Ковальська-В.В.-Худик-М.П.-Жук-О.В.

Ковальська В.В. деморалізує народ, а Зеленський купує зброю

Новости, Популярные новости, Суды

11.09.2021 року особа_1 подав на ім’я повноважного керівника СУ ДБР заяву за вих. № 4500/11 про вчинені суддями Київського Апеляційного суду Голуб С.А., Ігнатченко Н.В. і Таргоній Д.О. кримінальних правопорушень за статтями вчиненого злочину – ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України.
У своїй заяві особа_1 вказав всі елементи вчиненого злочину: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона. Також, у своїй заяві особа_1 вказав всі ознаки вчиненого злочину: час, місце, спосіб; ПІП фігуранта, його місце роботи і займана посада, короткі відомості про вчинення кримінального правопорушення.
Крім цього, особа_1 самостійно кваліфікував вчинення суддями Голуб С.А., Ігнатченко Н.В. і Таргоній Д.О. кримінальних правопорушень за – ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України.
Відповідно, в заяві за вих. № 4500/11 від 11.09.2021 року були всі необхідні дані, які згідно вимог нового Кодексу були уже не обов’язковими для того, що б уповноважений керівник СУ ДБР виконав вимоги ст.214 КПК та впродовж до 24 годин у відповідності до положення п.6 ст.39 КПК України, вніс до ЄРДР відомості про вчинені суддями Голуб С.А., Ігнатченко Н.В. і Таргоній Д.О. кримінальні правопорушення.
Звертаючись до керівника СУ ДБР із заявою про вчинене правопорушення, особа_1 посилався на:
1) п.1 ч.1 ст.303 КПК, адже на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у не внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення;
2) ч.1 ст.306 КПК, адже скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду; 3) ч.1 ст.214 КПК, адже слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування; 4) ч.2 ст.214 КПК, адже досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР.
Тим більше, вирішення пов’язаних з цим питань правової кваліфікації та доведення наявності всіх елементів складу кримінального правопорушення, підсудного Шевченківському районному суді м.Києва, не може покладатися суддею на заявника. Навпаки, зі змісту ст.214 КПК слідує, що у разі, якщо у зверненні особа порушує перед органом розслідування питання про вчинення правопорушення, ініціюючи здійснення ним дій, визначених КПК, то навіть за умови, що результати аналізу наведених особою відомостей свідчать про відсутність ознак складу правопорушення, то такі відомості мають бути внесені до ЄРДР з подальшим закриттям кримінального провадження, відповідно до ст.284 КПК України.
Також, положення законодавства не передбачають здійснення суддею оцінки обгрунтованості заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а передбачають лише обов’язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення, які вона надає усвідомлено для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження. За змістом і логічним аналізом ст.214 КПК слідує, що заява чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, що підлягає передачі іншому органу досудового розслідування, (ч.5 ст.36 КПК), за підслідністю (ч.7 ст.214 КПК, ст.215 КПК) або за місцем проведення досудового розслідування (ч.2,4 ст.218 КПК), спочатку мають бути внесеними до Реєстру за місцем первісного подання у встановлений законом строк і лише після цього може бути вирішене питання щодо направлення зазначених заяв чи повідомлень за підслідністю.
Такий алгоритм дій узгоджується і з Положенням про порядок ведення ЄРДР, у п.1 та п.3 розділу 3, з якого йдеться про передачу за підслідністю або за місцем проведення досудового розслідування саме кримінального провадження, а не окремої заяви чи повідомлення.
Зазначене узгоджується із позицією суддів ВССУ, яка викладена в п.п.1.1 Узагальнень «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», затверджених на засіданні Зборів суддів ВССУ 23.12.2016 року:
“…Визначений ч.1 ст.214 КПК обов’язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб’єктами такої заяви на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення. Такі вимоги не передбачають здійснення оцінки обґрунтованості заяви чи повідомлення про правопорушення, а передбачають лише обов’язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення, які вона надає усвідомлено для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження”.
Однак, у порушення ч.1 ст.2 КК України, п.1, 4 ст.214 КПК України, Розділу 2 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Наказом Генерального прокурора України за № 298 від 30.06.2020 року у порядку, визначеним п.4, 5 ч.5 ст.214 КПК України, станом на 21.09.2021 року особу_1 у жодний із способів так і не було повідомлено повноважним керівником СУ ДБР або уповноваженим слідчим про внесення до ЄРДР відомостей заяви за вих. № 4500/11 від 11.09.2021 року. Натомість, фотокопія монітору при огляді офіційного веб-сайту ДП «Укрпошта» (в розділі відстеження рекомендованих пересилань, трекінг № 03049103507530), доказує, що вищевказана заява була вручена 13.09.2021 року ДБР, а копія листа від спеціаліста з Управління забезпечення діяльності ДБР Євгенії Кравцової підтверджує, що відомості заяви за вих. № 4500/11 від 11.09.2021 року так і не були внесеними до ЄРДР, а матеріали заяви «перекинутими» до ТУ ДБР, при тому всьому що перший і другий – не являються органом досудового розслідування, оскільки в своїй діяльності керуються лише вимогами ст.22 Закону України «Про звернення громадян». Тобто, у відповідності до повідомлення спеціаліста з Управління забезпечення діяльності ДБР Євгенії Кравцової, заява за вих. № 4500/11 від 11.09.2021 року про вчинені кримінальні правопорушення була розглянутою не органом досудового розслідування (тобто, не керівником СУ ДБР, і навіть не уповноваженим слідчим), а клерком Управління по роботі зі зверненнями громадян ДБР – в порядку ст.22 Закону України “Про звернення громадян”.
І це в той самий час, коли особа_1 подавав свою заяву про вчинені кримінальні правопорушення в порядку ст.214 КПК України, згідно Наказу ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року та Положення про ведення ЄРДР. Крім цього, підслідність заяви за вих. № 4500/11 від 11.09.2021 року про вчинені кримінальні правопорушення була зміненою до ТУ ДБР без попереднього внесення відомостей до ЄРДР, як того вимагає Наказ ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року та Положення про ведення ЄРДР.
А враховуючи те, що уповноважений працівник Управління по зверненню громадян ДБР перебрав на себе не властиві для нього функції прокурора (адже підслідність має право змінювати лише прокурор, у відповідності до ч.7 ст.214 КПК України та Закону України “Про прокуратуру”), то фактично уже ці три речі надавали особі_1 право на задоволення його скарги за вих. № 4516/21 від 21.09.2021 року на бездіяльність уповноваженого керівника СУ ДБР та зобов’язання керівника СУ ДБР внести до ЄРДР відомості заяви за вих. № 4500/11 від 11.09.2021 року про вчинені кримінальні правопорушення.
На цій підставі, 21.09.2021 року, що відповідало 6 (шостому) процесуальному дню, особа_1 подав через поштову службу на ім’я слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва скаргу за вих. № 4516/21 на бездіяльність керівника повноважного керівника СУ ДБР, яка виразилася у невнесенні до ЄРДР відомостей заяви за вих. № № 4500/11 від 11.09.2021 року про вчинення кримінальних правопорушень.
У відповідності до ст.35 КПК України, автоматизованою системою документообігу Шевченківського районного суду м.Києва, судова справа № 761/34755/21 була розподіленою на слідчу суддю Чайку О.С.
03.11.2021 року, слідча суддя Шевченківського районного суду м.Києва Чайка О.С., за результатами розгляду скарги за вих. № 4516/21 від 21.09.2021 року винесла ухвалу у судовій справі № 761/34755/21, якою відмовила у її задоволенні. При чому, під час розгляду справи № 761/34755/21 слідча суддя Чайка О.С. припустилася неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які надали підставу для скасування її ухвали в апеляційному порядку. Слідча суддя Чайка О.С., постановивши ухвалу у судовій справі за № 761/34755/21 від 03.11.2021 року, допустила грубі порушення норм КПК України, а тому вона підлягала скасуванню в порядку вимог ст.409, 412 КПК України, а матеріали скарги – поверненню до Шевченківського районного суду м.Києва для виконання вимог ст.306-307 КПК України.
З цього приводу особа_1 подав 05.11.2021 року до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу за вих. № 4667/04 від 04.11.2021 року на Ухвалу слідчої судді Шевченківського районного суду м.Києва Чайки О.С. у судовій справі № 761/34755/21 від 03.11.2021 року.
У прохальній частині своєї скарги особа_1 просив суд:
“1. Постановити ухвалу про передачу судової справи до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду для визначення підсудності апеляційного провадження. 2. У визначеному Касаційним кримінальним судом апеляційному суді провести судове засідання шляхом відеоконференції: з апеляційним судом м.Києва (вул.Солом’янська,2а, Київ, 03110), або з Шевченківським районний судом м.Києва (вул.Дегтярівська,31А, Київ, 03680), або з Солом’янським районним судом м.Києва (вул.Полковника Шутова,1, Київ, 03113, або по вул.Максима Кривоноса,25, Київ, 03680). 3. Скасувати Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва Чайки О.С. у судовій справі № 761/34755/21 від 03.11.2021 року.
4. Зобов’язати Шевченківський районний суд м.Києва наново розглянути скаргу за вих. № 4516/21 від 21.09.2021 року на бездіяльність уповноваженого керівника СУ ДБР, яка виразилася у не внесенні відомостей заяви за вих. № 4500/11 від 11.09.2021 року про вчинене кримінальне правопорушення в порядку, визначеним ст.306-307 КПК України. 5. За наслідками розгляду апеляційної скарги надіслати на поштову адресу апелянта копію належним чином завіреної ухвали”.
А в обгрунтування прохальної частини своєї апеляційної скарги особа_1 посилався на вимоги ст.32, 34 КПК України, які не дозволяли суддям Київського апеляційного суду розглядати по суті його апеляційну скаргу зв вих. № 4667/04 від 04.11.2021 року. А положення ст.220 КПК України вимагало від суддів розгляду поданого клопотання в строк – не пізніше 72 годин.
У відповідності до ст.35 КПК України, автоматизованою системою документообігу Київського апеляційного суду провадження за № 11-сс/824/572/2022 було розподілено на колегію суддів судової палати з розгляду кримінальних справ у складі головуючого судді Ковальської Віри Володимирівни, суддів колегії Жук Ольги Володимирівни і Дриги Андрія Миколайовича.
У відповідності до наявних відомостей на веб-сайті Київського апеляційного суду та в ЄДРСР, апеляційне провадження за № 11-сс/824/572/2022 було розглянутим 11.11.2021 року без виклику особи_1 в судове засідання суддями Ковальською В.В., Жук О.В. і Худиком М.П., за результатами чого скаргу за вих. № 4667/04 від 04.11.2021 року було “не задоволено”.
17.02.2022 року, не дивлячись на те, що провадження за № 11-сс/824/572/2022 уже було розглянутим, суддя Ковальська В.В. чомусь запросила особу_1 повісткою у судове засідання у провадженні № 11-сс/824/572/2022 з розгляду апеляційної скарги за вих.№ 4667/04 від 04.11.2021 року на ухвалу слідчої судді Шевченківського районного суду м.Києва Чайки О.С. у судовій справі № 761/34755/21 від 03.11.2021 року у такому складі суду: головуючої судді – Ковальської В.В., суддів колегії – Жук О.В. і Дриги А.М. Однак, на розгляд даної судової справи чомусь з’явився не повноважний склад суду: головуюча суддя – Ковальська В.В., судді колегії – Жук О.В. і Худик М.П.

При чому, особі_1 в черговий раз було продемонстровано суддями Ковальською В.В., Жук О.В. та Худиком М.П.: неадекватність своєї поведінки, психічну ненормальність, саботаж, диверсію, бандитизм, переслідування (як громадського діяча, учасника бойових дій і як хвору людину з обмеженими фізичними можливостями), колабораціонізм, безграмотність, безтолковість, розгляд судової справи не повноважним складом, повторний розгляд справи і винесення взаємосуперечливих судових рішень, не розгляд клопотання про передачу апеляційної справи до Касаційного кримінального суду, безпідставне затягування та невжиття суддями заходів щодо розгляду провадження № 11-сс/824/572/2022 протягом строку, встановленого законом та з іншими істотними порушеннями норм процесуального і матеріального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків. Судді Ковальська В.В., Жук О.В. та Худик М.П. протиправно протримали провадження № 11-сс/824/572/2022 майже 4 (чотири) календарних місяці без належного розгляду заявленого клопотання з обмеженим строком його розгляду – впродовж 72 годин, а коли все-таки призначили судове засідання з розгляду апеляційної скарги за вих. № 4667/04 від 04.11.2021 року, то тим самим грубо порушили вимоги КПК України, Конституції України, Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”, Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та практики ЄСПЛ, тим самим завдавши відчутної матеріальної шкоди і шкоди здоров’ю апелянта. Врешті-решт, судді Ковальська В.В., Жук О.В. та Худик М.П. взяли самовідвід від розгляду провадження № 11-сс/824/572/2022, в той час як правильним було закрити провадження за результатами його розгляду від 11.11.2021 року.
16.07.2021 року, через поштову службу, особа_1 подав на ім’я повноважного керівника СУ ДБР заяву за вих. № 4434/16 про вчинені суддею Солом’янського районного суду Ішуніною Л.М. кримінальних правопорушень за статтями вчиненого злочину – ч.3 ст.189, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. У своїй заяві особа_1 вказав всі елементи вчиненого злочину: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона. Також, у своїй заяві особа_1 вказав всі ознаки вчиненого злочину: час, місце, спосіб; ПІП фігуранта, його місце роботи і займана посада, короткі відомості про вчинення кримінального правопорушення. Крім цього, особа_1 самостійно кваліфікував вчинення суддею Ішуніною Л.М. кримінальних правопорушень – за ч.3 ст.189, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України.
Відповідно, в заяві за вих. № 4434/16 від 16.07.2021 року були всі необхідні дані, які згідно вимог нового Кодексу були уже не обов’язковими для того, що б уповноважений керівник СУ ДБР виконав вимоги ст.214 КПК України та впродовж до 24 годин у відповідності до положення п.6 ст.39 КПК України, вніс до ЄРДР відомості про вчинені суддею Ішуніною Л.М.
Звертаючись до СУ ДБР із заявою про вчинене правопорушення, особа_1 посилався: 1) на п.1 ч.1 ст.303 КПК, адже на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у не внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення; 2) на ч.1 ст.306 КПК, адже скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду; 3) на ч.1 ст.214 КПК, адже слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування; 4) на ч.2 ст.214 КПК, адже досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР.
Тим більше, вирішення пов’язаних з цим питань правової кваліфікації та доведення наявності всіх елементів складу кримінального правопорушення, підсудного Шевченківському районному суді м.Києва, не може покладатися суддею на заявника. Навпаки, зі змісту ст.214 КПК слідує, що у разі, якщо у зверненні особа порушує перед органом розслідування питання про вчинення правопорушення, ініціюючи здійснення ним дій, визначених КПК, то навіть за умови, що результати аналізу наведених особою відомостей свідчать про відсутність ознак складу правопорушення, то такі відомості мають бути внесені до ЄРДР з подальшим закриттям кримінального провадження, відповідно до ст.284 КПК України.
Також, положення законодавства не передбачають здійснення суддею оцінки обгрунтованості заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а передбачають лише обов’язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення, які вона надає усвідомлено для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження. За змістом і логічним аналізом ст.214 КПК слідує, що заява чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, що підлягає передачі іншому органу досудового розслідування, (ч.5 ст.36 КПК), за підслідністю (ч.7 ст.214 КПК, ст.215 КПК) або за місцем проведення досудового розслідування (ч.2,4 ст.218 КПК), спочатку мають бути внесеними до Реєстру за місцем первісного подання у встановлений законом строк і лише після цього може бути вирішене питання щодо направлення зазначених заяв чи повідомлень за підслідністю.
Такий алгоритм дій узгоджується і з Положенням про порядок ведення ЄРДР, у п.1 та п.3 розділу 3, з якого йдеться про передачу за підслідністю або за місцем проведення досудового розслідування саме кримінального провадження, а не окремої заяви чи повідомлення.
Зазначене узгоджується із позицією суддів ВССУ, яка викладена в п.п.1.1 Узагальнень «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», затверджених на засіданні Зборів суддів ВССУ 23.12.2016 року: “…Визначений ч.1 ст.214 КПК обов’язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб’єктами такої заяви на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення. Такі вимоги не передбачають здійснення оцінки обґрунтованості заяви чи повідомлення про правопорушення, а передбачають лише обов’язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення, які вона надає усвідомлено для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження”.
Однак, у порушення ч.1 ст.2 КК України, п.1, 4 ст.214 КПК України, Розділу 2 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Наказом ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року у порядку, визначеним п.4, 5 ч.5 ст.214 КПК України, станом на 23.07.2021 року особу_1 у жодний із способів так і не було повідомлено уповноваженим керівником СУ ДБР про внесення до ЄРДР відомостей заяви за вих. № 4434/16 від 16.07.2021 року. Натомість, фотокопія монітору при огляді офіційного веб-сайту ДП «Укрпошта» (в розділі відстеження рекомендованих пересилань, трекінг № 0304910251090 та лист з ДБР за № 3227зкп/10-16-06-12907/21 від 23.07.2021 року про результати розгляду заяви від 16.07.2021 року про вчинене кримінальне правопорушення), доказує, що вищевказана заява була вручена 19.07.2021 року ДБР, а копія листа від спеціаліста з Управління забезпечення діяльності ДБР підтверджує, що відомості заяви за вих. № 4434/16 від 16.07.2021 року про вчинені кримінальні правопорушення так і не були внесеними до ЄРДР, а матеріали заяви «перекинутими» до ТУ ДБР, при тому всьому що перший і другий – не являються органом досудового розслідування, оскільки в своїй діяльності керуються лише вимогами ст.22 Закону України «Про звернення громадян». Тобто, у відповідності до повідомлення спеціаліста з Управління забезпечення діяльності ДБР, заява за вих. № 4434/16 від 16.07.2021 року про вчинені правопорушення була розглянутою не органом досудового розслідування (тобто, не керівником СУ ДБР, і навіть не уповноваженим слідчим), а Управлінням по роботі зі зверненнями громадян ДБР – в порядку ст.22 Закону України “Про звернення громадян”.
І це в той самий час, коли особа_1 подавав свою заяву про вчинені кримінальні правопорушення в порядку ст.214 КПК України, згідно Наказу ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року та Положення про ведення ЄРДР. Крім цього, підслідність заяви за вих. № 4434/16 від 16.07.2021 року про вчинені кримінальні правопорушення була зміненою до ТУ ДБР без попереднього внесення відомостей до ЄРДР, як того вимагає Наказ ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року та Положення про ведення ЄРДР.
А враховуючи те, що уповноважений працівник Управління по зверненню громадян ДБР перебрав на себе не властиві для нього функції прокурора (адже підслідність має право змінювати лише прокурор, у відповідності до ч.7 ст.214 КПК України та Закону України “Про прокуратуру”), то фактично уже ці три речі надавали особі_1 право на задоволення його скарги за вих. № 4461/23 від 23.07.2021 року на бездіяльність уповноваженого керівника СУ ДБР та зобов’язання керівника СУ ДБР внести до ЄРДР відомості заяви за вих. № 4434/16 від 16.07.2021 року про вчинені кримінальні правопорушення.
На цій підставі, 23.07.2021 року, що відповідало 3 (третьому) процесуальному дню, особа_1 подав через поштову службу слідчому судді Шевченківського районного суду м.Києва скаргу за вих. № 4461/23 на бездіяльність уповноваженого керівника СУ ДБР, яка виразилася у не внесенні до ЄРДР відомостей заяви за вих. № 4434/16 від 16.07.2021 року про вчинення суддею Ішуніною Л.М. кримінальних правопорушень.
У відповідності до ст.35 КПК України, автоматизованою системою документообігу Шевченківського районного суду м.Києва, судова справа № 761/27311/21 була розподіленою на слідчого суддю Циктіча В.М.
02.09.2021 року, слідчий суддя Шевченківського районного суду м.Києва Циктіч В.М. виніс ухвалу у судовій справі № 761/27311/21, якою відмовив у задоволенні скарги за вих. № 4461/23 від 23.07.2021 року.
При чому, під час розгляду справи № 761/27311/21 слідчий суддя Циктіч В.М. припустилася неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які надали підставу для скасування його ухвали в апеляційному порядку. Слідчий суддя Циктіч В.М., постановивши ухвалу у судовій справі за № 761/27311/21 від 02.09.2021 року, допустила грубі порушення норм КПК України, а тому вона підлягала скасуванню в порядку вимог ст.409, 412 КПК України, а матеріали скарги – поверненню до Шевченківського районного суду м.Києва для виконання вимог ст.306-307 КПК України.
З цього приводу особа_1 подав 26.10.2021 року до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу за вих. № 4607/26 на Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва Циктіча В.М. у судовій справі № 761/27311/21 від 02.09.2021 року.
У прохальній частині своєї скарги особа_1 просив суд:
“1. Розглянути дану скаргу впродовж 72 годин, а у разі затримки її розгляду більше як на 14 днів – відповідно до пункту 2.3.36 Засад використання автоматизованої системи документообігу, п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, що затверджений рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року № 30 (зі змінами від 2020 року) передати судову справу для повторного авторозподілу (шляхом винесення відповідного Розпорядження керівником апарату суду та на підставі погодження Головою суду Акту прийняття — передачі судової справи).
2. Поновити процесуальний строк на оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва Циктіча В.М. у судовій справі № 761/27311/21 від 02.09.2021 року.
3. Скасувати Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва Циктіча В.М. у судовій справі № 761/27311/21 від 02.09.2021 року.
4. Зобов’язати Шевченківський районний суд м.Києва наново розглянути скаргу за вих. № 4461/23 від 23.07.2021 року на бездіяльність керівника СУ ДБР в порядку, яка виразилася у не внесенні відомостей заяви за вих за вих. № 4434/16 від 16.07.2021 року, визначеному ст.306-307 КПК України.
5. За наслідками розгляду даної апеляційної скарги надати наручно копію належним чином завіреної ухвали”.
А в обгрунтування прохальної частини своєї апеляційної скарги особа_1 посилався на вимоги ст.220, 117 КПК України, Засади використання автоматизованої системи документообігу, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, що затверджений рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року № 30 (зі змінами від 2020 року), які не дозволяли суддям Київського апеляційного суду утримувати без розгляду по суті його апеляційну скаргу зв вих. № 4607/26 від 26.10.2021 року більше чим на 14 днів, а заявлене клопотання – більше чим на 72 години.
У відповідності до ст.35 КПК України, автоматизованою системою документообігу Київського апеляційного суду провадження за № 11-сс/824/574/2022 було розподілено на колегію суддів судової палати з розгляду кримінальних справ у складі головуючого судді Ковальської Віри Володимирівни, суддів колегії Жук Ольги Володимирівни і Дриги Андрія Миколайовича.
У відповідності до наявних відомостей на веб-сайті Київського апеляційного суду, а також виходячи із даних повістки, апеляційне провадження за № 11-сс/824/574/2022 мало бути розглянутим суддями Ковальською В.В., Жук О.В. і Дрига А.М. 17.02.2022 року, із не виправданою затримкою на 4 (чотири) календарних місяці судового розгляду провадження № 11-сс/824/574/2022 за апеляційною скаргою за вих. № 4607/26 від 26.10.2021 року на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва Циктіча В.М. у судовій справі № 761/27311/21 від 02.09.2021 року, чомусь відбулося судове засідання у зовсім іншому складі суду: головуючої судді – Ковальської В.В., суддів колегії – Жук О.В. і Худика М.П.
При чому, судді Ковальська В.В., Жук О.В. і Худик М.П. продемонстрували особі_1 свавілля і безчинства, маразм, неадекватність, психічну ненормальність, неспроможність відправляти правосуддя, саботаж, диверсію, бандитизм, переслідування (як громадського діяча, учасника бойових дій і як хвору людину з обмеженими фізичними можливостями), колабораціонізм, безграмотність, безтолковість.
Судді-маразматики Ковальська В.В., Жук О.В. і Худик М.П. не розглянули клопотання особи_1 про поновлення процесуальних строків на оскарження ухвали слідчого судді, допустили безпідставне затягування та невжиття заходів щодо розгляду апеляційного провадження № 11-сс/824/574/2022 протягом строку, встановленого законом та допустили інші істотні порушення норм процесуального і матеріального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків. Судді Ковальська В.В., Жук О.В. та Худик М.П. протиправно протримали апеляційне провадження № 11-сс/824/574/2022 майже 4 (чотири) календарних місяці без належного розгляду заявленого клопотання з обмеженим строком його розгляду – впродовж 72 годин, а коли все-таки призначили судове засідання з розгляду апеляційної скарги за вих. № 4607/26 від 26.10.2021 року, то тим самим грубо порушили вимоги КПК України, Конституції України, Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”, Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та практики ЄСПЛ, тим самим завдавши відчутної матеріальної шкоди і шкоди здоров’ю апелянта.
Врешті-решт, судді Ковальська В.В., Жук О.В. та Худик М.П. взяли самовідвід від розгляду провадження № 11-сс/824/574/2022, вважаючи що дана апеляційна справа нібито не може розглядатися в Київському апеляційному суді з підстав того, що фігурантами у ній проходять судді Київського апеляційного суду, що було неправдою, в той час як правильним було заслухати справу по суті та винести об’єктивне рішення. Разом із тим, навіть прийнявши дебільне судове рішення про задоволення самовідводу суддів-маразматиків Ковальської В.В., Жук О.В. та Худика М.П., останні чомусь тут же протиправно вирішили відкласти слухання даного апеляційного провадження № 11-сс/824/574/2022 на одну годину, при цьому не заслухавши думки апелянта з цього приводу (стосовно не можливості його участі у подальшому розгляді даної судової справи через процесуальні обмеження та через те, що його стан здоров’я не дозволяє очікувати розгляду даної судової справи впродовж цілого дня, адже перед цим дані судді протиправно заставили його очікувати дане судове засідання половину дня, добре знаючи, що апелянту за станом здоров’я не можна було цього робити).
Зрештою, чи не умисно ризикуючи здоров’ям і життям апелянта, судді Ковальська В.В., Жук О.В. та Худик М.П. наполягли на очікуванні останнім продовження судового засідання у провадженні № 11-сс/824/574/2022, перенесеного ними на 17.02.2022 року рівно на 14 годин і 00 хвилин.
Однак, 17.02.2022 року, рівно в 14 годин і 12 хвилин даного судового засідання не відбулося. Згідно позапроцесуального повідомлення суддів Ковальської В.В. і Худика М.П. (не в судовому засіданні), між 13-00 і 14-00 у судді даної колегії Жук О.В. нібито піднялася температура тіла і що судове засідання знову ними переноситься на 24.02.2022 року, рівно на 16-00.
З наведеного витікає, що судді-маразматики Ковальська В.В., Жук О.В. і Худик М.П., з метою помсти за громадську діяльність особи_1, при цьому добре знаючи з медичних довідок про особливості його стану здоров’я, постійно переслідують його як громадського діяча і учасника бойових дій, умисно викликаючи ускладнення перебігу його хронічних хворіб та провокуючи можливу загибель (замах на вбивство).
Саме у такий спосіб недоумки Ковальська В.В., Жук О.В. і Худик М.П. придушують у патріотів України бажання боротися із корупцією, казнокрадством, безчинністю, свавіллям, із зовнішніми і внутрішніми ворогами нашої країни. Фактично суді-виродки Ковальська В.В., Жук О.В. і Худик М.П. виконують поставлені задачі ФСБ, ціль яких забезпечити вторгнення окупаційних військ Росії в Україну без будь-якого супротиву у населення нашої країни, в тому числі і в патріотично настроєних прошарках та у військових гарнізонах. Хіба за ці дії потрібно платити заробітну плату по півтори мільйони гривень суддям-диверсантам Ковальській В.В., Жук О.В. і Худик М.П.? А якщо Вища рада правосуддя, Президент Володимир Зеленський, Верховна рада України і Дмитро Шмигаль з цим погоджуються, тоді є всі підстави засумніватися в їх потрібності для нашого народу і зробити усе те, що б їх усіх на нашій українській землі більше не було.
Судді-диверсанти Ковальська В.В., Жук О.В. і Худик М.П. винесли два неправосудних рішення, яким повторно нівелювали кропіткі досягнення громадської організації та перешкодили наповненню бюджету держави на декілька сотень мільйонів гривень, тим самим послабивши боєздатність наших військ (в тому числі ООС) та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури).
Крім цього, неадеквати Ковальська В.В., Жук О.В. і Худик М.П., у порушення вимог ст.376, 21, 318, 534, 535 КПК України, взагалі не надали особі_1 паперову копію постановленої Ухвали у провадженнях № 11-сс/824/572/2021 та № 11-сс/824/574/2021, однак з ЄДРСР видно, що вони знову не відповідають вимогам Наказу ДСА за № 814 (із змінами і доповненнями від 2020 року), так як: у правому верхньому куті відсутній напис “З оригіналом згідно”, розмір шрифту рішення значно більший дозволеного, наявні міжрядкові відступи, окремі слова рішення чомусь написані прописними літерами та виділені жирним кольором, кожна друга сторона аркушу заповнена текстом рішення (а має бути вільною від тексту та перекреслена), в ухвалі відсутня інформація про місцезнаходження її оригіналу, в даній ухвалі не зазначено, коли вона набрала законної сили, в ухвалі не зазначено дати створення копії рішення, на пломбі не зазначено дати видачі ухвали.
Перераховані недоліки повторно надають тверду підставу засумніватися, а чи дійсно мають вищу юридичну освіту судді-аферисти Ковальська В.В., Жук О.В. і Худик М.П.? Адже без належного виконання вимог Наказу ДСА за № 814 (із змінами і доповненнями від 2020 року) їх ухвали не мають законної сили та можуть бути придатними лише для підтирання дупи Петра Порошенка, який продав їм усім повноваження судді.
В статті 306 КПК України (Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування) зазначається: «2.Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п’яти днів з моменту надходження скарги. 3.Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність належним чином повідомленого слідчого (детектива) чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги».
У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» охоплює три основні елементи: 1) наявність «суду», який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст.6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
Статтею 23 КПК (Безпосередність дослідження показань, речей і документів) передбачається:
“1. Суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
2. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом дослідження суду, крім випадків, передбачених Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених Кодексом”.
У відповідності до ст.26 КПК України (Диспозитивність) законодавцем передбачається таке:
“1.Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. 3. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом”.
Згідно ч.2 ст.32 КПК України кримінальне провадження щодо обвинувачення судді у вчиненні кримінального правопорушення не може здійснюватися тим судом, у якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді. Згідно ст.34 КПК України (Направлення кримінального провадження з одного суду до іншого )передбачено таке:
1. Кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо:
3) обвинувачений чи потерпілий працює або працював у суді, до підсудності якого належить провадження.
2. Питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п’яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.
Враховуючи те, що судді Київського апеляційного суду Голуб С.А., Ігнатченко Н.В. і Таргоній Д.О. продовжують і надалі працювати у даному суді, то є всі підстави для зміни підсудності провадження.
У відповідності до вимог ст.117 КПК (Поновлення процесуального строку), зазначається:
1. Пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду. 2. Ухвала слідчого судді, суду про поновлення чи відмову в поновленні процесуального строку може бути оскаржена в порядку, передбаченому Кодексом. 3. Подання клопотання про поновлення строку не припиняє виконання рішення, оскарженого з пропущенням строку.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» за № 3477-IV від 23.02.2016 року, із змінами, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає наступне:
«Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення…».
У відповідності до ст.68 Конституції, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей. У відповідності до ст.64 Конституції (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі восьми років гинуть в АТО (ООС) найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Божевільні аферисти Ковальська В.В., Жук О.В. і Худик М.П., явно через свою корумпованість, нахабність, бездарність, протиправність і ненормальність напевно уже забули про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО (ООС), які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на своїх шиях і у відповідності до європейських стандартів прав людини. Більше цього, шизофреніки Ковальська В.В., Жук О.В. і Худик М.П. саме у такий спосіб сплюндровують добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО (ООС), нівелюючи своїми злочинними діями героїчні досягнення українського народу.
Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ООС) і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цим ганебним аферистам фекальну люстрацію, якщо ВРП і Володимир Зеленський не бажають реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Усе вищенаписане дає підстави вважати, що архаїчні диверсанти Ковальська В.В., Жук О.В. і Худик М.П. вчинили кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.368, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що провадження № 11-сс/824/572/2021 і № 11-сс/824/574/2021 також витікають з предмету громадської діяльності особи_1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність недолюдів Ковальської В.В., Жук О.В. і Худика М.П. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії цих трьох перестарілих і безграмотних виродків Ковальської В.В., Жук О.В. і Худика М.П. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів судової влади і керівників держави в цілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Розумово відсталі Ковальська В.В., Жук О.В. і Худик М.П., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, систематично перевищують службові повноваження, вчиняють проти України і українців диверсії (з метою знищення патріотизму і обороноздатності на випадок початку війни з Росією), завдають шкоди життю і здоров’ю учасникам бойових дій та керівникам громадських організацій, деморалізують українську армію, придушують патріотизм у бійців ООС, протидіють громадській діяльності, переслідують громадських діячів, проводять судові засідання незаконним складом суду, саботують проведення судових засідань, навмисно затримують розгляд апеляційних скарг на 3-4 місяці, безпідставно переносять судові засідання як акт помсти громадським діячам за їх громадську діяльність, здійснюють відбіркове правосуддя, перешкоджають доступу до правосуддя, виносять неправосудні рішення, вчиняють підроблення, приховують наявні підстави для їх самовідводу від розгляду апеляційних скарг, імітують розгляд скарг, надають допомогу злочинним особам і організованим кримінальним угрупуванням, культивують і поширюють корупцію, загострюють економічну кризу, перешкоджають наповненню бюджету, грубо порушують присягу судді, дискредитують українську судову систему в очах вітчизняної і міжнародної громадськості, тим самим саботуючи роботу органів судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Судді-дебіли Ковальська В.В., Жук О.В. і Худик М.П. умисно вчиняють посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці суддями-гомноїдами Ковальською В.В., Жук О.В. і Худиком М.П. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності шизофреніків Ковальської В.В., Жук О.В. і Худика М.П. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень суддями-підривниками Ковальською В.В., Жук О.В. і Худиком М.П. містять всі ознаки злочину, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.368, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ст.170, ч.1 ст.111, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані заяви до ГПД НАБУ, СУ ДБР і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення суддями-колабораціоністами Ковальською В.В., Жук О.В. і Худиком М.П. Крім цього, було прийнято рішення про повідомлення Вищої ради правосуддя про не належну поведінку суддів-аферистів Ковальської В.В., Жук О.В. і Худика М.П., які регулярно та в грубій формі порушують присягу судді. Очікуємо результатів адекватного реагування ГПД НАБУ, СУ ДБР, ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Вищої ради правосуддя — відкриття дисциплінарних справ. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.

Ковальська-В.В.-Худик-М.П.-Жук-О.В.-повістка-1

Ковальська-В.В.-Худик-М.П.-Жук-О.В.-повістка-2

Ковальська-В.В.-Худик-М.П.-Жук-О.В.-повторний-розгляд-справи

3 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Ліка
3 місяців тому

скільки пам’ятаю, цих дві перестарілих йобаних єврейських сучки Ковальська В. В. і Жук О. В. регулярно сплять на усіх судових засіданнях, коли перебувають у колегіальному розгляді. що стосується смердючого козла Худика М. П., то він настільки неадекватний, що в судовій залі руками навколо себе махає, або влаштовує пантоміму, кривляючи обличчям, або фіксує дивний погляд на якомусь нерухомому предметі. навіть на цих відеозаписах це також видно. за таких ненормальних явищ як можуть ці три психічно хворих вилупка зорієнтуватися, які в них знаходяться у руках (на розгляді) судові справи: розглянуті ними уже чи ні, про суддів-фігурантів своєї апеляційної інстанції чи про суддів… Читати далі »

Тарас
1 місяць тому

Якби Зеленський і члени Вищої ради правосуддя не були ворогами нашого народу, тоді б не тримали цих безмозких виродків Ковальської В. В., Жук О. В. і Худика М. П. в Київському апеляційному суді і не виплачували б їм по півтори мільйони гривень за афери, сепаратизм, бандитизм, колабораціонізм, диверсії і саботаж, а скерували б ці самі кошти на потребу нашої оборонної стратегії у війні з Росією! І взагалі, як можна було надати повноваження судді типічним шизофренікам і єбонатам? На прикладі рухлядєй Ковальської, Жук і Худика можна переконатися, що це абсолютні долбойоби або ж клімактеричні делірики, які абсолютно не придатні для виконання… Читати далі »

Артур
27 днів тому

однозначно що ці три єврейських уйобища не мають права на життя! з однієї сторони вони маразматики, а з іншої – закінчені дебіли! у їх головах немає мізків, а наявне лише свиняче лайно. як можна було прожити усе життя і залишитися такими дебілами? від кожного їх судового рішення зазнає нищівної шкоди економіка нашої держави. ці три падла, отримуючи мільйони гривень в якості зарплати, наносять шкоди державі на мільярди гривень! ну і в чім логіка їх роботи? навіщо вони для нас і для судової системи? підара Зеленського потрібно розірвати на шматки і згодувати собакам! дебіли не можуть і не вміють керувати країною,… Читати далі »