Саландяк Ольга Ярославівна

Саландяк О. Я. Повар-секретар стала суддею-аферистом

Новости, Популярные новости, Суды

У провадженні слідчого судді Вищого антикорупційного суду Хамзіна Тимура Рафаїловича знаходяться на розгляді матеріали скарги за вих. № 4019/09 від 09.11.2020 року на Постанову від 30.10.2020 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 52020000000000265 від 17.04.2020 року детективом УВК НАБУ Грабарем С.В. у провадженні № 1-кс/991/9629/20.
Вважаючи, що з етичних, медичних і процесуальних міркувань суддя Вищого антикорупційного суду Хамзін Т.Р. не має права розглядати скаргу за вих. № 4019/09 від 09.11.2020 року на Постанову від 30.10.2020 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 52020000000000265 від 17.04.2020 року детективом УВК НАБУ Грабарем С.В. у провадженні № 1-кс/991/9629/20, особа 1 подав 16.11.2020 року до початку розгляду вказаної скарги по суті заяву про відвід слідчого судді Вищого антикорупційного суду Хамзіна Т.Р. від розгляду скарги за вих. № 4019/09 від 09.11.2020 року на Постанову від 30.10.2020 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 52020000000000265 від 17.04.2020 року.
У відповідності до вимог ст.75, 35 КПК України автоматизованою системою документообігу Вищого антикорупційного суду судову справу № 991/9186/20 було розподілено на суддю Вищого антикорупційного суду Саландяк Ольгу Ярославівну.
19.11.2020 року було проведене суддею Вищого антикорупційного суду Саландяк О.Я. судове засідання у справі № 991/9186/20 стосовно розгляду заявленого особою 1 відводу слідчому судді Вищого антикорупційного суду Хамзіну Т.Р. від розгляду скарги за вих. № 4019/09 від 09.11.2020 року на Постанову від 30.10.2020 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 52020000000000265 від 17.04.2020 року детективом УВК НАБУ Грабарем С.В., за результатом якого вказаний суддя вчинила службове підроблення, порушила присягу судді, постановила неправосудну ухвалу, чим завдала особі 1 чи малого матеріального і морального збитку, а також перешкодила особі 1 виконанню його прямих громадських обов’язків.
Більше цього, як згодом з’ясувалося, суддя Саландяк О.Я. зухвало і безкарно порушила тайну нарадчої кімнати, адже після винесення 19.11.2020 року “короткого” змісту ухвали (чого не передбачено вимогами КПК), продовжувала 19.11.2020 року та 20.11.2020 року (до 15 годин і 15 хвилин) приймати участь в інших судових засіданнях та виносити судові рішення.
Ознайомившись із описовою частиною неправосудної ухвали судді Саландяк О.Я. у судовій справі № 991/9186/20, якою було відмовлено особі 1 у задоволенні заяви про відвід слідчого судді Вищого антикорупційного суду Хамзіна Т.Р. від розгляду скарги за вих. № 4019/09 від 09.11.2020 року на Постанову детектива Грабара С.В. від 30.10.2020 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 52020000000000265 від 17.04.2020 року, особа 1 дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”, Конституції України та вимогам Європейського суду з прав людини, оскільки дана суддя приховала від надання правової оцінки практично усі факти, на які особа 1 покладався як на підставу відводу, при цьому вчинивши підроблення з метою винесення неправосудного рішення. Крім цього, дана суддя умисно спотворила міжнародні і вітчизняні правові акти, які гарантували особі 1 відвід судді Хамзіна Т.Р. від розгляду скарги за вих. № 4019/09 від 09.11.2020 року на Постанову від 30.10.2020 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 52020000000000265 від 17.04.2020 року детективом УВК НАБУ Грабарем С.В.
Прикладом вищенаписаному слугує останній абзац третього аркушу неправосудної ухвали судді Саландяк О.Я. (цитата): “…заявлений відвід не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про такі порушення з боку слідчого судді Хамзіна Т.Р. шляхом проявів дій, що можуть виявити недовіру чи проявити неприйнятну поведінку слідчого судді, а фактично містить власні припущення особи, яка заявила відвід, щодо зацікавленості та упередженості слідчого судді Вищого антикорупційного суду Хамзіна Т.Р. Також доводи… (заявника) та надані ним документи свідчать про незгоду із процесуальними рішеннями судді в іншій справі, що не може слугувати підставою для відводу…”. Це саме стосується в рівній мірі і першого абзацу останньої сторінки злочинної ухвали судді Саландяк О.Я. (цитата): “Щодо підстави для відводу (самовідводу), яка вказана заявником – звернення ним до правоохоронних органів щодо притягнення судді Хамзіна Т.Р. до кримінальної відповідальності, то суд вважає, що саме по собі таке звернення гне породжує підстав для відводу чи самовідводу судді від розгляду справи”. Це саме стосується і третього абзацу останньої сторінки ганебної ухвали судді Саландяк О.Я. (цитата): “Отже, сумніви заявника щодо наявності у слідчого судді Хамзіна Т.Р. можливості неупереджено розглянути його скаргу та прийняти рішення мають суб’єктивний, а не об’єктивний характер, жодними належними та допустимими доказами не підтверджуються”.
По-перше, щодо другої цитати, то слід зауважити, що “звернення до правоохоронних органів” і “ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва” (якою було зобов’язано ДБР внести відомості до ЄРДР щодо вчинених суддею Хамзіним Т.Р. численних злочинів) – це зовсім різні речі. Підміна цих понять – це гарантований доказ службового підроблення, яке має наслідком дисциплінарного і кримінального покарання!
А щодо першої і третьої цитати, то особа 1 надав в залі судового засідання біля 15 саме таких об’єктивних і неспростовних доказів тому, що суддя Хамзін Т.Р. насправді не здатен приймати жодні процесуальні рішення, оскільки є божевільною особою, алкоголіком та аферистом.
Одним із доказів цьому особа 1 надавав для судді Саландяк О.Я. копії суперечливих судових рішень судді Хамзіна Т.Р., де він приймав кардинально протилежні рішення в одних і тих же самих питаннях. Другим “об’єктивним” доказом про відвід судді Хамзіна Т.Р. було те, що даний суддя напередодні відмовив особі 1 у задоволенні скарги на закриття кримінального провадження, яке фактично детективом Грабарем С.В. не проводилося, а три ухвали суду (за якими слідчі судді Солом’янського районного суду м.Києва та Вищого антикорупційного суду зобов’язали його внести відомості до ЄРДР з отриманих від особи 1 трьох заяв про вчинення злочину) – на момент розгляду вказаної судової справи не були виконаними.
При цьому особа 1 в залі судового засідання тривало перераховував для напівграмотної і неадекватної судді Саландяк О.Я. норми права, які змушували суддю Хамзіна Т.Р. прийняти протилежне судове рішення у даній справі – ст.21, 55, 56, 110, 220, 284, 534, 535 КПК України, ст.129, 129-1 Конституції України, практика ЄСПЛ тощо, однак він не скорився букві закону та свідомо, з корупційних міркувань, прийняв неправосудне судове рішення. Однак, суддя Саландяк О.Я. і на це належним чином чомусь не відреагувала, що ставить під сумнів здоровість її психіки. Ненормальність судді Саландяк О.Я. доказує і те, що остання виділила 2/3 описової частини своєї неправосудної ухвали практиці ЄСПЛ, однак саме ці норми права чомусь не взяла до уваги, на які також посилався у своїй заяві особа 1.
З цього витікає те, що суддя Саландяк О.Я. маніпулює законами України та практикою ЄСПЛ за для прийняття неправосудних судових рішень, з метою захисту прав своїх колег або ж з корупційних міркувань.
Доказом цьому є відеозапис судового засідання (який розміщено дещо нижче), на якому особою 1 перераховувалися усі ці документи, які насправді несли об’єктивну інформацію про наявність реальних і правових підстав для відводу судді Хамзіна Т.Р. від розгляду скарги за вих. № 4019/09 від 09.11.2020 року на Постанову від 30.10.2020 року про відмову у визнанні потерпілим у провадженні № 52020000000000265 від 17.04.2020 року детективом УВК НАБУ Грабарем С.В. у провадженні № 1-кс/991/9629/20.
За таких підстав суддя Саландяк О.Я. не має права працювати суддею, адже уже є не важливим що саме спонукало її до винесення такого неправосудного рішення: божевільність чи бездарність, злочинність чи банальна неграмотність, так як усе з перерахованого не дозволяє даній особі виконувати функції судді. Простіше кажучи, якщо суддя Саландяк О.Я. усвідомлено маніпулює у такий спосіб законодавством України з корупційних міркувань – тоді її місце в тюрмі. А якщо це все робиться з причин її психічних розладів – тоді місце судді Саландяк О.Я. в психіатричних лікарнях України. Як бачимо, ВРП, Верховна Рада і Президент тепер мусять прийняти адекватне рішення. Суддя Саландяк О.Я. мусить бути позбавлена роботи в суді, навіть якщо мова йтиме про її роботу прибиральницею.
Крім цього слід окремо сказати, що суддя Саландяк О.Я. винесла Ухвалу у справі № 991/9186/20 від 19.11.2020 року, яка не відповідає вимогам Наказу ДСА від 20.08.2019 року N 814 (із змінами від 05.08.2020 року N352) “Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ”, адже віддрукована з двох сторін одного аркушу (взамін того, аби кожна друга сторінка аркушу була перекресленою), назви розділів ухвали виділені жирним кольором, відступи резулятивної частини вдвічі більше встановлених, не вказано де зберігається оригінал ухвали тощо. Усе це заставляє серйозно засумніватися втім, чи даний суддя насправді має юридичну освіту та чи дійсно має дозвіл на здійснення правосуддя?!
Також слід вказати і на те, що суддя Саландяк О.Я. уже постановила дюжину неправосудних ухвал, якими з однієї сторони частково нівелювала кропіткі досягнення громадської організації, а з іншої – умисно перешкодила наповненню державної скарбниці на декілька десятків мільйонів гривень, тим самим послабивши боєздатність наших військ
(військової компанії на Сході України) та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури тощо).
Згідно з п.12 висновку №1 (2001) Консультативної Ради Європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, незалежність судової влади означає повну неупередженість і з боку суддів. При винесенні рішень у судовому розгляді, судді повинні бути безсторонніми, а саме – вільними від будь-яких зв’язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади» встановлено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу/самовідводу, якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які виключають сумнів в об’єктивності та неупередженості судді.
Рішенням Європейського Суду у справі «Білуха проти України» (заява № 33949/02 від 09.11.2006 року) встановлено, що відповідно до практики Європейського Суду, наявність безсторонності щодо п.1 ст.6 повинна визначатися за суб’єктивним та об’єктивним критеріями. Відповідно до суб’єктивного критерію, беруться до уваги лише особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об’єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад, відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Стосовно суб’єктивного критерію, то особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії», пункт 43). Стосовно об’єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній. Позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об’єктивно обґрунтованими. Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії», пункт 45 від 28.10.1998 року).
Згідно п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді», схвалених резолюцією №2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 року, допускається відвід (самовідвід) судді у тому випадку, якщо у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в упередженості судді. Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09.11.2006 року у справі «Білуга проти України», від 28.10.1999 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії») важливим питанням є довіри, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Згідно з цією нормою має бути лише унеможливлена участь судді в розгляді справи за наявності у сторони лише сумніву в його неупередженості.
Таким чином, достатньою підставою для відводу/самовідводу є обгрунтоване припущення про існування ризику того, що суддя в силу впливу певних факторів може бути необ’єктивним і упередженим. Наведене свідчить про те, що підставою для відводу/самовідводу не обов’язково має бути беззаперечно доведений факт не об’єктивності чи зацікавленості судді.
Судді зобов’язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведеним, чого слідчий суддя Хамзін Т.Р. і суддя Саландяк О.Я. з незрозумілих причин уникають, добре знаючи що особа 1 відкрив на них декілька кримінальних проваджень за фактами вчинення злочинів, що в зайвий раз підтверджує їх пряму зацікавленість у кінцевих результатах розгляду скарг і заяв особи 1.
Відповідно, суддя Вищого антикорупційного суду Саландяк О.Я. під час прийняття рішення за заявою особи 1 залишила поза увагою такі засади кримінального провадження як верховенство права, законність, доступ до правосуддя та забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
За таких обставин суддя Саландяк О.Я., постановивши Ухвалу у провадженні № 1-кс/991/9629/20 від 19.11.2020 року, якою відмовила у задоволенні заяви особи 1 про відвід, подану на підставі ст.75-81 КПК України, Конституції України, Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”, ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, фактично істотно порушила вимоги цих самих законів.
Попри усе це слід зауважити, що як би навіть і не було “об’єктивних” підстав для відводу судді Хамзіна Т.Р. від розгляду скарги за вих. № 4019/09 від 09.11.2020 року на Постанову детектива УВК НАБУ Грабара С.В. від 30.10.2020 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 52020000000000265 від 17.04.2020 року, то суддя Саландяк О.Я. все-рівно мусила задовольнити заяву від 16.11.2020 року про відвід судді Хамзіну Т.Р. на підставі вищеперелічених міжнародних правових актів, які є обов’язковими для виконання Україною, у відповідності до укладених міждержавних угод і дозволів Верховної ради України. Отож, “…кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в упередженості, зобов’язаний вийти з процесу… Останнє було залізним приводом для самовідводу судді Саландяк О.Я. від розгляду заяви про відвід слідчого судді Хамзіна Т.Р. від розгляду скарги за вих. № 4019/09 від 09.11.2020 року на Постанову детектива УВК НАБУ Грабара С.В. від 30.10.2020 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 52020000000000265 від 17.04.2020 року, чого остання ганебно уникла, при цьому виявляючи себе вельми зацікавленою особою у результатах розгляду саме такого роду заяв, або в крайньому разі – для задоволення заяви особи 1 про відвід судді Хамзіна Т.Р. у цій самій справі.
Відповідно до положення ст.21 КПК (Доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень),
«1. Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. 2. Вирок та ухвала суду, що набрали законно; сили в порядку, визначеному цим Кодексом, с обов’язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України. 3. Кожен мас право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов’язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом. 4. Якщо інше не передбачено цим Кодексом, здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час кримінального провадження порушуються її права, гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами України».
В статті 535 (Звернення судового рішення до виконання) КПК України передбачено:
«1. Судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції або Верховного Суду України. 2. Суд разом із своїм розпорядженням про виконання судового рішення надсилає його копію відповідному органу чи установі, на які покладено обов’язок виконати судове рішення.
3. У разі якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження. 4. Органи, що виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання».
Відповідно до ч.1 ст.9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, вимог інших актів законодавства, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою.
Згідно ч.2 ст.8 та ч.5 ст.9 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами перевірки законності і обгрунтованості рішень, дій чи бездіяльності слідчого має бути законною, обгрунтованою та вмотивованою.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального і процесуального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Зміст ухвали за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора має відповідати вимогам ч.2 ст.372 КПК. Слідчий суддя при перевірці поданої скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора та при винесенні рішення за результатами розгляду такої скарги не повинен вирішувати питання, що можуть стати предметом судового розгляду в цьому кримінальному провадженні. Одночасно із визнанням рішення, дії чи бездіяльності слідчого, прокурора незаконним або необгрунтованим, в своїй ухвалі слідчий суддя може зазначити про те, що він зобов’язує посадову особу усунути допущене порушення, визначивши, яку саме дію необхідно припинити чи вчинити. Слідчий суддя самостійно не може прийняти те рішення, яке має бути прийняте слідчим чи прокурором на виконання ухвали, прийнятої за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора. Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (ч.1 ст.6).
В ст.9 (Законність) Кримінально процесуального Кодексу України зазначається:
«ч.1 Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. ч.2 ст.9 КПК України визначено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень». Відтак, постановлена суддею ухвала є незаконною і необгрунтованою, постановленою з істотним порушенням вимог кримінального і процесуального закону.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Як роз’яснив Європейський суд з прав людини в рішеннях у справах «Білуха проти України» (заява № 33949/02 від 09.11.2006 року), «Ветштайн проти Швейцарії», «Микаллеф проти Мальти», в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. Тому, кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в упередженості, зобов’язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів в учасників судового процесу. Ці правила направлені також на усунення будь-яких ознак необ’єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві.
У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи: 1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Отож, хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі шести років гинуть в АТО найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Суддя Саландяк О.Я. явно через свою корумпованість, нахабність, бездарність, протиправність і неадекватність напевно уже забула про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на своїх шиях і у відповідності до європейських стандартів прав людини. Більше цього, суддя Саландяк О.Я. саме у такий спосіб сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми злочинними діями героїчні досягнення українського народу.
Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цій ганебній диверсантці фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Усе вищенаписане дає підстави вважати, що суддя Вищого антикорупційного суду Саландяк О.Я. вчинила чергове кримінальне правопорушення, яке передбачене ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.3 ст.375, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що провадження № 1-кс/991/9629/20 також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність судді Саландяк О.Я. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії судді Саландяк О.Я. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя Саландяк О.Я., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищує свої службові повноваження, виносить неправосудні рішення, вчиняє службові підроблення, приховує безумовні підстави для відводів, перекручує значення фактів, імітує розгляд заяв про відвід суддів у судових справах, порушує присягу судді, тим самим саботуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя Саландяк О.Я. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Саландяк О.Я. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене стверджує, що в діяльності судді Саландяк О.Я. наявний склад ще одного правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України.
Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею Саландяк О.Я. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.3 ст.375, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ст.170, ч.1 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГСУ ГПУ і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею Саландяк О.Я. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради юстиції України про не належну поведінку судді Саландяк О.Я., яка регулярно порушує присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування ГСУ ГПУ і ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради юстиції України — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.

Саландяк Ольга Ярославівна неправосудне рішення 1

Саландяк Ольга Ярославівна неправосудне рішення 2

Саландяк Ольга Ярославівна неправосудне рішення 3

Саландяк Ольга Ярославівна неправосудне рішення 4

Саландяк Ольга Ярославівна неправосудне рішення резулятивка

Саландяк О. Я. порушення нарадчої кімнати

4 comments

  • Якщо гарно придивитися на поріпану як у крокодила шкіру її свинячої морди, то причини усіх її злочинів цілком зрозумілі. Хіба нормальний мужик поцілує морду цієї триперної шлюхи Саландяк О.Я., яка прокладаючи собі кар’єру в богом забутому Жмеринському міськрайонному суді Вінницької області, обсмоктала там сотні венеричних членів?! От і біситься йобнута курва, що ніхто з чоловіків залазити на неї не хоче, а час родової функції її давно згасає. Да і сумнівів у її безмозкості у нікого не має. Надто вона тупа і дурна, що б це не кидалося в очі кожному першому відвідувачу цього суду: адвокату, детективу, прокурору чи банальному обивателю. Да і сам факт того, що ця потвора пішла вчитися на повара, а працювати не за своєю професією – секретуткою (що б згодом обсмоктувати члени селюків-суддів), також підказує про значні обмеження її розумової діяльності!

  • тупорила доярка з Хацапетовки, а не антикорупційний суддя! їй би мастурбувати члени нігерів у якомусь африканському порнопритоні, а не лякати дітей своєю потворною мордою. добре що ця чума носить собачого намордника, адже тим самим на половину закриває своє потворне рило і кирпатого носа від оточуючих нормальних людей. таку тварюку могли зачати тільки батьки-уроди. можна уявити собі які у них потворні шнобелі (носи), уродські морди і яка у них жаб’яча шкіра. якщо припустити, що ця страшилка народилася не по зальоту, то її батьки явно трахалися через простирадло (через дирку), адже якби побачили ці уроди обличчя одне одного, то навряд би секс у них вийшов! було б краще, якби її батьки-мутанти віддали свою доцю-опудало як рідкісний екземпляр для виставкової кунс-камери. принаймні по сьогоднішній день отримували б солідні дивіденди від численних екскурсій!

  • Судячи по її зачуханій зовнішності і по прищавій морді, сосе вона досить часто і без перебору! Не здивуюся якщо в її черепку взамін мізків знаходиться козляча сперма. Я передивилася це відео, співставила його з її ухвалою і прийшла в ужас. В цій фуфловій ухвалі зовсім не згадується про майже два десятки доказів, які надавав заявник в процесі проведення судового засідання. А по Кодексу ця бездарна тварюка мусила надати кожному з цих доказів правову оцінку. Виходить, що ця смердюча шлюха спеціально приховала наявні підстави для відводу! Це саме стосується і біля десяти ухвал, які заявник надавав в обгрунтування своїх доводів. Цими ухвалами десять суддів погодилися із заявником, що відкриття карних проваджень проти судді є безумовною підставою для його відводу від розгляду усіх його справ. Ця потвора Саландяк чомусь має відмінну думку, яку поставила вище за цих десяти суддів. Цю дурепу не зупинила навіть кількість суддів-однодумців, які значно переважали її кількістю голосів. А що стосується винесеного напередодні заявленого відводу неправосудного рішення суддею Хамзіним, в якому він приховав факт не виконання детективом ухвали слідчого судді – то це вже навіть злочин! Потворна шлюха і цьому не надала жодної правової оцінки! У всякому разі було не нормальним зробити вигляд, що не винесення до ЄРДР тих статтей вчиненого злочину, які зазначила в резулятивній частині слідчий суддя, є ознакою злочину детектива НАБУ, а Хамзін Т.Р. цей аспект описав в своїй ухвалі за норму, в той час як відповідно ст. 110, 220, 284 КПК та ст. 129, 129-1 Конституції мусив скасувати передчасну постанову детектива та зобов’язати його внести до ЄРДР усі відомості про вчинення злочину, чого не зробив. Останнє доказувало його безграмотність і зацікавленість у наслідках розгляду провадження, а значить – об’єктивний привід для його відводу!

  • з її курячим розумом в самий раз десь на конячих фермах Буковини їй потрібно відсмоктувати члени молодим жеребчикам, може б тоді ця безплідна хвойда на кінець хоч через свій гнилий і брехливий рот завагітніла б і пішла в декрет, аби люди відпочили від її неправосудних рішень трохи. а так, від злоби і дурі, ця триперна тварюка відкрито знущається з людей, типу ми кияни винні втім, що вона погано лікувала трипер у своїй брудній і смердючій манді і тому стала безплідною потворою!

Залишити відповідь