Жмудь Вікторія Олексіївна

Жмудь В.О. Невіглас і аферист прикривається посвідкою судді

Новости, Популярные новости, Суды

17.11.2020 року особа 1 подав на ім’я керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В. заяву за вих.№ 4040/17 про вчинене кримінальне правопорушення суддею Солом’янського районного суду м.Києва Кушнір Світланою Іванівною, яка була зареєстрованою 17.11.2020 року в канцелярії НАБУ під вхідним № 17446.
У вказаній заяві особа 1 вказав всі елементи вчиненого злочину: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона. Також, у своїй заяві особа 1 вказав всі ознаки вчиненого злочину: час, місце, спосіб; ПІП фігуранта, його місце роботи і займана посада, короткі відомості про вчинення кримінального правопорушення. Крім цього, особа 1 самостійно кваліфікував вчинення суддею Кушнір С.І. злочину за ч.3 ст.375, ч.2 ст.366, ч.2 ст.256, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України.
Відповідно, в заяві за вих.№ 4040/17 від 17.11.2020 року були всі необхідні дані, які згідно вимог “нового” Кодексу були уже не обов’язковими для того, що б керівник ГПД НАБУ Калужинський А.В. виконав вимоги статті 214 КПК впродовж до 24 годин у відповідності до положення п.6 ст.39 КПК України, або уповноважив на цю дію підлеглого детектива. При цьому слід особливо зазначити, що для того що б внести відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, законодавець не вимагає від заявника притримуватися суворої професійної компетенції і територіальної юрисдикції органу досудового розслідування.
Зазначене також узгоджується із офіційною позицією суддів ВССУ, яка викладена в п.п.1.1 Узагальнень «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», затверджених на засіданні Зборів суддів ВССУ 23.12.2016 року: “…Визначений ч.1 ст.214 КПК обов’язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб’єктами такої заяви (повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Такі вимоги не передбачають здійснення оцінки обґрунтованості заяви чи повідомлення про правопорушення, а передбачають лише обов’язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення, які вона надає усвідомлено для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження”.
Однак, у порушення ч.1 ст.2 КК України, п.8 ч.1 ст.3 та ч.6 ст.39 КПК України, Розділу 2 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Наказом Генерального прокурора України за № 298 від 30.06.2020 року у порядку, визначеним п.4, 5 ст.214 КПК України, станом на 20.11.2020 року особу 1 у жодний із способів так і не було повідомлено керівником ГПД НАБУ Калужинським Андрієм Володимировичем або уповноваженим детективом про внесення до ЄРДР відомостей заяви за вих. № 4040/17 від 17.11.2020 року про вчинене кримінальне правопорушення суддею Кушнір С.І.
Пунктом 1 ч.2 ст.39 КПК України передбачено, що саме керівник органу досудового розслідування уповноважений визначати слідчого (детектива), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою – визначати старшого слідчої групи (групи детективів), який керуватиме діями інших слідчих (детективів). В таку групу слідчих (детективів) може бути включений і сам керівник органу досудового розслідування. Разом з тим, включення до групи слідчих (детективів) керівника органу досудового розслідування є необов’язковим, оскільки, в силу наданих процесуальним законом, зокрема п.п. 4,6 ч.2 ст.39 КПК України повноважень, керівник органу досудового розслідування уповноважений вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх порушення слідчим (детективом), здійснювати досудове розслідування, виконувати функції реєстратора кримінальних правопорушень, користуючись при цьому повноваженнями слідчого (детектива). А слідчий (детектив), відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КПК України, уповноважений починати досудове розслідування та розглядати подані йому клопотання. Наведене свідчить про те, що оскаржувана особою 1 бездіяльність керівника органу досудового розслідування, яка полягала у не внесенні до ЄРДР відомостей поданої заяви за вих. № 4040/17 від 17.11.2020 року про вчинене кримінальне правопорушення суддею Кушнір С.І. у визначений КПК строк, була предметом оскарження у Солом’янському районному суді м.Києва.
20.11.2020 року особа 1 подав через канцелярію Солом’янського районного суду м.Києва скаргу за вих. № 4046/20 на бездіяльність керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В., яка виразилася у невнесенні до ЄРДР відомостей його заяви за вих. № 4040/17 від 17.11.2020 року.
У своїй скарзі особа 1 зазначав, що “У зв’язку з саботажем роботи суду окремими слідчими суддями Солом’янського районного суду м.Києва (з метою приховування вчинених злочинів своїх колег, методом взяття самовідводів у провадженнях), акцентую увагу на положення ч.2 ст.32 КПК України, а також на вимоги п.3 ч.1 та ч.2 ст.34 КПК України, які не дозволяють брати самовідводи суддям та затримувати передачу провадження до апеляційної інстанції більше чим на 5 (п’ять) днів у разі подачі скаржником (заявником) клопотання про передачу судової справи до апеляційної інстанції для визначення підсудності”. Останнє стало приводом для того, що визначений автоматизованою системою документообігу Солом’янського районного суду м.Києва слідчий суддя вчасно постановив ухвалу, якою ініціював передачу матеріалів судової справи за № 760/25497/20 до Київського апеляційного суду для визначення підсудності.
30.11.2020 року Київський апеляційний суд, розглянувши провадження № 11-п/824/1193/2020, визначив підслідність судової справи за № 760/25497/20 за Святошинським районним судом м.Києва, куди власне і була скерована скарга особи 1 за вих.№ 4046/20 від 20.11.2020 року для розгляду її по суті справи.
У відповідності до ст.35 КПК України, автоматизованою системою документообігу Святошинського районного суду м.Києва, судова справа № 760/25497/20 була розподіленою на слідчого суддю Жмудь Вікторію Олексіївну.
18.12.2020 року відбулося засідання у справі № 760/25497/20 на бездіяльність керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В. під головуванням слідчого судді Святошинського районного суду м.Києва Жмудь В.О., за результатами якого суддя вчинила низку кримінальних і дисциплінарних проступків:
— не викликала у дане судове засідання суб’єкта оскарження — керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В.;
— викликала у судове засідання “представника” НАБУ, про призначення якого у справі суду не було доказів;
— викликала у судове засідання “представника” НАБУ, бездіяльність якого особа 1 не оскаржував;
— залучила до провадження письмові заперечення на скаргу особи 1 від працівника з Управління по роботі зі зверненнями громадян НАБУ, бездіяльність якого особою 1 не оскаржувалася;
— залучила до провадження письмові заперечення на скаргу особи 1 від працівника з Управління по роботі зі зверненнями громадян НАБУ, який не підтвердив своїх повноважень;
— залучила до провадження письмові заперечення на скаргу особи 1 від працівника з Управління по роботі зі зверненнями громадян НАБУ, який його належним чином не оформив;
— залучила до провадження письмові заперечення на скаргу особи 1 від працівника з Управління по роботі зі зверненнями громадян НАБУ, який передав його у не дозволений ДСА спосіб;
— залучила до провадження письмові заперечення на скаргу особи 1 від працівника з Управління по роботі зі зверненнями громадян НАБУ, який передав його до суду в електронній формі без цифрового підпису;
— проводила судове засідання без участі керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В.;
— вийшла за межі своїх повноважень, адже взамін розгляду скарги за вих. № 4046/20 від 20.11.2020 року вдалася до протиправного розгляду заяви за вих. № 4040/17 від 17.11.2020 року про вчинене кримінальне правопорушення по суті справи;
— перевищила службові повноваження, адже протиправно вирішувала ті питання, які законом віднесені до повноважень органу досудового розслідування (слідчого, детектива, процесуального керівника);
— стверджувала обставини справи, не маючи на те жодних підстав, доказів і повноважень;
— постановила неправосудне рішення (відмовила у задоволенні скарги на бездіяльність керівника ГПД НАБУ, яка виразилася у невнесенні до ЄРДР відомостей заяви № 4040/17 від 17.11.2020 року, чого не передбачено ч.1,4,5 ст.214 КПК України, Наказом ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року, Узагальненням про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду Цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.17 року за № 9-49/0/4-17), а також Узагальненням «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», затвердженого на засіданні Зборів суддів ВССУ 23.12.2016 року;
— при винесенні Ухвали посилалася на заперечення працівника з Управління по роботі зі зверненнями громадян НАБУ, який їх належним чином не оформив, бездіяльність якого особою 1 не оскаржувалася, який не підтвердив своїх повноважень, який передав його у не дозволений ДСА спосіб та який надсилав їх до суду в електронній формі без цифрового підпису;
— дізнавшись із письмових заперечень від працівника Управління по роботі зі зверненнями громадян НАБУ про факт незаконного ним перекидання “за належністю” (до ДБР) заяви особи 1 про вчинення кримінального правопорушення суддею Кушнір С.І., не надала правової оцінки тому, що згідно вимог ст.214 КПК та Розділу 2 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Наказом Генерального прокурора України за № 298 від 30.06.2020 року, що таке перекидання матеріалів заяви про вчинення кримінального правопорушення до ДБР мусило супроводжуватися одночасним внесенням відомостей до ЄРДР, чого керівник ГПД НАБУ Калужинський А.В. досі не зробив;
— перевищила повноваження і вчинила підроблення, так як стверджує у своїй ухвалі обставини, які не витікають із припустимих чи належних доказів: що нібито працівник НАБУ надавав письмову відповідь особі 1 за наслідками розгляду його заяви про вчинення кримінального правопорушення суддею Кушнір С.І., в той час як у матеріалах судової справи досі немає цьому жодного доказу;
— дізнавшись із письмових заперечень від працівника Управління по роботі зі зверненнями громадян НАБУ про незаконне перекидання “за належністю” заяви особи 1 про вчинення кримінального правопорушення суддею Кушнір С.І., суддя уникла обов’язку зобов’язати даного працівника НАБУ внести відомості до ЄРДР, керуючись вимогами Наказу ГПУ № 298 від 30.06.2020 року та ст.214 КПК;
– вчинила службове підроблення, адже у шостому абзаці третього аркушу своєї неправосудної ухвали зазначає, що “…посилання на неправомірні дії, незгода з процесуальним рішенням судді чи суддів при розгляді справи самі по собі не можуть бути підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань у порядку ст.214 КПК України”, що не відповідає дійсності;
— вчинила підроблення, адже у восьмому і дев’ятому абзаці третього аркушу своєї шахрайської ухвали зазначає, що “…У п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 року “Про незалежність судової влади” вказано, що судові рішення вважаються незаконними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом…”, в той час як сама (і суддя Кушнір С.І.) зазначила в резулятивній частині ухвали, що ухвала не підлягає оскарженню в апеляційному чи касаційному порядку;
— вчинила службове підроблення і приховала злочини судді Кушнір С.І., адже у другому абзаці третього аркушу своєї нехлюйської ухвали зазначає, що “…системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що до ЄРДР підлягають внесенню не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні та обґрунтовані відомості про кримінальне правопорушення чи об’єктивні дані, що свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення…”, що власне і було вказаним в заяві за вих. № 4040/17 від 17.11.2020 року”;
— перевищила повноваження, адже порушила вимоги ст.26 КПК, яка не дозволяла судді розглядати заяву про вчинення кримінального правопорушення по суті справи, а лише скаргу за вих.№ 4046/20 від 20.11.2020 року;
— постановила ухвалу (відмовила у задоволенні скарги на бездіяльність керівника ГПД НАБУ, яка виразилася у невнесенні відомостей до ЄРДР), ґрунтуючись лише на результатах власного судового “розслідування”, чого не передбачено положенням КПК та Конституцією України;
— перевищила свої повноваження та вчинила підроблення, адже в резулятивній частині своєї нехлюйської ухвали зазначила те, що нібито її ухвала не підлягає оскарженню, в той час як відповідно Рішенню Конституційного Суду України за № 4-р(II)/2020 від 17.06.2020 року, подібні Ц”відмовні” ухвали слідчих суддів підлягають оскарженню до Київського апеляційного суду впродовж п’яти днів з дня винесення такої ухвали (подібне зараз практикується усіма слідчими суддями України, крім неука і неадеквата судді Жмудь В.О.);
— своєю неправосудною ухвалою фактично приховала вчинені злочини судді Кушнір С.І.;
— умисно перешкодила діяльності громадської організації;
— грубо порушила присягу судді;
— не надала копії ухвали на паперовому носії для можливості її оскарження в апеляційному порядку.
В ст.9 (Законність) Кримінально процесуального Кодексу України зазначається:
«1.Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства».
Ухвала слідчого судді, у відповідності до ст.370 КПК, за результатами перевірки законності і обгрунтованості рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора має бути законною, обгрунтованою та вмотивованою. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Зміст ухвали за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора має відповідати вимогам ч.2 ст.372 КПК. Слідчий суддя при перевірці поданої скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора та при винесенні рішення за результатами розгляду такої скарги не повинен вирішувати питання, що можуть стати предметом судового розгляду в цьому кримінальному провадженні. Одночасно із визнанням рішення, дії чи бездіяльності слідчого, прокурора незаконним або необгрунтованим, в своїй ухвалі слідчий суддя може зазначити про те, що він зобов’язує посадову особу усунути допущене порушення, визначивши, яку саме дію необхідно припинити чи вчинити. Слідчий суддя самостійно не може прийняти те рішення, яке має бути прийняте слідчим чи прокурором на виконання ухвали, прийнятої за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора.
Частиною 4 ст.214 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор або ж детектив чи інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов’язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про правопорушення не допускається.
Як передбачено ч.1 ст.214 КПК України, слідчий (детектив) невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Тобто, з вище зазначеної правової норми випливає, що вона встановлює імперативний обов’язок після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення – унесення за нею відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Досудове розслідування, відповідно до ч.2 ст.214 КПК України, розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Крім цього, згідно Розділу 2 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Наказом Генерального прокурора України за № 298 від 30.06.2020 року, формування Реєстру розпочинається із внесення до нього слідчим, прокурором відповідних відомостей про кримінальне правопорушення, зазначених в заяві чи повідомленні про його вчинення.
Відповідно Положенню про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Наказом Генерального прокурора України за № 298 від 30.06.2020 року, облік кримінальних правопорушень, у тому числі за заявами, які надійшли до НАБУ здійснюється за дорученням керівника шляхом внесення до ЄРДР відомостей, визначених частиною 5 ст.214 КПК України.
Пунктом 8 частини 1 статті 3 КПК України встановлено коло посад, які підпадають під визначення керівник органу досудового розслідування, відповідно такою особою, як для даного прикладу являється – керівник ГПД НАБУ. Отже, подання заяви, яка є повідомленням про кримінальне правопорушення, зобов’язувало повноважного керівника ГПД НАБУ, шляхом надання доручення, забезпечити внесення до ЄРДР необхідних відомостей. Попри зазначене, викладені у заяві особи 1 відомості до ЄРДР не внесені, внаслідок чого досудове розслідування фактично не здійснюється. Ухилення від виконання вказаного обов’язку свідчить про бездіяльність керівника органу досудового розслідування, що тягне за собою карну відповідальність.
Також, згідно з Розділом ІІ Наказу Генерального прокурора України «Про єдиний реєстр досудових розслідувань» передбачено, що у випадку вчинення кримінального правопорушення досудове розслідування розпочинається невідкладно. За умови встановлення обставин, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення, проводиться досудове розслідування відповідно до вимог статті 214 КПК України.
Статтями 55, 129 Конституції України зазначається, що кожному громадянину гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових осіб та службових осіб. Відповідно до ч.1 ст.24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Згідно ч.1 ст.25 КПК України, прокурор, слідчий (детектив) зобов’язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Оскільки повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні, використання такої сукупності доказів, яка обгрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам, оскільки наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (Рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» за № 39598/03 від 21.07.2011 року).
У відповідності до положень ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності сторін, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, клопотань, скарг та інших доказів, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.
Відповідно до п.2 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування» від 9 листопада 2012 року за № 1640/0/4-12, у статті 303 КПК визначено порядок оскарження бездіяльності слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто – впродовж 24 годин!
У відповідності до Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Листом від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17 пояснив наступне: «…Необхідність існування судового порядку оскарження аналізованого виду бездіяльності ґрунтується на закріпленні у ст.214 КПК обов’язку слідчого, прокурора невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. Таким чином, на відміну від процесуального порядку реагування на заяви та повідомлення про злочин, який було встановлено в КПК 1960 року, згаданий обов’язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб’єктами такої заяви (повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Наведене підтверджується імперативними положеннями ч. 4 ст. 214 КПК, згідно з якою відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається. Окрім КПК, нормативні засади, пов’язані із вчиненням зазначеної процесуальної дії, регламентовані Положенням про порядок ведення ЄРДР, затвердженим наказом Генерального прокурора України за № 298 від 30.06.2020 року, прийнятим на виконання вимог КПК України. Зазначені нормативні засади, як засвідчили результати проведеного аналізу судової практики, також беруться до уваги слідчими суддями під час розгляду аналізованого в межах цього підрозділу виду скарг. Таким чином, з огляду на чіткий обов’язок внесення слідчим чи прокурором відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР із встановленням обмеженого процесуального строку для його виконання, за наявності лише загальних вимог до заяв чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у переважній більшості випадків у разі встановлення факту звернення із заявою та констатації факту невнесення відомостей про кримінальне правопорушення в межах регламентованого ст.214 КПК 24-годинного строку, слідчі судді постановляють ухвали про задоволення скарг на бездіяльність слідчого чи прокурора. Відтепер у всіх справах обов’язковим є проведення досудового розслідування (прояв засади публічності), яке розпочинається слідчим, прокурором негайно після внесення заяви потерпілого до Єдиного реєстру досудових розслідувань».
В статті 306 КПК України (Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування) зазначається: «2.Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п’яти днів з моменту надходження скарги. 3.Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність належним чином повідомленого слідчого (детектива) чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги».
У відповідності до ст.26 КПК України (Диспозитивність) законодавцем передбачається таке:
“1.Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. 3. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом”.
Відповідно до правової позиції, викладеної в п.п.1.1 Узагальнень «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», затверджених на засіданні Зборів суддів ВССУ 23.12.2016, визначений ч.1 ст.214 КПК України обов’язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб’єктами такої заяви (повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Такі вимоги не передбачають здійснення оцінки обґрунтованості заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а передбачають лише обов’язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення, які вона надає усвідомлено для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження.
Статтею 214 КПК України (Початок досудового розслідування) передбачено таке:
“1. Слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування. 2. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Генеральною прокуратурою України за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
3. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після завершення огляду. У разі виявлення ознак кримінального правопорушення на морському чи річковому судні, що перебуває за межами України, досудове розслідування розпочинається негайно; відомості про нього вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань при першій можливості.
4. Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов’язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
5. До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про:
1) дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;
2) прізвище, ім’я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника;
3) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення правопорушення;
4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела…”.
У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи: 1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
Пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає наступне:
«Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення…».
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. У відповідності до ст.68 Конституції, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей. У відповідності до ст.64 Конституції (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі майже шести років гинуть в АТО (ОСС) найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Суддя Жмудь В.О., явно через свою корумпованість, нахабність, бездарність, протиправність і ненормальність напевно уже забула про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма і у відповідності до європейських стандартів права.
Більше того, суддя Жмудь В.О. саме у такий спосіб сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми злочинними діями героїчні досягнення українського народу.
Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цій ганебній диверсантці фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Усе вищенаписане дає підстави вважати, що суддя Святошинського районного суду м.Києва Жмудь В.О. вчинила кримінальне правопорушення, яке передбачене ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.368, ч.3 ст.375, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що судова справа № 760/25497/20 також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність судді Жмудь В.О. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії судді Жмудь В.О. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя Жмудь В.О., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищує свої службові повноваження, перешкоджає доступу до правосуддя, вчиняє службові підроблення, приховує вчинені злочини, виносить неправосудні ухвали, не надає копій ухвал суду, перешкоджає законному праву громадян на оскарження її неправосудних рішень, перешкоджає діяльності громадських організацій, надає допомогу злочинним особам, культивує і поширює корупцію, вчиняє саботаж і диверсії, порушує присягу судді, тим самим бойкотуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя Жмудь В.О. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Жмудь В.О. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності судді Жмудь В.О. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею Жмудь В.О. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.3 ст.375, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею Жмудь В.О. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради правосуддя про не належну поведінку судді Жмудь В.О., яка в грубій формі порушує присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування ГПД НАБУ, СУ ДБР, ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради правосуддя — відкриття дисциплінарної справи.
Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.

Жмудь Вікторія Олексіївна неправосудна ухвала 1

Жмудь Вікторія Олексіївна неправосудна ухвала 2

Жмудь Вікторія Олексіївна неправосудна ухвала 3

4 comments

  • Ця очкаста безмозка блядь ще й викладає у школі для майбутніх суддів. Цікаво, чому саме вона там людей вчить, коли сама не володіє навіть азами юриспруденції? Хіба що вчить тому, як смоктати триперні члени мужиків. Таке враження? що Вища рада правосуддя взагалі умом тронулася, разом із Президентом, якщо дозволяють таким йобнутим потворам працювати суддями, да ще й викладати у школі підготовки суддів. Тому і не дивно, що з нами не хочуть мати справи жодна країна світу. І перший приклад цьому – МВФ. Ганьба цій брудній і безмозкій шльондрі. Ганьба ВРП і Президенту, які штампують суддів лише із числа шлюх, дебілів і шизофреніків!

  • як таке уродське стерво може братися за серйозні судові справи, якщо вона не знається на елементарних правничих речах? ця тупорила сучара навіть не знає того, що така ухвала, яку вона неправосудно винесла, має право на оскарження в апеляційному порядку. особисто я отримую подібні відмовні ухвали із різних київських судів, однак інші слідчі судді в резулятивній частині таких ухвал пишуть, що така ухвала підлягає оскарженню в апеляційному порядку впродовж п’яти днів. як на мій погляд, цій тварюці потрібно розірвати рота аж до самих її ослиних вух і залити в її смердючу горлянку відро свинячого гімна, що б довго пам’ятала шлюха, що вона таким же гімном і являється!

  • з 17.06.2020 року подібного роду ухвали уже оскаржуються в апеляційному порядку. тому слідчі судді, які все-таки виносять неправосудні рішення (відмовляють у задоволенні скарг на бездіяльність слідчих, яка заключається у не внесенні відомостей до ЄРДР), мусять обов’язково писати в резулятивній частині, що дана ухвала підлягає оскарженню в апеляційному порядку, виходячи з Рішення Конституційного Суду України за № 4-р(II)/2020 від 17.06.2020 року. запитується, а де була ця очкаста шльондра в період з 17.06.2020 року до 18.12.2020 року, якщо вона не знає цього? чому це очкасте стерво навчає курсантів в школі суддів з 17.06.2020 року по цей день, якщо в її голові гуляє лише вітер? виходить так, що ця брудна шлюха є божевільною мавпою або безмозкою куркою. однак, що б з цього перерахованого не було причиною її тупізму, ця бездарна потвора не має права і надалі працювати в суді і викладати в школі суддів. її місце – в лікарні для душевно хворих!

  • У кого хватало ума взяти цю тупорилу потвору на роботу, адже вона не має елементарної уяви про правознавство? Або ж скільки і кому з ВРП ця очкаста рапата жаба заплатила, якщо їй надали право відправляти правосуддя, добре знаючи що вона неймовірно тупа і дурна, а в її сучій голові – одні лише члени жеребців? Ніяк не зрозумію, навіщо нам воювати із побратимами Донбасу, коли в серці України (Києві) ситуація набагато гірша чим на цьому самому Донбасі? Насправді саме в Києві потрібні дії з очищення України від сепарів, корупціонерів, казнокрадів, вандалів, бандитів і беспридільників-чиновників та урядовців! Хлопці, патріоти України, думайте добре за що ви там на Сході України гинете і калічитеся, так як за вашими спинами в Києві (і по всій Україні) ця мразь мордує нас усіх, за прикладом гестапо під час другої світової війни (як в концлагерях гестапо робили це з іудеями). Геть іудейське падло від влади! Геть злодюг і мародерів він скарбниці нашої держави! Геть наркоманів і педофілів від влади!

Залишити відповідь до Ірма Скасувати відповідь