Рудніченко-О.М.-Ігнатюк-О.В.-Свінціцька-О.П

Рудніченко О.М., Ігнатюк О.В., Свінціцька О.П. Неуки-калоїди

Новости, Популярные новости, Суды

У провадженні відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України перебувало на досудовому розслідуванні кримінальне провадження за № 52021000000000051 від 01.02.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, вчинених детективами ГПД НАБУ Павлущиком В.В. і Рокунем С.В., а також працівниками Управляння по роботі зі зверненнями громадян НАБУ Ляхович У.І. та Хильком В.В., передбачених ч.3 ст.382 КК України.
14.07.2021 року, у порушення ст. 55, 56, 21, 110, 214, 220, 284, 318, 534, 535 КПК України, Рекомендацій 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року, статті 57 і 129 Конституції України, детектив УВК НАБУ Грабар С.В. закрив провадження за № 52021000000000051 від 01.02.2021 року, не вчинивши обов’язкових процесуальних і слідчих дій.
Вважаючи Постанову детектива Грабара С.В. від 14.07.2021 року про закриття кримінального провадження № 52021000000000051 від 01.02.2021 року незаконною і передчасною, а відтак – підлягаючою до скасування в судовому порядку, особа_1 подав 22.07.2021 року до Солом’янського районного суду м.Києва скаргу за вих. № 4439/22. У своїй скарзі за вих. № 4439/22 від 22.07.2021 року особа_1 зазначав, що детектив Грабар С.В., перед тим як закрити кримінальне провадження за № 52021000000000051 від 01.02.2021 року не вчинив обов’язкових слідчих і процесуальних дій:
1) не виконав вимог ухвали у судовій справі № 760/25506/20 від 09.12.2020 року;
2) не вніс до ЄРДР статтей вчиненого злочину, якими особа_1 кваліфікував протиправні дії фігуранта та які були зазначеними в описовій частині ухвали слідчого судді (який зобов’язав керівника УВК НАБУ внести до ЄРДР відомості заяви особи_1 про вчинені правопорушення) – за ст.170, ч.1 ст.111, ч.1 ст.365, ч.2 ст.366, ч.2 ст.367, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України;
3) не повідомив особу_1 про початок досудового розслідування;
4) не повідомив особі_1 імен детективів і процесуальних керівників у даному кримінальному провадженні;
5) не вручив особі_1 витягів з ЄРДР;
6) не вручив особі_1 Пам’яток про процесуальні права та обов’язки потерпілого у кримінальному провадженні;
7) не визначив процесуальний статус особи_1 у даному кримінальному провадженні;
8) не створював план проведення досудового розслідування та не затверджував його у свого керівника;
9) не витребовував інформацію на фігуранта із наркодиспансеру;
10) не витребовував інформацію на фігуранта із психо-неврологічного диспансеру;
11) не витребовував інформацію на фігуранта про наявність адміністративних правопорушень
12) не витребовував інформацію на фігуранта про наявність судимостей;
13) жодного разу не допитав особу_1 у даному провадженні;
14) жодного разу не допитав існуючих свідків у даному провадженні;
15) не допитав фігуранта у даному провадженні у відповідності до того кола питань, які особа_1 піднімав у заяві про вчинені кримінальні правопорушення;
16) не проводив досудове розслідування за статтями вчиненого злочину – за ст.170, ч.1 ст.111, ч.1 ст.365, ч.2 ст.366, ч.2 ст.367, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України;
17) не вніс до ЄРДР відомостей ще двох заяв про вчинені кримінальні правопорушення;
18) не повідомив прокурора САП про не підслідність НАБУ даного кримінального провадження;
19) не розглянув подану в порядку ст.220 КПК України заяву за вих. № 4183/30 від 04.02.2021 року;
20) не надав відповіді в порядку ст.220 КПК України на подану заяву за вих.№ 4183/30 від 04.02.2021 року;
21) у своїй протиправній Постанові від 14.07.2021 року неправдиво зазначив, що нібито пропонував особі_1 проведення допиту у даному кримінальному провадженні, поміж тим зізнаючись, що пропозиція стосувалася допиту в якості свідка, в той час як у кримінальній справі досі немає Постанови про не визнання особи_1 потерпілим у даному кримінальному провадженні;
22) у своїй протиправній Постанові від 14.07.2021 року неправдиво зазначив, що нібито неодноразово пропонував особі_1 проведення допиту у даному кримінальному провадженні, що не відповідає дійсності і чому немає у справі провадження жодного припустимого і належного доказу;
23) у своїй протиправній Постанові від 14.07.2021 року неправдиво зазначив, що нібито пропонував особі_1 проведення допиту у даному кримінальному провадженні, однак начебто не дочекавшись його явки він прийняв рішення про закриття провадження, що не узгоджується із положенням Кримінально-процесуального Кодексу (насправді ж Кодексом передбачений привід і накладення грошового стягнення, чого детектив з незрозумілих причин не застосував);
24) не дослідив і не надав правової оцінки кожному із фактів, які особа_1 зазначав у своїй заяві за вих. № 4034/17 від 17.11.2020 року про вчинені кримінальні правопорушення;
25) не провів жодного одночасного допиту особи_1 із фігурантами у кримінальному провадженні;
26) не призначив для особи_1 судово-медичної експертизи за фактами отриманого ушкодження здоров’я;
27) не надав особі_1 можливості долучити до провадження наявні докази вчиненого злочину;
28) не надав особі_1 можливості долучити до провадження документи, які доказують факти отриманого матеріального і морального збитку у даному кримінальному провадженні;
29) не проводив досудового розслідування за ще двома кримінальними провадженнями, які були об’єднані з кримінальним провадженням № 52021000000000051 від 01.02.2021 року;
30) не розглянув ще двох заяв в порядку ст.220 КПК, які особа_1 подавав на розгляд;
31) не надав відповіді на ще дві заяви в порядку ст.220 КПК, за наслідком їх розгляду;
32) в Постанові про закриття кримінального провадження зазначив, що провадження № 52021000000000051 від 01.02.2021 року об’єднує в собі три кримінальних провадження, в той час як матеріали даної кримінальної справи не містять жодної Постанови про їх об’єднання;
32) в Постанові про закриття кримінального провадження зазначив, що приймав рішення виключно на Актах огляду трьох заяв особи_1 про вчинені кримінальні правопорушення, за якими було відкрите провадження № 52019000000000350 від 25.04.2019 року, в той час як такого Акту у справі не було;
33) в Постанові про закриття кримінального провадження зазначив, що приймав рішення за документами, які створювалися за результатами вивчення трьох попередніх заяв особи_1 у кримінальному провадженні № 52019000000000350 від 25.04.2019 року, за участі декількох комісійних осіб, в той час як саме таких документів у матеріалах провадження № 52021000000000051 не було;
34) в Постанові про закриття кримінального провадження (і в усній формі на судових засіданнях з розгляду скарги на його Постанову) зазначив, що він надав особі_1 відповіді на подані три заяви в порядку ст.220 КПК України, в той час як саме таких відповідей у матеріалах провадження № 52021000000000051 не було.
14.07.2021 року детектив Грабар С.В. закрив кримінальне провадження за № 52021000000000051 від 01.02.2021 року не вчинивши потрібних процесуальних та слідчих дій.
Детектив Грабар С.В. своєю протиправною Постановою від 14.07.2021 року про закриття кримінального провадження № 52021000000000051 від 01.02.2021 року також порушив вимоги ст.110 КПК України.
У відповідності до п.5 ст.110 КПК України, Постанова детектива мусить складатися з:
1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:
а) місце і час прийняття постанови;
в) прізвище, ім’я, по батькові, посаду осіб, що проходять фігурантами по справі;
2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про:
а) зміст обставин, які є підставами для прийняття Постанови;
б) мотиви прийняття Постанови, їх обгрунтування та посилання на положення Кодексу;
в) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про:
– зміст прийнятого процесуального рішення;
– місце та час (строки) його виконання;
– особу, яким належить виконати Постанову, чого майже немає у Постанові від 14.07.2021 року детектива Грабара С.В. про закриття кримінального провадження № 52021000000000051 від 01.02.2021 року.
Всупереч вимогам п.5 ст.110 КПК, у Постанові від 14.07.2021 року детектива Грабара С.В. відсутні:
1) короткий опис трьох заяв особи_1 про вчинені кримінальні правопорушення;
2) контактний номер детектива;
3) реєстраційний номер та дата реєстрації Постанови;
4) перелік проведених слідчих дій;
5) причини не проведення допиту заявника, свідків та фігуранта (в межах того кола питань, які піднімав особа_1 у своїх заявах про вчинені кримінальні правопорушення);
6) причини не проведення експертизи наявних доказів;
7) правова оцінка фігуранта у провадженні;
8) правова оцінка доказам у провадженні;
9) ПІП та підпис керівника підрозділу;
10) печатка органу досудового розслідування.
В першому пункті прохальної частини скарги за вих. № 4439/22 від 22.07.2021 року особа_1 зазначив таке: “1.Розглянути дану скаргу в строк до 5 (п’яти) діб або у відповідності до пункту 2.3.36 Засад використання автоматизованої системи документообігу, п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, що затверджений рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року № 30 (зі змінами) передати судову справу для повторного авторозподілу (шляхом винесення Розпорядження керівником апарату суду та на підставі погодження Головою суду Акту прийняття — передачі судової справи)”.
А в додатку до скарги особа_1 надав копії документів, які обгрунтовували його доводи:
1) копію Постанови від 14.07.2021 року про закриття кримінального провадження № 52021000000000051 від 01.02.2021 року детективом Грабарем С.В.;
2) копію конверту з відтиском дати відправки копії Постанови від 15.07.2021 року і штрихкоду;
3) копію заяви про вчинення кримінального правопорушення за вих. № 4034/17 від 17.11.2020 року;
4) копію заяви (в порядку ст.220 КПК України) за вих. № 4183/30 від 04.02.2021 року;
5) копію ухвали у судовій справі № 760/10125/21 від 07.05.2021 року про можливість повторної подачі ідентичної заяви про вчинене кримінальне правопорушення;
6) копію ухвали у судовій справі № 991/4495/21 від 06.07.2021 року про підслідність даної скарги виключно Солом’янському районному суду м.Києва;
7) копію ухвали Верховного Суду у провадженні № К/9901/68791/18 від 11.01.2019 року;
8) копію ухвали в апеляційному провадженні № 11-сс/824/382/2020 від 29.01.2020 року;
9) копію ухвали в апеляційному провадженні № 11-сс/824/939/2020 від 13.02.2020 року;
10) копію ухвали в апеляційному провадженні № 11-сс/796/1527/2018 від 13.03.2018 року;
11) копію ухвали в апеляційному провадженні № 11-сс/796/1054/2018 від 06.02.2018 року;
12) копію окремих положень Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17).
Крім цього, особа_1 посилався на нижчеперераховані норми закону та на певні обставини справи, які вимагали від слідчого судді задоволення його скарги.
А саме, гідно з ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить норму права.
Як зазначається Верховним Судом у рішенні № К/9901/68791/18 від 11.01.2019 року, копія документу не може мати юридичної сили, якщо вона не засвідчена у належний спосіб: у правому верхньому куті документа має бути написано «з оригіналом згідно» (або «копія відповідає оригіналу»), а внизу такого документа – зазначення ПІП особи та його посаду, яка створювала копію документу, зазначення дати створення копії, посади і ПІП керівника підрозділу, що ознайомлювався з документом, завірення копії документу печаткою установи.
У відповідності до цього, слідчий суддя мусив звернути свою увагу на долучену до провадження копію рішення Верховного Суду № К/9901/68791/18, яка в окремому порядку вимагала скасування Постанови від 14.07.2021 року детектива Грабара С.В. про закриття кримінального провадження № 52021000000000051 від 01.02.2021 року, так як остання не відповідала вимогам процесуального документу.
Відповідно вимогам ч.3 ст.415 КПК України, висновки і мотиви, з яких були скасованими судові рішення, є обов’язковими для суду першої інстанції, при новому розгляді. Так само, дані рішення (вказівки) апеляційної інстанції є обов’язковими для виконання будь-яким органом досудового розслідування.
За таких обставин, детектив, не виконавши вказівок колегії суддів апеляційної інстанції щодо внесення усіх відомостей до ЄРДР за заявою особи_1 про вчинення декількох кримінальних правопорушень, а не лише одного (за ч.3 ст.382 КК України), призвів до унеможливлення перевірки обставин дотримання слідчим процесуального порядку закриття кримінального провадження, а також дійсність підстав його закриття. Відповідно, останнє не відповідає завданням та засадам кримінального провадження, передбаченим ст.2,9 КПК України, а також практиці ЄСПЛ стосовно ефективності досудового розслідування.
Крім цього, детектив Грабар С.В. порушив вимоги Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 04.07.2018 року за № 2277/5), а також Постанову Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за № 55 про «Деякі питання документування управлінської діяльності», адже належним чином не завірив свою Постанову від 14.07.2021 року: немає реєстраційного номеру канцелярії, дати створення копії документу, печатки органу досудового розслідування, позначки «з оригіналом згідно», підпису і ПІП особи, що створювала копію Постанови, підпису і ПІП керівника органу досудового розслідування, який мусив бути ознайомленим з даною копією Постанови тощо.
У відповідності до Наказу ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року, Положення про внесення відомостей до ЄРДР та позиції колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у провадженнях № 11-сс/824/4221/2019 від 23.07.2019 року, № 11-сс/824/382/2020 від 29.01.2020 року, № 11-сс/824/939/2020 від 13.02.2020 року зазначається, що не підлягають обчисленню процесуальні строки досудового розслідування, в якому до ЄРДР насправді не було внесеними усі кваліфікаційні статті вчиненого злочину, які були зазначеними в заяві про вчинені кримінальні правопорушення та в ухвалі слідчого судді, якою було зобов’язано орган досудового розслідування внести до ЄРДР відомості саме такої заяви.
При винесенні Постанови від 14.07.2021 року про закриття кримінального провадження за № 52021000000000051 від 01.02.2021 року детектив Грабар С.В. упустив той момент, що реєстратор
УВК НАБУ досі не вніс до ЄРДР усіх відомостей, зазначених в п.4,5 ч.5 ст.214 КПК України, в трьох заявах про вчинені кримінальні правопорушення та в трьох ухвалах слідчих суддів, не дивлячись на те, що особа_1 з цього приводу подавав керівнику органу досудового розслідування три заяви в порядку ст.220 КПК та просив внести до ЄРДР відповідні доповнення, чого останній не зробив, а відповідно відлік часу щодо перебігу процесуальних строків аж ніяк не міг розпочатися, в світлі вимог ч.1 ст.219 КПК України. Ідентичною є позиція і колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у провадженнях № 11-сс/824/4224/2019 від 25.07.2018 року, де зазначається у першому абзаці третього аркушу, що суддя при винесенні рішення не керувався положеннями ст.84, 91, 94 КПК України. Ідентичною є позиція і колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у провадженнях № 11-сс/796/1054/2018 від 06.02.2018 року та № 11-сс/796/1527/2018 від 13.03.2018 року, де зазначається, що у випадку подання заявником клопотань про внесення до ЄРДР усіх відомостей із поданих заяв про вчинені кримінальні правопорушення, то детективи вимушені скорятися закону і шляхом внесення змін доповнити ЄРДР повними (достатніми) відомостями про вчинення злочину з наступним проведенням досудового розслідування за цими статтями, а у разі нехтування правами потерпілих – бездіяльність слідчого може бути оскарженою до суду в порядку ст.303 КПК України.
Щодо Наказу ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року, то в 2 частині (Облік кримінальних правопорушень) розділу II (Порядок формування та ведення реєстру), в пункті 8 зазначається таке (Цитата): «Відомості про декілька вчинених кримінальних правопорушень, зазначених в одній заяві, повідомленні або виявлених безпосередньо прокурором, слідчим чи працівником іншого підрозділу, незалежно від часу їх учинення, наявності осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, вносяться до Реєстру за кожним правопорушенням окремо».
У відповідності до ст.129-1 Конституції України (Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання), передбачено: “Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Із запізненням розгляду скарги за вих. № 4439/22 від 22.07.2021 року на 32 дні, Ухвалою слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва Вишняка М.В. у судовій справі № 760/19184/21 від 30.08.2021 року було відмовлено особі_1 у задоволенні його скарги на Постанову детектива Грабара С.В. від 14.07.2021 року про закриття провадження № 52021000000000051 від 01.02.2021 року.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва Вишняка М.В. у судовій справі № 760/19184/21 від 30.08.2021 року, якою було відмовлено особі_1 у задоволенні скарги за вих. № 4439/22 від 22.07.2021 року на Постанову детектива Грабара С.В. від 14.07.2021 року про закриття кримінального провадження № 52021000000000051 від 01.02.2021 року, особа_1 подав 31.08.2021 року до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу за вих. № 4487/30.
А в додатку до скарги особа_1 надав копії документів, які обгрунтовували його доводи:
1) копію вступної і резулятивної частини Ухвали у справі № 760/19184/21 від 30.08.2021 року;
2) копію Ухвали у судовій справі № 760/10125/21 від 07.05.2021 року;
3) копію Ухвали у судовій справі № 760/21361/20 від 29.10.2020 року;
4) копію Ухвали у судовій справі № 760/14815/20 від 09.10.2020 року.
21.10.2021 року особа_1 подав на ім’я доповідача Рудніченко О.М. клопотання за вих. № 4597/20 в провадженні № 11-сс/824/5391/2021, до якого долучив копії ухвал суду, які обгрунтовували його доводи (в контексті не внесення до ЄРДР відомостей його трьох заяв та трьох ухвал суду, в резулятивній частині яких судді зазначили, які статті потрібно було вносити до ЄРДР):
1) копію Ухвали у судовій справі № 760/19184/21 від 30.08.2021 року;
2) копію Ухвали у судовій справі № 760/21361/20 від 29.10.2020 року;
3) копію Ухвали у судовій справі та № 760/14815/20 від 09.10.2020 року.
В першому пункті прохальної частини скарги за вих. № 4487/30 від 31.08.2021 року особа_1 зазначив таке: “1.Розглянути дану скаргу в строк до 5 (п’яти) діб або у відповідності до пункту 2.3.36 Засад використання автоматизованої системи документообігу, п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, що затверджений рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року № 30 (зі змінами) передати судову справу для повторного авторозподілу (шляхом винесення Розпорядження керівником апарату суду та на підставі погодження Головою суду Акту прийняття — передачі судової справи)”.
Крім цього, як це добре видно на декількох відео, особа_1 в судових засіданнях долучив в якості клопотання додаткові докази, у вигляді ухвал суду, яких детектив Грабар С.В. досі не виконав.
Із запізненням судового розгляду скарги за вих. № 4487/30 від 31.08.2021 року аж на три місяці, Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі головуючого судді Рудніченко Оксани Миколаївни, суддів колегії Ігнатюка Олега Володимировича і Свінціцької Олени Петрівни було відмовлено особі 1 у задоволенні апеляційної скарги, а Ухвалу слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва Вишняка М.В. у судовій справі № 760/19184/21 від 30.08.2021 року – було залишено без змін.
Будучи явно божевільними, або ж через старечий клімактеричний маразм, судді-дебіли Рудніченко О.М., Ігнатюк О.В. і Свінціцька О.П. зазначили в своїй ухвалі таку дурню (цитата): “На думку колегії суддів зазначених вимог закону слідчий суддя дотримався у повному обсязі. Закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, а тому прийняття рішення про його закриття можливе лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, оцінки доказів, які стосуються цього провадження, у сукупності… Ці положення кримінального процесуального закону при прийнятті процесуального рішення про закриття кримінального провадження детективом НАБУ порушені не були, а його висновки відповідають фактичним обставинам встановленим під час досудового розслідування та є належним чином мотивованими, про що вірно зазначив слідчий суддя в оскаржуваному рішенні. З матеріалів скарги вбачається, що 01.02.2021 на виконання ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 09.12.2020 було зареєстровано в ЄРДР відомості на підставі заяви особа_1 від 17.11.2020 про вчинення кримінального правопорушення за ч.3 ст.382 КК України та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №52021000000000051. Зазначене кримінальне провадження було розпочато у зв`язку з можливими ознаками невиконання судових рішень працівниками НАБУ, а саме детективом особа_3. під час виконання ним своїх обов`язків з розгляду заяв, прийняття процесуальних та інших рішень, в результаті чого була заподіяна істотна шкода заявнику. Постановою старшого детектива Національного бюро відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України Грабара С.В. від 14.07.2021 року кримінальне провадження за №52021000000000051 від 01.02.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.382 КК України, закрито на підставі п.9-1 ч.1 ст.284 КПК України. Підставою для прийняття такого рішення стало існування не скасованої постанови слідчого судді про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у кримінальному провадженні щодо того самого діяння, що розслідувалось з дотриманням вимог щодо підслідності, а саме №52019000000000350 від 25.04.2019 року. Розглядаючи скаргу особа_1 на постанову від 14.07.2021 року старшого детектива УВК НАБУ Грабара С.В. про закриття кримінального провадження №52021000000000051 від 01.02.2021 року, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку, що рішення слідчого про закриття кримінального провадження з наведених підстав є обґрунтованим. Колегія суддів погоджується з вказаним рішенням слідчого судді, оскільки воно відповідає фактичним обставинам провадження. Так, в ході проведення досудового розслідування було встановлено, що 31.08.2020 старшим детективом УВК НАБУ Грабарем С.В. в рамках кримінального провадження № 52019000000000350 від 25.04.2019 було прийнято рішення про закриття кримінального провадження, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку із встановленням відсутності в діяннях особа_4, особа_5, особа_6 та особа_3 ознак кримінальних правопорушень, передбачених ст.170, ч.2 ст.256, ч.2 ст.364, ч.1 ст.365. ч.2 ст.366, ч.2 ст.367, ч.2 ст.382, ч.3 ст.382, ч.1 ст.396, ч.1 ст.396 КК України. Підставою для внесення відомостей до ЄРДР слугували рішення слідчих суддів Солом`янського районного суду м.Києва про зобов`язання уповноважених осіб НАБУ внести до ЄРДР відомості за заявами особа_1, а саме: вих. № 3137/09 від 09.04.2019 р. за ч.1 ст.396 КК України; вих. № 3084/15 від 15.03.2019 р. за ч.3 ст.382 КК України; вих. № 3230/08 від 08.05.2019 р. за ч.2 ст.256, ч.1 ст. 396, ч.2 ст.382, ч.2 ст.367, ч.2 ст.366, ч.1 ст.365, ч.2 ст.364, ст.170 КК України. В одній з вказаних заяв, яка слугувала підставою для внесення відомостей до ЄРДР за ч.3 ст.382 КК України (вих. № 3084/15 від 15.03.2019 р.) особа_1 повідомив про факт невиконання рішень суддів з боку працівників НАБ України, зокрема, з боку детектива НАБ України особа_3, під час виконання ними своїх обов`язків з розгляду заяв, прийняття процесуальних та інших рішень, в тому числі в результаті яких було б спричинено істотну шкоду заявнику особа_1. У постанові старшого детектива УВК НАБУ Грабара С.В. від 31.08.2020 у кримінальному провадженні № 52019000000000350 від 25.04.2019, детально викладені проведені в рамках досудового розслідування слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, під час проведення яких не було отримано будь-яких даних та підстав вважати, що в діях працівників НАБУ особа_4, особа_5, особа_6 та особа_3 наявні ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст.170, ч.2 ст.256, ч.2 ст.364, ч.1 ст.365. ч.2 ст.366, ч.2 ст.367, ч.2 ст.382, ч.3 ст.382, ч.1 ст.396, ч.1 ст.396 КК України, тому детектив прийшов до висновку про закриття даного кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, тобто, предметом досудового розслідування в кримінальному провадженні № 52021000000000051 від 01.02.2021 були повністю аналогічні факти та події стосовно діянь, які були викладені у заяві особа_1 (вих. № 3084/15 від 15.03.2019) та були предметом розслідування в кримінальному провадженні № 52019000000000350 від 25.04.2019, яке було закрите постановою детектива від 31.08.2020. Дослідивши матеріали кримінально провадження № 52021000000000051, доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що предметом розслідування у кримінальному провадженні №52021000000000051 від 01.02.2021, та предмет розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000350 від 25.04.2019, є аналогічними і стосуються одних і тих же обставин. Також, із матеріалів кримінального провадження № 52021000000000051 вбачається, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.08.2020 відмовлено в задоволенні скарги особа_1 на постанову детектива УВК НАБУ Грабара С.В. від 31.08.2020 про закриття кримінального провадження № 52019000000000350 від 25.04.2019, яка була оскаржена заявником. Ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 10.11.2020 ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.08.2020 залишено без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення. Отже, переглядаючи рішення слідчого судді в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 30 серпня 2021 року є законною і обґрунтованою, як і постанова від 14.07.2021 старшого детектива УВК НАБУ Грабара С.В. про закриття кримінального провадження №52021000000000051 від 01.02.2021, яка в повній мірі відповідає вимогам закону, оскільки винесена на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження і висновки детектива з наведенням підстав, які обумовлюють закриття вказаного кримінального провадження у зв`язку з існуванням не скасованої постанови слідчого судді про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у кримінальному провадженні щодо того самого діяння, що розслідувалось з дотриманням вимог щодо підслідності, а саме №52019000000000350 від 25.04.2019. Доводи апеляційної скарги не свідчать про наявність неповноти при проведенні досудового розслідування, всі обставини по даному кримінальному провадженню слідчим були досліджені в повному обсязі, а прийняте рішення відповідає вимогам кримінального судочинства.
Із доводів апеляційної скарги вбачається незгода особа_1 з механізмом досудового розслідування, його методами, обсягом зібраних матеріалів та правовим висновком, постановленим детективом.
Колегія суддів зважає на те, що предметом розгляду як слідчим суддею так і колегією суддів була законна та обґрунтована постанова від 14.07.2021 року старшого детектива УВК НАБУ Грабара С.В. про закриття кримінального провадження за ч.3 ст.382 КК України. Порушень вимог закону ні зі сторони детектива Грабара С.В., ні зі сторони слідчого судді колегією суддів не встановлено. Інші обставини, на які посилається заявник особа_1 у скаргах, зокрема щодо об`єму внесених відомостей до ЄРДР, не можуть враховуватись при оцінці законності постанови старшого детектива Грабара С.В. від 14.07.2021 року та ухвали слідчого судді від 30.08.2021 року. Виходячи з положень ст.2 КПК, котра визначає завдання кримінального провадження, держава не наділяє заявників правом припису для правоохоронних органів щодо конкретних норм кримінального, матеріального або процесуального законів, саме в межах яких, повинно здійснюватись провадження. Враховуючи зазначене вище, будь-яких обставин, які б вказували на незаконність та необґрунтованість постанови старшого детектива Національного бюро відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України Грабара С.В. про закриття кримінального провадження №52021000000000051 від 01.02.2021 та оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено. Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги з мотивів, наведених в ній, не вбачається, а тому ухвала слідчого судді як законна та обґрунтована, має бути залишена без зміни, а апеляційна скарга особа_1 щодо її скасування – без задоволення”.
Це ж якого рівня потрібно бути закінченими придурками, дебілами і виродками, що б приймати рішення на припущеннях!? Як можна було стверджувати те, чого насправді не бачили дані три єврейські дебіли?
А саме, судді-дебіли Рудніченко О.М., Ігнатюк О.В. і Свінціцька О.П. не могли побачити в матеріалах судової і кримінальної справи усього того, про що писали в своїй шахрайській ухвалі, оскільки вказані матеріали не містили в собі саме таких відомостей, а те що містилося – було не завіреним у потрібний спосіб. Саме на цьому особа_1 і акцентував увагу єврейських виродків у судовому засіданні, на що вони не тільки не відреагували, а навіть і приховали ці самі докази від надання правової оцінки. В той же самий час ці три судді-недоумки виносили рішення на припущеннях і на судовій практиці, яка не являється нормами прямого закону. В той же самий час, судді-аферисти Рудніченко О.М., Ігнатюк О.В. і Свінціцька О.П. приховали від належного аналізу біля 11 ухвал з різних судів, які надавав особа_1 і одну – з Верховного Суду. Згідно вимог ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і ч.3 ст.415 КПК України, дані три судді-виродки були зобов’язаними проаналізувати усі ці 11 ухвал і винести свою об’єктивну ухвалу, виходячи з існуючих рішень Верховного Суду та з рішень апеляційної інстанції, чого вони умисно не зробили. А якщо звернутися до вимог ст.129-1 Конституції України, то ці три судді-параноїки мусили не приховувати факт не виконання трьох ухвал суду детективом Грабарем С.В., а зробити усе можливе, що б він їх виконав. Судді-маразматики Рудніченко О.М., Ігнатюк О.В. і Свінціцька О.П. зробили усе на оборот – своїм неправосудним рішенням перешкодили виконанню трьох ухвал суду, яких детектив Грабар С.В. ще не виконав! Також дебіли Рудніченко О.М., Ігнатюк О.В. і Свінціцька О.П. зовсім в своїй ухвалі нічого не згадали про те, що вони спеціально переносили на три рази судове засідання що б переконатися у підлій брехні детектива Грабара С.В. стосовно розгляду трьох заяв в порядку ст.220 КПК України та надання на них відповіді, як він власне і брехливо заявляв у суді. Згодом цей факт підтвердився, адже у матеріалах справи не було жодних даних про розгляд цих трьох заяв детективом Грабарем С.В. і про надання ним відповіді особі_1, але суд з цього приводу не зробив жодних висновків! Не витримує критики і те, що судді-дебіли Рудніченко О.М., Ігнатюк О.В. і Свінціцька О.П. приховали незалежні (окремі) підстави для скасування Постанови детектива: відсутність опису трьох заяв про вчинені кримінальні правопорушення в Постанові про закриття кримінального провадження; неналежне оформлення Постанови про закриття кримінального провадження (адже остання не відповідає вимогам процесуального документу, в силу вимог Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 04.07.2018 року за № 2277/5) та Постанови Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за № 55 про «Деякі питання документування управлінської діяльності», а також на підставі наявної у справі суду, з цього приводу, рішення Верховного Суду № К/9901/68791/18 від 11.01.2019 року); відсутність у кримінальному провадженні Постанови прокурора САП про об’єднання трьох кримінальних проваджень; відсутність у кримінальній справі даних про розгляд трьох заяв в порядку ст.220 КПК та про надання на них відповідей; відсутність в матеріалах справи Актів про витребування з архіву НАБУ трьох заяв особи_1 у кримінальному провадженні № 52019000000000350 від 25.04.2019 року та порівняння їх із трьома заявами у кримінальному провадженні № 52021000000000051 від 01.02.2021 року; відсутність у матеріалах справи даних про надання особі_1 витягів з ЄРДР; відсутність у матеріалах справи даних про надання особі_1 пам’яток про процесуальні права і обов’язки потерпілого; не визначення процесуального статусу особи_1 у провадженні № 52021000000000051; не внесення до ЄРДР відомостей заяв особи_1 про вчинені правопорушення; не проведення допиту заявника і свідків.
Усе це доказує про склад умисного злочину в діях маразматиків Рудніченко О.М., Ігнатюка О.В. і Свінціцької О.П., який передбачений ст. 256, 396, 366 КК України.
За таких обставин судді-дебіли Рудніченко О.М., Ігнатюк О.В. і Свінціцька О.П. приймали рішення виключно не з підстав, наявних у провадженні належних та припустимих доказів, а керувалися лише власними припущеннями, що є неприпустимим. Отже, судді-аферисти Рудніченко О.М., Ігнатюк О.В. і Свінціцька О.П. в повній мірі не з’ясували всі обставини кримінального провадження, яке оскаржувалося.
Крім цього, не може не викликати сміху і те, що маразматики Рудніченко О.М., Ігнатюк О.В. і Свінціцька О.П. навіть не в змозі правильно розшифрувати абревіатуру посади детектива Грабара С.В. – ВВР УВК НАБУ, в той час як особа_1 її уже розшифрував і зазначив у своїй скарзі. Це доводить неадекватність цих трьох суддів і те, що вони насправді не читали апеляційну скаргу особи_1. Як витікає з ухвали цих трьох шахраїв, абревіатуру ВВР УВК НАБУ вони розшифрували як “Національне бюро відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України”, в той час як це насправді розшифровується так: “Відділ внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України”.
А що стосується невмілого проведення судового засідання (у три раунди), то воно зовсім не схоже на нього: особу скаржника за документами не встановлювалося, скаржника судді не просили назватися, права і обов’язки учасникам процесу не зачитувалися, матеріали судової справи не досліджувалися, матеріали кримінального провадження не досліджувалися, дебатів не було, реплік судом не пропонувалося, подане клопотання про поновлення строку не розглядалося і рішення по ньому не приймалося і т.д.
Вищенаписане доказує, що судді-дебіли Рудніченко О.М., Ігнатюк О.В. і Свінціцька О.П. являються неадекватними особами, які потребують термінової госпіталізації для душевно хворих людей, адже іншого пояснення, чому вказані судді-виродки не володіють базисним рівнем юридичних знань, при цьому маючи багаторічний досвід роботи, просто не існує. Відсутність елементарних знань у суддів-маразматиків Рудніченко О.М., Ігнатюка О.В. і Свінціцької О.П. спростовує наявність у них будь-якої юридичної освіти, а також факт того, що вони нібито підтвердили здатність вершити правосуддя.
Неадеквати Рудніченко О.М., Ігнатюк О.В. і Свінціцька О.П. винесли чергове неправосудне рішення, яким у 12 раз нівелювали кропіткі досягнення громадської організації та перешкодили наповненню бюджету держави на 550 мільйонів гривень, тим самим послабивши боєздатність наших військ (військової компанії на сході України) та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури).
Крім цього, маразматики Рудніченко О.М., Ігнатюк О.В. і Свінціцька О.П. надали особі_1 копію винесеної Ухвали у провадженні № 11-сс/824/5391/2021, яка повторно не відповідає вимогам Наказу ДСА за № 814 (із змінами і доповненнями), так як: у правому верхньому куті відсутній напис “З оригіналом згідно”, розмір шрифту ухвали дещо менший встановленого, наявні міжрядкові відступи, окремі слова рішення чомусь написані прописними літерами та виділені жирним кольором, кожна друга сторона аркушу не перекреслена, в ухвалі відсутня інформація про місцезнаходження її оригіналу, в ухвалі не зазначено, коли вона набрала законної сили, в ухвалі не вказано ПІП секретаря суду, ухвала не підписана секретарем суду, в ухвалі не зазначено дати виготовлення копії рішення, на пломбі ухвали не вказано ПІП секретаря суду, на пломбі ухвали не вказано ПІП головуючого судді, не вказано дати створення копії ухвали.
У доктрині Європейського суду з прав людини «право на суд» охоплює 3 елементи:
1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до суду.
Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. У відповідності до ст.68 Конституції, кожен зобов’язаний дотримуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей.
Отож, хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі майже семи років гинуть в АТО (ООС) найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України?
Недоумки Рудніченко О.М., Ігнатюк О.В. і Свінціцька О.П., явно через свою корумпованість, нахабність, бездарність, протиправність і неадекватність напевно уже забули про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на своїх шиях і у відповідності до європейських стандартів прав людини. Більше цього, дебіли Рудніченко О.М., Ігнатюк О.В. і Свінціцька О.П. саме у такий спосіб сплюндровують добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми злочинними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ООС) і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цим ганебним аферистам фекальну люстрацію, якщо ВРП і Президент України не бажають реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Усе вищенаписане дає підстави вважати, що тупоголові маразматики Рудніченко О.М., Ігнатюк О.В. і Свінціцька О.П. вчинили кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.368, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що провадження № 11-сс/824/5391/2021 також витікає з предмету громадської діяльності особи_1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність суддів-потвор Рудніченко О.М., Ігнатюка О.В. і Свінціцької О.П. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, яка передбачена ст.170 КК України.
Крім цього, як для даного випадку, дії неадекватів Рудніченко О.М., Ігнатюка О.В. і Свінціцької О.П. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави в цілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Неуки Рудніченко О.М., Ігнатюк О.В. і Свінціцька О.П., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перешкоджають доступу до правосуддя, перевищують службові повноваження, вчиняють підроблення, імітують розгляд апеляційних скарг, виносять неправосудні рішення, надають допомогу злочинним особам і організованим кримінальним угрупуванням, культивують і поширюють корупцію, деморалізують українську армію, подавляють патріотизм у бійців ООС, протидіють громадській діяльності, переслідують громадських діячів, завдають збитку економіці держави, порушують присягу судді, тим самим саботуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Нехлюї Рудніченко О.М., Ігнатюк О.В. і Свінціцька О.П. умисно вчиняють посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці неуками Рудніченко О.М., Ігнатюком О.В. і Свінціцькою О.П. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності дебілів Рудніченко О.М., Ігнатюка О.В. і Свінціцької О.П. наявний склад ще одного правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддями-параноїками Рудніченко О.М., Ігнатюком О.В. і Свінціцькою О.П. містять всі ознаки злочину, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.368, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ст.170, ч.1 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування.
З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддями-аферистами Рудніченко О.М., Ігнатюком О.В. і Свінціцькою О.П.
Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої ради правосуддя про не належну поведінку суддів-недоумків Рудніченко О.М., Ігнатюка О.В. і Свінціцької О.П., які регулярно порушують присягу судді та підривають авторитет українського правосуддя. Очікуємо результатів адекватного реагування ГПД НАБУ, СУ ДБР, ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої ради правосуддя — відкриття дисциплінарних справ. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.

Рудніченко-О.М.-Ігнатюк-О.В.-Свінціцька-О.П.-неправосудна-ухвала-1

Рудніченко-О.М.-Ігнатюк-О.В.-Свінціцька-О.П.-неправосудна-ухвала-2

Рудніченко-О.М.-Ігнатюк-О.В.-Свінціцька-О.П.-неправосудна-ухвала-3

Рудніченко-О.М.-Ігнатюк-О.В.-Свінціцька-О.П.-неправосудна-ухвала-4

Рудніченко-О.М.-Ігнатюк-О.В.-Свінціцька-О.П.-неправосудна-ухвала-5

2 comments

  • дійсно, навіщо було призначати аж три судових засідання, всупереч вимогам КПК (про безперервність розгляду судової справи), як ці три дебіли запевняють у відеозапису, що це було нібито їм потрібно для вивчення матеріалів судової і кримінальної справи, якщо вони приймали судове рішення на голій дурні? у всякому разі, з їх безграмотної ухвали не видно, що вони читали бодай щось одне з цих двох справ. в той же час, якби ці три єврейські виродки були психічно здоровими і хоч трохи слухали доповіді на цих трьох засіданнях скаржника, який фактично переказав їм суть судової і кримінальної справи, то вони бодай щось знали і не писали б в своїй ухвалі таку дурню! хоча, як мені здається, вони умисно винесли завідомо неправосудне рішення, намагаючись у такий спосіб заслужити у НАБУшників прощення за свою корупційну діяльність! а якщо гарно придивитися на брюхо і розпухлу від жиру морду свині Ігнатюка і протухлої курви Свінціцької, то сумнівів в цьому не буде!

  • цих дебілів Рудніченко О. М., Ігнатюка О. В. і Свінціцьку О. П. потрібно в негайному порядку люструвати гімном! тільки у такий спосіб їх можна трохи “заінтересувати” читати КПК і хоч щось робити з розумом! хоча, судячи із трьох складок жиру на шиї і 200-кілограмового пуза, Ігнатюк О. В. і без того вже харчується гімном! ці три вилупки, наче клоуни в цирку, вислуговуються перед керівництвом НАБУ, що б ті “браві хлопці” не притягнули їх до кримінальної відповідальності за корупцію! нікому не секрет, що Ситник тримає на “довгій” вірьовці дюжину корумпованих суддів до пори, до часу, поки вони будуть виносити для них потрібні судові рішення! на прикладі судді С.Кушнір, як тільки та спробувала зіскочити із цієї вірьовочки, останній на наступний же день детективи НАБУ зачитали підозру і оділи наручники прямо під час проведення судового засідання в Солом’янському районному суді Києва!

Залишити відповідь