Хамзін-Тимур-Рафаїлович

Хамзін Т.Р. Суддя-алкоголік дискредитує судову владу

Новости, Популярные новости, Суды

Ухвалою у судовій справі № 991/2776/20 від 03.04.2020 року слідчий суддя Вищого антикорупційного суду зобов’язав керівника УВК НАБУ Осипчука Р.С. (у відповідності до п.2.1 та 2.2.8 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Наказом Генерального прокурора України
за № 139 від 06.04.2016 року у порядку, визначеним п.4,5 ч.5 ст.214 КПК України та п.8 ч.1 ст.3 КПК України) внести до ЄРДР відомості заяви за вих. № 3843/13 від 13.03.2020 року про вчинене Юпатіним М.О. і Сафроняком Р.В. кримінального правопорушення, надати особі 1 витяги з ЄРДР та розпочати досудове розслідування. Однак, станом на 30.10.2020 року ухвала у судовій справі № 991/2776/20 від 03.04.2020 року з незрозумілих підстав так і не була виконаною.
У відповідності до ст.21, 376, 534, 535 КПК, рішення що набрали законної сили, мусять виконатися впродовж 24 годин. Пунктом 9 ч.2 ст.129 Конституції передбачено одну з основних засад судочинства — обов’язковість виконання рішень суду. Виконання будь-якого судового рішення є невід’ємною стадією правосуддя.
Виходячи з вищенаписаного, а також керуючись ч.1,4,5 ч.5 ст.214, ч.2 ст.55, п.1 ч.1 ст.56, ч.2 ст.21, ст.534, 535 КПК України, ст.57, п.2 ч.9 ст.129 Конституції України та Рекомендаціями 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року особа 1 подав 24.06.2020 року в порядку ст.220 КПК України заяву за вих. № 3908/24 через канцелярію НАБУ, якою просив у детектива Грабара С.В.:
1) «Якнайскоріше виконати вимоги Ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду у судовій справі № 991/2776/20 від 03.04.2020 року в повному обсязі;
2) Внести до ЄРДР достатні відомості заяви за вих. № 3843/13 від 13.03.2020 року про вчинене кримінальне правопорушення за статтями вчиненого злочину – ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.365, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України;
3) Повідомити прокурора про потребу у зміні підслідності частини не підслідних УВК НАБУ кримінальних проваджень до органів ДБР і СБУ;
4) Надати належним чином завірені витяги з ЄРДР, відповідно кількості зазначених в заяві кваліфікаційних статтей вчиненого кримінального правопорушення (злочину);
5) Надати відповідну кількість Пам’яток про процесуальні права та обов’язки потерпілого у кримінальному провадженні № 52020000000000265 від 17.04.2020 року;
6) Повідомити імена прокурорів у провадженні № 52020000000000265 від 17.04.2020 року ;
7) Повідомити імена і контактні номери телефонів детективів у даному провадженні;
8) Якнайскоріше допитати у справі провадження як потерпілого;
9) Якнайскоріше повідомити про наслідки розгляду даної заяви».
Однак, взамін розгляду заяви в порядку ст.220 КПК України, детектив Грабар С.В. з незрозумілих підстав виніс 30.10.2020 року Постанову про відмову у визнанні особи 1 потерпілим у кримінальному провадженні № 52020000000000265 від 17.04.2020 року, що суперечило вимогам ч.2 ст.55, ч.1 п.1 ст.56, ст.214 КПК України, ст.57 Конституції України та Рекомендаціям 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року.
Детектив Грабар С.В. у своїй шахрайській Постанові від 30.10.2020 року неправдиво стверджує, що нібито особа 1 мусив у своїй заяві про вчинення кримінального правопорушення в деталях розписувати усі нюанси завданої йому шкоди та вказати точні розрахунки в грошовому еквіваленті, чого новий КПК, Конституція України, Наказ ГПУ за № 139 від 06.04.2016 року, практика ЄСПЛ і Рекомендації 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року та Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17) насправді не передбачають, однак вимагали від даного детектива негайного визнання заявника потерпілим та вручення йому Пам’яток про процесуальні права і обов’язки потерпілого у кримінальному провадженні, з наступним проведенням його допиту у цьому статусі, чого досі детективом не було зроблено.
Відповідно до Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17),
перша процесуальна дія детектива після отримання від заявника заяви про вчинення кримінального правопорушення – вручення заявникові Пам’ятки про процесуальні права і обов’язки потерпілого. Після внесення відповідних відомостей до ЄРДР і початку досудового розслідування детектив якнайскоріше повідомляє заявника про початок досудового розслідування та вручає йому витяг з ЄРДР.
Третя процесуальна дія детектива – це проведення допиту заявника у статусі потерпілого.
Якщо ж після цих трьох процесуальних дій детектив виявить відсутність елементів завданої шкоди охоронюваним його правам і інтересам, тоді він наділений правом на винесення Постанови про не визнання заявника потерпілим, в якій належним чином має це обґрунтувати та надати останньому право на її судове оскарження, чого у випадку із особою 1 зроблено не було. Детектив Грабар С.В., з однієї сторони, позбавив особу 1 права знати свої процесуальні права і обов’язки, а з іншої сторони – жодного витягу з ЄРДР досі йому не вручив, рівно як і не виконав вимог ухвали суду у № 991/2776/20 від 03.04.2020 року, так як не вніс до ЄРДР із зазначених в заяві і в ухвалі суду жодної кваліфікаційної статті вчиненого злочину.
Як зазначено в ч.5. ст.55 КПК України, «…за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді».
Однак, детектив Грабар С.В. навіть не допитав заявника у вказаному кримінальному провадженні, а також не вручив особі 1 жодного витягу з ЄРДР та Пам’яток про процесуальні права та обов’язки потерпілого, тим самим позбавивши його конституційного права знати свої права і обов’язки у зазначеному вище кримінальному провадженні та брати в ньому участь.
Пунктом 4,5 ст.214 КПК передбачено, що до ЄРДР вносяться відомості про:
4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела;
5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що заявником і було зроблено.
Тобто, в заяві про вчинення кримінального правопорушення не прийнято розписувати в подробицях всі обставини вчинення кримінального правопорушення та надавати точні розрахунки отриманого потерпілим матеріального, фізичного і морального збитку, так як для цього КПК України передбачає період досудового розслідування з сукупністю вчинення певних процесуальних дій, в тому числі проведення допиту, витребування і подання доказів, призначення експертиз (в тому числі судово-медичної експертизи).
Статтею 55 КПК України (Потерпілий) законодавцем передбачено таке:
«1. Потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди…
2. Права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення… Потерпілому вручається Пам’ятка про процесуальні права та обов’язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення».
У випадку із особою 1, його заяву за вих. № 3843/13 про вчинення правопорушення детектив Грабар С.В. отримав 13.03.2020 року у встановленому порядку, а от Пам’ятки про процесуальні права і обов’язки потерпілого у провадженні досі заявнику не вручив.
Крім цього, у відповідності до Рекомендації 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14 червня 2006 року під поняттям «потерпілий» слід розуміти фізичну особу, що зазнала шкоди, включаючи фізичні ушкодження або психічні травми, душевні страждання або економічні втрати, спричинені діями або бездіяльністю, і які є порушенням норм кримінального права держав-членів. У належних випадках термін «потерпілий» також охоплює найближчих членів сім’ї або утриманців прямо постраждалої особи (п.1.1). Попри це слід зауважити, що у кримінальному провадженні № 52020000000000265 від 17.04.2020 року особа 1 отримав значну матеріальну і моральну шкоду, про що в своїй заяві такими словами вказав: «Діями Юпатіна М.О. і Сафроняка Р.В. мені було заподіяно матеріальну шкоду на суму 800000 (вісімсот тисяч) грн., а моральної – ще на 200 000 (двісті тисяч) грн., разом на 1000000 (один мільйон) грн.» Подробиці щодо особливостей і розміру завданого Юпатіним М.О. і Сафроняком Р.В. збитку у даному кримінальному провадженні детектив Грабар С.В. мусив отримати від заявника виключно в процесі проведення досудового розслідування: при допитах, при отриманні доказів, після отримання висновку судово-медичної і психологічної експертиз, від чого даний детектив регулярно уникав.
Детектив Грабар С.В. своєю протиправною Постановою від 30.10.2020 року про відмову у визнанні особи 1 потерпілим у даному кримінальному провадженні також порушив вимоги ст.110 КПК України.
У відповідності до п.5 ст.110 КПК України, Постанова слідчого мусить складатися з:
1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:
а) місце і час прийняття постанови;
в) прізвище, ім’я, по батькові, посаду осіб, що проходять фігурантами по справі;
2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про:
а) зміст обставин, які є підставами для прийняття Постанови;
б) мотиви прийняття Постанови, їх обгрунтування та посилання на положення Кодексу;
в) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про:
– зміст прийнятого процесуального рішення;
– місце та час (строки) його виконання;
– особу, яким належить виконати Постанову тощо, чого майже не має у Постанові детектива Грабара С.В. від 30.10.2020 року про відмову у визнанні особи 1 потерпілим у вказаному кримінальному провадженні.
Всупереч вимогам п.5 ст.110 КПК, у Постанові Грабара С.В. від 30.10.2020 року відсутні:
– короткий опис заяви про вчинення кримінальних правопорушень за вих. № 3843/13 від 13.03.2020 року;
– перелік проведених процесуальних дій;
– перелік проведених слідчих дій;
– причини не проведення допиту заявників, свідків, потерпілих;
– причини не розгляду отриманих від особи 1 заяв та клопотань;
– причини не не надання особі 1 витягів з ЄРДР та Пам’яток про процесуальні права і обов’язки потерпілого;
– причини не проведення експертиз, в тому числі судово-медичної і психологічної;
– правова оцінка фігурантам у справі провадження;
– правова оцінка доказам у справі провадження;
– дата та номер реєстрації Постанови від 30.10.2020 року в канцелярії НАБУ;
– підпис керівника підрозділу;
– печатка органу досудового розслідування.
Згідно з ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного суду України, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Саме про це йшлося в долученій особою 1 до провадження копії рішення Верховного Суду у провадженні № К/9901/68791/18 від 11.01.2019 року, якою було відмовлено у прийнятті касаційної скарги голови КМДА Кличка В.В., так як остання не відповідала поняттю процесуального документу (не було правильним чином завірено додатки до касаційної скарги та саму скаргу, у відповідності до вимог Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 04.07.2018 року за № 2277/5), а також Постанови Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за №55 про «Деякі питання документування управлінської діяльності”.
За цією аналогією детектив Грабар С.В. також належним чином не завірив свою Постанову від 30.10.2020 року: відсутня дата та номер реєстрації Постанови від 30.10.2020 року в канцелярії НАБУ, не зазначено в правому верхньому куті «копія вірна», немає підпису і ПІП особи, що створювала копію Постанови, не вказана посада особи, яка створювала дану копію, відсутній підпис, ПІП і посада керівника органу досудового розслідування, який мусив бути ознайомленим з даною копією Постанови, немає печатки керівника підрозділу УВК НАБУ, то це надавало судді окрему підставу для її скасування.
Також, в даній Постанові не вказано змісту обставин, які є підставами для прийняття подібної Постанови та мотивів її прийняття, їх обгрунтування та посилання на положення Кодексу.
З цього приводу, особа 1 подав слідчому судді Вищого антикорупційного суду скаргу за вих.№ 4019/09 від 09.11.2020 року на Постанову детектива Грабара С.В. від 30.10.2020 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 52020000000000265 від 17.04.2020 року.
У відповідності до ст.35 КПК, автоматизованою системою документообігу Вищого антикорупційного суду, справа № 991/9186/20 була розподіленою на суддю Хамзіна Т.Р.
08.12.2020 року, всупереч ст. 2, 9, 21, 55, 56, 110, 214, 534, 535, 370, 372 КПК, ст. 57, 129, 129-1 Конституції України, Рекомендаціям 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року, Узагальненням про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.2017 року за № 9-49/0/4-17) та Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини суддя Хамзін Тимур Рафаїлович виніс ухвалу у судовій справі № 991/9186/20, якою відмовив у задоволенні скарги за вих.№ 4019/09 від 09.11.2020 року на Постанову детектива Грабара С.В. від 30.10.2020 року про відмову у визнанні особи 1 потерпілим у кримінальному провадженні № 52020000000000265 від 17.04.2020 року, при цьому істотно порушивши вимоги кримінально-процесуального закону. А саме, як це бездарно і неадекватно зазначає в 10 абзаці третьої сторінки своєї ганебної ухвали слідчий суддя Хамзін Т.Р., що “Детектив НАБУ Грабар С.В. виніс постанову від 30.10.2020 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 52020000000000265 від 17.04.2020 року у зв’язку з відсутністю доказів, які б у своєму взаємозв’язку свідчили про те, що… (заявнику) завдано діями працівників НАБУ будь-якої фізичної та/або матеріальної, моральної шкоди”, при цьому умисно приховавши від надання правової оцінки долучених до судової справи особою 1 в якості доказів біля 700 (сімсот) документальних доказів: фіскальні чеки з аптек про придбання ліків, фіскальні чеки з торгових точок про придбання канцелярських матеріалів, кошторисну документацію на загальну суму збитків біля 2000000 гривень, не розглянуті детективом клопотання і заяви про призначення експертиз (судово-медичної і психологічної) тощо. Також, слідчий суддя Хамзін Т.Р. умисно приховав від надання правової оцінки тому, що в заяві про вчинення кримінального правопорушення особа 1 зазначав, що докази вчиненого злочину Юпатіним М.О. і Сафроняком Р.В. надасть детективу Грабару С.В. при проведенні допиту у формі документів, якого даний детектив проводити відмовився (не дивлячись на подані з цього приводу особою 1 клопотання і заяви). При цьому слід особливо зауважити, що слідчий суддя Хамзін Т.Р. раніше задовольняв подібні скарги на Постанови Грабара С.В., навіть за умови частково наданих йому ідентичних доказів у формі: копій фіскальних чеків з аптек про придбання ліків, копії фіскальних чеків з торгових точок про придбання канцелярських матеріалів, що відповідали сумі збитків приблизно на загальну суму в 50000 грн.
І що найголовніше, як міг детектив Грабар С.В. і слідчий суддя Хамзін Т.Р. визначити наявність чи відсутність морального збитку і нанесення шкоди здоров’ю заявнику, якщо вони обоє не наділені спеціальними медичними знаннями, а від проведення судово-медичної і психологічної експертизи даний детектив відмовився (а фактично – проігнорував розгляд таких заяв і клопотань).
Також, як далі зазначає в 11 абзаці третьої сторінки своєї шахрайської ухвали слідчий суддя Хамзін Т.Р., що остаточно доказує його психічну ненормальність, що “…таке рішення було прийняте детективом у результаті проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні та на підставі зібраних доказів, що відповідає вимогам закону”, в той час як насправді саме таке досудове розслідування ще не розпочиналося, навіть не були внесеними до ЄРДР жодної статті вчиненого злочину, які були вказаними в заяві особи 1 про вчинення кримінального правопорушення та в ухвалі слідчого судді. Більше цього, в цьому самому провадженні чомусь не були допитаними заявник, ані свідки, ані сам фігурант. Хіба за таких умов суддя Хамзін Т.Р. мав право стверджувати, що розслідування уже було проведеним?
В тому ж самому алкогольному дусі і надалі аферист Хамзін Т.Р. зазначає у другому абзаці четвертої сторінки своєї неправосудної ухвали таку бредню, що “Слідчий суддя вважає, що постанова про відмову у визнанні потерпілим від 30.10.2020 року, винесена детективом Грабарем С.В. у кримінальному провадженні № 52020000000000265 від 17.04.2020 відповідає формальним вимогам, визначених законом. Детектив зазначив всі необхідні відомості, які мають міститись у вступній та резулятивній частині постанови”, що є зухвалою брехнею, якщо не проявом алкогольного делірію (білої гарячки). А далі, шизофренік Хамзін Т.Р. взагалі почав сам собі заперечувати в своїй ганебній ухвалі тим, що написав таку дурню: “Слідчий суддя не заперечує той факт, що … (заявником) були здійснені відповідні витрати, пов’язані з оформленням документів, поданням скарг, заяв та власним лікуванням, здійснюються витрати на фінансову допомогу приватному підприємству… (заявника), однак підстави розцінювати такі витрати як моральну і матеріальну шкоду, завдану в результаті вчинення можливого кримінального правопорушення, досудове розслідування якого проводиться у кримінальному провадженні № 52020000000000265 від 17.04.2020 року, відсутні. Жодного взаємозв’язку між здійсненими витратами… (заявником) та обставинами вказаного кримінального провадження під час розгляду скарги не встановлено”, що вкінці-кінців заперечує одне твердження другим. Приміром, чеки про придбання ліків доказують про те, що отримана моральна травма наявна і що вона на даний час лікується заявником із понесенням вкрай великих фінансових витрат. Останнє і доказує те, що чеки про придбання ліків несуть в собі прямі докази отриманого особою 1 матеріального і морального збитку, чого шизофренік Хамзін Т.Р. в своїй алкогольній головці ніяк помістити не зміг, а відтак – і зрозуміти цього. Це саме стосується і самозаперечення судді щодо прямих витрат особи 1 на придбання канцелярських товарів для написання і подання заяв, скарг і клопотань, які як суддя зазначає, напряму пов’язані із даним кримінальним провадженням, але чомусь вкінці свого другого речення він цей факт уже спростовує. В медицині це явище називається симптомом скольжіння, що характерно лише для однієї хвороби – для маніакальної форми шизофренії. Якби шизофренік Хамзін Т.Р. менше вживав алкоголю і мав принаймні хоч одну “паузу” між нападами білої гарячки, то напевне б зрозумів, що “взаємозв’язок” між грошовими витратами заявника (тобто, із збитками в провадженні) та “обставинами, викладеними у його скарзі” нів’якому разі не мають права встановлюватися дебілами Хамзіним Т.Р. і детективом Грабарем С.В., а виключно судовими експертами, від проведення яких вказаний детектив умисно уник з метою приховування злочинів свого колеги по роботі і свого керівника.
Що ж стосується відповідності Постанови від 30.10.2020 року детектива Грабара С.В. вимогам Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 04.07.2018 року за № 2277/5), а також Постанові Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за №55 про «Деякі питання документування управлінської діяльності”, то вона їм насправді не відповідала. Саме тому алкоголік і нездара суддя Хамзін Т.Р. уник свого прямого обов’язку виконати вимоги ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та при винесенні своєї ганебної ухвали піддати обов’язковому аналізу рішення Верховного Суду у провадженні № К/9901/68791/18 від 11.01.2019 року, якого особа 1 залучив до судового провадження. Саме ця Постанова Верховного Суду і надавала привід для скасування Постанови детектива Грабара С.В. від 30.10.2020 року, адже вона повністю не відповідала вимогам процесуального документу. Це саме стосується і вимог ст.110 КПК, яким Постанова від 30.10.2020 року насправді не відповідає. В ній навіть не має опису заяви про вчинення злочину та не має номеру реєстрації в канцелярії НАБУ.
А якщо виходити з того, що вимогами ст.129-1 Конституції України передбачений суддівський контроль за виконанням ухвали суду у судовій справі № 991/2776/20 від 03.04.2020 року, яка досі детективом Грабарем С.В. не виконана, то цим самим доказується що слідчий суддя Хамзін Т.Р. є божевільною істотою, яка має зараз активно лікуватися в психіатричній або ж наркологічній лічниці (від своєї алкогольної абстиненції), а не активно протидіяти (мститися) особі 1 за його результативну громадську діяльність.
Останнє досить добре просліджується на двох відео, де особа 1 повідомляє суддю Хамзіна Т.Р. (і надає відповідні документальні підтвердження) про те, що він відкрив проти даного судді низку кримінальних проваджень, що вимагало від даного судді брати самовідвід від участі і у даному судовому провадженні, з оглядом на позицію ст.75 КПК, п.2,5 Бангалорських принципів поведінки судді та практику ЄСПЛ, від чого він в зухвалій формі відмовився, тим самим виявивши себе зацікавленим у розгляді даної судової справи з метою помсти особі 1 за його громадську позицію, яка дозволила розкрити даного суддю як афериста, алкоголіка, сепаратиста, шизофреніка і корупціонера.
Крім цього слід зазначити, що слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Хамзін Т.Р. за наслідками розгляду скарги за вих. № 4019/09 від 09.11.2020 року виніс 08.12.2020 року вступну і резолютивну частину ухвали у провадженні № 1-кс/991/9458/20, а повний її текст був оголошений лише 10.12.2020 року.
За таких підстав весь цей час слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Хамзін Т.Р. мусив готувати та узгоджувати зміст вказаної ухвали в нарадчій кімнаті. Натомість слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Хамзін Т.Р. в період з 08.12.2020 року по 10.12.2020 року приймав участь у ще 13 (тринадцяти) судових справах, згідно Реєстру судових рішень.
Так статтею 367 КПК України встановлено:
«1. Під час ухвалення судового рішення ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду.
2. Під час перебування в нарадчій кімнаті суддя не має права розглядати інші судові справи.
3. Судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення рішення у нарадчій кімнаті».
Однією з гарантій незалежності та неупередженості суду є таємниця нарадчої кімнати.
Її зміст полягає в тому, що під час ухвалення судового рішення ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який розглядає справу. Забороняється не лише перебувати, але й тимчасово входити в нарадчу кімнату. Це правило стосується як учасників процесу, так і інших осіб (суддів, помічників, секретарів). Це положення встановлено для того, щоб ніхто не міг вплинути на рішення суду. Рішення повинне бути постановлено одразу після судового розгляду. Інші справи в цей час не можуть розглядатися судом (або суддями). Предметом таємниці є хід обговорення та ухвалення рішення у нарадчій кімнаті. Усі обставини, що виникли та відбувалися в нарадчій кімнаті є таємницею і не можуть розголошуватися.
Перевіривши інформацію в Єдиному реєстрі судових рішень було з’ясовано, що слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Хамзін Т.Р. в цей час не займався своїми прямими обов’язками по винесенню справедливого рішення у судовій справі № 991/9186/20, а розглядав усі наступні судові справи в загальній кількості – 13 (тринадцять) штук.
Приведена з цього приводу особою 1 судова практика – розгляд та прийняття рішення в інших справах після виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення рішень, є істотним порушенням кримінального процесуального закону, при якому судове рішення підлягає скасуванню (Рішення ВСУ у справі № 5-2240км15 від 01.10.2015 року та Рішення у провадженні № 51-3678км18 від 10.04.2019 року).
Данні ЄРСР є публічними, які для того і існують що б користуватися ними безпосередньо, а не користуватися ними на користь НАБУ. Посилання слідчого судді Вищого антикорупційного суду Хамзіна Т.Р. в своїх поясненнях на буцім то велике навантаження не виправдовує суд в контексті порушення тайни нарадчої кімнати. Крім того, невиконання імперативних норм ст.196 КПК України стосовно таємниці наради суддів, порушує також таку засаду кримінального провадження, як законність, яка вимагає від суду, зокрема, неухильно додержуватись вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, вимог інших актів законодавства. Оцінюючи доводи скарги Касаційний кримінальний суд визнав їх слушними та навів у Постанові від 10.04.2019 року у справі № 127/8831/14-к (провадження № 51-3678км18) наступне обґрунтування. Таємниця наради суддів є одним із найважливіших принципів правосуддя, що служить гарантом об’єктивності, незалежності, безсторонності, неупередженості і справедливості суду.
Згідно п.5 ч.7 ст.56 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» законодавцем зобов’язано суддю не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом, у тому числі таємницю нарадчої кімнати і закритого судового засідання аж до притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Отже, таємниця нарадчої кімнати є охоронюваною законом і наведене положення стосується не лише дотримання таємниці наради суддів у кримінальному провадженні.
Згідно ст.366 КПК України під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції після останнього слова обвинуваченого суд негайно виходить до нарадчої кімнати для ухвалення вироку, про що головуючий оголошує присутнім у залі судового засідання.
При цьому недарма законодавцем в цьому випадку вживано термін «негайно» щодо виходу суду до нарадчої кімнати після заслуховування останнього слова обвинуваченого, оскільки має значення не лише нерозголошення інформації обговорюваної в нарадчій кімнаті, але й зосередження суду на обставинах того кримінального провадження, яке він має завершити ухваленням судового рішення.
Під час ухвалення судового рішення в нарадчій кімнаті ухвалюється рішення щодо формулювання обвинувачення, яке пред’явлене особі і визнане судом недоведеним або доведеним, оцінюються докази, кожен окремо та у сукупності, вирішується питання допустимості доказів під час такої оцінки тощо.
Таким чином, враховуючи наведені положення закону, Касаційний кримінальний суд визнав достатніми підстави констатувати, що під час перебування суду в нарадчій кімнати з ухвалення судового рішення у відповідному кримінальному провадженні, розгляд інших судових справ у цей же час, проведення судових засідань з ухваленням як судових рішень по суті вимог, так і рішень з процесуальних питань, в тому числі щодо повернення матеріалів провадження, є порушенням таємниці наради суддів, що відповідно є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що було перешкодою суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Саме за такі порушення Верховний Суд у справі за № 127/8831/14-к (провадження № 51-3678км18) від 10.04.2019 року скасував рішення першої і апеляційної інстанції, які порушили тайну нарадчої кімнати, скасувавши вирок у 14 років тюремного ув’язнення фігуранту кримінального провадження.
Згідно зі ст.8 Кодексу, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Слідчий суддя під час прийняття рішення за скаргою особи 1 залишив поза увагою такі засади кримінального провадження як верховенство права, законність, доступ до правосуддя та забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Останнє, згідно ст.409, 412 КПК України передбачає скасування такої ухвали та призначення повторного розгляду скарги по суті справи в межах Вищого антикорупційного суду.
Пунктом 9 ч.2 ст.129 Конституції України передбачено одну з основних засад судочинства — обов’язковість рішень суду. Виконання будь-якого судового рішення є невід’ємною стадією процесу правосуддя. Тому при вирішенні спору про відповідальність держави за невиконання судового рішення суд повинен з’ясувати причини такого невиконання та визначити державний орган, з вини якого це сталося.
При цьому необхідно мати на увазі, що Європейський суд з прав людини у рішенні, ухваленому 07.05.2002 року у справі «Бурдов проти Росії», наголосив, що для держави є неприпустимим виправдання неможливості виконання судового рішення відсутністю належного фінансування, некомпетентність слідчого чи через бездіяльність керівника органу досудового розслідування.
У відповідності до ст.129-1 Конституції України: «Суд ухвалює рішення іменем України.
Судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд».
Відповідно вимогам ст.534 КПК (Порядок виконання судових рішень у кримінальному провадженні), законодавцем визначено, що: «1. У разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. 2. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню. 3. Виправдувальний вирок або судове рішення, шо звільняє обвинуваченого з-під варти, виконуються в цій частині негайно після їх проголошення в залі судового засідання. 4. У разі поновлення судом апеляційної інстанції строку апеляційного оскарження одночасно вирішується питання про зупинення виконання вироку або ухвали. Виконання вироку або ухвали може бути зупинене також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. 5. Процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень у провадженні, вирішує суддя суду першої інстанції одноособово, якщо інше не передбачено цим Кодексом».
У відповідності до ст.535 КПК (Звернення судового рішення до виконання), передбачено:
«1. Судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції або Верховного Суду України. 2. Суд разом із своїм розпорядженням про виконання судового рішення надсилає його копію відповідному органу чи установі, на які покладено обов’язок виконати рішення. 3. У разі якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження. 4. Органи, що виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив рішення, про його виконання. 5. До набрання обвинувальним вироком законної сили обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не може бути переведений у місце позбавлення волі в іншу місцевість».
Статтею 21 КПК (Доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень) зазначається:
«1. Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. 2. Вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов’язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України. 3. Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов’язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
4. Якщо інше не передбачено цим Кодексом, здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час кримінального провадження порушуються її права, гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами України».
У відповідності до ст.22 КПК (Змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості) зазначено: “1. Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. 2. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. 6. Суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків”.
Суддя Хамзін Т.Р., добре володіючи інформацією щодо не виконання детективом Грабарем С.В. ухвали у судовій справі № 991/9186/20 від 08.12.2020 року стосовно внесення до ЄРДР усіх відомостей про вчинені Юпатіним М.О. і Сафроняком Р.В. кримінальних правопорушень, чомусь знехтував прямими вимогами КПК України, Конституції України та практикою ЄСПЛ, адже не тільки не зобов’язав даного детектива виконати вимоги вказаної ухвали суду, але й своїм неправосудним рішенням остаточно перешкодив подальшому виконанню вказаної ухвали суду.
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Хамзін Т.Р., 08.12.2020 року виніс ухвалу у судовій справі № 991/9186/20, якою викривив майже усі процесуально значимі факти та неправдиво стверджував обставини, які насправді не відповідають дійсності з метою приховування вчинених злочинів працівників НАБУ.
У відповідності до п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» суддя Хамзін Т.Р. мусив взяти самовідвід у даній судовій справі, чого не зробив з метою переслідування особи 1 за його громадську діяльність, тим самим вчинивши ще один проти самого себе злочин. У п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» (схвалені резолюцією 2006/23 від 27.07.2006 року) зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об’єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09.11.2006 року у справі «Білуга проти України», від 28.10.1999 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії») важливим питанням є довіри, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Наведене свідчить про те, що підставою для самовідводу не обов’язково має бути беззаперечно доведений факт необ’єктивності чи зацікавленості судді. Згідно з цією нормою має бути лише унеможливлена участь судді в розгляді справи за наявності у сторони лише сумніву в його неупередженості. Таким чином, достатньою підставою для самовідводу було обгрунтоване припущення про існування ризику того, що даний суддя в силу впливу певних факторів може бути необ’єктивним і упередженим.
Судді зобов’язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід, якого слідчий суддя Хамзін Т.Р. уник, тим самим підтверджуючи свою пряму зацікавленість у кінцевих результатах розгляду скарги за вих. № 4019/09 від 09.11.2020 року на Постанову детектива Грабара С.В. від 30.10.2020 року про відмову у визнанні особи 1 потерпілим у кримінальному провадженні № 52020000000000229 від 30.03.2020 року.
Відповідно трьом Ухвалам колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у провадженнях № 11-сс/796/1054/2018 від 06.02.2018 року та № 11-сс/796/1527/2018 від 13.03.2018 року, які разом із ч.1 ст.303 КПК України та Узагальненням про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.2017 року за № 9-49/0/4-17) стверджують, що якщо потерпілий ініціює перед слідчим (детективом, прокурором) внесення до ЄРДР усіх статтей вчиненого злочину, які ним вказувалися у заяві про вчинення кримінального правопорушення, то слідчий, детектив або прокурор зобов’язані це зробити в негайному порядку, виходячи з Наказу ГПУ за № 139 від 06.04.2020 року, а також з Положення про внесення відомостей до ЄРДР та п.4,5 ч.5 ст.214 КПК України, чого детектив Грабар С.В. з незрозумілих причин уникає, досі не розглянувши заяви особи 1 в порядку ст.220 КПК про вчинення інших процесуальних дій, які він був зобов’язаним вчинити у визначений законом строк (про внесення до ЄРДР усіх визначених особою 1 кваліфікаційних статтей вчиненого злочину), тим самим саботуючи проведення досудового розслідування та приховуючи вчинені злочини фігуранта у кримінальному провадженні.
На жаль, суддя Хамзін Т.Р. не скорився вимогам ст.415 КПК України, так як не взяв до своєї уваги надані особою 1 ці дві вищевказані апеляційних ухвали, які схиляли детектива внести до ЄРДР усі відомості із заяви особи 1 про вчинені кримінальні правопорушення працівником НАБУ, та в своїй неправосудній ухвалі про це зовсім нічого не зазначив.
У відповідності до Наказу ГПУ за № 139 від 06.04.2020 року, в 2 частині (Облік кримінальних правопорушень) розділу II (Порядок формування та ведення реєстру), в пункті 8 зазначається таке: «Відомості про декілька вчинених кримінальних правопорушень, зазначених в одній заяві, повідомленні або виявлених безпосередньо прокурором, слідчим чи працівником іншого підрозділу, незалежно від часу їх учинення, наявності осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, вносяться до Реєстру за кожним правопорушенням окремо». Однак, суддя Хамзін Т.Р. не скорився вимогам Наказу ГПУ за № 139 від 06.04.2020 року, так як не покладався при винесенні своєї ухвали на норму цього закону, та в своїй неправосудній ухвалі про це зовсім нічого не зазначив.
Відповідно до ст.220 КПК України, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов’язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об’єктивних причин – надсилається їй поштою».
Слідчий, прокурор зобов’язані розглянути і вирішити кожне заявлене клопотання. При цьому вони не вправі відмовити у допиті свідка, проведенні експертизи, в проведенні інших слідчих дій або прийнятті певних процесуальних рішень, якщо вони сприяють об’єктивному і повному дослідженню обставин кримінального провадження, забезпеченню прав і законних інтересів учасників провадження.
Однак, детектив Грабар С.В. так і не розглянув подані йому заяви і клопотання, а суддя Хамзін Т.Р. не скорився вимогам ст.220 КПК України, так як не покладався при винесенні своєї ухвали на норму цього закону, та в своїй ганебній ухвалі про це зовсім нічого не зазначив.
Крім цього слід вказати на те, що суддя Хамзін Т.Р. виніс Ухвалу у справі № 760/9186/20 від 08.12.2020 року, яка не відповідає вимогам Наказу ДСА від 20.08.2019 року N 814 (із змінами від 05.08.2020 року N352) “Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ”, адже віддрукована з двох сторін одного аркушу, назви розділів ухвали виділені жирним кольором, шрифт перевищує дозволений, наявні міжрядкові відступи, не написано де зберігається оригінал ухвали. Усе це заставляє засумніватися втім, чи суддя Хамзін Т.Р. насправді має юридичну освіту та чи наділений правом відправляти правосуддя.
При цьому слід особливо зазначити, що станом на 08.12.2020 року суддя Хамзін Т.Р. уже виніс біля 45 неправосудних ухвал, якими з однієї сторони частково нівелював кропіткі досягнення громадської організації, а з іншої – умисно перешкодив наповненню державної скарбниці на сотні мільйонів гривень, тим самим суттєво послабивши боєздатність наших військ (військової компанії на Сході України) та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури тощо).
У відповідності до ч.1 ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Право на справедливий суд) «Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону».
Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Суддя Хамзін Т.Р. через свою безграмотність, бездарність, протиправність, неадекватність, алкоголізм і шизофренію напевно уже забув про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на шиї і у відповідності до європейських стандартів права. Більше цього, суддя Хамзін Т.Р. саме у такий спосіб сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми злочинними діями героїчні досягнення нашого народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ООС) і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цьому алкоголіку-шизофреніку фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають реагувати на це у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що суддя Хамзін Т.Р. вчинив повторні кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що судова справа № 991/9186/20 також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність судді Хамзіна Т.Р. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії судді Хамзіна Т.Р. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя Хамзін Т.Р. явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом перевищує свої службові повноваження, перешкоджає доступу до правосуддя, вчиняє підроблення, затягує розгляд судових справ, приховує вчинені злочини, виносить неправосудні ухвали, порушує присягу судді, порушує тайни нарадчої кімнати, перешкоджає діяльності громадських організацій, надає допомогу злочинним особам і організованим кримінальним угрупуванням, культивує і поширює корупцію, вчиняє саботаж і диверсії, тим самим бойкотуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя Хамзін Т.Р. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Хамзіним Т.Р. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності судді Хамзіна Т.Р. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею Хамзіним Т.Р. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГСУ СБУ і ГСУ ГПУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею Хамзіним Т.Р. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради юстиції України про не належну поведінку судді Хамзіна Т.Р., яка грубо порушує присягу і етику судді. Очікуємо результатів адекватного реагування від ГСУ ГПУ і ГСУ СБУ — стосовно внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради юстиції України — вчасне відкриття і розгляд дисциплінарної справи. Також сподіватимемося на певний суспільний резонанс небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.

Хамзін-Тимур-Рафаїлович-неправосудна-ухвала-1

Хамзін-Тимур-Рафаїлович-неправосудна-ухвала-2

Хамзін-Тимур-Рафаїлович-неправосудна-ухвала-3

Хамзін-Тимур-Рафаїлович-неправосудна-ухвала-4

Хамзін-Т.Р.-резулятивна-частина-неправосудної-ухвали

Хамзін-Т.Р.-порушення-таємниці-нарадчої-кімнати

3 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Люда
1 рік тому

Добре придивіться на випираючу лобову кістку черепа цього урода-татарина і ви зрозумієте, чому він являється алкашем, засранцем і тупорилим дегенератом! ВРП напевно перевернув половину України щоб знайти такого чупакабру як хуєсос Хамзін. Це що, умисно спотворене формування загального іміджу українського антикорупційного судді, чи тому, що в уродів-татаринів більше грошей на хабарі? Ця пародійна ухвала є доказом того, що такі уйобища як Хамзін дискредитують судову владу України. Приміром, з яких це пір алкоголік Хамзін став судовим експертом? Яке він мав право наділити себе повноваженням судово-медичного експерта що б написати таку уйобишну ухвалу? І чому Хамзін не взяв самовідвід, знаючи що цей… Читати далі »

Валерія
1 рік тому

Ви тільки вдумайтесь, що це бридке алкогольне чудовище пише у п’ятому абзаці четвертої сторінки своєї неправосудної ухвали: “Надана слідчому судді судова практика Апеляційного суду міста Києва, Київського апеляційного суду та Верховного Суду (в адміністративному провадженні) не є релевантною обставинам, що розглядаються під час розгляду цієї скарги, жодним чином не пов’язана з цим розглядом, тому слідчим суддею не враховуються”. Цим самим цей чурбанський алкогольний засранець стверджує, що його зовсім не стосуються вимоги Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах… Читати далі »

Натан
1 рік тому

обрізанояйций абрек! тому і смердить увесь суд від його обрізаного і не помитого члена. хоча, як мені здається, при обрізанні його члена, в синагозі помилково ампутували і його мозок! якби у Хамзіна була хоч крихта мізків, тоді б він не писав в своїх ухвалах такої божевільної херні. як таких уродів може терпіти наш український народ? чому наші патріоти з АТО досі ще не закопали цю чурбанську мерзоту десь під Києвом чи не взірвали його у його хабарі-автомобілі? тут більш чим очевидно, що корупційно-іудейська влада приховує злочини подібних суддів, тому народ має сам боротися за свої права у любі доступні способи!