Циос_Данило_Олександрович

Спека – зброя аферистів Циос Д.О. і ТОВ «Електросервіс»

Бизнес, Люди, Новости, Популярные новости

09.06.2018 року ТОВ «Електросервіс» (04050, м.Київ, вул.Глибочицька 53, 3 поверх; код ЄДРПОУ 22954148; засновники: Чебаненко Олександр Васильович, 300 225 грн. (60%), Чебаненко Василь Олександрович, 100 075 грн. (20%), Гриценко Олег Васильович, 100 075 грн. (20%); директор: Чебаненко Олександр Васильович; основний вид діяльності 95.22 (Ремонт побутових приладів, домашнього та садового обладнання); тел.: (044)428-65-65, (067) 428-65-65, (095) 428-65-65, (063) 428-65-65; вайбер: (063) 428-65-65; статутний капітал – 500 375 грн.; дохід в 2020 році – 4 613 000 грн.) силами своїх найманих працівників (один з яких – Циос Данило Олександрович) забезпечило так званий ремонт зовнішнього блоку кондиционеру марки «LG-LS—L1261HL” в межах заміни нібито «згорілого» компресора марки Samsung, за що особа 1 сплатив готівковими коштами 16000 тисяч гривень. В той же самий час Циос Д.О. надав суттєві підстави засумніватися утім, що причиною неналежної роботи кондиціонера «LG-LS—L1261HL” став “згорілий” компресор, а не щось інше (приміром, пусковий конденсатор). В дану суму коштів входили послуги з гарантійного (безоплатно, впродовж перших шести місяців, після здачі виконаних робіт) і післягарантійного ремонту (платно, за ціною зношених або зіпсутих деталей, впродовж півтори року).
Специфічність укладеного договору пояснювалася тим, що у зв’язку з відсутністю у майстра з ремонту охолоджувального (холодильного) обладнання Циос Д.О. вимірювального обладнання, а також через брак належних знань і практичної підготовки, останній неправильно підключив подачу електричного струму на обмотки щойно проданого ним компресора «Samsung», внаслідок чого даний компресор вийшов з ладу – згоріла основна (робоча) обмотка компресора.
Як результат, у вересні і листопаді місяцях 2018 року кондиционер марки «LG-LS—L1261HL” вже двічі переставав працювати. З цього приводу особа 1 неодноразово звертався до Циос Д.О. за номером його мобільного телефону +38 (067) 949-13-16 та +38 (093) 487-80-63 і просив у терміновому порядку усунути виниклі негаразди, виходячи з раніше укладеної домовленості: відремонтувати непрацюючий кондиціонер за першим же дзвінком та впродовж лише однієї доби. Однак, Циос Д.О. регулярно порушував раніше досягнуті домовленості та відмовлявся ремонтувати непрацюючий кондиціонер, позаяк і не хотів замінювати виведеного ним з ладу компресора. При цьому, Циос Д.О. часто вдавався до погроз таємним чином пробратися на територію офісу і остаточно знищити дане майно.
06.09.2019 року з цього приводу було проведено зустріч особи 1 із заступником директора ТОВ «Електросервіс» Гриценко Олегом Васильовичем, на якій особа 1 вручив останньому копію розписки від 09.06.2018 року про отримання Циос Д.О. коштів від особи 1, копію бейджика Циос Д.О. і фото іншого працівника ТОВ «Електросервіс», який допомагав виконувати ремонтні роботи Циос Д.О.
За словами заступника директора ТОВ «Електросервіс» Гриценко О.В., він упізнав по фотографії іншого працівника свого товариства, якого представив родичем Циос Д.О. Із слів Гриценко О.В. витікало, що Циос Д.О. і його родич дійсно виконують роботи з ремонту кондиціонерів за описаною вище шахрайською схемою, а отриману виручку привласнюють, навіть не сплачуючи податки.
А оскільки під час даної розмови із Гриценко О.В., в офіс ТОВ «Електросервіс» прийшла жінка-клієнт з метою оформлення гарантійного ремонту придбаного нею холодильника, який вийшов з ладу, то особа 1 на даному прикладі переконався в існуванні у даному товаристві добре налагодженої схеми шахрайств: взамін належної реєстрації клієнта з гарантійного ремонту придбаного нею холодильника, працівники ТОВ «Електросервіс» незрозуміло з яких причин запропонували цьому клієнту зателефонувати якійсь особі, яка мала згодом приїхати до неї додому і відремонтувати даний холодильник. Саме за таких умов ТОВ «Електросервіс» роками безкарно використовує незареєстрованих найманих працівників, а відповідно – отримує прибуток, якого згодом не оподатковує і не сплачує ЄСВ.
Крім цього, Гриценко О.В. повідомив, що ТОВ «Електросервіс» уже не надає послуги з ремонту кондиціонерів, а ті послуги що раніше надавалися – були в межах ремонту кондиціонерів виключно марки «Samsung».
Ознайомившись із відкритою базою даних ЄДР юридичних і фізичних осіб-підприємців веб-сайту Міністерства юстиції України особа 1 дійшов висновку, що ТОВ «Електросервіс» не має дозволів на проведення ремонту кондиціонерів, а відтак – виходила за рамки своєї легітимної господарської діяльності та отримувала прибуток, який згодом не оподатковувала в силу вищеописаної шахрайської схеми. Крім цього, як це з’ясувалося зі слів заступника директора ТОВ «Електросервіс» Гриценко О.В., що у його товаристві насправді не зареєстровані як наймані працівники Циос Д.О. і його родич, що виявляє факт приховування у даному товаристві найманої робочої сили, не сплату податків та ЄСВ, що є податковими злочинами.
З останнього витікає, що ТОВ «Електросервіс», не маючи на те відповідних дозволів, продовжував і надалі ремонтувати кондиціонери, тим самим порушуючи права клієнтів і чинний Податковий Кодекс України: бездозвільна господарська діяльність (фіктивна господарська діяльність). Крім цього, на сплачені особою 1 кошти, в сумі 16000,00 грн., ані ТОВ «Електросервіс», ані громадянин Циос Д.О. так і не надали жодного платіжного документу особі 1, що є доказом допущеного порушення фінансової дисципліни. А оскільки саме цю суму коштів не було проведено через бухгалтерію ТОВ «Електросервіс», то є підстави вважати, що тут також має місце порушення Податкового законодавства в частині не сплати податків.
У відповідності до ст.194 КК України (Умисне знищення або пошкодження майна), зазначається:
1. Умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах,- карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
2. Те саме діяння, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки,- карається позбавленням волі на строк від трьох до п’ятнадцяти років.
Основним безпосереднім об’єктом злочину є право власності. Додатковими факультативними об’єктами можуть виступати громадський порядок, екологічна безпека, життя і здоров’я людини. 2. Предметом злочину може бути будь-яке майно, як рухоме, так і нерухоме, крім окремих його видів, знищення чи пошкодження яких передбачено КК як спеціальний вид знищення чи пошкодження майна. Тобто, коли такий вид майна є ознакою іншого самостійного складу злочину або знищення чи пошкодження майна є способом вчинення більш тяжкого злочину (наприклад, ст.113, 252, 258, 292, 298, 338, 347, 352, 357, 360, 378, 399, 411). Поняття “майно” у диспозиції ст. 194 має дещо інше значення, ніж в диспозиціях ст.185-187, 189-191. Про особливості майна як предмета злочину, передбаченого ст. 194- 196 КК України.
У багатьох випадках за знищення (зруйнування), пошкодження (зіпсуття) певних видів майна передбачено адміністративну відповідальність (це має місце зокрема у випадках, передбачених ст.46-1, 56, 57, 61, 65, 66, 72, 103-2, 109, 111, 114, 115, 116-2, 117, 139 КАП), що часто створює складнощі у правовій оцінці скоєного. У разі конкуренції ст.194 КК України і відповідної норми КАП, яка передбачає відповідальність за умисне знищення, пошкодження майна, слід керуватися правилом, закріпленим у ч.2 ст.9 КАП.
Предметом знищення чи пошкодження у злочині, передбаченому ст.194 КК України, може бути тільки чуже майно. Про поняття чужого майна див. коментар, викладений у Загальних положеннях до цього розділу.
Для кваліфікації діяння за ст.194 КК України не має значення, кому саме і за правом якої форми власності (державної, колективної, приватної тощо) належить майно, яке є предметом знищення чи пошкодження. Знищення чи пошкодження власного майна, у тому числі майна, яке є спільною власністю винного та інших осіб, не утворює складу цього злочину. Знищення або пошкодження особою майна, яке було предметом вчиненого нею викрадення, кваліфікується тільки як викрадення. Кваліфікація дій винної особи за сукупністю злочинів, які полягають у викраденні майна, і злочинів, які полягають у його умисному знищенні чи пошкодженні, можлива лише у разі їх реальної сукупності (наприклад, це може мати місце у разі, коли знищення чи пошкодження майна є способом готування до його викрадення, або коли викрадення майна супроводжується знищенням чи пошкодженням майна, яке є частиною того майна, що викрадається). Об’єктивна сторона злочину характеризується суспільне небезпечними діями, які полягають у знищенні чи пошкодженні майна, наслідками у вигляді шкоди у великих розмірах і причинним зв’язком між вказаними діями і наслідками. Знищення чи пошкодження чужого майна можуть бути здійснені у будь-який спосіб (розбиття, розламування чи розрізання речі на шматки, дія на річ водою чи повітрям, повне чи часткове розчинення її у воді чи інших рідинах тощо). Умисне знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом утворює кваліфікований склад цього злочину і потребує кваліфікації за ч.2 ст.194 КК України. Використання майна за його призначенням, що призвело до припинення його існування (наприклад, спалення палива), не може розглядатися як спосіб його знищення чи пошкодження, а тому не утворює складу розглядуваного злочину. За наявності для того підстав зазначені діяння можуть розглядатися як привласнення чи розтрата такого майна.
Якщо знищення чи пошкодження майна є ознакою іншого злочину, то такі дії, за загальним правилом, кваліфікуються за статтею, що передбачає відповідальність за цей злочин. Додатково кваліфікувати їх ще й за ст.194 КК України необхідно лише у випадках, якщо зазначені дії вчинювались способом чи спричинили суспільно небезпечні наслідки, які не враховані у статті, що передбачає відповідальність за такий злочин. Такою (за ч.2 ст.355 КК України та ч.2 ст.194 КК України), наприклад, має бути правова оцінка дій, які виразились у примушуванні до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань, поєднаному з пошкодженням чи знищенням майна шляхом вибуху, підпалу чи іншим загальнонебезпечним способом.
Термінологічна конструкція “знищення або пошкодження” передбачає як вчинення певного роду діяння, так і настання відповідних суспільне небезпечних наслідків. При цьому наслідки мають головне значення, оскільки саме з ними закон пов’язує момент закінчення злочину.
Знищення майна – це доведення майна до повної непридатності щодо його цільового призначення. Внаслідок знищення майно перестає існувати або повністю втрачає свою цінність.
Пошкодженням майна визнається погіршення якості, зменшення цінності речі або доведення речі на якийсь час у непридатний за ЇЇ цільовим призначенням стан.
У випадках, коли для вирішення питання про те, чи втрачено внаслідок вчиненого діяння можливість використання майна за цільовим призначенням або наскільки зменшилась його цінність, потрібні спеціальні знання, необхідно призначати відповідну експертизу. За своєю конструкцією склад злочину, передбачений ст.194 КК України, є матеріальним. Обов’язковими ознаками його об’єктивної сторони є заподіяння цим діянням великої шкоди і причинний зв’язок між діянням та заподіяною шкодою. Шкода у великих розмірах – ознака оціночна. Вирішення питання про те, чи є заподіяна шкода великою, вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи (вартості майна, обсягу, кількості предметів, значущості його для власника, матеріального становища потерпілого тощо).
Виходячи із законодавчого визначення значної шкоди як кваліфікуючої ознаки у ряді інших злочинів проти власності, видається, що шкода у великому розмірі у складі умисного знищення або пошкодження майна може бути визнана тоді, коли цим злочином спричинено матеріальні збитки приблизно на суму, яка в двісті п’ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Визначення розміру шкоди знищеного чи пошкодженого майна окремих видів здійснюється за таксами, встановленими відповідними нормативно-правовими актами. В окремих випадках розмір шкоди може бути визначено шляхом проведення відповідної експертизи. При визначенні розміру шкоди враховуються лише реальні матеріальні збитки. Упущена вигода до уваги братися не повинна.
На відміну від злочину, передбаченого ст.194 КК України, умисне знищення чи пошкодження окремих спеціальних видів майна утворює склад відповідного злочину незалежно від розміру заподіяної такими діями шкоди, офіційних документів, штампів та печаток (ст.357 КК України), майна службової особи або громадянина, який виконує громадський обов’язок, судді, народного засідателя, присяжного, захисника, представника особи та їх близьких родичів (ст.352, 378, 399 КК України).
Цей злочин є закінченим з моменту, коли чуже майно пошкоджено або знищено і шкода від цього є великою. Суб’єктом злочину може бути осудна особа, яка досягла 16-річного (ч.1 ст.194 КК України) або 14-річного (ч.2 ст.194 КК України) віку. Умисне знищення або пошкодження майна, вчинене службовою особою з використанням свого службового становища, потребує додаткової кваліфікації за ст.364 (423) або 365 (424) КК України. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом. При цьому свідомістю винного охоплюється той факт, що в результаті його дій власникові майна заподіюється велика шкода. У разі знищення чи пошкодження майна загальнонебезпечним способом винний передбачав, що він завдає чи може завдати фізичної шкоди людям, а так само знищити чи пошкодити майно інших фізичних чи юридичних осіб, крім майна, на яке вчинюється посягання, або може і повинен це передбачати.
Стосовно таких наслідків, як загибель людей чи інші тяжкі наслідки, психічне ставлення винної особи може характеризуватись як умисною, так і необережною формою вини. У тих випадках, коли внаслідок умисного знищення або пошкодження чужого майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом “потерпілому з необережності було заподіяно смерть, вчинене слід кваліфікувати тільки за ч.2 ст.194 КК України. Якщо ж винний передбачав і бажав або свідомо допускав настання цих наслідків, його дії мають кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст.194 КК України і відповідною частиною ст.115 КК України. Мотив і мета не є обов’язковими ознаками цього злочину, але їх встановлення є важливим в плані відмежування його від інших злочинів, вчинення яких може супроводжуватись знищенням чи пошкодженням чужого майна. Це, зокрема, стосується таких злочинів, як диверсія (ст.113 КК України), вимагання (ст.189 КК України), терористичний акт (ст.258 КК України), масові заворушення (ст.294 КК України). Якщо винний знищує чи пошкоджує спеціальний вид майна, відповідальність за знищення чи пошкодження якого передбачена окремою статтею КК. вважаючи при цьому, що він посягає на майно не спеціального виду, його дії слід кваліфікувати за спрямованістю умислу – як замах на умисне знищення чи пошкодження чужого майна (за ст. ст. 15 і 194). Якщо ж винний вважає, що ним знищується чи пошкоджується майно спеціального виду, яке перебуває під спеціальною охороною кримінального закону, а насправді воно таким не є, відповідальність настає за замах на знищення чи пошкодження спеціального виду чужого майна.
Кваліфікуючими ознаками умисного знищення або пошкодження майна є: 1) вчинення його шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або 2) заподіяння майнової шкоди в особливо великих розмірах, або 3) спричинення загибелі людей чи інших тяжких наслідків.
Про поняття підпал і вибух див. коментар до ст.113 КК України. Умисним знищенням або пошкодженням майна шляхом підпалу є знищення або пошкодження цього майна вогнем у випадках, коли . створюється загроза життю чи здоров’ю людей або загроза заподіяння значних матеріальних збитків (коли такий підпал є загальнонебезпечним). Тому умисне знищення або пошкодження майна вогнем, яке не створювало такої загрози (наприклад, спалення у печі), не може розглядатися як кваліфікуючи цей злочин ознака і тягне відповідальність за ч.1 ст.194 КК України.
Якщо внаслідок підпалу чи дій, спрямованих на його вчинення, майно не було знищено чи пошкоджено з причин, що не залежали від волі винного, вчинене повинно розглядатися як замах на знищення або пошкодження майна шляхом підпалу.
Під іншим зогальнонебезпечним способом розуміється будь-який інший, крім підпалу та вибуху, спосіб знищення або пошкодження майна, внаслідок якого створюється небезпека життю чи здоров’ю багатьох людей, заподіяння шкоди багатьом матеріальним об’єктам тощо (затоплення, поміщення у воду дроту високовольтної лінії електропередач, застосування сильнодіючої отрути для отруєння домашніх тварин, забруднення парку, пляжу чи іншої місцевості небезпечними відходами, організація катастрофи тощо). Загальнонебезпечність способу знищення чи пошкодження майна визначається з урахуванням факту створення небезпеки для життя чи здоров’я громадян, властивостей майна, якому заподіюється шкода,
засобів знищення чи пошкодження, місця вчинення діяння.
Майнова шкода в особливо великих розмірах, як і майнова шкода у великих розмірах – ознаки оціночні. З урахуванням законодавчих критеріїв визначення значної шкоди, великого і особливо великого розміру у складах злочинів проти власності, передбачених ст.185-191 КК України, можна зробити висновок, що майнова шкода в особливо великих розмірах у складі умисного знищення або пошкодження майна матиме місце у разі, коли такими діями заподіяно майнову шкоду приблизно на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
До майнової шкоди в особливо великих розмірах внаслідок знищення або пошкодження чужого майна судова практика відносить зокрема загибель великої кількості худоби, спричинення інших особливо великих матеріальних збитків. До умисного знищення або пошкодження майна, що спричинило загибель людей, належать випадки вчинення такого діяння, внаслідок якого сталася смерть хоча б однієї особи. Під іншими тяжкими наслідками слід розуміти, зокрема, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень одній або кільком особам, середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом та більше особам, залишення людей без житла або засобів до існування, виведення з ладу повністю або на тривалий час важливих споруд, техніки, тривале припинення або дезорганізацію роботи підприємства, установи, організації тощо. Питання про те, що слід розуміти під іншими тяжкими наслідками, вирішується у кожному конкретному випадку стосовно конкретних обставин справи. Оскільки таке поняття, як “тяжкі наслідки”, застосовується у багатьох основних та у кваліфікованих складах злочинів, то під час кваліфікації злочину за ст.194 КК України слід ретельно досліджувати питання про відмежування цього злочину від інших, суміжних з ним за ознаками об’єктивної сторони, та про необхідність кваліфікації за сукупністю.
Умисне знищення або пошкодження чужого майна, поєднане з викраденням, коли знищення чи пошкодження майна, наприклад, є способом готування до викрадення іншого (пошкоджуються двері чи стіна приміщення, розбивається скло автомобіля, пошкоджуються засоби системи сигналізації), або здійснюється з метою знешкодити докази вчиненого викрадення, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів – як корисливий злочин проти власності (залежно від способу) і злочин, передбачений ст.194 КК України. Якщо ж особа знищує раніше викрадене нею майно, ці дії кваліфікуються тільки як викрадення, оскільки на момент знищення такого майна вона, хоча й незаконно, але вже здійснює володіння ним. Вчинення цього діяння в процесі вимагання охоплюється відповідною частиною ст.189 КК України. Додаткової кваліфікації за ч.2 ст.194 КК України воно потребує лише у випадку, коли знищення чи пошкодження майна було здійснене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом.
Відповідно статті 190 КК України (Шахрайство), передбачено:
1. Заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) – карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до 3 років.
2. Шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому,- карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
3. Шахрайство, вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням єлектронно-обчислювальної техніки – карається позбавленням воді на строк від трьох до восьми років.
4. Шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою,-карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Особливістю предмета шахрайства є те, що ним може бути як чуже майно, так і право на таке майно. Право на майно може бути закріплене у різних документах, наприклад цінних паперам, довіреностях на право розпорядження майном, боргових зобов’язаннях, заповітах тощо. Про поняття права на майно див. коментар. викладений у Загальних положеннях до цього розділу.
Об’єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий – власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі. Безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій є обов’язковими ознаками шахрайства, які відрізняють його від викрадення майна та інших злочинів проти власності.
За ознакою безпосередньої участі потерпілого у процесі незаконного вилучення майна шахрайство схоже з вимаганням, яке також передбачає передачу майна чи права на нього винній особі самим потерпілим.
Однак, якщо при вимаганні потерпілий робить це вимушено, то при шахрайстві потерпілий переконаний у тому, що він розпоряджається майном за власною волею, у своїх інтересах або принаймні не на шкоду цим інтересам. Така його переконаність є результатом впливу на нього шахрая, а саме, введенням потерпілого в оману щодо правомірності передачі ним винному майна чи надання йому права на майно.
Добровільність при шахрайстві має уявний характер, оскільки вона обумовлена обманом. Якщо потерпілий у зв’язку з віком, фізичними чи психічними вадами або іншими обставинами не міг правильно оцінити і зрозуміти зміст, характер і значення своїх дій або керувати ними, передачу ним майна чи права на нього не можна вважати добровільною. Заволодіння майном шляхом зловживання цими вадами або віком чи станом потерпілого за наявності для того підстав може кваліфікуватися як крадіжка, а одержання права на майно за таких обставин – розглядатися як недійсна угода.
Способами вчинення шахрайства є: 1) обман; 2) зловживання довірою.
Обман як спосіб шахрайського заволодіння чужим майном чи придбання права на таке майно полягає у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних відомостей,
повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення в оману потерпілого. Таким чином, обман може мати як активний (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей про певні факти, обставини, події), так і пасивний (умисне замовчування юридичне значимої інформації) характер. У другому випадку для наявності шахрайства необхідно встановити, що бездіяльність винного призвела до помилки потерпілого щодо обов’язковості або вигідності передачі майна (права на майно) шахраєві, була причиною добровільної передачі потерпілим майнових благ. Якщо особа заволодіває чужим майном, свідомо скориставшись чужою помилкою, виникненню якої вона не сприяла, вчинене не може визнаватися шахрайством. За певних обставин (у разі, якщо таке майно має особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність) такі дії можуть бути кваліфіковані за ст.193 КК України.
Змістом обману як способу шахрайства можуть бути різноманітні обставини, стосовно яких шахрай вводить в оману потерпілого. Зокрема, це може стосуватися характеристики певних предметів, зокрема їх кількості, тотожності, дійсності (обман у предметі), особистості винного або інших осіб (обман у особі), певних подій, юридичних фактів, дій окремих осіб тощо. За своєю формою обман може бути усним, письмовим, виражатися у певних діях (підміна предмета, його фальсифікація тощо), у тому числі конклюдентних. Різновидом шахрайського обману судова практика визнає фіктивне представництво, за якого винний, створюючи враження про свою належність до того чи іншого підприємства, має на меті укласти договори й отримати гроші без поставки товару або, навпаки, одержати товар без належної його оплати. До найбільш поширених випадків застосування обману як способу шахрайства належать: вчинення різних угод щодо рухомого і нерухомого майна (купівля-продаж, оренда), коли потерпілому передається фальсифікований товар або предмети гіршої якості, або ж предметом угоди виступають фіктивні предмети, які не існують Е об’єктивній реальності або не належать винній особі; незаконне отримання пенсій, субсидій, інших видів соціальної допомоги на підставі підроблених документів: обманне отримання попередньої оплати (авансу) за надання товарів чи послуг. Зловживання довірою полягає у недобросовісному використанні довіри з боку потерпілого: для заволодіння чужим майном чи правом на нього винний використовує особливі довірчі стосунки, які склалися між ним та власником чи володільцем майна. Такі стосунки можуть виникати внаслідок особистого знайомства, родинних або дружніх зв’язків, рекомендацій інших осіб, зовнішньої обстановки, цивільно-правових або трудових відносин, соціального статусу винного чи інших осіб тощо. Як шахрайство, вчинене шляхом зловживання довірою, слід розглядати отримання кредиту, попередньої оплати за товари чи виконання робіт, укладення договору позики, укладення договору прокату тощо без наміру повернути отримані кошти чи інші матеріальні цінності, виконати відповідну роботу, повернути борг чи отримані у користування речі. Отримання майна під умовою виконання якого-небудь зобов’язання може кваліфікуватися як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала мету його присвоїти, а зобов’язання – не виконувати. Зокрема, якщо винна особа отримує від іншої особи гроші чи інші цінності нібито для передачі посадовій особі як хабар, маючи намір не передавати їх, а привласнити, вчинене належить кваліфікувати як шахрайство. Якщо при цьому винний схилив хабародавця до замаху на дачу хабара, його дії слід також кваліфікувати за відповідними частинами ст. 15, 27 і ст.369 КК України. Обман чи зловживання довірою при шахрайстві застосовуються винним з метою викликати у потерпілого впевненість про вигідність або обов’язковість передачі йому майна чи права на нього. Отже, обов’язковою умовою визнання обману чи зловживання довірою ознакою об’єктивної сторони шахрайства є використання його для заволодіння майном чи придбання права на майно. Якщо обман використовується для досягнення іншої мети, наприклад для створення умов для наступного заволодіння майном усупереч волі потерпілого, полегшення доступу до майна (для проникнення у Відповідне приміщення тощо) і безпосередньо не обумовлює перехід майна або права на нього до винного, він не може визнаватися способом шахрайства. Такі дії слід розцінювати як крадіжку або інший злочин проти власності. Якщо винна особа при шахрайстві з метою обману чи зловживання довір’ям вчиняє інший злочин, її дії слід кваліфікувати за відповідною частиною ст.190 КК України і за статтею, що передбачає відповідальність за цей злочин. Зокрема, самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи, викрадення або інше протиправне заволодіння офіційними документами, штампами або печатками, їх умисне знищення, пошкодження чи приховування, підроблення документів, печаток, штампів та бланків з метою подальшого їх використання при шахрайстві, а так само використання при шахрайстві завідомо підробленого документа диспозицією ст. 190 КК України не охоплюються і повинні окремо кваліфікуватися за ст.353 КК України або за відповідними частинами ст.357, 358 чи 366 КК України. У разі, коли винна особа не змогла використати підроблений нею документ для шахрайського заволодіння майном чи придбання права на майно, її дії слід розцінювати як підроблення документів і готування до шахрайства (за умови, що винний мав намір вчинити шахрайство, передбачене ч.2, 3 або 4 ст.190 КК України). Особа, яка підробила документ і передала шахраєві для використання його при вчиненні шахрайських дій, підлягає відповідальності за підробку документів і пособництво у шахрайстві.
За способом вчинення (обман або зловживання довірою) шахрайство має велику схожість із заподіянням майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою, відповідальність за яке передбачена ст. 192 КК України. Відрізняються ці злочини між собою головним чином тим, що при шахрайстві має місце вилучення майна із фонду власника або іншого володільця, в результаті чого зменшується наявна маса такого майна, тоді як при вчиненні злочину, передбаченого ст.192 КК України, винний отримує майнову вигоду шляхом використання майна, яке лише мало ще перейти у власність тієї чи іншої особи. У останньому випадку має місце так звана непередача належного. Шахрайство вважається закінченим з моменту переходу чужого майна у володіння винного або з моменту отримання ним права розпоряджатися таким майном. Суб’єкт злочину загальний. Шахрайство, вчинене службовою особою, якщо вона з метою обману чи зловживання довірою зловживала владою або службовим становищем, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами статей 190 і 364 КК України. Суб’єктивна сторона шахрайства характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.
Кваліфікованими та особливо кваліфікованими видами злочину є шахрайство: 1) вчинене повторно або 2) за попередньою змовою групою осіб (ч.2 ст.190 КК України), або 3) у великих розмірах, або 4) шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки (ч.З ст.190 КК України), або 5) в особливо великих розмірах, або 6) організованою групою (ч.4 ст.190 КК України); 7) що заподіяло значної шкоди потерпілому (ч.2 ст.190 КК України).
У відповідності до ст.68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. У відповідності до ст.64 Конституції України (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією.
Хіба не за ці стандарти вітчизняного права щодня і на протязі шести років гинуть в ООС (АТО) найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України?
Чебаненко О.В., Чебаненко В.О., Гриценко О.В. і Циос Д.О. через свою нахабність і протиправність напевно уже забули про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити у відповідності до європейських стандартів права.
Більше цього, Чебаненко О.В., Чебаненко В.О., Гриценко О.В. і Циос Д.О. саме у такий спосіб навмисно сплюндровують добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми злочинними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть Чебаненко О.В., Чебаненко В.О., Гриценко О.В. і Циос Д.О. фекальну люстрацію, якщо правоохоронні органи та податкові органи України не бажають реагувати у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що Чебаненко О.В., Чебаненко В.О., Гриценко О.В. і Циос Д.О. вчинили умисні кримінальні правопорушення, які передбачені ч.3 ст.190, ч.2 ст.194, ч.2 ст.212, ч.2 ст.212-1, ч.2 ст.366, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що протиправна діяльність Чебаненко О.В., Чебаненко В.О., Гриценко О.В. і Циос Д.О. є частиною громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то любі неправомірні дії Чебаненко О.В., Чебаненко В.О., Гриценко О.В. і Циос Д.О. по відношенню до особи 1 слід розцінювати як такі, що направлені на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягнуть за собою додаткову кримінальну відповідальність, передбачену ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, протиправні дії Чебаненко О.В., Чебаненко В.О., Гриценко О.В. і Циос Д.О. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до суб’єктів приватного господарювання та керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Чебаненко О.В., Чебаненко В.О., Гриценко О.В. і Циос Д.О., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, вчиняють шахрайства і службові підроблення, знищують майно громадян, не сплачують податки, уникають сплати ЄСВ, не реєструють найману робочу силу, платять заробітну плату в конвертах, деморалізують населення країни тощо. Чебаненко О.В., Чебаненко В.О., Гриценко О.В. і Циос Д.О. умисно вчиняють злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці Чебаненко О.В., Чебаненко В.О., Гриценко О.В. і Циос Д.О. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності Чебаненко О.В., Чебаненко В.О., Гриценко О.В. і Циос Д.О. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень Чебаненко О.В., Чебаненко В.О., Гриценко О.В. і Циос Д.О. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.3 ст.190, ч.2 ст.194, ч.2 ст.212, ч.2 ст.212-1, ч.2 ст.366, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, ГСУ СБУ та ГПД НАБУ про вчинені кримінальні правопорушення Чебаненко О.В., Чебаненко В.О., Гриценко О.В. і Циос Д.О. Очікуємо результатів адекватного реагування керівників СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, ГСУ СБУ та ГПД НАБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР та результатів проведеного досудового розслідування. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.


Циос-Данило-Олександрович_конденсатор

Циос_Данило_Олександрович_розписка

5 comments

  • оце так борзий кидок! безграмотна бичара кинув мужичка на 16 штук і робить вигляд що так і мало бути. враховуючи наявність такої великої кількості доказів вчиненого шахрайства, як юрист раджу звернутися із цивільним позовом до суду. там же можна буде організувати проведення судової експертизи спаленого компресора. крім цього, відкрийте на цього виродка парочку кримінальних справ. мусора люблять шахраїв, тому відразу закриють цю мерзоту до СІЗО або розведуть його на 100 штук. цю підарюгу потрібно як слід провчити, що б добре знав своє місце, як задрипаний пес свою конуру!

  • Якщо уважніше придивитися до цих соплів на згорілому конденсаторі то можна уже зробити висновок, що Данило Циос не являється майстром, а звичайним наркоманом-забулдигою! Якщо зважити на реально високий ток зовнішнього блоку кондиціонеру LG, то оці низькотокові перехідники могли тільки нашкодити власнику кондиціонеру, а не забезпечити нормальну роботу цього блоку. Я не дивуюся тому, що цей конденсатор вибухнув зсередини. Адже таке буває при згорілій робочій обмотці компресора! Дивно, що цей зачуханий наркоман ще не сидить у тюрмі. Тут розвод на всі 100! А тому потрібно звертатися в поліцію і в суд.

  • я цього афериста теж знаю. авансом узяв з мене гроші за ремонт холодильника. згодом він щось переплутав у проводці і спалив компресор. по телефону повідомив мене, що він крутий колишній тюремник і якщо я буду його шукати і вимагатиму повернення своїх грошей назад, то він мене покарає. словом, обманув мене. взяв гроші за ремонт, якого не по факту не робив і втік. лише донищив мій холодильник. до того моменту коли я познайомилася із наркоманом Данилом Циос, в моєму холодильнику лише не горіла лампочка і замерзала морозильна камера, а коли з’явився в моїй квартирі цей шахрай – до перерахованих вище негараздів добавився і згорілий компресор. інший майстер сказав, що роботи по заміні згорілого компресора (разом з вартістю нового компресора) коштуватимуть мені майже як новий холодильник. навіть не знаю що мені і робити. по-дурості своїй розписок з цього наркомана я не брала. довірилася на його порядність. якщо будете звертатися до поліції, розкажіть їм і за мій випадок. я одинока жінка і сама боюся звертатися до них, як-не-як він же наркоман (його вени були обколоті) і колишній тюремник. адже може мене і вбити. а кому іншому на нього жалітися, навіть і не знаю.

  • люди, не пускайте цього зеківського маньяка до себе додому. ця тварюка як тільки но дізнався що я одна дома (що одна знімаю квартиру) то відразу наважився мене гвалтувати. якби не сусідка, яка почула мій крик, ця потвора мене б уже напевне згвалтував. з цього приводу я подала заяву до поліції, сказали що вже шукають його. дякую цьому сайту, що написали тут адресу його фірми. тепер буде набагато скоріше шукати цю падаль. враховуючи що він уже сидів в тюрмі один раз, другий строк буде для нього значно більшим!

  • цей явно СНІД-позитивний наркоман взяв у мене аванс і не повернувся на мій об’єкт для виконання обіцяних ремонтних робіт. як я зрозуміла, ця анорексична сволоч ходить по квартирах і просто збирає гроші: за консультацію і начеб то на закупівлю на радіоринку деталей. таких шахрайських тварюк потрібно виловлювати і душити як вошей! я навіть сценарій придумала: запросити афериста Данила Циос нібито з причини ремонту кондиціонера або холодильника, а коли він зайде до квартири (чи будинку) – месники виходять із схованки, одівають шахраю мішок на голову і вішають на гачок для люстри. а далі справа за підчищенням: труп шахрая до річки або до копанки. на поліцію надіятися уже не варто, так як ця зеківська курва точно відкупиться!

Залишити відповідь