Рамазанов Ільяс Енверович

Рамазанов І. Е. Неук і шахрай від Челябінської розвідшколи

Новости, Популярные новости, Прокуратура

Керуючись положенням ст.9 Закону України “Про прокуратуру”, ст. 1, 4, 7, 12, 15, 16, 18, 19 Закону України “Про звернення громадян”, Уставом громадської організації, ст.3 Закону України “Про запобігання корупції”, Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, ст.21, 534, 535 КПК України, ст.129 Конституції України, а також на підставі антикорупційних правових актів України, учасник бойових дій (а паралельно – від імені керівника громадської організації) 23.03.2020 року відправив через поштову службу на ім’я Генерального прокурора України Венедіктової Ірини Валентинівни рекомендований лист із заявою про виконання 60-ти ухвал слідчих суддів м.Києва та Рівненської області (з копіями і оригіналами цих ухвал), які Генеральна прокуратура України чомусь роками не виконує, а також скаргу на тривале не виконання цих ухвал прокуратурою м.Києва, СУ ДБР, ГСУ СБУ, ГПД НАБУ і УВК НАБУ, практично усіма Київськими місцевими прокуратурами м.Києва, прокуратурою Рівненської області, Сарненською місцевою прокуратурою Рівненської області, Кузнецовським відділом прокуратури Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області, практично усіма підрозділами системи ГУ НП м.Києва та СУ ФР ГУ ДФС м.Києві. При цьому, заявник в своїй заяві особливо наголошував, що не виконання даних 60-ти ухвал суду вищеперерахованими підрозділами правоохоронних органів приводить до втрати нашою державою сотень мільярдів гривень на рік, а організованим кримінальним угрупуванням і злочинним особам – пролонгує можливість і надалі шкодити інтересам держави та її окремим громадянам.
На жаль, це звернення було чомусь проігнороване Генеральним прокурором України Венедіктовою І.В., що надало підставу вважати її безграмотною, неадекватною і злочинною посадовою особою. Останнє стало приводом для повідомлення Президента України, голову Верховної ради України та прем’єр-міністра України про цей інцидент та про потребу прийняття санкцій.
У зв’язку з допущеною бездіяльністю Генерального прокурора України Венедіктової І.В., при цьому керуючись положенням ст.9 Закону України “Про прокуратуру”, ст. 1, 4, 7, 12, 15, 16, 18, 19 Закону України “Про звернення громадян”, Уставом громадської організації, ст.3 Закону України “Про запобігання корупції”, Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, ст.21, 534, 535 КПК України, ст.129 Конституції України, а також на підставі антикорупційних правових актів України, учасник бойових дій (а паралельно – від імені керівника громадської організації) 23.11.2020 року відправив через поштову службу на ім’я Генерального прокурора України Венедіктової І.В. ще один рекомендований лист із заявою про виконання 60-ти ухвал слідчих суддів м.Києва та Рівненської області (з копіями і оригіналами цих ухвал), які Генеральна прокуратура України чомусь роками не виконує, а також скаргу на тривале не виконання цих ухвал прокуратурою м.Києва, СУ ДБР, ГСУ СБУ, ГПД НАБУ і УВК НАБУ, практично усіма Київськими місцевими прокуратурами м.Києва, прокуратурою Рівненської області, Сарненською місцевою прокуратурою Рівненської області, Кузнецовським відділом прокуратури Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області, практично усіма підрозділами системи ГУ НП м.Києва та СУ ФР ГУ ДФС м.Києві. При цьому, заявник в своїй заяві повторно наголошував, що не виконання цих самих 60-ти ухвал суду вищеперерахованими підрозділами правоохоронних органів приводить до втрати нашою державою сотень мільярдів гривень на рік, а організованим кримінальним угрупуванням і злочинним особам – пролонгує можливість і надалі шкодити інтересам держави та її окремим громадянам.
При цьому заявник в своїй заяві повторно наголошував, що не виконання вищеперерахованими підрозділами правоохоронних органів 60-ти ухвал суду впродовж останніх двох років приводить до втрати нашою державою сотень мільярдів гривень на рік, а організованим кримінальним угрупуванням і злочинним особам надає можливість і надалі шкодити інтересам держави та її окремим громадянам. На жаль, вказане письмове звернення до Генерального прокурора України Венедіктової І.В. було повторно проігнороване, що надало привід вважати її безграмотною, неадекватною і злочинною посадовою особою.
Крім цього, є не зрозумілою службова поведінка Генерального прокурора України Венедіктової І.В. та начальника Третього відділу процесуального керівництва Першого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів ДБР Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів ДБР, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора Рамазанова Ільяса Енверовича, які незаконно протримали у себе майже місяць вказану заяву з додатками, щоб врешті-решт протиправно повернути її заявникові без розгляду (та без виконання рішень суду). При чому, причинами повернення цієї заяви з додатками, якщо виходити з тексту маразматичного листа з Офісу Генерального прокурора України за № 31/1/3-115533ВИХ-20 від 09.12.2020 року, явилося нібито те, що “…жодним із вказаних судових рішень вчинити певні дії службових осіб Офісу Генерального прокурора не зобов’язано, у зв’язку з чим підстав для їх виконання не вбачається, а копії долучених… ухвал повертаються” на поштову адресу заявника у вигляді рекомендованого відправлення за штрихкодом 0101044092914.
Останнє поставило під серйозний сумнів наявність юридичної освіти у прокурорів Рамазанова І.Е. і Венедіктової І.В., а також законність їх перебування на займаних посадах в Офісі Генерального прокурора України, особливо якщо зважити на те, що заявник уже скаржився Президенту України, голові Верховної ради України та прем’єр-міністру України на бездіяльність Венедіктової І.В.
Також не зрозуміло, чому прокурор Рамазанов І.Е. зухвало порушив вимоги Закону України “Про звернення громадян”, який не передбачає повернення матеріалів заяви (скарги) заявнику (скаржнику), а потребу в уповноваженні компетентного органу на виконання тих функцій, від яких протиправно відмовився прокурор Рамазанов І.Е. Крім цього, прокурор Рамазанов І.Е. збрехав в своєму листі (вчинив підроблення), що ніби-то серед цих 60 ухвал суду не було жодної, яка б зобов’язовувала Генерального прокурора України вчинити дії – внести до ЄРДР відомості про вчинені чиновниками-корупціонерами і неплатниками податків кримінальних правопорушень, що являється зухвалою брехнею (підробленням, з метою приховання вчинених злочинів). Доказом цьому являється те, що серед 60-ти ухвал суду, яких заявник надавав для виконання Генеральному прокурору України, були дев’ять ухвал суду, якими слідчі судді зобов’язали Генерального прокурора України внести до ЄРДР відомості отриманих раніше заяв про вчинені кримінальні правопорушення.
Крім цього, за логікою КПК України і КК України, прокурор Рамазанов І.Е., як тільки прочитав заяву про не виконання правоохоронними органами 60 ухвал суду, мусив в негайному порядку виконати свої прямі обов’язки – відкрити кримінальні провадження (внести відомості до ЄРДР) за ст.382 КК України на корумпованих підопічних прокурорів та поліціянтів у зв’язку з багаторічним не виконанням цих рішень суду. І доказом цьому були 60 досі не виконаних ухвал суду, які самі по собі засвідчували багаторічну корупційну діяльність в межах ГПУ, в прокуратурі м.Києва, в практично усіх Київських місцевих прокуратурах м.Києва, в прокуратурі Рівненської області, в Сарненській місцевій прокуратурі Рівненської області, в Кузнецовському відділі прокуратури Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області, в практично усіх підрозділах системи ГУ НП м.Києва і Рівненської області, а також в СУ ФР ГУ ДФС м.Києва. Останнє було залізною підставою для відкриття декількох десяток кримінальних проваджень, а відповідно – вимушений привід для очищення органу прокуратури, поліції і податкової міліції від корумпованих елементів. Натомість, безграмотний і явно божевільний прокурор Рамазанов І.Е. приховав вчинені злочини керівників багатьох десятків регіональних і місцевих прокуратур та керівників підрозділів поліції. Останнє фактично є наслідком його потенційної підривної діяльності проти нашої держави, адже рік за роком настирливо перешкоджає наповненню державної скарбниці податками та обов’язковими відрахуваннями у визначені державою фонди, що аж ніяк не може негативно не вплинути на стан нашої економіки та боєздатність наших військ на Донбасі.
Прокурор Рамазанов І.Е. своїми протиправними діями частково нівелював кропіткі досягнення громадської організації та умисно перешкодив наповненню державної скарбниці на сотні мільярдів гривень на рік, тим самим послабивши боєздатність наших військ (військової компанії на Сході України) та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури тощо).
А якщо врахувати ще й те, що прокурор Рамазанов І.Е. являється росіянином (з Архангельської області, де є багато розвідувальних шкіл та лагерів), то сумніватися в його підривній діяльності уже не приходиться.
Надаючи можливість знаходитися в стінах Офісу Генерального прокурора України диверсанту і розвіднику Рамазанову І.Е., Генеральний прокурор України Венедіктова І.В. та Президент України Володимир Зеленський самозаперечують своїй позиції, заявленій політичній платформі та напрямку державної діяльності, адже як можна тримати в стінах Офісу Генерального прокурора України росіянина, в той час як між Україною і Росією йде війна?
Чому уряд країни не дозволяє українцям спілкуватися в російських соціальних мережах, однак дозволяє шпигунам і диверсантам знаходитися у вищому ешелоні влади? Де тут є логіка? Якщо шпигуну і диверсанту Рамазанову І.Е. можна вести свою підривну діяльність в серці нашої держави, то чому українцям не можна спілкуватися із своїми друзями і родичами в соціальних мережах? Хіба від соціальних мереж буде більше шкоди, чим від підривної діяльності таких виродків як Рамазанов І.Е.? Таке враження що весь український уряд і парламент є стадом брутальних і неосвідчених баранів та наркоманів, шизофреніків і тупорилих мавп, адже не зрозуміти цих важливих (стратегічних) речей практично не можливо навіть дітям.
У відповідності до ст.9 Закону України “Про прокуратуру” (повноваження Генерального прокурора України), із змінами і доповненнями за № 524-IX від 04.03.2020, ВВР, 2020, № 38, ст.279, № 720-IX від 17.06.2020 року, Генеральний прокурор України наділений такими повноваженнями:
1) представляє прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями, а також прокуратурами інших держав та міжнародними організаціями;
2) організовує діяльність органів прокуратури України, у тому числі визначає межі повноважень Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур у частині виконання конституційних функцій;
3) призначає прокурорів на адміністративні посади та звільняє їх з адміністративних посад у випадках та порядку, встановлених цим Законом;
4) у встановленому порядку на підставі рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора приймає рішення про застосування до прокурора Офісу Генерального прокурора, прокурора обласної прокуратури дисциплінарного стягнення або про неможливість подальшого перебування такої особи на посаді прокурора;
5) призначає на посади та звільняє з посад прокурорів Офісу Генерального прокурора у випадках та порядку, встановлених цим Законом;
6) у десятиденний строк із дня вивільнення посади повідомляє відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, про наявність вакантної або тимчасово вакантної посади в Офісі Генерального прокурора;
6-1) здійснює розподіл обов’язків між першим заступником та заступниками Генерального прокурора;
7) затверджує акти з питань щодо внутрішньої організації діяльності органів прокуратури, у тому числі щодо електронного документообігу;
7-1) затверджує стратегію розвитку прокуратури;
7-2) затверджує положення про систему індивідуального оцінювання якості роботи прокурорів та систему оцінювання якості роботи прокурорів;
7-3) затверджує порядок вимірювання та регулювання навантаження на прокурорів;
8) забезпечує виконання вимог щодо підвищення кваліфікації прокурорів Офісу Генерального прокурора;
9) затверджує загальні методичні рекомендації для прокурорів з метою забезпечення однакового застосування норм законодавства України під час здійснення прокурорської діяльності;
9-1) за поданням Генеральної інспекції направляє матеріали до Державного бюро розслідувань;
9-2) визначає порядок розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов’язків, встановлених для відповідної адміністративної посади;
10) виконує інші повноваження, передбачені цим та іншими законами України.
2. Генеральний прокурор видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень, у межах своїх повноважень, на основі та на виконання Конституції і законів України.
Усі накази Генерального прокурора оприлюднюються державною мовою на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора на наступний робочий день після їх підписання з додержанням вимог режиму таємності. Накази Генерального прокурора, що є нормативно-правовими актами, набирають чинності з дня їх оприлюднення, якщо інше не передбачено самим актом, але не раніше дня оприлюднення. Накази Генерального прокурора або їх окремі частини можуть бути оскаржені фізичними та юридичними особами до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3. У разі відсутності Генерального прокурора його повноваження здійснює перший заступник Генерального прокурора, а в разі відсутності першого заступника – один із заступників Генерального прокурора.
В ст.7 Закону України «Про прокуратуру» зазначено, що місцеві прокуратури є частиною системи прокуратури.
В статті 12 Закону України «Про прокуратуру» вказано, що місцеву прокуратуру очолює керівник місцевої прокуратури, який має першого заступника та не більше двох заступників.
В статті 13 Закону України «Про прокуратуру» вказано, що керівник місцевої прокуратури, крім керівних повноважень, також виконує «інші повноваження, передбачені цим та іншими законами України».
В п.14 ст.15 Закону України «Про прокуратуру» вказано, що керівник місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої) наділений статусом прокурора.
В ст.19 Закону України «Про прокуратуру» зазначені загальні права та обов’язки прокурора.
В ст.22 Закону України «Про прокуратуру» вказано, що прокурор підтримує державне обвинувачення в судовому провадженні щодо кримінальних правопорушень, користуючись при цьому правами і виконуючи обов’язки, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України.
В п.1 ст.25 Закону України «Про прокуратуру» вказано, що прокурор здійснює нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, користуючись при цьому правами і виконуючи обов’язки, передбачені Законом України “Про оперативно-розшукову діяльність” та Кримінальним процесуальним кодексом України.
В статті 6 КПК України зазначено, що Підставами для проведення оперативно-розшукової діяльності є: 1) наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів, про:
– злочини, що готуються;
– осіб, які готують вчинення злочину;
– осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання;
– осіб безвісно відсутніх.
В статті 36 КПК України зазначено повноваження та обов’язки прокурора:
2. Прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений:
1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;
2) мати повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються розслідування;
3) доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідування;
4) доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках – особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом;
5) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам;
7) скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих;
8) ініціювати перед керівником органу досудового розслідування питання про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу, або у випадку неефективного досудового розслідування;
10) погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання;
11) повідомляти особі про підозру;
13) затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акту, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акту чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання;
14) звертатися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;
20) оскаржувати судові рішення в порядку, встановленому цим Кодексом;
21) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
6. …Керівник місцевої прокуратури, їх перші заступники та заступники при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування мають право скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих та прокурорів нижчого рівня у межах строків досудового розслідування, передбачених статтею статтею 219 цього Кодексу.
В статті 28 КПК України зазначено про обов’язковість встановлення Розумних строків:
1. Під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об’єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
2. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження – суд.
3. Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є:
1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо;
2) поведінка учасників кримінального провадження;
3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
4. Кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, неповнолітньої особи має бути
здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.
5. Кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.
6. Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені цим Кодексом.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки, проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження – суд. Згідно ч.1 ст.114 КПК України, для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного провадження.
Стаття 113 КПК України дає вичерпну характеристику поняття процесуальних строків:
це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов’язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу. В частині 2 ст.9 КПК України визначено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Стаття 28 КПК України – під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор. Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право на звернення до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження у більш у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені цим Кодексом.
Частиною 2 ст.93 КПК України зазначається: “Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом”.
Пунктом 9 ч.2 ст.129 Конституції України передбачено одну з основних засад судочинства — обов’язковість рішень суду. Виконання будь-якого судового рішення є невід’ємною стадією процесу правосуддя. Тому при вирішенні спору про відповідальність держави за невиконання судового рішення суд повинен з’ясувати причини такого невиконання та визначити державний орган, з вини якого це сталося. При цьому необхідно мати на увазі, що Європейський суд з прав людини у рішенні, ухваленому 07.05.2002 року у справі «Бурдов проти Росії», наголосив, що для держави є неприпустимим виправдання неможливості виконання судового рішення відсутністю належного фінансування, некомпетентність слідчого чи через бездіяльність керівника органу досудового розслідування.
Відповідно вимогам ст.534 КПК (Порядок виконання судових рішень у кримінальному провадженні), законодавцем визначено, що: «1. У разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. 2. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню. 3. Виправдувальний вирок або судове рішення, шо звільняє обвинуваченого з-під варти, виконуються в цій частині негайно після їх проголошення в залі судового засідання. 4. У разі поновлення судом апеляційної інстанції строку апеляційного оскарження одночасно вирішується питання про зупинення виконання вироку або ухвали. Виконання вироку або ухвали може бути зупинене також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. 5. Процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень у провадженні, вирішує суддя суду першої інстанції одноособово, якщо інше не передбачено цим Кодексом».
У відповідності до ст.535 КПК (Звернення судового рішення до виконання), передбачено: «1. Судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції або Верховного Суду України. 2. Суд разом із своїм розпорядженням про виконання судового рішення надсилає його копію відповідному органу чи установі, на які покладено обов’язок виконати судове рішення. 3. У разі якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження. 4. Органи, що виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання.
5. До набрання обвинувальним вироком законної сили обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не може бути переведений у місце позбавлення волі в іншу місцевість».
Статтею 21 КПК (Доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень) зазначається:
«1. Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. 2. Вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов’язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України. 3. Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов’язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
4. Якщо інше не передбачено цим Кодексом, здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час кримінального провадження порушуються її права, гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами України».
У відповідності до ст.68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. У відповідності до ст.64 Конституції України (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією.
Отож, хіба не за ці стандарти конституційного права щодня і на протязі майже шести років гинуть в АТО найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Прокурор Рамазанов І.Е. через свою нахабність, бездарність, протиправність і неадекватність напевно уже забув про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на своїх шиях і у відповідності до європейських стандартів прав людини. Більше цього, Рамазанов І.Е. саме у такий спосіб сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми диверсійними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цьому ганебному диверсанту фекальну люстрацію, якщо Президент України і Верховна рада України не бажають реагувати на це неподобство у визначений спосіб. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень Рамазановим І.Е. мають всі ознаки злочину за ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.368, ч.3 ст.382, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Однак, якщо врахувати ще й те, що вищевказані порушення також витікають з предмету громадської діяльності заявника, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність Рамазанова І.Е. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, позиція Рамазанова І.Е. є явно злочинною та антидержавною, що направлена на підрив довіри громадськості до органів прокуратури та до керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам. Рамазанову І.Е., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, вчиняє бездіяльність і службову недбалість, не виконує рішень суду, приховує вчинені злочини, перешкоджає наповненню державної скарбниці, надає допомогу злочинним угрупуванням та окремим кримінальним особам, культивує і поширює корупцію, перешкоджає діяльності громадських організацій, саботує проведення 60 досудових розслідувань, тим самим саботуючи роботу Офісу Генерального прокурора України. Саботаж і бойкотування роботи органів прокуратури прирівнюються до шпіонажу і зраді інтересам держави. Рамазанов І.Е. умисно вчиняє злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки сепаратисти не розпочали воєнні дії на території м.Києва. Навмисна протидія нинішній державній політиці Рамазановим І.Е. вже розчарувала певну частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Вищенаписане дає відповідні підстави вважати, що в діяльності Рамазанова І.Е. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачений ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення правопорушень Рамазановим І.Е. мають всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.368, ч.3 ст.382, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до ЄРДР і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви на ім’я Генерального прокурора України про вчинені кримінальні правопорушення прокурором Рамазановим І.Е. Очікуємо результатів адекватного реагування Генерального прокурора України щодо вчасного внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення прокурором Рамазановим І.Е., міжнародного резонансу небайдужої громадськості і адекватної реакції не корумпованого мас-медіа.

Прокурор Рамазанов І.Е. рекомендоване повідомлення

Прокурор Рамазанов І.Е. лист з відмовою виконати ухвалу

Прокурор Рамазанов І.Е. лист з відмовою виконати ухвалу 2

Прокурор Рамазанов І.Е. виконання ухвали

Прокурор Рамазанов І.Е. виконання ухвали 2

Прокурор Рамазанов І.Е. виконання ухвали 3

Прокурор Рамазанов І.Е. виконання ухвали 4

6 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Аркадій
1 рік тому

чурбанський мерзотник, недороблений татарин! тільки дешева і брудна шлюха могла народити такого недоумка. краще б вона зробила аборт, тоді на старість своїх років не червоніла б перед своїми родичами, друзями і сусідами за службові проступки і державну зраду розумово відсталого синочка-дегенерата. очевидно, що і батько його був закінченим дебілом, тому що від нормальних батьків така наволоч як Рамазанов І. Е. не народилась би. в нашій країні чи не кожен третій чоловік – герой АТО, але чомусь не знайшлося серед них усіх одного того, який вирвав би з дистрофічних грудей цього диверсанта його протухле серце. запитується, доки ці діамантові чурки будуть… Читати далі »

Маша
1 рік тому

от як зрозуміти українцям дивакувату політику Зеленського, на прикладі його кишенькового генпрокурора-аферистки Венедіктової і чурки Рамазанова? він що, ніяк не може розібратися із триперною підстилкою Венедіктовою? якщо це так, тоді як він збирається керувати цілою країною, якщо у нього духу не вистачає поставити на своє місце професора-афериста?! як за таких умов можуть ефективно працювати прокурори нижчого рівня, якщо прокурори вищого рівня (Венедіктова і Рамазанов) являються абсолютними невігласами і аутистами?

Женя
1 рік тому

як таке дурне татарське падло могли взяти на службу в ГПУ? ця тварюка взагалі нічого не знає, крім пару чурко-слів: “моя твоя нє понімаєт”! можна лише здогадуватися скільки діамантів і алмазів цей брудний шакал відвалив Венедіктовій, щоб отримати в ГПУ посаду керівника (або втриматися на ній), в той час як він свою іудейську сраку підтерти не може. таких правових проляпсусів не допускають навіть дауни і шизофреніки, яких вчинив Рамазанов із Венедіктовою. як можна було повернути заявнику не виконаними ухвали суду, якщо в них чітко було судом вказано виконавця – ГПУ? навіщо було брехати заявнику, що серед 60 ухвал не було… Читати далі »

Юра
1 рік тому

татарська жопа, а не прокурор. це дистрофічне опудало не алмази і діаманти в офісі генерального прокурора має збирати, а на зоні смоктати члени уркам! його смердючий і ненажерливий рот якраз призначений для цього. да і жопу його шакалячу там би трохи спермою урки накачали, може б тоді він трохи набрав ваги, а то ходить по прокуратурі наче скелет без м’яса і жиру. боженько знав як покарати цього іудейського шакала, адже незаконним чином накопичені ним діаманти і алмази не допомагають йому набрати здорової ваги. тому і бродить наче тінь по прокуратурі як та туберкульозна болячка!

Федір
1 рік тому

єбанутий на всю голову чурка! чому аферистка Венедіктова тримає цю чурбанську падаль на роботі, якщо воно по ходу нічого не розуміє: ані бе, ані ме!? виходить так, що в Офісі Генерального прокурора як раніше рікою лилося гімно, так воно і до тепер продовжує текти. шкода тільки шо з наших податків держава марно витрачала кошти за виробництво і заміну вивіски ГПУ: із раніше існуючої вивіски “Генеральної прокуратури України” на теперішню нову – “Офіс Генерального прокурора”. чи не тому, що наркоман Зеленський і Венедіктова є брутальними аферистами і дебілами? все норовлять привласнити державне майно, навіть коли воно знаходиться на балансі силових структур.

Ліна
1 рік тому

йобнута татарська чурка прикидається крутим прокурором, в той час як не знає буквочок алфавіту і таблички множення. це чурбанське стерво не вміє навіть розмовляти. увесь його словарний запас обмежується лише однією фразою: “моя твоя не розуміє”! не розумію, навіщо така чурбанська падаль потрібна офісу президента України? оце так наступили часи, коли навіть нігери уже не в моді, а такі долбойоби як Рамазанов, який навіть не вміє розмовляти, стали потрібними на службі у президента. це що, кінець світу уже наступив, чи це є наслідки від конопляного дурману, яким постійно балується Володимир Зеленський?