Гапончук Віктор Васильович

Клок О.М., Гапончук В.В., Подолюк В.А. Недоумки правосуддя

Новости, Популярные новости, Суды

У провадженні СУ ГУ НП у Рівненській області перебуває на досудовому розслідуванні провадження за № 52018000000000172 від 28.02.2018 року за підозрою слідчого судді (а паралельно – ще й голови суду) Рівненського міського суду Рівненської області Денисюка П.Д. у вчиненні злочину за ч.1 ст.375 КК України.
27.12.2018 року, у злісне порушення ст. 21, 55, 56, 110, 214, 220, 284, 534, 535 КПК України, Рекомендацій 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року, статті 57, 129 Конституції України, слідчий СУ ГУ НП у Рівненській області Гудовсек С.В. закрив кримінальне провадження №52018000000000172 від 28.02.2018 року, не вчинивши необхідних процесуальних і слідчих дій. Однак, у порушення п.3,5 ст.284 КПК України особі 1 так і не було вручено копії Постанови про закриття кримінального провадження за №52018000000000172 від 28.02.2018 року, що не обмежувало потерпілого в строках подання відповідної скарги слідчому судді.
Опираючись на лист за вих. № 15/4/2-1827-19 від 29.05.2019 року, яким було повідомлено особу 1 про закриття провадження за № 52018000000000172 від 28.02.2018 року слідчим СУ ГУ НП у Рівненській області Мазур Ю.В., а також вважаючи Постанову від 27.12.2018 року про закриття провадження за № 52018000000000172 від 28.02.2018 року слідчим СУ ГУ НП у Рівненській області Мазур Ю.В. незаконною і передчасною, а відтак – підлягаючою до скасування в судовому порядку, особа 1 подав 25.06.2019 року суддя Сидоренко С.М. виніс ухвалу у судовій справі № 569/12603/20, якою залишив скаргу особи 1 за вих. № 3290/25 від 25.06.2019 року на Постанову від 27.12.2018 року про закриття кримінального провадження за № 52018000000000172 від 28.02.2018 року слідчим СУ ГУ НП у Рівненській області Мазур Ю.В. без задоволення.
Крім цього, під час судового засідання 09.10.2020 року з розгляду скарги особи 1 за вих. № 3290/25 від 25.06.2019 року на Постанову від 27.12.2018 року про закриття кримінального провадження за № 52018000000000172 від 28.02.2018 року слідчим СУ ГУ НП у Рівненській області Мазур Ю.В., слідчий суддя Сидоренко С.М. повідомив про те, що насправді закрив провадження за № 52018000000000172 від 28.02.2018 року слідчий СУ ГУ НП у Рівненській області Гудовсек С.В., а не слідчий СУ ГУ НП у Рівненській області Мазур Ю.В., що нібито і надало йому право відмовити особі 1 у задоволенні його скарги за вих. № 3290/25 від 25.06.2019 року на Постанову від 27.12.2018 року про закриття кримінального провадження за № 52018000000000172 від 28.02.2018 року слідчим СУ ГУ НП у Рівненській області Гудовсеком С.В.
Слідчий суддя Рівненського районного суду Рівненської області Сидоренко С.М., постановивши Ухвалу у судовій справі № 569/12603/20 від 09.10.2020 року, якою відмовив особі 1 у задоволенні скарги за вих. № 3290/25 від 25.06.2019 року на Постанову від 27.12.2018 року про закриття кримінального провадження за № 52018000000000172 від 28.02.2018 року слідчим СУ ГУ НП у Рівненській області Гудовсеком С.В., тим самим істотно порушив вимоги кримінально-процесуального закону.
При цьому тут потрібно окремо зазначити, що суддя Сидоренко С.М. затримав розгляд судової справи № 569/12603/20 більше чим на півтори роки, в той час як положення ч.2 ст.306 КПК України, ст.129 Конституції України, практики ЄСПЛ вимагали проведення розгляду вказаної категорії судової справи не пізніше 5 діб.
Слідчий суддя Сидоренко С.М., добре володіючи інформацією щодо не виконання слідчим Гудовсеком С.В. ухвали суду стосовно внесення до ЄРДР усіх відомостей про вчинені слідчим суддею Рівненського міського суду Денисюком П.Д. кримінальних правопорушень, чомусь знехтував прямими вимогами КПК України, Конституції України та практикою ЄСПЛ, адже не тільки не зобов’язав даного слідчого виконати вимоги вказаної ухвали суду, але своїм неправосудним рішенням перешкодив подальшому виконанню цієї ухвали суду вказаним слідчим.
Слідчий суддя Рівненського районного суду Рівненської області Сидоренко С.М., 09.10.2020 року виніс ухвалу у судовій справі № 569/12603/20, якою викривив майже усі процесуально значимі факти та неправдиво стверджував обставини, які насправді не відповідають дійсності з метою приховування вчинених злочинів свого колеги і одного з брудних рівненських авторитетів.
Відповідно до ч.6 ст.9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною 1 ст.7 цього Кодексу.
Згідно зі ст.8 Кодексу, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Слідчий суддя під час прийняття рішення за скаргою особи 1 залишив поза увагою такі засади кримінального провадження як верховенство права, законність, доступ до правосуддя та забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності. Останнє, згідно ст.409, 412 КПК передбачало скасування такої ухвали та призначення повторного розгляду вищевказаної скарги.
28.10.2020 року, що відповідало 4 процесуальному дню, особа 1 подав через поштову службу до Рівненського апеляційного суду скаргу за вих. № 4014/28 на Ухвалу слідчого судді Рівненського районного суду Рівненської області Сидоренко С.М. у судовій справі № 569/12603/20.
У своїй апеляційній скарзі за вих. № 4014/28 від 28.10.2020 року особа 1 зазначав, що дана скарга подається у зв’язку з неправильним застосуванням Рівненським районним судом Рівненської області норм матеріального права і порушення норм процесуального права, винесенням незаконної ухвали у судовій справі № 569/12603/20 від 09.10.2020 року (адже в своїх дебатах, як це доказується наявною копією відеозапису судового засідання, яка також наявна на комп’ютерному диску у даній судовій справі, особа 1 насправді не вказував прізвища жодного слідчого, який закрив кримінальне провадження за № 52018000000000172 від 28.02.2018 року, а тому твердження слідчого судді Сидоренка С.М. що плутанина із прізвищем актуального слідчого стала чи не єдиною підставою для відмови у задоволенні скарги особи 1 – спростовуються), на підставі наявних письмових роз’яснень Верховного Суду (з приводу обов’язковості поновлення упущених строків на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, через невчасність видачі повного тексту судового рішення судді першої інстанції), на підставі Постанови Верховного Суду у провадженні № 51-1599км20 від 17.06.2020 року та Постанови Верховного Суду у провадженні № 51-6470кмо18 від 27.05.2020 року (при тому, як це зазначається у Постанові Верховного Суду у провадженні № 51-1599км20 від 17.06.2020 року, що слід брати до уваги усім суддям, що процесуальний строк починає свій відлік з моменту проголошення вступної і резулятивної частини ухвали), а також враховуючи вимоги ст. 55, 57, 60, 64, 68 Конституції України, при цьому керуючись ст. 23, 26, 55, 56, 117, 214, 303-307, 350, 392, 393, 395, 396, 398, 407, 409, 410, 413, 422, 447 КПК України, Рекомендаціями 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року, Узагальненнями про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.2017 року за № 9-49/0/4-17) та Конвенцією про захист прав і основоположних свобод людини.
Крім цього особа 1 окремо зазначав, що вступна і резулятивна частина ухвали у судовій справі № 569/12603/20 від 09.10.2020 року не проголошувалася в присутності особи 1, так як слідчий суддя 09.10.2020 року пішов в нарадчу кімнату, однак з неї не повернувся. За словами помічника слідчого судді Сидоренко С.М., особі 1 слід очікувати поштового листа з повним текстом ухвали.
За таких підстав, Ухвалу у судовій справі № 569/12603/20 від 09.10.2020 року особа 1 отримав 24.10.2020 року через поштову службу, а апеляційну скаргу подав до Рівненського апеляційного суду 28.10.2020 року, що у відповідності до вимог ч.5 ст.115 КПК України, відповідало 4 (четвертому) процесуальному дню.
Однак, у зв’язку з окремими випадками афер у Рівненському апеляційному суді, коли декотрі не сповна розуму судді уже відмовляли у відкритті проваджень через те, що скаржники не просять поновлення начеб то пропущеного строку на оскарження рішень слідчого судді першої інстанції, особа 1 з “профілактичною” метою подав клопотання про поновлення строку на оскарження Ухвали слідчого судді Рівненського районного суду Рівненської області Сидоренко С.М. у судовій справі № 569/12603/20 від 09.10.2020 року.
Попри це, у даному клопотанні особа 1 посилався на наступну норму права: “Статтею 395 КПК України (Порядок і строки апеляційного оскарження) передбачено: 1. Апеляційна скарга подається:
2) на ухвали слідчого судді – безпосередньо до суду апеляційної інстанції. 2. Апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана: 3) на ухвалу слідчого судді – протягом п’яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення”.
У відповідності до ст.35 КПК, автоматизованою системою документообігу Рівненського апеляційного суду, провадження за № 11-сс/802/39/21 неодноразово розподілялося на різні колегії суддів апеляційної палати з розгляду кримінальних справ, які по черзі брали самовідводи від розгляду даного апеляційного провадження через особисті дружні стосунки з фігурантом у кримінальному провадженні, або ж через те, що скаржник “відкрив” на декотрих суддів кримінальні справи за раніше винесені ними неправосудні рішення в інших провадженнях.
Відповідно, за фактом браку інших суддів колегії з розгляду кримінальних справ, провадження № 11-сс/802/39/21 було передано Рівненським апеляційним судом за підсудністю до іншого найближчого суду – Волинського апеляційного суду.
У відповідності до ст.35 КПК України, автоматизованою системою документообігу Волинського апеляційного суду, провадження № 11-сс/802/39/21 було авторозподілене на колегію суддів апеляційної палати з розгляду кримінальних справ, у складі суддів Клок Олега Миколайовича, Гапончук Віктора Васильовича і Денісова Віталія Павловича.
22.01.2021 року відбулося засідання у провадженні № 11-сс/802/39/21 в режимі відеоконференції з Шевченківським районним судом м.Києва з приводу розгляду “клопотання” особи 1 про поновлення “пропущених” процесуальних строків на оскарження ухвали слідчого судді Рівненського районного суду Рівненської області Сидоренко С.М. у судовій справі № 569/12603/20 від 09.10.2020 року.
Діючи на упередження, особа 1 перед початком розгляду вказаного клопотання по суті повідомив суд, що є сенс спершу розглянути більш “старіші” клопотання, які тісно пов’язані із розглядом клопотання про поновлення “пропущених” процесуальних строків на оскарження ухвали слідчого судді: про залучення до провадження копій письмових роз’яснень Верховного Суду з приводу обов’язковості поновлення упущених строків на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, через невчасність видачі повного тексту судового рішення судді першої інстанції, про залучення до провадження копії Постанови Верховного Суду у провадженні № 51-1599км20 від 17.06.2020 року та Постанови Верховного Суду у провадженні № 51-6470кмо18 від 27.05.2020 року (в яких йдеться про обов’язковість поновлення пропущених строків на оскарження ухвал суддів першої інстанції у зв’язку із затримкою видачі рішень суду та про те, що відлік процесуального часу на оскарження починається з моменту проголошення слідчими суддями вступної і резулятивної частини ухвали).
Однак, явно через свою божевільність, одержимість, тупорилість чи то нахабну свавільність, судді Клок О.М., Гапончук В.В., Подолюк В.А. відмовили у озвученні особою 1 цих трьох попередніх клопотань, під виглядом того, що вказані три клопотання уже були ними залученими до провадження. Натомість дані судді настояли на тому, що б особа 1 невідкладно зачитав своє останнє клопотання про поновлення “пропущених” строків на оскарження ухвали слідчого судді Рівненського районного суду Рівненської області Сидоренка С.М. у судовій справі № 569/12603/20 від 09.10.2020 року, після чого вийшли в нарадчу кімнату буквально на 40 секунд (що доводить факт наперед заготовлене ними неправосудне рішення), після чого зачитали вступну і резулятивну частину свого ганебного рішення про відмову у задоволенні заяви про поновлення “пропущених” строків на оскарження Ухвали слідчого судді Рівненського районного суду Рівненської області Сидоренка С.М. у судовій справі № 569/12603/20 від 09,10.2020 року.
Дана колегія злочинних суддів відмовила у задоволенні згаданої заяви, нехтуючи навіть тим, що особа 1 довів у судовому засіданні, що термін для оскарження рішення судді першої інстанції насправді ним не був упущеним. При цьому, дана колегія суддів чомусь проігнорувала Постанову Верховного Суду у провадженні № 51-1599км20 від 17.06.2020 року та Постанову Верховного Суду у провадженні № 51-6470кмо18 від 27.05.2020 року, а також надані письмові роз’яснення Верховного Суду з приводу обов’язковості поновлення упущених строків на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, через невчасність видачі повного тексту судового рішення судді першої інстанції. При чому, як це зазначається у Постанові Верховного Суду у провадженні № 51-1599км20 від 17.06.2020 року, що слід брати до уваги суддям, що процесуальний строк починає свій відлік з моменту проголошення вступної і резулятивної частини ухвали, чого у випадку з особою 1 не було.
За таких підстав можна сміло стверджувати, що судді Клок О.М., Гапончук В.В. і Подолюк В.А. злочинно ухилилися від виконання свого прямого обов’язку – скоритися вимогам ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якою передбачено, що “висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного суду України, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права”.
А раз це так, тоді чому вказані судді проігнорували дві вищевказаних Постанови Верховного Суду і одне письмове роз’яснення Верховного Суду з приводу потрібності поновлення пропущених строків на оскарження рішень суддів першої інстанції?
І це попри те, що в другому абзаці другої сторінки своєї неправосудної ухвали дані судді написали те, що спростовує їх же рішення про пропущення строку на оскарження (цитата): “Скаржник отримав копію ухвали 24.10.2020 року, скаргу подав лише 28.10.2020, з порушенням строків, передбачених п.3 ч.2 ст.395 КПК України”. Якщо ж підрахувати на здорову голову інтервал зазначених суддями (встановлених судом) дат, то виходить так, що особа 1 подав свою скаргу на четвертий процесуальний день, відповідно ст.115 КПК України, яка регулює обрахунок процесуальних строків. Отож, якщо виходити з норми закону, яку навела бездарна колегія суддів – п.3 ч.2 ст.395 КПК України, яка встановлює п’ять днів на оскарження ухвали слідчого судді, то надалі вступає в бій арифметика: 5-4=1. Тобто, особа 1 подав свою скаргу не пізніше, а раніше на 1 день. А якщо цього не змогли підрахувати три бездарних сифілітика-ідіота, тоді про який суд можна говорити в даному апеляційному суді, при тому що одним із таких безмозких суддів є голова апеляційного суду Гапончук В.В.?
Але, з оглядом на те, що таких строків особа 1 насправді не пропустив, то виникає додаткове запитання: а що це тоді таке було, наслідок корупційних дій чи все-таки вроджена вада (дефект) або брак розуму у суддів Клок О.М., Гапончук В.В. і Подолюк В.А.? Що б воно одне з цих двох варіантів не було, обоє вони для народу України не прийнятні і не узгоджуються із правовою позицією ВРП і Президента України! Крім цього слід окремо зауважити, що дана колегія суддів-безпридільників, після проголошення вступної і резулятивної частини ухвали, відлучившись в нарадчу кімнату до 25.01.2021 року, порушила таємниці цієї самої нарадчої кімнати, так як продовжувала слухати усі наступні судові справи усі ці дні, в порушення вимог ст. 196, 366, 367 КПК України, п.5 ч.7 ст.56 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», вимог Постанови Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 127/8831/14-к (провадження № 51-3678км18) про скасування рішень першої і апеляційної інстанції, які порушили тайну нарадчої кімнати.
Судді Клок О.М., Гапончук В.В. і Подолюк В.А. своєю бездарною ухвалою у провадженні № 11-сс/802/39/21 підтвердили в зайвий раз, що вони не володіють азами правознавства, так як їх ухвала не відповідає вимогам Наказу ДСА від 20.08.2019 року N 814 (із змінами від 05.08.2020 року N352) “Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ”, адже віддрукована з двох сторін одного аркушу, назви розділів ухвали виділені жирним кольором, наявні міжрядкові відступи, не вказано де зберігається оригінал ухвали, немає підпису секретаря суду, не вказано ПІП секретаря суду, не вказано скільки в даному рішенні є листочків (аркушів), ухвала не прошита та не опломбована на звороті, немає на пломбі гербової печатки, не вказано в ухвалі “Копія вірна”, немає підпису суддів. Усе це заставляє серйозно засумніватися втім, чи дана трійка ідіотів насправді має юридичну освіту та чи дійсно мають дозвіл на здійснення правосуддя?!
Ці три ганебних судді не мають права і надалі працювати у даному суді і отримувати таку надвелику заробітну плату, в той час як українці пухнуть з голоду, а на Сході України немає чим забезпечувати боєздатність і матеріальні потреби ОСС.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов’язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист (п.2 рішення Конституційного Суду України 25 грудня 1997 року по справі № 9­зп).
У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи: 1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
Пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає наступне: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення…».
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. У відповідності до ст.68 Конституції, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей. У відповідності до ст.64 Конституції (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Виходячи з вищезазначеного, судді Клок О.М., Гапончук В.В. і Подолюк В.А. умисно чи то через брак мізків, психічні розлади, потенційний бандитизм або через неабияку твердолобість порушують міжнародні і вітчизняні норми права, приховуючи вчинені злочини своїх колег, тим самим плюючи на могили десяток тисяч героїчно загиблих бійців АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на своїх шиях у відповідності до європейських стандартів права. Більше цього, судді Клок О.М., Гапончук В.В. і Подолюк В.А. саме у такий підлий спосіб сплюндровують добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню, нівелюючи своїми диверсійними діями їх героїчні досягнення. Сподіватимемося, що у м.Луцьк знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цим трьом ганебним істотам фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають належним чином реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що судді Клок О.М., Гапончук В.В. і Подолюк В.А. вчинили кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що провадження № 11-сс/802/39/21 також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність суддів Клок О.М., Гапончука В.В. і Подолюка В.А. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії суддів Клок О.М., Гапончука В.В. і Подолюка В.А. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Судді Клок О.М., Гапончук В.В. і Подолюк В.А., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищують свої службові повноваження, перешкоджають доступу до правосуддя, вчиняють службові підроблення, приховують вчинені злочини, виносять неправосудні рішення, перешкоджають діяльності громадських організацій, надають допомогу злочинним особам, культивують і поширюють корупцію, вчиняють саботаж і диверсії, грубо порушують присягу судді, тим самим бойкотуючи роботу органів судової влади.
Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Судді Клок О.М., Гапончук В.В. і Подолюк В.А. умисно вчиняють посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддями Клок О.М., Гапончуком В.В. і Подолюком В.А. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності суддів Клок О.М., Гапончука В.В. і Подолюка В.А. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддями Клок О.М., Гапончуком В.В. і Подолюком В.А. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддями Клок О.М., Гапончуком В.В. і Подолюком В.А. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради юстиції України про не належну поведінку суддів Клок О.М., Гапончука В.В. і Подолюка В.А., які грубо порушують присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування СУ ДБР, ГПД НАБУ і ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради юстиції України — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.

Клок О.М. Гапончук В.В. Подолюк В.А. неправосудне рішення

Клок О.М. Гапончук В.В. Подолюк-В.А. неправосудне рішення 2

Поновлення-пропущеного-строку-на-апеляційне-оскарження

ухвала-Верховного-Суду-поновлення-строків-1

ухвала-Верховного-Суду-поновлення-строків-2

ухвала-Верховного-Суду-поновлення-строків-3

ухвала-Верховного-Суду-поновлення-строків-4

4 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Адам
1 рік тому

цей єбанутий удурок Клок О.М. уже і раніше виносив замовні неправосудні рішення, якими садив в тюрму зовсім невинних людей. от один з таких прикладів: “Колегія суддів Опейда В.О., Лозовський А.О., Клок О.М. у змові з суддею Нововолинського міського суду Ференс-Піжук О. Р., виконуючи замовлення,- незаконно засудити завідомо невинного Бачинського Д.В., не «вбачали» підстав для задоволення клопотань про винесення окремих ухвал, та всі не існуючі фальшиві докази вини Бачинського Д.В., створені шляхом підроблення, поклали в мотивувальну частину свого завідомо не правосудного рішення: « …суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про доведеність винуватості Бачинського Д.В. ґрунтується на… Читати далі »

Борис
1 рік тому

Зачухане попандопало Клок навряд чи знає про існування цієї постанови і про роз’яснення Верховного суду. Але якби він був не психом, не дебілом, дещо поміркованим і уважним то прислухався б до корисної доповіді заявника (якщо вже не хватило духу прочитати цю постанову і роз’яснення) та прийняв таке судове рішення, яке не зганьбило б його на всю Україну! Хоча я не виключаю і того, що брудні лапи Петра Денисюка дістали іудейську потвору Клока і на Волині. Хоча логіки втім немає. Верховний суд обов’язково скасує це ганебне рішення. А за таких підстав по цьому грьобаному придурку як мінімум уже плаче дисциплінарне провадження.… Читати далі »

Роман
1 рік тому

Этих ублюдков не то что ведрами гавном нужно люстрировать, но и сделать так, чтобы под ними земля горела. Не успел освободить свое кресло предыдущий глава Волынского апеляционного суда, как эти вшивые гамноеды Гапончук, Подолюк и Клок сразу превратили некогда показательный суд в мусоросвалку! Теперь в этом суде без взятки нельзя обычным путем решить ни одно судебное дело. По этому я согласен с тут высказанными мнениями, что этих долбоебов пора отведать нашим местным героям АТО, как это они уже сделали весьма успешно с маразматиком и беспредельщиком Денисюком. Глупо ожидать времени, когда эти пидрасы образумятся и станут на путь праведников! Продажная власть… Читати далі »

Ася
1 рік тому

І дійсно, ці три контужених дебіла на другому аркуші своєї гімняної ухвали вказали дати, які насправді не перевищують встановлених законом 5 днів на оскарження ухвали слідчого судді першої інстанції. Виходить що ці три удурки є шизофреніками або взагалі безмозкими уйобищами, які зовсім не розуміються на азах юриспруденції! Можете уявити собі як ці уроди судять людей. Хіба тепер дивно що по тюрмам сидять невинні люди, коли в судах сидять такі відморозки як Клок О.М., Гапончук В.В. і Подолюк В.А.? Хто міг дозволити цим тупорилим тварюкам одіти на їх свинячі шиї значки судді? Скільки можна терпіти продажну хунту ВРП і деградованого наркомана… Читати далі »