Бортницька Віта Вікторівна

Бортницька В.В.: аутист, аферист і неук дискредитує суд

Новости, Популярные новости, Суды

У провадженні Першого СВ ТУ ДБР перебуває на досудовому розслідуванні кримінальне провадження № 52018000000000173 від 28.02.2018 року за ознаками вчинених слідчим суддею Шевченківського районного суду м.Києва Хардіною Оксаною Петрівною кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.375 КК України.
20.06.2019 року у порушення ст. 55, 56, 21, 110, 214, 220, 284, 534, 535 КПК України, Рекомендацій 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року, статті 57 Конституції України, слідча Першого СВ ТУ ДБР Коциба М.Л. в черговий раз закрила кримінальне провадження за № 52019000000000173 від 28.02.2018 року.
Вважаючи Постанову слідчої Коциби М.Л. від 20.06.2019 року про закриття провадження № 52018000000000173 від 28.02.2018 року незаконною, а відтак підлягаючою до скасування у судовому порядку, особа 1 подав 03.07.2019 року скаргу за вих.№ 3298/03 до Печерського районного суду м.Києва.
У своїй скарзі за вих. № 3298/03 від 03.07.2019 року особа 1 акцентував увагу слідчого судді на тому, що слідча Коциба М.Л. перед тим як закрити провадження за № 52018000000000173 від 28.02.2018 року не вчинила обов’язкових слідчих і процесуальних дій:
1) при виконанні вимог ухвали у справі № 760/15376/17 від 16.02.2018 року, яку було винесено слідчим суддею за результатами розгляду скарги на бездіяльність керівника ГПД НАБУ, яка виразилася у не внесенні до ЄРДР відомостей заяви за вих.№ 1612/27 від 31.07.2017 року про вчинене правопорушення, слідча Коциба М.Л. переплутала її номер і дату, що призвело до повного не виконання актуальної ухвали суду – не внесення до ЄРДР жодних відомостей справжньої заяви про вчинення правопорушення та не проведення за цими самими відомостями адекватного і неупередженого досудового розслідування;
2) внесла до ЄРДР відомості заяви про вчинене правопорушення за вих.№ 1627/02 від 28.07.2017 року, яка насправді не була підставою для винесення Ухвали у судовій справі № 760/15376/17 від 16.02.2018 року;
3) не виконала вимог справжньої Ухвали у судовій справі № 760/15376/17 від 16.02.2018 року;
4) не внесла до ЄРДР відомостей заяви про вчинене правопорушення за вих. № 1612/27 від 31.07.2017 року, яка і була підставою для винесення Ухвали у справі №760/15376/17 від 16.02.2018 року;
5) не повідомила особу 1 про початок досудового розслідування;
6) не вручила особі 1 жодного витягу з ЄРДР;
7) не визначила процесуальний статус особи 1 у даному кримінальному провадженні;
8) не надала особі 1 жодної Пам’ятки про процесуальні права та обов’язки потерпілого у кримінальному провадженні, поза тим і не винесла Постанови про не визнання особи 1 потерпілим у провадженні;
9) не складала план проведення досудового розслідування та не узгоджувала його із своїм керівником;
10) жодного разу не допитала особу 1 у даному кримінальному провадженні;
11) жодного разу не допитала широкого кола існуючих свідків у вказаному вище кримінальному провадженні;
12) ніби-то проводила досудове розслідування за надуманою заявою про вчинене кримінальне правопорушення за вих. № 1627/02 від 28.07.2017 року, яка насправді не була підставою для винесення Ухвали у судовій справі № 760/15376/17 від 16.02.2018 року;
13) не проводила досудового розслідування за справжньою заявою особи 1 про вчинене кримінальне правопорушення за вих. № 1612/27 від 31.07.2017 року, яка і стала підставою для винесення Ухвали у судовій справі № 760/15376/17 від 16.02.2018 року;
14) не внесла до ЄРДР відомостей заяви за вих. № 1612/27 від 31.07.2017 року про вчинені кримінальні правопорушення за кваліфікацією – ст.364, ст.366, ст.396, ст.111 КК України, які були зазначеними у вказаній заяві та в ухвалі слідчого судді;
15) не проводила розслідування за статтями вчиненого злочину – ст.364, ст.366, ст.396, ст.111 КК України;
16) не повідомила прокурора про потребу у зміні підслідності частини кримінальних проваджень, які не підслідні ДБР за кваліфікаціями вчиненого злочину, які знаходяться в компетенції СБУ і НАБУ;
17) неправомірно утримувала матеріали кримінального провадження за не підслідними ДБР кваліфікаціями вчиненого злочину – ст.364, 111 КК України;
18) не розглянула в порядку ст.220 КПК подану особою 1 заяву за вих. № 1627/02 від 28.07.2017 року;
19) не надала особі 1 відповіді в порядку ст.220 КПК на заяву за вих. № 1627/02 від 28.07.2017 року;
20) не розглянула в порядку ст.220 КПК подану особою 1 заяву за вих. № 2264/22 від 22.03.2018 року;
21) не надала особі 1 відповіді в порядку ст.220 КПК на заяву за вих. № 2264/22 від 22.03.2018 року;
22) не розглянула в порядку ст.220 КПК подану особою 1 заяву за вих. № 2381/17 від 17.05.2018 року;
23) не надала особі 1 відповіді в порядку ст.220 КПК на заяву за вих. № 2381/17 від 17.05.2018 року;
24) не дослідила і не надала правової оцінки кожному із фактів, які особа 1 зазначав у своїй заяві за вих. № 1612/02 від 31.07.2017 року про вчинене кримінальне правопорушення;
25) не допитала фігуранта у провадженні щодо суті порушених особою 1 питань у заяві за вих. № 1612/02;
26) не провела жодного перехресного (одночасного) допиту;
27) не витребувала матеріали судової справи за № 761/17075/17 і не дослідила їх;
28) не призначила для особи 1 судово-медичної експертизи у відповідності до отриманого ним ушкодження здоров’я по вині фігуранта у справі провадження;
29) не надала особі 1 можливості залучити до провадження наявні у нього докази вчиненого злочину;
30) не надала особі 1 можливості долучити до провадження документи, які доказують факт отриманого ним ушкодження здоров’я по вині фігуранта у провадженні;
31) не надала особі 1 можливості долучити до провадження документи, які доказують факт отримання ним матеріальних і моральних збитків у даному кримінальному провадженні;
32) не скорилася вимогам закону – ч.3 ст.415 КПК України, яка вимагала від слідчої виконання вимог ухвал суду, якими було скасовано її попередні Постанови про закриття даного провадження.
20.06.2019 року слідча Коциба М.Л. закрила провадження за № 52018000000000173 від 28.02.2018 року не вчинивши значимої процесуальної і слідчої дії, відсторонивши особу 1 від участі в ньому. Слідча Коциба М.Л. своєю передчасною Постановою від 20.06.2019 року про закриття провадження № 52018000000000173 від 28.02.2018 року також порушила вимоги ст.110 КПК України. У відповідності до п.5 ст.110 КПК України, Постанова слідчого мусить складатися з:
1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:
а) місце і час прийняття постанови;
в) прізвище, ім’я, по батькові, посаду осіб, що проходять фігурантами по справі;
2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про:
а) зміст обставин, які є підставами для прийняття Постанови;
б) мотиви прийняття Постанови, їх обгрунтування та посилання на положення Кодексу;
в) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про:
– зміст прийнятого процесуального рішення;
– місце та час (строки) його виконання;
– особу, яким належить виконати Постанову тощо, чого майже не має у Постанові від 20.06.2019 року слідчої Коциби М.Л. про закриття провадження № 52018000000000173 від 28.02.2018 року.
Всупереч вимогам п.5 ст.110 КПК, у Постанові від 20.06.2019 року слідчої Коциби М.Л. відсутні:
– короткий опис заяви за вих. № 1612/27 від 31.07.2017 року про вчинення кримінальних правопорушень;
– перелік проведених слідчих дій;
– причини не проведення допиту заявників, свідків, потерпілих;
– причини не проведення експертизи наявних доказів;
– правова оцінка незаконним діям фігуранта у провадженні;
– правова оцінка доказам у кримінальному провадженні;
– реєстраційний номер та дата реєстрації Постанови;
– підпис керівника підрозділу;
– печатка органу досудового розслідування.
Крім цього, у скарзі за вих. № 3298/03 від 03.07.2019 року особа 1 акцентував окрему увагу судді ще й на нормах Закону України «Про судоустрій і статус суддів», на вимоги ч.3 ст.415 КПК України, на Рекомендації 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року, ст.57, 129, 129-1 Конституції України, а також на положення Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях», на Постанову Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за №55 про «Деякі питання документування управлінської діяльності”, на рішення Верховного Суду у провадженні № К/9901/68791/18 від 11.01.2019 року, які надавали окремий привід для скасування Постанови від 20.06.2019 року.
У відповідності до вимог ст.35 КПК, автоматизованою системою документообігу Печерського районного суду м.Києва, судова справа № 757/35026/19-к була розподіленою на слідчого суддю Бортницьку В.В.
11.11.2020 року, всупереч вимогам ст. 2, 9, 21-23, 26, 55, 56, 110, 214, 284, 303, 304, 306, 370, 372, 534, 535 КПК України, після протиправного утримування скарги за вих. № 3298/03 від 03.07.2019 року без належного розгляду впродовж п’яти з половиною місяців (при тому всьому що дану скаргу раніше тримав без розгляду протягом 1,5 років слідчий суддя Білоцерківець О.А., а згодом взяв самовідвід), суддя Бортницька Віта Вікторівна винесла без участі особи 1 ухвалу у судовій справі № 757/35026/19-к, якою залишила скаргу на Постанову від 20.06.2019 року про закриття кримінального провадження № 52018000000000173 від 28.02.2018 року без задоволення.
Своє рішення у судовій справі № 757/35026/19-к від 11.11.2020 року слідча суддя Бортницька В.В. обгрунтовує тим, що «…з метою повного, неупередженого та об’єктивного досудового розслідування органом досудового розслідування було надано доручення Солом’янському УП ГУ НП в м.Києві про проведення слідчих (розшукових) дій, зокрема для допиту заявника… в якості свідка в кримінальному провадженні № 52018000000000173 від 28.02.2018 року, однак останній працівникам поліції дверей не відчинив, на телефонні дзвінки не відповідав». Також, слідча суддя Бортницька В.В. в своїй ухвалі неправомірно зазначає, що «Доводи скарги заявника… про неповноту та однобічність досудового розслідування зводяться до загальних формулювань, оскільки останній у скарзі не зазначає жодної слідчої (процесуальної) дії, яку б належало провести під час досудового розслідування і яким чином це могло вплинути на правильність висновків про закриття кримінального провадження. Слідчий суддя критично ставиться до тверджень заявника, що слідчий в межах кримінального провадження не здійснив цілий ряд процесуальних дій, оскільки в розрізі обставин, які було необхідно перевірити в межах досудового розслідування, вони не несли суттєвої необхідності.
Крім того, сама заява… заявника про злочин зводиться до незгоди з прийнятим суддею рішенням».
Насправді ж усе це не відповідає дійсності, так як особа 1 у своїй скарзі на Постанову від 20.06.2019 року слідчої Коциби М.Л. вказував 32 пункти, кожен з яких майже відносився до слідчих і процесуальних дій, які являлися обов’язковими для виконання слідчим. Останнє констатовано вимогами ст. 55, 56 КПК України (так як у провадженні відсутня Постанова слідчого про не визнання особи 1 потерпілим у провадженні), ст. 110, 220, 21, 534, 535 КПК України та ст. 57 і 129 Конституції України.
Однак, по своїй суті, слідчий не вчиняв потрібних процесуальних і слідчих дій у кримінальному провадженні №52018000000000173 від 28.02.2018 року, а суддя Бортницька В.В. приховала цей факт.
Більше цього, суддя Бортницька В.В., відповідно вимогам статті 129-1 Конституції України, уникла свого прямого обов’язку контролю за виконанням рішення суду, якого на момент розгляду даної судової справи слідчий уперто не виконав). Останнє фактично є злочином, передбаченим ст.396 КК України.
Суддя Бортницька В.В. добре знала, що слідча Коциба М.Л. не виконала вимог ухвали суду, адже не внесла до ЄРДР жодної кваліфікаційної статті вчиненого злочину, якщо вже зовсім нічого не казати про те, що слідча переплутала заяви про вчинення кримінального правопорушення і ухвали слідчих суддів, однак нічого не зробила для того, аби слідча скорилася вимогам закону та виконала ухвалу суду, однак зробила усе можливе аби перешкодити виконанню не виконаної ухвали суду у майбутньому, постановивши неправосудну ухвалу.
Викладені суддею Бортницькою В.В. обставини в ухвалі у судовій справі № 757/35026/19-к від 11.11.2020 року не відповідають фактичним обставинам справи, а доводи судді по своїй суті є абсурдними.
Наприклад, суддю Бортницьку В.В. чомусь анітрохи не здивувало те, що слідча внесла до ЄРДР ч.1 ст.375 КК України, якої взагалі не було зазначено в заяві про вчинені кримінальні правопорушення та в ухвалі слідчого судді. Також, суддя Бортницька В.В. не надала правової оцінки тому, що у своїй Постанові від 20.06.2019 року слідча Коциба М.Л. посилається як на підставу закриття кримінального провадження № 52018000000000173 від 28.02.2018 року на не відкриття особою 1 дверей уповноваженій особі з поліції для проведення його допиту, в той час як належного і припустимого доказу цьому немає у судовій справі та у кримінальному провадженні, а також що КПК не містить жодної статті, яка б наділяла слідчу ДБР даним правом (однак КПК передбачає можливість накладення на заявника грошового стягнення або приводу, якщо цей факт був би в суді доказаним). Але щонайголовніше, неправдивість твердження слідчого судді у цьому прикладі спростовується тим, що дзвінка до квартири особи 1 насправді не існує (його просто не було встановлено після того, як у 2015 році нетверезі підлітки його викрали). Це саме стосується і телефонного дзвінка, якого особа 1 не міг не прийняти хоча б у тій причині, що особі 1 не відомі номери телефонів працівників УП Солом’янського ГУ НП в м.Києві. Крім цього, суддя Бортницька В.В. не надала належної правової оцінки і тому, що у даному кримінальному провадженні відсутня Постанова про не визнання особи 1 потерпілим, однак слідчий чомусь настоював на проведенні допиту заявника виключно в якості свідка, що є злочином. Не витримує критики і те, що не дивлячись на вимоги ч.1 ст.214 КПК України, якою передбачено вручення заявникові витягу з ЄРДР, останній досі не отримав від слідчого саме такого витягу, а слідча суддя Бортницька В.В. чомусь проігнорувала цей факт та про це жодного слова в ухвалі не зазначила.
В такій же мірі це стосується і Пам’ятки про процесуальні права і обов’язки потерпілого у провадженні, якої в силу вимог ст.55, 56 КПК України слідчий мусив вручити особі 1 в момент отримання від нього заяви про вчинення кримінального правопорушення, чого слідчий досі не зробив, а суддя Бортницька В.В. цей момент умисно упустила і в ухвалі нічого не зазначила. Суддя Бортницька В.В. також в своїй ухвалі не відобразила того, що слідча Коциба М.Л. не розглянула трьох заяв, які особа 1 подавав в порядку ст.220 КПК, та відповідей на них досі не надала. КПК України (відповідно вимогам ст.220) і висновки ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ визначають ці дії обов’язковими для виконання слідчими у досудовому розслідуванні.
Відповідно вимогам ч.3 ст.415 КПК України, висновки і мотиви, з яких були скасованими судові рішення, є обов’язковими для суду першої інстанції, при новому розгляді. Так само, дані рішення (вказівки) апеляційної інстанції є обов’язковими для виконання будь-яким органом досудового розслідування. За таких обставин, слідчий не виконавши вказівок колегії суддів апеляційної інстанції щодо внесення усіх відомостей до ЄРДР за заявою про вчинення декількох кримінальних правопорушень, а не лише одного (і того надуманого – за ч.1 ст.375 КК України), то неможливо перевірити обставини дотримання слідчою Коциба М.Л. процесуального порядку закриття кримінального провадження, а також дійсність підстав його закриття. Відповідно, останнє не відповідає завданням та засадам кримінального провадження, передбаченим ст.ст. 2,9 КПК України, а також практиці ЄСПЛ стосовно ефективності проведеного досудового розслідування. А оскільки ухвалою Київського апеляційного суду у провадженні № 11-сс/824/963/20 від 15.07.2020 року уже скасовувалася ухвала судді першої інстанції у цьому самому провадженні, а суддя Бортницька В.В. приховала цей ключовий момент від надання правової оцінки, то є усі підстави вважати її ухвалу неправосудною та такою, що порушує норми матеріального і процесуального права. В рівній мірі це також стосується порушеного права особи 1 на участь у судовому засіданні з розгляду його скарги на закриття кримінального провадження, що гарантується нормами ст.306 КПК. Однак, суддя Печерського районного суду м.Києва Бортницька В.В. винесла Ухвалу у судовій справі № 757/35026/19-к від 11.11.2020 року без обов’язкової участі у судовому засіданні особи 1, не дивлячись на те, що за подібні порушення її ухвали уже скасовувалися Київським апеляційним судом.
Тим паче, що суддя Бортницька В.В. відсторонила особу 1 від участі у судовому розгляді його скарги шляхом шахрайства: спершу повідомила особу 1 про призначення судового засідання, однак згодом, посилаючись на карантин у Печерському районному суді м.Києва, шляхом шантажу запропонувала особі 1 подати клопотання про проведення судового засідання без його участі, від чого особа 1 відмовився. Тоді, суддя Бортницька В.В. відклала розгляд судової справи № 757/35026/19-к і порадила особі 1 чекати наступну повістку з новою датою розгляду скарги, яка мала припадати у період закінчення карантину.
Однак, як згодом було з’ясовано, що розгляд справи за № 757/35026/19-к насправді даною суддею не переносився, а було його проведено 11.11.2020 року в той же самий день і без участі скаржника за сфальшованим фактом його не явки, що не відповідає дійсності.
Попри це, як уже зазначалося у попередніх ухвалах Київського апеляційного суду, якими скасовувалися подібного роду неправосудні ухвали судді Бортницької В.В., що остання “…причин неявки особи 1 у дане судове засідання не з’ясовувала, а також не розглядала можливість відкладення розгляду скарги через його відсутність. Більше того, заходів для відкладення розгляду даної скарги та повторного виклику особи 1 у судове засідання слідчим суддею вжито не було. Посилання судді Бортницької В.В. на те, що суддя вимушена була розглядати дану скаргу за відсутності скаржника через обмежений строк розгляду такого роду скарги, який визначений ч.3 ст.306 КПК, не заслуговує на увагу, так як даний суддя протримала у себе без належного розгляду цю саму скаргу більше 5 місяців, в той час як ч.2 ст.306 КПК вимагала проведення розгляду такої скарги до 5 (п’яти) календарних днів”.
Крім цього слід окремо зазначити, що Ухвала судді Бортницької В.В. у судовій справі № 757/35026/19-к від 11.11.2020 року не відповідає вимогам Наказу ДСА від 20.08.2019 року N 814 (із змінами від 05.08.2020 року №352) “Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ” так як віддрукована на одному аркуші (з двох сторін), є не прошитою і не опломбованою та не скріпленою гербовою печаткою суду, не зазначено скільки в ній є аркушів, кожна друга сторінка аркушу не перекреслена, не вказано де зберігається оригінал ухвали, не зазначено дату набрання її законної сили, текст ухвали містить міжрядкові відступ, а місцями – виділений “жирним” кольором шрифт. Останнє заставляє засумніватися втім, чи дана суддя має юридичну освіту, чи коли-небудь підтверджувала свій рівень юридичних знань тощо?!
Згідно з ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного суду України, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Саме про це йдеться в долученій особою 1 до справи провадження копії рішення Верховного Суду у провадженні № К/9901/68791/18 від 11.01.2019 року, якою було відмовлено у прийнятті касаційної скарги голови КМДА Кличка В.В., так як остання не відповідала поняттю процесуального документу (не було правильним чином завірено додатки до касаційної скарги та саму скаргу, у відповідності до вимог Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 04.07.2018 року за № 2277/5), а також Постанови Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за №55 про «Деякі питання документування управлінської діяльності”).
За цією аналогією, слідча Коциба М.Л. також належним чином не завірила свою Постанову від 20.06.2019 року: в даній Постанові відсутній реєстраційний номер та не зазначена дата, в правому верхньому куті відсутній напис «копія вірна», немає підпису і ПІП особи, що створювала копію цієї Постанови, не вказана посада особи, яка створювала дану копію Постанови, відсутній підпис, ПІП і посада керівника органу досудового розслідування, який мусив бути ознайомленим з даною копією Постанови, немає печатки органу досудового розслідування. Усе це, за аналогією з рішенням Верховного Суду у провадженні № К/9901/68791/18 від 11.01.2019 року, мало б стати окремою підставою для скасування цієї Постанови.
Також, в Постанові від 20.06.2019 року слідчої Коциба М.Л. не вказано змісту обставин, які є підставами для прийняття подібної Постанови та мотивів її прийняття, їх обгрунтування та посилання на положення Кодексу. Проте, обставини, які особа 1 виклав у заяві про вчинення кримінального правопорушення не стали предметом належного досудового розслідування. Винесена Постанова від 20.06.2019 року слідчої Коциба М.Л. про закриття кримінального провадження № 52018000000000173 від 28.02.2018 року не відповідає жодним нормам КПК та Конституції України, являється по суті не вмотивованою, а її зміст не відповідає фактичним обставинам справи. Слідча Коциба М.Л. з однієї сторони виклала у своїй передчасній Постанові від 20.06.2019 року сумнівні та не перевірені факти, що є не припустимим, оскільки порушує імперативні засади КПК України.
Відповідно трьом Ухвалам колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у провадженнях № 11-сс/824/939/2020 від 13.02.2020 року, № 11-сс/824/4003/2020 від 31.08.2020 року та № 11-сс/824/382/2020 від 29.01.2020 року, а також відповідно положенню ч.1 ст.219 КПК України, «Строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження». Однак, слідча Коциба М.Л. досі не внесла до ЄРДР відомостей заяви про вчинення правопорушення, а відповідно відлік часу у даному досудовому розслідуванні ще не наступив.
А якщо це так, тоді досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52018000000000173 від 28.02.2018 року як такого ще не розпочиналось.
Аналогічна ситуація спостерігається і з іншими Ухвалами колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у провадженнях № 11-сс/796/1054/2018 від 06.02.2018 року та № 11-сс/796/1527/2018 від 13.03.2018 року, які разом із ч.1 ст.303 КПК України та Узагальненням про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.2017 року за № 9-49/0/4-17) стверджують, що якщо потерпілий ініціює перед слідчим (прокурором) внесення до ЄРДР усіх статтей вчиненого злочину, які ним вказувалися у заяві про вчинення кримінального правопорушення, то слідчий (прокурор) зобов’язані це зробити в негайному порядку, виходячи з Наказу ГПУ за № 139, Положення про внесення відомостей до ЄРДР та на підставі ч.5 ст.214 КПК України, чого слідча Коциба М.Л. з незрозумілих причин не вчинила, досі не розглянувши трьох заяв особи 1, які він подавав в порядку ст.220 КПК України про вчинення інших процесуальних дій, які дана слідча зобов’язана була вчинити у визначений законом строк (про внесення до ЄРДР перерахованих у заяві кваліфікаційних статтей вчиненого злочину), тим самим саботуючи проведення досудового розслідування та приховуючи вчинені злочини фігуранта у вказаному кримінальному провадженні.
Виходячи з вищеприведеного, три різні колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду уже скасували три ухвали першої інстанції, не дивлячись на позицію ст.219 КПК України, яка дозволяє припиняти досудове розслідування навіть на «нульовій точці», якщо термін досудового розслідування уже вичерпаний. В той же самий час, враховуючи що слідча не виконала первинної ухвали суду та не внесла до ЄРДР усіх кваліфікуючих статтей вчиненого злочину, які особа 1 зазначав в своїй заяві про вчинення кримінальних правопорушень та які були перерахованими в ухвалі слідчого судді першої інстанції, то і «старту» досудового розслідування також не могло розпочатися.
Статтею 306 КПК (Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування) передбачено таке:
«1. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, – слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
2. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п’яти днів з моменту надходження скарги.
3. Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується.
Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги».
Статтею 21 КПК (Доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень) зазначається:
«1. Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
2. Вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов’язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України.
3. Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов’язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
4. Якщо інше не передбачено цим Кодексом, здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час кримінального провадження порушуються її права, гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами України».
У відповідності до вимог ст.22 КПК (Змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості) передбачено:
«1. Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
2. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав.
3. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.
4. Повідомлення особі про підозру у вчиненні правопорушення, звернення з обвинувальним актом та підтримання обвинувачення у суді здійснюється прокурором. У випадках, передбачених цим Кодексом, повідомлення особі про підозру у вчиненні правопорушення може здійснюватися слідчим за погодженням із прокурором, а обвинувачення може підтримуватися потерпілим, його представником.
5. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником.
6. Суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків».
Закриття кримінального провадженні є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження може бути закрито лише після всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів (ст.2, 284 КПК України).
Враховуючи вимоги ч.6 ст.9 КПК України, за якими у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюються або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 цього Кодексу.
В ст.9 (Законність) Кримінально процесуального Кодексу України зазначається:
«1. Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства».
Ухвала слідчого судді, у відповідності до ст.370 КПК, за результатами перевірки законності і обгрунтованості рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора має бути законною, обгрунтованою та вмотивованою. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Зміст ухвали за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора має відповідати вимогам ч.2 ст.372 КПК України.
Слідчий суддя при перевірці поданої скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора та при винесенні рішення за результатами розгляду такої скарги не повинен вирішувати питання, що можуть стати предметом судового розгляду в цьому кримінальному провадженні. Одночасно із визнанням рішення, дії чи бездіяльності слідчого, прокурора незаконним або необгрунтованим, в своїй ухвалі слідчий суддя може зазначити про те, що він зобов’язує посадову особу усунути допущене порушення, визначивши, яку саме дію необхідно припинити чи вчинити. Слідчий суддя самостійно не може прийняти те рішення, яке має бути прийняте слідчим чи прокурором на виконання ухвали, прийнятої за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора. Слідчий суддя під час прийняття рішення за скаргою особи 1 залишила поза увагою такі засади кримінального провадження як верховенство права, законність, доступ до правосуддя та забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
За таких обставин, слідчий суддя Печерського районного суду м.Києва Бортницька В.В., постановивши Ухвалу у судовій справі № 757/35026/19-к від 11.11.2020 року, якою залишила скаргу особи 1 без задоволення, фактично істотно порушила вимоги кримінально-процесуального закону.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами і доповненнями, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (ч.1 ст.6).
Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя.
У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює 3 елементи: 1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст. 6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
У рішенні в справі «Голдер проти Сполученого Королівства», 1975 року Європейський суд відзначив:
«Було б неприйнятним, на думку суду, якби ч.1 ст.6 детально визначала процесуальні гарантії сторонам у судовому провадженні, не забезпечивши, насамперед, того, без чого користування такими гарантіями було б неможливим, а саме: доступу до суду».
Характеристики «справедливості, публічності та оперативності судового провадження були б марними за відсутності судового провадження». Тож право на доступ до правосуддя в контексті цивільного провадження має дуже важливе значення, і без сумніву його необхідно вважати засадою. Доступ до правосуддя в контексті кримінального провадження означає надання учасникові провадження можливості звертатися до суду за захистом свого права чи охоронюваного законом інтересу, заявляти різного роду клопотання, оскаржувати до судді, суду чи суду вищої інстанції рішення учасників провадження, які наділені владними повноваженнями і вчиняють ці дії чи ухвалюють рішення. В практиці Європейського суду з прав людини щодо питання права на суд, на доступ до нього чітко визначився підхід, згідно з яким особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення питання, і держава не повинна вводити правові або чинити нелегітимні перешкоди для здійснення цього права. Пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає наступне: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом…».
Виходячи з вищезазначеного, суддя Бортницька В.В. через свій аутизм, психічні розлади або аферизм порушує міжнародні і вітчизняні норми права, приховуючи вчинені злочини своїх колег, тим самим плюючи на могили десяток тисяч героїчно загиблих бійців АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на своїх шиях і у відповідності до європейських стандартів права. Більше того, суддя Бортницька В.В. саме у такий спосіб сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню, нівелюючи своїми диверсійними діями їх героїчні досягнення.
Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цій ганебній істоті фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають належним чином реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що суддя Бортницька В.В. вчинила кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.3 ст.375, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що судова справа № 757/35026/19-к також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність судді Бортницької В.В. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії судді Бортницької В.В. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя Бортницька В.В., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищує свої службові повноваження, перешкоджає доступу до правосуддя, вчиняє службові підроблення, приховує вчинені злочини, виносить неправосудні ухвали, перешкоджає діяльності громадських організацій, надає допомогу злочинним особам, культивує і поширює корупцію, вчиняє саботаж і диверсії, порушує присягу судді, тим самим бойкотуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя Бортницька В.В. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в серці України. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Бортницькою В.В. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності судді Бортницької В.В. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею Бортницькою В.В. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.3 ст.375, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею Бортницькою В.В. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради правосуддя про не належну поведінку судді Бортницької В.В., яка грубо порушує присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування СУ ДБР, ГПД НАБУ і ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради правосуддя — відкриття і об’єктивного розгляду дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.

Бортницька Віта Вікторівна неправосудна ухвала 1

Бортницька Віта Вікторівна неправосудна ухвала 2

4 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Руслан
1 рік тому

Після того як я прочитав цю статтю, я відразу перевірив цю інформацію на веб-сайті Вищої Ради правосуддя. Як виявилося, ця аморальна шлюха дійсно уже притягувалася до дисциплінарного покарання за перешкоджання доступу до правосуддя. Як виявилося, Віта Бортницька дійсно аферистка: постійно проводить судові засідання без участі заявників (скаржників) у кримінальному процесі, при цьому порушуючи норми матеріального і процесуального права. Ця венерична шлюха дійсно позбавлена мізків, так як своїми регулярними протиправними діями підтверджує свій статус рецидивіста! Нормальна суддя умисно не порушувала б вимоги ч. 2, 3 ст. 306 КПК, ст. 129, 129-1 Конституції України та правові акти ЄСПЛ. Судячи з цієї фотографії… Читати далі »

Настя
1 рік тому

Чому цю шахрайську падаль досі не звільняють з роботи? Аморальна сука, яка фактично не являється на роботу, однак витрачає увесь цей робочий час на сексуальні розваги. Хвойда Бортницька настільки опустилася, що фактично гвалтує адвокатів і скаржників, кожному пропонуючи своє тіло. Це що, шизофренія чи німфоманія? Що б воно не було, ця тупорила мерзота має буде позбавлена повноважень, поки іноземні держави не перестали нас усіх мати за африканських мавп і суцільних дурників! А враховуючи те, що ця аферистка отримує заробітну плату за фактично не відпрацьовані години, то її слід засадити до тюрми, разом із тими особами, які причетні до фальсифікації із… Читати далі »

Альберт
1 рік тому

не безпричинно гадаю, що цю триперну шлюху могла народити така ж сама триперна блядь, яку трахали навіть не чоловіки, а бродяжні собаки! в протилежному випадку, адекватна і порядна жінка зробила б аборт, но нізащо б не впустила у цей світ цю аморальну сучку-чупакабру! мені важко уявити, як навіть така безбожна мати може дивиться в очі перехожим, сусідам і родичам, знаючи що її дочка-блядь веде розпутне життя та прислуговується інтересам ворожій країні, при цьому виховуючи маленьку дитину. за колишніх часів, в тому числі під час окупації Києва німцями, таких зрадницьких хвойд люди виловлювали і вішали на першому ліпшому стовпі чи дереві!

Льоня
1 рік тому

брудна божевільна вафлістка. такій бляді не місце в судових органах! до яких пір ця хвойда буде шкодити нашим людям і державі? до яких пір вища рада правосуддя буде прикидатися, що нічого не бачить і не чує? хоча б за ради пам’яті і шани тим, хто щодня гине в затяжних боях на Сході України, таких уродських сук потрібно в три шиї гнати з судових органів!