Капічон Ольга Миколаївна

Капічон О.М. Шизофренік перешкоджає доступу до правосуддя

Новости, Популярные новости, Суды

У провадженні Першого СВ ТУ ДБР перебуває на досудовому розслідуванні кримінальне провадження № 52018000000000173 від 28.02.2018 року за ознаками вчинених слідчим суддею Шевченківського районного суду м.Києва Хардіною Оксаною Петрівною кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.375 КК України.
20.06.2019 року у порушення ст. 55, 56, 21, 110, 214, 220, 284, 534, 535 КПК України, Рекомендацій 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року, статті 57 Конституції України, слідча Першого СВ ТУ ДБР Коциба М.Л. в черговий раз закрила кримінальне провадження за № 52019000000000173 від 28.02.2018 року.
Вважаючи Постанову слідчої Коциба М.Л. від 20.06.2019 року про закриття провадження № 52018000000000173 від 28.02.2018 року незаконною, а відтак підлягаючою до скасування у судовому порядку, особа 1 подав 03.07.2019 року скаргу за вих.№ 3298/03 до Печерського районного суду.
У своїй скарзі за вих. №3298/03 від 03.07.2019 року особа 1 акцентував увагу слідчого судді на тому, що слідча Коциба М.Л. перед тим як закрити провадження за № 52018000000000173 від 28.02.2018 року не вчинила обов’язкових слідчих і процесуальних дій:
1) при виконанні вимог ухвали у справі № 760/15376/17 від 16.02.2018 року, яку було винесено слідчим суддею за результатами розгляду скарги на бездіяльність керівника ГПД НАБУ, яка виразилася у не внесенні до ЄРДР відомостей заяви за вих.№ 1612/27 від 31.07.2017 року про вчинене правопорушення, слідча Коциба М.Л. переплутала її номер і дату, що призвело до не виконання актуальної ухвали суду – не внесення до ЄРДР відомостей справжньої заяви про вчинення правопорушення та не проведення за цими самими відомостями адекватного і неупередженого досудового розслідування;
2) внесла до ЄРДР відомості заяви про вчинене правопорушення за вих.№ 1627/02 від 28.07.2017 року, яка насправді не була підставою для винесення Ухвали у судовій справі № 760/15376/17 від 16.02.2018 року;
3) не виконала вимог справжньої Ухвали у судовій справі № 760/15376/17 від 16.02.2018 року;
4) не внесла до ЄРДР відомостей заяви про вчинене правопорушення за вих.№ 1612/27 від 31.07.2017 року, яка і була підставою для винесення Ухвали у справі №760/15376/17 від 16.02.2018 року;
5) не повідомила особу 1 про початок досудового розслідування;
6) не вручила особі 1 жодного витягу з ЄРДР;
7) не визначила процесуальний статус особи 1 у даному кримінальному провадженні;
8) не надала особі 1 жодної Пам’ятки про процесуальні права та обов’язки потерпілого у кримінальному провадженні, поза тим і не винесла Постанови про не визнання особи 1 потерпілим у провадженні;
9) не складала план проведення досудового розслідування та не узгоджувала його із своїм керівником;
10) жодного разу не допитала особу 1 у даному кримінальному провадженні;
11) жодного разу не допитала широкого кола існуючих свідків у вказаному вище кримінальному провадженні;
12) нібито проводила досудове розслідування за надуманою заявою про вчинене кримінальне правопорушення за вих. № 1627/02 від 28.07.2017 року, яка насправді не була підставою для винесення Ухвали у судовій справі № 760/15376/17 від 16.02.2018 року;
13) не проводила досудового розслідування за справжньою заявою особи 1 про вчинене кримінальне правопорушення за вих. № 1612/27 від 31.07.2017 року, яка і стала підставою для винесення Ухвали у судовій справі № 760/15376/17 від 16.02.2018 року;
14) не внесла до ЄРДР відомостей заяви за вих. № 1612/27 від 31.07.2017 року про вчинені кримінальні правопорушення за кваліфікацією – ст.364, ст.366, ст.396, ст.111 КК України, які були зазначеними у вказаній заяві та в ухвалі слідчого судді;
15) не проводила розслідування за статтями вчиненого злочину – ст.364, ст.366, ст.396, ст.111 КК України;
16) не повідомила прокурора про потребу у зміні підслідності частини кримінальних проваджень до СБУ і ДБР за кваліфікаційними статтями вчиненого злочину, які особа 1 вказав у заяві за вих. № 1612/27;
17) неправомірно утримувала матеріали кримінального провадження за не підслідними ДБР кваліфікаціями вчиненого злочину – ст.364, 111 КК України;
18) не розглянула в порядку ст.220 КПК подану особою 1 заяву за вих. № 1627/02 від 28.07.2017 року;
19) не надала особі 1 відповіді в порядку ст.220 КПК на заяву за вих. № 1627/02 від 28.07.2017 року;
20) не розглянула в порядку ст.220 КПК подану особою 1 заяву за вих. № 2264/22 від 22.03.2018 року;
21) не надала особі 1 відповіді в порядку ст.220 КПК на заяву за вих. № 2264/22 від 22.03.2018 року;
22) не розглянула в порядку ст.220 КПК подану особою 1 заяву за вих. № 2381/17 від 17.05.2018 року;
23) не надала особі 1 відповіді в порядку ст.220 КПК на заяву за вих. № 2381/17 від 17.05.2018 року;
24) не дослідила і не надала правової оцінки кожному із фактів, які особа 1 зазначав у своїй заяві за вих. № 1612/02 від 31.07.2017 року про вчинене кримінальне правопорушення;
25) не допитала фігуранта у провадженні щодо суті порушених особою 1 питань у заяві за вих. № 1612/02;
26) не провела жодного перехресного (одночасного) допиту;
27) не витребувала матеріали судової справи за № 761/17075/17 і не дослідила їх;
28) не призначила для особи 1 судово-медичної експертизи у відповідності до отриманого ним ушкодження здоров’я по вині фігуранта у справі провадження;
29) не надала особі 1 можливості залучити до провадження наявні у нього докази вчиненого злочину;
30) не надала особі 1 можливості долучити до провадження документи, які доказують факт отриманого ним ушкодження здоров’я по вині фігуранта у провадженні;
31) не надала особі 1 можливості долучити до провадження документи, які доказують факт отримання ним матеріальних і моральних збитків у даному кримінальному провадженні.
20.06.2019 року слідча Коциба М.Л. закрила провадження за № 52018000000000173 від 28.02.2018 року не вчинивши значимої процесуальної і слідчої дії, відсторонивши особу 1 від участі в ньому. Слідча Коциба М.Л. своєю передчасною Постановою від 20.06.2019 року про закриття провадження № 52018000000000173 від 28.02.2018 року також порушила вимоги ст.110 КПК України. У відповідності до п.5 ст.110 КПК України, Постанова слідчого мусить складатися з:
1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:
а) місце і час прийняття постанови;
в) прізвище, ім’я, по батькові, посаду осіб, що проходять фігурантами по справі;
2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про:
а) зміст обставин, які є підставами для прийняття Постанови;
б) мотиви прийняття Постанови, їх обгрунтування та посилання на положення Кодексу;
в) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про:
– зміст прийнятого процесуального рішення;
– місце та час (строки) його виконання;
– особу, яким належить виконати Постанову тощо, чого майже не має у Постанові від 20.06.2019 року слідчої Коциби М.Л. про закриття провадження № 52018000000000173 від 28.02.2018 року.
Всупереч вимогам п.5 ст.110 КПК, у Постанові від 20.06.2019 року слідчої Коциби М.Л. відсутні:
– короткий опис заяви за вих.№ 1612/27 від 31.07.2017 року про вчинення кримінальних правопорушень;
– перелік проведених слідчих дій;
– причини не проведення допиту заявників, свідків, потерпілих;
– причини не проведення експертизи наявних доказів;
– правова оцінка незаконним діям фігуранта у провадженні;
– правова оцінка доказам у кримінальному провадженні;
– реєстраційний номер та дата реєстрації Постанови;
– підпис керівника підрозділу;
– печатка органу досудового розслідування.
Згідно з ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного суду України, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Саме про це йдеться в долученій особою 1 до справи провадження копії рішення Верховного Суду у провадженні № К/9901/68791/18 від 11.01.2019 року, якою було відмовлено у прийнятті касаційної скарги голови КМДА Кличка В.В., так як остання не відповідала поняттю процесуального документу (не було правильним чином завірено додатки до касаційної скарги та саму скаргу, у відповідності до вимог Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 04.07.2018 року за № 2277/5), а також Постанови Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за №55 про «Деякі питання документування управлінської діяльності).
Слідча Коциба М.Л. також належним чином не завірила свою Постанову від 20.06.2019 року: в даній Постанові відсутній реєстраційний номер та не зазначена дата, в правому верхньому куті відсутній напис «копія вірна», немає підпису і ПІП особи, що створювала копію цієї Постанови, не вказана посада особи, яка створювала дану копію Постанови, відсутній підпис, ПІП і посада керівника органу досудового розслідування, який мусив бути ознайомленим з даною копією Постанови, немає печатки органу досудового розслідування. Усе це, за аналогією з рішенням Верховного Суду у провадженні № К/9901/68791/18 від 11.01.2019 року, мало б стати окремою підставою для скасування цієї Постанови.
Також, в Постанові від 20.06.2019 року слідчої Коциба М.Л. не вказано змісту обставин, які є підставами для прийняття подібної Постанови та мотивів її прийняття, їх обгрунтування та посилання на положення Кодексу. Проте, обставини, які особа 1 виклав у заяві про вчинення кримінального правопорушення не стали предметом належного досудового розслідування. Винесена Постанова від 20.06.2019 року слідчої Коциба М.Л. про закриття кримінального провадження № 52018000000000173 від 28.02.2018 року не відповідає жодним нормам КПК та Конституції України, являється по суті не вмотивованою, а її зміст не відповідає фактичним обставинам справи. Слідча Коциба М.Л. з однієї сторони виклала у своїй передчасній Постанові від 20.06.2019 року сумнівні та не перевірені факти, що є не припустимим, оскільки порушує імперативні засади КПК України.
Відповідно трьом Ухвалам колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у провадженнях № 11-сс/824/939/2020 від 13.02.2020 року, № 11-сс/824/4003/2020 від 31.08.2020 року та № 11-сс/824/382/2020 від 29.01.2020 року, а також відповідно положенню ч.1 ст.219 КПК України, «Строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження». Однак, слідча Коциба М.Л. досі не внесла до ЄРДР відомостей заяви про вчинення злочину, а відповідно відлік часу у даному досудовому розслідуванні ще не наступив.
А якщо це так, тоді досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52018000000000173 від 28.02.2018 року як такого ще не розпочиналось.
Аналогічна ситуація спостерігається і з іншими Ухвалами колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у провадженнях № 11-сс/796/1054/2018 від 06.02.2018 року та № 11-сс/796/1527/2018 від 13.03.2018 року, які разом із ч.1 ст.303 КПК України та Узагальненням про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.2017 року за № 9-49/0/4-17) стверджують, що якщо потерпілий ініціює перед слідчим (прокурором) внесення до ЄРДР усіх статтей вчиненого злочину, які ним вказувалися у заяві про вчинення кримінального правопорушення, то слідчий (прокурор) зобов’язані це зробити в негайному порядку, виходячи з Наказу ГПУ за № 139, Положення про внесення відомостей до ЄРДР та на підставі ч.5 ст.214 КПК України, чого слідча Коциба М.Л. з незрозумілих причин не вчинила, досі не розглянувши трьох заяв особи 1, які він подавав в порядку ст.220 КПК України про вчинення інших процесуальних дій, які дана слідча зобов’язана була вчинити у визначений законом строк (про внесення до ЄРДР перерахованих у заяві кваліфікаційних статтей вчиненого злочину), тим самим саботуючи проведення досудового розслідування та приховуючи вчинені злочини фігуранта у вказаному кримінальному провадженні.
Виходячи з вищеприведеного, три різні колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду уже скасували три ухвали першої інстанції, не дивлячись на позицію ст.219 КПК України, яка дозволяє припиняти досудове розслідування навіть на «нульовій точці», якщо термін досудового розслідування уже вичерпаний. В той же самий час, враховуючи що слідча не виконала первинної ухвали суду та не внесла до ЄРДР усіх кваліфікуючих статтей вчиненого злочину, які особа 1 зазначав в своїй заяві про вчинення кримінальних правопорушень та які були перерахованими в ухвалі слідчого судді першої інстанції, то і «старту» досудового розслідування також не могло розпочатися.
У відповідності до вимог ст.35 КПК, автоматизованою системою документообігу Печерського районного суду м.Києва, судова справа № 757/35026/19-к була розподіленою на слідчого суддю Бортницьку В.В.
11.11.2020 року, всупереч вимогам ст. 2, 9, 21-23, 26, 55, 56, 110, 214, 284, 303, 304, 306, 370, 372, 534, 535 КПК України, після протиправного утримування скарги за вих. № 3298/03 від 03.07.2019 року без належного розгляду впродовж п’яти з половиною місяців (при тому всьому що дану скаргу раніше тримав без розгляду протягом 1,5 років слідчий суддя Білоцерківець О.А., а згодом взяв самовідвід), суддя Бортницька Віта Вікторівна винесла без участі особи 1 ухвалу у судовій справі № 757/35026/19-к, якою залишила скаргу на Постанову від 20.06.2019 року про закриття кримінального провадження № 52018000000000173 від 28.02.2018 року без задоволення.
Своє рішення у судовій справі № 757/35026/19-к від 11.11.2020 року слідча суддя Бортницька В.В. обгрунтовує тим, що «…з метою повного, неупередженого та об’єктивного досудового розслідування органом досудового розслідування було надано доручення Солом’янському УП ГУ НП в м.Києві про проведення слідчих (розшукових) дій, зокрема для допиту заявника… в якості свідка в кримінальному провадженні № 52018000000000173 від 28.02.2018 року, однак останній працівникам поліції дверей не відчинив, на телефонні дзвінки не відповідав». Також, слідча суддя Бортницька В.В. в своїй ухвалі неправомірно зазначає, що «Доводи скарги заявника… про неповноту та однобічність досудового розслідування зводяться до загальних формулювань, оскільки останній у скарзі не зазначає жодної слідчої (процесуальної) дії, яку б належало провести під час досудового розслідування і яким чином це могло вплинути на правильність висновків про закриття кримінального провадження. Слідчий суддя критично ставиться до тверджень заявника, що слідчий в межах кримінального провадження не здійснив цілий ряд процесуальних дій, оскільки в розрізі обставин, які було необхідно перевірити в межах досудового розслідування, вони не несли суттєвої необхідності. Крім того, сама заява… заявника про злочин зводиться до незгоди з прийнятим суддею рішенням».
Насправді ж усе це не відповідає дійсності, так як особа 1 у своїй скарзі на Постанову від 20.06.2019 року слідчої Коциби М.Л. вказував 30 пунктів, майже кожен з яких відносився до слідчих і процесуальних дій, які являлися обов’язковими для виконання. Останнє констатовано вимогами ст. 55, 56 КПК України (так як у провадженні відсутня Постанова слідчого про не визнання особи 1 потерпілим у провадженні), ст.220 КПК України та ст.129 Конституції України. Однак, по своїй суті, слідчий не вчиняв потрібних процесуальних і слідчих дій у кримінальному провадженні №52018000000000173 від 28.02.2018 року, а суддя Бортницька В.В. приховала цей факт. Більше цього, суддя Бортницька В.В., відповідно вимогам статті 129-1 Конституції України, уникла свого прямого обов’язку контролю за виконанням рішення суду, якого на момент розгляду даної судової справи слідчий уперто не виконав). Останнє фактично є злочином, передбаченим ст.396 КК України.
Суддя Бортницька В.В. знала про те, що слідча Коциба М.Л. не виконала вимог ухвали суду, адже не внесла до ЄРДР жодної кваліфікаційної статті вчиненого злочину, якщо вже зовсім нічого не казати про те, що слідча переплутала заяви про вчинення кримінального правопорушення і ухвали слідчих суддів, однак нічого не зробила для того, аби слідча скорилася вимогам закону та виконала ухвалу суду, але зробила усе можливе аби перешкодити виконанню не виконаної ухвали суду у майбутньому, постановивши неправосудну ухвалу.
Викладені суддею Бортницькою В.В. обставини в ухвалі у судовій справі № 757/35026/19-к від 11.11.2020 року не відповідають фактичним обставинам справи, а доводи судді по своїй суті є абсурдними. Наприклад, суддю Бортницьку В.В. чомусь анітрохи не здивувало те, що слідча внесла до ЄРДР ч.1 ст.375 КК України, якої взагалі не було зазначено в заяві особи 1 про вчинення кримінального правопорушення. Також, суддя не надала правової оцінки тому, що у своїй Постанові від 20.06.2019 року слідча Коциба М.Л. посилається як на підставу закриття даного кримінального провадження на не відкриття особою 1 дверей уповноваженій особі з поліції для проведення його допиту, в той час як належного і припустимого доказу цьому немає у провадженні, а також що КПК не містить такої правової норми. Неправдивість твердження слідчого судді у цьому прикладі спростовується і тим, що дзвінка до квартири особи 1 насправді не існує (не було встановлено після його пошкодження нетверезими підлітками). Це саме стосується і телефонного дзвінка, якого особа 1 не міг не прийняти хоча б у тій причині, що особі 1 не відомі номери телефонів працівників УП Солом’янського ГУ НП в м.Києві. Також, суддя неправдиво в своїй ухвалі стверджує, що нібито кримінальне провадження можна закривати через не явку заявника на допит до слідчого, так як саме таких норм КПК у собі не містить, однак містить статті Кодексу, які дозволяють слідчому зробити привід або накласти грошове с тягнення на заявника, чого даний слідчий досі чомусь не зробив. Крім цього, суддя Бортницька В.В. не надала належної правової оцінки і тому, що у кримінальному провадженні відсутня Постанова про не визнання особи 1 потерпілим, однак слідчий чомусь настоював на проведенні допиту заявника виключно в якості свідка, що є злочином. Не витримує критики і те, що не дивлячись на вимоги ч.1 ст.214 КПК України, якою передбачено вручення заявникові витягу з ЄРДР, останній досі не отримав від слідчого саме такого витягу, а слідча суддя Бортницька В.В. чомусь проігнорувала цей факт та про це жодного слова в ухвалі не зазначила.
В рівній мірі це саме стосується і Пам’ятки про процесуальні права і обов’язки потерпілого у провадженні, якої в силу вимог ст.55, 56 КПК України слідчий мусив вручити особі 1 в момент отримання від нього заяви про вчинення кримінального правопорушення, чого слідчий досі не зробив, а суддя Бортницька В.В. цей момент умисно упустила і в ухвалі нічого не зазначила. Суддя Бортницька В.В. також в своїй ухвалі не відобразила того, що слідча Коциба М.Л. не розглянула трьох заяв, які особа 1 подавав в порядку ст.220 КПК, та відповідей на них досі не надала. КПК України (відповідно положенню ст.220) і висновки ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ визначають ці дії обов’язковими для виконання слідчими у досудовому розслідуванні.
Відповідно вимогам ч.3 ст.415 КПК України, висновки і мотиви, з яких були скасованими судові рішення, є обов’язковими для суду першої інстанції, при новому розгляді. Так само, дані рішення (вказівки) апеляційної інстанції є обов’язковими для виконання будь-яким органом досудового розслідування. За таких обставин, слідчий не виконавши вказівок колегії суддів апеляційної інстанції щодо внесення усіх відомостей до ЄРДР за заявою про вчинення декількох кримінальних правопорушень, а не лише одного (за ч.1 ст.375 КК України), то неможливо перевірити обставини дотримання слідчою Коциба М.Л. процесуального порядку закриття кримінального провадження, а також дійсність підстав його закриття. Відповідно, останнє не відповідає завданням та засадам кримінального провадження, передбаченим ст.ст. 2,9 КПК України, а також практиці ЄСПЛ стосовно ефективності проведеного досудового розслідування. А оскільки ухвалою Київського апеляційного суду у провадженні № 11-сс/824/963/20 від 15.07.2020 року уже скасовувалася ухвала судді першої інстанції у цьому самому провадженні, а суддя Бортницька В.В. приховала цей ключовий момент від надання правової оцінки, то є усі підстави вважати її ухвалу неправосудною та такою, що порушує норми матеріального і процесуального права. В рівній мірі це також стосується порушеного права особи 1 на участь у судовому засіданні з розгляду його скарги на закриття кримінального провадження, що гарантується нормами ст.306 КПК. Однак, суддя Печерського районного суду м.Києва Бортницька В.В. винесла Ухвалу у судовій справі № 757/35026/19-к від 11.11.2020 року без обов’язкової участі у даному судовому засіданні особи 1, не дивлячись на те, що за подібні порушення її ухвали уже скасовувалися Київським апеляційним судом.
Тим паче, що суддя Бортницька В.В. відсторонила особу 1 від участі у судовому розгляді його скарги шляхом шахрайства: спершу повідомила особу 1 про призначення судового засідання, однак згодом, посилаючись на карантин у Печерському районному суді м.Києва, шляхом шантажу запропонувала особі 1 подати клопотання про проведення судового засідання без його участі, від чого особа 1 відмовився. Тоді, суддя Бортницька В.В. відклала розгляд судової справи № 757/35026/19-к і порадила особі 1 чекати наступну повістку з новою датою розгляду скарги, яка мала при падати у період закінчення карантину. Як згодом з’ясувалося, що розгляд судової справи за № 757/35026/19-к насправді не переносилося, а ніби то було його проведено 11.11.2020 року без участі скаржника за фактом його не явки, що не відповідає дійсності.
Попри це, як уже зазначалося у попередніх ухвалах Київського апеляційного суду, якими скасовувалися подібного роду неправосудні ухвали судді Бортницької В.В., що остання “…причин неявки особи 1 у дане судове засідання не з’ясовувала, а також не розглядала можливість відкладення розгляду скарги через його відсутність. Більше того, заходів для відкладення розгляду даної скарги та повторного виклику особи 1 у судове засідання слідчим суддею вжито не було. Посилання судді Бортницької В.В. на те, що суддя вимушена була розглядати дану скаргу за відсутності скаржника через обмежений строк розгляду такого роду скарги, який визначений ч.3 ст.306 КПК, не заслуговує на увагу, так як даний суддя протримала у себе без належного розгляду цю саму скаргу майже 5 календарних місяців, в той час як ч.2 ст.306 КПК вимагала проведення розгляду даної скарги до 5 (п’яти) календарних днів”.
Закриття кримінального провадженні є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження може бути закрито лише після всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин
справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів (ст.2, 284 КПК України).
Враховуючи вимоги ч.6 ст.9 КПК України, за якими у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюються або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 цього Кодексу.
Слідчий суддя під час прийняття рішення за скаргою особи 1 залишила поза увагою такі засади кримінального провадження як верховенство права, законність, доступ до правосуддя та забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
За таких обставин, слідчий суддя Печерського районного суду м.Києва Бортницька В.В., постановивши Ухвалу у судовій справі № 757/35026/19-к від 11.11.2020 року, якою залишила скаргу особи 1 без задоволення, фактично істотно порушила вимоги кримінально-процесуального закону. Останнє, згідно ст.409, 412 КПК передбачає скасування такої ухвали та призначення повторного розгляду скарги.
Статтею 395 КПК України (Порядок і строки апеляційного оскарження) передбачено таке:
1. Апеляційна скарга подається:
2) на ухвали слідчого судді – безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
2. Апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана:
3) на ухвалу слідчого судді – протягом п’яти днів з дня її оголошення.
Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Ухвала у судовій справі № 757/35026/19-к від 11.11.2020 року приймалося без участі особи 1, так як суддя Бортницької В.В. перешкодила його участі у даному судовому засіданні. Відповідно, Ухвалу у справі № 757/35026/19-к від 11.11.2020 року особа 1 отримав 07.12.2020 року наручно (коли прийшов у Печерський районний суд м.Києва дізнатися нову дату розгляду справи), а апеляційну скаргу подав через канцелярію Київського апеляційного суду 10.12.2020 року, що відповідало третьому процесуальному дню, відповідно ст.115 КПК України.
Враховуючи наявність об’єктивних підстав для скасування неправосудної ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва Бортницької В.В. у судовій справі № 757/35026/19-к від 11.11.2020 року про відмову в задоволенні скарги на Постанову слідчої Першого СВ ТУ ДБР Коциби М.Л. від 20.06.2019 року про закриття кримінального провадження № 52018000000000173 від 28.02.2018 року, особа 1 подав 10.12.2020 року апеляційну скаргу за вих. № 4086/09 до Київського апеляційного суду, якій був системою авторозподілу призначеним номер провадження 11-сс/824/6690/2020.
У своїй апеляційній скарзі за вих.№ 4086/09 від 10.12.2020 року до Київського апеляційного суду особа 1 зазначав, що дана скарга подається у зв’язку з неправильним застосуванням Печерським районним судом м.Києва норм матеріального права і порушення норм процесуального права, винесенням незаконної ухвали у судовій справі № 757/35026/19-к від 11.11.2020 року без обов’язкової участі скаржника, на підставі ч.8 ст.129, ст. 129-1, 55, 57, 60, 64, 68 Конституції України, при цьому керуючись ст.ст. 2, 7, 9, 11, 21, 22, 23, 26, 55, 56, 110, 117, 214, 220, 303-307, 350, 392, 393, 395, 396, 398, 407, 409, 410, 413, 422, 447 КПК України, Рекомендаціями 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року, Узагальненням про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.2017 року за № 9-49/0/4-17) та Конвенцією про захист прав і основоположних свобод людини.
15.12.2020 року суддя Київського апеляційного суду Капічон Ольга Миколаївна одноособово “перевіривши апеляційну скаргу… особи 1 на Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м.Києва Бортницької В.В. у судовій справі № 757/35026/19-к від 11.11.2020 року” винесла найганебніше в Україні неправосудне рішення – Ухвалу у провадженні № 11-кп/824/6690/2020, якою відмовила у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи 1 на Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м.Києва Бортницької В.В. у судовій справі № 757/35026/19-к від 11.11.2020 року. При чому, саме такої ухвали і матеріалів скарги з додатками дана суддя фізично особі 1 не відправляла “через відсутність грошей в Київському апеляційному суді”.
Своє ганебне одноосібне рішення суддя Київського апеляційного суду Капічон О.М. обґрунтовує положенням ст.ст. 395,399 КПК України. А саме, як зазначає в своїй ухвалі дана суддя, “…Враховуючи те, що… скаржник подав апеляційну скаргу з пропуском п’ятиденного строку на апеляційне оскарження і не порушує питання про його поновлення, апеляційний суд вважає за необхідне, апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала”. А далі, суддя Капічон О.М. впадає у старечий маразм та викладає у своїй ухвалі таку маячню (цитата): “…При цьому, посилання скаржника на те, що скарга розглядалася без його участі, а оскаржувану ухвалу слідчого судді він отримав лише 07 грудня 2020 року – не можуть братися до уваги, оскільки останній був повідомлений про дату, час та місце розгляду його скарги у суді першої інстанції…, а тому для нього строк на апеляційне оскарження рахується протягом п’яти днів з дня оголошення ухвали слідчого судді”.

Цими словами суддя Капічон О.М. визнає, що вона позбавлена дару розуміння значення виразів: “знати про призначення судового засідання”, “брати участь у судовому засіданні”, “бути позбавленим права брати участь у судовому засіданні”, “надання суддею завідомо хибного повідомлення про перенесення судового засідання через карантин”, “обов’язковість участі скаржника у судовому розгляді своєї скарги”.
При цьому слід окремо зазначити, що власне і доводить абсолютну ненормальність судді Капічон О.М., яка уже розглядала подібну судову справу у провадженні № 11-сс/824/3075/2020 від 22.07.2020 року на Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м.Києва Бортницької В.В. у судовій справі № 757/58647/19-к від 14.05.2020 року, за наслідками чого таку скаргу задовольнила, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м.Києва Бортницької В.В. скасувала. А в обгрунтуванні даної ухвали зазначила, що підставою для скасування ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва Бортницької В.В. послужило те, що дана суддя провела судове засідання без участі скаржника, що повністю суперечить нинішній ухвалі даної судді у провадженні № 11-кп/824/6690/2020 від 15.12.2020 року. За таких підстав можна сміло стверджувати, що у судді Капічон О.М. наявний синдром роздвоєння особистості (шизофренія): в одному випадку вона відкриває провадження і безперешкодно (на ура) задовольняє скарги даного скаржника, в другому випадку (у цьому ж самому питанні) – суддя Капічон О.М. відмовляє у відкритті провадження. У такому разі виникає справедливе і слушне запитання до ВРП, хто саме з них надає право абсолютному шизофреніку шкодити людям, да ще й отримує за це паскудство щомісяця по 260000,00 гривень?
Крім цього слід окремо зазначити, що Ухвала судді Капічон О.М. від 15.12.2020 року у провадженні № 11-кп/824/6690/2020 не відповідає вимогам Наказу ДСА від 20.08.2019 року N 814 (із змінами від 05.08.2020 року №352) “Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ” так як віддрукована на одному аркуші (з двох сторін), є не прошитою і не опломбованою та не скріпленою гербовою печаткою суду, не зазначено скільки в ній є аркушів, кожна друга сторінка аркушу не перекреслена, не вказано де зберігається оригінал ухвали, не зазначено дату набрання її законної сили, шрифт ухвали збільшений до 14, текст ухвали містить міжрядкові відступ, а місцями – виділений “жирним” кольором шрифт. Останнє заставляє засумніватися втім, чи дана суддя має юридичну освіту, чи суддя дійсно здавала тести і екзамени, чи проходила конкурс при відборі до Апеляційного суду?!
Статтею 306 КПК (Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування) передбачено таке:
«1. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, – слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
2. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п’яти днів з моменту надходження скарги.
3. Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується.
Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги».
Статтею 21 КПК (Доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень) зазначається:
«1. Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
2. Вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов’язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України.
3. Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов’язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
4. Якщо інше не передбачено цим Кодексом, здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час кримінального провадження порушуються її права, гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами України».
У відповідності до вимог ст.22 КПК (Змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості) передбачено:
«1. Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
2. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав.
3. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.
4. Повідомлення особі про підозру у вчиненні правопорушення, звернення з обвинувальним актом та підтримання обвинувачення у суді здійснюється прокурором. У випадках, передбачених цим Кодексом, повідомлення особі про підозру у вчиненні правопорушення може здійснюватися слідчим за погодженням із прокурором, а обвинувачення може підтримуватися потерпілим, його представником.
5. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником.
6. Суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків».
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов’язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист (п.2 рішення Конституційного Суду України 25 грудня 1997 року по справі № 9­зп).
Виходячи з вищезазначеного, суддя Капічон О.М. умисно чи то через свій старечий маразм, психічні розлади, потенційний бандитизм або через неабияку твердолобість порушує міжнародні і вітчизняні норми права, приховуючи вчинені злочини своїх колег, тим самим плюючи на могили десяток тисяч героїчно загиблих бійців АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на своїх шиях у відповідності до європейських стандартів права. Більше того, суддя Капічон О.М. саме у такий спосіб сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню, нівелюючи своїми диверсійними діями їх героїчні досягнення. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цій ганебній істоті фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають належним чином реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що суддя Капічон О.М. вчинила кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.3 ст.375, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що провадження № 11-кп/824/6690/2020 також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність судді Капічон О.М. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії судді Капічон О.М. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя Капічон О.М., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищує свої службові повноваження, перешкоджає доступу до правосуддя, вчиняє службові підроблення, приховує вчинені злочини, виносить неправосудні рішення, перешкоджає діяльності громадських організацій, надає допомогу злочинним особам, культивує і поширює корупцію, вчиняє саботаж і диверсії, порушує присягу судді, тим самим бойкотуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя Капічон О.М. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в серці України. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Капічон О.М. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності судді Капічон О.М. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею Капічон О.М. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.3 ст.375, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею Капічон О.М. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради юстиції України про не належну поведінку судді Капічон О.М., яка грубо порушує присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування СУ ДБР, ГПД НАБУ і ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради юстиції України — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.

Капічон Ольга Миколаївна неправосудна ухвала 1

Капічон Ольга Миколаївна неправосудна ухвала 2

Капічон Ольга Миколаївна неправосудна довідка немає грошей

Капічон Ольга Миколаївна неправосудна ухвала 3

Капічон Ольга Миколаївна неправосудна ухвала 4

Капічон Ольга Миколаївна неправосудна ухвала 5

Капічон Ольга Миколаївна неправосудна ухвала 6

Поновлення-пропущеного-строку-на-апеляційне-оскарження

ухвала-Верховного-Суду-поновлення-строків-1

ухвала-Верховного-Суду-поновлення-строків-2

ухвала-Верховного-Суду-поновлення-строків-3

ухвала-Верховного-Суду-поновлення-строків-4

5 comments

  • Зажерта корова, яка настільки заплила жиром що хоч на забій веди до м’ясокомбінату. Це стерво за наші з вами гроші нажерла на кілограмів 200, а очі її заплили жиром, що світу божого уже не бачить, а мізки її обросли жиром. Ймовірніше, це і стало причиною тому, чому вона не пам’ятає, які ухвали раніше виносила і що в них такого писала. Тому і вийшло, що в одній ухвалі ця клімактерична шалава посилаючись на ч.3 ст. 306, ч.3 ст. 21, ч.1, 8 ст. 135 КПК України відкрила провадження та скасувала ухвалу йобнутої судді Бортницької В.В. та постанову слідчого про закриття кримінального провадження, а в іншій – послалася на ст. 395, 399 КПК України, як на підставу відмови у відкритті провадження. Ці дві взаємозаперечливі ухвали і справді доводять, що аферистка Капічон є божевільною тварюкою, по якій скучає будинок для божевільних або Таращанський ліс. Затримка лише за ветеранами АТО, які б допомогли їй якнайскоріше і безоплатно туди добратися. У випадку з Таращою – петля на її товсту свинячу шию буде чудовим вибором!

  • Если эта зажиревшая тварь не знает азов юриспруденции, тогда как она может браться за криминальные дела, где фактически решаются судьбы людей: сидеть им в тюрьме или быть на воле? Можно лишь догадываться, сколько эта сучара уже погубила людей, будучи практически без мозгов и дурной до опупения. И вообще я удивлен, как эта мерзость могла спокойно дожить до своей пенсии? Таких нелюдей рано или поздно как правило распинают те, кто невинными гнил на зонах. Лично я считаю, что эту мразь нужно судить народным судом: ежедневно кормить свиными фекалиями и поить коровьей мочой! Может таким образом она нажрется на лет 10 вперед и по собственному желанию сложит полномочия?

  • стара сифілітична шалава! напевно сифіліс уже роз’їв усі її мізки, якщо вони у неї колись були. до такого дебілізму не здогадалась би навіть африканська спідоносна мавпа. дивно що іудей Зеленський за цей дуризм, тупизм і божевілля щомісяця їй виплачує майже по 300 000 грн., в той час коли державна скарбниця практично пуста. як можна тримати на роботі таких дебільних клімактеричних сучок, які своїми неправосудними рішеннями завдають шкоди людям та іміджу нашої держави? на що тільки сподівається наркоман Зеленський, що МВФ ніколи не довідається про його наркоманські глюки і пробачить йому його дурість? ганьба дурним і підлим державним зрадникам Зеленському і пришелепкуватій недосудді Капічон!

  • пришелепкувате клімактеричне стерво спеціально прикинулася тупою мавпою що б перешкодити праву скаржника оскаржити ганебне неправосудне рішення судді Бортницької В. В. більше чим впевнений, що за злочинним умислом судді Капічон О. М. добре замаскована корупція. навіть і дурню зрозуміло, що якщо скаржник скасує таке неправосудне рішення йобнутої судді Бортницької В. В., а тут є всі підстави для такого скасування, то остання піддасться дисциплінарному покаранню. тому очевидно, що тварюка Капічон взяла хабар від Бортницької за те, що б Капічон правдами і не правдами позбавила Бортницьку можливої екзекуції в межах ВРП. особисто я не вірю що Капічон не знає того, що КПК передбачає відлік часу на оскарження ухвали слідчого судді з моменту її отримання скаржником і що якщо скаржник уклався в наступних 5 днів, з моменту отримання оскаржуваної ухвали, то клопотати до апеляційної інстанції про поновлення пропущеного строку уже не потрібно. так само я не вірю і в те, що Капічон не відрізняє слів “бути на судовому засіданні” від “знати про призначення судового засідання”. тут очевидні є зловживання повноваженнями: підроблення, винесення неправосудної ухвали, приховування злочину судді Бортницької В.В., корупція тощо. за таке нахабне порушення потрібно гнати цю злочинну рухлядь з апеляційного суду! не за таких як сучара Капічон аферистів і корупціонерів наші хлопці щодня гинуть на Донбасі!

  • і дійсно, як собі уявляє це іудейське стерво можливість оскарження ухвали слідчого судді на етапі, коли скаржнику не відомо яким воно буде: відмовним чи позитивним? клімактеричне стерво Капічон стверджує в своїй ганебній ухвалі, що відлік процесуального часу на оскарження ухвали слідчого судді починається з моменту, коли суддя повідомив скаржника про дату, час і місце судового засідання. як що ж скаржник не був присутнім у такому судовому засіданні, то як він міг дізнатися, чи слідчий суддя відмовив йому у задоволенні його скарги чи не відмовив? також сміхотворним є і те, а що мав підкласти апелянт до своєї апеляційної скарги, що б її прийняли до розгляду, якщо жодної ухвали слідчий суддя не вручав скаржнику: ні так званої резулятивки, ні повного тексту ухвали? потім, що скаржник в своїй апеляційній скарзі мав описувати, якщо йому нічого не відомо про прийняте рішення? виходить що ця єбонута потвора Капічон є божевільною особою, яку давно пора лікувати в психушці, а не тримати в апеляційному суді!

Залишити відповідь