Трясун Ю.Р.-Новов С.О.-Мосьондз І.А.

Новов С.О., Мосьондз І.А., Трясун Ю.Р. Судді-неучі і шахраї

Новости, Популярные новости, Суды

10.07.2020 року, через приймальну СУ ДБР, особа 1 подав на ім’я повноважного керівника СУ ДБР заяву за вих. № 3924/10 про вчинені кримінальні правопорушення суддями Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Панаід І.В., Боднар С.Б., Панкулич В.В. У даній заяві особа 1 вказав всі елементи вчиненого злочину: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона. Також, у своїй заяві особа 1 вказав всі ознаки вчиненого злочину: час, місце, спосіб, ПІП осіб, місце їх роботи і посади, короткі обставини справи тощо.
Крім цього, особа 1 самостійно кваліфікував вчинення даними суддями злочину за правовою кваліфікацією – ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.3 ст.375, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ст.170, ч.1 ст. 111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 ККУ.
Відповідно, в заяві за вих. № 3924/10 від 10.07.2020 року були всі необхідні дані для внесення її відомостей до ЄРДР впродовж 24 годин керівником СУ ДБР у відповідності до положення п.6 ст.39 КПК або уповноваженим детективом, при тому що положення нового КПК не вимагає від заявника зазначення в заяві усіх складових вчинення злочину тільки для того, що б керівник СУ ДБР належним чином виконав свій побов’язок – забезпечив внесення відомостей до ЄРДР з поданої заяви про вчинені правопорушення.
Зазначене також узгоджується із офіційною позицією суддів ВССУ, яка викладена в п.1.1 Узагальнень «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», затверджених на засіданні Зборів суддів ВССУ 23.12.2016 року: “…Визначений ч.1 ст.214 КПК обов’язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб’єктами такої заяви (повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Такі вимоги не передбачають здійснення оцінки обґрунтованості заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а передбачають лише обов’язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про правопорушення, які вона надає усвідомлено для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження».
Пунктом 1 ч.2 ст.39 КПК України передбачено, що саме керівник органу досудового розслідування уповноважений визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою – визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих. В таку групу слідчих може бути включений і сам керівник органу досудового розслідування. Разом з тим, включення до групи слідчих керівника органу досудового розслідування є необов’язковим, оскільки, в силу наданих процесуальним законом, зокрема п.4,6 ч.2 ст.39 КПК України повноважень, керівник органу досудового розслідування уповноважений вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх порушення слідчим, здійснювати досудове розслідування, виконувати функції реєстратора кримінальних правопорушень, користуючись при цьому повноваженнями слідчого. А слідчий, відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КПК України, уповноважений починати досудове розслідування та розглядати подані йому клопотання. Наведене свідчить про те, що оскаржувана особою 1 бездіяльність начальника органу досудового розслідування, яка полягає у не внесенні відомостей поданої заяви до ЄРДР у визначений КПК України строк, є предметом оскаржування в Шевченківському районному суді м.Києва.
20.07.2020 року, що відповідало дев’ятому процесуальному дню, особа 1 подав через канцелярію Шевченківського районного суду м.Києва скаргу за вих. № 3929/20 на бездіяльність повноважного
керівника СУ Державного бюро розслідування, яка виразилася у невнесенні до ЄРДР відомостей заяви за вих. № 3924/10 від 10.07.2020 року, в якій зазначав таке.
Частиною 4 ст.214 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор чи інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов’язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення в установлений строк. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про правопорушення не допускається.
Як передбачено ч.1 ст.214 КПК України, слідчий невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Тобто, з вище зазначеної правової норми випливає, що вона встановлює імперативний обов’язок після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення – унесення за нею відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Досудове розслідування, відповідно до ч.2 ст.214 КПК України, розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Крім того, згідно із положенням п.1.1., 1.4. Розділу ІІ Наказу Генеральної прокуратури України «Про єдиний реєстр досудових розслідувань» від 06.04.2016 року за № 139, формування Реєстру розпочинається із внесення до нього слідчим, прокурором відповідних відомостей про кримінальне правопорушення, зазначених в заяві чи повідомленні про його вчинення. Відповідно до п.2.1 Розділу II Наказу за № 139 від 06.04.2016 року про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Генеральним прокурором України, облік кримінальних правопорушень, у тому числі за заявами, які надійшли до СУ ДБР здійснюється за дорученням його керівника шляхом внесення до ЄРДР відомостей, визначених частиною 5 ст.214 КПК України.
Пунктом 8 частини 1 статті 3 КПК встановлено коло посад, які підпадають під визначення керівник органу досудового розслідування, відповідно такою особою, як для даного прикладу являється – керівник СУ ДБР. Отже, подання заяви, яка є повідомленням про кримінальне правопорушення, вимагало від керівника СУ ДБР, шляхом надання доручення, забезпечити внесення до ЄРДР необхідних відомостей. Попри зазначене, викладені у заяві за вих. № 3924/10 від 10.07.2020 року відомості до ЄРДР не внесені, внаслідок чого досудове розслідування не здійснюється. Ухилення від виконання вказаного обов’язку свідчить про бездіяльність керівника органу досудового розслідування, що тягне за собою карну відповідальність.
Також, п.2.2. Розділу ІІ Наказу Генеральної прокуратури України «Про єдиний реєстр досудових розслідувань» передбачено, що у випадку вчинення кримінального правопорушення досудове розслідування розпочинається невідкладно. За умови встановлення обставин, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення, проводиться досудове розслідування відповідно до вимог статті 214 КПК України. Дана заява (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, відповідно до ст.214 КПК України та Наказу Генеральної прокуратури України за № 139 від 06.04.2016 року «Про єдиний реєстр досудових розслідувань» підлягала реєстрації та подальшому розгляду в порядку кримінально-процесуального законодавства.
Однак, у порушення ч.1 ст.2 КК України, п.1,4 ст.214 КПК України, частини 2 розділу II пункту 8 і частини 3 розділу II пункту 1 Положення про внесення відомостей до ЄРДР, затвердженого Наказом Генерального прокурора України за № 139 від 06.04.2016 року, станом на 20.07.2020 року особу 1 у жодний із способів так і не було повідомлено повноважним керівником СУ ДБР або уповноваженим слідчим про внесення до ЄРДР відомостей його заяви за вих. № 3924/10 від 10.07.2020 року.
Відповідно до п.2 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під досудового розслідування» від 9 листопада 2012 року за № 1640/0/4-12, у статті 303 КПК визначено порядок оскарження бездіяльності слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто – впродовж 24 годин.
У відповідності до Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Листом від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17 пояснив наступне: «…Необхідність існування судового порядку оскарження аналізованого виду бездіяльності ґрунтується на закріпленні у ст.214 КПК обов’язку слідчого, прокурора невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. Таким чином, на відміну від процесуального порядку реагування на заяви та повідомлення про злочин, який було встановлено в КПК 1960 року, згаданий обов’язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб’єктами такої заяви (повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Наведене підтверджується імперативними положеннями ч.4 ст.214 КПК, згідно з якою відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається. Окрім КПК, нормативні засади, пов’язані із вчиненням зазначеної процесуальної дії, регламентовані Положенням про порядок ведення ЄРДР, затвердженим наказом Генерального прокурора України від 06.04.2016 за № 139, прийнятим на виконання вимог КПК України. Зазначені нормативні засади, як засвідчили результати проведеного аналізу судової практики, також беруться до уваги слідчими суддями під час розгляду аналізованого в межах цього підрозділу виду скарг. Таким чином, з огляду на чіткий обов’язок внесення слідчим чи прокурором відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР із встановленням обмеженого процесуального строку для його виконання, за наявності лише загальних вимог до заяв чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у переважній більшості випадків у разі встановлення факту звернення із заявою та констатації факту невнесення відомостей про кримінальне правопорушення в межах регламентованого ст.214 КПК 24-годинного строку, слідчі судді постановляють ухвали про задоволення скарг на бездіяльність слідчого чи прокурора. Відтепер у всіх справах обов’язковим є проведення досудового розслідування (прояв засади публічності), яке розпочинається слідчим, прокурором негайно після внесення заяви потерпілого до Єдиного реєстру досудових розслідувань».
У відповідності до вимог ст.35 КПК, автоматизованою системою документообігу Шевченківського районного суду м.Києва, судова справа № 761/21697/20 була розподіленою на слідчого суддю Квашу А.В.
27.07.2020 року, всупереч вимогам ст. 2, 9, 22, 26, 55, 56, 214, 304, 306, 370, 372 КПК України, слідча суддя Кваша А.В. винесла без попереднього повідомлення скаржника про призначення судового засідання та без його особистої участі у провадженні ухвалу у судовій справі № 761/21697/20, якою відмовила у задоволенні його скарги за вих. № 3929/20 від 20.07.2020 року на бездіяльність повноважного керівника СУ ДБР, яка виразилася у не внесенні відомостей до ЄРДР про вчинені кримінальні правопорушення.
Своє рішення у судовій справі № 761/21697/20 від 27.07.2020 року слідчий суддя Кваша А.В. обгрунтувала лише тим, що «…положенням ч.1 ст.280-1 КПК України передбачено, що відомості про вчинення кримінального правопорушення суддями Вищого антикорупційного суду вносяться до ЄРДР виключно Генеральним прокурором України або в.о.Генерального прокурора України».
Останнє не відповідає вимогам Кримінально-процесуального закону, Конституції України та практиці ЄСПЛ. Крім цього, викладені обставини в ухвалі у судовій справі № 761/21697/20 від 27.07.2020 року суддею Кваша А.В. не відповідають фактичним обставинам справи, а її доводи по своїй суті є абсурдними та надуманими.
В статті 304 КПК (Строк подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, її повернення або відмова відкриття провадження) зазначається:
«1. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
2. Скарга повертається, якщо: 1) скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу; 2) скарга не підлягає розгляду в цьому суді; 3) скарга подана після закінчення строку, передбаченого ч.1 ст.304 КПК і особа не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення. 3. Копія ухвали про повернення скарги невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами. 4. Слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню. 5. Копія ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надсилається особі, яка подала скаргу, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами. 6. Ухвала про повернення скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку. 7. Повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому Кодексом».
Відповідно вищевикладеному твердженню слідчого судді Кваша А.В., в силу п.2 ч.2 ст.304 КПК України, дана суддя не мала права відмовляти у задоволенні скарги за вих. № 3929/20 від 20.07.2020 року на бездіяльність повноважного керівника СУ ДБР, яка виразилася у не внесенні відомостей до ЄРДР про вчинені кримінальні правопорушення, однак могла відмовити у відкритті провадження та повернути скаргу особи 1 в силу п.3,5 ч.2 ст.304 КПК України, чого чомусь не вчинила.
Більше цього, у справі № 761/21697/20 від 27.07.2020 року не міститься належних і припустимих доказів тому, що дана суддя запрошувала особу 1 в судове засідання з розгляду його скарги, що суперечить вимогам ч.3 ст.306 КПК України, Конституції України та практиці ЄСПЛ, що грубо порушує норми матеріального і процесуального права, а відтак є приводом для скасування такої ухвали.
Також, суддя Кваша А.В. неправдиво вказала в своїй ухвалі у справі № 761/21697/20 від 27.07.2020 року про те, що нібито існує в КПК України ст.280-1, що не відповідає дійсності. Неправдивим є і той факт, що суддя Кваша А.В. розглядала 27.07.2020 року в судовому засіданні справу № 761/21697/20, адже в Реєстрі судових рішень досі немає про це жодних даних.
Статтею 306 КПК (Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування) передбачено таке:
«1. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, – слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
2. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п’яти днів з моменту надходження скарги.
3. Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги».
Однак, суддя Шевченківського районного суду м.Києва Кваша А.В. винесла Ухвалу у судовій справі № 761/21697/20 від 27.07.2020 року без обов’язкової участі у даному судовому засіданні заявника, при цьому проігнорувавши вимоги ст. 134, 135, 136, 137 КПК, якими передбачена обов’язковість повідомлення заявника про дату, час і місце проведення судового засідання. Також, у матеріалах справи № 761/21697/20 відсутні відомості про те, що суддя Кваша А.В. повідомляла прокурора про розгляд судової справи, що є підставою для скасування її ухвали.
Відповідно до ч.6 ст.9 КПК, у випадках, коли положення Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною 1 ст.7 цього Кодексу. Згідно зі ст.8 Кодексу, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. В статті 9 КПК (Законність) зазначається:
«1.Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно
додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства».
Ухвала слідчого судді, у відповідності до ст.370 КПК України, за результатами перевірки законності і обгрунтованості рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Зміст ухвали за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора має відповідати вимогам ч.2 ст.372 КПК України. Слідчий суддя при перевірці поданої скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора та при винесенні рішення за результатами розгляду такої скарги не повинен вирішувати питання, що можуть стати предметом судового розгляду в цьому кримінальному провадженні.
Одночасно із визнанням рішення, дії чи бездіяльності слідчого, прокурора незаконним або необґрунтованим, в своїй ухвалі слідчий суддя може зазначити про те, що він зобов’язує посадову особу усунути допущене порушення, визначивши, яку саме дію необхідно припинити чи вчинити. Слідчий суддя самостійно не може прийняти те рішення, яке має бути прийняте слідчим чи прокурором на виконання ухвали, прийнятої за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність.
За таких обставин суддя приймала рішення виключно не з підстав, наявних у справі провадження належних та припустимих доказів, а керувалася лише власними припущеннями, що є протиправним.
Отже, слідчий суддя Кваша А.В. в повній мірі не з’ясувала всі обставини кримінального провадження, яке оскаржувалося собою 1. В зв’язку з цим винесена ухвала у судовій справі № 761/21697/20 від 27.07.2020 року гостро порушувала норми матеріального і процесуального права, а тому підлягала безспірному скасуванню в межах апеляційної інстанції, а матеріали скарги – поверненню до Шевченківського районного суду м.Києва для виконання слідчим суддею вимог ст.306-307 КПК України.
Слідча суддя Кваша А.В. під час прийняття рішення за скаргою за вих. № 3929/20 від 20.07.2020 року на бездіяльність уповноваженого керівника СУ ДБР, яка виразилася у не внесенні до ЄРДР відомостей заяви про вчинення кримінальних правопорушень, залишила поза увагою такі засади кримінального провадження як верховенство права, законність, доступ до правосуддя. За таких обставин, слідчий суддя Шевченківського районного суду м.Києва Кваша А.В., постановивши Ухвалу у судовій справі № 761/21697/20 від 27.07.2020 року, якою відмовила особі 1 у задоволенні скарги за вих. № 3929/20 від 20.07.2020 року на бездіяльність уповноваженого керівника СУ ДБР, яка виразилася у не внесенні до ЄРДР відомостей заяви про вчинення кримінальних правопорушень, фактично істотно порушила вимоги кримінально-процесуального закону. Останнє, згідно ст.409 і 412 КПК України передбачало скасування такої ухвали в апеляційному порядку та призначення повторного розгляду вказаної скарги по суті справи в межах Шевченківського районного суду м.Києва.
31.08.2020 року особа 1 подав до Київського апеляційного суду скаргу за вих. № 3978/30 на Ухвалу судді Шевченківського районного суду м.Києва Кваша А.В. у судовій справі №761/21697/20 від 27.07.2020 року.
16.09.2020 року, після невмотивованої затримки розгляду вказаної скарги, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі Трясуна Юрія Ростиславовича, Мосьондза Івана Анатолійовича та Новова Сергія Олександровича розглянула апеляційну скаргу за вих. № 3978/30 від 31.08.2020 року на Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва Кваша А.В. у судовій справі № 761/21697/20 від 27.07.2020 року, за результатами чого винесла безпрецедентне неправосудне судове рішення № 11-сс/824/4670/2020, яким було відмовлено особі 1 у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва Кваша А.В. було залишено без змін. При цьому, слідчі судді Київського апеляційного суду Трясун Ю.Р., Мосьондз І.А. та Новов С.О. вчинили чергові зухвалі кримінальні і дисциплінарно караємі дії:
— добре знаючи, що особа 1 відкрив на цих суддів сім кримінальних справ, останні змушеними були взяти самовідвід у даному провадженні в силу п.2,5 Бангалорських принципів поведінки судді, чого з корисливих мотивів не вчинили;
— всупереч вимогам КПК затримали розгляд апеляційної скарги;
— не повідомили прокурора про розгляд даної судової справи;
– головуючий суддя не повідомляв, чи був належним чином повідомлений уповноважений слідчий;
— не просили особу 1 назватися та вказати адресу проживання;
– не встановлювали особу 1 за його особистими документами;
— розглядали апеляційну скаргу без участі прокурора;
– розглядали апеляційну скаргу без участі уповноваженого слідчого;
— не запитували думки скаржника чи можна проводити судове засідання без участі прокурора і слідчого;
— не притримувалися послідовності проведення судового засідання;
– не досліджували матеріали судової справи;
— не запитували в особи 1 чи є у нього доповнення чи ремарка;
— не проголошували дебатів у даному провадженні;
– не запитували думки в особи 1 про можливість завершення розгляду його апеляційної скарги;
— постановили рішення, яке не опирається на матеріалах судової справи та суперечить нормам КПК, Конституції України і ЄСПЛ;
— постановили судове рішення з неоднаковим застосуванням норм права, в порівнянні з тими рішеннями суду, які вони уже неодноразово виносили у подібних справах;
— постановили вступну і резолютивну частину ухвали у справі, чого насправді не передбачено КПК на досудовому провадженні;
— вчинили службове підроблення, адже вказали в своїй неправосудній ухвалі те, що суддям першої інстанції дозволяється не виконувати вимоги ст. 134, 135, 136, 137 КПК (не повідомляти скаржників про призначення судового засідання з розгляду їх скарг);
— вчинили службове підроблення та перевищили свої повноваження, адже вдалися до виправлення тексту описової частини ухвали судді Кваша А.В., зазначаючи ч.1 ст.480-1 КПК взамін раніше неправильно вказаної суддею Кваша А.В. – ч.1 ст.280-1 КПК України;
— перевищили свої службові повноваження, адже вдалися до виправдовування судді Кваша А.В., що вона допустила “технічну описку”, неправильно зазначаючи в своїй ухвалі ч.1 ст.280-1 КПК України, на що вона і посилалася при винесенні рішення, в той час як правильно це мало бути зазначено як ч.1 ст.480-1 КПК, чого КПК не дозволяє робити суддям апеляційної інстанції (однак дозволяє це робити шляхом подання спеціальних заяв учасникам провадження або судді, яка сама виявила свою помилку та виправила її за власною ініціативою, про це попередивши сторін провадження, з наданням ухвали);
— порушили тайну нарадчої кімнати (постановивши резулятивну частину ухвали, дана колегія безперервно продовжувала слухати інші справи);
— за наслідками розгляду апеляційної скарги не надали особі 1 копії ухвали;
— згодом надіслали на поштову адресу особи 1 копію ухвали, яка не відповідала вимогам Наказу ДСА за № 173 “Інструкція з діловодства в судах…”, однак доводила їх абсолютну безграмотність;
— перешкодили громадській діяльності особи 1;
— грубо та в черговий раз порушили присягу судді.
Статтею 55, 129 Конституція України зазначає, що кожному громадянину гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових осіб та службових осіб. Відповідно до ч.1 ст.24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Згідно ч.1 ст.25 КПК України, прокурор, слідчий зобов’язані в межах своєї компетенції розпочати
досудове розслідування в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. У відповідності до положень ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності сторін, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, клопотань, скарг та інших доказів, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.
Відповідності до вимог ст.134 КПК України (Судовий виклик) законом передбачено:
“1. Слідчий суддя під час досудового розслідування чи суд під час судового провадження має право за власною ініціативою або за клопотанням слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, потерпілого, його представника здійснити судовий виклик певної особи, якщо слідчий суддя чи суд встановить наявність достатніх підстав вважати, що така особа може дати показання, які мають значення для кримінального провадження, або її участь у процесуальній дії є обов’язковою.
2. Суд здійснює судовий виклик учасників провадження, участь яких у судовому провадженні є обов’язковою”.
У відповідності до вимог ст.135 КПК України (Порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні) передбачено:
“1. Особа викликається до слідчого судді шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв’язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
2. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім’ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
3. Особа, що перебуває під вартою, викликається через адміністрацію місця ув’язнення.
4. Повістка про виклик неповнолітньої особи, як правило, вручається її батьку, матері, усиновлювачу або законному представнику. Інший порядок вручення повістки допускається лише у випадку, якщо це обумовлюється обставинами кримінального провадження.
5. Повістка про виклик обмежено дієздатної особи вручається її піклувальнику.
6. Повістка про виклик вручається працівником зв’язку, працівником правоохоронного органу, слідчим, прокурором, а також секретарем судового засідання, якщо таке вручення здійснюється в приміщенні суду.
7. Повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого – за допомогою дипломатичного (консульського) представництва.
8. Особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов’язана прибути за викликом. У випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом.
У відповідності до вимог ст.137 КПК України (Зміст повістки про виклик) зазначається:
“1. У повістці про виклик повинно бути зазначено:
1) прізвище та посада слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, який здійснює виклик;
2) найменування та адреса суду, до якої здійснюється виклик, номер телефону чи інших засобів зв’язку;
3) ім’я (найменування) особи, яка викликається, та її адреса;
4) найменування (номер) кримінального провадження, в рамках якого здійснюється виклик;
5) процесуальний статус, в якому перебуває викликана особа;
6) час, день, місяць, рік і місце прибуття викликаної особи;
7) процесуальна дія (дії), для участі в якій викликається особа;
8) наслідки неприбуття особи за викликом, в тому числі можливість застосування приводу, та здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження;
9) передбачені цим Кодексом поважні причини, через які особа може не з’явитися на виклик, та нагадування про обов’язок заздалегідь повідомити про неможливість з’явлення.
10) підпис слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, який здійснив виклик”.
Право на справедливий судовий розгляд закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (ч.1 ст.6 Конвенції. У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи: 1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
В практиці Європейського суду з прав людини щодо питання права на суд, на доступ до нього чітко визначився підхід, згідно з яким особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава не повинна вводити правові або чинити нелегітимні перешкоди для здійснення цього права. Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами і доповненнями, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі п’яти років гинуть в АТО найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Судді Трясун Ю.Р., Новов С.О. і Мосьондз І.А. через свою нахабність, бездарність, протиправність і явну ненормальність напевно забули про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма і у відповідності до європейських стандартів права. Більше того, судді Трясун Ю.Р., Новов С.О. і Мосьондз І.А. саме у такий спосіб сплюндровують добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми диверсійними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цим ганебним зрадникам фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають належним чином реагувати на це неподобство у встановлений спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що судді Трясун Ю.Р., Новов С.О. і Мосьондз І.А. вчинили кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.3 ст.375, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що провадження № 1-сс/824/4670/2020 також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність суддів Трясуна Ю.Р., Новова С.О. і Мосьондза І.А. слід розцінювати як таку, що направлена на зумисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії суддів Трясуна Ю.Р., Новова С.О. і Мосьондза І.А. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Судді Трясун Ю.Р., Новов С.О. і Мосьондз І.А., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом регулярно перевищують свої службові повноваження, перешкоджають доступу до правосуддя, вчиняють службові підроблення, приховують вчинені злочини, надають допомогу злочинним особам, виносять неправосудні рішення, порушують присягу судді, перешкоджають діяльності громадських організацій та саботують роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Судді Трясун Ю.Р., Новов С.О. і Мосьондз І.А. умисно вчиняють посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України мають безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддями Трясуном Ю.Р., Нововим С.О. і Мосьондзом І.А. уже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності суддів Трясуна Ю.Р., Новова С.О. і Мосьондза І.А. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддями Трясуном Ю.Р., Нововим С.О. і Мосьондзом І.А. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.3 ст.375, ч.1 ст.396, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддями Трясуном Ю.Р., Нововим С.О. і Мосьондзом І.А. Також було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради юстиції України про не належну поведінку суддів Трясуна Ю.Р., Новова С.О. і Мосьондза І.А., які грубо порушують присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування СУ ДБР і ГСУ СБУ стосовно внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради юстиції України — відкриття трьох окремих дисциплінарних справ. Також чекаємо на відповідний резонанс небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.

Трясун Ю.Р.-Новов С.О.-Мосьондз І.А. ухвала 1

Трясун Ю.Р.-Новов С.О.-Мосьондз І.А. ухвала 2

Трясун Ю.Р.-Новов С.О.-Мосьондз І.А. ухвала 3

Трясун Ю.Р.-Новов С.О.-Мосьондз І.А. ухвала 4

Новов С.О., Мосьондз І.А., Трясун Ю.Р. ухвала 5

Новов С.О., Мосьондз І.А., Трясун Ю.Р. ухвала 6

Новов С.О., Мосьондз І.А., Трясун Ю.Р. ухвала 7

5 comments

  • Судьи Новов С.О., Мосендз И.А. и Трясун Ю.Р. – это безмозглые и тупорылые ватники, которые протерли не одну сотню штанов в своем апелляционном суде, но почему то ничему так и не научились! Не приложу ума, как эти твари могут столько лет судить людей, будучи абсолютно безмозглыми и ебнутыми на всю свою голову? И почему невинные люди, которых они за многие года осудили, до теперь не выпустили им их гнилые кишки? А надо было это сделать, что бы другим неповадно было издеваться с людей. Страшно жить в такой стране, где взамен нормальных судей одни только козлы, дебилы, придурки, шизофреники, педофилы, геи, вафлисты и коновалы!

  • Мені, як адвокату, доволі часто приходиться бувати в Київському апеляційному суді з приводу розгляду скарг на ідентичні ухвали слідчого судді (розгляд справ без повідомлення про призначення судового засідання та без моєї участі). Судді Трясун Ю.Р., Новов С.О. і Мосьондз І.А. мені добре знайомі, до того ж не з кращої сторони. Можна сказати, це трійка самих корумпованих і відстійних бариг цього апеляційного суду! Але щоб так нагло, відкрито і протиправно стверджувати, що слідчий суддя першої інстанції правильно зробив що не повідомляв скаржника про призначення судового засідання та ще й провів таке судове засідання без участі скаржника – це нонсенс! У мене також траплялося, що я писала в своїй скарзі слідчому судді що б він проводив судове засідання без моєї участі через моє захворювання. Але це зовсім не означало, що мене не потрібно було повідомляти про призначення судового засідання з розгляду моєї скарги, не надавати мені відомостей про дату, час і місце розгляду такої скарги, номеру судового провадження і прізвища слідчого судді, так як це вимагає ст.134 КПК. І потім, на момент розгляду моєї скарги я могла виздоровіти і з’явитися в судове засідання (на розгляд своєї скарги) або уповноважити на це свого колегу чи родича. Якщо цих усіх елементарних речей не знає ця трійка паршивих іудейських спідоносних онаністів-долбодятлів, тоді навіщо ВРП і Президент щомісяця платять їм по 200 708 грн.? При чому, найгірша тварюка з цих трьох суддів-хвойд – це Трясун Ю.Р. Ця дистрофічно-акромегалічна потвора якби міг то продав усього за 10 доларів свою брудну шлюху-маму! У Трясуна Ю.Р. навіть є прайс на судові рішення. Останньому я буду цінним свідком: суддя Трясун Ю.Р. в коридорі даного суду пропонував мені надати йому хабара за винесення потрібного для мого підзахисного вироку. А що стосується ухвал у досудовому провадженні, так він їх постійно виносить під настрій, якого у нього ніколи не буває, тому і всі його рішення здебільшого є похабними, напівграмотними, неправосудними, несуразними!

  • нормами КПК передбачено, що судові рішення приймаються виключно на підставі матеріалів, наявних у справі суду. тоді яке мали право ці три контужені маразматика-хуєсоси Трясун Ю.Р., Новов С.О. і Мосьондз І.А. виправляти допущенні суддею Кваша помилки в її ухвалі? також уперше за своє життя почув таку бредятину, що суддя першої інстанції не мусив повідомляти заявника про розгляд його скарги? тоді навіщо взагалі існують повістки? навіщо тоді в КПК прописані ст. 134, 135, 136, 137? також здивувало мене те, що ці три уроди досі не навчилися вести судове засідання: ані початку його, ані кінця я не побачив у цьому брутальному базарному балагані. навіть судова справа не була дослідженою та не було проголошено дебатів! мовчки встали і як стадо корів кудись поплелись? а мали б запитати ці тварюки у скаржника, чи не проти він щоби було закінчено дослідження доказів та чи можна перейти до судових дебатів? потім, судді повинні були попередити учасників процесу, куди і для чого вони збираються виходити із залу суду! цих єбонутих тварюк пора гнати з цього суду! також звертаюся до тих, хто був невинно засудженим цими потворними і безмозкими уйобищами:
    “Чому ви їм трьом ще не відрізали їх гнилі голови”?

  • туберкульозний дистрофік Трясун, добре знаючи що скасування ухвал судді першої інстанції може стати причиною подання проти неї скарги до ВРП з наступним відкриттям дисциплінарної справи, а згодом – дисциплінарного покарання, то в такому випадку він майже завжди добивається отримання хабара від такої судді. саме цим і пояснюється, чому в одних і тих самих випадках цей смердючий козел Трясун виносить судові рішення із неоднаковим застосуванням норм права (що і витікає з цих двох ухвал, які повністю суперечать одна другій). тобто, якщо слідчий суддя дала йому хабар, то суддя Трясун відмовляє скаржнику у задоволенні скарги на ухвалу слідчого судді, а обгрунтовує свою ухвалу як в даному випадку чистою ахінеєю! якщо ж слідчий суддя не дасть судді Трясуну хабар, то він задовольняє скарги скаржників і обгрунтовує свої ухвали у відповідності до чинних норм Кодексу! я це дуже добре знаю, так як працювала в цьому суді декілька років на посаді секретаря.

  • урод-акромегалік Трясун в одній ухвалі пише що суддя першої інстанції допустила помилку (написала в своїй ухвалі що її рішення не підлягає оскарженню в апеляційному порядку), яка призвела до винесення неправильного рішення. тим самим він визнає, що здатен вбачати в діях слідчих суддів помилки та через це скасовувати їх рішення. в другій же своїй ухвалі ця підарюга Трясун зазначив зовсім протилежне, що нібито суддя першої інстанції при винесенні рішення лише “незначно помилилася”, проігнорувавши наявність підстав для аналогічного скасування ухвали (суттєвої різниці в застосуванні норм права: ст.280-1 КПК, в той час як слід було вказати ст.480 КПК. тим самим сухоребра мавпа Трясун, в заперечення самому собі, уже не визнав упущення судді, а замаскував його під “помилку”, яка насправді привела до неправильного прийняття рішення та порушення норм матеріального і процесуального права. тобто, кахексик Трясун вчинив так, як це вчиняє тривіальна шлюха: то дам тобі, то не дам тобі. з цього витікає те, що анорексичний урод Трясун є банальною шлюхою, а не суддею, та що його місце не в апеляційному суді, а в домі розпусти! тому, бери свою венеричну дупу, шлюха Трясун і йди на окружну та відсмоктуй шоферам їх запотівші члени та підставляй свою сухоребру сідницю під собачі хуї!

Залишити відповідь