину: документи, звукозаписи розмов, відеозаписи події злочину;
– не надав особі 1 можливості долучити до справи провадження документи, які доказують факти отриманого ним матеріального і морального збитку;
– не надав особі 1 можливості долучити до справи провадження документи, які доказують розмір отриманого ним матеріального і морального збитку;
14.04.2020 року детектив Прокопенко Б.О. закрив провадження № 52018000000000883 від 14.09.2018 року не вчинивши обов’язкових слідчих і процесуальних дій, відсторонивши особу 1 від законної участі в ньому. Детектив Прокопенко Б.О. своєю Постановою від 14.04.2020 року про закриття провадження № 52018000000000883 від 14.09.2018 року також порушив вимоги ст.110 КПК. У відповідності до п.5 ст.110 КПК, Постанова детектива мусить складатися з:
1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:
а) місце і час прийняття Постанови;
в) прізвище, ім’я, по батькові, посаду осіб, що проходять фігурантами по справі;
2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про:
а) зміст обставин, які є підставами для прийняття Постанови;
б) мотиви прийняття Постанови, їх обгрунтування та посилання на положення Кодексу;
в) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про:
— зміст прийнятого процесуального рішення;
— місце та час (строки) його виконання;
— особу, яким належить виконати Постанову, чого майже не має у Постанові від 14.04.2020 року детектива Прокопенка Б.О. про закриття провадження № 52018000000000883 від 14.09.2018 року.
Однак, всупереч вимогам п.5 ст.110 КПК у Постанові від 14.04.2020 року детектива Прокопенко Б.О.:
1) відсутній перелік проведених слідчо-розшукових дій;
2) не зазначені причини не проведення допиту свідків і потерпілих;
3) не вказані причини не проведення експертиз наявних доказів;
4) не надано правової оцінки діям фігурантів у справі провадження;
5) не надано правової оцінки доказам у справі провадження;
6) відсутній реєстраційний номер та дата реєстрації Постанови в канцелярії НАБУ;
7) відсутній підпис керівника органу досудового розслідування;
8) відсутня печатка або штамп органу досудового розслідування.
Постанова від 14.04.2020 року детектива Прокопенко Б.О. не містить обов’язкових позначок: «Згідно з оригіналом», дати створення копії Постанови, ПІП особи що створювала дану копію, зазначення посади і місця роботи особи, що виготовляла копію, підпис особи що створювала дану копію, дати реєстрації Постанови в канцелярії НАБУ, ПІП керівника органу досудового розслідування, що ознайомлювався із даною копією, підпису керівника органу досудового розслідування, печатки органу досудового розслідування тощо.
Останнє є доказом того, що детектив Прокопенко Б.О. порушив вимоги Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 04.07.2018 року за № 2277/5), а також Постанову Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за №55 «Про деякі питання документування управлінської діяльності», що надавало окремий привід для скасування Постанови від 14.04.2020 року про закриття кримінального провадження № 52018000000000883 від 14.09.2018 року. Крім цього, в Постанові від 14.04.2020 року не вказано змісту обставин, які є підставою для прийняття саме такого рішення та мотивів її прийняття, їх обгрунтування та посилання на положення Кодексу. Окрім цього, текст оскаржуваної Постанови містить протиріччя, оскільки детектив Прокопенко Б.О. в своїй Постанові від 14.04.2020 року обгрунтовує відсутність складу злочину, а в резолютивній частині даної Постанови в якості процесуальних підстав для закриття кримінального провадження посилається на положення п.2 ч.1 ст.284 КПК (закриття провадження у зв’язку з відсутністю події злочину).
Детектив Прокопенко Б.О. активно саботує проведення усіх досудових розслідувань шляхом відсторонення особи 1 від участі в приблизно 30 (тридцяти) провадженнях та шахрайської зміни підслідності шляхом протиправної заміни первинних кваліфікаційних статтей вчиненого злочину: з підслідних ГПД НАБУ на не підслідні ГПД НАБУ. Як результат, станом на 07.07.2020 року особа 1 жодного разу не був допитаним у цих 30 кримінальних провадженнях за весь час їх існування: з моменту відкриття провадження до моменту зміни підслідності (2-4 роки).
Крім цього слід зазначити, що детектив Прокопенко Б.О. змінював підслідність вказаних кримінальних проваджень без визначення статусу особи 1 у цих самих провадженнях, що є злочином. Також, детектив Прокопенко Б.О. жодного разу із цих 30 кримінальних проваджень не надав особі 1 жодної Пам’ятки про процесуальні права і обов’язки потерпілого, що є також злочином. У випадках, коли слідчі судді Солом’янського районного суду м.Києва або Вищий антикорупційний суд скасовував його аутсайдерські Постанови про не визнання особи 1 потерпілим у кримінальних провадженнях, або Постанови про відмову у розгляді клопотання, детектив Прокопенко Б.О., шляхом звернення до прокурора САП, поспішно міняв у цих провадженнях підслідність. Також слід озвучити, що у всіх вищеописаних шахрайських випадках детектив Прокопенко Б.О. жодного разу із 30 раз не виконав вимог Наказу ГПУ за № 139 та ч.5 ст.214 КПК, адже умисно не вносив усіх кваліфікаційних статтей вчиненого злочину з корупційних міркувань, які особа 1 зазначав у своїх заявах про вчинення кримінального правопорушення тим самим саботуючи проведення досудових розслідувань цих самих 30 кримінальних проваджень в інших органах досудового розслідування. Досудове розслідування усіх кримінальних проваджень детективом Прокопенко Б.О. лише зводиться до постійного їх закриття, а особа 1 змушений ціною власного здоров’я і значних грошових втрат методично оскаржувати в суді незаконні закриття цих проваджень, взамін своєї повноцінної участі таких провадженнях.
А якщо врахувати ще й те, що термін притягнення до кримінальної відповідальності фігурантів у цих провадженнях обмежується строками від півроку до 12 місяців, а також те, що непокарані фігуранти у цих провадженнях продовжують і надалі вимагати хабарі і переслідувати бізнес, то все це доказує те, що детектив Прокопенко Б.О. є членом добре організованого кримінального угрупування.
При цьому слід особливо зазначити, що станом на 07.07.2020 року детектив Прокопенко Б.О. даними протиправними діями, з однієї сторони, нівелює кропіткі досягнення громадської організації особи 1, а з іншої – умисно перешкоджає наповненню державної скарбниці на сотні мільярдів гривень, тим самим суттєво послаблюючи боєздатність наших військ (військової компанії на сході України) та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури тощо).
Відповідно до Рекомендації 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року під поняттям “потерпілий” слід розуміти фізичну особу, що зазнала шкоди, включаючи фізичні ушкодження або психічні травми, душевні страждання або економічні втрати, спричинені діями або бездіяльністю, які є порушенням норм кримінального права держав-членів. У належних випадках термін “потерпілий” також охоплює найближчих членів сім’ї або утриманців прямо постраждалої особи (п.1.1).
Що стосується процесуального статусу потерпілого, то особа його набуває: з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення до слідчого, прокурора. Виявивши при прийнятті заяви наявність обставин, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, слідчий, прокурор вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань і розпочинає розслідування (ч.1 ст.214 КПК України), вручивши потерпілому пам’ятку про його процесуальні права та обов’язки, або з моменту подання нею вже після початку розслідування заяви про залучення до провадження як потерпілого і вручення їй пам’ятки про процесуальні права та обов’язки потерпілого. Потерпілою особа стає і в разі подання заяви про незакінчений злочин за умови фактичного заподіяння їй моральної, фізичної або майнової шкоди. Якщо фізична особа є неповнолітньою або недієздатною, то заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення може подати її законний представник. Якщо внаслідок вчинення кримінального правопорушення настала смерть особи, або вона перебуває в стані, який не дає змоги подати відповідну заяву, процесуального статусу потерпілого набуває близький родич або член сім’ї цієї особи. Якщо слідчий, прокурор встановить, що особі, яка подала заяву, кримінальним правопорушенням не завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, то він своєю Постановою відмовляє у визнанні такої особи потерпілим». Винесення слідчим, прокурором Постанови про визнання особи потерпілим КПК не передбачає. Водночас, у п.1 ч.2 ст.56 КПК наголошується, що потерпілий має право “на негайне прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення, визнання його потерпілим”. Про відмову у визнанні особи потерпілим слідчий, прокурор виносить Постанову, яка може бути оскаржена особою до слідчого судді (п.5 ч.1 ст.303 КПК України).
У відповідності до ст.220 КПК України, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов’язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована Постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об’єктивних причин – надсилається їй поштою». Під час кримінального провадження можуть бути заявлені клопотання, які направлені на встановлення фактичних даних, що мають значення для кримінального провадження; на забезпечення прав і законних інтересів особи, яка заявила клопотання. У статті йдеться про клопотання, які направлені на проведення будь-яких процесуальних дій. Розгляд клопотання містить в собі діяльність слідчого, прокурора, яку він здійснює відразу ж після прийому клопотання. В ході розгляду аналізу піддається прохання здійснити певні дії чи заперечення щодо здійснення окремих дій, яке міститься у клопотанні, та його обгрунтованість. З’ясовується, про встановлення яких обставин клопоче заявник, яким способом пропонує встановити їх слідчому, прокурору та чи мають ці обставини значення для цього кримінального провадження. Клопотання підлягає розгляду і вирішенню безпосередньо після його заяви. У тих випадках, коли негайне прийняття рішення за клопотанням неможливе, воно повинно бути задоволено за наявності відповідних підстав у строк не більше трьох днів з моменту подання. Такий строк встановлено законодавцем для розгляду уповноваженою процесуальною особою клопотання, заявленого учасниками кримінального процесу у ході досудового розслідування. Якщо заявлене слідчому клопотання зумовлює потребу звернення до прокурора, то це не може розглядатись як підстава для відмовлення в задоволенні клопотання, і таке звернення розглядає слідчий, повідомляючи заявника про рішення останнього. Слідчий, прокурор зобов’язані розглянути і вирішити кожне заявлене за кримінальним провадженням клопотання. При цьому вони не вправі відмовити у допиті свідка, проведенні експертизи, в проведенні інших слідчих (розшукових) дій або прийнятті певних процесуальних рішень, якщо вони сприяють об’єктивному і повному дослідженню обставин кримінального провадження, забезпеченню прав і законних інтересів учасників кримінального провадження.
Згідно ч.2 ст.91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Зокрема, практика ЄСПЛ щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінального права є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування має бути ретельним та неупередженим. Останнє означає, що органи слідства завжди повинні добросовісно намагатись з’ясувати, що трапилось, однак не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх незаконних рішень, або ж як відповідну підставу для отримання неправомірної вигоди. Детективи повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи зокрема показання свідків та отримання висновків судових експертиз, яких детектив Прокопенко Б.О. умисно уникнув з метою приховування вчинених злочинів фігурантами у даній кримінальній справі.
Будь-який недолік розслідування обов’язково призведе до не встановлення причин вчинення злочину або винних осіб у цьому ж самому злочину та створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (рішення у справі «Олександр Ніконенко проти України», «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).
Проте, обставини, які особа 1 виклав у заяві про вчинення кримінального правопорушення, не стали предметом належного розслідування детективом Прокопенко Б.О. Винесена Постанова від 09.11.2018 року детектива Прокопенко Б.О. про закриття кримінального провадження не відповідає жодним нормам КПК України, являється по суті не вмотивованою, а її зміст не відповідає фактичним обставинам справи. Детектив Прокопенко Б.О. з однієї сторони, виклав у своїй злочинній Постанові сумнівні та не перевірені факти, що є не припустимим, оскільки напряму порушує імперативні засади КПК України, а з іншої – значимих процесуальних і слідчих дій не вчинив. Крім того, Постанова містить вказівку на те, що провадження закрито через відсутність складу злочину, однак із її змісту не можливо встановити, в чиїх діях саме відсутній склад злочину. Тобто, з оскаржуваної Постанови слідує, що вона не містить достатніх відомостей, які б свідчили про те, що вимоги КПК України було виконано належним чином та надано всебічну правову оцінку усім обставинам в сукупності, що свідчить про те, що встановлена на даний час органом досудового розслідування сукупність доказів, якою обґрунтовуються зроблені ним висновки, не може вважатися такою, що не залишає місце сумнівам, а наявність останніх – не узгоджується із стандартами доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», п.161 серія А заяви № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21.07.2011 року), а також ч.2 ст.8, ч.5 ст.9 КПК України.
Згідно ст.2 та 284 КПК, закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів. Тобто, повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обгрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам. Неупередженість означає пізнання органами, що ведуть процес, обставин кримінального провадження у точній відповідності з дійсністю, неупередженість у їх збиранні, перевірці та в оцінці доказів, безсторонність щодо всіх учасників процесу та інших осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, оскільки на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого покладається обов’язок надати доказам належну правову оцінку за правилами ч.1 ст.94 КПК та забезпечити прийняття законних і неупереджених рішень.
З положень ст.83 КПК України слідує, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. В той же час, відповідно до вимог ст.110 КПК України, Постанова детектива про закриття кримінального провадження має бути вмотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею запитання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу. У свою чергу слідчий, прокурор під час досудового розслідування, зобов’язаний детально та всебічно перевірити доводи особи, що подала таку заяву. Зокрема, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю в діях особи складу злочину, то він має звернути увагу на те, що б така постанова у обов’язковому порядку містила детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою вчинено злочин, а у разі, якщо такій особі ставилися в вину декілька протиправних діянь, які підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то чи містить вона висновки щодо відсутності вини особи у вчиненні кожного з них.
В той же час, відповідно до вимог ст.110 КПК України, Постанова детектива про закриття кримінального провадження має бути вмотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею запитання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу. У свою чергу слідчий, прокурор під час досудового розслідування, зобов’язаний детально та всебічно перевірити доводи особи, що подала таку заяву. Зокрема, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю в діях особи складу злочину, то він має звернути увагу на те, що б така Постанова у обов’язковому порядку містила детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою вчинено злочин, а у разі, якщо такій особі ставилися в вину декілька протиправних діянь, які підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то чи містить вона висновки щодо відсутності вини особи у вчиненні кожного з них.
В статті 21 КПК України зазначається (Доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень): «Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону». Вирок та ухвала суду, що набрали законної сили, в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов’язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України. Кожен мас право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, шо стосується його прав та обов’язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Якщо інше не передбачено цим Кодексом, здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час кримінального провадження порушуються її права, гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами України.
У відповідності до положень ст.22 КПК, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених Кодексом.
В статті 535 (Звернення судового рішення до виконання) КПК передбачено: «1.Судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції або Верховного. 4.Органи, що виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання».
В статті 534 (Порядок виконання судових рішень) КПК України передбачено: «2.Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню».
Пунктом 9 ч.2 ст.129 Конституції України передбачено одну з основних засад судочинства — обов’язковість рішень суду. Виконання будь-якого судового рішення є невід’ємною стадією процесу правосуддя. Тому при вирішенні спору про відповідальність держави за невиконання судового рішення суд повинен з’ясувати причини такого невиконання та визначити державний орган, з вини якого це сталося. При цьому необхідно мати на увазі, що Європейський суд з прав людини у рішенні, ухваленому 07.05.2002 року у справі «Бурдов проти Росії», наголосив, що для держави є неприпустимим виправдання неможливості виконання судового рішення відсутністю належного фінансування, некомпетентність слідчого чи через бездіяльність керівника органу досудового розслідування.
В Узагальненні про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.01.2017 року пояснив: «…Закриття кримінального провадженні є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження може бути закрито лише після всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів (ст.2,284 КПК України). Процесуальна можливість оскарження рішень слідчого та прокурора про закриття кримінального провадження регламентована пунктами 3,4 ч.1 ст.303 КПК, при цьому суб’єктами оскарження відповідного рішення слідчого є заявник, потерпілий, його представник, законний представник, а прокурора – заявник, потерпілий, його представник, законний представник, підозрюваний, його захисник чи законний представник. Підстави та порядок закриття кримінального провадження встановлені у ст. 284 КПК, яка, крім іншого, визначає випадки, коли закриття провадження уповноважений здійснювати слідчий, а коли – прокурор. Так, відповідно до ч.4 ст.284 КПК слідчий приймає Постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1,2,4,9 ч.1 ст.284 КПК, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру, а прокурор – щодо підозрюваного з підстав, передбачених ч. 1 ст. 284 КПК. Також під час розгляду аналізованого виду скарг слідчі судді враховують положення ч.2 ст.9 КПК, яка встановлює, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Враховуючи те що процесуальне рішення про закриття кримінального провадження має істотне значення для кримінального провадження, слідчі судді при розгляді скарги на відповідні Постанови з’ясовують питання дотримання вимог щодо всебічності та повноти дослідження, оскільки така неповнота може призвести до прийняття необґрунтованого рішення про закриття кримінального провадження. Таким чином, правова природа аналізованого виду оскарження процесуального рішення слідчого та прокурора передбачає необхідність перевірки не лише дотримання процесуального порядку закриття кримінального провадження посадовими особами органів досудового розслідування, а й підстав його закриття. …Беручи до уваги те, що Постанова про закриття кримінального провадження, яка зумовлена недбалим виконанням процесуальних обов’язків слідчим або прокурором, перешкоджає виконанню завдань кримінального провадження в частині забезпечення того, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності, слідчі судді обґрунтовано скасовують Постанови, встановлюючи відповідну недбалість. Вивчення ухвал слідчих суддів, постановлених за результатами розгляду скарг на рішення про закриття кримінального провадження в частині перевірки підстав відповідного рішення слідчого чи прокурора показало, що підставами скасування слідчими суддями вказаних рішень здебільшого були такі: невжиття органом досудового розслідування всіх необхідних заходів для збирання доказів і забезпечення повного та всебічного досудового розслідування; необґрунтованість висновків, які містяться в Постанові, щодо обставин, які повинні бути встановлені слідчим, та завчасність висновку про відсутність в діянні складу злочину або відсутність події злочину; не проведення слідчим необхідного та повного переліку слідчих дій, спрямованих на встановлення істини у справі; непризначення та не проведення необхідних експертиз, ненадання експерту порівняльних зразків для проведення судової експертизи, що є підставою для надання експертом повідомлення про неможливість проведення експертизи, та деякі інші”.
У відповідності до ст.68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей.
Отож, хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі майже п’яти років гинуть в АТО найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Детектив Прокопенко Б.О., явно через свою злочинність, корумпованість, бездарність і неадекватність напевно уже забув про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої життя за право решти українського народу жити без ярма на своїх шиях і у відповідності до європейських стандартів прав людини. Більше цього, детектив Прокопенко Б.О. саме у такий спосіб сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми диверсійними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цьому ганебному диверсанту фекальну люстрацію, якщо ДБР і УВК НАБУ не бажають реагувати на це у встановлений спосіб.
Усе вищенаписане дає підстави вважати, що детектив Прокопенко Б.О. повторно вчинив кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.365, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що вищевказані протиправні дії також витікають з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність детектива Прокопенко Б.О. слід розцінювати як таку, що направлена на зумисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії детектива Прокопенко Б.О. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до антикорупційних органів і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Детектив Прокопенко Б.О., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, регулярно перевищує свої службові повноваження, вчиняє службові підроблення, приховує вчинені злочини, надає допомогу злочинним особам і організованим кримінальним угрупуванням, культивує і поширює корупцію, тим самим саботуючи роботу антикорупційного органу та наносячи потенційну шкоду інтересам держави. Саботаж і бойкотування роботи антикорупційного органу прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Детектив Прокопенко Б.О. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві.
Навмисна протидія нинішній державній політиці детективом Прокопенко Б.О. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності детектива Прокопенко Б.О. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачений ч.1 ст.111 КК України.
Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень детективом Прокопенко Б.О. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.365, ч.2 ст.366, ч.2 ст.368, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення детективом Прокопенко Б.О. Очікуємо результатів адекватного реагування СУ ДБР та ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.

Прокопенко Богдан Олександрович постанова 1

Прокопенко Богдан Олександрович постанова 2

Прокопенко Богдан Олександрович постанова 3

Прокопенко Богдан Олександрович постанова 4

Прокопенко Богдан Олександрович постанова 5

Прокопенко Богдан Олександрович постанова 6

Прокопенко Богдан Олександрович постанова 7

Прокопенко Богдан Олександрович постанова 8

5 comments

  • смердючий гей і акромегалік настільки дебільний, що половину листків своєї постанови присвятив розповіді як він наче Штірліц з’ясовував в межах вищого антикорупційного суду правдивість наданих (зазначених) в клопотаннях особи 1 причин не явки на допит. гадаю, що цього пасивного гея і акромегалічного потвору взяли на кафедру асистентом тільки через вузеньку дирку в його смердючому заді. за інакших підстав цей закінчений дебіл і явний байстрюк (тому що його тато зовсім не схожий на нього: ні розумом, ні зовнішністю, ні зростом, ні голубізною) мусив би знати, що КПК не містить жодної подібної статті, яка б дозволяла передчасно закривати кримінальне провадження через неявку на допит потерпілого, однак є статті, які дозволяють застосовувати привід або грошові стягнення. на відео цієї сторінки наглядно видно, як дебіл Прокопенко по власні вуха обісрався (принаймні як асистент кафедри юридичного права) в Подільському районному суді м. Києва, коли зізнався слідчому судді про те, що він не може відрізнити заявника від потерпілого. бідний його батько і мама, які відтепер мусять в очах своїх колег і сусідів щодня червоніти із-за свого тупорилого синочка, який зовсім не оправдав їх очікувань і плекань (особливо після того як вони запхнули цього нікчемного гея на кафедру правознавства і вибили для нього там посаду асистента, на якій він не протримався і року). тепер же, цьому акромегаліку-гею в НАБУ за його смердючу дирку Ситнік платить такі кошти: в 2019 році – 733 660,00 грн., в 2018 році – 1 102 823,00. хіба це справедливо, що б дебіли отримували такі баснословні кошти і гробили нашу державу та потерпілих від злочинів? пора вже цього гея та іншим йому подібних тарганів в НАБУ запрошувати до петлі і вішати на гілляки, інакше наші податки ніколи не дійдуть до бідних пенсіонерів і до соціальних програм, особливо за умови нинішнього “правління” наркоманського уряду і корупційного керівництва НАБУ!

  • Ви тільки вдумайтеся, люди добрі, учасникам бойових дій уже 3 місяці як перестали монетизувати пільги через брак коштів у скарбниці держави, а цьому смердючому і тупорилому уроду Прокопенку щомісяця НАБУ виплачує по 110 282, 00 грн. (сто десять тисяч двісті вісімдесят два грн.) за те, що б він не розслідував кримінальних проваджень і приховував злочини корупційних чиновників!? агов, вельмишановні АТОшніки, пора вам цього урода (а також багатьох інших йому подібних) відправляти у таращанський ліс. там більше чим достатньо росте багаторічних дерев, а значить пора вішати усіх цих зрадників-Іуд і сепаратистів-уродів!

  • завелика честь для цього закінченого урода, що б на нього витрачати дорогоцінний час, який потрібен на процес його повішання. да і дерев шкода, псуючи їх вигляд таким смердючим гімном, яке обов’язково потіче з його обісраного анусу. це падло заслужило того, що б його живим закопали в землю! нехай трохи помучиться, обдумуючи в останні хвилини те, якої біди він наробив для людей за такі баснословні людські гроші! його заробітної плати в 110 000 гривень на місяць достатньо було б для того, що б виплатити 33 000 пенсіонерам пенсію в 3000 грн. тож це НАБУ потрібно якнайскоріше закривати, а усіх його уродів – закопати в землю! хоч удобриво з них буде.

  • Подивилася два відео за участю цього урода і гея-сифілітика і прийшла висновку, що Бог покарав його за гріхи його батька. Це собаче лайно ніс в судовому засіданні таку ахінею, що я б на його місці вмерла б із стида та сорому. Або просто мовчала б і мотала б на ус, що говориться в цьому судовому засіданні знаючими людьми: слідчим суддею і скаржником. У всякому разі, це згодом принесло б йому явної користі а не ганьби! А за таких обставин, коли він повівся на згаданому судовому засіданні як закінчене чмо, да ще й зовсім не читає книжок з правознавства, тому й досі допускає ідентичні процесуальні помилки: знову продовжує без кінця і краю протиправно закривати кримінальні провадження, в яких заявник навіть не допитаний, де не виконані ухвали суду стосовно внесення до ЄРДР усіх відомостей про вчинення злочину, де не допитані свідки події злочину, де не надано відповіді на клопотання і заяви заявника, де не визначено процесуального статусу заявника і т.п. Також вражають мене постійні службові підроблення цього поддонка, так як умисно вносить до ЄРДР не підсудні НАБУ статті вчиненого злочину, а потім разом із прокурором САП перекидає всі ці провадження до інших підрозділів досудового розслідування (за підслідністю). Невже і справді вся ця маячня цього дуріка стоїть того, що б йому платила держава з наших з вами податків щомісяця по 110000 грн?

  • А воно завжди у житті так, що якщо олігархи, корупціонери, можновладці, судді чи багачі нароблять людям значної біди, а ті їх будуть роками за це проклинати, то у цих самих олігархів, корупціонерів, можновладців, суддів чи просто багачів будуть діти народжуватися (або ж ставатимуть згодом внаслідок важких захворювань або аварій) уродами або розумово відсталими. Згадайте біблійні оповіді чи молитви: “…За гріхи батьків будуть покараними їх діти аж до третього-четвертого коліна”). У даному випадку це дуже добре прослідковується на Прокопенку Б. О., адже його тато своїми далеко не святими вчинками пробрався до Верховного Суду і один Бог знає що він там зараз витворяє, то ці самі його “далеко не святі” вчинки призвели до того, що його син є акромегаліком, імбецилом, завершеним дебілом, а також очевидним гопником!

Залишити відповідь до Слава Скасувати відповідь