Рудніченко Оксана Миколаївна.jpg

Рудніченко О.М. Чи позичить Зеленський розуму судді-дебілу

Новости, Популярные новости, Суды

28.08.2021 року, через приймальну НАБУ, особа 1 подав на ім’я керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В.
заяву за вих. № 4473/28 про вчинені колегією суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Голуб С.А., Ігнатченко Н.В. і Таргоній Д.О. кримінальних правопорушень.
У вказаній заяві особа 1 зазначив всі елементи вчиненого злочину: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона. Також, особа 1 вказав всі ознаки вчиненого злочину: час, місце, спосіб, імена осіб та їх місце роботи і посади тощо. Більше того, особа 1 кваліфікував вчинення суддями Голуб С.А., Ігнатченко Н.В. і Таргоній Д.О. правопорушень за ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Відповідно, в заяві за вих. № 4473/28 від 28.08.2021 року були всі дані для внесення її відомостей до ЄРДР впродовж 24 годин керівником ГПД НАБУ Калужинським А.В. у відповідності до п.6 ст.39 КПК України.
Зазначене узгоджується із позицією суддів ВССУ, яка викладена в п.1.1 Узагальнень «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», затверджених на засіданні Зборів суддів ВССУ 23.12.2016 року: “…Визначений ч.1 ст.214 КПК обов’язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб’єктами такої заяви на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Такі вимоги не передбачають здійснення оцінки обґрунтованості заяви чи повідомлення про правопорушення, а передбачають обов’язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про правопорушення, які вона надає усвідомлено для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження”.
Звертаючись із заявою про вчинене правопорушення, особа 1 посилався на:
1) п.1 ч.1 ст.303 КПК, адже на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у не внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення;
2) ч.1 ст.306 КПК України, адже скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду;
3) ч.1 ст.214 КПК, адже слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування;
4) ч.2 ст.214 КПК, адже досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР.
При цьому, в реєстрі, згідно з п.4,5 ч.5 ст.214 КПК, зазначається попередня правова кваліфікація правопорушення з зазначенням статті Закону України про кримінальну відповідальність;
5) п.10 ч.1 ст.3 КПК, адже провадження – це досудове розслідування і провадження, процесуальні дії у зв’язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Водночас, у випадку розгляду скарг на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, слідчі судді зобов’язані перевірити виконання органом досудового розслідування вимог ст.214 КПК при отриманні заяв та повідомлень про вчинення кримінального правопорушення, не вдаючись на даному етапі в оцінку відповідності повідомлення про злочин всім критеріям підслідності, визначеним п.1-3 ч.5 ст.216 КПК України.
Тим більше, вирішення пов’язаних з цим питань правової кваліфікації та доведення наявності всіх елементів складу кримінального правопорушення, підсудного Солом’янському районному суді м.Києва, не може покладатися суддею на заявника. Навпаки, зі змісту ст.214 КПК слідує, що у разі, якщо у зверненні особа порушує перед органом розслідування питання про вчинення правопорушення, ініціюючи здійснення ним дій, визначених КПК, то навіть за умови, що результати аналізу наведених особою відомостей свідчать про відсутність ознак складу правопорушення, то такі відомості мають бути внесені до ЄРДР з подальшим закриттям кримінального провадження, відповідно до ст.284 КПК України.
Також, положення законодавства не передбачають здійснення суддею оцінки обгрунтованості заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а передбачають лише обов’язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення, які вона надає усвідомлено для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження. За змістом і логічним аналізом ст.214 КПК слідує, що заява чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, що підлягає передачі іншому органу досудового розслідування, (ч.5 ст.36 КПК), за підслідністю (ч.7 ст.214 КПК, ст.215 КПК) або за місцем проведення досудового розслідування (ч.2,4 ст.218 КПК), спочатку мають бути внесеними до Реєстру за місцем первісного подання у встановлений законом строк і лише після цього може бути вирішене питання щодо направлення зазначених заяв чи повідомлень за підслідністю. Такий алгоритм дій узгоджується і з Положенням про порядок ведення ЄРДР, у п.1 та п.3 розділу 3, з якого йдеться про передачу за підслідністю або за місцем проведення досудового розслідування саме кримінального провадження, а не окремої заяви чи повідомлення.
Однак, у порушення ч.1 ст.2 КК України, п.8 ч.1 ст.3 та ч.6 ст.39 КПК України, Розділу 2 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Наказом Генерального прокурора України за № 298 від 30.06.2020 року у порядку, визначеним п.4,5 ч.5 ст.214 КПК України, станом на 30.08.2021 року особу 1 у жодний із способів так і не було повідомлено керівником ГПД НАБУ Калужинським А.В. (або уповноваженим детективом) про внесення до ЄРДР відомостей заяви за вих. № 4473/28 від 28.08.2021 року.
Пунктом 1 ч.2 ст.39 КПК передбачено, що саме керівник органу досудового розслідування уповноважений визначати слідчого, який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою – визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих.
В таку групу слідчих може бути включений і сам керівник органу досудового розслідування.
Разом з тим, включення до групи слідчих керівника органу досудового розслідування є необов’язковим, оскільки, в силу наданих процесуальним законом, зокрема п.п.4, ч.2 ст.39 КПК України повноважень, керівник органу досудового розслідування уповноважений вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх порушення слідчим, здійснювати досудове розслідування, виконувати функції реєстратора кримінальних правопорушень, користуючись при цьому повноваженнями слідчого.
А слідчий, відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КПК України, уповноважений починати досудове розслідування та розглядати подані йому клопотання.
30.08.2021 року, що відповідало 1 (першому) процесуальному дню, особа 1 подав через канцелярію Солом’янського районного суду м.Києва скаргу за вих. № 4481/30 на бездіяльність керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В., яка виразилася у невнесенні до ЄРДР відомостей його заяви за вих. № 4473/28 від 28.08.2021 року про вчинення кримінальних правопорушень.
У відповідності до ст.35 КПК, автоматизованою системою документообігу Солом’янського районного суду м.Києва, скаргу за вих. № 4481/30 від 30.08.2021 року було розподілено на слідчого суддю Сергієнко Г.Л.
06.09.2021 року, за результатами розгляду скарги за вих. № 4481/30 від 30.08.2021 року на бездіяльність керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В., слідча суддя Сергієнко Г.Л. постановила чергову неправосудну ухвалу у судовій справі № 760/22963/21, якою відмовила особі 1 у її задоволенні. При чому, під час розгляду скарги № 4481/30 від 30.08.2021 року слідча суддя Сергієнко Г.Л. припустилася порушень норм матеріального і процесуального права, які надали підставу для скасування її неправосудної ухвали:
— не викликала у судове засідання суб’єкта оскарження — керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В.;
— викликала у судове засідання “представника” НАБУ, про призначення якого у справі суду не було доказів;
— викликала у судове засідання “представника” НАБУ, бездіяльність якого особа 1 не оскаржував;
— проводила судове засідання без участі керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В.;
— не викликала у судове засідання особу 1, у відповідності до вимог ст.134, 135 КПК України;
— проводила судове засідання без участі особи 1, всупереч вимогам ч.2 ст.306 КПК України;
— при винесенні неправосудного рішення суддя знехтувала вимогами Наказу ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року, Положенням про ведення ЄРДР та ч.7 ст.214 КПК України, які вимагали від НАБУ, паралельно зміні підслідності заяви за вих. № 4473/28 від 28.08.2021 року до НП України, внести до ЄРДР необхідні відомості;
— не витребовувала і не досліджувала матеріали звернення особи 1 до керівника ГПД НАБУ, а відтак приймала рішення на неналежних доказах – виходячи лише з наданих скаржником копій документів, які в розумінні ст.94 КПК України не являються належними і припустимими доказами;
— в замін розгляду скарги за вих. № 4481/30 від 30.08.2021 року вдалася до протиправного розгляду заяви за вих. № 4473/28 від 28.08.2021 року про вчинене кримінальне правопорушення по суті справи, чого не дозволено нормами ст.26 КПК України;
— протиправно вирішувала ті питання, які законом віднесені до повноважень органу досудового розслідування (слідчого, детектива, процесуального керівника);
— стверджувала обставини справи, не маючи на те жодних підстав, доказів і повноважень;
— при винесенні рішення опиралася на судову практику, яка не являється нормами прямого права;
— постановила протиправну ухвалу (відмовила у задоволенні скарги за вих. № 4481/30 від 30.08.2021 року на бездіяльність керівника ГПД НАБУ, яка виразилася у невнесенні до ЄРДР відомостей заяви № 4473/28 від 28.08.2021 року, чого не передбачено ч.1,4,5 ст.214 КПК України, Наказом ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року, Положенням про ведення ЄРДР, Узагальненням про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування ВССУ з розгляду Цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.17 року за № 9-49/0/4-17, а також Узагальненням «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», затвердженого на засіданні Зборів суддів ВССУ 23.12.2016 року);
— постановила ухвалу (відмовила у задоволенні скарги за вих. № 4481/30 від 30.08.2021 року на бездіяльність керівника ГПД НАБУ, яка виразилася у невнесенні відомостей до ЄРДР), ґрунтуючись лише на результатах судового розгляду заяви, чого не дозволяється ч.3 ст.214 КПК України.
Слідча суддя під час прийняття рішення за скаргою за вих. № 4481/30 від 30.08.2021 року залишила поза увагою такі засади кримінального провадження як верховенство права, законність, доступ до правосуддя та забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
За таких обставин, слідча суддя Сергієнко Г.Л., постановивши Ухвалу у судовій справі № 760/22963/21 від 06.09.2021 року, якою відмовила у задоволенні скарги за вих. № 4481/30 від 30.08.2021 року, поданої на підставі ст.303-304 КПК України, фактично істотно порушила вимоги цих самих законів.
24.09.2021 року, на підставі усього вищенаписаного, особа 1 подав до Київського апеляційного суду скаргу на Ухвалу слідчої судді Солом’янського районного суду м. Києва Сергієнко Г.Л. у судовій справі № 760/22963/21 від 06.09.2021 року разом із клопотанням про визначення підсудності провадження.
А саме, особа 1 у першому пункті своєї скарги за вих. № 4481/30 від 30.08.2021 року, на підставі вимог ст.32,34 КПК України, зазначав таке: “1. Впродовж 5 діб постановити ухвалу про передачу матеріалів судової справи до Касаційного кримінального суду Верховного Суду для визначення підсудності апеляційного провадження”.
28.10.2021 року суддя Київського апеляційного суду Рудніченко Оксана Миколаївна одноосібно винесла ухвалу в судовому провадженні № 11-сс/824/5862/2021, якою було повернуто особі 1 “клопотання разом з усіма доданими до неї матеріалами”. При чому, винесена ухвала смердючої єврейки Рудніченко О.М. суперечить її попереднім судовим рішенням при розгляді ідентичних скарг.

Підставою для повернення “матеріалів клопотання” суддя-дебілка Київського апеляційного суду Рудніченко О.М. зазначила таке, що не узгоджується із нормами закону та здоровістю психіки:
“Ухвалою слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва від 06 вересня 2021 року відмовлено в задоволенні скарги особи_1 на бездіяльність керівника ГПД Національного антикорупційного бюро України,
яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 28.08.2021, вих. №4473/28, про вчинення кримінальних правопорушень.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді особа_1 подав до Київського апеляційного суду клопотання про зміну підсудності поданої ним апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва від 06 вересня 2021 року. Вивчивши подане клопотання вважаю, що воно підлягає поверненню особі, яка його подала з наступних підстав. Так, ухвала слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва від 06 вересня 2021 року про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність керівника ГПД Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, підлягає апеляційному оскарженню.
Разом з тим, як вбачається з прохальної частини поданого особою_1 клопотання, останній просить:
впродовж 5 (п’яти) діб постановити ухвалу про передачу матеріалів судової справи до Касаційного кримінального суду Верховного Суду для визначення підсудності апеляційного провадження. У визначеному апеляційному суді провести судове засідання шляхом відеоконференції з Київським апеляційним судом, або з Шевченківським районним судом міста Києва, або з Солом’янським районним судом міста Києва. Поновити процесуальний строк на оскарження ухвали слідчого судді у судовій справі №760/22963/21 від 06.09.2021. Скасувати ухвалу слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва від 06.09.2021. Зобов’язати Солом’янський районний суд м.Києва наново розглянути скаргу особи_1 за вих. № 4481/30 від 30.08.2021 на бездіяльність керівника ГПД НАБУ в порядку, визначеному ст.ст.306-307 КПК України. Проаналізувавши вищевказані вимоги, приходжу до висновку, що Київський апеляційний суд позбавлений можливості розглянути дане клопотання про визначення підсудності поданої особою_1 апеляційної скарги, оскільки, відповідно до ч.3 ст.34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також про направлення провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого вирішується колегією суддів Верховного Суду.
Крім того, дана вимога Закону наділяє особу_1 правом самостійно звернутися до Верховного Суду для вирішення питання про визначення підсудності поданої ним апеляційної скарги за іншим апеляційним
судом, що входить виключно до компетенції Верховного Суду. За даних обставин, клопотання про визначення підсудності за іншим апеляційним судом не входить до повноважень та не підлягає розгляду Київським апеляційним судом, тому підлягає поверненню особі, яка його подала”.
З написаного витікає, що стара шльондра Рудніченко О.М. регулярно плутається у визначенні, чи це була апеляційна скарга чи клопотання. То вона характеризує скаргу особи 1 як клопотання, то вона уже розглядає скаргу особи 1 як апеляційну скаргу. Це саме стосується і пояснення щодо повернення нібито клопотання з додатками, в той час як додатки були до апеляційної скарги. Саме ця самозаперечливість і називається у лікарів-психіатрів – симптомом параноїдальної шизофренії. Крім цього, згідно норм КПК України, апеляційна скарга повертається на етапі прийняття її до розгляду у перші дні, а не після численного її розгляду багатьма колегіями суддів цього самого суду. Не витримує критики і те, що нібито можна звертатися скаржнику до Верховного Суду із клопотанням про визначення підсудності, минаючи апеляційну інстанцію. Насправді такої норми закону не існує ані в новому Кодексі, ані в старому Кодексі 1960 року. І що найцікавіше, ця стара маразматичка Рудніченко О.М. уже неодноразово приймала участь у колегіальному розгляді подібних апеляційних скарг особи 1 і ставила свій підпис під колегіальним рішенням про скерування апеляційної справи особи 1 до Верховного Суду для визначення підсудності такої справи. Останнє доказує, що єврейська потвора Рудніченко О.М. крім шизофренії також хворіє на твердолобість і тупорилість. Хоча, не виключено, що може бути причиною усьому цьому неподобству її клімактерична деменція (безумство). Єврейське музейне барахло Рудніченко О.М. настільки деградувала від свого вікового клімаксу, що вже не може відрізнити дня від ночі, не кажучи вже про її незнання норм елементарних законів. При цьому виникають великі сумніви, чи дебілка Рудніченко О.М. дійсно має юридичну освіту, адже її куряча голова не містить ані трохи людської пам’яті.
Це клімактеричне падло абсолютно нічого не знає, а на судових засіданнях фактично спить або бавиться своїм дешевим заношеним телефоном. Ця єврейська гидота отримує з наших податків по півтори мільйони гривень тільки за те, що спить на судових засіданнях або бавиться телефоном, відмовляє у доступі до правосуддя, переслідує громадських діячів, шкодить економічним і військовим інтересам держави!
Фізіологічна деградація старої триперної шльондри Рудніченко О.М. доказується хоча б тим, що у порушення Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України (Наказ ДСА України від 24.12.2019 року за № 1196 «Про внесення змін до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України» з додатком, відповідно до якого затверджуються зміни до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої Наказом ДСА за № 814 від 20.08.2019 року), остання надіслала поштою особі 1 паперову копію ухвали у провадженні № 11-сс/824/5862/2021, яка неправильним чином сформована: ухвала містить текст з двох сторін одного аркушу, друга сторона аркушу не перекреслена, ухвала не зшита і не опломбована, в правому верхньому куті ухвали немає напису “З оригіналом згідно”, ухвала містить міжрядкові відступи, окремі слова виділені жирним кольором, шрифт ухвали менше дозволеного, не вказано де зберігається оригінал ухвали, не зазначено, коли дана ухвала набрала законної сили, копія ухвали не містить ПІП секретаря суду, копія ухвали не містить підпису секретаря суду, копія ухвали не містить ПІП інших двох суддів колегії, ухвала не містить підписів інших суддів складу колегії, що робить з даної ухвали суду шматок недієздатного паперу, який може бути придатним для підтирання дупи африканських нігерів.
Також слід зазначити, що маразматичка Рудніченко О.М. і раніше виносила неправосудні рішення за наслідками розгляду скарг особи 1 на бездіяльність органів досудового розслідування (СУ ДБР, ГПД і УВК НАБУ, СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, органів НП в м.Києві), якими частково нівелювала кропіткі досягнення громадської організації та перешкодила наповненню державного бюджету на сотні мільйонів гривень, тим самим послабивши боєздатність наших військ (військової компанії на Сході України) та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури).
В ст.412 КПК (Порушення вимог кримінального процесуального закону) зазначається:
“1. Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
2. Судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо:
1) за наявності підстав для закриття судом провадження в кримінальній справі його не було закрито;
2) судове рішення ухвалено незаконним складом суду;
3) судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених ч.3 ст.323 чи ст.381 цього Кодексу, або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов’язковою;
4) судове провадження здійснено за відсутності захисника, якщо його участь є обов’язковою;
5) судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання; 6) порушено правила підсудності…”.
Як передбачено ст.399 КПК України (Залишення апеляційної скарги без руху, її повернення або відмова відкриття провадження):
“1. Суддя-доповідач, встановивши, що апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції подано без додержання вимог, передбачених ст.396 КПК, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги і встановлюється достатній строк для їх усунення, який не може перевищувати п’ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала скаргу. Копія ухвали про залишення апеляційної скарги без руху невідкладно надсилається особі, яка подала апеляційну скаргу.
2. Якщо особа усунула недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений суддею-доповідачем, вона вважається поданою у день первинного її подання до суду апеляційної інстанції.
Протягом трьох днів після усунення недоліків апеляційної скарги і за відсутності перешкод суддя-доповідач постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.
3. Апеляційна скарга повертається, якщо:
1) особа не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк;
2) апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу;
3) апеляційна скарга не підлягає розгляду в цьому суді апеляційної інстанції;
4) скарга подана після закінчення строку на оскарження і особа не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
4. Суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.
5. Копія ухвали про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті провадження невідкладно надсилається особі, яка подала скаргу, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
6. Ухвала про повернення або відмову у відкритті провадження підлягає оскарженню в касаційному порядку.
7. Залишення апеляційної скарги без руху або її повернення не позбавляють права повторного звернення до суду апеляційної інстанції в порядку, передбаченому Кодексом, у межах строку на апеляційне оскарження”.
Ст.407 КПК (Апеляційний суд за наслідками розгляду скарги має право) встановлено:
“1. За наслідками розгляду скарги на вирок або ухвалу першої інстанції апеляційний суд має право:
1) залишити вирок або ухвалу без змін;
2) змінити вирок або ухвалу;
3) скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок;
4) скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу;
5) скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження;
6) скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
2. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду на підставі угоди суд апеляційної інстанції, крім рішень, передбачених пунктами 1-5 частини першої цієї статті, має право скасувати вирок і направити кримінальне провадження:
1) до суду першої інстанції для проведення судового провадження у загальному порядку, якщо угода була укладена під час судового провадження;
2) до органу досудового розслідування для здійснення досудового розслідування в загальному порядку, якщо угода була укладена під час досудового розслідування.
3. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд має право:
1) залишити ухвалу без змін;
2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу”.
Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч.3 ст.8 Конституції). Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (ч.1 ст.6).
Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя. У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці “право на суд” охоплює три основні елементи:
1) наявність “суду”, який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
У рішенні в справі “Голдер проти Сполученого Королівства”, 1975 року Європейський суд відзначив: “Було б неприйнятним, на думку суду, якби ч.1 ст.6 детально визначала процесуальні гарантії сторонам у судовому провадженні, не забезпечивши, насамперед, того, без чого користування такими гарантіями було б неможливим, а саме: доступу до суду.
Характеристики “справедливості, публічності та оперативності судового провадження були б марними за відсутності судового провадження”. Тож право на доступ до правосуддя в контексті кримінального провадження має дуже важливе значення, і без сумніву його необхідно вважати засадою.
Доступ до правосуддя в контексті кримінального провадження означає надання учасникові провадження можливості звертатися до суду за захистом свого права чи охоронюваного законом інтересу, заявляти різного роду клопотання, оскаржувати до судді, суду чи суду вищої інстанції рішення учасників провадження, які наділені владними повноваженнями і вчиняють ці дії чи ухвалюють рішення.
В практиці Європейського суду з прав людини щодо питання права на суд, на доступ до нього чітко визначився підхід, згідно з яким особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава не повинна вводити правові або чинити нелегітимні перешкоди для здійснення цього права.
Пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає наступне: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення…».
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за №3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами і доповненнями, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У відповідності до ст.68 Конституції України кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
У відповідності до ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі семи років гинуть в АТО (ООС) найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України?
Суддя-маразматик Рудніченко О.М. через свою корумпованість, нахабність, бездарність, протиправність і ненормальність напевно уже забула про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на шиї і у відповідності до європейських стандартів права.
Більше цього, дебілка Рудніченко О.М. саме у такий спосіб сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО (ООС), нівелюючи своїми злочинними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ООС) і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цій ганебній особі фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що суддя Київського апеляційного суду Рудніченко О.М. вчинила кримінальне правопорушення, яке передбачене ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що судове провадження № 11-сс/824/5862/2021 також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність судді-маразматички Рудніченко О.М. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім того, дії судді-аферистки Рудніченко О.М. являються антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Суддя-дебілка Рудніченко О.М., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищує свої службові повноваження, вчиняє підроблення, приховує вчинені злочини, виносить неправосудні рішення, перешкоджає доступу до правосуддя, наносить збиток економіці держави, перешкоджає наповненню бюджету коштами, деморалізує українську армію і бійців ООС, сприяє поразці нашої держави у війні з ЛДНР, порушує присягу судді, дискредитує судову владу, тим самим саботуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Суддя-дегенерат Рудніченко О.М. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддею-аферисткою Рудніченко О.М. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності судді-дебілки Рудніченко О.М. наявний склад окремого кримінального правопорушення, що передбачене ч.2 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддею-шахрайкою Рудніченко О.М. містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддею-маразматичкою Рудніченко О.М. Крім цього, у відповідності до вимог ст.218 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» та ст.480, 482 КПК України, було прийнято рішення про колективне звернення до Генерального прокурора України про подання ним до Верховної Ради України пропозиції про зняття недоторканості з судді-аферистки Рудніченко О.М. з метою подальшого притягнення її до кримінальної відповідальності.
Також було прийнято рішення про повідомлення Вищої ради правосуддя про не належну поведінку судді-маразматички Рудніченко О.М., яка регулярно і грубо порушує присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування Генерального прокурора України щодо подання пропозиції до ВРУ, а також від ГПД НАБУ, СУ ДБР, ГСУ СБУ — стосовно внесення відомостей до ЄРДР, а від Вищої ради правосуддя — відкриття дисциплінарної справи. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.

суддя-Рудніченко-О.М.-неправосудна-ухвала-1

суддя-Рудніченко-О.М.-неправосудна-ухвала-2

суддя-Рудніченко-О.М.-апеляційна-скарга-1

суддя-Рудніченко-О.М.-апеляційна-скарга-2

4 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Микола
6 місяців тому

Якщо це маразматичне опудало Рудніченко не може відрізнити клопотання від апеляційної скарги, тоді навіщо вона потрібна для судової системи? Як могла ця дебілоїдка підтвердити свою професійну придатність, якщо вона навіть не має уяви як функціонує судова система і який порядок оскарження рішень слідчого судді? Навіть діточки перших класів знають, що оскаржувати дії любих чиновників потрібно за принципом сходинок. В судовій системі такий же принцип: рішення суду першої інстанції потрібно оскаржувати до апеляційної інстанції (у цьому прикладі – це друга сходинка)! Не можна перестрибувати через одну “сходинку” і відразу звертатися до Касаційного кримінального суду (це третя сходинка)! А якщо до цього… Читати далі »

Ольга
6 місяців тому

як таке тупоголове стерво могло стати суддею? їй би зубною щіткою драяти унітази в туалетах на вокзалах! або нехай сосе члени у триперних бомжів! до чого ж наша країна зганьбилася в очах світової громадськості, тим що набирає на роботу (в судді) таких психічно хворих лярв як Рудніченко! ганьба ВРП і Зеленському, що приховують злочини цієї маразматичної і тупорилої дебілки!

Мойша
5 місяців тому

чому ця гнила єврейська лярва Рудніченко ще жива? чому наші славні і орденоносні патріоти або народні месники не повісять цю безмозку клімактеричну шльондру? своїми численними неправосудними рішеннями вона перешкоджає наповненню бюджету нашої країни! схоже, що ВРП і жмурік Зеленський взагалі розумом тронулися, коли дозволяють таким потворам мордувати державу і її народ, при цьому сплачуючи їй за такі злочини ще й мільйонну заробітну плату, або ж саме у такий спосіб ці єврейські поводирі-перевертні умисно чинять проти України і її народу підлі диверсії!

Ліна
4 місяців тому

це навіжене падло, смердюча сука, венерична шалава серією своїх неправосудних ухвал регулярно перешкоджає діяльності громадської організації та наповненню бюджету України коштами, що негативно відображається на наших бійцях ООС, на тривалості війни на Донбасі, на інвалідах, пенсіонерах, сиротах, на покинутих дітях у дитбудинках і т.д. за таке неподобство цю сучару потрібно розчленити з усією її родиною! чи в любій іншій країні за саботаж, підривну діяльність, сепаратизм і колабораціонізм тримали б в суді таку корупційну і безмозку курву, да ще б платили 1,5 мільйонів гривень? за таке при Сталіні (або при наявній війні в любій іншій крані) розстрілювали без суду і слідства!… Читати далі »