Тютюн-Т.М.-Гладій-С.В.-Павленко-О.П.

Навіжена потороч Тютюн Т.М., Гладій С.В. і Павленко О.П.

Новости, Популярные новости, Суды

19.01.2021 року, через приймальну НАБУ, особа 1 подав на ім’я керівника ГПД Національного антикорупційного бюро України Калужинського А.В. заяву за вих. № 4159/19 про вчинені суддями Верховного Суду Калашніковою О.В., Білак М.В. і Губською О.А. умисних кримінальних правопорушень, яка того ж самого дня була зареєстрованою в НАБУ під вх.ЗГ № В-715.
У своїй заяві особа 1 вказав всі елементи вчиненого злочину: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона. Також, у своїй заяві особа 1 вказав всі ознаки вчиненого злочину: час, місце, спосіб, ПІП особи, місце його роботи і посаду, короткі обставини справи тощо. Крім цього, я самостійно кваліфікував вчинення злочину за правовою кваліфікацією – ч.3 ст.355, ч.3 ст.157, ч.2 ст.366, ч.2 ст.256, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Відповідно, в заяві за вих. № 4159/19 від 19.01.2021 року були всі необхідні дані для внесення її відомостей до ЄРДР впродовж 24 годин керівником ГПД НАБУ Калужинським А.В., у відповідності до положення п.6 ст.39 КПК України або уповноваженим детективом, при тому що положення нового КПК не вимагає від заявника зазначення в заяві усіх складових вчинення злочину тільки для того, що б керівник ГПД НАБУ Калужинський А.В. належним чином виконав свій професійний обов’язок – забезпечив внесення до ЄРДР відомостей з заяви про вчинене кримінальне правопорушення.
Зазначене також узгоджується із офіційною позицією суддів ВССУ, яка викладена в п.п.1.1 Узагальнень «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», затверджених на засіданні Зборів суддів ВССУ 23.12.2016 року: “…Визначений ч.1 ст.214 КПК обов’язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб’єктами такої заяви (повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Такі вимоги не передбачають здійснення оцінки обґрунтованості заяви чи повідомлення про правопорушення, а передбачають лише обов’язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення, які вона надає усвідомлено для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження”.
Звертаючись до керівника ГПД НАБУ із заявою про вчинене кримінальне правопорушення, особа 1 посилався на такі правові засади:
1) Згідно з п.1 ч.1 ст.303 КПК, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у не внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення;
2) Частиною 1 ст.306 КПК визначено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду;
3) Частиною 1 ст.214 КПК передбачено, що слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування;
4) Ч.2 ст.214 КПК визначено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР. При цьому, в реєстрі, згідно з п.4,5 ч.5 ст.214 КПК, зазначається попередня правова кваліфікація правопорушення з зазначенням статті Закону України про кримінальну відповідальність;
5) П.10 ч.1 ст.3 КПК визначає, провадження–це досудове розслідування і провадження, процесуальні дії у зв’язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
З аналізу вищенаведених положень кримінального процесуального законодавства витікає, що слідчі судді повинні керуватися положеннями ст.33-1 КПК України щодо предметної підсудності при здійсненні судового контролю у кримінальних провадженнях, в яких досудове розслідування вже розпочато та органом досудового розслідування визначена попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення.
Водночас, у випадку розгляду скарг на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, слідчі судді зобов’язані перевірити виконання органом досудового розслідування вимог ст.214 КПК при отриманні заяв та повідомлень про вчинення кримінального правопорушення, не вдаючись на даному етапі в оцінку відповідності повідомлення про злочин всім критеріям підслідності, визначеним п.1-3 ч.5 ст.216 КПК України.
Тим більше, вирішення пов’язаних з цим питань правової кваліфікації та доведення наявності всіх елементів складу кримінального правопорушення, підсудного Солом’янському районному суду м.Києва,
не може покладатися суддею на заявника. Навпаки, зі змісту ст.214 КПК слідує, що у разі, якщо у зверненні особа порушує перед органом розслідування питання про вчинення правопорушення, ініціюючи здійснення ним дій, визначених КПК, то навіть за умови, що результати аналізу наведених особою відомостей свідчать про відсутність ознак складу правопорушення, то такі відомості мають бути внесені до ЄРДР з подальшим закриттям кримінального провадження, відповідно до ст.284 КПК України.
Також, положення законодавства не передбачають здійснення суддею оцінки обгрунтованості заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а передбачають лише обов’язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення, які вона надає усвідомлено для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження. За змістом і логічним аналізом ст.214 КПК слідує, що заява чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, що підлягає передачі іншому органу досудового розслідування, (ч.5 ст.36 КПК), за підслідністю (ч.7 ст.214 КПК, ст.215 КПК) або за місцем проведення досудового розслідування (ч.2,4 ст.218 КПК), спочатку мають бути внесеними до Реєстру за місцем первісного подання у встановлений законом строк і лише після цього може бути вирішене питання щодо направлення зазначених заяв чи повідомлень за підслідністю.
Такий алгоритм дій узгоджується і з Положенням про порядок ведення ЄРДР, у п.1 та п.3 розділу 3, з якого йдеться про передачу за підслідністю або за місцем проведення досудового розслідування саме кримінального провадження, а не окремої заяви чи повідомлення.

Наведене свідчить про те, що оскаржувана особою 1 бездіяльність керівника органу досудового розслідування, яка полягала у не внесенні до ЄРДР відомостей поданої заяви за вих. № 4159/19 від 19.01.2021 року про вчинене кримінальне правопорушення суддями Верховного Суду Калашніковою О.В., Білак М.В. і Губською О.А. умисних кримінальних правопорушень у визначений КПК строк, була предметом оскарження у Солом’янському районному суді м.Києва.
Однак, у порушення ч.1 ст.2 КК України, п.1,4 ст.214 КПК України, Розділу 2 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Наказом ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року у порядку, визначеним п.5 ст.214 КПК України, станом на 22.01.2021 року особу 1 у жодний із способів так і не було повідомлено керівником ГПД НАБУ Калужинським А.В. або уповноваженим детективом про внесення до ЄРДР відомостей його заяви за вих. № 4159/19 від 19.01.2021 року про вчинене кримінальне правопорушення.
22.01.2021 року, що відповідало 2 процесуальному дню, особа 1 подав через канцелярію Солом’янського районного суду м.Києва скаргу за вих. № 4168/21 на бездіяльність керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В., яка виразилася у невнесенні до ЄРДР відомостей заяви за вих. № 4159/19 від 19.01.2021 року.
У відповідності до вимог ст.35 КПК, автоматизованою системою документообігу Солом’янського районного суду м.Києва, справа № 760/1710/21 була розподіленою на слідчу суддю Сергієнко Г.Л.
09.02.2021 року суддя Солом’янського районного суду м.Києва Сергієнко Г.Л. винесла Ухвалу у справі № 760/1710/21, якою відмовила особі 1 у задоволенні скарги за вих. № 4168/21 від 22.01.2021 року.
При чому, під час розгляду справи № 760/1710/21 суддя Сергієнко Г.Л. припустилася порушень норм матеріального і процесуального права, які надавали підставу для скасування оскаржуваної ухвали:
— не викликала у судове засідання суб’єкта оскарження — керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В.;
— викликала у судове засідання “представника” НАБУ, про призначення якого у справі суду не було доказів;
— викликала у судове засідання “представника” НАБУ, бездіяльність якого особою 1 не оскаржувалася;
— долучила до провадження письмові заперечення на скаргу особи 1 від працівника з Управління по роботі зі зверненнями громадян НАБУ, бездіяльність якого особою 1 не оскаржувалася;
— долучила до провадження письмові заперечення на скаргу особи 1 від працівника з Управління по роботі зі зверненнями громадян НАБУ, який не підтвердив своїх повноважень;
— долучила до провадження письмові заперечення на скаргу особи 1 від працівника з Управління по роботі зі зверненнями громадян НАБУ, який його належним чином не оформив;
— долучила до провадження письмові заперечення на скаргу особи 1 від працівника з Управління по роботі зі зверненнями громадян НАБУ, який передав його у не дозволений ДСА спосіб;
— долучила до провадження письмові заперечення на скаргу особи 1 від працівника з Управління по роботі зі зверненнями громадян НАБУ, який передав його до суду в електронній формі без цифрового підпису;
— проводила судове засідання без участі керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В.;
— при винесенні рішення покладалася на пояснення представника НАБУ, бездіяльність якого особою 1 не оскаржувалася, яка не підтвердила своїх повноважень, не наділена повноваженнями детектива, яка його належним чином не оформила та передала до суду у не дозволений ДСА спосіб, без цифрового підпису;
— при винесенні рішення знехтувала вимогами Наказу ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року, який вимагав від представника НАБУ Савченко Л.В., при передачі до ДБР заяви за вих. № 4159/19 від 19.01.2021 року про вчинені кримінальні правопорушення внести до ЄРДР необхідні відомості;
— не витребовувала і не досліджувала матеріали заяви особи 1, в світлі вимог ст.23 КПК;
— взамін розгляду скарги за вих. № 4168/21 від 22.01.2021 року вдалася до розгляду заяви за вих. № 4159/19 від 19.01.2021 року про вчинене правопорушення по суті справи, що не дозволено ст.26 КПК України;
— протиправно вирішувала ті питання, які законом віднесені до повноважень органу досудового розслідування (слідчого, детектива, процесуального керівника);
— стверджувала обставини справи, не маючи на те жодних підстав, доказів і повноважень;
— постановила протиправну ухвалу (відмовила у задоволенні скарги за вих. № 4168/21 від 22.01.2021 року на бездіяльність керівника ГПД НАБУ, яка виразилася у невнесенні до ЄРДР відомостей заяви № 4159/19 від 19.01.2021 року, чого не передбачено ч.1,4,5 ст.214 КПК України, Наказом ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року, Узагальненням про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду Цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.17 року за № 9-49/0/4-17, а також Узагальненням «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», затвердженого на засіданні Зборів суддів ВССУ 23.12.2016 року);
— постановила ухвалу (відмовила у задоволенні скарги за вих. № 4168/21 від 22.01.2021 року на бездіяльність керівника ГПД НАБУ, яка виразилася у невнесенні відомостей до ЄРДР), ґрунтуючись лише на результатах власного судового “розслідування”, чого не передбачено положенням КПК та Конституцією України тощо.
На підставі наведеного, НАБУ після виконання вимог ст.214 КПК, встановивши, що таке кримінальне провадження йому не підслідне, повинно передати таке кримінальне провадження іншому органу досудового розслідування за підслідністю, що у даному випадку і відбулося, як про це свідчать заперечення представника НАБУ, однак без внесення відомостей до ЄРДР, а суддя цей факт проігнорувала.
Слідча суддя Сергієнко Г.Л. не витребовувала і не досліджувала матеріали звернення особи 1 до керівника ГПД НАБУ. За таких обставин суддя приймав рішення виключно не з підстав, наявних у провадженні належних та припустимих доказів, а керувалася лише власними припущеннями, що є неприпустимим. Отже, слідчий суддя Сергієнко Г.Л. в повній мірі не з’ясувала всі обставини кримінального провадження, яке особою 1 оскаржувалося. В зв’язку з цим винесена ухвала у судовій справі № 760/1710/21 від 09.02.2021 року судді Сергієнко Г.Л. порушила норми матеріального і процесуального права. Слідча суддя Сергієнко Г.Л., постановивши ухвалу у судовій справі № 760/1710/21 від 09.02.2021 року, тим самим допустила грубі порушення норм КПК, а тому така ухвала підлягала скасуванню, а матеріали скарги – поверненню до Солом’янського районного суду м.Києва для виконання вимог ст.306-307 КПК України.
Пунктом 1 ч.2 ст.39 КПК України передбачено, що саме керівник органу досудового розслідування уповноважений визначати слідчого (детектива), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою – визначати старшого слідчої групи (групи детективів), який керуватиме діями інших слідчих (детективів). В таку групу слідчих (детективів) може бути включений і сам керівник органу досудового розслідування. Разом з тим, включення до групи слідчих (детективів) керівника органу досудового розслідування є необов’язковим, оскільки, в силу наданих процесуальним законом, зокрема п.п. 4,6 ч.2 ст.39 КПК України повноважень, керівник органу досудового розслідування уповноважений вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх порушення слідчим (детективом), здійснювати досудове розслідування, виконувати функції реєстратора кримінальних правопорушень, користуючись при цьому повноваженнями слідчого (детектива). А слідчий (детектив), відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КПК України, уповноважений починати досудове розслідування та розглядати подані йому клопотання.
В ст.9 (Законність) Кримінально процесуального Кодексу України зазначається:
«1.Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства».
Ухвала слідчого судді, у відповідності до ст.370 КПК, за результатами перевірки законності і обгрунтованості рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора має бути законною, обгрунтованою та вмотивованою. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Зміст ухвали за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора має відповідати вимогам ч.2 ст.372 КПК. Слідчий суддя при перевірці поданої скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора та при винесенні рішення за результатами розгляду такої скарги не повинен вирішувати питання, що можуть стати предметом судового розгляду в цьому кримінальному провадженні. Одночасно із визнанням рішення, дії чи бездіяльності слідчого, прокурора незаконним або необгрунтованим, в своїй ухвалі слідчий суддя може зазначити про те, що він зобов’язує посадову особу усунути допущене порушення, визначивши, яку саме дію необхідно припинити чи вчинити. Слідчий суддя самостійно не може прийняти те рішення, яке має бути прийняте слідчим чи прокурором на виконання ухвали, прийнятої за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора.
Частиною 4 ст.214 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор або ж детектив чи інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов’язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про правопорушення не допускається.
Як передбачено ч.1 ст.214 КПК України, слідчий (детектив) невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Тобто, з вище зазначеної правової норми випливає, що вона встановлює імперативний обов’язок після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення – унесення за нею відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Досудове розслідування, відповідно до ч.2 ст.214 КПК України, розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Крім цього, згідно Розділу 2 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Наказом Генерального прокурора України за № 298 від 30.06.2020 року, формування Реєстру розпочинається із внесення до нього слідчим, прокурором відповідних відомостей про кримінальне правопорушення, зазначених в заяві чи повідомленні про його вчинення.
Відповідно Положенню про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Наказом Генерального прокурора України за № 298 від 30.06.2020 року, облік кримінальних правопорушень, у тому числі за заявами, які надійшли до НАБУ здійснюється за дорученням керівника шляхом внесення до ЄРДР відомостей, визначених частиною 5 ст.214 КПК України.
Пунктом 8 частини 1 статті 3 КПК України встановлено коло посад, які підпадають під визначення керівник органу досудового розслідування, відповідно такою особою, як для даного прикладу являється – керівник ГПД НАБУ. Отже, подання заяви, яка є повідомленням про кримінальне правопорушення, зобов’язувало повноважного керівника ГПД НАБУ, шляхом надання доручення, забезпечити внесення до ЄРДР необхідних відомостей. Попри зазначене, викладені у заяві особи 1 відомості до ЄРДР не внесені, внаслідок чого досудове розслідування фактично не здійснюється. Ухилення від виконання вказаного обов’язку свідчить про бездіяльність керівника органу досудового розслідування, що тягне за собою карну відповідальність.
Також, згідно з Розділом ІІ Наказу Генерального прокурора України «Про єдиний реєстр досудових розслідувань» передбачено, що у випадку вчинення кримінального правопорушення досудове розслідування розпочинається невідкладно. За умови встановлення обставин, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення, проводиться досудове розслідування відповідно до вимог статті 214 КПК України.
Статтями 55, 129 Конституції України зазначається, що кожному громадянину гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових осіб та службових осіб. Відповідно до ч.1 ст.24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Згідно ч.1 ст.25 КПК України, прокурор, слідчий (детектив) зобов’язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Оскільки повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні, використання такої сукупності доказів, яка обгрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам, оскільки наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the United Kingdom), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (Рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» за № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Відповідно до п.2 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування» від 9 листопада 2012 року за № 1640/0/4-12, у статті 303 КПК визначено порядок оскарження бездіяльності слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто – впродовж 24 годин.
У відповідності до Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Листом від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17 пояснив наступне: «…Необхідність існування судового порядку оскарження аналізованого виду бездіяльності ґрунтується на закріпленні у ст.214 КПК обов’язку слідчого, прокурора невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. Таким чином, на відміну від процесуального порядку реагування на заяви та повідомлення про злочин, який було встановлено в КПК 1960 року, згаданий обов’язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб’єктами такої заяви (повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Наведене підтверджується імперативними положеннями ч. 4 ст. 214 КПК, згідно з якою відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається. Окрім КПК, нормативні засади, пов’язані із вчиненням зазначеної процесуальної дії, регламентовані Положенням про порядок ведення ЄРДР, затвердженим наказом Генерального прокурора України за № 298 від 30.06.2020 року, прийнятим на виконання вимог КПК України. Зазначені нормативні засади, як засвідчили результати проведеного аналізу судової практики, також беруться до уваги слідчими суддями під час розгляду аналізованого в межах цього підрозділу виду скарг. Таким чином, з огляду на чіткий обов’язок внесення слідчим чи прокурором відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР із встановленням обмеженого процесуального строку для його виконання, за наявності лише загальних вимог до заяв чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у переважній більшості випадків у разі встановлення факту звернення із заявою та констатації факту невнесення відомостей про кримінальне правопорушення в межах регламентованого ст.214 КПК 24-годинного строку, слідчі судді постановляють ухвали про задоволення скарг на бездіяльність слідчого чи прокурора. Відтепер у всіх справах обов’язковим є проведення досудового розслідування (прояв засади публічності), яке розпочинається слідчим, прокурором негайно після внесення заяви потерпілого до Єдиного реєстру досудових розслідувань».
В статті 306 КПК України (Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування) зазначається: «2.Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п’яти днів з моменту надходження скарги. 3.Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність належним чином повідомленого слідчого (детектива) чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги».
У відповідності до ст.26 КПК України (Диспозитивність) законодавцем передбачається таке:
“1.Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. 3. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом”.
Статтею 214 КПК України (Початок досудового розслідування) передбачено таке:
“1. Слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування. 2. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Генеральною прокуратурою України за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
3. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після завершення огляду. У разі виявлення ознак кримінального правопорушення на морському чи річковому судні, що перебуває за межами України, досудове розслідування розпочинається негайно; відомості про нього вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань при першій можливості.
4. Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов’язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
5. До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про:
1) дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;
2) прізвище, ім’я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника;
3) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення правопорушення;
4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела…”.
Усе вищенаписане, згідно ст.409, 412 КПК України, вимагало в апеляційному порядку скасування такої неправосудної ухвали. Тому, особа 1 подав 23.02.2021 року апеляційну скаргу за вих.№ 4268/23 на Ухвалу слідчого судді Солом’янського районного суду м. Києва Сергієнко Г.Л. у судовій справі № 760/1710/21 від 09.02.2021 року.
У своїй апеляційній скарзі за вих.№ 4268/23 від 23.02.2021 року особа 1 зазначав, що дана скарга подається у зв’язку з неправильним застосуванням слідчою суддею Солом’янського районного суду м.Києва Сергієнко Г.Л. норм матеріального права і порушення норм процесуального права, винесенням неправосудної ухвали у судовій справі № 760/1710/21 від 09.02.2021 року, а також на підставі вимог ст. 55, 57, 60, 64, 68 Конституції України, ст. 21, 23, 26, 55, 56, 117, 214, 220, 284, 303-307, 350, 392, 393, 395, 396, 398, 407, 409, 410, 413, 422, 447, 534, 535 КПК України, Рекомендацій 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року, Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.2017 року за № 9-49/0/4-17) та Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини. Крім цього, особа 1 формально клопотав у своїй скарзі поновити пропущений строк на оскарження ухвали у справі № 760/1710/21 від 09.02.2021 року: ухвалу у судовій справі № 760/1710/21 від 09.02.2021 року було винесено без участі особи 1. Копію ухвали у судовій справі № 760/1710/21 від 09.02.2021 року особа 1 отримав 22.02.2021 року наручно, а апеляційну скаргу подав через канцелярію Київського апеляційного суду 23.02.2021 року, що у відповідності до вимог ч.5 ст.115 КПК України, відповідає 1 (першому) процесуальному дню. На проголошенні вступної і резулятивної частини ухвали особа 1 не був.
В якості належних і припустимих доказів особа 1 долучив до матеріалів апеляційної скарги копії відповідних документів, які повністю обгрунтовували його доводи.
У відповідності до ст.35 КПК, автоматизованою системою документообігу Київського апеляційного суду провадження № 11-сс/824/1966/2021 було розподілено на колегію суддів з розгляду кримінальних справ у складі головуючого судді Гладія Степана Васильовича та суддів Павленко Оксани Петрівни, Тютюн Тетяни Миколаївни.

15.03.2021 року, із затримкою розгляду даного апеляційного провадження на 20 календарних днів, відбулося явно нездорового характеру судове засідання у провадженні № 11-сс/824/1966/2021 з розгляду Апеляційної скарги за вих. № 4268/23 від 23.02.2021 року на Ухвалу слідчого судді Солом’янського районного суду м. Києва Сергієнко Г.Л. у судовій справі № 760/1710/21 від 09.02.2021 року, на якому колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ у складі головуючого судді Гладія С.В., суддів Павленко О.П. і Тютюн Т.М. повторно порушила встановлений КПК порядок ведення судового засідання. Крім цього, розгляд скарги особи 1 проводився в три етапи і знову виходив за рамки робочих годин (з 17-41 до 18-44): розгляд заяви про відвід, розгляд клопотань та розгляд скарги.
При цьому, судді Гладій С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М. повторно з’явилися у судове засідання у нетверезому та зовсім не адекватному стані, через що не відлучалися до нарадчої кімнати для прийняття рішення за наслідками розгляду клопотання особи 1 про поновлення строків на апеляційне оскарження Ухвали слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва Сергієнко Г.Л. у судовій справі № 760/1710/21 від 09.02.2021 року та протиправно вимагали від особи 1 надати пояснення по суті поданої заяви до ГПД НАБУ про вчинення правопорушення.
При чому слід окремо зазначити, що на цей раз судді Гладій С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М. чомусь уже не відмовили особі 1 у поновленні процесуальних строків на оскарження ухвали слідчого судді, в той час як вони раніше це уже робили за ідентичних підстав. Останнє доводить, що дані судді виносять неоднакові судові рішення в одних і тих самих питаннях, що заставляє засумніватися у наявності у них справжніх документів про вищу юридичну освіту та про право здійснювати правосуддя.
Також, як це добре видно на відеозапису судового засідання, судді Гладій С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М. розглядали апеляційну скаргу за вих. № 4268/23 від 23.02.2021 року по суті справи, однак вкінці розгляду такої скарги не провели обов’язкового етапу безпосереднього дослідження матеріалів судової справи, як це і вимагається положенням ст.23 КПК України.
Це саме стосується і наслідків розгляду усної заяви від 15.03.2021 року про відвід суддям Гладій С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М., які умисно приховали від судового розгляду усі перераховані особою 1 підстави для їх відводу у даному судовому провадженні, які повністю узгоджуються із положенням ЄСПЛ і КПК України. Більше цього, у зухвале порушення вимог ст.106 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, судді Гладій С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М. не описали заявлені підстави для відводу в описовій частині їх ганебної ухвали та не надали їм правової оцінки.
26.03.2021 року особі 1 було видано наручно копію ухвали у провадженні № 11-сс/824/1966/2021 за наслідками розгляду його апеляційної скарги, з якої стало відомо, що судді Гладій С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М. знову вчинили підроблення, так як завідомо неправдиво описали суть апеляційної справи (викривили процесуально значимі факти) і безграмотно надали оцінку діям слідчого судді.
А саме, як це зазначається в першому-другому абзаці третьої сторінки шахрайської ухвали суддів Гладія С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М. у провадженні № 11-сс/824/1966/2021 (цитата): “…то слідчий суддя, детально проаналізувавши зміст заяви про вчинене кримінальне правопорушення, дійшов висновку про те, що факт незгоди з судовим рішенням, а також що процесуальними рішеннями та діями суддів не свідчить про їх неправосудність та вчинення кримінальних правопорушень. Колегія суддів з таким висновком погоджується і доводи апеляційної скарги його не спростовують”.
Отож, ці три алкогольних сепаратиста-дебіли тим самим стверджують, що слідчий суддя мав право, рівно як і вони самі (раз вимагали надати пояснення по цій самій заяві), розглядати по суті справи заяву особи 1 про вчинені кримінальні правопорушення. А як же тоді бути із табу на цей самий рахунок, встановленим ст.26, 370, 372 КПК України? А як же тоді бути із вимогами Наказу ГПУ за № 298? А як же тоді бути із обов’язковістю проведення досудового розслідування за рахунок органу досудового розслідування, а не слідчого судді чи колегії суддів з апеляційної палати?
Далі, як це зазначається в п’ятому абзаці третьої сторінки безграмотної ухвали суддів Гладія С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М. у провадженні № 11-сс/824/1966/2021 (цитата): “Як правильно зазначив слідчий суддя, посилаючись на приписи цих норм, внесенню до ЄРДР підлягають відомості не з будь-якої заяви чи повідомлення, а лише з тих, які містять достатні відомості, тобто об’єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину і підтверджують реальність конкретної події злочину…”, що власне у заяві особи 1 і було вказаним. А саме, що судді Калашнікова О.В., Білак М.В. і Губська О.А. умисно знехтували зізнанням представника ЦВК, який визнав позов особи 1 доречним, а вину – наявною.
Також, що через незаконне рішення даних суддів особа 1 втратив 200 000 грн. та програв сфальшовані вибори. Також, що дані судді перевищили свої повноваження адже протиправно відмовили у визнанні пільги в особи 1 учасника бойових дій, чим додатково завдали йому матеріальної шкоди на 2600 грн., а моральної (по Ерделевському) – на 200000 грн. При чому, на судовому засіданні судді Гладій С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М. задовольнили клопотання особи 1 і залучили з цього приводу до провадження № 11-сс/824/1966/2021 документальні докази. Тоді про відсутність яких доказів ці підлі тварини стверджували в ухвалі?
Про який “абстрактний” характер заяви про вчинені кримінальні правопорушення писали ці ублюдки в своїй безграмотній і неправосудній ухвалі?
І що найзлочинніше і найдуркуватіше, як це зазначається в другому-третьому абзаці четвертої сторінки ганебної ухвали суддів Гладія С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М. у провадженні № 11-сс/824/1966/2021 (цитата): “Про розгляд скарги на бездіяльність повідомлялися НАБУ та заявник шляхом направлення повістки про виклик та по телефону. Враховуючи те, що в судове засідання не прибули уповноважена особа НАБУ (представник Савченко Л.В. подала письмові пояснення з проханням розглянути скаргу без її участі), та скаржник, який подав аналогічного змісту клопотання, розглянувши скаргу без виклику саме керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В., процесуальних порушень слідчим суддею допущено не було…”, і що “Не було необхідності у слідчого судді витребовувати матеріали звернення до керівника ГПД НАБУ, враховуючи те, що в його розпорядженні була копія заяви про вчинене кримінальне правопорушення”.
По-перше, у ГПД НАБУ зберігається не копії заяв про вчинені кримінальні правопорушення, а їх оригінали. Бездарні пархаті алкогольні свині Гладій С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М. досі мусили б це знати. По-друге, вимогами ст.23 КПК України передбачено, що все-таки судді повинні витребовувати матеріали справ і безпосередньо досліджувати їх, особливо у даному прикладі, де досі не відомо, яке рішення прийняв Калужинський А.В. за отриманою заявою від особи 1 про вчинені кримінальні правопорушення. По-третє, у відповідності до вимог Наказу ГПУ за № 298 від 20.08.2019 року, зміна підслідності заяви про вчинене кримінальне правопорушення мусить супроводжуватися одночасним внесення відомостей до ЄРДР, чого Савченко Л.В. досі не зробила, а слідча суддя – це приховала. По-четверте, НАБУ – це структура, яка не являється органом досудового розслідування, так як на 90% складається з управлінь, робота яких побудована на Законі України “Про звернення громадян”. Відповідно, Савченко Л.В. не є тою особою, яка наділена правом розглядати заяви про вчинені кримінальні правопорушення, а також не має права приймати участь у судовому розгляді справ, так як не являється детективом. Більше цього, у матеріалах судової справи (першого і другого рівня судів) немає жодного доказу того, що Савченко Л.В. взагалі являється працівником ГПД НАБУ і що вона була уповноважена Калужинським А.В. на розгляд заяви особи 1 про вчинені кримінальні правопорушення. Натомість, вона являється працівником Управління по роботі зі звернення громадян, яке в своїй діяльності керується виключно Законом України “Про звернення громадян”. Особа 1, як це чітко написано в його заяві про вчинені кримінальні правопорушення, звертався до керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В. у порядку ст.39 КПК України, що зовсім не має відношення до Закону України “Про звернення громадян”. Тому, слідча суддя Сергієнко Г.Л. та судді Гладій С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М. мусили це добре знати, однак бездарність, безграмотність, розумова відсталість, сепаратизм і алкоголізм остаточно взяли над ними верх.
Поза тим, судді Гладій С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М. порушили таємниці нарадчої кімнати.
А саме, резолютивна частина ухвали у провадженні № 11-сс/824/1966/2021 була оголошена 15.03.2021 року, а повний її текст був проголошеним лише 19.03.2021 року. За таких підстав, весь цей час вказані судді мусили готувати та узгоджувати зміст вказаної ухвали в нарадчій кімнаті. Натомість, вказані судді в період з 15.03.2021 року по 19.03.2021 року включно, приймали участь у 25 (двадцяти п’яти) судових справах, згідно Реєстру судових рішень. Перевіривши інформацію в Єдиному реєстрі судових рішень особа 1 з’ясував, що судді Гладій С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М. в цей час не займалися своїми прямими обов’язками по винесенню справедливого рішення, а розглядали усі наступні судові справи в загальній кількості – 25 штук.
При цьому слід зазначити, що станом на 15.03.2021 року судді Гладій С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М. винесли біля 6-ти неправосудних ухвал, якими частково нівелювали кропіткі досягнення громадської організації, а з іншої – перешкодили наповненню державної скарбниці на десятки мільйонів гривень, тим самим суттєво послабивши боєздатність наших військ (військової компанії на сході України) та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури).
Крім цього, судді Гладій С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М. надали особі 1 наручно дві копію Ухвали у провадженні № 11-сс/824/1966/2021 (одна з них про розгляд заяви про відвід), які зовсім не відповідають вимогам Наказу ДСА за № 814 від 20.08.2019 року «Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах… з розгляду цивільних і кримінальних справ» та вимогам Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, адже:
— кожна друга сторінка аркушу заповнена описовою частиною судового рішення;
— кожна друга сторінка аркушу не перекреслена;
— декотрі слова віддруковані жирним кольором;
— розмір шрифту значно менший встановленого;
— містить міжрядкові відступи;
— не зазначено в правому верхньому куті ухвали “Копія відповідає оригіналу”;
— не містить запису про місцезнаходження оригіналу Ухвали, що робить з такого судового документу абсолютно недієздатний шматок паперу. А другий примірник Ухвали у провадженні № 11-сс/824/1966/2021, крім усього перерахованого вище, ще й не зшитий, не опломбований гербовою печаткою, а на пломбі не вказано кількість аркушів, не має підписів секретаря та судді, також не зазначено їх прізвищ, імен і по-батькові, а також не має дати створення даної копії ухвали.
У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи: 1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Отож, хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі майже шести років гинуть в АТО (ОСС) найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України?
Судді Гладій С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М. явно через свою корумпованість, нахабність, бездарність, протиправність і неадекватність напевно забули про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на своїх шиях і у відповідності до європейських стандартів прав людини. Більше цього, судді Гладій С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М. саме у такий спосіб сплюндровують добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми злочинними діями героїчні досягнення українського народу.
Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ОСС) і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цим ганебним диверсантам фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Усе вищенаписане дає підстави вважати, що судді Гладій С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М. вчинили кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.368, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що провадження № 11-сс/824/1073/2021 також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність суддів Гладій С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії суддів Гладій С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Судді Гладій С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, систематично перевищують свої службові повноваження, виносять неправосудні ухвали, вчиняють службові підроблення, приховують підстави для самовідводу, незаконно відмовляють у задоволенні заяв про їх відвід, відмовляють у наданні копій ухвал про відмову у задоволенні заяв про їх відвід, порушують таємниці нарадчої кімнати, перекручують значення фактів, імітують розгляд апеляційних скарг, надають допомогу злочинним особам і організованим кримінальним угрупуванням, культивують і поширюють корупцію, перешкоджають доступу до правосуддя, протидіють громадській діяльності, переслідують громадських діячів, порушують присягу судді, тим самим саботуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Судді Гладій С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М. умисно вчиняють посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддями Гладій С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності суддів Гладій С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддями Гладій С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М. містять всі ознаки злочину, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.368, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ст.170, ч.1 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддями Гладієм С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої ради правосуддя про не належну поведінку суддів Гладій С.В., Павленко О.П. і Тютюн Т.М., які регулярно порушують присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування ГПД НАБУ, СУ ДБР, ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої ради правосуддя — відкриття дисциплінарних справ. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.

Тютюн-Т.М.-Гладій-С.В.-Павленко-О.П.-неправосудна-ухвала-1

Тютюн-Т.М.-Гладій-С.В.-Павленко-О.П.-неправосудна-ухвала-2

Тютюн-Т.М.-Гладій-С.В.-Павленко-О.П.-неправосудна-ухвала-3

Тютюн-Т.М.-Гладій-С.В.-Павленко-О.П.-неправосудна-ухвала-4

тютюн-Т.М.-порушення-нарадчої-кімнати

Павленко-О.П.-порушення-нарадчої-кімнати

Гладій-С.В.-порушення-нарадчої-кімнати

4 comments

  • Эта йобнутая сепаратистка Тютюн вообще не по плану ведет заседание суда: выслушала от заявителя жалобу по существу, а уже только потом зачитала суть жалобы, выслушала ходотайства жалобщика о присоединении к судебному делу копии документов, а результатов о решении суда на сей счет почему то не объявила, выслушала ходотайство об возобновлении сроков на обжалование решения следствененого судьи, а в совещательную комнату не отлучалась… Такое впечатление что она первый день пришла работать в суд! А вот предавать интересы своей страны у нее куда лучше получается. По мраморной бледности покровов ее лица можно догадаться, что Тютюн болеет раком, миомой матки или климактерическими кровотечениями. Бог уже наказал эту подлую тварь за ее издевательства над людьми, пока наши атошники решаются как и когда это с ней сделать! Что б она быстрее сдохла, вместе со своими родственниками, тварь конченная!

  • На цьому відео видно реальні мегарозміри ожирілої шиї і живота псевдо-судді Гладія. Тепер я здогадуюсь, чому він порушує карантинний режим і не одіває маски. Фактично цю маску немає на що одівати: його вуха неприродно задалеко розміщені від його свинячого роту і носу, якісь ненормально загострені як у чупакабри, а шия – відтопирюється на сантиметрів 15-20. Хіба під такою вагою свинячого сала витримає якась маска? Судячи з його третьої степені ожиріння, у нього навряд чи є мізки. Зазначай при ожирінні 3 степені усі людські органи обростають і перероджуються у жир: серце, печінка, нирки, підшлункова. Не думаю що це не стосується і його свинячих мізків, якщо вони у нього колись взагалі були!

  • трійка йобнутих і твердолобих сепаратиста, які і не приховують своєї диверсійної мети – потенційно шкодити інтересам української держави! в усіх їх діях прослідковується безграмотність, безмозкість, корупційність, саботаж, диверсія та показові знущання над учасниками їх ганебного процесу! цих тварюк потрібно не просто люструвати гімном, але і нещадно вішати чи топити у Дніпрі як державних зрадників! якщо пархаті урядовці приховують їх злочини – то це ще не має означати, що народ України має терпіти одних і других виродків! самосуд ще ніхто не скасовував. останній потрібен нам як спосіб виживання в умовах, які для нас створює іудейський уряд!

  • жодного разу ще не бачила, що б стара шльондра Павленко не спала на судовому засіданні. вона що, наркоманка, токсикоманка чи алкоголічка? яка з неї нафіг користь у судовому засіданні, якщо вона постійно спить? це клімактеричне стерво не пасе задніх і стосовно ожирілості. скоро обжене алкогольну мега-свиню Гладія! а судячи з того, що Павленко регулярно смердить як тхір, то можна здогадатися, що вона ніколи не миється і не підмиває свою триперну манду. бридко подумати, що це є справжня суддя, а не кусок собачого лайна і що такі ганебні судді як Павленко отримують із наших податків заробітну плату в 600 тисяч гривень!

Залишити відповідь