Клок-Олег-Миколайович

Клок О.М., Гапончук В.В., Подолюк В.А. Недоумки правосуддя

Новости, Популярные новости, Суды

У провадженні СУ ГУ НП у Рівненській області перебуває на досудовому розслідуванні провадження за № 52018000000000172 від 28.02.2018 року за підозрою слідчого судді (а паралельно – ще й голови суду) Рівненського міського суду Рівненської області Денисюка П.Д. у вчиненні злочину за ч.1 ст.375 КК України.
27.12.2018 року, у злісне порушення ст. 21, 55, 56, 110, 214, 220, 284, 534, 535 КПК України, Рекомендацій 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року, статті 57, 129 Конституції України, слідчий СУ ГУ НП у Рівненській області Гудовсек С.В. закрив кримінальне провадження №52018000000000172 від 28.02.2018 року, не вчинивши необхідних процесуальних і слідчих дій. Однак, у порушення п.3,5 ст.284 КПК України особі 1 так і не було вручено копії Постанови про закриття кримінального провадження за №52018000000000172 від 28.02.2018 року, що не обмежувало потерпілого в строках подання відповідної скарги слідчому судді.
Опираючись на лист за вих. № 15/4/2-1827-19 від 29.05.2019 року, яким було повідомлено особу 1 про закриття провадження за № 52018000000000172 від 28.02.2018 року слідчим СУ ГУ НП у Рівненській області Мазур Ю.В., а також вважаючи Постанову від 27.12.2018 року про закриття провадження за № 52018000000000172 від 28.02.2018 року слідчим СУ ГУ НП у Рівненській області Мазур Ю.В. незаконною і передчасною, а відтак – підлягаючою до скасування в судовому порядку, особа 1 подав 25.06.2019 року скаргу слідчому судді Рівненського міського суду за вих. № 3290/25 про закриття провадження за № 52018000000000172 від 28.02.2018 року слідчим СУ ГУ НП у Рівненській області Мазур Ю.В.
У своїй скарзі за вих. № 3290/25 від 25.06.2019 року особа 1 зазначав, що слідчий СУ ГУ НП у Рівненській області Мазур Ю.В. перед тим як закрити кримінальне провадження № 52018000000000172 від 28.02.2018 року не вчинив обов’язкових слідчих і процесуальних дій:
1) не виконав ухвали у судовій справі № 760/2694/18 від 16.02.2018 року;
2) не складав плану ведення досудового розслідування та не узгоджував його у свого керівника;
3) не повідомив особу 1 про початок досудового розслідування;
4) не повідомив особі 1 імен та засобів зв’язку із слідчими та процесуальними керівниками;
5) не вручив особі 1 витягів з ЄРДР;
6) не вручив особі 1 Пам’яток про процесуальні права та обов’язки потерпілого у даному провадженні;
7) не визначив процесуальний статус особи 1 у даному провадженні;
8) жодного разу не допитав особу 1 у даному провадженні;
9) жодного разу не допитав широкого кола існуючих свідків у даному провадженні;
10) не допитав фігуранта у даному провадженні стосовно того кола питань, які особа 1 піднімав у своїй заяві за вих. № 2175/23 від 23.01.2018 року про вчинення кримінальних правопорушень;
11) не вніс до ЄРДР жодних відомостей із заяви особи 1 про вчинені кримінальні правопорушення за кваліфікаціями вчиненого злочину – за ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.375, ч.2 ст.366 КК України;
12) не проводив досудове розслідування за статтями вчиненого злочину – за ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.375, ч.2 ст.366 КК України, які були зазначеними у заяві про вчинені кримінальні правопорушення та в ухвалі слідчого судді, який зобов’язав слідчого даною ухвалою внести до ЄРДР усі відомості із заяви потерпілого;
13) не повідомив прокурора про потребу зміни підслідності провадження за кваліфікаціями вчиненого злочину – за ч.2 ст.364, ч.2 ст.368 КК України до ГПД НАБУ;
14) не повідомив прокурора про потребу зміни підслідності провадження за кваліфікаціями вчиненого злочину – за ч.2 ст.375, ч.2 ст.366 КК України до СУ ДБР;
15) не розглянув подану заяву за вих. № 2265/22 від 22.03.2018 року в порядку ст.220 КПК;
16) не надав відповіді в порядку ст.220 КПК на подану заяву за вих. № 2265/22 від 22.03.2018 року;
17) не розглянув подану заяву за вих. № 2380/17 від 17.05.2018 року в порядку ст.220 КПК;
18) не надав відповіді в порядку ст.220 КПК на подану заяву за вих. № 2380/17 від 17.05.2018 року;
19) не дослідив і не надав правової оцінки кожному із фактів, які особа 1 зазначав у своїй заяві за вих. № 2175/23 від 23.01.2018 року про вчинені кримінальні правопорушення;
20) не провів жодного перехресного (одночасного) допиту із фігурантом провадження;
21) не призначив для особи 1 судово-медичної експертизи за фактами отриманого ушкодження здоров’я;
22) не надав особі 1 можливості залучити до провадження наявні у нього докази вчиненого злочину;
23) не надав особі 1 можливості долучити до провадження документи, які доказують факти отриманого ним матеріального і морального збитку у даному кримінальному провадженні тощо.
27.12.2019 року слідчий Мазур Ю.В. закрив провадження за № 52018000000000172 від 28.02.2018 року не вчинивши значимих слідчих і процесуальних дій, відсторонивши особу 1 від участі в ньому. Слідчий Мазур Ю.В. своєю протиправною Постановою від 27.12.2019 року про закриття провадження за № 52018000000000172 від 28.02.2018 року також порушив вимоги ст.110 КПК. У відповідності до п.5 ст.110 КПК, Постанова слідчого має складатися з:
1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:
а) місце і час прийняття постанови;
в) прізвище, ім’я, по батькові, посаду осіб, що проходять фігурантами по справі;
2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про:
а) зміст обставин, які є підставами для прийняття Постанови;
б) мотиви прийняття Постанови, їх обгрунтування та посилання на положення Кодексу;
в) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про:
– зміст прийнятого процесуального рішення;
– місце та час (строки) його виконання;
– особу, яким належить виконати Постанову тощо, чого майже не має у Постанові від 27.12.2019 року слідчого Мазура Ю.В. про закриття провадження № 52018000000000172 від 28.02.2018 року.
Всупереч вимогам п.5 ст.110 КПК, у Постанові від 27.12.2019 року слідчого Мазур Ю.В. відсутні:
– короткий опис заяви за вих. № 2175/23 від 23.01.2018 року про вчинення кримінальних правопорушень;
– перелік проведених слідчих дій;
– причини не проведення допиту заявників, свідків, потерпілих;
– причини не проведення експертизи наявних доказів;
– правова оцінка фігурантам у справі провадження;
– правова оцінка доказам у справі провадження;
– реєстраційний номер та дата реєстрації постанови;
– підпис керівника підрозділу;
– печатка органу досудового розслідування.
Згідно з ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного суду України, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Саме про це йшлося в долученій особою 1 до провадження копії рішення Верховного Суду у провадженні № К/9901/68791/18 від 11.01.2019 року, якою було відмовлено у прийнятті касаційної скарги голови КМДА Кличка В.В., так як остання не відповідала поняттю процесуального документу (не було правильним чином завірено додатки до касаційної скарги та саму скаргу, у відповідності до вимог Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 04.07.2018 року за № 2277/5), а також Постанови Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за №55 про «Деякі питання документування управлінської діяльності, адже належним чином не завірив свою Постанову від 27.12.2019 року: відсутній реєстраційний номер канцелярії, не зазначено в правому верхньому куті «копія вірна», немає підпису і ПІП особи, що створювала копію Постанови, не вказана посада особи, яка створювала дану копію, відсутній підпис, ПІП і посада керівника органу досудового розслідування, який мусив бути ознайомленим з даною копією Постанови, немає печатки органу досудового розслідування.
За цією аналогією слідчий Мазур Ю.В. також належним чином не завірив свою Постанову від 27.12.2019 року: відсутня дата та номер реєстрації Постанови від 27.12.2019 року в канцелярії СУ ГУ НП у Рівненській області, не зазначено в правому верхньому куті «копія вірна», немає підпису і ПІП особи, що створювала копію Постанови, не вказана посада особи, яка створювала дану копію, відсутній підпис, ПІП і посада керівника органу досудового розслідування, який мусив бути ознайомленим з даною копією Постанови, немає печатки СУ ГУ НП у Рівненській області, що власне і надавало слідчому судді окрему підставу для її скасування.
У відповідності до ст.220 КПК України, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов’язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання.
Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об’єктивних причин – надсилається їй поштою». Під час кримінального провадження можуть бути заявлені клопотання, які направлені на встановлення фактичних даних, що мають значення для кримінального провадження; на забезпечення прав і законних інтересів особи, яка заявила клопотання.
Тут йдеться про клопотання, які направлені на проведення будь-яких процесуальних дій. Розгляд клопотання містить в собі діяльність слідчого, прокурора, яку він здійснює відразу ж після прийому клопотання. В ході розгляду аналізу піддається прохання здійснити певні дії чи заперечення щодо здійснення окремих дій, яке міститься у клопотанні, та його обгрунтованість. З’ясовується, про встановлення яких обставин клопоче заявник, яким способом пропонує встановити їх слідчому, прокурору та чи мають ці обставини значення для цього кримінального провадження. Клопотання підлягає розгляду і вирішенню безпосередньо після його заяви.
У тих випадках, коли негайне прийняття рішення за клопотанням неможливе, воно повинно бути задоволено за наявності відповідних підстав у строк не більше трьох днів з моменту подання.
Такий строк встановлено законодавцем для розгляду уповноваженою процесуальною особою клопотання, заявленого учасниками кримінального процесу у ході досудового розслідування.
Якщо заявлене слідчому клопотання зумовлює потребу звернення до прокурора, то це не може розглядатись як підстава для відмовлення в задоволенні клопотання, і таке звернення розглядає слідчий, повідомляючи заявника про рішення останнього. Слідчий, прокурор зобов’язані розглянути і вирішити кожне заявлене за кримінальним провадженням клопотання. При цьому вони не вправі відмовити у допиті свідка, проведенні експертизи, в проведенні інших слідчих (розшукових) дій або прийнятті певних процесуальних рішень, якщо вони сприяють об’єктивному і повному дослідженню обставин кримінального провадження, забезпеченню прав і законних інтересів учасників кримінального провадження.
Відповідно трьом Ухвалам колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у провадженнях № 11-сс/824/939/2020 від 13.02.2020 року, № 11-сс/824/4003/2020 від 31.08.2020 року та № 11-сс/824/382/2020 від 29.01.2020 року (які особа 1 долучав до справи провадження), а також відповідно положенню ч.1 ст.219 КПК, «Строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження». Однак, слідчий Мазур Ю.В. досі не вніс до ЄРДР відомостей заяви за вих. № 2175/23 від 23.01.2018 року про вчинені кримінальні правопорушення, а відповідно відлік часу у досудовому розслідуванні кримінального провадження за № 52018000000000172 від 28.02.2018 року ще не наступив, а відповідно – досудового розслідування як такого ще не розпочиналось.
Аналогічна ситуація констатується і іншими Ухвалами колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у провадженнях № 11-сс/796/1054/2018 від 06.02.2018 року та № 11-сс/796/1527/2018 від 13.03.2018 року (які особа 1 також долучав до справи провадження), які разом із ч.1 ст.303 КПК України та Узагальненням про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (лист від 12.01.2017 року за № 9-49/0/4-17) стверджують, що якщо потерпілий ініціює перед слідчим (детективом, прокурором) внесення до ЄРДР усіх статтей вчиненого злочину, які ним вказувалися у заяві про вчинення кримінального правопорушення, то слідчий, детектив або прокурор зобов’язані це зробити в негайному порядку, виходячи з Наказів ГПУ за № 139 і 125, а також з Положення про внесення відомостей до ЄРДР та ч.5 ст.214 КПК України, чого слідчий Мазур Ю.В. з незрозумілих причин уникає, досі не розглянувши заяв особи 1 в порядку ст.220 КПК про вчинення інших процесуальних дій, які він був зобов’язаним вчинити у визначений законом строк (внесення до ЄРДР усіх визначених особою 1 кваліфікаційних статтей вчиненого злочину), тим самим саботуючи проведення досудового розслідування та приховуючи вчинені злочини фігуранта у кримінальному провадженні.
Виходячи з вищеприведеного, три різні колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду уже скасували три ухвали першої інстанції, не дивлячись на позицію ст.219 КПК, яка дозволяє припиняти досудове розслідування навіть на «нульовій точці», якщо термін досудового розслідування уже вичерпаний. В той же самий час, враховуючи що слідчий не виконав первинної ухвали суду та досі не вніс до ЄРДР усіх кваліфікуючих статтей вчиненого злочину, які особа 1 зазначав в своїй заяві про вчинення кримінальних правопорушень та які були перерахованими в ухвалі слідчого судді першої інстанції, то і «старту» досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52018000000000172 від 28.02.2018 року також не могло розпочатися. Ця ситуація в точності повторилася із слідчим Мазур Ю.В., який досі не вніс до ЄРДР тих статтей вчиненого злочину, які були вказаними у заяві особи 1 про вчинення кримінальних правопорушень та в ухвалі слідчого судді, тим самим досі не розпочавши досудового розслідування у даному провадженні.
У відповідності до Наказу № 139 ГПУ, в 2 частині (Облік кримінальних правопорушень) розділу II (Порядок формування та ведення реєстру), в пункті 8 зазначається: «Відомості про декілька вчинених правопорушень, зазначених в одній заяві, повідомленні або виявлених прокурором, слідчим чи працівником іншого підрозділу, незалежно від часу їх учинення, наявності осіб, які вчинили правопорушення, вносяться до Реєстру за кожним правопорушенням окремо».
3. Кримінальні провадження, що надходять для проведення досудового розслідування з органів прокуратури до органу досудового розслідування або з органів досудового розслідування до іншого органу досудового розслідування, а також провадження, що надійшли з одного району (міста) в інший район (місто), удруге не обліковуються і закінчуються провадженням за номером первинної реєстрації. При прийнятті рішення про передачу кримінального провадження за підслідністю відомості до Реєстру вносяться одночасно з направленням до органу досудового розслідування матеріалів кримінального провадження».
Відповідно до Рекомендації 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року під поняттям “потерпілий” слід розуміти фізичну особу, що зазнала шкоди, включаючи фізичні ушкодження або психічні травми, душевні страждання або економічні втрати, спричинені діями або бездіяльністю, які є порушенням норм кримінального права держав-членів. У належних випадках термін “потерпілий” також охоплює найближчих членів сім’ї або утриманців прямо постраждалої особи (п.1.1).
Що стосується процесуального статусу потерпілого, то особа його набуває: з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення до слідчого, прокурора.
Статтею 57 Конституції України передбачено, що «Кожному гарантується право знати свої права і обов’язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними». Потерпілою особа стає і в разі подання заяви про незакінчений злочин за умови фактичного заподіяння їй моральної, фізичної або майнової шкоди. Якщо слідчий встановить, що особі, яка подала заяву, правопорушенням не завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, то він своєю постановою відмовляє у визнанні такої особи потерпілим». Однак, слідчий Мазур Ю.В. досі не вручив особі 1 жодної пам’ятки про процесуальні права та обов’язки потерпілого у кримінальних провадженнях. Водночас, у п.1 ч.2 ст.56 КПК наголошується, що потерпілий має право “на негайне прийняття і реєстрацію заяви про правопорушення, визнання його потерпілим”. Про відмову у визнанні особи потерпілим слідчий виносить Постанову, яка може бути оскаржена до слідчого судді (п.5 ч.1 ст.303 КПК України).
У відповідності до вимог ч.2 ст.32 КПК, п.3 ч.1 та ч.2 ст.34 КПК України, слідчий суддя Рівненського міського суду виніс ухвалу у справі № 569/12603/20, якою передав матеріали скарги особи 1 за вих. № 3290/25 від 25.06.2019 року на Постанову від 27.12.2018 року про закриття кримінального провадження за № 52018000000000172 від 28.02.2018 року слідчим СУ ГУ НП у Рівненській області Мазур Ю.В. до Рівненського апеляційного суду, який в свою чергу своєю ухвалою визначив підслідність судової справи № 569/12603/20 за Рівненським районним судом Рівненської області.
У відповідності до ст.35 КПК України, автоматизованою системою документообігу Рівненського районного суду Рівненської області судова справа № 569/12603/20 була розподіленою на слідчого суддю (а паралельно він ще й являється головою вказаного суду) Сидоренка С.М.

09.10.2020 року, всупереч ст. 2, 9, 21, 55, 56, 110, 220, 306, 534, 535, 370, 372 КПК, ст. 57, 129, 129-1 Конституції України, Рекомендаціям 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року, Узагальненням про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (лист від 12.01.2017 року за № 9-49/0/4-17) та Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини суддя Сидоренко С.М. виніс ухвалу у судовій справі № 569/12603/20, якою залишив скаргу особи 1 за вих. № 3290/25 від 25.06.2019 року на Постанову від 27.12.2018 року про закриття кримінального провадження за № 52018000000000172 від 28.02.2018 року слідчим СУ ГУ НП у Рівненській області Мазур Ю.В. без задоволення.
Крім цього, під час судового засідання 09.10.2020 року з розгляду скарги особи 1 за вих. № 3290/25 від 25.06.2019 року на Постанову від 27.12.2018 року про закриття кримінального провадження за № 52018000000000172 від 28.02.2018 року слідчим СУ ГУ НП у Рівненській області Мазур Ю.В., слідчий суддя Сидоренко С.М. повідомив про те, що насправді закрив провадження за № 52018000000000172 від 28.02.2018 року слідчий СУ ГУ НП у Рівненській області Гудовсек С.В., а не слідчий СУ ГУ НП у Рівненській області Мазур Ю.В., що нібито і надало йому право відмовити особі 1 у задоволенні його скарги за вих. № 3290/25 від 25.06.2019 року на Постанову від 27.12.2018 року про закриття кримінального провадження за № 52018000000000172 від 28.02.2018 року слідчим СУ ГУ НП у Рівненській області Гудовсеком С.В.
Слідчий суддя Рівненського районного суду Рівненської області Сидоренко С.М., постановивши Ухвалу у судовій справі № 569/12603/20 від 09.10.2020 року, якою відмовив особі 1 у задоволенні скарги за вих. № 3290/25 від 25.06.2019 року на Постанову від 27.12.2018 року про закриття кримінального провадження за № 52018000000000172 від 28.02.2018 року слідчим СУ ГУ НП у Рівненській області Гудовсеком С.В., тим самим істотно порушив вимоги кримінально-процесуального закону.
При цьому тут потрібно окремо зазначити, що суддя Сидоренко С.М. затримав розгляд судової справи № 569/12603/20 більше чим на півтори роки, в той час як положення ч.2 ст.306 КПК України, ст.129 Конституції України, практики ЄСПЛ вимагали проведення розгляду вказаної категорії судової справи не пізніше 5 діб.
Слідчий суддя Сидоренко С.М., добре володіючи інформацією щодо не виконання слідчим Гудовсеком С.В. ухвали суду стосовно внесення до ЄРДР усіх відомостей про вчинені слідчим суддею Рівненського міського суду Денисюком П.Д. кримінальних правопорушень, чомусь знехтував прямими вимогами КПК України, Конституції України та практикою ЄСПЛ, адже не тільки не зобов’язав даного слідчого виконати вимоги вказаної ухвали суду, але своїм неправосудним рішенням перешкодив подальшому виконанню цієї ухвали суду вказаним слідчим.
Слідчий суддя Рівненського районного суду Рівненської області Сидоренко С.М., 09.10.2020 року виніс ухвалу у судовій справі № 569/12603/20, якою викривив майже усі процесуально значимі факти та неправдиво стверджував обставини, які насправді не відповідають дійсності з метою приховування вчинених злочинів свого колеги і одного з брудних рівненських авторитетів.
Відповідно до ч.6 ст.9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною 1 ст.7 цього Кодексу.
Згідно зі ст.8 Кодексу, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Слідчий суддя під час прийняття рішення за скаргою особи 1 залишив поза увагою такі засади кримінального провадження як верховенство права, законність, доступ до правосуддя та забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності. Останнє, згідно ст.409, 412 КПК передбачало скасування такої ухвали та призначення повторного розгляду вищевказаної скарги.
28.10.2020 року, що відповідало 4 процесуальному дню, особа 1 подав через поштову службу до Рівненського апеляційного суду скаргу за вих. № 4014/28 на Ухвалу слідчого судді Рівненського районного суду Рівненської області Сидоренко С.М. у судовій справі № 569/12603/20.
У своїй апеляційній скарзі за вих. № 4014/28 від 28.10.2020 року особа 1 зазначав, що дана скарга подається у зв’язку з неправильним застосуванням Рівненським районним судом Рівненської області норм матеріального права і порушення норм процесуального права, винесенням незаконної ухвали у судовій справі № 569/12603/20 від 09.10.2020 року (адже в своїх дебатах, як це доказується наявною копією відеозапису судового засідання, яка також наявна на комп’ютерному диску у даній судовій справі, особа 1 насправді не вказував прізвища жодного слідчого, який закрив кримінальне провадження за № 52018000000000172 від 28.02.2018 року, а тому твердження слідчого судді Сидоренка С.М. що плутанина із прізвищем актуального слідчого стала чи не єдиною підставою для відмови у задоволенні скарги особи 1 – спростовуються), на підставі наявних письмових роз’яснень Верховного Суду (з приводу обов’язковості поновлення упущених строків на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, через невчасність видачі повного тексту судового рішення судді першої інстанції), на підставі Постанови Верховного Суду у провадженні № 51-1599км20 від 17.06.2020 року та Постанови Верховного Суду у провадженні № 51-6470кмо18 від 27.05.2020 року (при тому, як це зазначається у Постанові Верховного Суду у провадженні № 51-1599км20 від 17.06.2020 року, що слід брати до уваги усім суддям, що процесуальний строк починає свій відлік з моменту проголошення вступної і резулятивної частини ухвали), а також враховуючи вимоги ст. 55, 57, 60, 64, 68 Конституції України, при цьому керуючись ст. 23, 26, 55, 56, 117, 214, 303-307, 350, 392, 393, 395, 396, 398, 407, 409, 410, 413, 422, 447 КПК України, Рекомендаціями 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року, Узагальненнями про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.2017 року за № 9-49/0/4-17) та Конвенцією про захист прав і основоположних свобод людини.
Крім цього особа 1 окремо зазначав, що вступна і резулятивна частина ухвали у судовій справі № 569/12603/20 від 09.10.2020 року не проголошувалася в присутності особи 1, так як слідчий суддя 09.10.2020 року пішов в нарадчу кімнату, однак з неї не повернувся. За словами помічника слідчого судді Сидоренко С.М., особі 1 слід очікувати поштового листа з повним текстом ухвали.
За таких підстав, Ухвалу у судовій справі № 569/12603/20 від 09.10.2020 року особа 1 отримав 24.10.2020 року через поштову службу, а апеляційну скаргу подав до Рівненського апеляційного суду 28.10.2020 року, що у відповідності до вимог ч.5 ст.115 КПК України, відповідало 4 (четвертому) процесуальному дню.
Однак, у зв’язку з окремими випадками афер у Рівненському апеляційному суді, коли декотрі не сповна розуму судді уже відмовляли у відкритті проваджень через те, що скаржники не просять поновлення начеб то пропущеного строку на оскарження рішень слідчого судді першої інстанції, особа 1 з “профілактичною” метою подав клопотання про поновлення строку на оскарження Ухвали слідчого судді Рівненського районного суду Рівненської області Сидоренко С.М. у судовій справі № 569/12603/20 від 09.10.2020 року.
Попри це, у даному клопотанні особа 1 посилався на наступну норму права: “Статтею 395 КПК України (Порядок і строки апеляційного оскарження) передбачено: 1. Апеляційна скарга подається:
2) на ухвали слідчого судді – безпосередньо до суду апеляційної інстанції. 2. Апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана: 3) на ухвалу слідчого судді – протягом п’яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення”.
У відповідності до ст.35 КПК, автоматизованою системою документообігу Рівненського апеляційного суду, провадження за № 11-сс/802/39/21 неодноразово розподілялося на різні колегії суддів апеляційної палати з розгляду кримінальних справ, які по черзі брали самовідводи від розгляду даного апеляційного провадження через особисті дружні стосунки з фігурантом у кримінальному провадженні, або ж через те, що скаржник “відкрив” на декотрих суддів кримінальні справи за раніше винесені ними неправосудні рішення в інших провадженнях.
Відповідно, за фактом браку інших суддів колегії з розгляду кримінальних справ, провадження № 11-сс/802/39/21 було передано Рівненським апеляційним судом за підсудністю до іншого найближчого суду – Волинського апеляційного суду.
У відповідності до ст.35 КПК України, автоматизованою системою документообігу Волинського апеляційного суду, провадження № 11-сс/802/39/21 було авторозподілене на колегію суддів апеляційної палати з розгляду кримінальних справ, у складі суддів Клок Олега Миколайовича, Гапончук Віктора Васильовича і Денісова Віталія Павловича.
22.01.2021 року відбулося засідання у провадженні № 11-сс/802/39/21 в режимі відеоконференції з Шевченківським районним судом м.Києва з приводу розгляду “клопотання” особи 1 про поновлення “пропущених” процесуальних строків на оскарження ухвали слідчого судді Рівненського районного суду Рівненської області Сидоренко С.М. у судовій справі № 569/12603/20 від 09.10.2020 року.
Діючи на упередження, особа 1 перед початком розгляду вказаного клопотання по суті повідомив суд, що є сенс спершу розглянути більш “старіші” клопотання, які тісно пов’язані із розглядом клопотання про поновлення “пропущених” процесуальних строків на оскарження ухвали слідчого судді: про залучення до провадження копій письмових роз’яснень Верховного Суду з приводу обов’язковості поновлення упущених строків на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, через невчасність видачі повного тексту судового рішення судді першої інстанції, про залучення до провадження копії Постанови Верховного Суду у провадженні № 51-1599км20 від 17.06.2020 року та Постанови Верховного Суду у провадженні № 51-6470кмо18 від 27.05.2020 року (в яких йдеться про обов’язковість поновлення пропущених строків на оскарження ухвал суддів першої інстанції у зв’язку із затримкою видачі рішень суду та про те, що відлік процесуального часу на оскарження починається з моменту проголошення слідчими суддями вступної і резулятивної частини ухвали).
Однак, явно через свою божевільність, одержимість, тупорилість чи то нахабну свавільність, судді Клок О.М., Гапончук В.В., Подолюк В.А. відмовили у озвученні особою 1 цих трьох попередніх клопотань, під виглядом того, що вказані три клопотання уже були ними залученими до провадження. Натомість дані судді настояли на тому, що б особа 1 невідкладно зачитав своє останнє клопотання про поновлення “пропущених” строків на оскарження ухвали слідчого судді Рівненського районного суду Рівненської області Сидоренка С.М. у судовій справі № 569/12603/20 від 09.10.2020 року, після чого вийшли в нарадчу кімнату буквально на 40 секунд (що доводить факт наперед заготовлене ними неправосудне рішення), після чого зачитали вступну і резулятивну частину свого ганебного рішення про відмову у задоволенні заяви про поновлення “пропущених” строків на оскарження Ухвали слідчого судді Рівненського районного суду Рівненської області Сидоренка С.М. у судовій справі № 569/12603/20 від 09,10.2020 року.
Дана колегія злочинних суддів відмовила у задоволенні згаданої заяви, нехтуючи навіть тим, що особа 1 довів у судовому засіданні, що термін для оскарження рішення судді першої інстанції насправді ним не був упущеним. При цьому, дана колегія суддів чомусь проігнорувала Постанову Верховного Суду у провадженні № 51-1599км20 від 17.06.2020 року та Постанову Верховного Суду у провадженні № 51-6470кмо18 від 27.05.2020 року, а також надані письмові роз’яснення Верховного Суду з приводу обов’язковості поновлення упущених строків на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, через невчасність видачі повного тексту судового рішення судді першої інстанції. При чому, як це зазначається у Постанові Верховного Суду у провадженні № 51-1599км20 від 17.06.2020 року, що слід брати до уваги суддям, що процесуальний строк починає свій відлік з моменту проголошення вступної і резулятивної частини ухвали, чого у випадку з особою 1 не було.
За таких підстав можна сміло стверджувати, що судді Клок О.М., Гапончук В.В. і Подолюк В.А. злочинно ухилилися від виконання свого прямого обов’язку – скоритися вимогам ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якою передбачено, що “висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного суду України, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права”.
А раз це так, тоді чому вказані судді проігнорували дві вищевказаних Постанови Верховного Суду і одне письмове роз’яснення Верховного Суду з приводу потрібності поновлення пропущених строків на оскарження рішень суддів першої інстанції?
І це попри те, що в другому абзаці другої сторінки своєї неправосудної ухвали дані судді написали те, що спростовує їх же рішення про пропущення строку на оскарження (цитата): “Скаржник отримав копію ухвали 24.10.2020 року, скаргу подав лише 28.10.2020, з порушенням строків, передбачених п.3 ч.2 ст.395 КПК України”. Якщо ж підрахувати на здорову голову інтервал зазначених суддями (встановлених судом) дат, то виходить так, що особа 1 подав свою скаргу на четвертий процесуальний день, відповідно ст.115 КПК України, яка регулює обрахунок процесуальних строків. Отож, якщо виходити з норми закону, яку навела бездарна колегія суддів – п.3 ч.2 ст.395 КПК України, яка встановлює п’ять днів на оскарження ухвали слідчого судді, то надалі вступає в бій арифметика: 5-4=1. Тобто, особа 1 подав свою скаргу не пізніше, а раніше на 1 день. А якщо цього не змогли підрахувати три бездарних сифілітика-ідіота, тоді про який суд можна говорити в даному апеляційному суді, при тому що одним із таких безмозких суддів є голова апеляційного суду Гапончук В.В.?
Але, з оглядом на те, що таких строків особа 1 насправді не пропустив, то виникає додаткове запитання: а що це тоді таке було, наслідок корупційних дій чи все-таки вроджена вада (дефект) або брак розуму у суддів Клок О.М., Гапончук В.В. і Подолюк В.А.? Що б воно одне з цих двох варіантів не було, обоє вони для народу України не прийнятні і не узгоджуються із правовою позицією ВРП і Президента України! Крім цього слід окремо зауважити, що дана колегія суддів-беспридільників, після проголошення вступної і резулятивної частини ухвали, відлучившись в нарадчу кімнату до 25.01.2021 року, порушила таємниці цієї самої нарадчої кімнати, так як продовжувала слухати усі наступні судові справи усі ці дні, в порушення вимог ст. 196, 366, 367 КПК України, п.5 ч.7 ст.56 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», вимог Постанови Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 127/8831/14-к (провадження № 51-3678км18) про скасування рішень першої і апеляційної інстанції, які порушили тайну нарадчої кімнати.
Судді Клок О.М., Гапончук В.В. і Подолюк В.А. своєю бездарною ухвалою у провадженні № 11-сс/802/39/21 підтвердили в зайвий раз, що вони не володіють азами правознавства, так як їх ухвала не відповідає вимогам Наказу ДСА від 20.08.2019 року N 814 (із змінами від 05.08.2020 року N352) “Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ”, адже віддрукована з двох сторін одного аркушу, назви розділів ухвали виділені жирним кольором, наявні міжрядкові відступи, не вказано де зберігається оригінал ухвали, немає підпису секретаря суду, не вказано ПІП секретаря суду, не вказано скільки в даному рішенні є листочків (аркушів), ухвала не прошита та не опломбована на звороті, немає на пломбі гербової печатки, не вказано в ухвалі “Копія вірна”, немає підпису суддів. Усе це заставляє серйозно засумніватися втім, чи дана трійка ідіотів насправді має юридичну освіту та чи дійсно мають дозвіл на здійснення правосуддя?!
Ці три ганебних судді не мають права і надалі працювати у даному суді і отримувати таку надвелику заробітну плату, в той час як українці пухнуть з голоду, а на Сході України немає чим забезпечувати боєздатність і матеріальні потреби ОСС.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов’язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист (п.2 рішення Конституційного Суду України 25 грудня 1997 року по справі № 9­зп).
У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи: 1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
Пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає наступне: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення…».
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. У відповідності до ст.68 Конституції, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей. У відповідності до ст.64 Конституції (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Виходячи з вищезазначеного, судді Клок О.М., Гапончук В.В. і Подолюк В.А. умисно чи то через брак мізків, психічні розлади, потенційний бандитизм або через неабияку твердолобість порушують міжнародні і вітчизняні норми права, приховуючи вчинені злочини своїх колег, тим самим плюючи на могили десяток тисяч героїчно загиблих бійців АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на своїх шиях у відповідності до європейських стандартів права. Більше цього, судді Клок О.М., Гапончук В.В. і Подолюк В.А. саме у такий підлий спосіб сплюндровують добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню, нівелюючи своїми диверсійними діями їх героїчні досягнення. Сподіватимемося, що у м.Луцьк знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цим трьом ганебним істотам фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають належним чином реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що судді Клок О.М., Гапончук В.В. і Подолюк В.А. вчинили кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що провадження № 11-сс/802/39/21 також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність суддів Клок О.М., Гапончука В.В. і Подолюка В.А. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії суддів Клок О.М., Гапончука В.В. і Подолюка В.А. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Судді Клок О.М., Гапончук В.В. і Подолюк В.А., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищують свої службові повноваження, перешкоджають доступу до правосуддя, вчиняють службові підроблення, приховують вчинені злочини, виносять неправосудні рішення, перешкоджають діяльності громадських організацій, надають допомогу злочинним особам, культивують і поширюють корупцію, вчиняють саботаж і диверсії, грубо порушують присягу судді, тим самим бойкотуючи роботу органів судової влади.
Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Судді Клок О.М., Гапончук В.В. і Подолюк В.А. умисно вчиняють посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддями Клок О.М., Гапончуком В.В. і Подолюком В.А. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності суддів Клок О.М., Гапончука В.В. і Подолюка В.А. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддями Клок О.М., Гапончуком В.В. і Подолюком В.А. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддями Клок О.М., Гапончуком В.В. і Подолюком В.А. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради юстиції України про не належну поведінку суддів Клок О.М., Гапончука В.В. і Подолюка В.А., які грубо порушують присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування СУ ДБР, ГПД НАБУ і ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради юстиції України — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.

Клок О.М. Гапончук В.В. Подолюк В.А. неправосудне рішення

Клок О.М. Гапончук В.В. Подолюк-В.А. неправосудне рішення 2

Поновлення-пропущеного-строку-на-апеляційне-оскарження

ухвала-Верховного-Суду-поновлення-строків-1

ухвала-Верховного-Суду-поновлення-строків-2

ухвала-Верховного-Суду-поновлення-строків-3

ухвала-Верховного-Суду-поновлення-строків-4

4 comments

  • цей єбанутий удурок Клок О.М. уже і раніше виносив замовні неправосудні рішення, якими садив в тюрму зовсім невинних людей. от один з таких прикладів: “Колегія суддів Опейда В.О., Лозовський А.О., Клок О.М. у змові з суддею Нововолинського міського суду Ференс-Піжук О. Р., виконуючи замовлення,- незаконно засудити завідомо невинного Бачинського Д.В., не «вбачали» підстав для задоволення клопотань про винесення окремих ухвал, та всі не існуючі фальшиві докази вини Бачинського Д.В., створені шляхом підроблення, поклали в мотивувальну частину свого завідомо не правосудного рішення: « …суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про доведеність винуватості Бачинського Д.В. ґрунтується на об’єктивно досліджених доказах. Вирок суду першої інстанції залишили без змін”. Дивно що ця тварюка досі ще жива. Я б на місці цього чоловіка, який невинним потрапив до тюрми через цього довбаного педофіла Клок О.М., вирвав би його гниле серце і винищив би усю його злочинну сім’ю, що б потім його уродські байстрюки не творили таких же самих безчинств, яких творить ця божевільна мавпа!

  • Зачухане попандопало Клок навряд чи знає про існування цієї постанови і про роз’яснення Верховного суду. Але якби він був не психом, не дебілом, дещо поміркованим і уважним то прислухався б до корисної доповіді заявника (якщо вже не хватило духу прочитати цю постанову і роз’яснення) та прийняв таке судове рішення, яке не зганьбило б його на всю Україну! Хоча я не виключаю і того, що брудні лапи Петра Денисюка дістали іудейську потвору Клока і на Волині. Хоча логіки втім немає. Верховний суд обов’язково скасує це ганебне рішення. А за таких підстав по цьому грьобаному придурку як мінімум уже плаче дисциплінарне провадження. Якби ж він задовольнив клопотання про поновлення строків (або відмовив у його задоволенні через не пропущення процесуальних строків), а згодом відмовив би у задоволенні апеляційної скарги – то цим би він точно прислужився збоченцю Петру Денисюку (так як такі рішення не підлягають оскарженню в касаційному порядку). Виходить так, що Клок, Гапончук і Подолюк настільки тупі і неадекватні, що навіть не здатні на мудрі афери! Сподіватимуся що ті, хто нещодавно стріляв з автомата і кидав гранати у постіль Петру Денисюку (в Рівно) тепер знають ще й інших три адреси інших трьох недороблених мудаків, які своїми діями заслуговують того ж самого, що і педік Петро Денисюк! Якщо наша влада робить вигляд що цього безчинства не бачить, тоді народ сам мусить боротися з цими удурками і єбанатами!

  • Этих ублюдков не то что ведрами гавном нужно люстрировать, но и сделать так, чтобы под ними земля горела. Не успел освободить свое кресло предыдущий глава Волынского апеляционного суда, как эти вшивые гамноеды Гапончук, Подолюк и Клок сразу превратили некогда показательный суд в мусоросвалку! Теперь в этом суде без взятки нельзя обычным путем решить ни одно судебное дело. По этому я согласен с тут высказанными мнениями, что этих долбоебов пора отведать нашим местным героям АТО, как это они уже сделали весьма успешно с маразматиком и беспредельщиком Денисюком. Глупо ожидать времени, когда эти пидрасы образумятся и станут на путь праведников! Продажная власть жевет за счет этих уродов, по этому трогать их никогда не будет.

  • І дійсно, ці три контужених дебіла на другому аркуші своєї гімняної ухвали вказали дати, які насправді не перевищують встановлених законом 5 днів на оскарження ухвали слідчого судді першої інстанції. Виходить що ці три удурки є шизофреніками або взагалі безмозкими уйобищами, які зовсім не розуміються на азах юриспруденції! Можете уявити собі як ці уроди судять людей. Хіба тепер дивно що по тюрмам сидять невинні люди, коли в судах сидять такі відморозки як Клок О.М., Гапончук В.В. і Подолюк В.А.? Хто міг дозволити цим тупорилим тварюкам одіти на їх свинячі шиї значки судді? Скільки можна терпіти продажну хунту ВРП і деградованого наркомана Зеленського?

Залишити відповідь до Ася Скасувати відповідь