Кваша-Антоніна-Валеріївна

Кваша А.В. Суддя-невіглас співпрацює із бойовиками ДНР

Новости, Популярные новости, Суды

20.02.2021 року, через поштову службу, особа 1 подав на ім’я начальника СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві Новачука Сергія Андрійовича клопотання за вих. № 4259/20 про вчинення слідчих і процесуальних дій в межах кримінального провадження за № 32020100000000491 від 25.09.2020 року за ознаками вчиненого кримінального правопорушення Товариством з обмеженою відповідальністю “Аджакс Сістемс Манюфекчурінг” (ТОВ “АС Манюфекчурінг”), в особі його власника Конотопського Олександра Володимировича та ФОП Малишева Д.В., передбаченого ч.1 ст.212 КК України. А саме:
“1) виконати вимоги Ухвали у судовій справі № 761/25804/20 в повному обсязі, якам стала підставою для внесення відомостей до ЄРДР;
2) якнайскоріше провести допит в якості потерпілого;
3) допитати свідків, в тому числі особу 2 (зазначення адреси) та особу 3 (зазначення адреси);
4) провести фактичну виїзну позапланову документальну перевірку за три роки діяльності ТОВ “Аджакс Сістемс Манюфекчурінг” (ТОВ “АС Манюфекчурінг”);
5) надати правову оцінку тому факту, що ТОВ “АС Манюфекчурінг” досі не надав мені документу на заміну обладнання та актів виконаних робіт;
6) надати правову оцінку тому факту, що ТОВ “АС Манюфекчурінг” комплектує обладнання сім-картами оператора мобільного зв’язку, які є власністю його товариства, без акту прийому-передачі (що при експлуатації обладнання позбавляє прав користувача на подання претензій оператору через неналежність наданих послуг та невідповідності заявлених цін на надання послуг;
7) надати правову оцінку торгівлі неналежної якості охоронного обладнання;
8) надати правову оцінку тому, що ТОВ “АС Манюфекчурінг” переховує свої адресу, контактні телефони, фактичне місцезнаходження, банківські реквізити та дозвільну документацію на своєму сайті “аджакс.юа”;
9) надати правову оцінку тому, що ТОВ “АС Манюфекчурінг” залучає до своєї діяльності ФОПів, через яких уникає сплати реального розміру податків;
10) встановити реальну кількість працівників товариства, так як за наявними даними значна частина їх не реєструється, тим самим уникаючи сплати податків і обов’язкових відрахувань;
11) призначити технічну експертизу пристроям з метою встановлення їх справжнього виробника;
12) призначити експертизу програмного забезпечення охоронних пристроїв, завдячуючи яким товариство умисно імітує поломки пристроїв та схиляє клієнтів оплачувати не існуючі поломки;
13) призначити експертизу пристроїв, через неналежну роботу яких у мене вийшов з ладу холодильник;
14) призначити експертизу реальної відстані керування блоком сигналізації;
15) призначити експертизу реальної ємності батарей сигналізації та тривалості їх служби;
16) призначити для мене психологічну експертизу як факт отриманого збитку;
17) надати мені Пам’ятку про процесуальні права і обов’язки потерпілого у провадженні;
18) залучити експертів у даному провадженні для встановлення процесуальної істини;
19) надати інформацію про процесуальних керівників у даному провадженні;
20) надати інформацію про наявність інших слідчих у даному провадженні;
21) надати можливість залучити до провадження докази отриманого мною матеріального збитку;
22) розглянути дане клопотання в строк до 72 годин”.
Однак, у порушення ст.21, ч.6 ст.39, 55, 56, ст.220, ст.534, ст.535 КПК України, ст.57 Конституції України, Рекомендацій 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року, висновків Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17) та практики ЄСПЛ, станом на 03.03.2021 року особу 1 у жодний із способів так і не було повідомлено начальником СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві Новачуком С.А. про результати розгляду його клопотання за вих.№ 4259/20 від 20.02.2021 року.
03.03.2021 року, що відповідало 7 (сьомому) процесуальному дню, особа 1 подав через поштову службу України слідчому судді Шевченківського районного суду м.Києва скаргу за вих. № 4287/02 на бездіяльність начальника СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві Новачука С.А.
У своїй скарзі особа 1 зазначав таке. У відповідності до ст.220 КПК України, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов’язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об’єктивних причин – надсилається їй поштою». Розгляд клопотання містить в собі діяльність слідчого, яку він здійснює відразу ж після прийому клопотання. В ході розгляду аналізу піддається прохання здійснити певні дії чи заперечення щодо здійснення окремих дій, яке міститься у клопотанні, та його обгрунтованість. З’ясовується, про встановлення яких обставин клопоче заявник, яким способом пропонує встановити їх слідчому, прокурору та чи мають ці обставини значення для цього кримінального провадження. Клопотання підлягає розгляду і вирішенню безпосередньо після його заяви. У тих випадках, коли негайне прийняття рішення за клопотанням неможливе, воно повинно бути задоволено за наявності відповідних підстав у строк не більше трьох днів з моменту подання. Такий строк встановлено законодавцем для розгляду уповноваженою процесуальною особою клопотання, заявленого учасниками кримінального процесу у ході досудового розслідування. Якщо заявлене слідчому клопотання зумовлює потребу звернення до прокурора, то це не може розглядатись як підстава для відмовлення в задоволенні клопотання, і таке звернення розглядає слідчий, повідомляючи заявника про рішення останнього. Слідчий, прокурор зобов’язані розглянути і вирішити кожне заявлене за кримінальним провадженням клопотання. При цьому вони не вправі відмовити у допиті свідка, проведенні експертизи, в проведенні інших слідчих (розшукових) дій або прийнятті певних процесуальних рішень, якщо вони сприяють об’єктивному і повному дослідженню обставин кримінального провадження, забезпеченню прав і законних інтересів учасників кримінального провадження.
Відповідно до ч.1 ст.24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого в порядку, передбаченого Кодексом.
Згідно ч.2 ст.8 та ч.5 ст.9 КПК, принцип верховенства права у кримінальному провадженні та КПК України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов’язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права. За таких обставин, слідчий суддя має всі обставини вважати, що скаргу подано у відповідності до положень ст.304 КПК України та на процесуальну дію/бездіяльність, що підлягає оскарженню на досудовому порядку (ст.303 КПК України). В частині 2 ст.9 КПК України визначено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Тобто, повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обгрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам. Неупередженість означає пізнання органами, що ведуть процес, обставин кримінального провадження у точній відповідності з дійсністю, неупередженість у їх збиранні, перевірці та в оцінці доказів, безсторонність щодо всіх учасників процесу та інших осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, оскільки на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого покладається обов’язок надати доказам належну правову оцінку за правилами ч.1 ст.94 КПК України та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. У відповідності до положень ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних рішень.
З норм ст.26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Згідно ч.2 ст.91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Зокрема, практика ЄСПЛ щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінального права є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю.
Розслідування має бути ретельним та неупередженим. Останнє означає, що органи слідства завжди повинні добросовісно намагатись з’ясувати, що трапилось, однак не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх незаконних рішень, або ж як відповідну підставу для отримання неправомірної вигоди. Будь-який недолік розслідування обов’язково призведе до не встановлення причин вчинення злочину або винних осіб у цьому ж самому злочину та створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (Рішення у справі «Олександр Ніконенко проти України», «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).
Слідчі органу розслідування повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи зокрема показання свідків та висновки судових експертиз, яких начальник СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві Новачук С.А. у кримінальному провадженні за № 32020100000000491 від 25.09.2020 року умисно уникає з метою приховування вчинених злочинів фігурантами по справі провадження.
Пунктом 1 ч.2 ст.39 КПК України передбачено, що саме керівник органу досудового розслідування уповноважений визначати слідчого, який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою – визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих. В таку групу слідчих може бути включений і сам керівник органу досудового розслідування. Разом з тим, включення до групи слідчих (детективів) керівника органу досудового розслідування є необов’язковим, оскільки, в силу наданих процесуальним законом, зокрема п.п. 4,6 ч.2 ст.39 КПК України повноважень, керівник органу досудового розслідування уповноважений вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх порушення слідчим, здійснювати досудове розслідування, виконувати функції реєстратора кримінальних правопорушень, користуючись при цьому повноваженнями слідчого.
А слідчий, відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КПК України, уповноважений починати досудове розслідування та розглядати подані йому клопотання.
У відповідності до ст.35 КПК, автоматизованою системою документообігу Шевченківського районного суду м.Києва, судова справа № 761/8899/21 була розподіленою на слідчого суддю Квашу Антоніну Валеріївну.
11.03.2021 року, після невиправданої затримки розгляду скарги аж на три тижні, слідча суддя Шевченківського районного суду м.Києва Кваша А.В., за результатами розгляду скарги за вих. № 4287/02 від 03.03.2021 року на бездіяльність начальника СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві Новачука С.А., постановила ухвалу, якою відмовила у її задоволенні. Обгрунтовуючи своє неправосудне рішення безграмотна суддя Кваша А.В. зазначила наступну бредню явно душевно хворої особи: “Відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, – заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування. Тобто дана норма визначає вичерпний перелік осіб, які мають право звернутись до слідчого судді з відповідною скаргою. Частиною першою статті 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, прокурор зобов’язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об`єктивних причин – надсилається їй. Заявником в розумінні принципу змагальності, визначеному, статтею 22 КПК України, не доведено, що він є стороною захисту, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Таким чином, слідчому судді не надано підтверджуючих відомостей про статусу особи, яка має право подавати клопотання в порядку статті 220 КПК України. Аналізуючи наведене, слідчий суддя, не вбачає правових підстав для задоволення зазначеної скарги, враховуючи, що оскарження бездіяльності слідчого в порядку статті 303 КПК України, яка полягає у полягає у нерозгляді клопотання в порядку та в строки, визначені ст.220 КПК”.
В той же самий час, явно через свою безмозкість і дуркуватість, суддя Кваша А.В. самозаперечує сама собі, зазначивши, що ст.220 КПК України передбачено розгляд слідчим “любого” клопотання та надання на нього заявнику відповіді. Також, аферистка Кваша А.В. аж ніяк не могла не побачити, що в клопотанні (в прохальній частині) під пунктом 17 зазначається таке: “Надати мені Пам’ятку про процесуальні права і обов’язки потерпілого у провадженні у кримінальному провадженні № 32020100000000491 від 25.09.2020 року”.
Останнє означало, що слідчий у кримінальному провадженні № 32020100000000491 від 25.09.2020 року досі не надав особі 1 Пам’ятку про процесуальні права і обов’язки потерпілого у даному кримінальному провадженні, саботуючи проведення досудового розслідування та позбавляючи права особи 1 на участь у цьому провадженні (як сторони провадження), відповідно вимогам ст.22, 55, 56 КПК України, ст.57 Конституції України, Рекомендацій 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року, висновків Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17) та практики ЄСПЛ.
Але це ще не означає, що особа 1 не має статусу у даному провадженні, так як відповідно Узагальненням про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду Цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.17 року за № 9-49/0/4-17), заявник має повне право, з моменту внесення відомостей до ЄРДР за його заявою про вчинене кримінальне правопорушення, без обмеження подавати заяви та клопотання слідчому, прокурору чи детективу: “…У контексті наведеного слід зазначити, що КПК не передбачає обов’язку посадових осіб органів досудового розслідування приймати процесуальне рішення про визнання особи потерпілою, оскільки згідно з ч.2 ст.55 КПК права та обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення. Отже, з цього моменту така особа, за відсутності постанови про відмову у визнанні потерпілим, відповідно до ст.220 КПК може вносити клопотання про вчинення процесуальних дій, які мають бути розглянуті, зокрема і щодо такої процесуальної дії, як вручення повідомлення про процесуальні права та обов’язки. При цьому слід зазначити, що потерпілий може звертатись з іншими клопотаннями, пов’язаними з його статусом, до слідчого та прокурора, бездіяльність щодо реагування на які є предметом оскарження відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК. Таким чином, необхідно враховувати, що якщо особа звернулась із клопотанням про проведення слідчої (розшукової) дії, однак воно залишилось без реагування або без належного реагування (наприклад, не було розглянуте або було розглянуте в частині) слідчого, то в такому випадку правомірним є оскарження такої бездіяльності відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК. Однак, якщо клопотання розглянуто, а в його задоволенні було відмовлено, то така відмова є предметом оскарження винятково відповідно до п.7 ч.1 ст.303 КПК України”.
Тому, бездарна суддя Кваша А.В. мала скоритися вимогам ст.23 КПК України та витребувати від начальника СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві Новачука С.А. матеріали кримінального провадження № 32020100000000491 від 25.09.2020 року та дослідити їх. А при такому дослідженні аферистка Кваша А.В. точно би не побачила Постанови про не визнання особи 1 потерпілим. Останнє, відповідно, надало б їй можливість прийняти об’єктивне рішення – задоволити скаргу особи 1 за вих. № 4287/02 від 03.03.2021 року на бездіяльність начальника СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві Новачука С.А., при цьому зобов’язувавши його розглянути досі ним не розглянуте клопотання за вих. № 4259/20 від 20.02.2021 року та вручити особі 1 досі не вручену Пам’ятку про процесуальні права і обов’язки потерпілого у кримінальному провадженні № 32020100000000491 від 25.09.2020 року. Натомість, бездарна суддя Кваша А.В. не виконала вимог ст.23 КПК України, та тим самим уникла свого паралельного обов’язку – виконання вимог ст.129-1 Конституції України, так як слідчий СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві досі не вніс усіх відомостей до ЄРДР, на що його і спонукала ухвала слідчого судді, винесена за результатами розгляду скарги особи 1 на бездіяльність слідчого, яка виразилася у не внесенні відомостей до ЄРДР за заявою особи 1 про вчинені кримінальні правопорушення.
Натомість, бандитка Кваша А.В., добре знаючи з матеріалів скарги, що в особи 1 немає Пам’ятки про процесуальні права та обов’язки потерпілого у даному кримінальному провадженні, при цьому не виконавши вимог ст.23 КПК України, сфальсифікувала підставу для відмови у задоволенні скарги за вих. № 4287/02 від 03.03.2021 року на бездіяльність начальника СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві Новачука С.А. Останнє являється актом перешкоди у доступі до правосуддя, перевищенням службових повноважень, службовим підробленням, перешкоджанням громадській діяльності, допомогою злочинній організації.
Крім цього, безграмотна і злочинна суддя Кваша А.В. своєю неправосудною ухвалою у судовій справі № 761/8899/21 від 11.03.2021 року унеможливила виконання слідчим ухвали, за якою слідчий мусив внести відомості до ЄРДР про вчинені ТОВ “Аджакс Сістемс Манюфекчурінг” (ТОВ “АС Манюфекчурінг”) кримінальні правопорушення за ч.2 ст.212, ч.2 ст.212-1 КК України, а не за ч.1 ст.212 КК України.
З цієї псевдоухвали душевно хворої аферистки Кваша А.В. витікає, що дана суддя порушила цілу дюжину законів: ст.21, 55, 56, ст.220, ст.534, ст.535 КПК України, ст.57, 129, 129-1 Конституції України, Рекомендації 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року, висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17) та практику ЄСПЛ.
Крім цього, аферистка Кваша А.В. під час розгляду судової справи № 761/8899/21 припустилася порушень норм матеріального і процесуального права:
— не викликала у судове засідання особу 1, як скаржника (подання клопотання про проведення судового засідання без участі особи 1 ще не означає, що не потрібно було його викликати в засідання);
— проводила судове засідання без участі особи 1;
— всупереч ст.23 КПК не витребовувала і не досліджувала матеріали кримінального провадження;
— протиправно вирішувала ті питання, які законом віднесені до повноважень органу досудового розслідування;
— стверджувала обставини справи, не маючи на те жодних підстав, доказів і повноважень;
— протиправно відмовила у задоволенні скарги за вих. № 4287/02 від 03.03.2021 року.
У відповідності до ст.26 КПК України (Диспозитивність) законодавцем передбачається таке:
“1.Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. 3. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом”.
Як передбачено вимогами ст.23 КПК України (Безпосередність дослідження показань, речей):
“1. Суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
2. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом дослідження суду, крім випадків, передбачених Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених Кодексом.
3. Сторона обвинувачення зобов’язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним судом”.
Як зазначається в ст.129-1 Конституції України:
“Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання рішення у визначеному порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд”.
Як передбачено ст.306 КПК України (Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування):
“1. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, – слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
2. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п’яти днів з моменту надходження скарги.
3. Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги”.
Крім цього, безмозка Кваша А.В. у порушення Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України ДСА України (Наказ від 24.12.2019 №1196 «Про внесення змін до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України» з додатком, відповідно до якого затверджуються зміни до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом ДСА України від 20.08.2019 № 814), винесла і надала копію ухвали у справі № 761/8899/21, яка неправильним чином сформована: в ухвалі не вказано ПІП секретаря суду, в ухвалі окремі слова виділені жирним кольором, ухвала містить міжрядкові відступи, в ухвалі не вказано де зберігається її оригінал, в ухвалі не зазначено коли вона набрала законної сили, друга сторінка аркушу ухвали містить текст, в правому верхньому куті немає напису “З оригіналом згідно”, ухвала не зшита і не опломбована, на пломбі не вказано прізвища судді, на пломбі не вказано прізвища секретаря суду, на пломбі не вказано дати створення копії ухвали, на пломбі немає підпису секретаря суду, на пломбі немає гербової печатки.
Більше цього, аферистка Кваша А.В., всупереч вимогам КПК України, Конституції України, Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, надала копію даної ухвали наручно із значним запізненням.
Також слід зазначити, що суддя Кваша А.В. і раніше уже виносила неправосудні рішення за наслідками розгляду скарг особи 1 на бездіяльність органів досудового розслідування (СВ Шевченківського УП ГУ Національної поліції у м.Києві, СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, СУ ДБР), якими частково нівелювала кропіткі досягнення громадської організації та умисно перешкодила наповненню державної скарбниці на декілька десятків мільйонів гривень, тим самим послабивши боєздатність наших військ (військової операції на Сході України) та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури).
У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи: 1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає наступне:
«Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення…».
У відповідності до ст.68 Конституції, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей. У відповідності до ст.64 Конституції (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі майже шести років гинуть в АТО (ОСС) найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Суддя Кваша А.В., через свою корумпованість, нахабність, бездарність, протиправність і ненормальність напевно уже забула про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на шиї і у відповідності до європейських стандартів права.
Більше цього, суддя Кваша А.В. саме у такий спосіб сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми злочинними діями героїчні досягнення українського народу.
Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ОСС) і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цій ганебній особі фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Усе вищенаписане дає підстави вважати, що суддя Шевченківського районного суду м.Києва Кваша А.В. вчинила кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.368, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що судова справа № 761/8899/21 також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність судді Кваша А.В. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії судді Кваша А.В. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя Кваша А.В. через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищує свої службові повноваження, перешкоджає доступу до правосуддя, вчиняє службові підроблення, приховує вчинені злочини, виносить неправосудні рішення, перешкоджає діяльності громадських організацій, надає допомогу злочинним особам і кримінальним угрупуванням, культивує і поширює корупцію, вчиняє саботаж і диверсії, перешкоджає наповненню державної скарбниці, завдає нищівної шкоди економіці країни, дискредитує український уряд і українську судову систему в очах світової громадськості, порушує присягу судді, тим самим бойкотуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя Кваша А.В. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею Кваша А.В. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності судді Кваша А.В. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею Кваша А.В. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею Кваша А.В. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої Ради правосуддя про не належну поведінку судді Кваша А.В., яка в грубій формі порушує присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування ГПД НАБУ, СУ ДБР, ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої Ради правосуддя — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.

Суддя-Кваша-А.В.-неправосудне-рішення-1

Суддя-Кваша-А.В.-неправосудне-рішення-2

3 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Іра
11 місяців тому

От як можна бути такою тупою, дурною і злочинною? Як можна не знати таких елементарних речей? Здавалось, так просто прочитати ст. 23, 110, 220 КПК України і Узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.2017 за № 9-49/0/4-17), а згодом – просто виконати вимоги цих статтей. Так ні ж бо, ця твердолоба блядюга Кваша не тільки уперто нічого не читає, але й тупо не виконує вимоги цих постулатів. Невже цій курві і справді подобається бути безграмотною сучкою? Невже Кваші подобається, коли з неї навіть безхатченки сміються? А може справа все-таки не в твердолобості і… Читати далі »

Олена
11 місяців тому

типічна лярва і шахрай! така ж сама мерзота, як мішок з гімном Трубніков, зажиріла свиня Мєлєшак, шизоїд Левицька і курва Щебуняєва, яка у такий же спосіб лиже брудні зади чиновників в надії на те, що її корупційні злочини не стануть приводом для її звільнення з роботи і арешту! словом, це ще одна затичка правоохоронних дуп! думаю що вона мусить стати об’єктом гімно-люстрації, а якщо не виправиться – то об’єктом належної “уваги” народних месників! ця клімактерична блядь не має права на спокій і звичну безкарність, вчиняючи злочини проти українців і держави!

Люда
11 місяців тому

продажне суче курвище! нехай краще виставить на аукціон своїх потвор-дітей або курву-маму, якщо їй так уже хочеться заробити грошей за чиюсь шкуру! як її носить наша українська земля? закликаю наших патріотів, яких своєю сепаратиською підривною діяльністю це клімактеричне падло регулярно наражає на смерть чи поранення ворожими кулями, що б вони удавили гімном це потворне падло! такі шльондри не мають права топтати нашу землю! нехай забирається з України до Росії або до ДНР, або накине петлю на свою ненажерливу шию і йде до лісу шукати дерева! сподіваюся, що хтось їй допоможе набратися духу і повіситися як Іуда!